"Щодо вдосконалення добровільного страхування життя". Аналітична записка

Анотація

 

Проаналізовано причину структурної деформації ринку добровільного страхування життя. Запропоновано шляхи виправлення ситуації.

 

ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

 

За юридичною ознакою страхування поділяється на добровільне та обов’язкове. Більшість договорів страхування укладається на добровільній основі. Згідно Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на добровільних засадах на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

 

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні наступних принципів.

- Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об’єкти добровільного страхування і загальні умови страхування, які регулюються правилами страхування, розробленими страховиком.

- Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов’язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання договорів.

- Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну обумовлюються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити лише шляхом повторного переукладання договорів на новий термін.

- Добровільне страхування діє лише при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Вступ у дію договору добровільного страхування обумовлений сплатою разового або першого страхового внеску.

- Несплата чергового внеску по страхуванню спричиняє припинення дії договору.

- Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванні страхувальник може визначати розмір страхової суми у межах страхової оцінки майна. За особистим страхуванням страхова сума відповідно до договору встановлюється за угодою сторін.

 

Для добровільних видів страхування компанії самостійно розробляють правила страхування, страхові тарифи, що погоджуються з органом нагляду за страховою діяльністю. Законом України «Про страхування» ст. 6 установлено 22 види добровільного страхування, одним з яких є страхування життя.

 

Протягом посткризового періоду ринок добровільного страхування демонструє певну стабільність (табл. 1).

 

Таблиця 1

Питома вага страхування життя в добровільному страхуванні[1]

* за попередньою оцінкою

 

Цілком природне зниження обсягів страхування у 2009 році досить швидко відновилось майже до докризового рівня. Незначне зниження обсягів валових премій протягом 2010–2012 років, на нашу думку, зумовлене природними ринковими коливаннями.

 

Натомість добровільне страхування життя демонструє іншу тенденцію. Дещо більш тривале зниження його питомої ваги у добровільному страхуванні протягом 2009–2010 років пояснюється інерційністю процесу внаслідок довгострокового характеру договорів страхування життя[2].

 

Проте, починаючи з 2011 року, питома вага цього виду добровільного страхування починає стрімко зростати. На нашу думку, це пояснюється спільною дією трьох факторів:

• загальне погіршення стану охорони здоров’я, принаймні, його сприйняття у суспільній свідомості;
• збільшення обсягів мікрокредитування, що супроводжуються короткостроковим страхуванням життя (без накопичення);
• підвищення рівня страхової культури суспільства.

В цілому тенденція зростання питомої ваги страхування життя у добровільному страхуванні має позитивну динаміку. Стурбованість викликає зміна структури суб’єктів страхування (табл. 2).

 

Таблиця 2

Структура валових премій з страхування життя[3]

 

В структурі валових премій зі страхування життя питома вага премій від фізичних осіб є традиційно високою. Незначні коливання співвідношення часток протягом 2008-2009 років мають, на нашу думку, ринковий характер. Натомість, починаючи з 2010 року, стрімкого характеру набуває зменшення питомої ваги юридичних осіб. Якщо у 2008 році, питома вага премій від юридичних осіб сягала майже чверті загального обсягу, то у 2012 році показник впав нижче 10 %. Іншими словами, страхування життя поступово стає особистим клопотом громадян.

 

Причина полягає у наступному. У березні 2011 року Пенсійний фонд України окремим листом[4] роз’яснив порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) за договорами довгострокового страхування життя. Згідно цього роз’яснення «суми внесків за договорами довгострокового страхування життя належать до фонду оплати праці як виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі і, відповідно, є базою для нарахування єдиного внеску».

 

На обґрунтування своєї позиції ПФУ посилається на норму Інструкції зі статистики заробітної плати[5]. Зокрема, вважає, що, відповідно до пункту 2.3.4 розділу 2 зазначеної Інструкції, витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 Інструкції) на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна), належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

 

Саме трактування внесків за договорами довгострокового страхування життя як виплат соціального характеру у грошовій і натуральній формі призвело до практично повної паралізації страхування життя працівників за рахунок коштів підприємств.

 

На нашу думку, таке трактування є неправомірним з двох причин.

 

По-перше, страхові внески підприємства на користь застрахованих працівників жодним чином не можна вважати виплатами в будь-якій формі. Виходячи з економічної сутності, виплата на користь фізичної особи – це можливість задовольнити потребу такої особи у споживанні благ матеріального та/або нематеріального характеру. Натомість страховий внесок підприємства до компаній зі страхування життя жодним чином не здатен задовольнити потребу застрахованої особи у споживанні, оскільки виплати за такими договорами здійснюються лише по закінченні строку (від 5 до 30 років) страхування, визначеного найчастіше до настання пенсійного віку застрахованої особи, або лише у випадку смерті чи інвалідності І групи застрахованої особи.

 

По-друге, п. 3.5 тієї ж Інструкції вважає внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей такими, що не належать до фонду оплати праці, а, отже, й не є базою для нарахування ЄСВ.

 

За своєю економічною сутністю пенсійне забезпечення є окремим видом страхування. А накопичувальне страхування життя та пенсійне страхування з огляду на їхню довгостроковість взагалі можна вважати майже аналогічними видами фінансових послуг. Не випадково у Класифікації інституційних секторів України[6] їх виокремлено у спільний підсектор S.125 «Страхові компанії та недержавні пенсійні фонди».

 

Отже, з урахуванням однакової економічної сутності й трактування інших сутностей повинно бути однаковим: визнавати страхові премії за договорами довгострокового страхування життя та внески до НПФ виплатами соціального характеру у грошовій і натуральній формі та, відповідно, базою для нарахування ЄСВ, або ні. З урахуванням того, що внески підприємства на користь застрахованих працівників жодним чином не можна вважати виплатами, страхові премії за договорами довгострокового страхування життя та внески до НПФ не повинні бути базою для нарахування ЄСВ.

 

Висновок

Подібний стан справ в добровільному страхуванні життя в цілому є вкрай небезпечним. Прогалина в нормативному акті знищує передумови соціального партнерства бізнесу та працівників на тлі погіршення загального стану охорони здоров’я та високого рівня розшарування населення. Суспільство, особливо найменш соціально захищені верстви, залишається з проблемами медичного, пенсійного та страхового забезпечення віч-на-віч, що несе в собі небезпеку здоров’ю та добробуту нації.

 

Пропозиції:

Внести зміни до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, виклавши п. 3.5 розділу 3 у такій редакції:

«3.5. Внески підприємств згідно з договорами добровільного страхування життя, медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей».

 

Відділ соціальної політики

(О.П.Коваль, О. М. Голеншина)