"Сучасна еволюція міграційного законодавства Російської Федерації та її можливі впливи на міграційну поведінку населення України". Аналітична записка

Анотація

 

Розглянуто останні зміни в законодавстві Російської Федерації, спрямовані на впорядкування міграційних процесів та боротьбу з нелегальною міграцією, проаналізовано ймовірний вплив цих змін на міграційну поведінку населення України, запропоновано можливі заходи реагування з боку Української держави.

 

СУЧАСНА ЕВОЛЮЦІЯ МІГРАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ТА ЇЇ МОЖЛИВІ ВПЛИВИ НА МІГРАЦІЙНУ ПОВЕДІНКУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

 

Російська Федерація належить до числа країн, де міграція населення є найбільш масовою. За кількістю іммігрантів вона посідає друге місце в світі після США. Громадяни, які народилися за кордоном, тобто іммігранти, становлять до 9 % населення РФ (12,3 млн осіб). За даними Федеральної міграційної служби РФ, в країні проживають постійно 6,2 млн іноземців. Якщо додати до цього числа тих, хто перебуває тимчасово, тобто гостей, туристів, учнів та студентів, працівників-мігрантів, одномоментна присутність іноземців в Росії становить 11,3 млн осіб. Кількість іноземних громадян щорічно зростає приблизно на 15 %.

 

Велика кількість іммігрантів в Росії частково є спадщиною СРСР, коли внаслідок тривалого періоду цілеспрямованого перемішування населення багатонаціональної держави мільйони росіян опинилися за межами історичної батьківщини, натомість мільйони вихідців з інших республік перемістилися до Російської Федерації, куди вони прибували на навчання, для служби в армії або роботи на новобудовах Півночі і Сходу країни. 

 

Після дезінтеграції СРСР чисельність іммігрантів суттєво поповнилася. Передовсім за рахунок вихідців з Росії та їхніх нащадків, які масово поверталися на історичну батьківщину. До цього їх спонукали як конфлікти та міжнаціональна напруженість в деяких нових незалежних державах, так і значні економічні труднощі в державах СНД, на фоні яких соціально-економічне становище в Росії виглядало привабливішим. Упродовж 1991‑2000 рр. в Росію для постійного проживання прибули 8,4 млн осіб, додатне сальдо міграції становило 4,6 млн осіб. У 2001-2010 рр. прибуття було вже значно менш чисельним – 2,2 млн. Проте нетто-міграція залишалася додатною і становила 1,5 млн осіб.

 

Завдяки цьому було компенсовано майже 60 % природного зменшення населення Росії. (Після 1992 р., коли в Росії починається природне зменшення населення, і до 2011 р. переважання смертності над народжуваністю становило 13,2 млн осіб, проте завдяки міграції фактично чисельність населення зменшилася на 5,5 млн).

 

Завдяки змінам у віковій структурі населення, входженню у дітородний вік численного покоління народжених в середині 1980-х рр., природне зменшення населення Росії, яке на рубежі століть становило 700-900 тис. на рік, скоротилося. А в 2013 р. вперше за тривалий період народжуваність переважила смертність. Така ситуація, однак, не буде тривалою. Демографічні прогнози як російських, так і міжнародних експертів вказують, що до 2030 р. населення Росії може скоротитися з нинішніх 153,5 млн до 136 млн осіб. А на 2050 р., у разі нульової міграції, може становити лише 107 млн.

 

Компенсації природних втрат населення, стабілізації ринку праці, забезпеченню робочою силою певних галузей та регіонів, передовсім будівництва, сфери послуг, обробної промисловості, сприяла також тимчасова трудова міграція з-за кордону, яка особливо швидко зростала на початку 2000-х рр., коли показники економічного розвитку в Росії були найкращими, а потреби в працівниках зростали. Напередодні світової фінансово-економічної кризи, у 2008 р., в Росії офіційно було працевлаштовано 2,43 млн іноземців. У кризові роки їхня кількість скоротилася (1,6 млн в 2010 р.), проте поступово відновлюється[1].

 

На кінець 2012 р. мали дозволи на працевлаштування 1,15 млн працівників-мігрантів з-за кордону, ще 1,1 млн осіб отримали патенти на працевлаштування у приватних осіб (няні, прибиральниці, водії тощо). На середину 2013 р. чисельність працівників-мігрантів становила 1,8 млн осіб, тобто, якщо додати до цього власників патентів, продовжувала зростати і перевищила 2,5 млн осіб. Більшість з них – 85 % громадяни країн СНД, серед яких переважають громадяни Узбекистану (понад мільйон), Таджикистану (близько півмільйона), Киргизстану. В Росії офіційно працюють також приблизно 170 тис. українців,

 

Крім того, за оцінками Федеральної міграційної служби[2] (ФМС), 2‑3 млн іноземців працюють в Росії без належних дозволів, тобто нелегально. Саме з цією групою пов’язані і об’єктивні, і надумані найбільш гострі проблеми в міграційній сфері: порушення правопорядку, прав людини, корупція, злочинність, поширення мігрантофобії в суспільстві[3].

 

Таким чином, загальна чисельність іноземних працівників сягає 5‑6 млн і становить близько 7 % економічно активного населення РФ. За визнанням глави ФМС К. Ромодановського, працівники-мігранти з країн СНД створюють 6-8 % ВВП країни. Причому іммігранти займають ті робочі місця, на які не хочуть йти місцеві жителі.

 

Потреба в іноземних працівниках у Росії продовжуватиме зростати, що обумовлено не лише зменшенням населення, а й несприятливими трансформаціями його вікової структури. Починаючи з 2007 р., чисельність населення у працездатному віці стрімко скорочується. За різними варіантами прогнозу російських демографів впродовж найближчого десятиліття працездатних в Росії стане на 8-11 млн менше, що не може не позначитися на економічному зростанні. До того ж, невідворотна напруженість на ринку праці супроводжуватиметься посиленням демографічного навантаження на працюючих. Якщо нині на тисячу працездатних припадає 570 дітей та осіб, старших за працездатний вік, то через 10-15 років буде близько 800 непрацездатних на тисячу працездатних.

 

Депопуляція в умовах величезної території та вкрай низької щільності населення в низці регіонів становить загрозу національній безпеці та цілісності Росії. Тому керівництво країни приділяє значну увагу демографічній політиці, у тому числі її міграційній складовій. Впродовж останнього десятиліття роль міграції  як необхідного джерела поповнення людських ресурсів була закріплена в низці офіційних документів. Уже у схваленій 2001 р. Урядом Російської Федерації Концепції демографічного розвитку Росії на період до 2015 року висувалася мета «регулювання міграційних потоків в цілях створення механізмів заміщення природного зменшення населення»[4]. В 2007 р. Президент РФ затвердив нову Концепцію, чинну й донині, де ця мета була розвинута і конкретизована[5]. Концепція передбачає до 2016 р. стабілізацію населення на рівні 142-143 млн осіб, а до 2025 р. його збільшення до 145 млн, для чого, крім іншого, необхідно забезпечити щорічний міграційний приріст до 2016 р. не менше 200 тис. на рік, а до 2025 р. – не менше 300 тис.

 

Про необхідність забезпечення міграційного припливу до країни на рівні 300 тис. осіб на рік наголошував у своїй передвиборчій програмі нині чинний президент Російської Федерації В. Путін[6]. Одним з перших підписаних ним після повторного обрання був указ про затвердження Концепції державної міграційної політики Російської Федерації на період до 2025 року (червень 2012 р.)[7]. Концепція належить до документів стратегічного планування і взаємопов’язана з Концепцією демографічної політики, Концепцією довготривалого соціально-економічного розвитку країни[8], а також Стратегією національної безпеки[9]. В ній зазначається, що «переселення мігрантів на постійне проживання до Російської Федерації стає одним з джерел збільшення чисельності населення країни в цілому та її регіонів, а залучення іноземних працівників за пріоритетними професійно-кваліфікаційними групами у відповідності до потреб російської економіки є необхідним для її подальшого поступального розвитку».

 

Разом з тим, це не означає, що Росія має стати відкритою для будь-яких мігрантів. В ідеологію Концепції покладено селективний підхід. Зокрема, міграційний приплив передбачається забезпечити, у першу чергу, за рахунок залучення на постійне проживання до Російської Федерації «співвітчизників» (тобто колишніх громадян СРСР, вихідців з Росії та їхніх нащадків, носіїв російської мови та культури), які проживають за кордоном, висококваліфікованих іммігрантів інших категорій. Що ж до трудових мігрантів, регулятором їх залучення мають бути потреби економіки, а основним принципом регулювання трудової міграції – захист національного ринку праці та інтересів громадян[10].

 

У зв’язку з реалізацією Концепції державної міграційної політики 2012-2015 рр. відзначені надзвичайно активною законотворчістю. Глава Федеральної міграційної служби РФ К. Ромодановський доповідав президенту В. Путіну, що лише впродовж року ухвалено 29 нормативно-правових актів.

 

Увагу громадськості та мас-медіа в Україні передовсім привертали передбачені новим міграційним законодавством Росії рестриктивні заходи, проте треба підкреслити, що законодавчі нововведення ними не обмежуються. Законотворчий процес у сфері регулювання міграційних процесів виглядає досить логічним, послідовним і спрямованим на досягнення стратегічної мети, яка, як уже зазначалося, полягає у поповненні населення Росії за рахунок мігрантів, прибуття яких відповідає інтересам країни. Тактичні цілі, які з неї випливають, полягають у: забезпеченні потреб економіки в робочій силі передусім шляхом розширення можливостей для переселення до Росії на постійне проживання «співвітчизників»; створення умов для внутрішньої мобільності населення країни з тим, щоб потреби в робочій силі певних регіонів забезпечувалися за рахунок громадян Росії;  рішучої протидії нелегальній міграції; значного поліпшення ситуації у сфері соціально-культурної адаптації мігрантів в російському суспільстві; розвитку міжнародної співпраці у сфері міграції.

 

Вже у червні 2006 р. Президентом країни було підписано Указ № 637 «Про заходи з надання сприяння добровільному переселенню в Російську Федерацію співвітчизників, які проживають за кордоном», яким затверджено Державну програму на 2006-2012 роки. Вона передбачала оплату переїзду репатріантів до Росії, виплату підйомних та допомоги впродовж 6 місяців після переїзду, забезпечення так званого «компенсаційного пакету», тобто послуг дитячих дошкільних установ, закладів освіти, соціального обслуговування, охорони здоров’я та служби зайнятості. Учасникам програми було обіцяно також сприяння у працевлаштуванні та забезпеченні житлом, отриманні посвідки на проживання, громадянства Росії. Планувало переселити в рамках Програми до 300 тис. осіб, насправді за п’ять років її виконання посвідчення переселенця було оформлено 80 тис. іноземців, серед яких 7,2 % були громадянами України.

 

З січня 2007 р. набули чинності без перебільшення революційні закони, відповідно до яких дозвільний порядок працевлаштування працівників-мігрантів з країн з безвізовим режимом в’їзду до Російської Федерації (7 країн СНД) було замінено повідомчим, що одразу дало можливість легалізувати сотні тисяч трудових мігрантів. Так, у 2006 р. в Росії офіційно працювали 1,3 млн іноземців, а в 2007 р. – уже майже 2 млн, в 2008 р., – близько 2,5 млн (з них 245 тис. українців).

 

Незважаючи на економічну кризу, у 2010 р. було схвалено зміни до закону про правове становище іноземних громадян, що суттєво розширили можливості працевлаштування низки категорій трудових мігрантів. Зокрема, було введено порядок видачі (фактично, купівлі) патенту для іноземців, працевлаштованих у приватних осіб. Здійснивши авансовий платіж  у розмірі 1 тис. рублів, працівник-мігрант може отримати в міграційній службі патент строком на 1-3 місяці з правом продовжувати його до 12 місяців шляхом щомісячної оплати відповідної суми. З 1 липня 2010 р., коли почав діяти відповідний закон, і до кінця 2011 р. було видано понад мільйон патентів (у т.ч. 38,5 тис., або 4 % – громадянам України), тобто легалізовано працю мільйона іноземців. Вкрай важливо, що патенти видаються поза встановлюваними урядом квотами працевлаштування іноземців, які в роки кризи було зменшено.

 

Водночас було спрощено порядок працевлаштування висококваліфікованих фахівців. Зокрема, науковці та викладачі, запрошені науковими та освітніми установами, звільнені від необхідності клопотатися про дозвіл на працевлаштування. Висококваліфіковані спеціалісти, умови використання праці яких в Росії передбачають заробітну платню понад 2 млн руб. на рік (у деяких випадках меншу), працевлаштовуються поза квотами. Якщо контракт з ними підписано на строк понад 6 місяців, вони прирівнюється до резидентів щодо сплати податків (13 % замість 30 %). З початку введення такого порядку і до середини 2013 р. оформлено працевлаштування понад 30 тис. висококваліфікованих іноземних спеціалістів, майже 60 % з яких працюють в столиці.

 

14 вересня 2012 г. Президент РФ підписав Указ № 1289 «Про реалізацію Державної програми з надання сприяння добровільному переселенню в Російську Федерацію співвітчизників, які проживають за кордоном», яким затверджено нову редакцію Програми переселення. По-перше, вона стала безстроковою, по-друге, значно розширено контингент населення, на який поширюється Програма (не лише особи, для яких підібрано вільну вакансію в певних регіонах, а й самозайняті, підприємці, студенти та пенсіонери), та регіони заселення переселенців.

 

Восени 2012 р. для іноземних працівників, зайнятих в житлово-комунальній сфері, ринковій торгівлі та побутовому обслуговуванні було законодавчо встановлено вимогу обов’язкового складання державного тесту на знання російської мови в обсязі не нижче базового рівня.

 

У грудні 2012 р. було прийнято норми, що збільшували строки покарання за організацію незаконної міграції, і тим самим відповідне протиправне діяння було віднесено до злочинів середньої тяжкості, а при наявності певних обставин – до тяжких злочинів.

 

Так само наприкінці 2012 р. до закону про правове становище іноземних громадян внесені доповнення, спрямовані на забезпечення соціально-побутових гарантій трудовим мігрантам і встановлення адміністративної відповідальності працедавця за нездійснення заходів щодо матеріального, медичного та житлового забезпечення запрошеного ним іноземного працівника.

 

На початку 2013 р. черговими доповненнями до законодавства скасовано необхідність отримання дозволу на працевлаштування для іноземців, які мають дозвіл на тимчасове перебування в Росії.

 

У червні 2013 р. в Росії прийнято закон про підготовку до чемпіонату світу з футболу, де визначено умови залучення іноземних працівників, задіяних у його підготовці. Згідно з ним дозволів на працевлаштування не потребуватимуть іноземці, які працюватимуть для FIFA, її дочірніх організацій та контрагентів, національних футбольних асоціацій, російської спортивної федерації, оргкомітету чемпіонату. Вони залучатимуться до роботи на території Росії поза встановленими для іноземних працівників квотами.

 

В липні 2013 р. президент Російської Федерації підписав законодавчі зміни, спрямовані на забезпечення пільгових умов для трудової діяльності іноземних студентів та можливостей освіти для працівників-мігрантів. Іноземцям, які прибувають до Росії на підставі навчальної візи надається можливість працевлаштування, а іноземним громадянам, які мають трудову візу, – можливість навчання на території Російської федерації без оформлення зміни мети в’їзду. Для іноземних студентів встановлено спрощений і прискорений порядок видачі дозволів на працевлаштування, причому поза квотами. Водночас, передбачається видача та продовження дозволу на працевлаштування для громадян з безвізовим режимом в’їзду до Росії, які бажають навчатися в Російській Федерації, суміщаючи навчання та роботу, на строк навчання.

 

Влітку 2013 р. з’явилася ціла низка законодавчих нововведень, спрямованих проти нелегальної міграції. Так, в липні у зв’язку з упорядкуванням виконання міждержавних угод щодо реадмісії до законодавства РФ було внесено норму, що надає іноземцеві, який має бути переданий іншій державі по реадмісії, можливість добровільно залишити територію Російської Федерації за власний рахунок. При цьому заборона на в’їзд до Російської Федерації скорочується до трьох років.

 

З 9 серпня 2013 р. набув чинності Федеральний закон про внесення змін у деякі законодавчі акти РФ з метою вдосконалення міграційного законодавства та підчищення відповідальності за його порушення. Відповідно до нього збільшено штрафи, що накладаються на порушників трудового та міграційного законодавства, як працедавців, так і самих мігрантів, розмір яких встановлюється на рівні 5-7 тис. рублів замість 2-5 тис., як це було раніше. На посадових осіб, звинувачених в пособництві нелегальній міграції, накладатимуться штрафи від 50 до 75 тис. рублів, на юридичних осіб – від 800 до 1500 тис. або адміністративне призупинення діяльності на строк від 14 до 90 діб. Підвищення штрафів стосується, утім, лише Москви, Петербурга, Московської та Ленінградської областей.

 

Спрощено процедури депортації нелегальних мігрантів, збільшено перелік підстав для депортації. Причому 90 % витрат на депортацію покладатимуть на самих мігрантів та їхніх працедавців. За даними ФМС, одна депортація на сьогодні коштує в середньому 30 тис. рублів, тобто приблизно 1 тис. доларів.

 

Іноземцеві може бути в майбутньому закрито в’їзд до країни, якщо він два і більше разів впродовж трьох років притягувався до адміністративної відповідальності на території Росії. Забороняється в’їзд до Російської Федерації іноземцям, щодо яких було прийнято рішення про депортацію чи адміністративне видворення, які мають непогашену судимість, або двічі чи більше разів впродовж року притягувалися до адміністративної відповідальності. Причому у випадку повторного винесення рішення про депортацію строк заборони на в’їзд до Російської Федерації становитиме 10 років. Причиною заборони на в’їзд може бути також несплата податків, адміністративного штрафу, або непогашення витрат, пов’язаних з видворенням з РФ.

 

Особи, які впродовж останніх п’яти років були депортовані з РФ, не зможуть отримати дозвіл на роботу в країні, а якщо його мають, він буде анульований.

 

Нещодавно затверджено також нові правила видачі дозволів на тимчасове проживання в Російській Федерації, які набудуть чинності з січня 2014 р. Документ зможуть отримати лише мігранти, які матимуть трудову угоду. При цьому прибулі зможуть посісти лише ті вакансії, які впродовж двох місяців не були затребувані громадянами Росії.

 

Наведеним вище переліком законодавчих нововведень законотворчий процес у сфері міграції не обмежується. На сьогодні обговорюються в Державній думі, регіональних законодавчих зборах, опрацьовуються органами виконавчої влади десятки ініціатив щодо регулювання міграційних процесів. Зустрічаючись з активістами партії «Єдина Росія», з главою Федеральної міграційної служби К. Ромодановським, під час інших публічних виступів президент Російської Федерації В. Путін висунув завдання жорстко протидіяти нелегальній міграції, посилити відповідальність за неї аж до кримінальної, запровадити інші обмежувальні заходи. Йдеться, зокрема, про введення з 2015 р. порядку в’їзду до Російської Федерації громадян країн СНД лише на підставі закордонних, а не внутрішніх, паспортів, про обмеження сфер застосування праці іноземців в низці галузей, зокрема в торгівлі. Обговорюється можливість запровадження віз для вихідців з країн Центральної Азії та Закавказзя.

 

Разом з тим, планується спрощення імміграції для постійного проживання певних категорій іммігрантів. Зокрема, в розмові з К. Ромодановським В. Путін вказав на необхідність значного спрощення процедур натуралізації для співвітчизників, розробки системи нарахування балів (з використанням досвіду, наприклад, Канади, де претенденти на імміграцію отримують бали за вік, рівень освіти і кваліфікації, наявність дітей чи можливість їх мати тощо) для отримання посвідки на проживання.

 

Висновки

Таким чином, останнім часом в міграційному законодавстві Російської Федерації з’явилося чимало нововведень. Передусім треба зазначити, що, враховуючи гостроту демографічних та міграційних проблем, з якими стикнулася Російська Федерація, впорядкування міграційної сфери є для країни об’єктивною внутрішньою потребою і випливає із визнаної стратегії її розвитку. Хоча громадськість, ЗМІ, експерти передусім звертали увагу на рестриктивний характер нового законодавства, поряд з боротьбою з нелегальною міграцією воно спрямоване також на розширення можливостей для імміграції певних категорій іноземців («співвітчизників», висококваліфікованих працівників, студентів) у повній відповідності до задекларованого селективного заохочення імміграції до РФ.

 

Разом з тим, не можна не погодитися, що боротьба з нелегальною міграцією опинилася наразі в центрі уваги російських законодавців та урядовців. Це обумовлено як економічною, так і політичною ситуацією:

 

По-перше, показники економічного розвитку РФ виявилися нижчими, ніж це передбачалося, що призвело до зменшення потреби в іноземних працівниках і необхідності витіснення частини з них з національного ринку праці. Досвід не лише Росії, а й інших країн-реципієнтів доводить, що протидія нелегальній міграції закономірно посилюється в періоди економічного спаду, проте стихає, коли економіка на підйомі.

 

По-друге, враховуючи проведення регіональних виборів в Росії, розігрування «міграційної карти» видавалося досить успішним засобом впливу на електоральні вподобання населення, оскільки антиіммігрантські настрої в країні широко популярні.

 

По-третє, не виключена зовнішньополітична складова посилення санкцій проти нелегальних мігрантів. Адже неодноразово підкреслювалося, що більшість обмежувальних заходів не стосуються громадян Білорусі та Казахстану, тобто членів союзної держави та Митного союзу, що може використовуватися з метою тиску на інші країни-партнери.

 

Оскільки більшість працівників-мігрантів, у т.ч. нелегальних, прибувають до Росії не з України, а з країн Центральної Азії, заходи проти нелегалів передовсім спрямовані на громадян Узбекистану, Таджикистану тощо. Разом з тим, Росія залишається головним партнером України з обміну населенням, а також найбільшою країною призначення для тимчасових працівників-мігрантів з України (за даними обстеження Держстату 2012 р., на роботу до Росії виїжджають 43 % українських працівників-мігрантів), тому будь-які зміни міграційного законодавства цієї країни не можуть не впливати на міграційну поведінку українців.

 

Ці зміни як такі, що звужують можливості нелегального працевлаштування і погіршують перспективи неофіційних заробітків, можуть спричинити скорочення трудової міграції до Росії, що, у свою чергу, погіршить становище домогосподарств,  залежних від заробітків їх членів в Росії, вимагатиме від держави додаткових витрат на їх соціальну підтримку.

 

Водночас, погіршення умов міграції до Російської Федерації може призвести до переорієнтації частини українських трудових мігрантів на інші ринки праці, передовсім країн Європейського Союзу. В разі підписання угоди про асоціацію та подальшого спрощення візового режиму «західний вектор» міжнародної міграції українців посилиться. Для багатьох з них це означатиме покращання умов праці, вищі заробітки, а отже, й більші суми переказів, які надходитимуть в Україну. Разом з тим, враховуючи, що різниця в рівнях життя та заробітків між Україною та країнами Європи значна, з переорієнтацією трудової міграції на Захід пов’язано посилення ризику втрати Україною частини свого трудового потенціалу, оскільки тенденція перетворення тимчасової трудової міграції в цьому напрямі на переселенську останніми роками стає дедалі виразнішою.

 

Потрібно зазначити, що, за даними різних досліджень, трудові мігранти до Росії, у порівнянні з тими, хто виїздить до інших країн світу, характеризуються дещо вищим віком і нижчим рівнем освіти, слабшим володінням іноземними мовами. Адже трудові поїздки до РФ є простіше здійснюваними, тут відсутній мовний бар’єр, простіший доступ до інформації про можливості працевлаштування завдяки наявності багатьох особистих зв’язків. Тому переорієнтація на Захід можлива лише для частини мігрантів, передусім молодших та освіченіших. Щодо інших груп, додаткові санкції проти нелегальних мігрантів можуть призвести до поширення прагнення частини громадян, які здійснюють трудові поїздки до Російської Федерації, до переселення до сусідньої країни для постійного проживання, що може обернутися додатковими втратами населення України.

 

За таких умов видається доцільним:

1. Активізувати інформаційно-роз’яснювальну роботу серед громадян України щодо законодавчих нововведень в Росії, які стосуються становища працівників-мігрантів. Державним центрам зайнятості, приватним посередникам з працевлаштування за кордоном, особливо в регіонах, де трудова міграція до Росії найбільше поширена, забезпечити потенційних мігрантів необхідними інформаційними матеріалами.
2. Посилити консульську підтримку українських працівників-мігрантів в Росії, передбачити в штаті консульств України в Російській Федерації спеціальних працівників, до завдань яких належало б вивчення ситуації на ринку праці  відповідних регіонів, потреб в іноземній робочій силі, проблем українських працівників-мігрантів, надання їм інформаційної та правової допомоги.
3. Активізувати переговорний процес між Україною та Російською Федерацією щодо підписання угоди про соціальний захист мігрантів. Передбачити в ній належний захист працівників, які виїжджають на роботу до Росії за короткотерміновими контрактами.
4. Сприяти самоорганізації українських працівників-мігрантів в Росії з метою захисту їхніх прав, заохочувати організації східної української діаспори до підтримки працівників-мігрантів.
5. Організувати спільне з російськими науковцями дослідження становища українських заробітчан в Росії, їхніх подальших міграційних планів.
6. Українським органам виконавчої влади, відповідальним за реалізацію міграційної політики, ретельно вивчати досвід законодавчого упорядкування міграційної сфери в РФ, розвивати співпрацю з Федеральною міграційної службою Російської Федерації з метою оперативного обміну інформацією щодо законодавчих змін та адміністративних практик, спільного вирішення питань, які становлять взаємний інтерес.

Відділ соціальної політики

(О.А. Малиновська)