"Перспективні напрямки розвитку господарського комплексу територій Азовського узбережжя". Аналітична записка

Анотація

 

У аналітичній записці висвітлено системні проблеми розвитку господарського комплексу територій Азовського узбережжя (у т.ч. морегосподарського комплексу та рекреаційно-туристичної сфери). Визначено основні ризики, що супроводжують їх розвиток; проаналізовано ресурсний потенціал, визначено стратегічні переваги інвестування у розвиток господарського комплексу територій Азовського узбережжя.

 

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ТЕРИТОРІЙ АЗОВСЬКОГО УЗБЕРЕЖЖЯ

 

Загострення внутрішньополітичного конфлікту на Сході України негативно вплинуло на стан розвитку регіонального економічного комплексу.

 

В умовах дестабілізації економічної ситуації на Сході України серед першочергових завдань є визначення «нових» секторів регіональних економічних комплексів, які здатні підтримати та забезпечити економічне зростання (навіть за умови збереження подальшої нестабільності щодо розвитку базових галузей промисловості старопромислових регіонів), проте тривалий час  традиційно сприймалися як другорядні. Такі виклики обумовлюють необхідність створення нової стратегії розвитку Сходу України.

 

З огляду на вищезазначене, на особливу увагу заслуговує дослідження економічного потенціалу акваторії Азовського моря та прилеглих приморських територій, що дозволить віднайти нові можливості для розвитку економіки Донецької та Запорізької областей. Особливого значення для стимулювання регіонального розвитку набувають два напрямки: морегосподарський комплекс та рекреаційно-туристичний комплекс регіону.

 

Ресурсний потенціал господарського комплексу територій Азовського узбережжя як складова розбудови регіональних економічних комплексів Сходу України:

 

1. Морегосподарський комплекс, розташований на території Сходу України характеризується багатофункціональністю, у т.ч. наявністю розвиненої інфраструктури для промислового вилову риби та її переробки, а також потужним морським портовим комплексом (Бердянський та Маріупольський морські торговельні порти).

 

Промисловий вилов риби в акваторії Азовського моря при раціональному проведенні здатен забезпечити внутрішній ринок як регіону, так і України в цілому, рибною продукцією. Основними об’єктами промислу в Азовському морі є хамса азовська, тюлька, бички. З метою збереження біологічного мікроклімату моря та забезпечення відтворення видів промислової риби вилов риби підлягає щорічному квотуванню.

 

Довідково: у 2014 році 37 підприємств Маріуполя та приміських територій, які підконтрольні Маріупольському територіальному відділу «Азоврибоохорони», одержали ліцензію на промисловий вилов риби. В цілому, за даними «Азоврибоохорони», вилов риби та водних біоресурсів, що здійснювався в акваторії Азовського моря у 2013 році, склав понад 33 тис. т. Основні обсяги вилову припадали на вилов хамси – 10,5 тис. т; бичка – 9,5 тис. т; тюльки – понад 8 тис. т; тарані – 220 т; пеленгасу – 350 т.

 

Морський портовий комплекс Азовського узбережжя Сходу України представлений Маріупольським і Бердянським морськими торговельними портами. Основний вид діяльності портів – спеціалізація на перевантаженні та транспортуванні продукції базових галузей регіону: вугледобувної, металургійної, хімічної промисловості та продукції агропромислового комплексу. В умовах анексії Кримського півострову Росією саме на ці два порти зростає навантаження під час експортування українського зерна.

 

Довідково: за даними Адміністрації морських портів України, за період січень – квітень 2014 року перевалка зернових у морських портах становила майже 10,5 млн т, порівняно із 6,4 млн т за аналогічний період минулого року. Зокрема, обсяги перевалки зернових у порту Бердянськ зросли майже у 5,5 разу на рік, у Маріуполі – на 82 %.

 

Обробка вантажів на морських причалах Донецької області за січень – квітень 2014 року склала 4,1 млн т, що на 3,4 % більше, ніж за січень-квітень попереднього року. У структурі цих вантажів 92,8 % становили експортні, 6 % – транзитні, 1,1 % – імпортні вантажі, 0,1 % – вантажі внутрішнього сполучення[1].

 

2. Рекреаційно-туристичний комплекс. Статус Автономної республіки Крим як тимчасово окупованої території внаслідок анексії півострову РФ, призвів до втрати для України рекреаційно-туристичного комплексу АРК. Саме тому на особливу увагу (як з позицій регіону, так і з позицій держави) заслуговує розвиток туристично-рекреаційної сфери та відповідної інфраструктури територій узбережжя Азовського моря.

 

На території узбережжя Азовського моря існують сприятливі природно-кліматичні умови для розвитку різноманітних видів туризму та рекреації – зручні піщані пляжі, джерела мінеральної води i лікувальних грязей, лісові та степові природні заповідники тощо.

 

Довідково: загальна площа, яку займають санаторно-курортні заклади Донецької області, складає 1100 га. Значна частка цієї території – понад 70 %, припадає на узбережжя Азовського моря. У Донецькій області зосереджено 16 % санаторно-курортних закладів України, у Запорізькій області знаходиться 6,4 % санаторно-курортних (оздоровчих) закладів України. До курортних територій місцевого значення у Запорізькій області віднесені такі населені пункти: с. Новокостянтинівка та с. Строганівка (Приазовський район), м. Приморськ, с. Кирилівка (Якимівський район). Згідно із Законом, прийнятим Верховною Радою України вiд 11.01.2005 р. № 2305-IV, м. Бердянськ отримав статус курорту державного значення. На території Донецької області, на Азовському узбережжі, наступні населенні пункти визнані курортними територіями місцевого значення: смт. Мелекіне, Приморське, Урзуф, Новоазовськ, Седове.

 

Стан рекреаційних ресурсів берегової лінії Азовського моря та приморських територій Сходу України дозволяє повноцінно розвивати курортну індустрію з наданням повного комплексу послуг грязелікування, бальнеології, використання лікувальних властивостей мінеральних джерел.

 

Довідково: У межах двох областей розвідані та використовуються мінеральні води («Бердянські» та «Кирилівські»); лікувальні грязі озера «Велике» та «Кирилівське» відповідають стандартам практично всіх відомих бальнеологічних типів; для лікування широко використовуються місцевий озокерит та спелеотерапія. Перспективними з огляду на розвиток рекреаційного потенціалу Сходу України є п’ять ділянок підземних вод, що розташовані поблизу с. Ялта, Білосарайська Коса, Мелекіне, Широкіне, Сєдово. Розвиток рекреаційного потенціалу цих територій особливо важливий з огляду на фактичне знищення інфраструктури курорту Слов’янськ. Мінеральні води Азовського узбережжя за своїми показниками здатні рівноцінно замінити слов’янський курорт, із спеціалізацією на відновленні, рекреації  опорно-рухового апарату та нервової системи. У с. Ялта Донецької області на базі діючої лікарні є кадровий та ресурсний потенціал для відкриття бальнеологічного відділення.

 

Регіони Азовського узбережжя мають потужний потенціал для розвитку відпочинку та оздоровлення для дітей впродовж усього року. За даними Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення і відпочинку України, на території Запорізької області функціонують 53 заклади, на території Донецької області – 75 закладів, що спеціалізуються на відпочинку дітей та юнацтва. За оцінками експертів, Азовське узбережжя має необхідний природно-ресурсний та рекреаційний потенціал для того, щоб стати міжнародним центром дитячого відпочинку. Поряд з цим, курортна зона Азовського узбережжя має значний рекреаційний потенціал для розвитку SPA-туризму, проведення різноманітних морських та туристичних екскурсій.

 

На території Азовського узбережжя вже функціонує певна інфраструктура розміщення відпочиваючих та різноманітна сфера послуг, яка може задовольняти запит потенційних рекреантів. 

 

Довідково: у Запорізькій області станом на початок 2014 року функціонувало понад 600 об’єктів тимчасового розміщення, серед яких: 423 бази відпочинку; 94 установи готельного типу; 53 дитячі оздоровчі установи; 24 санаторіїв/санаторіїв-профілакторіїв; 22 сільські «зелені» садиби; 10 пансіонатів; 8 туристично-оздоровчих комплексів.

 

У Донецькій області впродовж 2013 р. функціонувало 348 спеціалізованих оздоровчих закладів (6 санаторіїв, 7 дитячих санаторіїв, 2 пансіонати з лікуванням, 2 дитячих центри, 39 санаторіїв-профілакторіїв, 58 пансіонатів відпочинку, 234 бази відпочинку).

 

Основні ризики, які супроводжують стабільний розвиток територій Азовського узбережжя на Сході України:

 

Станом на червень 2014 р. серед основних ризиків, що загрожують стабільному розвитку територій Азовського узбережжя на Сході України, без сумніву, залишається нарощування ескалації військових конфліктів, продовження військового протистояння та прояви сепаратизму. Адже стабільний регіональний розвиток Сходу України, а особливо – розвиток рекреаційно-туристичної сфери на території Азовського узбережжя Сходу України можливий лише у складі єдиної, неподільної України.

 

За умови встановлення миру, для стабілізації соціально-економічного та регіонального розвитку Азовського узбережжя Сходу України, розкриття та залучення незадіяного ресурсного потенціалу господарського комплексу цих територій на порядок денний виходить вирішення наступних системних проблем:

 

1. Зменшення різновидів і популяції риби, що водиться в Азовському морі. Реальною є загроза скорочення обсягів промислового вилову риби, що може призвести до занепаду рибного господарства, а отже – вкрай негативно позначитись на забезпеченні продовольчої безпеки регіону. Серед основних причин масового скорочення обсягів промислового вилову риби в Азовському морі – несанкціонований масовий вилов риби, поширення браконьєрства. Незважаючи на збільшення сум штрафів за незаконний вилов, впроваджене в Україні з 2011 року, ситуація кардинально не змінилася. Найбільший штраф за незаконний вилов риби встановлено у розмірі 2550 грн (за вилов гібридів осетрових риб), найменший – 17 грн за кожний незаконно виловлений кілограм тюльки й хамси. Така політика встановлення адміністративних штрафів суттєво не впливає на боротьбу з браконьєрством.

 

Довідково: лише за даними Маріупольського територіального відділу «Азоврибоохорони» за період січень – лютий 2014 року було зафіксовано 219 порушень браконьєрського вилову риби, вилучено понад 1 тонну риби, загальна сума збитків склала понад 55 тис. грн.[2]

 

Боротьбі з браконьєрами перешкоджає низка чинників: акваторія Азовського моря недостатньо охоплена рибоохоронними службами; інспектори рибнагляду недостатньо оснащені плавзасобами, пальним для плавзасобів, а отже – часто фізично не встигають реагувати на всі випадки несанкціонованого вилову риби; розповсюдженими є корупційні дії щодо підкупу інспекторів рибнагляду браконьєрами тощо.

 

2. Ускладнення роботи українських морських торговельних портів, розташованих на узбережжі Азовського моря (м. Маріуполь та м. Бердянськ), у т.ч. через невизначеність статусу Керченської протоки та можливе підвищення російською стороною плати за прохід через неї. Договір між Україною та Російською Федерацією від 2003 року передбачав вільний прохід через протоку торговельних і військових кораблів двох країн, а також вільний прохід іноземних торговельних кораблів – як до російських портів, так і до українських; поряд з цим, договір передбачав необхідність згоди двох країн у разі проходу некомерційних судів третіх країн. У 2012 році була укладена додаткова домовленість між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про заходи щодо забезпечення безпеки мореплавання в Азовському морі та Керченській протоці. Відповідно цього документу обидві держави визнавали правомірність національних вимог (документів) що регламентують судноплавство російських та українських суден в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Проте на міждержавному рівні так і не було законодавчо визначено статус Керченської протоки, не вирішено питань делімітації кордону Азовського моря. В умовах анексії Кримського півострову де-факто контроль за проходженням Керченської протоки для української сторони регулює Росія. Збереження такого становища у перспективі може позбавити українські порти Азовської акваторії виходу до Чорного моря. Поряд з цим, за збереження такої ситуації, слід очікувати подальшого зростання митних зборів та створення РФ інших перешкод для вільного проходження українськими суднами Керченської протоки, що можуть виникнути внаслідок подальшого ускладнення політичних відносин між Україною і Росією.

 

Довідково: За період анексії кримського півострова обсяги вантажопереробки в морських портах Криму у січні – квітні 2014 року (порівняно з відповідним періодом 2013 р.) суттєво знизились і становили: у Євпаторії – 57,1 %; у Севастополі – 82,1 %; у Ялті – 20,6 %; у Феодосії – 44,4 %; у Керчі – 32,3 %. Вантажопотоки, що раніше оброблялись у портах Криму, тепер переважно переорієнтовуються на порти РФ (для російських суб’єктів господарювання та міжнародних компаній, що ведуть зовнішньоторговельну діяльність з РФ) та на українські порти Чорного та Азовського морів (для українських суб’єктів господарювання та міжнародних компаній, що ведуть зовнішньоторговельну діяльність з Україною).

 

В планах України – оголошення кримських портів закритими для міжнародного судноплавства (про підготовку такого рішення у травні 2014 р. Україна повідомила Міжнародну морську організацію (ІМО).

 

Керч має для РФ стратегічне значення. Підтвердженням цьому є те, що 3 березня 2014 р. урядом РФ було видане розпорядження про створення дочірньої структури «Росавтодор», яка має займатися будівництвом транспортного переходу через Керченську протоку (термін та вартість проекту досі не оприлюднено, водночас відомо, що задля реалізації цього проекту РФ відмовляється від фінансування будівництва порту Тамань і мосту через річку Лена (Якутськ)). Поряд з цим, як зазначають експерти, у планах РФ – створення транспортного коридору через материкову частину України. Це надає Україні певні переваги в процесі ведення переговорів з РФ.

 

3. Відкритою залишається проблема забезпечення територій Азовського узбережжя якісною питною водою. Незадовільний стан розвитку інфраструктури житлово-комунального господарства, у т.ч. мереж водопостачання та водовідведення, створює ризики виникнення у регіоні епідеміологічних спалахів (дизентерія, малярія тощо). Інфраструктура водопостачання та водовідведення ЖКГ за відсутності належного фінансування поточних та експлуатаційних витрат, порушення нормативів проведення планових ремонтів швидко зношується та фізично деградує.

 

Довідково: У Запорізькій області привізною водою користуються 220 сільських населених пунктів Оріхівського, Гуляйпільського, Пологівського, Приморського, Бердянського, Чернігівського, Приазовського, Якимівського районів. Так, у аварійному стані перебуває 31 % протяжності водопроводів; в селах Приазовське, Кирилівка, які є санаторно-курортними та оздоровчими зонами, взагалі відсутні каналізаційні очисні споруди[3]. У Донецькій області каналізацією, крім міст, забезпечено лише 40 % селищ і лише 3,5 % сільських населених пунктів.

 

4. Низька якість туристично-рекреаційних послуг, низька якість сервісу цієї сфери через застарілість (морально та фізично зношені) основних фондів та високий рівень зношеності інфраструктурних об’єктів. Для модернізації, розбудови нових об’єктів та нової інфраструктури рекреаційно-туристичних комплексів на території Азовського узбережжя необхідно віднайти інвесторів. Водночас, зміна форми власності переважної більшості санаторно-курортних закладів Сходу України досить негативно позначилась на їхньому фінансовому та матеріальному забезпеченні. Понад 80 % об’єктів санаторно-курортного комплексу регіону і досі перебувають у відомчому підпорядкуванні, що передбачає централізоване фінансування, надання державних дотацій. Натомість в умовах політики скорочення дефіциту державного бюджету України ця стаття бюджетних витрат і надалі неухильно скорочуватиметься. Отже, постає питання про пошук додаткових джерел інвестування розвитку рекреаційно-туристичної сфери територій Азовського узбережжя, задіяння для цього потенціалу державно-приватного партнерства, інструменту місцевих запозичень, залучення приватних інвестицій тощо.

 

5. Туристично-рекреаційна сфера Азовського узбережжя орієнтована, переважно, на середній ціновий сегмент, на внутрішньо-регіонального споживача. У межах України території, наближені до Азовського моря, за рівнем вподобань українців значно поступалися відпочинку на Кримському півострові та за кордоном (насамперед, йдеться про курорти Середземномор’я). Місцева, регіональна влада досить повільно проводять роботу щодо популяризації туристично-рекреаційних можливостей територій Азовського узбережжя. Як наслідок – регіон втрачає потенційних рекреантів. 

 

Довідково: чисельність розміщених у спеціалізованих закладах (санаторіях, пансіонатах, базах відпочинку) Донецької області за 2013 рік (у порівнянні з попереднім роком) зменшилася на 5,5 % і склала 220,2 тис. осіб[4].

 

6. Транспортна інфраструктура територій Азовського узбережжя розвинена недостатньо, не може повною мірою гарантувати споживачам надання якісних послуг щодо їх перевезення. У регіоні не розроблено логістики маршрутів, які з’єднували б населені пункти курортного значення, забезпечували їх оптимальну транспортну логістику з обласними центрами України. Системною проблемою для територій Азовського узбережжя залишається поширеність нелегальних перевезень пасажирів (з одного боку, це створює загрозу безпеки життю пасажирів, а з іншого – сприяє тінізації доходів перевізників і, як наслідок – недоотриманню місцевими бюджетами податкових надходжень).

 

7. Традиційною для територій Сходу України в процесі ведення господарської діяльності є недооцінка екологічної безпеки. Зберігається високе антропогенне навантаження на морську акваторію та прилеглі до неї території Азовського узбережжя, що погіршує екобаланс, зменшує кількість і різновиди риби в морі, знижує курортну привабливість регіону. Основними джерелами забруднення Азовського моря є промислові підприємства, порти міст Маріуполя та Бердянська, житлово-комунальне господарство регіону (у т.ч. внаслідок аварійних поривів системи водовідведення непоодинокими є випадки скидів каналізації у води Азовського моря). Щороку металургійні комбінати та заводи одержують річний ліміт на забір морської води (приблизно – 1 млрд 255 млн м³ на рік). Після прогону по заводських агрегатах відібрана вода повертається у річку Кальміус, а вже з неї потрапляє до моря. Промислова вода не відповідає санітарним нормам, оскільки 55 % її обсягу взагалі не підлягають фільтрації. Особливу небезпеку для екосистеми морів становлять сільськогосподарські стоки, до складу яких входить багато хімічних речовин, що отруюють рибу та воду. Внаслідок порушення екологічних нормативів відбувається геологічна, природна руйнація узбережжя Азовського моря, що, відповідно, створює і екологічну загрозу для населених пунктів (серед найбільш забруднених територій Азовського узбережжя – район м. Бердянська, берегова лінія у Бердянському районі, м. Приморськ, Приазовський район, смт. Кирилівка та ін.).

 

Довідково: з початку 2013 року в ході перевірок на «Азовсталі» Державна азовська морська екологічна інспекція видала 20 приписів (що свідчили про порушення екологічних стандартів та норм); з них – 16 приписів було виконано, 4 приписи – і досі перебувають у стадії виконання. Маріупольським управлінням - філією Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області,  комбінату «Азовсталь» було видано 20 приписів, з яких 13 приписів було виконано, 7 – перебувають у стадії виконання.

 

У 2013 році сума нарахованих підприємствам Донецької області екологічних платежів становила 864,7 млн грн, у тому числі 835,2 млн грн склав екологічний податок, 29,5 млн грн – штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства.

 

Комплексне освоєння ресурсного потенціалу акваторії Азовського моря та прилеглих територій Азовського узбережжя (на засадах інтенсифікації, екологізації, раціонального природокористування) може стати платформою для відродження регіональної економіки Сходу України. Складовими цього процесу мають стати:

 

1. Підтримка рибного промислу в акваторії Азовського моря. Зокрема, широке залучення інвесторів до виконання вже існуючих програм у цій сфері, у т.ч. на засадах державно-приватного партнерства.

 

Довідково: відповідно до Державної цільової програми розвитку рибного господарства на період 2012–2016 роки заплановано будівництво у Запорізькій області державного риборозплідника камбалових риб загальною потужністю до 2 млн штук мальків. З 2012 року розпочато реалізацію інвестиційного проекту щодо будівництва каналу для якісного з’єднання Молочного лиману з Азовським морем. Саме на території Молочного лиману діє гідрологічний заказник, де створені унікальні умови для розведення окремих видів риби, популяція яких зменшується. Повноцінне функціонування каналу дозволить ефективно регулювати нерест далекосхідної кефалі – пеленгаса і таким чином сприятиме зменшенню залежності популяції цього виду риби від періодичної міграції через Керченську протоку.

 

2. Комплексний розвиток портового господарства акваторії Азовського моря; розширення переліку послуг вантажопереробки, освоєння нових напрямків зовнішньоторговельного співробітництва у сфері морської торгівлі тощо. Міжнародне унормування на міждержавному, міжнародному рівні безпеки проходження українськими суднами Керченської протоки.

 

Довідково: Розпочато реалізацію інвестиційного проекту з модернізації портового комплексу Бердянського морського порту, виконання якого розраховано до 2015 року. В рамках проекту завершується будівництво високотехнологічного перевантажувального комплексу, який дозволить збільшити потужність зернового терміналу до 32 тис. т одноразового зберігання зерна. Така модернізація є стратегічно важливою з урахуванням значного потенціалу Україні як експортера аграрної продукції, готовністю морського порту забезпечити експорт зерна на нові ринки Південно-Східної Азії.

 

3. Посилення заходів екологічної безпеки акваторії Азовського моря. Зниження антропогенного та техногенного навантаження, забезпечення задовільного санітарно-епідеміологічного стану моря та прилеглих територій Азовського узбережжя. Особливої уваги потребує посилення державного контролю за виконанням природоохоронних дій підприємствами важкої промисловості та транспортної інфраструктури (у т.ч. морських портів) Сходу України.

 

Довідково: в рамках виконання «Програми охорони та оздоровлення навколишнього середовища м. Маріуполя на 2012 – 2020 роки» з початку 2013 року металургійний комбінат «Азовсталь» інвестував в екологічні програми Маріуполя 94 млн грн. За рахунок реалізації заходів та випереджаючого виведення з експлуатації мартенівських печей, коксових батарей, аглофабрики та шахтних печей викиди на підприємстві було знижено на 48 %.

 

Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» виконано будівництво блоку очисних споруд дощових вод та допоміжного приміщення південно-західної частини другого вантажного району порту.

 

4. Забезпечення транспортної доступності (логістичних транспортних розв’язок) туристично-рекреаційних комплексів та соціально значущих об’єктів регіону.

 

Довідково: Розпочато діалог між ВАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій «Схід»» і головою Донецької обласної державної адміністрації С. Тарутою щодо узгодження питань, пов’язаних із виділенням земельних ділянок для будівництва автостанцій на узбережжі Азовського моря на території наступних населених пунктів: Сєдово, Мелекіно, Ялта, Білосарайська Коса та Урзуф. У Запорізькій області з початку літнього сезону 2014 року було збільшено кількість автобусних маршрутів загального користування з 57 до 78, які з’єднують населені пункти області з містами Бердянськ, Приморск і смт Кирилівка. Проводиться активна робота на «Укрзалізниці» з метою розрахунку та збільшення поїздів за сполученнями «Бердянськ – Київ» , «Бердянськ – Суми» , «Бердянськ –Харків» , «Бердянськ – Чернівці» , «Бердянськ – Львів».

 

5. Створення на території Азовського узбережжя сприятливого інвестиційного клімату; прозорість процедур виділення місцевою владою земельних ділянок для розбудови об’єктів транспортно-транзитної інфраструктури, благоустрою території. Розробка та оприлюднення інвестиційних карт територій (з виокремленням об’єктів рекреаційно-туристичної сфери). Задіяння інвестиційного та організаційного потенціалу механізму державно-приватного партнерства, у т.ч. для розвитку інфраструктури туристичної та рекреаційної сфери, реформування сфери ЖКГ регіону (у т.ч. готельних комплексів, рекреаційних зон, туристсько-пішохідних зон, обслуговуючої інфраструктури туризму, реформування житлово-комунального господарства (модернізації мереж водопостачання та водовідведення) тощо).

 

Довідково: з метою підтримки сталого регіонального розвитку двох територіальних громад, які беруть участь у реалізації другої фази Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду – ІІ», впроваджено систему інноваційних енергоефективних заходів в системі водопостачання с. Трояни Бердянського району. Протягом 2013 року для забезпечення населення сіл Новотроїцьке, Луначарське, Дмитрівка, Осипенко та Карла Маркса Бердянського району якісною питною водою було розпочато 6 інвестиційних проектів на загальну суму 10243,426 тис. грн.  

кварт2014 року сфери

З метою інтенсифікації господарського комплексу територій Азовського узбережжя та ефективного використання наявного промислового та туристично-рекреаційного потенціалу Азовського моря доцільно здійснити наступні (першочергові) заходи:

-  враховуючи невизначеність статусу Керченської протоки та фактичний контроль її з боку Російської Федерації необхідно оперативно розробити стратегічні проекти (варіанти) забезпечення нормального функціонування Маріупольського та Бердянського морських портів, упередити ризики обмеження вільного доступу суб’єктів господарювання та зовнішньоторговельної діяльності (у т.ч. українських та іноземних суден, вантажів тощо) до українських портів, розташованих на території Азовського узбережжя; розпочати процедуру міжнародного унормування безпеки проходження Керченської затоки;

-  для запобігання несанкціонованому вилову риби в акваторії Азовського моря посилити державний контроль, збільшити штрафні санкції (відповідно до нормативів ЄС); активізувати процес залучення представників громадських організацій (та громадськості) щодо здійснення контролю у сфері боротьби з браконьєрством; започаткувати створення на промислових підприємствах спеціальних громадських дружин із метою їх залучення до роботи офіційних рибоохоронних структур (особливо у нерестовий період);  

-  розробити регіональні програми залучення інвестиційних ресурсів для впровадження нових технологій очищення, переробки і утилізації відходів промислового виробництва з метою зменшення техногенного навантаження на навколишнє природне середовище;

-  посилити відповідальність суб’єктів господарювання та домогосподарств за дотримання вимог природоохоронного (екологічного) законодавства, підвищувати економічну зацікавленість підприємств (діяльність яких пов’язана з високими ризиками забруднення навколишнього природного середовища) у здійсненні природоохоронних заходів; впроваджувати у практику добровільного (обов’язкового – для найбільш екологічно-ризикованих видів промислового виробництва) екологічного страхування;

-  активізувати роботу (на рівні територіальних громад) в курортних зонах Азовського узбережжя щодо розробки та впровадження програм реформування (модернізації) об’єктів житлово-комунального господарства (насамперед – водопостачання та водовідведення), об’єктів соціальної сфери (інфраструктури), об’єктів транспортно-транзитної інфраструктури. Особливо, в контексті розширення співпраці з установами ЄС, доцільним є використання вже існуючих програм підтримки регіонального розвитку з метою залучення фінансових ресурсів у проекти інфраструктурної модернізації Азовського узбережжя;

-  посилити співробітництво Донецької та Запорізької областей щодо створення об’єктів спільної інфраструктури, зорієнтованої на розвиток морегосподарського та туристично-рекреаційного комплексів територій Азовського узбережжя; сприяти задіянню потенціалу міжрегіонального співробітництва у розбудові системи водопостачання та водовідведення, дорожнього будівництва, будівництва сміттєпереробних заводів тощо;

-  розробити державну програму щодо перетворення курортних зон Азовського узбережжя в межах території Азовської Ялти (Донецька область) на міжнародний центр відпочинку і оздоровлення дітей;

-  розробити на територіальному рівні Сходу України (у т.ч. на рівні громад Азовського узбережжя) інвестиційні карти (із обов’язковим виокремленням об’єктів рекреаційно-туристичної сфери, переліком наявних на місцевому рівні природних рекреаційних ресурсів (мінеральні води, грязеві джерела), а також із попередніми експертними оцінками ТЕО інвестиційних проектів), що сприятиме залученню потенційних інвесторів до їх реалізації (у т.ч. на засадах державно-приватного партнерства);

-  активізувати роботу місцевих та регіональних органів влади щодо створення конкурентного рекламно-інформаційного продукту (у т.ч. соціальної реклами територій Азовського узбережжя), формування місцевих брендів курортно-рекреаційних зон та їх просування через ЗМІ, Інтернет, міжнародні та вітчизняні виставки тощо; посилити діяльність щодо популяризації рекреаційного потенціалу територій Азовського узбережжя як всеукраїнського та регіонального центру відпочинку і оздоровлення дітей;

-  сприяти впровадженню програм мікрокредитування підприємств малого та середнього бізнесу для їх залучення у розвиток нових та модернізації вже діючих об’єктів туризму та рекреації на території Азовського узбережжя.

 

Регіональний філіал у м. Донецьку

(І.М. Доля)

№ 12, Серія «Регіональний розвиток»