Анотація
Проаналізовано негативний вплив зовнішньої агресії на систему освіти Донбасу та України в цілому. Розглянуто становище, що склалося у сфері освіти в окремих районах Донецької і Луганської областей. Окреслено ключові проблеми, пов’язані з руйнуванням освітньої інфраструктури та необхідністю забезпечення освіти для тимчасово переміщених осіб. Запропоновано заходи щодо забезпечення реалізації права громадян на освіту, які, зокрема, передбачають удосконалення і подовження дії спрощеного режиму вступу до ВНЗ для випускників з тимчасово непідконтрольних районів та розвиток дистанційної освіти.
ШЛЯХИ ТА МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА ОСВІТУ В ОКРЕМИХ РАЙОНАХ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ
Становище в освітній сфері Донецької та Луганської областей
У територіальному плані російська агресія проти України позначається на системі освіти на трьох рівнях: 1. Окуповані території; 2. Прифронтові райони та території розселення біженців і переселенців; 3. Загальнодержавний рівень, оскільки війна стала реальністю для всієї держави, а відтак вимагає відповідних змін у змісті, формах та організації освітнього процесу як у середній, так і вищій школі.
Внаслідок бойових дій, злочинної діяльності російських військ і найманців та незаконних збройних формувань сепаратистів в окремих районах Донецької та Луганської областей, тимчасово підконтрольних проросійським терористам, нищівного удару зазнала освітня сфера краю. Зруйновано чи ушкоджено сотні освітніх закладів усіх рівнів. Тільки в Донецькій області частково або повністю зруйновано 176 загальноосвітніх шкіл, 86 дошкільних закладів, 28 професійно-технічних та 19 вищих навчальних закладів [1]. Близько 40 шкіл і дошкільних навчальних закладів зазнали руйнування або пошкоджень на Луганщині. Деякі з них потребують капітального ремонту або не підлягають відновленню взагалі [2]. За оцінками Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), до 50 тисяч дітей в регіоні через бойові дії не мають змоги належним чином навчатися [3]. Тяжкість втрат для освітньої системи України й українського суспільства стає особливо наочною з урахуванням провідного місця, яке посідала освіта краю до війни: Донецька область була другою в державі за кількістю загальноосвітніх навчальних закладів і першою за кількістю учнів, що у них навчалися.
Незважаючи на всі тяжкі обставини, українські школярі з окупованих Криму та окремих районів Донбасу, завдяки належній роботі освітян на центральному і місцевому рівнях, у 2014 і 2105 роках отримали можливість завершити навчання у будь-якій школі України та отримати державний документ про освіту. У 2015 році для випускників, що мешкають на цих територіях, було значно спрощено умови проходження зовнішнього незалежного оцінювання: з метою максимального охоплення усіх охочих для було організовано дві додаткові сесії тестування, хоча й такі заходи не в усіх випадках виявилися достатніми в умовах ускладненого перетину лінії розмежування.
Становище освітньої галузі на тимчасово непідконтрольних територіях
На непідконтрольній законній українській владі території Донбасу нині перебуває близько половини усіх освітніх закладів краю [4]. Школи та ВНЗ, що залишилися на підконтрольних бойовикам територіях, не здатні налагодити нормального навчального процесу та забезпечити реалізацію права громадян України на здобуття освіти, у тому числі і через свій маргінальний статус внаслідок невизнання їхніх атестатів і дипломів за межами незаконних територіальних утворень. Близько 140 тисяч учнів тільки у Донецькій області змушені відвідувати школи на території, підконтрольній терористичній організації ДНР [5], і їхнє майбутнє залишається невизначеним. У школах, які функціонують на тимчасово окупованих територіях, визначальними тенденціями стали нерегулярність виплати зарплат учителям, кричущий брак навчальних матеріалів і недопущення будь-яких позитивних згадувань про Україну. Від учителів суворо вимагається виховувати школярів виключно в дусі «русского мира», а викладання чи навіть просто вживання у школі української мови часто розцінюється як провокація (хоча у багатьох інших випадках, незважаючи на гучні українофобські заяви очільників сепаратистів, урізане вивчення української мови та викладання українською продовжується – там, де таке бажання висловлюють батьки і вчителі). З іншого боку, відсутність власних освітніх стандартів, методик і програм ведуть до того, що навчальний процес продовжує керуватися українськими стандартами. Українофобські заяви і дії очільників освіти ДНР і ЛНР супроводжуються регулярними скандалами, що виявляють тотальну корумпованість верхівки терористів, яка фактично грабує учителів, змушених залишатися в окупованих районах [6]. Те, що в системі освіти ДНР/ЛНР «панує хаос» визнають самі ватажки «народних республік»: «В кожній школі відбуваються маленькі війни. Часто буває так, що управління освіти призначає директором одну людину, а «міністр» – іншу. У підсумку в кожній школі з’являються різні угруповання, які займаються не навчанням дітей, а розбірками» [7].
У розробці і проведенні освітньої політики щодо тимчасово непідконтрольних територій Донецької і луганської областей необхідно враховувати також і те, що, на відміну від анексованого Криму, російська влада мало переймається долею освіти у цих районах, а для тамтешніх випускників у російських ВНЗ фактично запроваджено доволі суворий дискримінаційний режим. Зокрема, повідомляється про складність отримання статусу «співвітчизника», необхідного для вступу до російських ВНЗ, територіальні обмеження, потребу складати російський Єдиний державний іспит, у тому числі і з предметів, що цими випускниками не вивчалися [8]. Принагідно варто відзначити доцільність використання в інформаційно-просвітницькій роботі з мешканцями тимчасово непідконтрольних районів аргументу щодо їх непотрібності Росії та безальтернативності реінтеграції з Україною. В таких умовах дедалі більше громадян, що змушені залишатися на підконтрольних терористам територіях будуть прагнути забезпечити здобуття освіти для своїх дітей в Україні. Подальше всебічне сприяння у наданні українськими освітніми закладами такої можливості повинне стати важливим кроком на шляху реінтеграції освітньої системи окремих районів Донецької і Луганської областей. Також вступ до українських ВНЗ випускників з тимчасово непідконтрольних територій означає скорочення людського ресурсу сепаратистів. Зокрема, з цієї причини необхідно протиставляти сепаратистському «військово-патріотичному вихованню» реалістичну перспективу вступу до українського професійного та/або вищого навчального закладу.
Поза сумнівом, повноцінна реалізація права на отримання освіти можлива для мешканців тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей тільки за умови повного відновлення контролю над цими районами легітимної української влади. Проте і на поточному етапі необхідно вести планомірну роботу, спрямовану на забезпечення реалізації права громадян на освіту та, в подальшому, на повноцінну реінтеграцію цих територій. Передусім, ідеться про налагодження й удосконалення дистанційних форм навчання, завдяки чому усі охочі повинні мати можливість опановувати українські навчальні програми, складати відповідні іспити екстерном та отримувати відповідні документи з подальшою можливістю вступу до українських професійних та вищих навчальних закладів. Така робота вже доволі активно ведеться і дає свої позитивні результати. У 2014 та 2015 роках діти з окупованих територій, що висловили таке бажання, отримали українські свідоцтва про закінчення дев’ятого класу та атестати про закінчення 11 класів. Цього вдалося досягти за рахунок значного спрощення формальних процедур та застосування новітніх технологій. 2015 року українські свідоцтва й атестати було видано понад 37 тисячам дев’ятикласників та випускників середніх шкіл, що мешкають у тимчасово окупованих районах Донецької області [9].
У подальшому необхідно удосконалювати механізми дистанційної освіти з метою надання можливості учням з окупованих територій отримувати якісні знання відповідно до чинних загальнодержавних навчальних програм. Використання потенціалу освітніх дистанційних технологій становить один з очевидних перспективних напрямів подолання наслідків гуманітарної катастрофи в освітній сфері Донецької та Луганської областей. Особливу увагу потрібно звернути на розвиток і поширення напрацьованого позитивного досвіду дистанційного навчання учнів з тимчасово окупованих районів. Зокрема, йдеться про проект дистанційного екстернату, що реалізується Київським університетом ім. Бориса Грінченка [10], завдяки якому школярі Донбасу мають можливість проходити Державну підсумкову атестацію та складати іспити ЗНО і вступати до вищих навчальних закладів. До розробки і впровадження дистанційної освіти необхідно залучати і додаткові ресурси, і професіоналів різних галузей, у першу чергу освітян та фахівців інформаційних технологій. Також потрібно продовжувати роботу з інформування учнів, батьків і вчителів, змушених залишатися на окупованих територіях, щодо можливостей отримання української освіти, підтвердженої документами державного зразка.
Проблеми отримання освіти дітьми-переселенцями
Ще одним аспектом гуманітарної катастрофи, спричиненої окупацією окремих районів Українського Донбасу та анексією АР Крим, є поява близько 1 млн громадян, змушених залишати місця постійного проживання внаслідок небезпеки для життя чи утисків з боку окупантів і терористів (внутрішньо переміщені особи, ВПО). За даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій, серед вимушених переселенців налічується 145 478 дітей [11]. Держава і суспільство зіткнулися з проблемою національного масштабу, однією зі складових якої є необхідність оперативного забезпечення надання освіти дітям з числа вимушених переселенців.
Як свідчать дані кількох громадських моніторингових досліджень щодо реалізації права на освіту дітей переселенців, здійснених 2015 року, незважаючи на поточні проблеми недостатнього бюджетного фінансування закладів дошкільної та шкільної освіти, питання включення дітей з сімей ВПО дошкільного та шкільного віку в навчально-виховний процес вирішувалися оперативно, без бюрократичних чи інших перешкод. У фінальному «Звіті за результатами громадського моніторингу доступу тимчасових переселенців до освіти», зокрема, зазначається: «Система освіти України проявила себе в ситуації кризового прийняття рішень, професійною та дієвою. Жодне з досліджень не виявило суттєвих проблем, пов’язаних з дискримінацією або порушенням прав дітей ВПО у навчально-виховній сфері» [11]. Також автори досліджень звертають увагу на численні приклади толерантного ставлення до дітей-переселенців з боку учителів і батьків у школах різних областей України, які їх прийняли.
Проблеми соціалізації дітей війни
Серйозний виклик для української системи освіти і для суспільства в цілому являє собою проблема соціалізації дітей війни ХХІ століття. Як зазначають фахівці Українського інституту дослідження екстремізму, «Через те, що війна відбувається на території нашої держави, внаслідок перманентності агресивного інформаційному продукту (загиблі, військові дії, насилля, «мова ворожнечі») у ЗМІ, напруженого психічного стану дорослих, в результаті безпосереднього спілкування з дітьми ВПО, – актуалізується проблема впливу війни на становлення (соціалізацію) всіх дітей України» [12]. Реалії неоголошеної війни дискредитують фундаментальні норми моралі мирного життя, і це значною мірою визначатиме норми поведінки громадян України, які пройшли становлення під час війни.
З метою подолання негативних наслідків перебування у зоні бойових дій Міністерство освіти і науки України спільно з міжнародними організаціями реалізують проекти з надання психологічної і соціальної допомоги дітям, які проживають у зоні АТО або ж евакуйовані з Донбасу. Таку підтримку вже було надано понад 13 тисячам дітей, що навчаються у середніх школах Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей [13]. Подоланню негативних наслідків гібридної війни в аспекті соціалізації молодого покоління українців сприятиме, поряд з відповідною психологічною роботою, посилення у комплексній системі патріотичного виховання змістовних акцентів на таких цінностях, як демократія, права людини, громадянські права, а також прищеплення свідомості того, що Україна (на відміну від Росії), разом з іншими європейськими державами, дієво захищає права, інтереси і потреби особистості.
У роботі, спрямованій на соціалізацію учнівської і студентської молоді, що мешкає на територіях, прилеглих до зони бойових дій, потрібно зважати на загальний інформаційно-культурний контекст, для формування якого необхідна належна робота регіональних ЗМІ, особливо електронних, потужності яких можна і потрібно широко використовувати у навчальному процесі й ідеологічно-виховній та просвітницькій роботі. Про актуальність завдання формування позитивного інформаційно-культурного контексту свідчать і дані опитування старшокласників та учителів Донбасу, проведеного фахівцями Національної академії педагогічних наук України. Так, з одного боку, переважна більшість учасників навчального процесу (три чверті учителів і близько 65% учнів) бачать майбутнє Донеччини і Луганщини у складі єдиної України. З іншого, понад третина вчителів і учнів схильні покладати відповідальність за збройний конфлікт на чинну українську владу. Разом з тим потрібно зазначити, що приблизно такі самі частки учителів і учнів висловили переконання в тому, що на Донбасі Україна веде справедливу війну, відстоюючи інтереси держави і народу [14]. Певна подвійність у настроях характерна також і щодо деяких інших важливих питань, зокрема, стосовно ролі Росії та майбутнього України. Таким чином, важливе завдання полягає у коригуванні цієї подвійності, утвердженні української ідентичності через поширення правдивої інформації та психологічно-адаптаційну роботу серед учнів і вчителів.
Проблеми переміщених ВНЗ та шляхи їх вирішення
Від початку бойових дій на Українському Донбасі з тимчасово окупованих районів краю було евакуйовано 16 вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації. У роботі тимчасово переміщених ВНЗ широко використовуються базовані на новітніх інформаційно-комунікаційних технологіях прийоми і методи дистанційного навчання. Поза сумнівом, переміщення великої кількості викладачів і студентів зі Сходу України, як і інших громадян, супроводжується значними труднощами. Разом з тим цей процес дає українцям з різних регіонів змогу особисто контактувати, на власному досвіді пересвідчуватися у спільності основних своїх цінностей і прагнень, а тому в кінцевому підсумку сприятиме консолідації народу і держави.
Перший етап роботи евакуйованих ВНЗ на нових місцях позначився низкою проблем. Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України спільно з освітянами і представниками громадських організацій визначив низку першочергових завдань, спрямованих на їх подолання. Серед них: надання елементарних соціально-побутових умов студентам та викладачам (у першу чергу – забезпечення доступності житла); збереження інституційної спроможності вишів; забезпечення евакуйованих університетів обладнанням; створення умов для розвитку. Студенти евакуйованих ВНЗ також часто стикаються з проблемами, зумовленими браком матеріальної бази на нових місцях, які призводять до невідповідності отримуваного рівня освіти очікуваному раніше. Внаслідок цього чимало студентів виявляють бажання перевестися до інших університетів.
Окреме важливе питання, пов’язане зі сферою вищої освіти Донбасу, – це дипломи ВНЗ, що залишилися працювати на території, підконтрольній бойовикам. Такі «документи про вищу освіту», отримані у закладах, що діють на окупованій території, не визнаються в жодній країні, включно з Росією. З огляду на це, Міністерство освіти і науки України рекомендує студентам для завершення навчання переводитися до університетів, що працюють на території, підконтрольній українській владі [15]. Деякі університети з окупованих районів Донбасу встановили зв’язки з російськими ВНЗ та видають своїм випускникам російські дипломи. Однак така практика, ймовірно, не набуде значного поширення, оскільки співпраця з ВНЗ на окупованих територіях негативно позначається на репутації російських університетів, в умовах коли відповідні владні органи РФ не визнають донбаські ВНЗ російськими. У зв’язку з цим необхідна подальша інформаційна робота, спрямована на студентів, що перебувають на окупованих територіях, та їхніх батьків, для доведення до їхнього відома факту про незастосовність їхньої «вищої освіти» за межами самопроголошених територіальних утворень.
Висновки та рекомендації
Бойові дії в частині районів Донецької та Луганської областей мають значні негативні наслідки для системи освіти України як на самих територіях конфлікту, так і в загальнодержавному масштабі. Це можна виправити лише спільними зусиллями освітян, органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських організацій. Для подолання наслідків гуманітарної катастрофи в освітній сфері уражених війною Донецької та Луганської областей та з метою забезпечення реалізації права громадян України на освіту необхідно вирішити, зокрема, такі пріоритетні завдання:
- Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо розробки Державної цільової програми відновлення навчальних закладів, які постраждали внаслідок бойових дій у Донецькій та Луганській областях. У першочерговому порядку дія Програми повинна поширюватися на навчальні заклади, що найбільшою мірою зберегли свій освітній та науковий потенціал. Такі виняткові кроки зумовлені унікальним явищем – евакуацією навчальних закладів зі штатом викладачів і студентів. Поряд із заходами щодо відновлення навчальних закладів, постраждалих в результаті бойових дій, передбачити у Програмі положення щодо фінансування відновлення матеріально-технічної бази евакуйованих навчальних закладів, які зберегли свій кадровий потенціал.
- Міністерству освіти і науки України, на основі напрацьованого 2014–2015 років досвіду, розробити єдине Положення щодо організації дистанційного навчання для учнів, що мешкають на тимчасово окупованих територіях, спрощеного порядку складання на основі дистанційного навчання й екстернату державних підсумкових атестацій та іспитів Зовнішнього незалежного оцінювання, а також отримання такими учнями документів про освіту державного зразка. Передбачити для випускників 2016 року з тимчасово непідконтрольних районів можливість складання іспитів ЗНО на додаткових сесіях, організованих в опорних навчальних закладах. Внести зміни до «Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах» [17], передбачивши для учнів і випускників з тимчасово окупованих територій можливість спрощеного порядку оцінювання наявного освітнього рівня екстерна за результатами дистанційного навчання та співбесід.
- Міністерству освіти і науки України, Інституту інформаційних технологій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України та Інституту модернізації змісту освіти МОН України забезпечити підготовку фахівців у галузі дистанційної освіти з метою належної реалізації чинного «Положення про дистанційне навчання» [18]. При плануванні підготовки зазначених фахівців необхідно враховувати першочергову потребу в таких спеціалістах для забезпечення реалізації права на отримання освіти школярами та студентами з тимчасово окупованих територій. Для вирішення цього завдання необхідно розробити відповідні навчальні програми і започаткувати у профільних вищих навчальних закладах окремі курси з організації та проведення дистанційного навчання. При розробці навчальних програм і організаційних методів дистанційної освіти варто спиратися на позитивний досвід вітчизняних освітніх закладів щодо організації дистанційного екстернату (включно з онлайн-консультаціями, тематичними атестаціями, оцінюванням успішності). Необхідно також створити сприятливі умови (пільгове оподаткування, відкриті конкурси забезпечених державним фінансуванням проектів тощо) для залучення до розвитку дистанційної освіти ІТ-компаній та громадських організацій з метою забезпечення повноцінного дистанційного навчального процесу з українським змістом освіти.
- Міністерству інформаційної політики, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, відповідно до своїх повноважень і в межах компетенції забезпечити інформування громадян, що мешкають на тимчасово непідконтрольних територіях, щодо можливостей отримання освіти в українських навчальних закладах. Доцільним є використання електронних ЗМІ, а також освоєння можливостей нових медіа, зокрема, створення та підтримки відповідних тематичних груп у соціальних мережах.
- Міністерству освіти і науки України завершити розробку і прискорити затвердження «Концепції Державної цільової наукової програми довгострокового розвитку педагогічних і психологічних наук (на період до 2025 року)», в якій серед стратегічних пріоритетів в галузі педагогічних і психологічних наук визначити також надання психологічної допомоги учням і студентам, які безпосередньо постраждали внаслідок гуманітарної катастрофи на Донбасі.
- У розроблюваній «Державній цільовій науковій програмі довгострокового розвитку педагогічних і психологічних наук (до 2025 року)» в рамках заходів щодо розвитку «освітньо-інформаційного навчального середовища з використанням ІКТ» та підготовки відповідних педагогічних кадрів передбачити пріоритетність впровадження технологій, форм, методів та організаційних засад дистанційної освіти.
Відділ гуманітарної безпеки
(А. Ю. Іщенко)
№ 23, Серія «Гуманітарний розвиток»
Джерела
- Донецька ОДА опублікувала шокуючі дані про наслідки бойових дій // УкрМедіа, 25.02.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukr.media/ukrain/227183/
- У підконтрольних Україні районах Луганської обл. бойовики зруйнували 40 шкіл і дитсадків, – ОДА // РБК-Україна, 14.03.2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/news/podkontrolnyh-ukraine-rayonah-luganskoy-obl-1426325634.html
- ЮНІСЕФ: Через війну на Донбасі діти платять найвищу ціну // Українська правда, 20 грудня 2014 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2014/12/20/7052702/
- Половина шкіл на Донбасі залишилися на непідконтрольній Україні території, – МОН // РБК-Україна, 04.09.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/news/polovina-shkol-donbasse-ostalis-nepodkontrolnoy-1441388143.html
- Близько 146 тисяч учнів підуть до шкіл «ДНР» // Інтернет-видання Depo.UA, 28 серпня 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.depo.ua/ukr/war/blizko-146-tisyach-uchniv-pidut-do-shkil-dnr--28082015172100
- Реалии ЛНР: боевики поймали сбежавшую «министра образования» // Інтернет-видання «Главред», 25.06.2015 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://glavred.info/zhizn/realii-lnr-boeviki-poymali-sbezhavshuyu-ministra-obrazovaniya-pytali-i-brosili-v-podval-324500.html
- А. Діхтяренко. Після «голодних бунтів» на «ЛНР» і «ДНР» чекають страйки лікарів і вчителів // Радіо Свобода, 07.12.2014 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/26729221.html
- Випускники шкіл та ВНЗ «ДНР» залишилися ні з чим // Сегодня, 22.05.2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr.segodnya.ua/regions/donetsk/vypuskniki-shkol-i-vuzov-dnr-ostalis-ni-s-chem-617637.html
- Павло Полянський: МОН спростило процедури отримання документів про освіту для дітей з Криму та Донецької, Луганської областей // Урядовий портал, 02.09.2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=248452699&cat_id=244277212
10. У Києві запустили дистанційний екстернат для учнів з АТО // Українська правда, 12.11.2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kiev.pravda.com.ua/news/564456d5b1587/
11. Звіт за результатами громадського моніторингу доступу тимчасових переселенців до освіти. – К.: Міжнародний Фонд «Відродження», 2015.
12. Діти війни (дослідження проблем дитинства в Україні за умов військової агресії). – К.: Український інститут дослідження екстремізму, 2015. – С. 4.
13. 13 тисяч школярів із зони АТО отримали соціально-психологічну підтримку – Квіт // Радіо Свобода, 03.07.2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/news/27107951.html
14. Про результати вивчення громадської думки і суспільних настроїв суб’єктів освітнього процесу на звільнених територіях Донбасу. – К.: Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України, 2015. – С. 2–7.
15. З Донбасу евакуйовано 16 вишів третього та четвертого рівнів акредитації // Newsru.Ua, 7 липня 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newsru.ua/ukraine/07jul2015/grinevi4.html
16. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (щодо отримання комунальних послуг) // Верховна рада України року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54559
17. Наказ Міністерства освіти і науки України «Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах» // Верховна рада України року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0498-08
18. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» // Верховна рада України року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13#n18