"Відкритість і прозорість у діяльності громадських об'єднань: стан, проблеми, перспективи вирішення". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація 

 

Проаналізовано стан та основні проблеми дотримання в діяльності громадських об’єднань України європейських стандартів та вимог чинних нормативно-правових актів щодо її відкритості та прозорості. Надано рекомендації, спрямовані на вирішення цих проблем.

 

ВІДКРИТІСТЬ І ПРОЗОРІСТЬ В ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ

 

Європейські стандарти відкритості і прозорості в діяльності неурядових організацій

В Європейській Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (прийнята Радою Європи у 1950 р.; ратифікована Україною у 1997 р.) зазначається, що «здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам,  для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб» [1]. Своєю чергою, необхідною умовою виконання громадськими об’єднаннями вказаних вимог є дотримання ними у своїй діяльності принципів легальності й публічності, що передбачає, серед іншого, дотримання також принципів відкритості та прозорості.

 

Основні європейські стандарти функціонування громадських об’єднань вперше були систематизовані у «Фундаментальних принципах щодо статусу неурядових організацій в Європі» (ухвалені Радою Європи 2002 року). У цьому документі, зокрема, особливий наголос зроблено на тому, що «будь-яка оцінка прийнятності цілей неурядових організацій (далі – НУО), коли вона намагається набути правосуб’єктність, повинна базуватися на добрій поінформованості й поважати ідею політичного плюралізму, а також не повинна керуватися упередженнями» [2]. При наданні суспільної підтримки, згідно з вимогами цього документу, доречним є розгляд характеру діяльності НУО та знаходження відповіді на запитання: чи дійсно НУО існує для вигоди її членів, чи для вигоди всього суспільства (чи його частини). Така підтримка може також залежати від наявності в НУО специфічного статусу і бути пов’язана з певними вимогами щодо фінансового звітування та відкритості.

 

Окремий підрозділ «Фундаментальних принципів щодо статусу неурядових організацій в Європі» присвячений саме прозорості та підзвітності в їх діяльності. У ньому зазначається, що НУО повинні представляти щорічний звіт своїм членам чи директорам щодо їхніх рахунків та діяльності; ці звіти необхідно надати призначеному наглядовому органу у випадку, коли відповідним НУО надаються податкові привілеї чи інша суспільна підтримка. Крім того, НУО повинні подавати досить детальні звіти донорам про використання благодійних внесків. Передбачено також, що відповідні книги, звіти і дії НУО, можуть, коли це визначено законом чи відповідно до положень договору, підлягати інспекції контролюючим органом [3].

 

Подальший розвиток європейські правові стандарти щодо відкритості і прозорості громадських об’єднань отримали у прийнятій у 2007 р. «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам- членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ / Rec (2007) 14». У п. 40. цього документу задекларовано: «відомості про надання НУО правосуб’єктності, якщо воно не є автоматичним наслідком утворення НУО, повинні бути загально доступними» [4]. Окрім того, особливу увагу цей документ приділяє підзвітності та прозорості громадських об’єднань, що отримують державну підтримку. Відповідно до пп. 62-65 вказаних рекомендацій, «НУО, що отримує будь-яку державну підтримку», може бути зобов’язана: щороку подавати фінансовий звіт та звіт про свою діяльність до компетентного контрольного органу; повідомляти про те, яку частину її витрат спрямовано на залучення коштів і на адміністративні витрати; провести фінансовий аудит організацією або особою, незалежною від її посадових осіб. При цьому вся звітність повинна складатися з обов’язковим урахуванням прав донорів, одержувачів допомоги і працівників НУО, а також права на захист дозволеної законом конфіденційної інформації. Вказані вимоги повинні виконуватися також іноземною НУО, але тільки щодо її діяльності в державі, резидентом якої вона не є.

 

Крім того, «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ / Rec (2007) 14» передбачають, що НУО може бути зобов’язана надавати дані бухгалтерського обліку, звітності та дані про діяльність для перевірки контрольному органу, якщо НУО не виконує вимог щодо звітності або якщо наявні об’єктивні підстави підозрювати її у значних правопорушеннях, що сталися в минулому або готуються [5].

 

Імплементація вищевказаних норм щодо відкритості та прозорості діяльності НУО обумовлена міжнародними зобов’язаннями України, відповідно до низки підписаних та ратифікованих нею угод та міжнародно-правових актів. Так, зокрема, у ст. 474 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС передбачено, що «Україна здійснюватиме поступове наближення свого законодавства до норм і стандартів права ЄС відповідно до певних положень та зобов’язань», визначених цією Угодою [6].

 

Нормативно-правові вимоги щодо прозорості та відкритості функціонування громадських об’єднань в Україні

Стаття 36 Конституції України надає громадянам України «право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів…». У ст. 37 Основного Закону наводиться вичерпний перелік підстав для заборони утворення та діяльності політичних партій та громадських організацій у повній відповідності до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року [7]. Дотримання громадськими об’єднаннями у своїй діяльності принципів відкритості та прозорості є необхідною умовою її відповідності зазначеним конституційним нормам.

 

Базовим Законом України «Про громадські об’єднання» (поточна редакція від 26 травня 2015 р.) (далі – Закон) у ст. 3 «Принципи утворення і діяльності громадських об’єднань» до таких віднесено й принцип «прозорості, відкритості та публічності» та надано його трактування: «Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об’єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об’єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов’язок громадського об’єднання забезпечувати такий доступ. Публічність означає, що громадські об’єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність» [8].

 

Що стосується інформації про мету (цілі) діяльності громадського об’єднання, то вона, згідно з цим Законом, повинна міститися в документах, необхідних для його утворення та реєстрації, зокрема, у Протоколі установчих зборів (ст. 9); для об’єднань зі статусом юридичної особи – у статуті громадського об’єднання (ст. 11). Крім мети (цілей), статут громадського об’єднання має містити відомості про його найменування (за наявності – також скороченого); порядок набуття і припинення членства (участі), права та обов’язки його членів (учасників); повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень; періодичність засідань і процедуру прийняття рішень; порядок звітування керівних органів; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна; порядок внесення змін до статуту; порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації тощо. Також ст. 21 цього Закону визначено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об’єднання має право, зокрема, «вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі)…» [9].

 

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи та створені ним юридичні особи (товариства, підприємства), відповідно до ст. 23 цього ж Закону зобов’язані вести бухгалтерський облік, фінансову та статистичну звітність, бути зареєстрованими в органах доходів і зборів та сплачувати до бюджету обов’язкові платежі.

 

Законом України «Про громадські об’єднання» визначено, що громадські об’єднання зобов’язані:

– зберігати правоустановчі документи, документи, в яких міститься інформація про діяльність, яка здійснена відповідно до мети (цілей) та завдань; зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації згідно з вимогами закону кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) громадського об’єднання, а також надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом;

– готувати річні фінансові звіти із зазначенням детального аналізу доходів і витрат;

– здійснювати заходи контролю, щоб забезпечити зарахування і витрачання повністю всіх коштів у спосіб, що узгоджується з цілями та завданнями заявленої діяльності громадського об’єднання;

– забезпечити ведення обліку та зберігання не менше п’яти років усіх необхідних облікових документів стосовно внутрішніх та міжнародних операцій і надавати її компетентним державним органам на відповідний запит.

 

У цьому законодавчому акті також зазначається, що громадські об’єднання зі статусом юридичної особи, які отримують фінансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, зобов’язані подавати та оприлюднювати звіти про цільове використання цих коштів відповідно до закону.

 

Законом «Про громадські об’єднання» також передбачалося (до внесення в нього змін від 26 листопада 2015 р.), що з метою обліку громадських об’єднань та забезпечення загального доступу до інформації про них уповноважений орган з питань реєстрації веде Реєстр громадських об’єднань, відомості якого є відкритими для безоплатного доступу на офіційному веб-сайті уповноваженого органу з питань реєстрації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», у тому числі у формі відкритих даних. Однак з часу введення у дію цього Закону (з 1 січня 2013 р.) загального доступу до інформації  Реєстру громадських об’єднань так і не було забезпечено належним чином (передусім, через його технічну недосконалість), що викликало численні критичні зауваження з боку громадських експертів та активістів.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 р. передбачено внесення низки змін до Закону України «Про громадські об’єднання», зокрема, скасування Реєстру громадських об’єднань.

 

Відтепер, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», громадські об’єднання віднесено до «громадських формувань».  До них також віднесено інші організації громадянського суспільства та політичні партії. Всі дані про реєстрацію громадських формувань мають вноситися до новоствореного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Останній визначено як «єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи» [10].

 

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та надаються у вигляді:

– безоплатного доступу через портал електронних сервісів до основних відомостей про громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, які актуальні на момент запиту, – шляхом їх пошуку за найменуванням та видом громадського формування, перегляду, копіювання та роздрукування;  

– оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

 

Цим Законом також визначається, що порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру, перелік додаткових відомостей, до яких надається безоплатний доступ через портал електронних сервісів, зміст виписки та витягу визначаються Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру. До Єдиного державного реєстру заносяться, зокрема, такі відомості, як вид громадського формування, дані про його статус, мета діяльності, перелік засновників та інші [11].

Водночас, згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», протягом визначеного ним перехідного періоду (до 1 січня 2017 р.) відомості про державну реєстрацію громадських формувань як юридичних осіб та реєстрацію (легалізацію) громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, вносяться паралельно як до новоствореного Єдиного державного реєстру, так і до реєстрів, що у подальшому будуть ліквідовані –  Єдиного реєстру громадських формувань та Реєстру громадських об’єднань – і надаються з цих реєстрів органом, який провів їх реєстрацію (легалізацію) [12]. Таке тимчасове дублювання, хоча й необхідне, однак, на нашу думку, може значно ускладнити технічно та організаційно реєстраційні процедури та надання доступу до відповідної інформації.

 

Вимоги щодо прозорості та відкритості містяться не лише у нормативно-правових документах, що регулюють утворення та діяльність громадських об’єднань, але й в актах державної політики, що визначають засади їх взаємодії з органами державної влади. Так, у чинній Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства одним із її принципів визначено принцип «відкритості та прозорості діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час здійснення ними своїх повноважень» [13]. Найближчим часом на зміну їй має бути ухвалена, як це передбачалося відповідним Указом Президента України [14], Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки, проект якої наразі знаходиться на стадії доопрацювання. У зазначеному проекті, серед принципів державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства пропонується закріпити й такий: «прозорість, відкритість та підзвітність суб’єктів владних повноважень та громадськості» [15].

 

Стан та проблеми дотримання громадськими об’єднаннями вимог щодо прозорості та відкритості

За даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, оприлюдненими Державною службою статистики України, станом на 1 серпня 2015 р. було зареєстровано (без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополя, частини території Донбасу) 69175 громадських організацій, 720 громадських спілок, 26255 профспілок та їх об’єднань, 15097 благодійних організацій, 16657 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та 1405 органів самоорганізації населення [16].

 

Діяльність громадських об’єднань охоплює практично всі сфери суспільного буття. Значна частина їх активно відстоює проведення реформ, здійснює громадський контроль за органами державної влади і місцевого самоврядування, на законних підставах вимагаючи від останніх максимальної відкритості, прозорості та підзвітності. Водночас, визнаючи необхідність співробітництва з суб’єктами владних повноважень на засадах рівноправного партнерства, громадські об’єднання й самі мають відповідати зазначеним критеріям. Проте аналіз їх діяльності засвідчує, що такій відповідності перешкоджає  низка проблем, основними з яких є наступні.

 

1. Недотримання громадськими об’єднаннями законодавчих вимог щодо звітності.

Для значної частини громадських об’єднань характерне неподання офіційної звітності про свою діяльність, невчасне її подання, оформлення неналежним чином звітності або ж включення до неї неповних чи недостовірних даних. Так, за даними місцевих органів юстиції, наприкінці 2014 року було зареєстровано 61090 центральних органів громадських організацій. Водночас про результати своєї діяльності за 2014 р. органам державної статистики прозвітувало лише 21417 громадських організацій, що складає близько 35,05 % від загальної кількості [17]. Для порівняння, у 2013 р. таке співвідношення складало 41,7 %. «Інші не були знайдені за реєстраційними адресами і додаткові відомості про їхнє розташування не відомі», – заявляє з цього приводу Державна служба статистики України [18].

 

Загальна кількість членів на обліку громадських організацій, які подали звіти (за вказаними в них даними) нараховує 27 млн осіб [19], що явно суперечить багаторічним даним загальнонаціонального соціологічного моніторингу, відповідно до яких частка членів громадських організацій та політичних партій серед населення України ніколи не перевищувала 14 % (почасти така розбіжність пояснюється досить поширеною практикою колективного членства).

 

2. Ускладнений механізм доступу до відкритих даних про громадські  об’єднання, що містяться у державних реєстрах.

Пошук у Реєстрі громадських об’єднань, розпорядником якого є Міністерство юстиції України, занадто складний через незручний інтерфейс та завелику кількість обов’язкових параметрів для пошуку [20]. Перенесення даних цього Реєстру до Єдиного державного реєстру, що планується здійснити відповідно до останніх законодавчих змін до 1 січня 2017 р., так і не отримало належного нормативно-правового, організаційного, методологічного, фінансового та кадрового забезпечення. Не розроблено передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та інших підзаконних актів.

 

3. Низька поінформованість громадян про діяльність громадських об’єднань та недостатній рівень довіри до них.

За результатами національних щорічних моніторингових опитувань Національного інституту соціології НАНУ, середній бал рівня довіри (за п’ятибальною шкалою) до благодійних фондів, громадських асоціацій та об’єднань коливався протягом 2004-2013 рр. у межах 2,4-2,6 балів [21]. Відповідаючи на запитання «Які форми впливу громадськості на прийняття рішень органами влади Ви вважаєте найбільш ефективними?», лише 7,1 % респондентів обрали наступний варіант відповіді: «Участь в існуючих або створення нових громадських організацій та об’єднань» [22]. При цьому, за результатами різних соціологічних досліджень, громадські організації користуються відносно вищим рівнем довіри, порівняно з органами державної влади та місцевого самоврядування, політичними партіями і профспілками, проте поступаються за рівнем довіри Церкві та ЗМІ.  

Важливо зазначити, що довіра і позитивне ставлення до громадських об’єднань безпосередньо залежать від рівня поінформованості громадян про їх діяльність. Так, за даними соціологічного дослідження Центру Разумкова, лише кожен четвертий громадянин щось знає про існування (діяльність) громадських організацій у його місті чи селі, тоді як переважна більшість опитаних громадян (70 %) взагалі нічого не можуть сказати з цього приводу [23].

 

4. Недостатня організаційна спроможність громадських об’єднань.

За даними щорічного експертного опитування найбільш активних організацій громадянського суспільства (ОГС), яке проводиться ТЦК «Каунтерпарт», їх головними внутрішніми проблемами є брак фінансування, низька кваліфікація персоналу та недостатня співпраця з органами влади. Зокрема, відзначається, що з роками матеріальна база ОГС майже не оновлюється й спостерігається тенденція старіння раніше придбаних ними комп’ютерів та іншої офісної техніки. Навіть серед найбільш активних ОГС у 2014 р. власний веб-сайт мали лише 47 % (у 2002 р. таких було лише 13 %). Разом з тим маємо констатувати позитивну тенденцію до збільшення кількості ОГС, які поширюють інформацію через власні веб-сайти або веб-сайти інших ОГС. Також суттєво зросла кількість організацій, які використовують соціальні мережі для поширення інформації  про свою діяльність [24].

Щодо посилення кадрового потенціалу громадських об’єднань, то, на нашу думку, заслуговує уваги ініціатива громадськості стосовно впровадження у системі вищої освіти України нової спеціальності – «менеджмент неурядових організацій».

 

5. Корупційні ризики в діяльності громадських об’єднань.

Високий загальний рівень корумпованості різних сфер суспільного життя, державних і суспільних інститутів в Україні справляє вельми негативний вплив на діяльність громадських об’єднань. Досить поширеним є використання політичними партіями, бізнес-групами, окремими представниками влади та політиками існуючих громадських об’єднань або ж створення ними «власних» громадських об’єднань з метою реалізації вузькогрупових чи особистих цілей, відмивання коштів, отриманих незаконним шляхом,  застосування «чорного піару» тощо. Зафіксовані навіть випадки вчинення корупційних діянь керівниками громадських організацій, статутною метою діяльності яких була задекларована саме протидія корупції.

За даними експертного опитування, проведеного Центром Разумкова серед представників громадського сектору, найбільш сприятливими обставинами для виникнення корупції в громадських організаціях є їхнє фінансування політичними партіями (7,3 бала) [За 11-бальною шкалою, де «0» означає – «зовсім не створює ризиків корупції», «10» – «створює надзвичайно високі ризики корупції»], державою (6,6 бала), органами місцевого самоврядування (5,7 бала), а також здійснення діяльності (суспільної, науково-дослідницької тощо) за винагороду з боку політичних партій (5,6 бала) [25].

 

6. Використання громадських об’єднань як агентів впливу іншими державами.

Саме через різноманітні неурядові організації – українські філії російських НУО, благодійні фонди, товариства співвітчизників, історико-культурні товариства, деякі козацькі, молодіжні, спортивні та релігійні організації – здійснювалася підготовка та проведення «гібридної війни» Російської Федерації проти України. Через фактичне заморожування військової стадії конфлікту внаслідок часткового дотримання Мінських угод, з боку Російської Федерації посилилися намагання застосовувати невійськові засоби тиску на Україну, зокрема, використовувати НУО та суспільні рухи з метою дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні. Отже, у контексті забезпечення національної безпеки набуває особливої ваги дотримання громадськими об’єднання у своїй повсякденній діяльності принципів відкритості та прозорості.  

 

Висновки та рекомендації

Проблеми та ризики, пов’язані з дотриманням громадськими об’єднаннями України у своїй діяльності принципів відкритості та прозорості, можуть бути мінімізовані за умови здійснення наступних заходів.  

1. Адміністрації Президента України (із залученням громадських експертів) при доопрацюванні проекту Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки та розробки плану заходів з її виконання ініціювати: 1) закріплення в Стратегії принципу прозорості, відкритості та підзвітності суб’єктів владних повноважень та громадськості; 2) розробку і включення комплексу конкретних заходів щодо дотримання ОГС цього принципу в план реалізації Стратегії; 3) закріплення показника рівня прозорості й відкритості у діяльності ОГС як одного з індикаторів для моніторингу реалізації Стратегії.

 

2. Міністерству юстиції України із залученням фахових представників організацій громадянського суспільства:

– узгодити пропозиції про внесення змін до Закону України «Про громадські об’єднання», що мають передбачати тимчасове призупинення державної реєстрації громадського об’єднання у разі недотримання ним законодавчих вимог щодо надання звітності;

– розробити та затвердити Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та інші підзаконні акти, необхідні для своєчасного введення в дію Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»;

– розробити програму інформаційно-просвітних заходів з метою роз’яснення норм цього Закону для громадських активістів, державних службовців та державних реєстраторів, які будуть безпосередньо здійснювати їх реалізацію.

 

3. Державній службі статистики України виключити з державної обов’язкової статистичної звітності відомості про загальну кількість членів громадських організацій як таку, що не підлягає достовірній оцінці та включити до неї показник активного членства в громадських організаціях.

 

4. Міністерству освіти і науки України:

– забезпечити оновлення навчальних планів, типових і робочих програм з відповідних дисциплін у частині опрацювання студентами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» під час проведення лекційних і семінарських занять з проблематики громадянського суспільства та його взаємодії з державою;

 

– розглянути доцільність й можливість впровадження у системі вищої освіти України нової спеціальності – «менеджмент неурядових організацій».

 

Відділ розвитку політичної системи

(Ю.В. Опалько)

№ 11, Серія «Громадянське суспільство»

 

 

Додаток

 

[1] Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (дата підписання: 04.11.1950 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004

[2] Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі. Прийнято учасниками багатосторонньої зустрічі, організованою Радою Європи, Страсбург, 5 липня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_209

[3] Фундаментальні принципи щодо статусу …

[4] Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ/Rec(2007) 14 (Прийнято Комітетом Міністрів 10 жовтня 2007 р. на 1006-му засіданні заступників Міністрів) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_937

[5] Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам …

[6] Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/kmu/docs/EA/00_Ukraine-EU_Association_Agreement_(…

[7] Конституція України / поточна редакція від 15 травня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

[8] Про громадські об’єднання : Закон України від 22 березня 2012 р. № 4572-VI] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=38911&pf35401=…

[9] Про громадські об’єднання …

[10] Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: закон України від 26 листопада 2015 р. № 677-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55405

[11] Про державну реєстрацію юридичних осіб …

[12] Про державну реєстрацію юридичних осіб …

[13] Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації : указ Президента України від 24 березня 2012 р. № 212/2012 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/212/2012

[14] Про ліквідацію деяких консультативно-дорадчих органів, утворених Президентом України : указ Президента України від 28 квітня 2015 р. № 246/2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/19360.html

[15] Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки / Проект (станом на початок грудня 2015 р.).

[16] Показники Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Кількість суб’єктів економіки за організаційними формами (на 1 листопада 2015 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/edrpoy/ukr/EDRPU_2015/ks_opfg/ks_opfg_1115.htm

[17] Діяльність громадських об’єднань в Україні у 2014 році: Статистичний бюлетень. – К. : Державна служба статистики України, 2015. – С. 7 – 8.

[18] Діяльність громадських об’єднань в Україні у 2013 році: Статистичний бюлетень. – К. : Державна служба статистики України, 2014. – С. 8.

[19] Діяльність громадських об’єднань в Україні у 2014 році …

[20] Реєстр громадських об’єднань [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ddr.minjust.gov.ua/uk/2835300d7bf1f1f4987311a2f41ced37/reestr_gr…

[21] Результати національних щорічних моніторингових опитувань // Українське суспільство 1992-2013. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2013. – С. 486.

[22] Результати національних щорічних моніторингових опитувань... – С. 508.

[23] Ставлення суспільства до громадських організацій та проблеми корупції в неурядовому секторі (Результати загальнонаціонального соціологічного опитування) // Умови, шляхи і засоби запобігання корупції в діяльності неурядових організацій України. – К. : Центр Разумкова, 2013. – С. 10.

[24] Стан та динаміка розвитку організацій громадянського суспільства України 2002-2013 роки: Звіт за даними дослідження / Упоряд.: Любов Паливода – K.: [БФ «Творчий центр ТЦК»], 2014. – С. 80-82.

[25] Експерти про стан і шляхи забезпечення доброчесності у громадських організаціях (Результати експертного опитування) // Умови, шляхи і засоби запобігання корупції в діяльності неурядових організацій України. – К.: Центр Разумкова, 2013. – С. 17.