Анотація
Аналітична записка зосереджує увагу на проблемах включення громадськості до вирішення екологічних проблем на прикладі найбільш екологічно кризового регіону. Розглянуто форми участі, визначено причини недостатнього впливу на локальному рівні громадян у процес прийняття рішень щодо реалізації політики захисту навколишнього середовища. У записці представлені рекомендації щодо вирішення проблем навколишнього середовища на основі результатів роботи «круглого столу» „Транскордонне співробітництво на Сході України: соціально-економічні та екологічні аспекти”, 26 листопада 2009 року в м. Донецьку.
ВПЛИВ ГРОМАДИ НА ПОДОЛАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ, НА ПРИКЛАДІ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Програма розвитку ООН в Україні у звіті „Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку” визначає лише 6 % територій України як екологічно сприятливі для проживання людей. Регіони з кризовою екологічною ситуацією мають найбільшу щільність населення, у них проживає понад 25 % населення України. Донецька область належить до найбільш екологічно напружених регіонів України. У регіональному зрізі лідерами за рівнем забруднення є міста: Маріуполь, Донецьк, Горлівка, Єнакієво, Макіївка. В умовах екологічної кризи старопромислового регіону особливої актуальності набуває проблема поширення серед значної частини населення відчуття байдужості до стану навколишнього природного середовища та домінування споживчого відношення до природних ресурсів. Разом із тим громадська участь є інструментом захисту навколишнього середовища, вирішення ключових екологічних проблем на місцевому, національному рівнях.
На регіональному рівні виразником державної позиції у сфері природоохоронної діяльності є Державне управління охорони навколишнього середовища у Донецькій області. Сама ця організація здійснює регіональну систему екологічного моніторингу.
Програма ООН "Порядок денний на ХХІ століття" визначає право осіб, груп, організацій брати участь у процесі оцінки впливу на навколишнє середовище і бути поінформованими про рішення, а також брати участь в їх прийнятті, особливо у зв’язку з рішеннями, що потенційно стосуються громад, в яких проживають і працюють згадані особи.
Україна підтвердила свою готовність включатися до світових моделей вирішення екологічних проблем. У 1999 р. була ратифікована Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступі до правосуддя з питань, що стосується навколишнього середовища. У 2004 р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища були затверджені два Положення: "Про порядок надання екологічної інформації" та "Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля". З 2003 р. у рамках українсько-данського проекту „Допомога Україні у впровадженні Орхуської конвенції” і за сприянням Проекту Європейського Союзу „Екологічна освіта, поінформованість громадськості” при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України функціонує Орхуський інформаційно-тренінговий центр. З 2006 р. функціонує Орхуський центр в м. Донецьку.
Актуальні екологічні питання регіону
– Забруднення водних об’єктів викидами забруднюючих речовин із зворотними водами промислових підприємств, підприємств житлово-комунального господарства, зливовими водами міст
Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення з розрахунку на квадратний кілометр території області становить 61,8 тонн шкідливих речовин, а на душу населення – 352,7 кг, що відповідно в 8,4 і в 3,7 разу перевищує середній рівень по країні. Основний обсяг викидів шкідливих речовин (95 %) є результатом роботи металургійної, енергетичної, вугільної промисловості. Серед 30 основних забруднювачів водних об'єктів, що дають 60-70 % загальних об'ємів стічних вод, 22 підприємства належать до гірничо-металургійного комплексу. Із загального об'єму зворотних вод близько 40 % складають забруднені води. За цим показником Донецька область займає перше місце в Україні.
– Забруднення атмосферного повітря
Високі концентрації ртуті в ґрунтах м. Донецька та інших міст Донбасу, а також породах палаючих териконів вугільних шахт, неминуче негативно позначаються на стані повітряного середовища. Серед 21 підприємства, які є основними забруднювачами атмосферного повітря і дають 60-70 % валових викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел, 16 підприємств відносяться до гірничо-металургійного комплексу.
– Підтоплення земель та населених пунктів регіону
Негативно впливає на екологічну безпеку регіону закриття вугільних шахт. Наслідком їх масового закриття є поява в шахтарських районах складних екологічних проблем, пов'язаних із підніманням рівня підземних вод і підтопленням територій. На даний час у Донецькій області з 183 міст та селищ підтопленими є 33 (18 %). Підтоплені близько 23 тис. га (10 %) населених пунктів. Незадовільний стан виконання природоохоронних заходів склався практично на всіх шахтах, що закриваються. Екологічні заходи, передбачені проектами закриття шахт, виконані лише на 6 %. Водні ресурси області потребують раціонального використання й охорони.
– Залишається актуальним для регіону вирішення питання утилізації побутових відходів
На території області функціонує понад 500 несанкціонованих звалищ відходів. Невідповідність їх санітарно-екологічним умовам створює загрозу забруднення оточуючого середовища токсичними речовинами. У регіоні накопичено 4 млрд тонн відходів, якими зайнято 2 % території області.
Сучасний стан довкілля є результатом діяльності усіх суб’єктів регіону: громадян, підприємств, державних органів влади. За обсягами викидів головними забруднювачами є підприємства. Державні структури реалізують програми, які зобов’язують промисловість вкладати частину прибутку в систему екологічного захисту навколишнього середовища. Проте функції економічного стимулювання ще недостатньо розвинені й не примушують підприємства-забруднювачів змінювати їхні технології виробництва на природозахисні. У таких умовах відносини між державними регіональними органами влади та підприємствами-забруднювачами потребують постійного контролю з боку громадськості. Мета контролю – подолання можливих зловживань (корупційні дії) та інформування влади про території пріоритетного залучення ресурсів задля вирішення екологічних проблем або мінімізації промислових викидів і недопущення екологічних криз.
Населення, передусім, зацікавлено у швидкому реагуванні на екологічні чинники, що сприяють виникненню екологічних проблем на території проживання. Лише громадськість (мешканці певних територіальних громад) унаслідок безпосередньої наближеності до епіцентрів місцевих, регіональних екологічних проблем повинна виконувати дві основні функції щодо захисту навколишнього середовища:
– особисте здійснення природоохоронних дій (озеленення, благоустрій, реконструкція систем водопостачання, каналізації, використання альтернативних джерел обігріву власних осель, зменшення користування власним автотранспортом тощо);
– контроль за впровадженням більш екологічно чистих, ресурсозберігаючих технологій на підприємствах регіону.
В аспекті здійснення цих функцій особливої актуальності набуває проблема формування й розвитку екологічної свідомості населення як найважливішого чинника зміни екологічного стану області, збереження екологічної рівноваги між суспільством і природою.
Недооцінка ролі громади державою, збереження пасивності населення щодо екології є шляхом акумулювання поширених екологічних криз у масштабну регіональну екологічну катастрофу.
Форми участі громади в екополітиці
До основних механізмів участі громадськості у вирішенні екологічних проблем, плануванні та реалізації екологічної політики належать: створення екологічних громадських організацій; громадська експертиза; громадська інспекція; оцінка впливу на навколишнє ередовище.
Повноваження громадських організацій у сфері охорони навколишнього середовища визначаються Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Законом України „Про екологічну експертизу” та іншими нормативно-правовими актами.
В Україні здійснюється державна та громадська екологічна експертиза. Висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для виконання. Вони мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи.
При реалізації державних екологічних програм можуть створюватися міжсекторні комітети, членами яких стають представники громадських організацій, державних структур, бізнесу, навчальних і наукових установ.
Оцінка населенням можливостей впливу на екологічну ситуації в регіоні
Громадська думка доводить низький рівень обізнаності українських громадян зі своїми правами щодо можливості впливати на екополітику своєї місцевості. За результатами соціологічних досліджень „Сталий розвиток”, проведеного організацією „ЕкоДонбас” у березні 2006 р. у трьох областях: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, та „Екологія: участь громади”, проведеного Донецькою обласною громадською організацією „Ліберальні ініціативи громади” у травні 2009 р. в Донецькій області, в оцінках екологічного стану України та регіону переважають негативні судження.
75% респондентів особливо негативно сприймають екологічний стан на рівні власного міста, на рівні держави – 66 %. У цілому лише 2 % респондентів зазначених областей розглядають екологічний стан скоріше позитивним. 26 % респондентів залишаються незадоволеними обсягами й якістю подачі інформації щодо екологічного стану свого регіону.
Більшість мешканців Донецької області незадоволені екологією регіону – 63 %, і лише 2 % вважають екологічний стан задовільним. Респонденти визначили недостатніми заходи для вирішення екологічних проблем на державному (33 %) та місцевому рівнях (74 %). Мешканці Донецької області (82 %) переконані в необхідності безпосередньої участі громадян у рішенні екологічних проблем, що виникають на території їх проживання. У той же час для багатьох мешканців регіону характерне відчуття, що вони не можуть впливати на екологічну ситуацію. Так, 56 % респондентів думають, що вони не можуть вплинути на рішення проблем у цій сфері, у той час, як майже третина опитаних (31 %) упевнені, що можуть впливати на положення справ в екології.
Частка тих, хто готовий брати участь у будь-яких екологічних акціях, складає 59 %. Готовність до участі у подібних заходах найбільш характерна для молоді (34 % з них), а неготовність – для людей з низьким рівнем освіти (36 %). Переважна більшість респондентів не володіють знаннями про діяльність на території їх проживання громадських організацій екологічного спрямування.
Населення готове активізуватися в діяльності щодо покращення навколишнього середовища, проте недостатньою є поінформованість населення щодо екологічного стану, можливостей щодо прийняття рішень та дій у цій сфері.
Рівень впливу громади на екологічну політику залежить від двох основних чинників:
– свідомого бажання громадян впливати на покращення екологічного стану території (рівень екокультури);
– створення умов на державному та локальному рівнях для безперешкодної участі громадян в екополітиці.
Вплив громади реалізується переважно лише через діяльність екологічних громадських організацій. Громадські організації екологічного спрямування представлені в регіоні (понад 30). Серед основних форм їх діяльності є організація акцій екологічного протесту у формі мітингів, демонстрацій; ековиховної роботи та просвітницьких екологічних проектів. Зокрема Донецька обласна екологічна громадська організація „До чистих джерел” провела екологічну акцію „Кальміусу – чисту воду”; екологічно-культурний центр „Бахмут” організував громадську експертизу промислових і побутових стоків річки Бахмут, налагоджено випуск щотижневого електронного бюлетеня „Дике Поле”. Але робота громадських організацій не має системності й координації дій, як з громадськістю, так і з представниками місцевих, обласних органів влади.
Серед причин слабкості екологічних громадських організацій – збереження декларативності правових норм, що регулюють участь громадських організацій у виконанні державних замовлень. Більшість державних місцевих структур, що здійснюють природоохоронну діяльність, підприємств-забруднювачів, залишаються закритими для співробітництва з громадськими організаціями.
Важливим напрямом діяльності екологічних громадських організацій є пошук та залучення альтернативних державним фінансових ресурсів: екологічне страхування; проекти та програми міжнародних організацій, фондів. Зокрема, у регіоні здійснюється низка партнерських проектів.
У період 2000–2003 рр. було реалізовано проект підвищення інформованості населення м. Донецька з питання екології – „Роза вітрів” при партнерстві державних природоохоронних структур з організацією Fіeld Studіes Councіl, за фінансової підтримки Міністерства Міжнародного Розвитку Великобританії.
З 2005 р. в Донецькій області реалізується міжнародний проект Тасіс „Розвиток сфери управління твердими побутовими відходами в Донецькій області”. У результаті роботи проекту був розроблений „Регіональний стратегічний план управління ТПВ в Донецькій області на 2005-2009 роки”. Це перший в області документ, що визначає довгострокову стратегію у сфері поводження з ТПВ на регіональному рівні. Проектом передбачено будівництво 13 регіональних полігонів твердих відходів в Донецькій області. У містах Харцизьк, Краматорськ вже функціонують заводи з переробки твердих побутових відходів.
У м. Слов'янську реалізовано демонстраційний проект по впровадженню роздільного збору твердих відходів, в якому були задіяні 20 тис. жителів (100 спеціалізованих контейнерів на 50 платформах). Результати засвідчили готовність населення до участі за умови проведення дієвої інформаційної кампанії. Даний проект є однією з ефективних моделей поєднання зусиль громадських організацій (інформаційна складова кампанії) та місцевих органів влади (засоби та технічні умови кампанії) у реалізації екологічних дій.
Важливою проблемою на шляху активізації участі громадськості у вирішенні екологічних питань залишається відсутність комплексного, системного підходу до формування екокультури у населення. Потребує запровадження і поширення практика ековиховання та екоосвіти (дитсадок, школа, вища освіта). Враховуючи специфіку екологічного стану області, доцільним є й упровадження у вищих учбових закладах спецкурсів екологічного спрямування. На сучасному етапі, дисципліна „Екологія” як самостійна наука не вивчається й з 2006 р. входить до складу дисципліни „Регіональна економіка” для підготовки фахівців економічного профілю.
Позитивним є впровадження проекту ОБСЄ „концепція „Зеленого пакету”. Мета – поширення у процесі впровадження екологічної освіти в шкільну програму загальноосвітніх навчальних закладів України у співпраці з Регіональним екологічним центром Центральної та Східної Європи і Міністерством освіти і науки України. Концепція включає 22 теми, присвячені захисту навколишнього середовища та сталому розвитку.
Таким чином, несприятлива екологічна ситуація в Донбасі вимагає вирішення багатьох питань охорони та оздоровлення навколишнього середовища. Державна екологічна політика потребує контролю з боку громадськості. Недоліки реалізації механізмів правового регулювання, низький рівень екологічної свідомості та екологічної культури населення, недостатня поінформованість громадян про стан довкілля, їх необізнаність із власними екологічними правами потребують об’єднання зусиль громадськості і регіональних державних структур влади у недопущенні погіршення екологічного стану регіону.
Рекомендації
Взаємодія громади-держави-бізнесу є шляхом вирішення існуючих екологічних проблем. З метою активізації громадськості в екополітиці необхідно на державному рівні розробити комплексну національну концепцію формування екологічної свідомості населення. Це передбачає реалізацію наступних дій:
- Міністерству охорони навколишнього природного середовища України слід посилити роботу щодо впровадження дієвого механізму фінансової підтримки діяльності громадських організацій через систему державних екологічних грантових програм;
- доручити Державному управлінню охорони навколишнього середовища у Донецькій області із залученням науковців та фахівців розробити й запровадити як експеримент „Програму екологічної освіти на Донбасі”;
- з метою покращення фінансування екологічних проектів на регіональному рівні започаткувати серію практичних тренінгів, семінарів для обміну досвідом громадських організацій з державними структурами щодо розвитку міжнародного співробітництва з метою залучення іноземних інвестицій;
- для активації громадськості в реалізації екологічних дій зміцнити систему інформування населення. У рамках цього напряму місцевим органам самоврядування, природоохоронним державним установам рекомендувати налагодити використання муніципальних засобів масової інформації для оперативного висвітлення екологічних питань. При поширенні екологічної інформації доцільним є відкриття електронних екологічних порталів на веб- ресурсах державних структур;
- стимулювати громадян залучатися до використання енергозберігаючих технологій у побуті. Зокрема, доручити Міністерству охорони навколишнього природного середовища України розробити програму державного кредитування систем альтернативного опалення приватних та комунальних будинків тощо.
Регіональний філіал НІСД у м. Донецьку
(І. Доля)
Додатки
Список використаних джерел
1. Екологічний паспорт Донецької області 2008 рік. Держуправління охорони навколишнього середовища в Донецькій області. [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://ecodon.org.ua/download.php?id=49.-
2. Аналітичний звіт за результатами соціологічного дослідження: „Сталий розвиток”. – ДМГО „ЕкоДонбас”. Період з 5 до 20 березня 2006 року. Вибірка побудована за показниками віку та статі. Обсяг вибірки становить 750 чоловік. [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: www.sustdev-politics.org.ua/…/report_public_survey_ua.pdf
3. Соціологічне опитування „Екологія: участь громади”. – ДОГО „Ліберальні ініціативи громади”. Період опитування 12-14 травня 2009 року. Вибірка побудована за показниками віку та статі. Обсяг вибірки складає 530 чоловік. [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://www.gd.at.ua/publ
4. Доклад о состоянии окружающей среды в Донецкой области // Под редакцией С. Третьякова, Г. Аверина, Донецк, 2007. – 116 с.
Рис. 1. Екологічний стан у регіонах України
Рис. 2. Розташування промислових та твердих побутових відходів на території області та місця їх зберігання