"Стан та перспективи розвитку відносин України та Франції". Аналітична записка

Французька зовнішньополітична стратегія та бачення світового порядку традиційно ґрунтуються на наступних елементах:

– прагненні до багатополярної моделі світоустрою та відкидання домінування двох (як за часів „холодної війни”) чи одного (після розпаду СРСР) полюсів сили;

– гуманізації процесу глобалізації та подолання його „односторонності” – глобалізація не повинна втілюватися в „американізації” світу;

– усвідомлені історичної місії Франції бути провідником і захисником базових прав людини, демократії, прав суверенних народів і міжнародного права.

 

В умовах обмеженості ресурсів і можливостей Франції, саме європейський інтеграційний проект розглядається як інструмент реалізації цієї стратегії. Побудова Європи як міжнародної потуги (Europe-puissance) має бути свого роду множинником впливу і ваги Франції у світі. Це, у свою чергу, передбачає необхідність забезпечення лідируючої ролі Франції у ЄС, її активності та ініціативності. Така політика справедливо робить Францію (поряд  з Німеччиною) провідним локомотивом євроінтеграції.

Процес розширення ЄС на Схід поставив перед ЄС загалом і Францією зокрема низку серйозних викликів. Негативні наслідки цих викликів вплинули не тільки на позицію французького політикуму, а й на суспільну думку у Франції. Об’єктивні реалії змушують Францію скоригувати традиційну голістську концепцію єдиної Європи „від Атлантики до Уралу”. Франція сьогодні займає скоріше негативну позицію щодо подальшого розширення ЄС. 

 

Політичні відносини

Серйозні застереження Франції щодо розширення ЄС за рахунок України підкріплюються наступними специфічними чинникаами:

– Територіальні та демографічні масштаби України роблять її гіпотетичне приєднання до ЄС надто коштовним (як в економічному так і адміністративному сенсі), а структура української економіки (зокрема її потужний агропромисловий і авіаційно-космічний потенціал) роблять її природнім конкурентом французьких виробників.

– Історично, Україна, як і регіон Східної Європи загалом, не входить у сферу впливу чи геополітичних інтересів Франції. Традиційним ключовим партнером Франції в регіоні є Росія, яку офіційний Париж розглядає як один з полюсів впливу у рамках багатополюсної моделі світу. Росія ж розглядає простір СНД як сферу своїх особливих інтересів. Враховуючи це, а також прагнучи підтримувати добрі відносини з Москвою, Франція займає дещо пасивну позицію відносно України, не бажаючи перетворювати „український чинник” на чинник суперництва з Росією. Демонстрацією цього стало блокування Францією проекту форсованого приєднання України до НАТО на Бухарестському саміті НАТО (2008 р.). Свідченням такої пасивності є й очевидна непропорційність у динаміці українсько‑французьких політичних контактів на вищому рівні: з 1991 до 2010 р. Президент України 6 разів відвідав Францію з офіційними та робочими двосторонніми візитами, у той час як в активі французької сторони лише один державний візит (1998 р.). Загалом, враховуючи тісні відносини Франції з Росією, для офіційного Парижа дуже важливими є нормалізація українсько-російських відносин і подолання їх конфронтаційності.

– Французькі стратеги не бачать можливості вступу України до ЄС щонайменше до 2020 року[1]. Що стосується більш віддаленої перспективи, на їх думку залишаються відкритими дві альтернативи:

– Приєднання України до ЄС, у тому разі, якщо умови в майбутньому дозволять Євросоюзу відновити процес розширення не ставлячи під загрозу амбітні цілі ЄС.

–  Оновлення та продовження політики сусідства у більш тісному варіанті.

У французькому експертному та політичному середовищі обидва зазначені сценарії мають своїх прихильників.

Таким чином, Франція перманентно ухиляється від чіткої артикуляції перспективи членства України в ЄС. Водночас об’єктивні геополітичні реалії, прагнення сприяти консолідації ЄС у питанні формування політики на східному напрямі, а також бажання стимулювати реформи в Україні визначили підтримку Францією наближення України до ЄС, але без визначення чіткої перспективи членства.

Саме Франція ще у 2007 р. виступила з ініціативою про надання Україні статусу „асоційованого партнера” ЄС. Французькі пропозиції виявилися достатньо амбітними і прогресивними і, фактично, окреслили основні напрями та завдання, що конкретизувалися у подальшому в процесі переговорів щодо укладання нової посиленої угоди України з ЄС.

Саме під час головування Франції у Раді ЄС у другій половині 2008 р. було досягнуто політичного рішення щодо формулювання назви нової Угоди як угоди про асоціацію.

Сьогодні позиція Франції полягає у підтримці поглиблення відносин між Україною і Європейським Союзом в рамках вже існуючих механізмів співпраці та ініціатив, а також у сприянні процесу вироблення нової посиленої угоди між Україною і ЄС, яка, між іншим, передбачатиме особливий статус України у відносинах з Євросоюзом.

В рамках підтримки реформ в Україні Франція надає експертів і радників, котрі працюють у сферах державного адміністрування, управління фінансами, митній і оборонній сферах, агрополітики, підтримки правопорядку та органах внутрішніх справ, захисту свободи слова.

Франція традиційно прохолодно ставиться до розширення НАТО. Фактично від самого початку процесу євроінтеграції офіційний Париж намагається протиставити Північноатлантичному Альянсу (де домінують США) посилення автономних військових спроможностей ЄС і формування ефективної європейської оборонної ідентичності. Повернення Франції у військові структури НАТО у 2009 р. не змінило цієї позиції, а навпаки – стало її підтвердженням. Франція обумовила своє повернення до військового компоненту Альянсу необхідністю підтримки посилення європейських оборонних спроможностей, у тому числі з боку США.

Враховуючи зазначене, рішення України про відмову від форсованої інтеграції до НАТО і проголошення політики позаблоковості позитивно сприймається у Франції. Оскільки курс на європейську інтеграцію залишається пріоритетом української зовнішньої політики, посилення інтересу України до формування європейських військових спроможностей, співпраці з ЄС у військово-технічній і оборонній сферах, проведенні військових операцій, має сприяти знаходженню нових точок дотику між Києвом і Парижем.

 

Перспективним з точки зору сприяння євроінтеграційній стратегії України є розширення і посилення взаємодії у форматі Веймарський трикутник (Франція, Німеччина, Польща) плюс Україна. Веймарський трикутник свого часу відіграв важливу роль у процесі інтеграції Польщі до ЄС, а участь у цій структурі Франції диктувалася бажанням послабити монополію німецького впливу в регіоні Центральної Європи. Сьогодні, коли Польща успішно вступила до ЄС, новий розширений формат Веймарський трикутник плюс Україна може стати важливим інструментом узгодження та координування східноєвропейської політики ЄС, що є на сьогодні важливим викликом для Євросоюзу. Передусім йдеться про посилення зацікавленості й координуванні зусиль ключових країн-членів ЄС (Франції та Німеччини) на східноєвропейському напрямі. Великим плюсом для України є участь у Веймарському трикутнику Польщі – традиційного адвоката євроінтеграційних прагнень України.

Економічні відносини

Франція є важливим економічним партнером України. За підсумками 2009 р. країна посідає 12-те місце серед найбільших торгівельних партнерів України, а загальні обсяги торгівлі за 2009 р. становили близько 1,8 млрд дол. Докризова динаміка торгівлі засвідчує стабільне щорічне зростання. Скорочення обсягів двосторонньої торгівлі у 2009 р. порівняно з попереднім роком є результатом світової фінансово-економічної кризи і є цілком закономірним.

У структурі французького експорту в Україну переважає продукція глибокої переробки з великою доданою вартістю: механізми і обладнання, транспортні засоби, фармацевтична та хімічна продукція, товари споживання. Український експорт у Францію все ще залишається сировинно-орієнтованим. У ньому домінують продукти сільського господарства, нафтопереробки, напівфабрикати.

Структурні дисбаланси у торгівлі є однією з причин великого від’ємного сальдо не на користь України. За останні 5 років імпорт товарів із Франції у середньому більш ніж у 3 рази перевищує український експорт. Економічна криза дещо згладила дисбаланс (2,2 разу), однак проблеми це не вирішує.

Станом на 1 січня 2010 р. Франція займає 6-ту позицію у рейтингу найбільших інвесторів в Україну серед країн-членів ЄС. Водночас загальний обсяг французьких інвестицій (1,64 млрд дол.) у 4 рази менший ніж німецьких і майже у 2,5 разу менший ніж голландських.

Переважна частина (69,4 %) прямих інвестицій Франції в Україну спрямовані у фінансову сферу. Французька фінансова група „Бі‑Ен‑Пі Паріба” (BNP Paribas) володіє 51 % „Укрсіббанку”; „Креді Агріколь” (Crédit Agricole SA) є власником українського „Індекс банку”, а також представлений банком „Каліон” (Calyon Bank); „Сосьєте Женераль” (Société Générale) володіє „ПростоФінанс банком”, а також банком „Ікар”.

Агропромисловий сектор займає друге місце, після банківського і фінансового за обсягом прямих французьких інвестицій в Україну. Французькі компанії мають потужну присутність у секторі виробництва насіння та зерна в Україні. Такі компанії як „Еураліс” (Euralis), агропромислові групи „Маіс-Адур” (Maïs-Adour), „Суфле” (Soufflet), „Малтеуроп” (Malteurop) мають власні виробничі потужності й є впливовими гравцями на внутрішньому зерновому ринку. Інші компанії, такі як „Лімагрен” (Limagrain), „Агрі-обтансьйон” (Agri-obtention) мають в Україні свої представництва і розглядають можливість розпочати виробничу діяльність.

В Україні дуже добре представлені великі французькі групи – виробники молочної продукції: „Лакталіс” (Lactalis), „Данон” (Danone), що володіють кількома заводами та торгівельними марками. У сфері виробництва сирів слід відзначити компанії „Бель” (Bel) і „Бонгрен” (Bongrain).

Двосторонній співпраці у сільськогосподарському секторі сприяє діяльність Українсько‑французького сільськогосподарського клубу, який, зокрема, заохочує і допомагає приходу нових інвесторів у галузь.

Франція готова допомогти Україні у запровадженні системи сертифікації агропродукції у відповідності з нормами ЄС, а також поділитися досвідом у сферах генетики і біотехнологій.

Значні можливості існують у сфері імпорту в Україну якісної сільгосптехніки, де французькі компанії і виробники постійно нарощують свою частку, але все ще поступаються компаніям Німеччини, США, Нідерландів.

У сфері енергетики в Україні добре відомі такі французькі компанії як „Шнайдер-Електрік” (Schneider Electric), „Франсем” (Francem), „Електрісіте де Франс” ( EDF), „Газ де Франс” (GDF), „Альстом” (Alstom). Компанії пропонують свої консультативні послуги, технічні рішення, беруть участь у модернізації енергетичної інфраструктури.

Особливо слід відзначити можливості двосторонньої співпраці у сферах ядерної енергетики та ядерної безпеки, що є дуже розвинутими у Франції.

Оскільки до 2030 року Україна планує збільшити потужність атомних електростанцій, актуальними завданнями для держави є будівництво та введення в експлуатацію нових енергоблоків, продовження строку служби наявних потужностей, а також розробка покладів уранової руди. В усіх цих сферах перспективною є співпраця з такими французькими компаніями як „Арева” (AREVA), ЕDF, „Альстом”.

Французька компанія „Новарка” (Novarka) є головним відповідальним розробником і реалізатором проекту будівництва нового безпечного конфайнменту (НБК) об’єкта „Укриття” Чорнобильської атомної електростанції. Відповідний контракт було укладено 2007 р.

Позитивно розвивається двостороння співпраця у авіаційній і військово-технічній галузі. Програмно-технічні рішення компанії „Дассо” (Dassault) використовуються АНТК „Антонов”. Низка французьких компаній, зокрема „Таль” (Thales), „Крузе Отоматісм” (Crouzet Automatismes) беруть участь у модернізації літаків „Ан” (Ан-74, Ан-70 та ін.), обладнанні їх сучасною авіонікою, а також у виробництві нових перспективних моделей (Ан-148). З 2008 р Україна бере участь у франко‑британській вертолітній ініціативі, якою передбачена, зокрема, модернізація парку українських військових гелікоптерів. Сучасну авіоніку на українські гелікоптери встановлює французька компанія „Сажем” (Sagem).

Перспективною є співпраця українських і французьких компаній у напрямі модернізації та виробництва нових зразків бронетехніки. Позитивним досвідом у цій сфері стала реалізація українсько‑франко‑чеського проекту з модернізації танку Т-72 для країн Східної Європи. Апаратура французької компанії „Таль” встановлюється на деякі сучасні й перспективні українські зразки, зокрема танк „Оплот”. Ще не освоєною, але перспективною сферою співпраці може стати спільне виробництво нових зразків бронетехніки з наступним просуванням на зовнішній ринок.

Французькі оборонні підприємства готові брати участь в українській програмі створення військових кораблів класу „корвет”. Зокрема, готовність постачати сучасне озброєння для цих кораблів висловлюють французька компанія „Де-Се-Ен-Ес” (DCNS), франко‑італійська „ЄвроТорп” (EuroTorp), франко‑італійсько‑британська MBDA. Не виключена і можливість спільного виробництва цих озброєнь із завантаженням вітчизняних оборонних підприємств.

Сучасний стан і перспективи поглиблення українсько‑французького військово‑технічного співробітництва регулярно обговорюються в рамках  спільної робочої групи з питань військово‑технічного співробітництва.

Водночас слід відзначити низку чинників, що можуть мати негативний і обмежуючий ефект на перспективи українсько‑французької співпраці, особливо в енергетичній, ядерній, авіаційній і військово-технічній сферах.

Так, французькі підприємства, активні в Україні, у багатьох випадках тісно задіяні у великих проектах в Росії, які по суті є конкурентами щодо українських. Зокрема, французький „Альстом” бере участь у холдингу з російським „Атоменергомашем”, а група „Сафран” (SAFRAN), до якої входять „Сажем” і „Снекма” (Snecma) бере активну участь у проектах російського авіапрома (зокрема у створенні пасажирського літака „Суперджет-100”, що є конкурентом українського Ан-148). Можливий конфлікт інтересів може завадити плідній українсько‑французькій співпраці.

Великі французькі енергетичні компанії EDF, GDF активно підтримують реалізацію великих російських газотранспортних проектів. GDF у 2009 р. стала одним з акціонерів „Північного потоку”, а EDF бере участь у „Південному потоці”. Реалізація цих проектів в обхід України не відповідає українським інтересам.

Серед інших французьких компаній, що мають виробничі потужності в Україні слід також назвати промислову групу „Імеріс” (Imerys), „Сока” (Soka) – виробництво каоліну; „Ляфарж” (Lafarge), „Солетанш-Баши” (Soletanche Bachy) – будівельні матеріали.

Французька компанія „Ер-Лікід” (Air Liquide), що є світовим лідером у виробництві технічних газів для використання в промисловості, добре відома на українському ринку як постачальник сучасного устаткування. Компанія, зокрема, брала участь у постачанні обладнання для модернізації українських металургійних заводів „Азовсталь” і Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча. 

Підготовка до Євро-2012 може дати додатковий поштовх українсько‑французькій співпраці. Особливо це стосується таких напрямів, як модернізація дорожно‑транспортної інфраструктури (спільно з компаніями „Буіг Траво Пюблік” (BOUYGUES Travaux Publics) і „Вінсі” (VINCI), покращення залізничного сполучення та впровадження швидкісних пасажирських перевезень (проекти з компаніями „Сіcтра” (SYSTRA) і „Альстом”).

Цінним для України буде французький досвід проведення масових акцій, зокрема, у питанні гарантування безпеки та координуванні зусиль силових відомств і органів правопорядку (французький план „Віжіпірат” (Vigipirate).

Поглибленню українсько‑французької економічної співпраці сприяє робота змішаної українсько‑французької міжурядової комісії з економічного співробітництва. З 1998 р. проведено 5 засідань (останнє – 2009 р. в Парижі). Протягом останніх трьох років активізувалася діяльність робочих груп в рамках цієї комісії. Проведено засідання робочих груп з питань сільського господарства (2009 р.); промислової галузі (2007, 2009 рр.); з питань енергетики (2008 р.) і транспорту (2008 р.). Планується започаткування спільної робочої групи з питань географічних іменувань.

Висновки

До певної міри, подоланню політичної „пасивності” Франції по відношенню до України має сприяти спільне бачення обома країнами автономної ролі ЄС (поряд, але незалежно від НАТО) у військовій і безпековій сферах. На схожості позицій слід наголосити в рамках двосторонніх зустрічей.

Необхідною передумовою підвищення інтересу Франції до України є подальше посилення економічної співпраці та збільшення французьких інвестицій за ключовими напрямами: фінанси, сільське господарство, енергетика. Цьому мають сприяти продовження економічних реформ і поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Доцільно виступити з ініціативою посилення співпраці у форматі Веймарський трикутник плюс Україна шляхом запровадження механізму політичних консультацій і координації євроінтеграційної політики, а також розглянути можливість започаткування чотиристоронніх (Франція-Німеччина-Польща-Україна) економічних проектів і механізму їх координування в рамках розширеного формату Веймарського трикутника за участю України. Це особливо актуально в рамках підготовки до Євро-2012 та наповнення практичним змістом ініціативи ЄС „Східне партнерство”. Додаткове поєднання економічної потуги Німеччини і зацікавленості Польщі сприятиме розширенню спектра можливостей залучення Франції у проекти в Україні.

Процеси інтеграції авіапромислових комплексів України і Росії, а також посилення українсько-російської співпраці в атомній сфері потенційно здатні розширити активність французьких компаній, що задіяні одночасно у проектах в обох країнах. Водночас це питання потребує додаткового вивчення.

Корисним буде продовження практики підписання „Дорожньої карти” українсько‑французьких відносин, яка добре себе зарекомендувала як механізм конкретизації відносин і мобілізації зусиль обох країн на найближчу перспективу. Положення останньої „Дорожньої карти” на період 2008-2009 рр. не повністю, але у більшості своїй зреалізовані.

Доцільно укласти документ на наступні два роки 2011-2012 рр.

Відділ зовнішньої політики

(С. Савін)