Резюме
Україна володіє значним потенціалом науково-технологічного та інноваційного розвитку, проте рівень використання і комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлюють випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг в цілях зміцнення конкурентоспроможності суб’єктів реального сектору та національної економіки, є недостатнім. Однією з причин цього є недосконала система охорони об’єктів інтелектуальної власності, зокрема – промислової.
Згідно зі Спеціальним звітом 301 (The Special 301 Report), який готується щорічно Офісом торгового представника США, Україна, починаючи з 2011 р., знаходиться у переліку країн, що не забезпечують захисту прав інтелектуальної власності та щодо яких ведеться спостереження. У 2013 р. статус України у Спеціальному звіті 301 знизився з Priority Watch List (країни, щодо яких ведеться спостереження) до Priority Foreign Country (країни, щодо яких здійснюється першочергове спостереження). Незважаючи на те, що протягом 2015-2017 рр. статус знову підвищився до Priority Watch List, система охорони інтелектуальної власності в Україні не зазнала суттєвих позитивних змін, а відрив від країн лідерів за кількістю патентних заяв лише посилився.
Чинниками, які обумовлюють недостатність охорони інтелектуальної власності в Україні, є: погіршення позицій України у міжнародних індексах захисту прав власності; низький рівень використання та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності; активна «патентна міграція»; нераціональна структура поданих заявок і отриманих прав на інтелектуальну власність; існування значного тіньового сектору ринку інтелектуальної власності; від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі об’єктами інтелектуальної власності.
Основними причинами погіршення системи охорони інтелектуальної власності суб’єктів реального сектору економіки України є наступні: низька ефективність державного регулювання захисту прав інтелектуальної власності; постійні структурні реорганізації державного органу з питань інтелектуальної власності й зміни його відомчої підпорядкованості; низький попит на об’єкти інтелектуальної власності на внутрішньому ринку; несформованість системи економічних стимулів щодо впровадження інтелектуальних ресурсів у виробничих процесах суб’єктів реального сектору економіки; слабкість фінансово-інвестиційних механізмів стимулювання розвитку сфери інтелектуальної власності; несформованість інфраструктурних елементів системи охорони інтелектуальної власності.
В цілях удосконалення системи охорони інтелектуальної власності суб’єктів реального сектору економіки України органам державного управління необхідно першочергово впровадити засоби за наступними напрямами: створення інституційно-правових умов розвитку системи охорони інтелектуальної власності суб’єктів реального сектору економіки України в частині приведення національного законодавства до положень законодавства Європейського Союзу; фінансове стимулювання створення та використання об’єктів інтелектуальної власності; створення ефективної системи комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, яка забезпечуватиме зв’язок між наукою та реальним сектором економіки; зміцнення інфраструктурного інструменту розвитку системи охорони інтелектуальної власності суб’єктів реального сектору економіки.