Завідувач відділу зовнішньоекономічної політики д.е.н. Шаров О.М. оцінив гостроту та вплив зовнішньоекономічних ризиків, з якими зустріниться економіка України у 2019 році



29.01.2019

Завідувач відділу зовнішньоекономічної політики д.е.н. Шаров О.М. оцінив гостроту та вплив зовнішньоекономічних ризиків, з якими зустріниться економіка країни у 2019 році:

Новорічний сезон — від григоріанського через юліанський і аж до китайського — традиційно є періодом ворожіння, або, кажучи по-науковому, прогнозування. В цей час цілком логічно задатися питанням: а що ж очікує нас наступного року?

Звісно, що до таких спроб вдаються й українські фахівці. Одна з них відбулася у середині грудня минулого року, коли для обговорення такого прогнозу зібралася ціла група "дельфійських оракулів" (по-науковому просто "група Дельфі") з метою досягнути консенсусу у своєму прогнозі. Однак повною мірою — через різноманітність поглядів — це не вдалося. Отож хотілося б представити власну версію такого прогнозу. Тим більше, що багато хто зі згаданих "оракулів" є постійними авторами DT.UA, а дехто вже встиг подати на його шпальтах своє бачення розвитку ситуації наступного року.

 

Отже, враховуючи розвиток подій у попередньому періоді, а також виклики, з якими зустрінуться у 2019 р. як глобальна економіка, так і економіки окремих країн, уряди яких змушені здійснювати відповідні кроки для захисту своїх інтересів, нинішнього року можна очікувати, на нашу думку, таких зовнішньоекономічних ризиків для України.

 

1. Дуже високою є ймовірність ризику економічних втрат унаслідок "гібридних" атак з боку Російської Федерації, спрямованих проти економічних інтересів України. Зокрема, це цілий комплекс заходів, які включатимуть:

 

  • кібератаки з метою порушити діяльність стратегічно важливих установ державного управління та економічної (енергетичної, транспортної, фінансової тощо) інфраструктури країни;
  • блокування доступу до морських портів України, перш за все в Азовському морі, але не виключені й провокаційні дії в районі чорноморських портів;
  • розширення переліку товарів українського виробництва, імпорт яких в Росію буде заборонено або ускладнено, зокрема, з використанням необґрунтовано жорстких вимог фітосанітарного контролю або технічних стандартів;
  • домовленості з іноземними партнерами, які створюватимуть загрози для економічних інтересів України, зокрема щодо спільних проектів (на кшталт "Північного потоку-2") або порушення режиму економічних санкцій проти Росії (постачання обладнання в Крим, захід суден до кримських портів) тощо;
  • політичний тиск на країни СНД, передусім на Білорусь, метою якого буде примушення цих країн до згортання економічних відносин з Україною, особливо в енергетичній і транспортній галузях;
  • висування проти України судових позовів з питань, які пов'язані з розрахунками за постачання та транзит російського газу, борговими зобов'язаннями, наприклад з так званими облігаціями Януковича, тощо;
  • спроби використовувати компанії-резидентів України, які належать або контролюються російським капіталом, з метою ускладнити діяльність господарського механізму нашої країни;
  • дискредитація українських компаній як надійних партнерів і видавлювання вітчизняних підприємств з зарубіжних ринків (зокрема, в регіонах Далекого Сходу, Близької Азії, Африки та Латинської Америки), інше
Слід очікувати, що такі загрози виникатимуть як унаслідок безпосередньо спрямованої гібридної агресії проти України, так і в результаті дій, спровокованих загальною політикою ворожнечі до неї. Зокрема, це може стосуватися безкарності кібертерористів, оскільки держоргани залишаються здебільшого безпорадними не лише в питаннях попередження таких атак, а й навіть у виявленні конкретних винуватців. Також продовжує викликати занепокоєння загроза гібридних атак проти України у вигляді як комерційних проектів ("Північний потік-2", "Турецький потік"), так і інцидентів з використанням військової сили, як це мало місце під час захоплення українських військових кораблів у Керченській протоці. Подібні дії здатні тимчасово паралізувати транспортні потоки, в тому числі транзитні, а також помітно підвищити country risks для потенційних інвесторів і кредиторів, що матиме наслідком подальше зменшення обсягу прямих іноземних інвестицій (ПІІ) та подорожчання позик для України на світовому облігаційному ринку.

Необхідно зазначити, що такі дії потенційно здатні завдати не тільки суттєвої, але й досить масштабної шкоди українській економіці (на що, власне, і розраховує агресор). Утім, можна вважати, що Україна вже почувається досить захищеною, а такі дії з боку РФ не є несподіваними, тож реальний вплив буде обмеженим і матиме здебільшого пропагандистське значення (для внутрішнього користування в її кордонах). Тим не менш необхідно постійно мати на увазі ймовірність загроз гібридних атак, заздалегідь вживаючи захисних заходів.

 

 

2. Досить імовірне обмеження доступу до валютних ресурсів, до якого може призвести цілий комплекс факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.

 

Серед зовнішніх факторів слід насамперед вказати на можливість розгортання світової фінансової кризи, яка, зокрема, спричинить зростання глобальної заборгованості, що призведе до помітного збільшення відсоткових ставок на світовому облігаційному ринку, а також до загального перерозподілу фінансових потоків (короткострокового руху капіталу) на користь промислово розвинених країн, перш за все США, і країн з висхідними ринками, які мають найкращі кредитні рейтинги (політико-економічну та фінансову стабільність, прийнятні перспективи економічного зростання). Все це створюватиме небезпеку фінансовій стабільності в усьому світі (можливо, лише за винятком Сполучених Штатів). Зазначені фактори не виключатимуть можливості отримання українськими органами влади та корпоративними реципієнтами необхідних кредитів та інвестицій, проте призведуть до подальшого погіршення умов їхнього надання, передусім до зростання процентних ставок, які і в 2018 р. були поза прийнятними межами раціональної фінансової політики. Така невпевненість буде також посилена зростаючою волатильністю світових валютних ринків, а через непрогнозованість динаміки курсів основних валют позики (долара та євро) українські позичальники утримуватимуться від залучення нових кредитів для перефінансування або реструктуризації боргів.

 

За таких умов можливості рефінансування зовнішніх боргів України (як державних, так і приватно-корпоративних) будуть значно ускладнені, а ризики помітно зростуть. Подорожчання зовнішніх запозичень для приватного сектору, в свою чергу, стимулюватиме підвищення внутрішніх цін (інфляція витрат) і ускладнить кредитування експортної діяльності (уряд так і не виконав законодавчо встановлених вимог щодо започаткування роботи Експортно-кредитного агентства).

 

Як внутрішній фактор, що впливатиме в тому самому напрямку у 2019 р. з аналогічним ступенем ймовірності, діятиме ризик вимушеного хеджування політичних ризиків шляхом як валютних переказів, спрощених відповідно до нових правил валютного регулювання, так і неповернення/затримки експортних надходжень. Наслідком цього стане зростання відпливу капіталу. Найбільш ймовірним є збільшення таких операцій у період між президентськими та парламентськими виборами, тобто влітку 2019 р.

 

У разі реалізації ризику обмеження доступу до валютних ресурсів можна очікувати нестачі на внутрішньому міжбанківському ринку пропозиції іноземної валюти, в результаті чого курс гривні знижуватиметься, причому скорочення чистих офіційних валютних резервів Національного банку (валові резерви можуть зрости за рахунок нових кредитів МВФ) призведе до зменшення і так малоефективних валютних інтервенцій. Негативний вплив може бути також нівельований, хоча навряд чи повністю компенсований, припливом "офшорного капіталу" в період фінансування передвиборних кампаній. Проте після їхнього завершення, швидше за все, спостерігатиметься рух валютних коштів у протилежному напрямку. Таким чином, на кінець року стан валютних ресурсів усе одно визначатиметься здебільшого дією зазначених вище економічних факторів.

 

У такому випадку можливі два сценарії розвитку ситуації:


  • або НБУ буде змушений запроваджувати офіційні чи неофіційні обмеження на операції з купівлі іноземної валюти та її переказу за кордон (усупереч проголошеному курсу на валютну лібералізацію, заради забезпечення якої було прийнято новий закон про валютне регулювання), і при цьому, швидше за все, буде здійснено помірну девальвацію (тобто адміністративне зниження) курсу гривні;
  • або відбудеться ринкова депреціація (зниження курсу під впливом перевищення попиту над пропозицією), і курс гривні проти долара США опуститься значно нижче позначки у 29,4 грн, як це передбачено держбюджетом на 2019 р., що призведе до зростання імпортованої інфляції.

 

3. Усе ще високо ймовірним буде ризик відставання у розвитку "цифрової економіки", щонегативно позначиться на перспективах як кількісного зростання експорту, так і його якісного покращення (в напрямі збільшення частки високотехнологічної продукції). Розвиток "цифрової економіки", або Індустрії 4.0, являє собою глобальний виклик, здатний докорінно змінити існуючу індустріальну парадигму з робочою силою людини як її основного двигуна. За таких умов виникає серйозна загроза подальшої маргіналізації всієї структури економіки України, включаючи її експортний потенціал.

 

Особливо важливо, що значну увагу "цифровій економіці" приділяють у Європейському Союзі, де здійснюються активні заходи із скасування регуляторних перешкод для створення Єдиного цифрового ринку (що має привести до виробництва продукції з додатковою вартістю понад 400 млрд євро на рік, а також сприяти появі сотень тисяч нових робочих місць).

 

Діджиталізація та роботизація поки що не тільки не демонструють зростаючого тренду, але навіть не становлять помітного явища у вітчизняній економіці, втім, інтенсивний розвиток цього напряму в промислово розвинених країнах усе одно створює певні ризики для вітчизняного виробництва через механізм опосередкованого впливу. Насправді Україна не стоїть осторонь цих процесів і ще у червні 2015 р. приєдналася до Декларації "Східного партнерства ЄС" з питань цифрової економіки, що тепер знаходить своє продовження в ідеї Цифрового союзу з ЄС. Між тим урядові кроки в напрямі діджиталізації економіки країни стосуються здебільшого нормативно-правової бази такого процесу, а реального кількісного та якісного зростання "цифрової економіки" можна очікувати лише в наступні роки. Водночас стрімкий розвиток діджиталізації в глобальній економіці вже негативно впливає на конкурентну позицію України, і такий вплив триватиме протягом 2019 р. у вигляді втрати можливостей збільшення експорту через відсутність відповідної "цифрової" продукції, а в подальшому — і скорочення експорту внаслідок помітної зміни структури попиту (саме в напрямку більш діджиталізованої продукції).

 

4. Ймовірним ризиком 2019-го є негативні цінові тренди на світовому ринку, які стосуватимуться нестабільності розвитку глобального ринку та негативних цінових трендів (зміна умов торгівлі) для основних експортно-імпортних товарів. Зокрема, на динаміку світових цін на непаливні сировинні товари негативно впливає зростання курсу долара внаслідок згортання монетарної політики "кількісного пом'якшення" ФРС і фокусування на політиці податкових пом'якшень (у рамках "трампономіки").

 

Зокрема, міжнародні експерти вказують також на загальну тенденцію до зниження цін на аграрну продукцію. Так, у спільному дослідженні ОЕСР і Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН зазначено, що в 2019–2027 рр. стабільно знижуватимуться ціни на м'ясо (у 2027-му на 20% порівняно з середніми цінами 2015–2017 рр.), молочну продукцію, зернові та насіння олійних культур.

 

Ризиком для вітчизняної економіки є зменшення цін на інші провідні товари нашого експорту, насамперед на продукцію чорної металургії, на яку припадає 21% товарного експорту України. За даними НБУ, у грудні 2018 р. індекс світових цін на товари українського експорту ще більше знизився, нівелювавши зростання, що спостерігалося протягом року. Світові ціни на сталь продовжували падати. Як наслідок, вітчизняні металургійні підприємства використовували 65% своїх потужностей. Прогнозується, що у 2019 р. ціни на сталь і залізну руду продовжать знижуватися.

 

Певною мірою зменшення цін на сталь може бути компенсоване зростанням світових цін на зернові на тлі погіршення прогнозів щодо врожайності пшениці та кукурудзи. У результаті очікується, що обсяг перехідних запасів у найбільших восьми світових експортерів пшениці на кінець 2018/2019 маркетингового року буде найменшим за останні п'ять років. Враховуючи, що на зернові припадає 15,3% від загального товарного експорту, ціни на них мають значний вплив на загальний показник експорту України.

 

Усе це може призвести до серйозних втрат унаслідок скорочення традиційного товарного експорту України (в валютному еквіваленті), що здатне помітно загальмувати або в найгіршому варіанті — повністю призупинити економічне зростання у 2019 р.

 

5. Малоймовірним, проте суттєвим з точки зору можливої руйнівної сили вважається зростання тарифних і нетарифних торговельних обмежень, що зумовлюватиметься в основному неопротекціоністськими тенденціями як у міжнародних економічних відносинах, так і у зовнішньоекономічній політиці України. При цьому йдеться не про активне використання інструментів захисту інтересів національного виробника, передбачених як правилами СОТ, так і нормами ЄС, а про спроби "закрити" свої економіки й зупинити процес економічної глобалізації. Реалізація цього ризику вважається малоймовірною, враховуючи останні тенденції, які свідчать про використання неопротекціоністської риторики скоріше як засобу тиску на торговельних партнерів, аніж як наміру фактично змінити сучасну ліберальну парадигму міжнародної торгівлі (про що свідчить, зокрема, перебіг торговельних переговорів США з ЄС, Китаєм та іншими ключовими партнерами). Водночас певні підприємницькі і навіть політичні кола в Україні ставляться до таких змін у зовнішньоекономічній політиці більш серйозно, що може призвести до певного ухилу у бік збільшення митних імпортних тарифів, гальмування переговорів щодо нових зон вільної торгівлі, перегляду раніше укладених угод, запровадження необґрунтованих переваг для продукції українських виробників під час державних закупівель тощо.

 

Тренди неопротекціонізму, по-перше, викликатимуть торговельні конфлікти, які негативно впливатимуть на загальний розвиток світової торгівлі. По-друге, це ставитиме на порядок денний вимогу пристосування до "нового економічного порядку" в умовах продовження кризи діяльності Світової організації торгівлі. А до цього, як говорить досвід, інституційна інфраструктура України не готова, про що свідчить неспроможність створити або забезпечити ефективну діяльність таких інститутів, як Експортно-кредитне агентство, торговельно-економічні місії за кордоном, Експортно-імпортний банк тощо. Особливе занепокоєння викликає затримка з підписанням Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products, ACAA), що передбачено ст. 57 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Нині залишається лише сподіватися на те, що підготовка взаємних пропозицій стосовно прискорення процесу підписання Угоди (про яке було домовлено на засіданні Ради асоціації у грудні 2018 р.) дозволить прискорити вирішення цієї проблеми. А між тим згаданий вище розвиток Індустрії 4.0 уже тепер починає докорінно змінювати структуру (асортимент) зовнішньоторговельних потоків, зменшуючи попит на продукцію українських підприємств машинобудівного профілю, яка й досі не мала великого попиту, а в майбутньому може зовсім залишитися незатребуваною в умовах "нової економіки".

 

6. Ймовірним залишається ризик скорочення трудових ресурсів унаслідок впливу зовнішніх факторів, тобто продовження та зростання трудової еміграції.

 

У 2019 р. вона може не стільки помітно посилитися кількісно, скільки змінюватися якісно, причому в небажаному напрямі — за рахунок зростання еміграції більш кваліфікованих кадрів і випускників вишів (у тому числі українських студентів зарубіжних навчальних закладів, які не повертатимуться до України), а також збільшення кількості трудових емігрантів, які залишатимуться за кордоном на постійне проживання або навіть змінюватимуть громадянство.

За експертними оцінками, трудова еміграція спричиняє щорічні збитки для економіки України в сумі понад 40 млрд грн (здебільшого у вигляді недоданої продукції на підприємствах, які відчувають брак робочих кадрів). У 2019 р. цей вплив посилюватиметься дією механізму спрощеного перетинання кордону Шенгенської зони ("безвізу"). Щоправда, сам цей режим, встановлений країнами Шенгенської групи для України, не передбачає спрощення працевлаштування для громадян України, проте можливість туристичного відвідування країн ЄС за новими правилами значно підвищує ймовірність прийняття громадянами України рішення про трудову еміграцію до країн ЄС, а також про попередній пошук роботи. В подальшому тенденція зростання трудової еміграції може посилитися внаслідок реалізації ідеї асоціації з Шенгенською зоною. Щоправда, у звіті Європейського парламенту стосовно перебігу імплементації Угоди про асоціацію з Україною та на засіданні Ради асоціації (Брюссель, 17 грудня 2018 р.) європейська сторона не підтримала ініціативи щодо "асоціації з Шенгенською зоною". З іншого боку, у західноєвропейському суспільстві зростає негативна реакція на посилену імміграцію до ЄС з країн Африки та Близького Сходу, на тлі якої залучення дисциплінованої робочої сили з України виглядає привабливішим варіантом.

Чітким сигналом про таку зацікавленість стане, зокрема, намічене на січень цього року прийняття німецьким Бундестагом закону про міграцію, який поширюватиме на Україну та інші країни, що мають угоду про асоціацію з ЄС, так звані західно-балканські регуляції, які передбачають спрощені процедури легальної міграції для громадян цих країн: якщо вони знайдуть роботодавця в Німеччині і у них є відповідний трудовий договір, то можуть отримати тимчасову робочу візу і влаштуватися на роботу. Закон почне діяти з 1 січня 2020 р., проте вже 2019-го можна очікувати певних змін міграційних потоків.

 

Навряд чи можливими у 2019 р., проте такими, що заслуговують на увагу, враховуючи потенційне зростання загрози у середньостроковій перспективі, експерти визнають іще два ризики.

 

7. Гальмування процесу євроінтеграції України внаслідок негативного впливу неврегульованого виходу з ЄС Великої Британії (Brexit) і переформатування європейської інтеграції в напрямку "багатошвидкісної Європи" зі встановленням жорсткішої системи координації та управління в економічній, особливо в валютно-фінансовій, сфері. Такі тектонічні зрушення на економічному просторі нашого основного зовнішньоекономічного партнера не можуть не викликати необхідності оперативного реагування з боку відповідних держорганів (Мінекономрозвитку, Мінфіну, МЗС, Нацбанку тощо), інституціональна спроможність яких, як уже згадувалося вище, залишається незадовільною. Це тим більш загрозливо, враховуючи зростаючу недовіру західних стратегічних партнерів до спроможності органів державної влади України виконувати взяті на себе зобов'язання, прикладом чого є незавершеність програми розширеного фінансування з боку МВФ і перехід до простішої програми stand by.

 

У цьому ж напрямі діятиме постійне відставання більшості наших держустанов в імплементації норм і вимог Угоди про асоціацію України з ЄС. Виконання відповідних вимог, зокрема, в частині імплементації в українське законодавство норм і правил Євросоюзу, офіційно визнано пріоритетним завданням українського уряду. Згідно з офіційним звітом, у 2017 р. рівень виконання завдань за Угодою про асоціацію з ЄС становив лише 41%. За окремими галузями: від 100% у фінансовому секторі і сфері освіти та навчання до лише 4% — у питаннях охорони громадського здоров'я. Водночас за результатами моніторингу Угоди про асоціацію з ЄС, підготовленого ГО "Український центр європейської політики", рівень прогресу виконання Угоди за 2014–2018 рр. було оцінено у 24%. Ці недоліки, однак, стали об'єктом політичної та громадської критики, й уряд, будемо сподіватися, вживатиме належних заходів для виправлення ситуації, у зв'язку з чим можна прогнозувати суттєве зниження даного ризику. Проте лише за умови дійсного виправлення ситуації, що стане зрозумілим за результатами попереднього моніторингу вже за кілька місяців.

 

8. Погіршення транзитної позиції України в глобальній транспортно-логістичній та інвестиційній системі як наслідок реалізації китайського проекту "Один пояс — один шлях". Певний негативний вплив (в основному у вигляді втрачених можливостей) відчуватиметься у зв'язку з неучастю України в цьому глобальному проекті, виконання якого може призвести до суттєвого перерозподілу обсягів і напрямків товарно-грошових потоків на лінії Китай—ЄС (шляхом створення та розширення пропускної здатності торговельно-транспортних каналів, які проходитимуть через Туреччину і Білорусь, оминаючи територію України). Проте слід мати на увазі, що й участь у цьому глобальному проекті могла б створити додаткові ризики виникнення протистояння з деякими стратегічними партнерами України, зокрема, із США, так само, як і створення зони вільної торгівлі з Китаєм, що пропонується деякими політичними силами. При розгляді таких проектів необхідно провести детальний порівняльний аналіз ризиків.

 

Саме з цією загрозою значною мірою пов'язані спроби США розпочати торговельну війну з Китаєм, а ЄС здійснює заходи жорсткішого контролю за китайськими інвестиціями на території країн-членів і активнішої конкуренції китайським інвестиціям в Африці.

* * *

Беручи до уваги напрямки впливу згаданих вище ризиківзгідно з проведеним форсайт-прогнозом, можнаконстатувати, що в 2019 р. зберігаються фактично усі загрози зовнішньоекономічного характеру, які спостерігалися також 2018-го, але ступінь цих загроз — імовірність настання подій і негативний вплив — суттєво зростатиме. Причина такого стану справ полягає у низькому рівні комплексної протидії таким загрозам. Модель відкритої економіки, яка притаманна Україні в останні десятиріччя, формує серйозні ризики для її економіки внаслідок нераціональної структури виробництва, а відповідно, і експорту, не забезпечує перспектив стратегічного прориву у найближчому майбутньому. Вірогідно, що такий прорив може бути забезпечений лише через розвиток сучасних високотехнологічних виробництв, участь у глобальних ланцюжках доданої вартості та помітне зростання в експорті частки продукції з високою доданою вартістю. В іншому разі ринкові сили самостійно компенсують нестачу експорту товарів і послуг зростанням експорту робочої сили та капіталу, що й надалі знижуватиме наш економічний потенціал.

 

Ну що ж, поживемо — побачимо. Тобто, по-науковому кажучи, здійснюватимемо моніторинг.




читайте також:


11.02.2019 Румынский узел: Бухаресту предстоят нелегкие полгода во главе совета Евросоюза
05.02.2019 Артем Филипенко, заведующий отделом исследований Придунайско-Черноморского региона НИСИ, рассказал об особенностях предвыборной гонки в Молдове
28.01.2019 Експерт НІСД Іван Ус розповів про актуальні питання, що обговорювалися на Давоському економічному форумі
02.10.2018 Між Росією та Ізраїлем пролетіла «чорна лиска»
01.10.2018 Ростислав Павленко, директор НІСД: «Процес надання Томосу йде небаченими темпами»