"Стан та перспективи розвитку відносин України та Великобританії". Аналітична записка

Поділитися:

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

 

Сполучене Королівство є членом Великої Вісімки, одним з провідних світових експортерів і країн інвесторів, одним із ключових членів найважливіших світових фінансових і кредитних організацій, таких як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Паризький клуб. Лондон є визнаним фінансовим і діловим центром світу. Великобританія: займає 6-те місце у світі за обсягами зовнішньої торгівлі, 1 % світового населення є британськими громадянами, 2-ге місце (після США) за сумою закордонного інвестування. Великобританія названа серед п’ятірки найбагатших держав планети і потрапила в десятку “найбільш глобалізованих”, тобто орієнтованих на міжнародну економіку.

 

Роль Великобританії як глобального гравця та однієї з трьох найвпливовіших країн в ЄС зумовлює її системну присутність та активність в усіх частинах світу, в тому числі в Східній Європі. Водночас сьогодні Сполучене Королівство не має життєво-важливих інтересів в цьому регіоні загалом, та в Україні, зокрема.

 

Пріоритети порядку денного сучасної британської зовнішньої політики були озвучені міністром іноземних справ Сполученого Королівства Вільямом Хагом під час його першого виступу (1.07.2010). Серед іншого він зазначав про:

  • необхідність розробки стратегії залучення у тісне співробітництво з новими зростаючими центрами (зокрема мова йде про Бразилію, Індію, Китай, країни Перської затоки, країни Південної Азії та Латинської Америки, а також країни Африки, зокрема, ПАР, Нігерію та Кенію. Окрема увага буде приділена Туреччині та Індонезії. Мають бути внесені корективи у політику Британії щодо Пакистану);

  • потребу посилення ролі Великобританії в мережі формальних та неформальних міжнародних інституцій та організацій;

  • потребу пошуку нових стратегій реагування на потенційну загрозу з боку “слабких ланок” світової системи, таких як “слабкі держави” та консолідація позицій впливових держав щодо цих питань;

  • потребу забезпечення зростання власного впливу (зокрема, через збільшення кількості британських службовців) в інституціях ЄС[1] та впливу самого Євросоюзу у інших багатосторонніх організаціях та форумах. Напрацювання системи інтенсивних зв'язків з середніми та малими державами-членами ЄС. Серед великих країн ЄС пріоритетними партнерами залишаються Франція та Німеччина;

  • важливе значення для зовнішньої політики Британії її “імперського спадку” - Британської Співдружності націй та величезної мережі людських контактів по всьому світу.

 

Пріоритетне місце в двосторонній дипломатії і надалі займають відносини зі США. Важливість інших двосторонніх зв'язків для Британії визначатиметься роллю країн у формуванні регіональних груп та альянсів. Тобто, двосторонні відносини Сполученого Королівства з іншими країнами відтепер розвиватимуться переважно на кластерній основі. Таким чином, британський уряд планує відслідковувати постійні пріоритети серед держав-членів G20, НАТО та ЄС.

 

Українсько-британські відносини розвиваються переважно в площині двостороннього співробітництва. Відповідно, враховуючи орієнтири, позначені новим урядом Сполученого Королівства, слід очікувати незначного зміщення акцентів у сфері українсько-британських відносин.

 

Основним інтересом для Великобританії в співпраці з Україною залишається нарощування британської економічної присутності в країні і, відповідно, — створення сприятливих умов для діяльності британського бізнесу. Економічне співробітництво між Україною та Великобританією має величезний потенціал, який не використовується. Сполучене Королівство займає 6-те місце у світі за обсягами зовнішньої торгівлі та 2-ге місце (після США) за сумою закордонного інвестування.

 

Сполучене Королівство є шостим найбільшим інвестором в економіку України — за підсумками першого півріччя 2010 р. прямі інвестиції з Великобританії складають 2228,1 млн дол (7% від обсягу інвестицій загалом по ЄС і 5-те місце серед країн-членів ЄС). У 2009 р. сума британських інвестицій в Україну загалом складала 2375,9 млн дол.

 

Довідково. Структура британських інвестицій в Україні наступна: підприємства промисловості — 577,2 млн дол (25,9 %), в організації, які здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям — 486,4 млн дол (21,8 %), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку — 395,9 млн дол. (17,8 %)

 

Зовнішньоторгівельний оборот товарами та послугами між Україною та Великобританією у 2010 р. має ознаки невеликого зростання, зокрема, у І півріччі 2010 р. порівняно до І півріччя 2009 р. обсяг експорту з України до Сполученого Королівства збільшився на 16 % та становив 478,7 млн дол, обсяг імпорту зріс на 4 % і становив 655,6 млн дол. Водночас така тенденція спостерігається за рахунок зростання торгівлі товарами, торгівля послугами, навпаки, характеризується зниженням обсягів.

 

Серед головних викликів для успішного економічного співробітництва представниками британською влади визначаються наступні:

 

  • складність ведення бізнесу в Україні (згідно з останніми данними світового Банку Україна займає 143 місце зі 186 країн);

  • наявність значного рівня корупції;

  • наявність значних недоліків в регуляторному законодавстві та податковому режимі (зокрема, складнощі з поверненням ПДВ);

  • велика забюрократизованість і повільність адміністративних процедур;

  • неефективність судової системи;

  • непрозорість у виробленні і впровадженні адміністративних рішень;

  • спроби керувати економікою із застосуванням неринкових методів.

До привабливих для британського бізнесу сфер в Україні належать:

  • підготовка до Євро-2012;

  • розвиток української інфраструктури;

  • перспективні інженерно-технічні розробки (енергетика та аерокосмічна сфера);

  • фінансові послуги;

  • сільське господарство;

  • відновлення важкої промисловості;

  • сфера охорони здоров'я.

 

Враховуючи увагу, яку Великобританія приділяє останнім часом сфері енергозбереження та енергозберігаючих технологій, можна очікувати збільшення інтересу британського бізнесу для впровадження саме таких проектів в Україні за умови створення сприятливого правового поля.

 

Британські економічні інтереси в регіоні вимагають забезпечення стабільності та підтримку процесів глобалізації. Для цього зовнішньополітичні зусилля Лондона спрямовуватимуться на: 1) стимулювання України до підписання угоди про ЗВТ з ЄС; 2) підтримку досягнутого рівня партнерства між Україною та НАТО; 3) підтримку балансу відносин у трикутнику Україна-ЄС-Росія; 4) наголошування щодо необхідності гарантування принципів функціонування демократії в Україні.

 

Офіційні особи Сполученого Королівства чітко декларують позитивну позицію щодо надання Україні перспективи членства в ЄС. Підтримання зв'язків між Україною і Євросоюзом та перебування України у сфері впливу ЄС є в інтересах Великобританії. Водночас, Великобританія сьогодні вважає, що існуючі формати та ініціативи забезпечують достатній рівень співпраці між Україною та ЄС. Риторика Великобританії щодо європейських перспектив України не ставатиме більш інтенсивною. Великобританія зберігатиме досягнутий рівень співробітництва з Україною та розширюватиме його в основному через формати регіональної співпраці та ймовірно через збільшення гуманітарної присутності в Україні.

 

В усіх питаннях переговорного процесу між Україною та ЄС щодо Угоди про асоціацію, створення зони вільної торгівлі та лібералізації візового режиму, британський уряд повністю асоціює свою позицію з позицією ЄС.

 

Сьогодні офіційний Лондон[2] розглядає ЄС як ефективний інструмент реалізації власної політики за умови збільшення британського впливу всередині Європейського Союзу. Сполучене Королівство усвідомлює потребу зайняття належного місця в ЄС і вносить корективи у свої традиційні зовнішньополітичні пріоритети союзництва із США на предмет налагодження продуктивної взаємодії зі своїми пріоритетними партнерами по Євросоюзу Францією та Німеччиною.

 

Враховуючи відмову від приєднання до зони євро у найближчій перспективі, не можна очікувати різкого зростання ваги Сполученого Королівства в Євросоюзі, однак поступове нарощування британського впливу може мати місце. Зокрема можна очікувати на посилення британського співробітництва з країнами Центральної та Східної Європи. Сполучене Королівство може активно приєднатися до пошуків стратегій активізації та актуалізації Східного партнерства, увага може бути також приділена формам регіональної співпраці, зокрема, Вишеградській четвірці. Саме у таких форматах можуть проявитися нові можливості розвитку українсько-британської співпраці.

 

В сфері багатостороннього співробітництва для Великобританії важливого значення набуває конструювання “спільних платформ” - мереж, альянсів та міжнародних інституцій з метою просування власного порядку денного у сфері “глобальної конкуренції”, боротьби з “глобальним потеплінням” та “глобальною бідністю”. До важливих викликів для зовнішньої політики Великобританії офіційний Лондон відносить також наступні:

  • потребу глобальної економічної реформи (Британія була одним з активних апологетів системи фінансової дерегуляції і наразі переживає “приниження” від потреби шукати аргументи на захист англо-саксонської економічної моделі);

  • проблему реагування на кліматичні зміни;

  • питання енергетичної безпеки;

  • перетворення системи прийняття рішень сьогодні на більш багатосторонню;

  • зміну природи конфлікту (збройне протистояння наразі має здебільшого міжлюдський характер, аніж міждержавний).



Серед іншого на порядку денному багатостороннього співробітництва Великобританії стоїть:

  • модернізація НАТО, вироблення Стратегічної концепції Альянсу та успішне завершення операції в Афганістані;

  • оновлення режиму нерозповсюдження;

  • збільшення ефективності діяльності ООН (британський міністр іноземних справ заявив, що британський уряд підтримуватиме необхідність розширення Ради Безпеки ООН, хоча це становитиме виклик для її зовнішньої політики та дипломатії);

  • врегулювання іранського питання, конфлікту в секторі Газа та протистояння на Балканах;

  • вироблення нових підходів до попередження загроз, що породжуються існуванням слабких держав (fragile states).

 

Британські політичні аналітики зазначають, що потреба пошуку нових стратегій відносно слабких держав та держав, що занепали, зумовлюється певною втомою великих держав від численних міжнародних місій, що всі без виключення демонструють невисоку ефективність та занадто велику кількість витрачених ресурсів. Тому є підстави говорити про завершення етапу великої активності світових держав у сфері здійснення місій з мирного врегулювання та допомоги у державотворенні. Водночас, зарано говорити про завершення “ери інтервенцій”. Держава, яка становить загрозу для решти світу (продукуючи терористів або дестабілізуючи регіон) не може бути залишена сама по собі, а повинна бути свого роду “карантинізована” від решти світу.

 

Водночас ніяких “нових стратегій” на даний час не було озвучено. Натомість зазначається, що політика Великобританії повинна зосереджуватись на побудові у нестабільних регіонах більш стійких суспільств зі своїми інституціями, економіками та громадянським суспільством. Відповідно, інвестування спрямовуватиметься у такі програми розвитку, як соціальний захист, миротворчість, зменшення ризиків катастроф та пристосування до змін клімату. Британська допомога буде розподілятись через колективні механізми допомоги.

 

Таким чином, основна стратегія Великобританії у сфері попередження загроз, джерелом яких є “нестабільні суспільства”, полягатиме у впливі на такі суспільства із середини через реалізацію програм, спрямованих на розвиток соціуму. Це не є нововведенням — такі програми мали місце і раніше. Можливою новизною буде намагання зменшити військові втручання на противагу активізації сегменту гуманітарної діяльності.

 

В цьому контексті важливою є роль, яку Великобританія відводить регіональним об'єднанням. Цілком ймовірно, що стратегія попередження загроз з боку “нестабільних суспільств” може реалізуватися через перерозподіл сфер впливу — тобто через згоду із особливими “правами” регіональних гравців в тому чи іншому регіоні в обмін на усунення джерел нестабільності.

 

Реалізовувати поставлені зовнішньополітичні завдання британський уряд бачить можливим через використання можливостей мереживої дипломатії через об'єднання зусиль з іншими міжнародними гравцями. Свою роль Великобританія бачить в якості “ідейного /thought/ лідера”.

 

В цьому році вперше з 1974 р. у Великобританії було сформовано коаліційний уряд (18 міністрів — представників Консервативної партії і п'ятеро - Ліберально-демократичної партії). Зміст зовнішньополітичних рішень значним чином залежатиме від т.зв. “тріумвірату”: Вільяма Хага (William Hague) — міністра іноземних справ, Ніка Клеґґа (Nick Clegg) — заступника прем'єр-міністра, Девіда Кемерона (David Cameron) — прем'єр-міністра.

 

Перед британським урядом сьогодні стоїть низка викликів, які не були на порядку денному попередньої британської політичної еліти. Насамперед йдеться про пріоритетність відновлення британської економіки шляхом вжиття непопулярних заходів.

 

Довідково. План казначейства Великобританії передбачає скорочення державних витрат на 32 млрд фунтів стерлінгів при одночасному підвищенні податкових зборів на 8 млрд фунтів. Таким чином, уряд Великобританії розраховує усунути структурний дефіцит державного бюджету до 2015 р.

 

Якби новий британський уряд відмовився від внесення змін до бюджету країни, то його дефіцит в 2010-2011 фінансовому році склав би близько 155 млрд фунтів. Це відповідає 10,5 % ВВП Великобританії. Тим самим Лондон більш ніж в три рази перевищив би встановлену Пактом фінансової стабільності ЄС межу в 3 %.

 

Для збільшення надходжень до бюджету країни новий уряд збирається збільшити ставки податків на додану вартість і на приріст капіталу і ввести податок на банківську діяльність. Казначейство має намір з 4 січня 2011 р. підвищити податок на додану вартість з нинішніх 17,5 % до 20 %, що стане одним з найважливіших нововведень коаліційного уряду. Британська влада розраховує, що підвищення ставки ПДВ дозволить залучити до бюджету країни додаткові 13 млрд фунтів стерлінгів.

 

Влада Великобританії прогнозує зростання ВВП країни на 1,2 % в 2010 р. і на 2,3 % в 2011 р.

Великобританія також відмовилася від приєднання до зони євро до 2015 р.

 

Заплановане скорочення державних видатків безсумнівно вплине на впровадження британської зовнішньої політики, оскільки остання залежить від великого дипломатичного корпусу та порівняно великих збройних сил, які в тому числі залучаються до зовнішніх місій (британський контингент в Афганістані є другим за величиною після американського. Уряд вже заявив про плани повного виведення британських військових з Афганістану до 2015 р.).

 

Реформування сфери зовнішньополітичної діяльності Великобританії має на меті посилення синхронізації діяльності усіх державних структур, до відання яких тією чи іншою мірою входять зовнішньополітичні питання. З цію метою уряд вважає за необхідне збільшити кількість призначених дипломатичних представників з певних питань та призначати міністрів відповідальними за реалізацію взаємопов'язаних планів. Також планується більш активно використовувати можливості таких установ як Британська рада (British Council), Фонд Дічлі (Ditchley Foundation), Академія оборони (Defence Academy).

 

З метою ревізії зовнішньополітичних пріоритетів та вироблення чітких стратегій вже створено Раду Національної Безпеки (Радник з питань безпеки — сер Пітер Ріккетс (Peter Ricketts). Основне завдання цього органу — систематизація міжнародних відносин Великобританії та вироблення конкретних планів взаємодії з окремими країнами та регіонами, а також реагування на прямі загрози для британських громадян, які можуть нести серйозні наслідки для їхнього благополуччя в короткостроковій перспективі (5-10 років). Планується також оновлення Стратегії національної безпеки Великобританії. Згідно попередніх експертних оцінок Великобританія має припинити розглядати власну безпекову місію занадто широко - оновлена Британська стратегія національної безпеки не міститиме загальних положень на кшталт загрози кліматичних змін, нестачі ресурсів або глобального економічного розбалансування. Важливою її рисою буде розмивання меж між внутрішніми та зовнішніми загрозами з метою формування стійкості британського соціуму до зовнішніх впливів (транснаціональних та транскордонних загроз).

 

Важливого значення надається розвитку структур розвідки. Пріоритетом діяльності на цьому напрямку британський уряд бачить використання здебільшого відкритих джерел інформації та здійснення спільного аналізу з іншими країнами для досягнення консенсусу та розвинення спроможності належним чином реагувати на глобальні виклики.

 

Використання можливостей сучасних комунікаційних технологій вважається новим британським урядом одним із пріоритетних напрямків оновлення сфери зовнішньополітичної діяльності. У міждержавних відносинах значно зросла роль окремих індивідуумів, а сучасні комунікаційні технології демонструють вражаючу здатність консолідувати групи людей для здійснення цілеспрямованого впливу на національні уряди. Такі тенденції породжують нові виклики у сфері зовнішньої політики та зумовлюють необхідність вироблення стратегії поведінки в різноманітних глобальних комунікаційних мережах з метою впливу на суспільну думку в світовому масштабі, а не лише на міжнародному переговорному полі. Успішність у двосторонніх переговорах тепер значним чином залежить від впливу на формування громадської думки.

 

ВИСНОВКИ:

Підводячи підсумок, можна окреслити такі основні риси зовнішньополітичної стратегії нового британського уряду, як:

  • ширша співпраця із союзниками і уникання прийняття одноосібних або “ризикованих” рішень;

  • прагнення наростити вплив в ЄС та посісти центральну роль у зростанні авторитету ЄС на світовій дипломатичній та військовій арені;

  • посилення співробітництва з середніми та малими державами-членами ЄС;

  • прагнення зберегти свою традиційну роль “з'єднувальної ланки” між Європою та США через свої “особливі відносини” зі Сполученими Штатами Америки;

  • налагодження системної мережі двосторонніх та багатосторонніх зв'язків з новими центрами зростання;

  • переведення системи двосторонніх відносин на кластерну основу із використанням можливостей регіональних об'єднань;

  • прагнення підтримання потужного культурно-комунікаційного та освітнього простору, створеного за участю Великобританії;

  • розробка стратегій використання сучасних комунікаційних каналів для створення сприятливого міжнародного середовища для реалізації британських зовнішньополітичних цілей;

  • пошук нових стратегій реагування на сучасні міжнародні загрози;

  • прагнення зменшити тягар міжнародних місій, розділивши його із союзниками.

 

Двосторонні українсько-британські відносини не зазнають істотної корекції, водночас, цілком ймовірним є зміщення акцентів. Великобританія цілком співвідноситиме свою позицію з позицією офіційного Брюсселя та надалі надаватиме підтримку поглибленням відносин між Україною та ЄС. Особливу зацікавленість Лондона становитиме підписання між Україною та ЄС угоди про ЗВТ. Нарощування економічного співробітництва з Великобританією цілком залежить від ефективності внутрішнього правового поля в Україні.

 

Великобританія зацікавлена у наближенні України до ЄС, однак це не означає інтерес Лондона до політичної інтеграції України до ЄС. Водночас, розцінюючи такий розвиток подій неймовірним у середньостроковій перспективі, Великобританія продовжуватиме надавати декларативну підтримку європейським прагненням України. Також можна очікувати збереження або і підвищення рівня присутності рівня Великобританії в Україні в гуманітарній сфері.

 

Можна очікувати більш інтенсивної британської активності в площині регіональної взаємодії. Відповідно, Україна може отримати нові можливості розвитку відносин зі Сполученим Королівством в рамках багатостороннього співробітництва у Центрально-Східній Європі.

 

У сфері безпекового співробітництва для Великобританії безумовним пріоритетом залишається співробітництво в рамках НАТО. Сполучене Королівство протистоятиме будь-яким спробам переформатувати безпекову систему Європи, якщо це означатиме зменшення ролі Північноатлантичного Альянсу.

 

Великобританія залишається найпотужнішою європейською країною в якості контрибутора безпеки. Відповідно, розвиток тісних партнерських відносин з цією країною як на двосторонньому, так і багатосторонньому рівнях сприятимуть підвищенню рівня безпеки для нашої держави.

 

Відділ зовнішньої політики

(О. Снігир)