"Головування Словаччини в Вишеградській четвірці: можливості для України". Аналітична записка

Анотація

 

У дослідженні проаналізовано ефективність співпраці України та Словацької Республіки у різних сферах в контексті головування Словаччини в Вишеградській четвірці. Досліджено стан та перспективи такої співпраці з огляду на євроінтеграційний зовнішньополітичний курс України. Окреслено найважливіші аспекти співпраці в енергетичній та транскордонній сферах між Україною та Словацькою Республікою в форматі Вишеградської четвірки.

 

ГОЛОВУВАННЯ СЛОВАЧЧИНИ В ВИШЕГРАДСЬКІЙ ЧЕТВІРЦІ: МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

 

Після успішної європейської та євроатлантичної інтеграції країни Вишеградської четвірки (В-4) дещо уповільнили темпи свого співробітництва в межах угрупування і перетворилися, з одного боку, на групу країн, які спільно лобіюють свої інтереси всередині ЄС, а з іншого – на формальне угрупування для обміну ідеями та досвідом із країнами‑партнерами Вишеградської четвірки.

 

Україна посідає одне з основних місць в співробітництві В-4 зі Східноєвропейськими країнами. Співпрацю переважно зосереджено на питаннях енергетичного співробітництва та розвитку нафто- та газомагістралей, а також у сфері транспортування електроенергії. Важливе місце у взаємодії між Україною та Вишеградською четвіркою посідає співробітництво у військовій сфері, наразі саме цей вид співпраці найдинамічніше розвивається в рамках «Україна + В4».

Центром Вишеградської співпраці є Братислава, - у столиці Словацької Республіки (СР) розміщено секретаріат Вишеградської четвірки та Вишеградський фонд, саме тут спостерігається найбільша громадська підтримка вишеградської ідеї, і саме СР робить найбільший фінансовий внесок (у розрахунку на душу населення) до Вишеградського фонду. Чимале значення має й той факт, що з-поміж країн четвірки власне Словаччина проводить найсміливіші економічні реформи в Європі. Тому міжнародний авторитет СР безпосередньо пов’язаний з успіхом та ефективністю функціонування Вишеградської четвірки. Для регіону Центральної Європи Вишеградська четвірка є важливим стабілізаційним елементом, завдячуючи своєму суттєвому потенціалу щодо співробітництва у політичній, економічній, культурній, науковій, освітній сферах, а також у сфері захисту навколишнього середовища[1].

 

З липня 2010 р. до червня 2011 р. головування в Вишеградській четвірці належить СР, що відкрило для України нові можливості та інструменти динамізації її європейського вектора зовнішньої політики та пошуку свого місця в європейській геополітичній архітектурі та європейському економічному просторі. У відносинах зі східними сусідами основним інтересом СР залишається демократична, сучасна політично стабільна, економічно процвітаюча і передбачувана Україна. Програма головування СР у Вишеградській групі[2], ухвалена Урядом СР у червні 2010 р., передбачає, серед іншого, залучення України до вишеградської співпраці у форматі «В-4+», а також реалізацію ініціативи ЄС «Східне партнерство» як у двосторонній, так й у багатосторонній площинах, досягнення конкретних результатів та передачу досвіду країнам «Східного партнерства», в тому числі й Україні, у таких сферах, як енергетика, економіка, юстиція, права людини, громадянське суспільство, державне управління, сприяння лібералізації візового режиму між ЄС та Україною.

 

Значного поштовху пожвавленню політичних відносин між СР та Україною надала зміна політичного ландшафту в СР, де в липні 2010 року державна влада перейшла до правоцентристської коаліції, прихильної до розвитку активної співпраці з Україною (Див. додаток 1). Так, в ухваленій 10 серпня 2010 р Національною Радою СР Програмі Уряду СР визначені основні принципи, на яких базуватиметься зовнішня політика Словацької Республіки у 2010-2014 рр. (Див. додаток 2). В якості одного з ключових зовнішньополітичних пріоритетів Урядом СР визначено:

- налаштованість активно підтримувати інтеграційні та модернізаційні наміри свого найбільшого сусіда – України;

- необхідність підтримки співпраці Вишеградської групи та України – у форматі «В-4 + Україна», використовуючи можливості свого головування у В-4 (1 липня 2010 р. – 30 червня 2011 р.);

- позиціонування України як важливий елемент загальноєвропейської стабільності;

- готовність вести інтенсивний діалог з представниками влади та громадянського суспільства України;

- зацікавленість у модернізації України, покращенні функціонування її внутрішнього ринку та посиленні економічного розвитку, що представляє особливий інтерес для сходу СР[3].

 

В другій половині 2010 р. було значно інтенсифіковано політичний діалог між Україною та СР: відбулись двосторонні зустрічі Міністрів закордонних справ України та Словаччини, робочий та офіційний візит до України Прем’єр-міністра та Президента СР. В лютому 2010 року прем’єр міністр України М. Азаров відвідав Словацьку Республіку з робочім візитом, де взяв участь у засіданні Саміту глав урядів країн Вишеградської четвірки в форматі «Вишеградська четвірка+3» (Словаччина, Чехія, Угорщина та Польща, а також Німеччини, Австрія та України). Протягом зустрічі прем`єр-міністр Польщі Д. Туск заявив, що «Вишеградська група підтримує євроінтеграційні прагнення України і сподівається на їх активізацію в 2011 році»[4]. Однак, Україна відмовилася приєднатися до заяви країн Вишеградської четвірки, Німеччини й Австрії про порушення прав людини в Білорусі, яку було прийнято на саміті голів урядів країн В-4, Німеччини, Австрії та України. Окрім цього, за результатами зустрічі була досягнута домовленість про проведення робочої зустрічі міністрів транспорту України, Словаччини та Угорщини з метою визначення оптимального варіанту розвитку транзитної залізничної інфраструктури в цих країнах та проведення конференції міністрів з питань надзвичайних ситуацій і екології Карпатського регіону[5]. 3 березня 2011 року заступник Міністра закордонних справ України П. Клімкін взяв участь у роботі Саміту керівників зовнішньополітичних відомств країн-членів В-4 та країн-учасниць «Східного партнерства» в м. Братислава [6].

 

Однією з найбільш пріоритетних сфер відносин СР та України в рамках Вишеградської четвірки залишається енергетичне співробітництво. Наразі всі країни В-4 залежать від поставок російських енергоносіїв. Словаччина на 100 % перебуває в такій залежності. Слід зазначити, що відносини України та СР в цьому контексті помітно охололи в результаті газової кризи в січні 2009 року, яка спричинила величезних втрат для словацької економіки. Налагодження Україною дружніх відносин із Словаччиною в сфері енергетики надасть можливість В–4 стати енергетичним союзом, який використовуватиме геополітичне положення країн–учасниць для координації транзитної політики. У цьому випадку В–4 відіграватиме також важливу роль і у забезпеченні енергетичної безпеки та стабільності України.

 

Як Україна, так і країни Вишеградської четвірки надають важливого значення розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва, яке розглядається як інструмент розвитку прикордонних територій та, водночас, як складова загального євроінтеграційного курсу України. Транскордонне співробітництво України та СР тривалий час було прикладом цивілізованої. прагматичної співпраці та динамічного розвитку на загальноукраїнському рівні. Однак, період глобальної фінансової кризи змінив таку тенденцію, зменшивши обсяги двосторонньої торгівлі приблизно удвічі. Проте сьогодні вже є нові цікаві проекти, які можуть виправити ситуацію. Наприклад, будівництво широкої залізничної колії «Український кордон - Братислава – Відень» яка може суттєво збільшити товарообіг України з ЄС і Словаччиною зокрема.

Наразі транскордонне співробітництво України з країнами В–4, в тому числі і Словаччиною, відбувається у таких формах:

- діяльність єврорегіонів, (Україна та Словаччина є членами «Карпатського єврорегіону»);

- реалізація програм сусідства ENPI (фінансовий інструмент, призначений для підтримки розвитку транскордонної співпраці між ЄС і країнами, що межують з ним);

- міжрегіональна співпраця (угоди про транскордонне співробітництво)[7].

 

Однак, транскордонне співробітництво України та СР все ще залишається переважно відображенням двосторонньої економічної співпраці. На сьогодні в Україні зареєстровано 248 українсько-словацьких підприємства (136 з них спільні). Нового поштовху до розвитку транскордонного співробітництва України з країнами Вишеградської четвірки може надати реалізація Програм сусідства Європейського Союзу, які пропонують нові рішення сучасних проблем, що існують на зовнішніх кордонах Європейського Союзу і, таким чином, сприяють співпраці, добросусідству та безпеці вздовж зовнішніх кордонів Європейського Союзу. Можливості українсько-словацької співпраці в даній ініціативі представлені в Програмі прикордонного співробітництва ЄІСП «Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна», яка в Україні поширюється на Закарпатську область, а в Словаччині – на Кошицький та Пряшівський краї[8]. Для України така співпраця вигідна, оскільки допомагає облаштовувати прикордонні території, розвивати соціально‑економічну та культурну співпрацю з регіонами країн В–4, а також допомагає процесу євроінтеграції на регіональному рівні. Проте успішній реалізації Програм сусідства в Україні перешкоджає ряд чинників:

- неналежна увага центральної влади та бюрократичні перепони на шляху реалізації проектів;

- слабка поінформованість потенційних бенефіціарів (одержувачів) щодо можливостей Європейської політики сусідства (ЄПС) як з української, так і з європейської сторін;

- нестача досвіду представників регіональної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування районного та селищного рівнів у сфері створення спільних міждержавних проектів;

- складність процедури перетину українсько-словацького кордону;

- складність процедури отримання дозволів на місцевий прикордонний рух у Генеральному консульстві СР в м. Ужгороді[9].

 

Власне саме два останні чинники є основним стримуючим фактором у розширенні міжлюдських контактів, контактів між інституціями громадянського суспільства, управлінськими та підприємницьким структурами в прикордонних регіонах України та Словаччини, що не сприяє стратегічним цілям транскордонного співробітництва.

 

Така ситуація може призвести до скорочення технічної допомоги ЄС, погіршення іміджу України та втрати можливостей вивчення європейського досвіду адміністрування та його імплементації в Україні.

 

Що стосується міжрегіональної співпраці, то сьогодні всі прикордонні області України мають угоди про співпрацю з сусідніми територіями суміжних країн, а також угоди про співпрацю з регіональними органами влади. Між Словаччиною та Україною подібні угоди підписані на рівні органів місцевого самоврядування:

- Угода про співробітництво між Закарпатською областю та Пряшівським самоврядним краєм;

- Угода про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво між Закарпатською областю та Кошицьким самоврядним краєм[10].

 

Відповідно до цих угод щорічно приймаються «Програми спільних дій про співпрацю між регіонами», у яких зазначено конкретні заходи щодо співробітництва у сферах економіки, освіти, науки і культури та дії підводяться підсумки їх виконання.

 

Співпраця України та Словаччини в рамках «В-4+» може забезпечити посилену взаємодію у сферах внутрішніх справ, пересування громадян, енергетичної безпеки та економічного і регіонального розвитку. За умови виконання критеріїв безпеки щодо функціонування прикордонного режиму, видання закордонних паспортів і гармонізації з шенгенським acquis, Україна може зробити ще один вагомий крок назустріч безвізовому режиму з ЄС. Крім того, реалізація пріоритетних програмам дій перекликається з першорядними ініціативами Східного партнерства: спільне обслуговування кордонів, підтримка малого і середнього бізнесу, регіональні ринки електроенергії, енергетична ефективність і використання поновлюваних джерел енергії, Південний енергетичний коридор, профілактика виникнення природних катастроф і катастроф, заподіяних людською діяльністю, та готовність протистояти їм. Саме тому Вишеградська четвірка може й повинна відігрівати значно більшу роль, аніж та, яка їй належить зараз, і за умови ефективного адміністрування це угрупування може перехопити ініціативу в частині ініціатив, які дотепер перебували в компетенції Брюсселя, особливо тих, що стосуються «Східного партнерства».

 

Рекомендації:

- Упродовж головування Словаччини у Вишеградській четвірці ініціювати переговори про співпрацю у сфері безпеки поставок природного газу з Росії до СР територією України на основі досвіду газової кризи у січні 2009 р. за участі представників міністерств економіки, закордонних справ обох країн і компаній «Нафтогаз України» та АТ «Словацький газовий промисел (SPP, a.s.)». В рамках переговорів розглянути можливості двостороннього механізму вчасного попередження про випадки кризових ситуацій; вивчити технічні можливості кризового постачання природного газу зі сховищ Західної України на територію Словаччини; розпочати діалог про інвестиційні можливості для словацьких партнерів у сфері газопостачання, принаймні з метою модернізації дистрибуційних газопровідних мереж в Україні.

 

- Міністерству економічного розвитку та торгівлі України за участі компаній «Транспетрол» і «Укртранснафта» провести переговори щодо можливостей використання нафтопроводів Одеса – Броди та «Дружба» для транспортування нафти з зони Каспійського моря у СР, Угорщину та ЧР. Координувати взаємні дії в розвитку першорядної ініціативи Східного партнерства «Південний енергетичний коридор» з метою досягнення підтримки ЄС для уведення в дію траси нафтопроводу Одеса – Словаччина.

 

- Міністерству закордонних справ України провести консультації з Прикордонною поліцією та Поліцією в справах іноземців СР з метою з’ясування можливостей надання допомоги Україні: по-перше, у сфері гармонізації з шенгенським acquis, по-друге, на переговорах про підписання Україною Пакту про мобільність та безпеку (Mobility and Security Pact) з ЄС. Допомога у сфері гармонізації з шенгенським acquis мала б стати частиною програми допомоги СР Україні в імплементації Угоди про асоціацію за допомогою інструменту Порядок Денний асоціації Україна – ЄС.

 

- Міністерству економічного розвитку та торгівлі України у співпраці з регіональними об’єднаннями, що представляють інтереси малого і середнього бізнесу, органам виконавчої влади та місцевого самоврядування в Закарпатській області України зробити оцінку існуючого досвіду реалізації проектів транскордонного співробітництва на словацько-українському кордоні та підготувати пропозиції щодо спільної стратегії її подальшого розвитку, у тому числі співпраці при використанні структурних фондів для підтримки транскордонної співпраці, які пропонує ЄС.

 

- розробити спільну оцінку застосування сучасного візового режиму ЄС у взаєминах з Україною щодо двостороннього пересування громадян Словаччини та України. У її підготовці повинні взяти участь представники відповідних державних органів, академічних інституцій і недержавних організацій з обох країн. Крім оцінки застосування шенгенської візи, необхідно здійснити й оцінку реалізації угоди про малий прикордонний рух і надання національних довгострокових віз. Її частиною мало б бути і вивчення наслідків введення безвізового режиму для взаємного пересування громадян, а також рекомендації (дорожня карта) для відповідних органів державного управління СР та України з метою підготовки введення безвізового режиму.

 

Регіональний філіал НСД в м. Ужгороді

(Г. Гайтанжи)

 

Додаток 1

Внутрішньополітична ситуація в Словацькій Республіці

Розвиток внутрішньополітичної ситуації в Словацькій Республіці наразі характеризується відносною стабільністю, що пов’язано з розстановкою сил за результатами чергових виборів до Національної Ради СР 12 червня 2010 р, створенням нової правоцентристської коаліції правлячих партій в Національної Ради, повним переформовуванням Уряду СР та, як наслідок, переходом в потужну та впливову опозицію найбільш популярної партії СР, переможця зазначених виборів. Окрім парламентських виборів, що відбулись на території СР 12 червня 2010 року, наприкінці року, а саме 27 листопада, були проведені останні вибори у дворічному виборчому періоді – вибори мерів крайових міст, в т.ч. Братислави, вибори депутатів місцевих рад та депутатів міських рад та старост населених пунктів СР.

 

Урядова правоцентристська коаліція, маючи більшість у словацькому парламенті, не мала суттєвих проблем з ухваленням Програми діяльності Уряду СР на період 2010‑2014 рр. та висловленням довіри Уряду СР на чолі з Прем’єр-міністром СР І. Радічовою. Уряд СР, відповідно до його Програми, має досить амбіційні плани. Головними цілями нового уряду є ефективна економіка, боротьба з корупцією, створення нових робочих місць, створення умов для успішної підприємницької діяльності, активне громадянське суспільство, проведення реформ, спрямованих на покращення становища в сферах охорони здоров'я та освіти.

 

Діяльність Уряду та Національної Ради СР протягом часу, що минув після виборів, супроводжувалася досить жорсткою політичною позиційною боротьбою коаліції та опозиції. Протиріччями у новій урядовій коаліції, які вже періодично проявлялися (під час опрацювання проекту Програми Уряду СР, голосування по «грецькому питанню», проведення національного референдуму чи розв’язання ситуації навколо кандидатури нового Генпрокурора), намагається в повній мірі скористатися досить потужна опозиція (насамперед, найбільш популярна на сьогодні в СР партія «Смер-СД»).

 

Діяльність Президента СР І. Гашпаровича характеризується обережною поведінкою та стриманою підтримкою діяльності нового Уряду СР, що пояснюється схожістю принципів діяльності Президента СР, узагальнених у тезі «мислити державно, діяти соціально», з принципами діяльності найбільшої опозиційної на сьогодні партії «Смер-СД», спрямованих на побудову т.зв. «соціальної держави». Крім того, нинішній Президент СР І. Гашпарович переміг у другому турі президентських виборів навесні 2009 р. нинішнього Прем’єр-міністра СР, а тоді – єдиного опозиційного кандидата І. Радічову саме завдяки підтримці «Смер-СД» та особисто її лідера Р. Фіцо.

 

Враховуючи викладене, можна констатувати, що коаліція (в особі Прем’єр-міністра СР І. Радічової) та опозиція (в особі лідера партії «Смер-СД» Р. Фіцо) будуть продовжувати досить жорстке політичне протистояння з метою, з боку першої, втримання правоцентристської влади та проведення відповідних реформ задля збільшення підтримки населення СР, а з боку опозиції –намагання дискредитації діяльності як коаліції в цілому, так і створеного ним Уряду СР, з метою проведення позачергових парламентських виборів в країні.

 

Найбільш ймовірним сценарієм подальшого розвитку ситуації в Словаччині будуть намагання нової словацької влади провести успішну реалізацію реформ з Програми діяльності Уряду СР на 2010-2014 рр. з тим, щоб продемонструвати громадянам СР конкретні результати своєї роботи. Також варто очікувати, що потужна опозиція на чолі з лідером партії «Смер-СД» та колишнім Прем’єр-міністром СР Р. Фіцо буде продовжувати використовувати будь-які найдрібніші протиріччя та суперечки всередині урядової коаліції з метою дестабілізації ситуації в ній, її розвалу та повернення до влади шляхом проведення в СР позачергових виборів.

 

Додаток 2

Зовнішня політика Словацької Республіки

10 серпня 2010 р. Національна Рада СР ухвалила Програму Уряду СР, в якій визначені основні принципи, на яких базуватиметься зовнішня політика Словацької Республіки у 2010-2014 рр. Серед іншого, ухвалена програма містить наступну характеристику зовнішньої політики СР: «протягом останнього періоду відбулося послаблення міжнародної позиції Словаччини. Це результат приходу до влади Словацької національної партії з послідуючим зростанням напруження у словацько-угорських відносинах. Наступний елемент – недостатня передбачуваність дій колишньої влади, особливо по відношенню до найближчих союзників (Польща, Чехія, США), та водночас вербальна прихильність до Російської Федерації. Третій момент – впевненість у тому, що малі країни нічого не вирішують, а ключові питання світової політики вирішують виключно «великі гравці».

 

Першочерговим завданням зовнішньої політики СР, згідно Програми Уряду СР, буде гарантування безпеки та процвітання громадян СР. Як член ЄС та НАТО СР буде активним учасником міжнародних відносин, зокрема, у діяльності в рамках ООН. Основними принципами будуть демократичні цінності, права та свободи людини, дотримання норм міжнародного права та ефективна багатовекторність. Словаччина гостро виступатиме проти проявів екстремізму, расизму, ксенофобії та антисемітизму. СР буде обмежувати прояви втручання ззовні у внутрішню справи країни.

 

Відносини з сусідніми країнами базуватимуться на принципах добросусідства та регіональної співпраці у центральноєвропейському регіоні. Особливого значення набуватимуть історично сформовані «над стандартні» зв’язки з Чехією, відносини з Польщею, які виходять за рамки регіонального виміру, а також з Австрією – перш за все, при спільному використанні потенціалу регіонального розвитку. Пріоритетним стане налагодження відносин з Угорщиною.

 

У рамках Європейського Союзу Словаччина буде дотримуватись положень Лісабонського договору, послідовно реалізовуватиме принцип субсидіарності, особливо у сферах соціальної політики, освіти і культури. Словаччина підтримує здійснення реформ в рамках стратегії «Євросоюз – 2020», зокрема, з метою подолання світової фінансово‑економічної кризи та відновлення темпів економічного розвитку. На переговорах щодо фінансової перспективи ЄС на 2014-2021 рр. Словаччина буде захищати національні інтереси у сфері бюджету, наголошуючи на необхідності перенаправлення коштів до сфер освіти, науки та інновацій. Словаччина підтримуватиме заходи із зміцнення енергетичної безпеки ЄС, захисту навколишнього середовища та енергоефективності. СР підтримуватиме наміри Ісландії та Хорватії, а також країн Західних Балкан у їх євроінтеграційному поступі. Словаччина братиме активну участь у реалізації ініціативи ЄС „Східне партнерство”.

 

У рамках трансатлантичних відносин Словаччина сприятиме зміцненню союзницьких зв’язків та процесів трансформації в рамках Альянсу, що є головним гарантом безпеки СР. Словаччина зміцнюватиме трансатлантичні зв’язки у всіх їх аспектах. В рамках діяльності ООН, ЄС, НАТО, ОБСЄ Словацька Республіка братиме активну участь у справі зміцнення миру, безпеки і процвітання. У двосторонніх відносинах з США Словаччина робитиме наголос на розвитку економічної співпраці та співробітництва у сфері науки, досліджень та інновацій.

 

У контексті відносин з Росією та країнами СНД Словаччина прагне побудувати добрі політичні, економічні та культурні відносини. СР зацікавлена у прогресивному та демократичному розвитку двосторонньої співпраці на взаємовигідних умовах з країнами цього регіону. Також Словаччина підтримуватиме членство Росії у Світовій організації торгівлі.

 

Більшість експертів дотримуються спільної думки про те, що, незважаючи на критику зовнішньої політики попередньої словацької влади на чолі з Р. Фіцо, зовнішня політика нового урядового кабінету навряд чи зазнає принципових змін по ключових питаннях міжнародної діяльності, тому варто очікувати лише певних незначних її коригувань – наприклад, по відношенню до США (потепління) чи до Росії (охолодження), що здебільшого пов’язано з відомою проамериканською налаштованістю нового керівника МЗС СР М. Дзурінди.

 

Характеризуючи загальний зміст та риторику Програми діяльності Уряду СР на 2010‑2014 рр. в цілому, на думку експертів, зовнішньополітична частина Програми є надто «сірою», більшість її положень можна було б спрогнозувати відразу після визначення складу нової урядової коаліції, зокрема, ключові пріоритети зовнішньої політики СР (інтеграція Західних Балкан, енергетична безпека, Вишеградська співпраця тощо) нівельовані серед загальних фраз, розмитих формулювань, неконкретних висловлювань тощо.

 

Зазначене вище пояснюється низкою факторів – домінуючим положенням в коаліції Словацького демократичного християнського союзу, статусом у ній нового керівника МЗС СР М. Дзурінди (який, не виключено, гратиме роль т.зв. «сірого кардинала» при Прем’єр-міністрі СР І. Радічовій), вимушеністю всіх чотирьох партій-членів нинішньої урядової коаліції піти на компроміси та поступки при створенні урядової програми, тенденціями до втрати інтересу словацького суспільства (зокрема, пересічних громадян СР) після вступу Словаччини до Європейського Союзу та НАТО до зовнішньої політики.