"Головування Угорщини в ЄС: можливості для України". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

У дослідженні  проаналізовано умови, в яких відбувається головування Угорщини в Європейському Союзі. Наведено результати першої половини терміну її головування. Охарактеризовано основні внутрішньополітичні чинники, що призвели до появи невдоволення інших країн ЄС та спричинили «антиугорські кампанії» в Європі. В дослідженні окреслено стан двосторонніх українсько-угорських відносин.

 

ГОЛОВУВАННЯ УГОРЩИНИ В ЄС: МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

 

6 січня 2011 року відбулася урочиста церемонія передачі Угорській Республіці (УР) головування в Європейському Союзі (ЄС). Участь в церемонії прийняла Віце-президент та Верховний Представник із закордонних справ та політики безпеки ЄС Кетрін Ештон. Наступного дня в Будапешті було проведено спільне засідання Європейської Комісії (ЄК) в повному складі і уряду УР. Після нього відбулися переговори «віч на віч» Голови ЄК Жозе Мануеля Баррозу з Прем’єр-міністром УР Віктором Орбаном[1].

 

Головування УР в ЄС в першій половині 2011 року означає, що на цей термін її прем’єр-міністр обіймає посаду голови Ради ЄС. Окрім цього, на поточне півріччя УР стає майданчиком для проведення різноманітних колективних заходів ЄС. Найважливішим з них був запланований на травень 2011 року Саміт Ради Європи з програми «Східне партнерство» за участі Держсекретаря США.

 

Однак головування УР в ЄС розпочалося на тлі різноспрямованого конфлікту, що виник після приходу до влади ФІДЕС. Серією реформ новий Кабінет Міністрів і Парламент УР трансформували інститути угорської демократії з 20-річним стажем в автократичну форму правління. А в якості стратегії для антикризової програми новим угорським Урядом було визначено заходи, що зачіпають інтереси транснаціонального капіталу, що дотепер без обмежень панував в Угорщині. Як наслідок, ця політика спровокувала конфлікт УР або навіть в перспективі групи східно‑європейських країн‑членів ЄС з Європейським Союзом, з його центром в Брюсселі або всередині ЄС з групою держав – засновниць цього політичного об'єднання на континенті.

 

Влітку 2010 року Парламентом УР без погодження з керівними органами ЄС був прийнятий закон про надзвичайний податок на фінансові групи та банки, а восени – на підприємства енергетичного, телекомунікаційного секторів та великі торгівельні мережі. 15 грудня 2010 року 13 провідних транс’європейських компаній направили скаргу на дії угорського уряду в ЄК із звинуваченням в дискримінаційних заходах, що обмежують економічну свободу і конкуренцію на загальноєвропейському ринку. Однак, для головної атаки «старих європейців» було обрано зовсім не цей «економічний» напрям.

Головним джерелом їх невдоволення став ухвалений 21 грудня 2010 року угорським парламентом закон про ЗМІ[2],[3]. Головним звинуваченням проти уряду Віктора Орбана стало те, що новий закон ліквідовує свободу слова в УР і встановлює тотальний урядовий контроль над місцевими ЗМІ, в тому числі й в Інтернеті. Саме цей закон спровокував хвилю критики політики угорського уряду і особисто Віктора Орбана в провідних ЗМІ світу. Оглядачі і політичні коментатори провідних ЗМІ, таких як «Вашингтон Пост» («Путінізація Угорщини»), «Шпігель» («Страх перед орбанізацією»), «Таймс» («Преса під прицілом»), «Економіст» («Голодний до влади» - Orban’s coming for you. Hangry for Power) та ін., засуджували авторитарні тенденції в УР. Показово, що на захист Віктора Орбана та його політики виступили представники європейського консервативного «інтернаціоналу» - політики християнсько-демократичних партій, що входять в Європарламенті у фракцію Європейських народних партій (ЕРР). З цієї позиції у «Франкфуртер рундшау» виступив провідний німецький політик від ХДП в Європарламенті Ельмар Брок. З точки зору єдності східноєвропейців перед Брюсселем показовими є статті на підтримку політики Віктора Орбана в люблянській «Delo», празькій «Mlada Fronta Dnes» та варшавській «Rzeczpospolita».

 

На тлі цієї антиугорської кампанії політичне керівництво ЄС повело себе в Будапешті досить стримано. Ні Кетрін Ештон, ні Жозе Мануель Баррозу не висловили жодного критичного зауваження відносно дій Уряду УР в 2010 році. Голова ЄК заявив, що на особистій зустрічі Прем’єр-міністр УР пообіцяв найближчим часом надати в ЄК перекладений англійською мовою закон про ЗМІ. В свою чергу Віктор Орбан запевнив, що його уряд врахує всі зауваження ЄК відносно цього закону. Відносно угорських надзвичайних податків Жозе Мануель Баррозу заявив, що Єврокомісія вивчає це питання. Інші східно-європейські країни, а саме Польща, Румунія, Болгарія, за прикладом Угорщини також вивчають можливість встановлення надзвичайного податку на банківський капітал. Голова ЄК висловив порозуміння позиції «східноєвропейців» щодо їх бажання стабілізувати своє фінансове становище за рахунок зменшення надприбутків банківської сфери[4].

 

Відтак головним результатом спільного засідання Єврокомісії і уряду УР стала демонстрація спільної готовності до компромісів і небажання загострення конфлікту.

 

Наразі ситуація по іншим конфліктним напрямкам залишається невизначеною. Представники політичних і економічних кіл Німеччини висловлюють незадоволення занадто самостійними діями нового угорського уряду. Угорщина в ЄС неформально відноситься до зони німецьких інтересів[5],[6].

 

Абсолютно невизначеною є ситуація в зв’язку з конфліктом ідеології лібералізму з духом угорського націоналізму та християнського традиціоналізму навколо загальних принципів медійної етики.

 

Найближчим часом слід очікувати загострення конфлікту УР з сусідніми країнами стосовно нової національної політики угорського керівництва.

 

19 січня 2011 року Прем’єр‑міністр УР Віктор Орбан представив в Страсбурзі на пленарному засіданні ЄК програму головування Угорщини в ЄС в першій половині 2011 року[7]. Основні тези цієї програми під лозунгом Strong Europe:

1. Проблема боргу, що може бути вирішена шляхом розвитку ринку праці.

2. Енергетина політика та інновації. Створення спільного енергетичного ринку Європи та диверсифікація поставок енергоносіїв.

3. Рома-стратегія – створення спільної програми інтеграції ромів в європейське співтовариство.

4. Розширення ЄС, вступ Хорватії до ЄС.

5. Розширення Шенгенської зони на Румунію та Болгарію.

6. «Дуна-стратегія» - програма адаптації до кліматичних змін та захист навколишнього середовища.

7. Проблеми демографії та сім'ї.

 

Про підтримку зусиль УР з головування в ЄС заявив голова ЄК. Члени фракції Народної партії (християнські демократи) Жозеф Доль, Вернер Лангерн та Ернст Штрассер солідарно підтримали Віктора Орбана та його внутрішню політику.

 

З різкою критикою внутрішньої політики уряду Віктора Орбана виступили Мартин Шульц (голова фракції «Соціалістичний і демократичний альянс»), Гі Верхофштадт (лідер ліберально‑демократичної групи ALDE), Даніель Марк Кон-Бендит (лідер фракції «Європейські зелені – Європейський вільний альянс»), відомий ліберальний політик граф Александр Ламсдорф, Лайош Бокрош (група європейських консерваторів і реформаторів), Лотар Біскі (Ліво‑зелені північних країн).

 

У відповідь на критику Віктор Орбан проголосив промову угорською мовою, в якій звинуватив опонентів в подвійних стандартах та втручанні у внутрішні справи Угорщини. Абсолютно очевидно, що промова його була адресована, в першу чергу, всім угорцям Дунайського басейну.

 

Скандал в Страсбурзі дав нового поштовху «антиугорській кампанії» в мас-медіа Заходу («Холодний прийом угорського прем’єр-міністра в Страсбурзі» (Die Zeit), «Закон про медіа: Чавес Орбан готовий до боротьби» (Die Presse), «Орбан стискує кулаки. Він готовий до бійки» (Der Standard), «Скандал» (The Neue Zürcher Zeitung), «Угорщина замітає спір з ЄС під свій килим» (The Financial Times) та інші).

 

Величезний килим, який Угорщина розгорнула в Брюсселі з нагоди початку свого головування в ЄС, викликав різку критику серед її сусідів і звинувачення в ностальгії за імперським минулим. Серед історичних символів Угорщини у композиції - мапа угорських земель 1848 року, коли Будапешт контролював землі своїх сусідів, включно з частиною Словаччини, Румунії, Закарпаттям та іншими територіями. Один з євродепутатів відмітив, що мапа свідчить про «наміри Будапешта подолати Тріанонський мирний договір» 1920 року, коли Угорщина втратила дві третини територій, які вона контролювала[8].

 

Як повідомила прес-секретар європейського комісара з питань зовнішньої політики та європейської політики сусідства Штефана Фюле Наташа Батлер, Саміт Ради Європи з програми «Східне партнерство», проведення якого було заплановано на травень 2011 року в Угорщині, перенесений на осінь до Польщі[9]. В ньому прийме участь Президент США Барак Обама[10].

 

7 березня 2011 року Парламент УР на вимогу керівних органів ЄС прийняв поправки до закону про ЗМІ[11].

Наразі результати першої половини терміну головування УР в ЄС дозволяють констатувати:

1. Конфлікт УР з ЄС перейшов в фазу відкритого протистояння та вийшов на рівень керівних органів Євросоюзу.

2. Єврокомісія продемонструвала небажання загострювати політичний конфлікт з УР, особливо в період головування цієї країни в ЄС.

3. Угорщина проти «старої Європи» виступає ізольовано, не отримавши підтримки інших країн «нової Європи».

4. Угорський прем’єр усвідомлено пішов на загострення конфлікту з ЄС і в Страсбурзі прямо звернувся за підтримкою до угорської нації. Зазначимо, що цю підтримку він отримав. Популярність Віктора Орбана після «скандалу в Страсбурзі» серед власних громадян зросла.

 

Що стосується двосторонніх угорсько-українських відносин, слід констатувати:

- надто повільне відновлення після стагнації в 2009 році економічних стосунків між Україною та УР (див. Додаток);

-  непризначення керівника відділу з питань економіки Посольства УР в Україні з 1 липня 2010 року;

-  відсутність політичного діалогу між Україною і УР в 2011 році.

 

Враховуючи викладене вище, слід констатувати, що головування УР в ЄС відбувається в умовах певної «ізоляції» цієї країни і не створює жодних додаткових можливостей для України.

 

Регіональний філіал НІСД в м. Ужгороді

(А. Крижевський)

 

Додаток

Стан українсько-угорських економічних відносин

 

Таблиця

Торгівля товарами та послугами України з УР[12]

Показник

Експорт

Імпорт

Сальдо, тис. дол. США

тис. дол. США

у % до попередн.року

тис.дол. США

у % до попередн.року

Торгівля товарами в 2010 році

860084,3

117,8

1214630,6

179,1

–354546,4

Торгівля послугами в 2010 році

223587,9

329,1

51521,8

115,5

172066,1

Торгівля товарами в 2009 році

730223,1

53,4

678320,9

52,9

51902,2

Торгівля послугами в 2009 році

67639,6

59,4

43786,9

45,5

23852,7

Торгівля товарами в 2008 році

1367110,1

110,7

1282661,3

103,4

84448,9

Торгівля послугами в 2008 році

113560,3

110,8

95555,0

75,2

18005,3

 

Аналіз товарної структури українського експорту до Угорщини свідчить про те, що у 2009-2010  рр., так само як і в минулі роки, її формували як «традиційні» товарні позиції (енергоносії, мінеральна сировина та напівфабрикати), так і готова продукція (машини, обладнання, механізми, апаратура, тощо).

 

Структуру українського експорту в Угорщину у 2009-2010 рр. формували наступні товари (дані угорської статистики): апаратура та механізми, напівфабрикати з вуглецевої сталі, проводи ізольовані, кабелі, електроенергія, електричні механізми, добрива мінеральні або хімічні, азотні, одяг тощо. На вище перераховані товарні групи припадало понад 65 % від загального обсягу експорту товарів із України до Угорщини.

 

Структура українського імпорту з Угорщини: лікарські засоби, корми для тварин, полімери етилену в первинних формах, передавачі для радіотелефонного, радіотелеграфного зв’язку, радіомовлення або телебачення, автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, металоконструкції, консервовані овочі. На ці товарні групи груп припадало понад 50 % від загального обсягу імпорту товарів із Угорщини до України.

 

Обсяг прямих іноземних інвестицій з Угорської Республіки, за даними Держкомстату України, у 2009 році склав 715,1 млн дол. США, що становить 1,9 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку України (дані за 2010 рік поки що відсутні). У 2009 році в Україну поступило угорських інвестицій на суму в 119,8 млн дол. США. На даний час в Україні діє 461 підприємств за участю угорського капіталу, з яких 280 – спільні.

 

До найбільших угорських інвесторів належать ВАТ «Банк ОТП», фармацевтичний завод «Гедеон Ріхтер», хімічне підприємство «Паннонпласт», сільськогосподарське підприємство «Баболна», таропакувальне підприємство «Дунапак-Україна» та аграрна виробничо-торговельна компанія «Сабольч Габона».

 

Угорські фахівці погоджуються з тим, що причиною стагнації двостороннього товарообігу та інвестицій є світова фінансова криза, яка значною мірою зачепила економічні сектори України та Угорщини. Однак, якщо з Україною зменшення обсягів торгівлі у 2009 році склало близько 50 %, то цей показник щодо інших держав не перевищує в УР 18 %.

 

З огляду на це, на думку експертів угорського товариства торгівлі та інвестиційної діяльності ITDH[13], на тенденції угорсько-української торгівлі мають визначний вплив наступні фактори, які призвели до суттєвого зменшення динаміки та обсягів двосторонньої зовнішньоторговельної діяльності:

- Активна експансія російського капіталу в економіку УР продовж 2007-2010 років призвела до того, що сьогодні російський бізнес фактично контролює значну частину газорозподільного сектору Угорщини, ринок електроенергії країни, окремі транспортні галузі. Зокрема російська сторона заручилася підтримкою офіційного Будапешта щодо спорудження газопроводу в обхід України «Східний потік» (у 2009 році створено угорсько-російське СП по проектуванню та будівництву газопроводу). Зазначену проблему поглиблює також те, що угорське керівництво активно лобіює будівництво іншого, альтернативного газопроводу – «Набукко». Вищезгадане, на думку угорських експертів, свідчить про те, що з реалізацією зазначених проектів Україна може втратити свої позиції у світовій системі постачання східного газу до Європи.

 

- Крім того, російська сторона у 2008-2010 роках повністю контролювала постачання палива (ТВЕЛів) та технічне обслуговування угорської атомної електростанції в Пакші. Вказаний об’єкт виробляє понад 60 % електроенергії у країні і, фактично, формує цінову політику на цьому ринку. Перегляд угорським керівництвом у 2009 році цін на електроенергію та форматування схем постачання електричної енергії до УР стали причиною того, що Україна практично втратила позиції одного із основних імпортерів електроенергії в Угорщину (до 2007 році вказана позиція була основною у структурі українського експорту до УР).

 

- Відсутність в угорських бізнесових кіл тенденцій щодо інвестування в економіку України, при тому, що угорський капітал у 2009 році активно експортувався до Російської Федерації (реалізована низка інвестиційних проектів у будівельній, фармацевтичній та сільськогосподарській сферах) загальною вартістю понад 300 млн дол. США, Білорусію, Казахстан. Вказане свідчить, що інтерес угорських інвесторів до східних ринків залишається високим. Щодо України, на думку угорських експертів, відсутня, або ж недостатня інформація про потенційні можливості інвестицій в економіку, про особливості українського ринку та законодавства, яке його регулює.

 

Згідно з аналізом фахівців, в угорсько-українській двосторонній торгівлі майже відсутні інноваційні тенденції. Угорщина зберігає зацікавленість у сировинному імпорті, а Україна – у сировинному експорті. Товарний спектр з кожним роком розширюється переважно за рахунок угорських поставок, в яких переважає продукція з високим ступенем обробки. В той же час, РФ та Білорусь активізували співробітництво з УР у сфері нанотехнологій з використанням промислової кооперації. Питома вага високотехнологічних товарів у ЗТО цих країн динамічно зростає, що з урахуванням їх високої вартості позитивно впливає на показники зовнішньої торгівлі.

 

З огляду на викладене, угорські експерти вважають, що українська сторона повинна зосередитися на наступних елементах зовнішньоторговельної діяльності, з метою їх активізації:

- збереженні позицій та розширення обсягу й номенклатури торгівлі товарами з традиційних продуктів українського експорту в УР з урахуванням кон’юнктури угорського ринку (авіаційна техніка, устаткування для металургії, хімічної промисловості тощо);

- диверсифікації номенклатури товарних позицій та збільшення кількості суб’єктів ЗЕД (для чого забезпечити наявність та функціонування правової бази та організаційно-інституційних засад у формі укладення угод про виробничу кооперацію, про міжрегіональне транскордонне економічне співробітництво, про проведення спільних та окремих національних маркетингово-промоційних заходів, спрямованих на залучення представників дрібного та середнього бізнесу);

- перенесенні акцентів у двосторонніх відносинах з формату звичайних комерційних трансакцій або трансакцій з давальницькою сировиною до реалізації спільних комерційних та інвестиційних проектів в рамках промислової кооперації.

 

Позитивних моментів у промисловій кооперації для українського експортера є чимало. При аналізі перспектив такого співробітництва необхідно виходити з двох основних варіантів кооперації.

 

Перший – ввезення в Україну іноземних технологій, які, з використанням місцевих ресурсів виходять на виробництво конкурентоспроможного продукту. Така форма сприяє залученню передових технологій, створенню відповідних виробничих систем навколо основного виробництва.

 

Другий – придбання українським суб’єктами підприємництва частки виробничого майна на території УР, де здійснюватиметься кінцева обробка української сировини чи напівфабрикатів. Позитив такого варіанту – наявність стабільного ринку збуту продукції в УР та третіх країнах, також отримання українським власником продукту від подальшої переробки.