На сучасному етапі розвитку міжнародних відносин Турецька Республіка (ТР) набуває статусу вагомого регіонального гравця, розширює географію розповсюдження своїх інтересів і заявляє про наміри стати вагомим глобальним актором.
Після отримання Україною незалежності українсько-турецькі відносини розвивалися доволі інтенсивно. Активним був політичний діалог, співробітництво в рамках міжнародних і регіональних організацій. Показовим у цьому плані стало співробітництво в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва, організатором створення якої виступила Туреччина, а ініціатором перетворення її в міжнародну структуру – Україна. Відбувалася підтримка ініціатив один одного в рамках ООН та інших міжнародних організацій. Туреччина сприймала Україну як силу, яка може стати союзником у деякому обмеженні експансіоністських намірів Росії. Слід зазначити, що в перше десятиріччя після розпаду СРСР відносини Росії і Туреччини відзначалися ситуативністю, деякою напруженістю і майже повною відсутністю політичного діалогу. Однак пасивність України щодо подальшого впровадження проголошених ініціатив, неузгодженість дій гілок влади всередині країни, періодична зміна проголошуваних векторів зовнішньополітичної орієнтації, занепад економіки, періодична конфронтація з впливовим регіональним гравцем Росією, слабка залученість до вирішення актуальних питань регіонального розвитку створили Україні імідж слабкої непередбачуваної країни і сприяли переорієнтації Туреччини на співробітництво з Росією.
З 2010 р. відбувається поступове відновлення українсько-турецьких відносин. Налагоджується політичний діалог, що сприяє усвідомленню необхідності розробки нового формату розвитку як двостороннього так і регіонального співробітництва, що обумовлене пошуком нових ринків й необхідністю розширення зон впливу, як у географічному, так і у галузевому вимірах. Так, вперше за останнє десятиріччя серед пріоритетних зовнішньополітичних партнерів Туреччини була згадана Україна. На третій щорічній Конференції дипломатичного корпусу Туреччини (3-8 січня 2011 р.) серед пріоритетних завдань держави у зовнішньополітичній сфері виокремлювалось завдання заснування з Україною (а також з Росією і Болгарією) Ради стратегічного партнерства, діяльність якої передбачає створення зони вільної торгівлі, скасування візового режиму, розвиток транспортних коридорів і підтримання безпеки в Чорноморському регіоні. На даному етапі розширення стратегічного партнерства з Україною розглядається керівництвом Туреччини як важлива складова загальних зусиль зі зміцнення зони миру, стабільності та сталого соціально‑економічного розвитку в Чорноморському регіоні.
Для України, враховуючи швидку зміну ситуації у світі та появу нових регіональних та глобальних гравців, а також виокремлення нових пріоритетів зовнішньополітичного курсу ТР важливою є активізація та розбудова нового формату відносин з ТР для:
- розвитку існуючих відносин та переводу їх на рівень стратегічних, відродження ролі пріоритетного партнера у Чорноморському регіоні;
- співпраці з метою використання досвіду та підтримки щодо вступу до європейських структур та співпраці з євроатлантичними структурами;
- формування передумов співробітництва щодо диверсифікації джерел та шляхів постачання енергоносіїв, забезпечення активної ролі України у формуванні нової системи транспортних комунікацій на Євразійському просторі та транзиту енергоносіїв із Близького Сходу та Каспію до Європи;
- створення сприятливих можливостей для надходження в Україну значних інвестицій за вигідними умовами та українських інвестицій в Туреччину, відкриття ринку збуту для багатьох видів товарів української промисловості, у т.ч. військово-технічної, сільськогосподарської та інших видів продукції;
- формування нової системи безпеки в Чорноморсько-Каспійському-Близькосхідному ареалі, співпраця у врегулюванні регіональних конфліктів, чому може сприяти співпраця у рамках Кавказького пакту, ініційованого Туреччиною після Осетинського конфлікту;
- використання кримськотатарського чинника як мотиву посилення співпраці щодо розвитку Кримського півострову, облаштування кримських татар та розвитку міжцивілізаційного діалогу;
- просування українських економічних проектів у співробітництві або за підтримки ТР в країнах Кавказу, Центральної Азії, Балкан, Близького та Середнього Сходу;
- співпраці щодо проникнення на ринки третіх країн, таких, наприклад, як Ірак, де Україна і Туреччина, наприклад, можуть співпрацювати у таких галузях:
- будівництво і підрядні роботи (співпраця з українськими підприємствами могла б сприяти здешевленню майбутніх проектів і таким чином отриманню переваг під час проведення тендерів);
- реконструкція старих цементних заводів;
- довгострокова оренда підприємств для спільної експлуатації (нафтова хімія, добрива і т.п.);
- партнерство для спільної участі як генеральні підрядники або субпідрядники у тендерах міжнародного характеру;
- дослідження компенсаційних кредитних можливостей від Ексімбанку та інших міжнародних кредитних організацій з метою використання їх для експорту в Ірак або для ділової ініціативи;
- створення спільної бази даних або обмін інформацією щодо відбудови Іраку та тендерів і компаній;
- співробітництво у відновленні електростанцій, нафто- та газопроводів;
- поставки з України товарів першої необхідності, труб для газо- та нафтопроводів, арматури та металоконструкцій, цементу, лісу, скла тощо;
- використання української транспортної авіації;
- поставки цистерн українського виробництва для транспортування сирої нафти. Крім того, не виключається можливість передачі українського залізничного рухомого складу в оренду або у лізинг турецьким компаніям.
Співробітництво між Україною і Туреччиною відбувається як на двосторонньому рівні, так і в рамках регіональних організацій, ініціатив та програм (ОЧЕС, BLACK SEA FOR, Заходи щодо зміцнення довіри та безпеки у Чорному морі та ін.) Сьогодні Туреччина займає друге місце (після Росії) серед імпортерів українських товарів. Важливим показником українсько‑турецьких торгівельних відносин є постійне позитивне сальдо (Див. Додаток 1). В той же час, ані кількісний, ані якісний показник двосторонньої торгівлі не відповідає потребам двох країн і є меншим за реально можливий. Як і раніше, основними товарами українського експорту до Туреччини є продукція чорної металургії, залізна руда та металобрухт, вугілля, продукція неорганічної хімії тощо. Товари ж машинобудівної галузі, інша високотехнологічна продукція займають у структурі українського експорту невиправдано малу частку. З Туреччини імпортується текстиль, продукція машинобудування, побутова хімія, сільськогосподарська продукція.
Багато в чому це обумовлено об’єктивними причинами: традиційно основні імпортно-експортні операції (понад 50 %) Туреччина здійснює з країнами-членами ЄС, з якими із січня 1996 р. діє митний союз; найбільше інвестицій в турецьку економіку, під які й ввозяться різноманітні товари, обладнання тощо, надходять з країн ЄС.
На сьогодні на доволі низькому рівні перебуває двостороннє інвестиційне співробітництво України і Туреччини (Див. Додаток 2).
Співробітництво України з Турецькою Республікою у сфері енергетики є одним із пріоритетних напрямків взаємодії та одним із ключових елементів формування стратегічного партнерства між двома країнами. Сучасний етап розвитку цього співробітництва має конкурентний характер та відзначається слабкою взаємодією сторін щодо виокремлення спільних інтересів у питаннях забезпечення енергетичної безпеки, розвитку та модернізації нафто- і газотранспортної системи, диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоносіїв, пошуку та розробки родовищ енергоресурсів на території наших держав та розвитку співробітництва щодо їх реалізації. Однією із перспективних сфер стає сфера атомної енергетики. Однак, враховуючи розташування ТР у сейсмонебезпечній зоні, розвиток на її території атомної енергетики становить значний ризик.
Сторони виявляють інтерес до розвитку альтернативних джерел енергетики. Пошук альтернативних нафті джерел енергії є однією із складових концепцій турецької енергетичної політики.
Взаємодія у транспортній сфері найбільш активно розвивається у галузі авіації, морських і автомобільних перевезень. Вона також значною мірою пов’язана з розвитком та функціонуванням енергетичної сфери та взаємодією в рамках регіональних проектів ОЧЕС та ЄС (Див. Додаток 3).
Співробітництво у сфері науки і технологій набуває важливого значення як в рамках двостороннього, так і регіонального співробітництва. Пріоритетними напрямками взаємодії у цій сфері є підготовка концептуальних документів, забезпечення діяльності спільних науково‑дослідних структур, зокрема, Українсько-турецького комітету з питань науково-технічного співробітництва та Координаційного комітету з питань діяльності Міжнародної лабораторії високих технологій, здійснення обмінів та виконання спільних досліджень (Див. Додаток 4).
Співробітництво в гуманітарній сфері найбільш активно відбувається щодо надання Туреччиною постійної допомоги в облаштуванні кримських татар, у розвитку на території Криму традиційних для цієї території сфер виробництва. Туреччина нині стала країною-донором у справі інтеграції кримських татар в українське суспільство. ТР неодноразово наголошувала на об’єднавчій ролі кримськотатарського фактору, зацікавленості у стабільному Кримі у складі України і високій оцінці внеску нашої держави у справу надання допомоги кримським татарам. Однак, відсутність інформації щодо дій та політики України у цій справі, відсутність державної стратегії із врегулювання ситуації в Криму, переважання політики ситуативного реагування на виникаючі проблеми, зниження рівня участі держави у вирішенні нагальних питань кримських татар внаслідок недосконалості законодавчої бази забезпечення процесу репатріації та відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, невідповідності державних асигнувань реальним потребам з виконання державних програм у сфері облаштування та інтеграції репатріантів, недостатнього рівня державної підтримки соціокультурного розвитку корінних народів та національних меншин у регіоні, періодично виникаючі на півострові ситуації щодо розподілу земель та ін., створюють їй імідж країни, яка не займається вирішенням нагальних питань меншин на своїй території. Тому співробітництво з Турецькою Республікою у вирішенні питань кримських татар є нагальною необхідністю для нашої держави.
Значний внесок в справу адаптації кримських татар в українське суспільство робить Турецьке агентство з співробітництва та розвитку (ТІКА) (Див. Додаток 5).
Для розбудови відносин з Туреччиною Україні необхідно:
- розробити концепцію стратегічного партнерства і підготувати до підписання документ щодо укладення такого партнерства;
- на основі Концепції стратегічного партнерства розробити комплексний документ щодо співробітництва у енергетичній та енерготранспортній сфері з врахуванням існуючих можливостей, ризиків та загроз на близьку, середньо- та довгострокову перспективу. Виділити як пріоритетну сферу співробітництва – розвиток альтернативної енергетики. Перспективною є сфера атомної енергетики, включаючи участь у будівництві на території Туреччини атомних електростанцій та підготовці обслуговуючого персоналу для них. Однак, враховуючи розташування ТР у сейсмонебезпечній зоні, розвиток на її території цього виду енергетики є небезпечним як для самої ТР, так і для України враховуючи нашу географічну близькість. На сучасному етапі інтерес для сторін становить участь Туреччини у реалізації програм з модернізації газотранспортної системи та інших об’єктів енергетичної інфраструктури України і української сторони – у будівництві електростанцій, газо- та нафтопроводів, газосховищ, участь у дво- та багатосторонньому форматі у сфері розвідки та видобутку енергоресурсів на шельфі Чорного моря та в третіх країнах. Спільна участь країн у розбудові та розширенні існуючих трубопроводів, а також у будівництві нових в рамках міжнародних проектів, таких як газопровід Набукко та нафтопровід Самсун-Джейхан також є перспективною;
- у транспортній сфері пріоритетом має бути створення трансконтинентальних транспортних коридорів, зокрема Балто-Чорноморського, де Україна і ТР можуть відігравати ключову транспортну та економічну роль;
- розробити документ щодо співробітництва з Туреччиною у Євразії (аналогічний документ «План действий по развитию сотрудничества между Российской Федерацией и Турецкой Республикой в Евразии (от двустороннего сотрудничества – к многоплановому сотрудничеству)» від 16 листопада 2001 р. діє сьогодні між РФ і ТР). Він дозволяє більш чітко виокремити географію та сфери взаємодії країн, сфери взаємних інтересів та шляхів вирішення спірних питань і т. ін.;
- залучити фахівців для проробки питання щодо переваг та загроз створення Зони вільної торгівлі та вирішення питання безвізового режиму, у відповідності із отриманими результатами підготувати документи щодо укладення відповідних договорів;
- визначити пріоритетні напрямки та сфери дво- та багатостороннього співробітництва;
- виробити новий формат роботи, механізми реалізації та контролю за втіленням рішень Спільної українсько-турецької комісії із співробітництва. Залучити фахівців із відповідних Міністерств та відомств, аналітиків та науковців для розробки відповідних складових;
- у сфері торгівельно-економічних відносин перейти від традиційних форм торгівлі до цільової програми виробничої та інвестиційної кооперації в пріоритетних галузях і сферах економіки двох країн. Перспективною залишається сфера воєнно-технічного співробітництва, де Україна може виступати для Туреччини в якості вигідного альтернативного партнера (особливо в ракетно-космічній галузі, в галузях бронетехніки і кораблебудування, в сфері сучасних воєнних технологій і т. ін.). Широкомасштабне двостороннє співробітництво, реалізація спільних проектів є цілком реальними в таких галузях, як енергетика, будівництво нафто- і газопроводів, хімічна, вугільна, лісова, деревообробна і текстильна, харчова, фармацевтична промисловості, виробництво будівельних матеріалів, металургія, машинобудування, будівництво, аерокосмічна сфера, судно- і авіабудівництво, автомобілебудування та супутні галузі, сільське господарство, транспорт, сфера високих наукомістких технологій, туризм, вихід на ринки третіх країн. Однак, слід враховувати, що конкурентом України у співробітництві з Туреччиною у зазначених сферах є Росія;
- визначити напрямки співпраці у різних сферах безпекової взаємодії як на двосторонньому рівні, так і у рамках регіональних ініціатив, міжнародних та регіональних організацій;
- визначити пріоритетні напрямки співробітництва в рамках регіональних та міжнародних структур;
- перевести політичний двосторонній діалог із ситуативного на постійно діючу основу;
- забезпечити формування позитивного іміджу України у Туреччині за допомогою теле-, радіо- та матеріалів друкованих ЗМІ, а також нейтралізації негативного іміджу Туреччини, пов’язаного з кримським питанням, серед певної частини населення України.
Відділ зовнішньої політики
(Н. Мхитарян)
Додаток 1
Після встановлення дипломатичних відносин між країнами у 1992 р. показник взаємної торгівлі складав близько120 млн дол. США, з 1995 р. він почав перевищувати 1 млрд дол. США і досяг у 2008 р. показника у 6,583 млрд дол. США. У 2009 р. показник товарообігу через світову фінансову кризу значно знизився і становив 3,079 млрд дол. США. У 2010 р. почалося зростання показників товарообігу – він становив 4,325 млрд дол. США (140,48 % до 2009 р.). Тобто з 1992 р. показники торгівлі виросли більш ніж у 36 разів. За даними Держкомстату України, торгівля між країнами протягом 1994-2008 рр. характеризувалася поступовим зростанням кількісних показників обсягу.
Додаток 2
Станом на 1 січня 2011 р. сума турецьких інвестицій в Україну складала 150,625 млн дол. США, значна частка яких припадає на Крим. Прямі інвестиції України в Туреччину за той же період за підрахунками аналітиків складали 100,8 тис. дол. США і були спрямовані у переробну промисловість і у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів. Слід зазначити, що офіційні дані є неповними, що обумовлюється конфіденційністю інформації щодо обсягів деяких видів як українських інвестицій в країни світу, так і інвестицій в Україну у відповідності до Закону України «Про державну статистику».
Довідково: За турецькими даними обсяг інвестицій ТР в Україні перевищує 200 млн дол. США. Однак, за експертними підрахунками, інвестиції ТР складають близько 2 млрд дол. США. Така різниця між даними пояснюється тим, що значна частина капіталу турецьких компаній ввозиться в Україну через банківські структури та спільні підприємства, які розташовані в інших країнах світу. У зв’язку з цим під час проведення статистичного обліку подібні інвестиції відносяться до інвестицій інших країн, а не Туреччини.
В Україні діє 601 підприємство з турецькими інвестиціями. Найбільші обсяги цих інвестицій припадають на добувну та переробну промисловість, будівельну сферу, хімічну та нафтохімічну, харчову промисловості, металургію, переробку металів та оптову торгівлю. На турецькому ринку діють усього 2 спільних підприємства. За даними ж турецького казначейства, у ТР функціонує 30 представництв та підприємств з українським капіталом, які працюють в основному у сфері транспорту та послуг.
Додаток 3
У системі морського сполучення на сьогодні між Україною і Туреччиною на постійній основі функціонують поромні сполучення між портами Іллічівськ-Деріндже, Євпаторія-Зонгулдак, Скадовськ-Зонгулдак. З 15 січня 2011 р. почало свою роботу нове поромне автомобільне сполучення «Black Sea Express», яким здійснюються доставки вантажів, які доставляються автомобільним транспортом, між Одесою (морський торговий порт «Південний») та Стамбулом (вантажний порт «Хайдарпаша»). Завдяки наявності інфраструктури залізничного транспорту в порту «Південний» проект «Black Sea Express» передбачає транзит зазначеної категорії вантажоперевезень територією України до країн Центрально-Східної Європи (Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Білорусі) та країн Балтії (Литви, Латвії, Естонії). Метою зазначеного проекту є збільшення транспортних перевезень по лінії Північ-Південь, а також залучення турецьких транспортних і торгівельних компаній до українсько-білорусько-литовського проекту комбінованих залізничних перевезень «Вікінг». Як зазначають учасники проекту, «Black Sea Express» є альтернативою традиційним маршрутам через Болгарію та Румунію.
Для посилення транспортно-економічного значення проекту «Вікінг» на сучасному етапі розпочате виконання робіт з реалізації проекту залізнично-поромних перевезень між Україною (Одеса) і ТР (Самсун). Передбачається, що проект Одеса-Самсун у подальшому буде включений до системи поромних сполучень між Україною, Болгарією та Грузією та дозволить створити новий транспортний коридор ЄС-Туреччина та мінімізувати часові параметри здійснення перевезень до ТР вантажів не лише з країн Балтії, Білорусі, Центральної Європи, а також їх транзит до Ірану, Іраку та інших країн Близького і Середнього Сходу.
Додаток 4
Спільні наукові дослідження між установами України і Туреччини виконуються у сфері інформаційних технологій, мікроелектроніки, фізики напівпровідників, матеріалознавства, енергетики та екології Чорного моря. Окремі спільні проекти виконуються на багатосторонній основі в рамках Сьомої програми ЄС, а також по лінії Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), ЄБРР та ін. По лінії ОЧЕС виконуються проекти за такими пріоритетними напрямками як сейсмологія, захист навколишнього природного середовища, біорізноманіття Чорного моря, екологічно чиста енергетика, моніторинг та очищення води.
Серед пріоритетних напрямів науково-технічного співробітництва країн слід зазначити: проведення спільних геологічних і геофізичних досліджень Чорного моря з одержанням практичних результатів у галузі вивчення грязьового і газового вулканізму в Азовсько-Чорноморському регіоні в аспекті екологічних проблем та проблем безпеки міжнародного мореплавства, підводних транспортних систем (нафто- та газопроводи, кабельні оптико-волоконні системи передачі інформації тощо). Ведеться активний пошук і вивчення джерел енергоносіїв глибинних районів моря (в рамках дослідження газового вулканізму), чому сприяють досвід турецьких вчених та налагоджені ними міжнародні зв’язки щодо організації морських досліджень, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі в рамках виконання проектів Європейського Союзу, ЄБРР, ОЧЕС тощо.
У зв’язку з тим, що Туреччина заявила про свій намір стати космічною державою, особливого значення набуває співробітництво у сфері дослідження та використання космічного простору. Окрема увага приділяється взаємодії у аерокосмічній сфері.
Додаток 5
Метою ТІКА є допомога країнам, що розвиваються, в першу чергу тюркомовним країнам та країнам-сусідам, а також розвиток співробітництва із цими країнами в економічній, торгівельній, технічній, соціальній, культурній та освітній сферах за допомогою відповідних проектів і програм. Діяльністю ТІКА в Україні керує Кримський Координаційний офіс, що знаходиться у м. Сімферополі. Робота агентства в Україні, в першу чергу, спрямована на інтеграцію та забезпечення кримських татар, що повернулися після депортації. В Криму діють такі проекти ТІКА, як проект будівництва та придбання житла (з 1997 р. придбано та розподілено серед кримських татар близько 1000 помешкань), забезпечення питною водою районів, які потерпають від нестачі водних ресурсів, підтримка татарських шкіл в Криму, надання їм технічної та матеріальної допомоги, сприяння розвитку кримськотатарських громадських організацій. У нашій країні реалізується також ряд інших проектів у сфері освіти та професійної підготовки. Одним із найважливіших є проект розвитку тюркології, що має на меті представлення турецької мови і культури, їх ефективне вивчення, поширення загальнолюдських цінностей, реставрацію історичних пам’яток. В рамках цього проекту в престижних університетах України діють п’ять Турецьких культурних центрів, для викладання турецької мови запрошуються викладачі з ТР, студенти українських вузів протягом місяця в літній період приймають участь в освітній та пізнавальній програмі у Туреччині. Також ТІКА надає допомогу тюркським громадам України у розвитку їх культури і мови, соціальної сфери.