Політика історичної пам’яті в контексті національної безпеки України

Поділитися:

Національна історія є одним із важливих засобів легітимізації суверенного існування нації та держави. Після розпаду Радянського Союзу проблема інтерпретації історії та переформатування історичної пам’яті стала надзвичайно актуальною як для України, так і для всього пострадянського простору, що було пов'язано з необхідністю конструювання сучасної ідентичності новопосталих незалежних держав. Переосмислення минулого мало консолідувати суспільство, виправдати обраний варіант посткомуністичної трансформації і легітимізувати владу  політичних режимів. Відтак, історична політика, політика пам’яті, стали важливою складовою політики багатьох держав.

Після відновлення суверенітету українські історики інтенсифікували дослідження національного історичного процесу, відтворюючи сукупність його політичних, соціальних, економічних і культурних аспектів. Однак запропонувати суспільству цілісний і консолідуючий концепт бачення минулого поки що не вдалося. Одна із серйозних перешкод на цьому шляху полягала в тому, що державна історична політика в Україні була не системною, а ситуативною і формувалась на основі міксації радянської та української інтерпретацій історії.

Ознайомитися з повним текстом можна за посиланням: niss.gov.ua/sites/default/files/2019-05/Dopovid

Прикріплені файли