Розвиток банківського кредитування господарюючих суб’єктів як умова забезпечення сталого економічного зростання в Україні

Поділитися:

Резюме

 

Ключовими причинами незадовільного стану у сфері корпоративного кредитування в Україні є: повільне відновлення економіки після глибокого її падіння у 2014-2015 рр.; незадовільна якість вже сформованого корпоративного кредитного портфелю; комплекс проблем банківської системи; повільне зниження рівня інфляції; обмеженість інструментів безпечного та надійного інвестування вільних ресурсів банків.

Дії держави у сфері активізації корпоративного кредитування в Україні, серед іншого, мають включати в себе наступні кроки. У межах загального оздоровлення та відновлення економіки: заходи, спрямовані на її детінізацію; стимулювання повернення в країну валюти експортерів. У межах санації непрацюючого кредитного портфелю – створення державної компанії з управління проблемними активами або єдиного санаційного банку. У межах посткризового відновлення банківської системи: приведення нормативів капіталу банківської системи у відповідність до вимог Базеля ІІІ; створення механізму структурного рефінансування, запровадження нових інструментів стимулювання кредитування підприємств реального сектору економіки; реформування державних банків; сприяння залученню у банківську систему додаткових довгострокових пасивів; забезпечення збалансованої валютної структури кредитів і депозитів. У межах зниження бюджетного дефіциту та обмеження емісії ОВДП і депозитних сертифікатів НБУ: зменшення граничного дефіциту державного бюджету; зниження попиту банків на державні цінні папери шляхом зниження їх доходності.

 

Розвиток банківського кредитування господарюючих суб’єктів як умова забезпечення сталого економічного зростання в Україні

 

В умовах значних ризиків стабільності економічної ситуації в Україні внаслідок тривалого збройного конфлікту на Сході країни загострюються проблеми забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері, зокрема у сфері банківського кредитування господарюючих суб’єктів.

Банківські кредити господарюючих суб’єктів, або, згідно класифікації НБУ, кредити, надані нефінансовим корпораціям, або (найбільш поширений термін) корпоративні кредити є домінуючою складовою кредитного портфелю банківської системи України. Питома вага корпоративних кредитів у загальній сумі кредитного портфелю українських банків має стійку тенденцію зростання: значення цього показника на середину 2008 р. (перед поширенням світової валютно-фінансової кризи) становило 60 %, на кінець 2013 р. зросло до 76 %, а станом на 01.04.2019 р. склало 79 % всіх наданих банками кредитів.

Загальна сума працюючих в економіці України корпоративних кредитів протягом останніх років демонструвала негативну тенденцію скорочення. Зокрема, за найбільш важкі для економіки 2014-2015 рр. загальний обсяг корпоративних кредитів скоротився на 116 млрд грн та на 8,5 млрд дол. США. Протягом 2016 р. на тлі нестійкого економічного відновлення відбулось зростання корпоративного кредитного портфелю у гривні на
79 млрд грн, проте зазначене зростання відбулось, зокрема, за рахунок часткової конвертації валютного кредитного портфелю у гривню, адже загальна сума валютних корпоративних кредитів за 2016 р. скоротилась на 3,7 млрд дол. США. Протягом 2017-2018 рр. та на початку 2019 року корпоративний кредитний портфель поступово зростав, проте темпи такого зростання не відповідали потребам економіки у «довгих» ресурсах в національній валюті.

Розподіл корпоративних кредитів за строками надання (станом на 01.04.2019 р.: 49 % – до 1 року, 31 % - від 1 до 5 років, 20 % - понад 5 років) свідчить про недоступність довгострокових кредитних ресурсів для більшості корпоративних позичальників.

Розподіл корпоративного кредитного портфелю банківської системи України у розрізі валют станом на 01.04.2019 р. свідчить про те, що головну позицію серед валют, у яких надаються корпоративні кредити, займає гривня (54 %), натомість серед валютних кредитів переважають позики у доларах США (37 %) та євро (9 %). Отже, поточна структура корпоративного кредитного портфелю в розрізі валют, очевидно, не є оптимальною з точки зору фінансової безпеки у зв’язку з надмірною питомою вагою валютних кредитів, що формує додаткові ризики, пов’язані з курсовою нестабільністю, та не відповідає стратегічному завданню поступової дедоларизації грошової маси.

Ключовими причинами поточного незадовільного стану у сфері корпоративного кредитування в Україні є наступні.

Повільне відновлення економіки після глибокого її падіння у 2014-2015 рр. Зв’язок між динамікою виробництва у базових галузях економіки та динамікою корпоративного кредитування є тісним та двоспрямованим, адже, з одного боку, кредитні ресурси є джерелом активізації виробництва та економічного зростання держави, з іншого боку, банки уникають кредитування «проблемних» (збиткових, недостатньо прозорих та неплатоспроможних) підприємств. Отже, активне кредитування може сприяти активізації процесу виробництва, проте падіння виробництва також провокує гальмування процесу кредитування. Поточний прогноз НБУ щодо динаміки ВВП у 2019 році на рівні 2,5 % свідчить про те, що темпи зростання економіки України є недостатніми, адже не забезпечують її відновлення на докризовому рівні, що також є одним із негативних чинників скорочення обсягів корпоративного кредитування.

Споживачами на ринку корпоративного кредитування є юридичні особи, фінансовий стан яких безпосередньо впливає на обсяги надання кредитів банками, адже «проблемні» підприємства (збиткові, низьколіквідні, з надмірними обсягами дебіторської та кредиторської заборгованості, з падаючим обсягом реалізації тощо) не проходять «фільтр» кредитних підрозділів банків та не можуть розраховувати на значні обсяги кредитів на прийнятних умовах, тобто на тривалі терміни та з помірними відсотковими ставками. Частка збиткових підприємств (за 2013 р. – 34,6 %, за 2014 р. – 40,1 %, за 2015 р. – 29,4 %, за 2016 р. – 26,5 %, за 2017 р. – 23,5 %, за 2018 р. – 22,9 %) в останні роки має тенденцію скорочення, проте зберігається на високому рівні, що суттєво звужує коло юридичних осіб, які можуть розраховувати на кредитування з боку банків.

Ситуацію у сфері корпоративного кредитування в Україні ускладнює також значна частка підприємств, що працюють в «тіні», адже процедура надання та супроводження корпоративних кредитів передбачає всебічний аналіз балансових та інших фінансових показників підприємств, перерахунок чергових кредитних траншів на рахунки юридичних осіб у безготівковій формі, що входить у суперечність з особливостями функціонування підприємств в «тіні». Отже, збереження в Україні значного сегменту «тіньової» економіки є чинником, що стоїть на перешкоді активізації корпоративного кредитування. Згідно даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі, по результатах 1-3 кварталів 2018 р. в «тіні» працювало 32 % економіки України.

Незадовільна якість вже сформованого корпоративного кредитного портфелю банків підтверджується індикатором фінансової безпеки держави «Частка простроченої заборгованості за кредитами в загальному обсязі кредитів, наданих банками резидентам України», оптимальне значення якого становить 2 %, задовільне – 3 %, незадовільне – 4 %, небезпечне – 5 %, критичне – 7 %. Значення цього показника перевищило в Україні критичну позначку у 7 % ще станом на кінець відносно стабільного для економіки 2013 року. Отже, незадовільна якість наданих банками кредитів загрожувала стабільності банківської системи ще до трагічних подій зими 2013-2014 рр., анексії Криму, початку збройного конфлікту на Сході країни, обвальної девальвації гривні та загострення банківської кризи. Проте сукупна кумулятивна дія зазначених подій призвела до подальшого загострення проблеми якості кредитного портфелю банківської системи та зростання значення даного індикатора до позначки 24,2 % станом на 01.01.2017 р. Починаючи з травня 2017 р. НБУ почав публікувати статистику непрацюючих кредитів (NPL), розрахованих за новими правилами на основі загальноприйнятих у світі стандартів. Рівень NPL у середньому по банківській системі станом на 01.04.2019 р. становить 51,7 %, у т.ч. по корпоративних кредитах – 55,2 %.

Комплекс проблем банківської системи, що стоїть на перешкоді активізації корпоративного кредитування. Збиткова, недостатньо капіталізована, виснажена багаторічною кризою, що повільно відновлює депозити банківська система наразі не може бути джерелом довгострокових і дешевих кредитних ресурсів для економіки. В останні роки банківська система України втратила понад половину установ та відділень. Станом на 01.04.2019 р. порівняно з 01.01.2014 р. кількість працюючих банків скоротилась зі 180 до 77, відділень – з 19290 до 8449. Банки мають дише два джерела формування ресурсів для подальшого надання їх у вигляді кредитів: власний капітал та залучені кошти. При цьому основним джерелом зростання капіталу є прибуток. В умовах багаторічної збитковості банківської системи (2014 р. – 53,0 млрд грн, 2015 р. – 66,6 млрд грн, 2016 р. – 159,4 млрд грн, 2017 р. – 24,3 млрд грн, лише у 2018 р. тенденцію збитковості було подолано) її від’ємний фінансовий результат провокував «проїдання» банками капіталу, внаслідок чого власний капітал банківської системи України за 2014-2015 рр. скоротився зі 193 до 104 млрд грн. Заходи, спрямовані на підвищення вимог до мінімального статутного капіталу банків, привели до збільшення власного капіталу банківської системи до 171 млрд грн на 01.04.2019 р.

У структурі залучених коштів банківської системи України найбільшою є частка кошів фізичних осіб. Питома вага цих коштів у загальній сумі залучених коштів українських банків в останні роки суттєво перевищує половину: значення цього показника на середину 2008 р. (перед поширенням світової валютно-фінансової кризи) становило 60 %, на кінець 2013 р. зросло до 66 %, проте станом на 01.04.2019 р. скоротилось до 57 % всіх залучених коштів. Строки залучення коштів населення станом на 01.04.2019 р. розподілені наступним чином: 39 % – на вимогу, 41 % – до 1 року, 19 % – від 1 до 2 років та лише 1 % – понад 2 роки. Такий розподіл свідчить про дефіцит довгострокових ресурсів для кредитування корпоративних позичальників.

Протягом декількох років загальна сума залучених банками України коштів фізичних осіб демонструвала негативну тенденцію скорочення. Зокрема, за найбільш важкі для економіки 2014-2015 рр. загальний обсяг вкладів населення в банках скоротився на 59 млрд грн та на 11,5 млрд дол. США. Протягом 2016 р., на тлі повільного економічного відновлення, відбулось зростання банківських вкладів населення у гривні на 11 млрд грн, при цьому обсяг вкладів у доларах США практично не змінився. В подальшому (2017-2019 рр.) банківські вклади населення поступово зростали, проте темп цього зростання не відповідає потребі економіки у ресурсах для активізації кредитування. Отже, нагальним завданням держави є стимулювання відновлення депозитного ринку шляхом залучення банками додаткових обсягів вкладів населення на «довгі» (від 1 року, бажано більше 2 років) терміни та переважно у національній валюті.

Повільне зниження рівня інфляції, що стоїть на перешкоді суттєвому зниженню кредитних ставок. Одним з ключових негативних факторів, що ускладнює активізацію корпоративного кредитування шляхом зниження процентних ставок, є високий рівень інфляції. Протягом 2014 р. рівень інфляції в Україні зріс з 0,5 % у попередньому році до 24,9 %. У 2015 р. індекс цін споживчого ринку склав 43,3 %. Одним із заходів, впроваджених в Україні у відповідь на виклики у фінансовій сфері в цей період, був перехід до режиму інфляційного таргетування, що, разом із іншими заходами держави, забезпечив уповільнення темпів цінового зростання протягом 2016 р. до 12,4 %. У 2017 р. та 2018 р. рівень інфляції склав відповідно 13,7 % та 9,8 %.

Наявність інших інструментів безпечного та надійного інвестування вільних ресурсів, що мають у своєму розпорядженні банки. Банківська система в цілому має достатній обсяг ресурсів для кредитування. Станом на 01.04.2019 р. близько 48 млрд грн перебувало на кореспондентських рахунках банків в НБУ, близько 80 млрд грн – на кореспондентських рахунках в інших банках (у т.ч. 71 млрд грн – у банках-нерезидентах), понад 40 млрд грн «працювали» як міжбанківські кредити, обсяг придбаних банками ОВДП становив 402 млрд грн, депозитних сертифікатів НБУ – близько 58 млрд грн. За сприятливіших обставин значна частина цих ресурсів могла би працювати в реальному секторі економіки у вигляді довгострокових корпоративних кредитів. Проте, обираючи між ризиковим кредитуванням корпоративних позичальників та значно безпечнішим кредитуванням дефіциту державного бюджету (ОВДП) чи короткостроковим кредитуванням НБУ (депозитні сертифікати) на тлі проблемності значної частини корпоративних позичальників банки обирають більш комфортний для себе шлях кредитування держави. У зв’язку з цим, заходи держави щодо активізації корпоративного кредитування мають включати заходи зі зменшення дефіциту державного бюджету, що покривається ОВДП.

Для усунення перешкод, що стоять на шляху розвитку корпоративного кредитування, були прийняті такі законодавчі акти та рішення.

Схвалено рішення «Про активізацію кредитування в Україні» (рішення Ради НБУ від 13.12.2017 р. № 59-рд) та визначено «відновлення кредитування» як стратегічну ціль НБУ.

Прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-УІІІ від 03.07.2018 р., яким передбачається зменшення фінансового навантаження на одержувачів кредитів, зниження вартості кредитних ресурсів та спрощення доступу до них суб’єктів господарювання; ліквідація схем незаконного виведення майна з-під обтяження; спрощення процесу врегулювання боргу за рахунок вдосконалення позасудових інструментів та врегулювання погашення кредитів у процесі успадкування.

Прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру НБУ та вдосконалення процесів управління кредитуванням» № 2277-УІІІ від 06.02.2018 р., який створює механізм для уникнення банками ризиків під час надання кредитів; забезпечує ефективне функціонування системи обміну інформації, яка необхідна під час процесу здійснення кредитування; дозволяє НБУ здійснювати моніторинг концентрації кредитного ризику, забезпечує підтримку банківського нагляду, захист прав вкладників та інших кредиторів.

Прийнято Кодекс України з процедур банкрутства (18.10.2018 р., його введення в дію має відбутись 21.10.2019 р.), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Прийняття Кодексу суттєво покращує позиції України в рейтингу «Doing Business».

Подальші дії держави у сфері активізації корпоративного кредитування в Україні мають включати наступні кроки.

  1. Санація непрацюючого корпоративного кредитного портфелю банків:

на рівні Кабінету міністрів України, Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України:

  • створення державної компанії з управління проблемними активами або єдиного санаційного банку, що на першому етапі має акумулювати непрацюючі кредити державних банків та кредити виведених з ринку банків, що перебувають під управлінням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на другому етапі – проблемні кредити приватних банків та банків з іноземним капіталом. Це дасть змогу «розчистити» баланси працюючих банків, «розвантажити» їх кредитні та юридичні підрозділи від претензійної роботи та реалізації заставного майна проблемних позичальників та дати їм можливість зосередитись на кредитній діяльності.
  1. Оздоровлення та посткризове відновлення банківської системи:

на рівні Національного банку України:

  • приведення нормативів капіталу банківської системи у відповідність до вимог Базеля ІІІ, досягнення у середньостроковій перспективі рівня достатності капіталу банківської системи загалом вище 10 %, відповідно до концептуальних засад «Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року»;
  • створення механізму структурного рефінансування, запровадження нових інструментів стимулювання банківського кредитування підприємств реального сектору економіки (зокрема, підприємств середнього та малого бізнесу, експортоорієнтованих, імпортозамінюючих та високотехнологічних). Одним з можливих варіантів активізації кредитування може бути створення механізму рефінансування надійних системних банків з метою подальшого спрямування цих коштів підприємствам реального сектору економіки. Ключовим принципом реалізації механізму структурного рефінансування має стати залежність обсягів та вартості кредитів, наданих НБУ комерційним банкам, від обсягів та якості кредитів, що надаються банками підприємствам реального сектору економіки. Крім того, необхідне розроблення на рівні НБУ переліку індикаторів ефективності та контролю за реалізацією цього механізму;
  • забезпечення збалансованої валютної структури банківських кредитів і депозитів за рахунок зниження у середньостроковій перспективі рівня доларизації кредитного та депозитного портфелю банківської системи до рівня, нижчому за 40 %, що відповідає концептуальним засадам «Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року»;

 

на рівні Кабінету міністрів України:

  • реформування державних банків шляхом підвищення стандартів корпоративного управління за рахунок впровадження кращих практик приватного сектору з подальшою частковою їх приватизацією;

 

на рівні Національного банку України та Кабінету міністрів України:

  • створення Державного банку відбудови і розвитку з метою кредитування інвестиційних проектів; сприяння залученню іноземних інвестицій в пріоритетні галузі економіки України;

 

на рівні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України:

  • сприяння залученню у банківську систему додаткових довгострокових пасивів. Для цього доцільно поступово підвищити гарантовану державою суму відшкодування вкладів фізичних осіб, що згідно п. 17 ст. 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»[1] входить до повноважень адміністративної ради Фонду (на першому етапі – до 300 тис. грн.). З метою зниження ризиків для державного бюджету новий розмір максимального відшкодування повинен діяти лише для нових строкових депозитів;

 

на рівні Верховної Ради України:

оперативне ухвалення наступних законопроектів:

  • Проект Закону «Про особливості здійснення професійної діяльності з врегулювання простроченої заборгованості» (№ 6417 від 26.04.2017 р.);
  • Проект Закону «Щодо підвищення ефективності виведення банків з ринку, продажу активів банків, а також адаптації до міжнародних стандартів та актів законодавства ЄС» (№ 6273 від 31.03.2017 р.);
  • Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» (№ 2413а від 20.07.2015 р.);
  • Проект Закону «Про установу фінансового омбудсмена» (№ 8055 від 22.02.2018 р.);

Всі ці законопроекти включені до порядку денного 2679-VIII  від 07.02.2019 р., проте станом на сьогодні жоден не розглянуто.

Впровадження та виконання описаних вище заходів має забезпечити фінансову стабільність та посткризове відновлення банківської системи України й активізацію виконання нею своєї основної функції – корпоративного кредитування.

 

Н.Я. Юрків, Д.М. Гладких

відділ фінансової політики

Національний інститут стратегічних досліджень,

травень 2019 р.

 

 

 

[1] Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» [Електронний ресурс] – Режим доступу - https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4452-17