Актуальні проблеми ринку книжкової продукції в Україні в контексті завдань гуманітарної політики

Поділитися:

Резюме

В аналітичній записці український ринок книжкової продукції розглянуто як чинник гуманітарної безпеки країни, від якого залежить реалізація таких завдань, як національна консолідація, модернізація, розвиток української культури, актуалізація людського потенціалу тощо. З огляду на таку його роль, окреслено тенденції змін цього ринку протягом 2014-2019 рр. і визначені проблеми, що гальмують подальший цивілізований розвиток книжкового ринку в Україні. Окреслені шляхи подолання кризових явищ, виходячи зі специфіки соціально-економічної ситуації в Україні, а також досвіду інших країн, що поставали перед аналогічними проблемами і з успіхом долали їх.

З метою подолання вказаних кризових явищ і розвитку книжкового ринку в Україні сформульовано рекомендації:

  • сприяти популяризації читання, для чого розробити і затвердити відповідну загальнодержавну програму, просувати цінність читання за посередництва ЗМІ, вдосконалити систему організації конкурсів і вручення премій, стимулювати книговидання для молоді та юнацтва тощо;
  • забезпечити механізми правового регулювання захисту авторського права й інтелектуальної власності в мережі Інтернет;
  • розробити механізми пільгового кредитування підприємств книгозбуту та гуртової торгівлі, інші способи підтримки цих підприємств;
  • запровадити систему пільг для поштових сервісів, які надають послуги з пересилки продукції українських видавництв споживачам.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РИНКУ КНИЖКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЗАВДАНЬ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Ринок книжкової продукції являє собою не лише складову ринкової системи кожної країни, але також складову її системи гуманітарної безпеки. З огляду на гібридну агресію, яку здійснює РФ проти незалежної України, таке розуміння книжкового ринку набуває особливого значення в українських реаліях. Адже у процесі читання вітчизняної книжкової продукції відбувається солідаризація мешканців навколо спільних тем та уявлень, формується монолітна політична культура, визначаються лідери думок. Українська книжка – чинник поширення української мови, розвитку української літератури та культури. Вона закладає фундамент патріотичного виховання дітей і молоді, і без неї неможливо формування свідомого громадянина європейської України. Крім того, поза читанням не можна розраховувати на швидкий технологічний та науковий розвиток країни, впровадження інновацій, розвиток людського потенціалу.

Нехтування безпековим виміром гуманітарної політики і надмірна довіра до дієвості ринкових механізмів призвели в 1990-х рр. до руйнації системи книгорозповсюдження, яка дісталась незалежній Україні у спадок від УРСР. Це призвело до сумних наслідків – занепаду культури читання, падіння рівня освіченості населення та престижу розумової праці, кризи вітчизняного книговидання, сприяло успіху російської гуманітарної експансії в Україні. Окремі кроки держави з підтримки галузі (зокрема, впровадження нульової ставки з ПДВ на операції підготовки, друку та продажу вітчизняної книжки) не здійснили прориву у сфері, яка переживала глибоку кризу.

Розповсюдження книжкової продукції відбувається за посередництва ринкових механізмів, які мають свою логіку і динаміку. Регуляція цих механізмів відповідно до потреб гуманітарної безпеки держави має стати складовою державної політики, проходити усвідомлено і спрямовано, із залученням потенціалу громадянського суспільства України.

Від 2014 р. в Україні триває переосмислення засад гуманітарної політики, зокрема, її активізація у питанні регулювання ринку книжкової продукції. Адже до 2013 р. включно книжковий ринок України був орієнтований, передусім, на продаж імпортованої книжки з Росії. Від цього потерпали як українські видавці, так і аудиторія, яка мала задовольнятись обмеженою пропозицією україномовної книжки. Такий стан справ являв собою загрозу національним інтересам України.

Довідково: У 2013 р. Українською асоціацією книговидавців і книгорозповсюджувачів були оприлюднені результати дослідження, згідно якого російська книжка на той момент складала 73-75 % ринку, тоді як українська книжка – лише 20-23 %[1].

Протягом 2014-2015 рр. негативні тенденції на українському ринку книжкової продукції тривали і навіть загострилися. Так, у 2014 р. наклади виданих в Україні книжок зменшились майже вдвічі, також зменшилась кількість назв видань і установ роздрібної торгівлі. Чинником, що погіршив ситуацію на ринку книжок, стала інфляція і падіння доходів українців. Протягом 2014-2015 рр. купівельна спроможність українців впала на 25,4 %[2], що не могло не позначитися на обсягах книжкового ринку[3].

Водночас у 2014-2015 рр. на хвилі патріотичних настроїв у країні відбулося певне зростання попиту на книжки українською мовою. Від цього часу україномовний сегмент книжкового ринку почав послідовно зростати. Українські видавці підсилили свої позиції на ринку за рахунок активнішої промоції новинок. Оскільки промоція проходила значною мірою через мережу книгарень та на книжкових ярмарках, це вплинуло на зростання відсотку книжок, куплених саме там. Водночас пропорційно зменшився відсоток книжок, куплених на ринку чи зі стихійних «розкладок». Ця тенденція певною мірою була зумовлена зменшенням імпорту книжкової продукції з Росії (а вона переважала у стихійній торгівлі). Протягом 2013-2015 рр. кількість російських книжок, імпортованих в Україну, скоротилась у кілька разів. Їхня вартість складала у 2015 р. вже близько 3,7 млн дол. (у 2013 р. – 23 млн)[4]. Водночас ці офіційні дані не враховували тіньового ринку, що лишався доволі потужним.

Для гуманітарної безпеки країни важливим було питання змісту російських книжок, які просочувались на український ринок. Серед них траплялись зразки антиукраїнської пропаганди, які фальшували історію, містили заклики до ліквідації української державності й у позитивному світлі показували боротьбу проти неї. Тому гостро постала потреба задіяти правові та інші механізми, які би унеможливили поширення в Україні таких книжок. І вже в грудні 2016 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту».

Довідково: Закон передбачає запровадження дозвільної процедури ввезення до України видань з країни-агресора та тимчасово окупованої території України. Від 1 січня 2017 р., коли Закон набув чинності, продукція російських видавництв могла легально потрапити в Україну, лише пройшовши оцінку експертної ради Держкомтелерадіо. Це ускладнило імпорт російських книжок і перекрило доступ в Україну виданням антиукраїнського змісту. Лише протягом 2018 р.  Держкомтелерадіо надав 97 відмов у видачі дозволів на ввезення 477 000 примірників таких видань[5].

Не втрачає гостроти питання контролю за нелегальними поставками в Україну друкованої продукції з РФ. Від березня 2018 р. застосовується практика конфіскації видань, ввезених без дозволу, а також штрафування розповсюджувачів книжкової контрабанди. Протягом 2018 р. було складено 27 протоколів щодо порушення правил розповсюдження видавничої продукції, а сума штрафних санкцій склала 1 005 210 грн. Водночас доводиться визнати: заходи, спрямовані на виведення книжкового ринку «з тіні», є наразі недостатньо дієвими. Вони актуальні передовсім у тих українських областях, де вищий відсоток російськомовного населення і більшим є попит на книжки російською мовою – на Сході та Півдні України.

Проблемним лишається питання доступу потенційних покупців до продукції українських видавництв у регіонах. Населення сіл і містечок майже позбавлене такого доступу. Він відбувається хіба за посередництва мережі Інтернет та через поштові відправлення. Не випадково останніми роками в Україні помітно зросли обсяги продажів через ці канали збуту. Вони не лише роблять досяжною книжку для української глибинки, але також дозволяють покупцям істотно заощаджувати завдяки нижчим цінам.

Ринок електронної (у тому числі аудіо-) книжки в Україні є доволі проблемним сегментом книжкового ринку. Причина цього, передусім, у поширенні піратства в мережі Інтернет, де легко можна відшукати безкоштовний контент замість платити за нього. Це відохочує українських видавців пропонувати електронні версії книжок. Через поширення піратства вони втрачають до 40 % доходів, як зазначає директор Українського інституту книги О. Коваль[6]. Вихід із цієї ситуації українські видавці бачать у тому, аби українська кіберполіція отримала повноваження закривати (як це практикується в ЄС) доступ до сайтів, де можна знайти піратський контент.

На часі розробка законодавства, що уможливило би боротьбу з піратством в мережі Інтернет. Його ухвалення є складовою умов асоціації України з ЄС. Цим умовам відповідав «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав», зареєстрований за №7539, що пройшов експертне доопрацювання і громадське обговорення протягом осені-зими 2018-2019 рр., однак був відкликаний Кабінетом міністрів. Доцільність повернутися до цього законопроекту доводять науковці та законодавці[7]. За умов ухвалення відповідного закону та послідовного втілення його в життя можна очікувати стрімкого розвитку ринку електронної книжки в Україні.

Друкована книжка стає доступнішою для українського споживача завдяки інтернет-книгарням. Цей напрям книгозбуту активно розвивається завдяки гнучкій ціновій політиці, динаміці оновлень асортименту, зручності пошуку потрібної продукції та організації її доставки. Так, найбільша українська інтернет-книгарня Yakaboo.ua гарантує безкоштовну доставку обраних покупцем книжок у будь-яке поштове відділення мережі Укрпошти. Вартість поштових послуг інших поштових сервісів коливається від 30 до 50 грн і не перевищує націнок магазинів (тим більше за умови одночасного замовлення кількох одиниць). Це робить книжку доступнішою.

Націнки книгарень, за різними оцінками, становлять від 50 до 150 % додатково до ціни видавництва. У результаті ціна книжки в книгарні іноді стає зависокою для споживача. У деяких європейських країнах проблема вирішується за рахунок впровадження фіксованих цін, які встановлює на книжки видавництво. Це робить їх доступнішими читачеві, а також стабілізує ринок і збільшує шанси невеликих видавництв і книгарень. Така практика, попри очевидні ризики і складнощі її впровадження, варта уваги як доволі перспективний напрям реформування книжкового ринку в Україні.

Перевагою книгарень є індивідуальний підхід до кожного покупця, можливість отримати фахову пораду, дізнатись про новинки та взяти участь у культурно-просвітніх заходах, які тут проходять. Це наразі є привілеєм мешканців великих міст України – Києва, Львова Харкова. Найгірше ж забезпечена книгарнями Луганська та Житомирська області[8]. Книгарям складно витримувати конкуренцію за торгівельні площі з іншими суб’єктами ринкової діяльності, орієнтованими на більш прибуткові напрями. До того ж розвиток мережі книгарень гальмує фактична відсутність в Україні системи гуртової торгівлі. Це ускладнює роботу як установ роздрібної торгівлі, так і видавців, які самі змушені займатися доставкою своєї продукції в регіони.

Тоді як у жорстких умовах українського ринку книгарні банкрутують, органи влади не здійснюють їхньої дієвої підтримки. При цьому мають місце порушення норм, зазначених у розпорядженні Кабінету міністрів № 902-р від 25 червня 2008 р. «Про вимоги щодо функціонування об'єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією», яке покладає на органи виконавчої влади і місцевого самоврядування обов’язок вживати заходів для підтримки книготорговельної мережі та її розвитку.

Довідково: Про доступність книжки свідчить окремий показник –  індекс забезпечення книгарнями (ІЗК). У 2018 р. за даними Держкомстату кількість населення в Україні нараховувала близько 42 млн, а кількість книгарень – 222[9]. Таким чином, ІЗК складав близько 1 на 200 тис. населення. Для порівняння:у Німеччині одна книгарня припадає на 15 тис. мешканців, у Польщі та Данії – на 12 тис., Нідерландах – на 10 тис., Фінляндії – на 7 тис. Отже, ІЗК в Україні набагато нижчий, ніж в інших країнах Європи.

Формат, який поєднує жваву промоцію книжок з поміркованою ціновою політикою – це книжкові ярмарки. Найбільшими є «Книжковий Арсенал», який проходить навесні в Києві, та «Форум видавців», що збирається у вересні у Львові. Це – найяскравіші, найгучніші події культурного життя країни, але свою роль відіграють і менші за масштабом виставки-продажі у Дніпрі, Запоріжжі, Черкасах. Науковці визнають книжкові ярмарки головним інструментом реклами книг в Україні[10]. На них презентується фактично весь спектр книжкової продукції, виданої в Україні.

Серед якісних зрушень на ринку української книжки – збільшення асортименту україномовної друкованої продукції. Так, у 2016 р. українською мовою вийшло близько 70 % від загальної кількості назв книг, надрукованих в Україні. Тоді ж наклади книг російською мовою зменшилися на 54 %. Ці тенденції тривали й надалі, констатує Книжкова палата України[11]. Українські видавці дедалі краще опановують маркетингові стратегії, що веде до якісних зрушень у структурі книжкового ринку. Одним із таких зрушень стала поява українського non-fiction – літератури, що пропонує відповіді на нагальні питання, зокрема, науково-популярної літератури. Іншим вартісним зрушенням стало збільшення на ринку обсягів перекладної літератури. Протягом 2015-2017 рр. вони зросли майже вдвічі за найменуваннями і за накладами[12]. Такий «бум» перекладної літератури та non-fiction зумовлений передовсім зменшенням аналогічного російського імпорту, а також зрушеннями у читацьких уподобаннях. Українці стали більше цікавитися західним і глобальним культурним контекстом і технологіями. Цей інтерес вітчизняні видавці намагаються задовольнити. Динамічно розвивається ринок дитячої книжки. Водночас не достатньо якісних книжок для підлітків і молоді, хоча залучення цієї аудиторії до читання є запорукою інтелектуального розвитку наступної генерації.

Формування в молодому віці інтересу і звички до читання – справа не лише батьків, але й освітян, перед якими мають бути поставлені відповідні завдання в рамках програм шкільної та позашкільної освіти. Наразі саме освітяни, разом бібліотекарями найбільше роблять для популяризації читання в Україні. Зусиль докладають також видавництва та книгарні, передусім, через промоцію популярних авторів та рекламу потенційних бестселерів. Цього недостатньо, аби переламати негативну тенденцію збайдужіння до книжки. Новини книговидання і книжкового ринку України відсутні у загальнонаціональних ЗМІ та на каналах телебачення у прайм-тайм, а державні та громадські ініціативи, такі, як публічні конкурси та присудження премій, не стають подіями загальнонаціонального значення.

Довідково: Протягом 2018 р. близько 37 %  українців не прочитали, а 60 % не придбали жодної друкованої книжки[13]. Пересічний європеєць купує близько 6-7 книг на рік, тоді як на мешканця України доводиться близько однієї книжки на рік[14] (при чому в цю статистику включені і шкільні підручники). Голова Всеукраїнської асоціації видавців та книгорозповсюджувачів О. Афонін оцінив обсяг тиражів українських видавництв у 2018 р. у 34 млн примірників, з яких ринкова книга складає лише 15-16 млн примірників[15].

В Україні нині відсутня державна програма популяризації читання (тоді як відповідні програми у країнах ЄС давно приносять позитивні результати). Потреба в такій програмі зумовлена вже тим, що в організації дозвілля в Україні читання відіграє дедалі меншу роль, поступаючись перегляду кінопродукції та телевізійних програм, спілкуванню у соціальних мережах тощо. Тенденція до занепаду культури читання має загальносвітовий характер, але ситуація в Україні виглядає чи не найгірше.

Усвідомлення проблем книжкового ринку України підштовхнуло українську владу до інституційних нововведень. Найпомітнішим стало заснування Українського інституту книги (УІК), підпорядкованого Міністерству культури України. Його діяльність має на меті «перетворення вітчизняної видавничої справи на культурну індустрію європейського зразка, формування єдиного книжкового ринку в країні, забезпечення за допомогою вітчизняної книги вільного доступу громадян України до всіх сфер сучасних знань, відродження культури читання»[16].

Загалом у 2016 р. сфера книговидавництва і книгозбуту в Україні переживала деякий підйом. Цьому сприяло зменшення конкуренції з імпортованою продукцією та активність вітчизняних видавництв, спрямована на заповнення лакун ринку. Однак у 2017 р., після певного пожвавлення, відбулось насичення ринку і, відповідно, погіршення кількісних і якісних характеристик його розвитку[17]. У 2018 р. ситуація помітно не покращилась: обсяги книжок на ринку (без урахування навчальної літератури) впали з 21,4 млн примірників до 18,3 млн, тобто на 15 %. При цьому художня література показала падіння близько 25 %, з 7 млн примірників до 5,2 млн[18].

На основі аналізу актуальних проблем і ризиків можна визначити заходи, що забезпечили би в наявних обставинах поєднання ліберальних ринкових підходів до розповсюдження книги із завданнями державної гуманітарної політики. У цих висновках і рекомендаціях враховано досвід розвинених країн Західного світу, а також країн, що активно розвиваються і докладають зусиль до захисту книжкових ринків своїх країн. Також враховані дані опитування стейкхолдерів, що є суб’єктами українського книжкового ринку, найбільше зацікавленими у його розвитку.

ВИСНОВКИ

Протягом 2015-2018 рр. книжковий ринок України зазнав значних трансформацій. Ключову роль у цьому відіграло відчутне зменшення імпорту російської книжки. Це вплинуло на структуру мереж розповсюдження, оскільки впав грошовий обіг стихійного сектору цього ринку. Водночас позитивні зрушення відбулись і з пропозицією на цьому ринку. Вітчизняні видавці доклали зусиль, аби заповнити ринок українською книжкою. Відтак розширився тематичний та жанровий спектр української книжки, збільшилась частка україномовної літератури на ринку, побільшало перекладів з іноземних мов. Хоча нові пропозиції видавців і патріотичний підйом в умовах гібридної війни спричинили пожвавлення ринку української книжки, не доводиться сподіватись на проривний його розвиток в умовах низької купівельної спроможності населення. Принаймні у 2017-2018 рр. у розвитку книжкового ринку в Україні намітилися стагнаційні тенденції.

Потенційні покупці книжкової продукції в Україні часто не мають доступу до цього ринку, і це є чи не найгострішою проблемою. Її подолання, як свідчить світовий досвід, можливе через поєднання трьох типів стратегій. По-перше, через розвиток сервісів доставки книг поштовими відправленнями (що активно застосовувала Польща). По-друге, через розширення ринку електронної книжки, за умов активної позиції держави у боротьбі з піратством (що довела результативність відповідних заходів у Великій Британії та країнах ЄС). По-третє, через розбудову мережі книгарень, оскільки вони не лише продають книжки, а й популяризують їх (що підтверджує досвід державної підтримки книгарень у Франції й Австрії).

Однак ці заходи дадуть результат за умови подолання негативної тенденції до занепаду культури читання. В Україні навіть нема урядової програми популяризації читання, а громадські та місцеві ініціативи носять несистемний та спорадичний характер. Літературні та видавничі конкурси, вручення премій та відзнак письменникам досі не стали помітними подіями суспільного життя. Відчувається нестача якісної літератури для юнацтва і молоді, тоді як саме в цьому віці формується звичка до читання. Формування цієї звички – справа державної ваги. Так само на часі системна підтримка суб’єктів книжкового ринку України. Вони очікують від владних інститутів ухвалення рішень, які сприяли би оздоровленню і пожвавленню цього ринку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Верховній Раді України, Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності, Кабінету міністрів України із залученням неурядових експертних інституцій:

  • повернути до розгляду «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав» за №7539 та ухвалити його.

Кабінету міністрів України, Міністерству культури України, Міністерству освіти і науки України, Українському інституту книги із залученням  неурядових експертних інституцій та громадськості:

  • розробити і затвердити до кінця 2019 р. загальнодержавну цільову національно-культурну програму популяризації читання в Україні на 2020-2024 рр.

Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, Українському інституту книги із залученням експертних інституцій:

  • розробити механізми пільгового кредитування підприємств книгозбуту та гуртової торгівлі;
  • запровадити систему пільг для поштових сервісів, які надають послуги з пересилки продукції українських видавництв споживачам, з метою здешевлення цих послуг для споживача;
  • розробити і ввести в дію систему щорічної звітності органів місцевої влади щодо стану надання книготорговельних послуг у регіонах відповідно до діючих нормативних актів;
  • запровадити гранти для українських видавництв (а також авторів, перекладачів, ілюстраторів тощо), що спеціалізуються на створенні книжок для підліткової та юнацької аудиторії.

Держкомтелерадіо, Українському інституту книги із залученням ЗМІ та громадськості:

  • забезпечити широке висвітлення засобами радіомовлення та інших ЗМІ перебігу конкурсів у сфері літератури і книговидання, урочистого оприлюднення їхніх результатів, вручення премій, відзнак і нагород;
  • встановити обов’язкові нормативи контенту ЗМІ (у % від обсягів ефірного часу чи друкованих площ), спрямованого на популяризацію читання та української книжки, а також розробити механізм контролю за дотриманням цих нормативів.

 

Михайлова О. Ю.

відділ гуманітарної політики

Національний інститут стратегічних досліджень

квітень 2019 р.

 

[1] Проблеми розвитку українського книговидавництва, книго розповсюдження та перспективи підтримки книго читання в Україні : матеріали парламентських слухань у Верховній Раді України 15 травня 2013 р. / Верховна Рада України ; Комітет ВР України з питань культури і духовності ; [упоряд. Т.М.Галюк]. – К. : Парламентське вид-во, 2014. – 224 с. – С. 127.

[2] За два года покупательная способность сократилась на четверть - Институт демографии [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.ukrinform.ru/rubric-society/1996692-za-dva-goda-pokupatelna…

[3] Сухорукова О. Світове книговидання: уроки для України // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2016. –  № 3. – С. 47-58.

[4] За 3 роки офіційний імпорт книжок з Росії скоротився у 10 разів  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://espreso.tv/news/2016/09/23/za_3_roky_oficiynyy_import_knyzhok_z…

[5] Держкомтелерадіо не дозволив ввезти в Україну ще 13 книг, які містять ознаки пропаганди держави-агресора [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=153406&cat_id…

[6] Княжицький / Олександра Коваль [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://espreso.tv/video/263129

[7] Співаковський О. Реформі сфери захисту авторського права та суміжних прав бути? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/314665

[8] У Держстаті назвали регіони з найбільшою кількістю книжкових магазинів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://www.chytomo.com/u-derzhstati-nazvaly-rehiony-z-najbilshoiu-kilki…

[9] У Держстаті назвали регіони з найбільшою кількістю книжкових магазинів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://www.chytomo.com/u-derzhstati-nazvaly-rehiony-z-najbilshoiu-kilki…

[10] Кулаковська, В. В. Книжкові виставки-ярмарки як головний інструмент реклами книг в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vdakk/2010_2/15.pdf.

[11] Читання в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://data.chytomo.com/chytannya-v-ukrayini/   

[12] Війна і книговидання: як змінюється книжковий ринок України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://www.chytomo.com/vijna-i-knyhovydannia-iak-zminiuietsia-knyzhkovy…

[13] Половина українців не прочитала жодної книги за останній рік – соціологи [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   https://life.pravda.com.ua/society/2018/01/26/228667/

[14] Огляд ринку. Книговидання [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   https://msb.aval.ua/news/?id=26190

[15] Війна і книговидання: як змінюється книжковий ринок України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://www.chytomo.com/vijna-i-knyhovydannia-iak-zminiuietsia-knyzhkovy…

[16] Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи державного управління у книговидавничій сфері [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/en/954-19

[17]Дані випуску книжкової продукції 2017 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://upba.org.ua/index.php/uk/zakonodavstvo/knyzhkova-palata/item/62-…

[18] Випуск видавничої продукції в Україні в 2018 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://www.ukrbook.net/statistika/statistika_2018.htm