"Пріоритети державної політики сприяння посиленню фінансової стійкості суб'єктів підприємництва України в умовах фінансово-економічної кризи". Аналітична записка

Анотація 

Недостатньо ефективна державна фінансово-кредитна політика сприяння розвитку підприємництва, її певна неадекватність щодо умов фінансово-економічної кризи, підсилена такими фінансовими ризиками для суб’єктів підприємництва, як значне зменшення попиту на товари (послуги) вітчизняних підприємств, зниження рівня інноваційно-інвестиційної активності економіки, збільшення фінансових витрат та термінів окупності капіталовкладень, посилення дії ризиків інституційного середовища, структурна деформація зовнішніх ринків, суттєво знижують рівень фінансової стійкості підприємницького сектору та національної економіки загалом. Це актуалізує потребу в удосконаленні державної політики сприяння посиленню фінансової стійкості вітчизняного підприємницького сектору економіки, передусім спрямованої на покращення рівня доступності фінансових ресурсів, сприяння збільшенню обсягів господарської діяльності, підвищення рівня фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності суб’єктів підприємництва, покращення доступу підприємств до кредитних ресурсів, посилення фінансової складової економічної безпеки вітчизняних підприємств сектору малого підприємництва.

ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СПРИЯННЯ ПОСИЛЕННЮ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 

Обґрунтування важливості проблеми

Розвиток підприємництва як сектору національної економіки, що функціонує на засадах організаційно-господарського новаторства, є джерелом інноваційного розвитку економіки та за рахунок ефективного поєднання чинників виробництва дозволяє підвищити економічний потенціал і конкурентоспроможність держави, покращити її участь в міжнародному поділі праці. Фінансова стійкість підприємництва є необхідною передумовою розвитку підприємницького сектору національної економіки, а отже й важливим завданням державної політики гарантування економічної безпеки держави в умовах посилення фінансово-економічної кризи. 

Суть та масштаби проблеми 

Починаючи з другого півріччя 2008 р., значно знизився рівень фінансової стійкості суб’єктів підприємництва України. Про це свідчить:

1) зменшення капіталу суб’єктів підприємництва. Так, за 9 місяців 2009 р. резервний капітал вітчизняних підприємств зменшився порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 1 931,6 млн грн або на 7,5 %; нерозподілений прибуток підприємств зменшився на 38 971,5 млн грн або на 50,8 %[1];

2) збільшення кількості збиткових підприємств. Станом на 1.03.2010 р. 52,5 % вітчизняних підприємств було збитковими, тоді як станом на 1.01.2009 року цей показник складав 38,7 %[2],[3]. У промисловості частка збиткових підприємств складає 48,5 %[4];

3) зростання частки сумнівних та безнадійних боргів. Станом на 1.01.2010 р. обсяг проблемних і сумнівних кредитів сягнув 69,9 млрд грн або 9,4 % від обсягу кредитного портфелю українських банків, тоді як на початку року проблемними вважалися тільки 2,2 % усіх кредитів на суму 18 млрд грн[5]. Як наслідок, це призвело до значного погіршення показників діяльності банківської системи України[6]. Крім того, згідно з експертними оцінками реальна частка проблемних кредитів банків є значно вищою і перебуває на рівні 35 %[7];

4) зменшення обсягів реалізації продукції. Обсяг реалізованої промислової продукції за 10 місяців 2009 р. зменшився на 21,4 %, порівняно з аналогічним періодом 2008 р.[8],[9];

5) низькі показники ліквідності суб’єктів підприємництва. Станом на 30.09.2009 р. кредиторська заборгованість суб’єктів підприємництва перевищує дебіторську заборгованість на 117 337,9 млн грн або 1,16 разу[10], [11];

6) зменшення обсягів інвестицій. Обсяги інвестицій в основний капітал суттєво скоротилися – на 43,7 % за 9 місяців 2009 р. порівняно з відповідним періодом 2008 р.[12] Скорочення обсягів інвестицій було значним на підприємствах машинобудування (на 53,7 %), металургійного виробництва та виробництва готових меблевих виробів (на 51,3 %). Інвестиції у розвиток добувної промисловості та у виробництво й розподіл електроенергії, газу та води скоротилися на 35,9 % та 20,2 % відповідно[13];

7) погіршення доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування. Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал є власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2009 р. було освоєно 64,3 % капіталовкладень (порівняно з 59,7 % за аналогічний період 2008 р.). Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень скоротилася на 2 % порівняно з аналогічним періодом 2008 р. і складала 13,6 %[14];

8) збільшення кількості підприємств-банкрутів. Станом на 1.03.2010 р. загальна кількість  вітчизняних підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства становила 14 517 підприємств[15].

Стан нормативно правової урегульованості проблеми

З розгортанням фінансово-економічної кризи в Україні були прийняті законодавчі та нормативні-правові документи, спрямовані на подолання її негативних наслідків. Зокрема, Закон України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 31.10.2008 р. № 639-VI, Укази Президента України „Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні” від 17.11.2008 р. № 1046/2008 та „Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах світової фінансової кризи” від 22.06.2009 р. № 466.

З метою вирішення проблемних питань, пов’язаних з погашенням кредитів суб’єктів підприємництва, прийнято Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” від 12.12.2008 р. № 661. Постановами Правління Національного банку України № 413 „Про окремі питання діяльності банків” від 04.12.2008 р. та № 49 „Про окремі питання діяльності банків” від 05.02.2009 р. банкам дозволено самостійно та на власний ризик приймати рішення про пролонгацію/реструктуризацію кредитів, наданих товаровиробникам.

З метою унормування діяльності ринків було прийнято Постанови Кабінету Міністрів України № 278 „Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи” від 05.03.2009 р. та № 449 „Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення” від 15.04.2009 р., що передбачали подолання  кризових явищ в економіці та мінімізацію впливу фінансової кризи на мале та середнє підприємництво.

Проте зазначені нормативно-правові акти не містять конкретних механізмів зміцнення фінансової стійкості суб’єктів підприємництва. Крім того, для реалізації деяких заходів взагалі не були виділені кошти з Державного бюджету України[16].

Це актуалізує необхідність прийняття законодавчих актів, в яких чітко повинні бути окреслені пріоритети державної політики посилення фінансової стійкості вітчизняних суб’єктів підприємництва в умовах фінансово-економічної кризи та механізми їх використання, зокрема з метою зниження рівня збитковості, зменшення обсягів проблемної заборгованості перед банками, відшкодування з державного бюджету відсоткових ставок за кредитами та полегшення доступу до зовнішніх джерел фінансування, підвищення ліквідності та збільшення обсягів інвестицій суб’єктів підприємництва.

Основні небезпеки та ризики у зв’язку із розвитком проблемної ситуації

У випадку невтручання органів державного управління у розвиток проблемної ситуації, вірогідними видаються подальші негативні наслідки для підприємницького сектору економіки України:

1) критичне зменшення частки власного капіталу підприємств, збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості, передусім, безнадійної дебіторської заборгованості, надмірне погіршення фінансової стійкості вітчизняних підприємств;

2) зниження рівня платоспроможності та кредитоспроможності суб’єктів підприємництва; 

3) подальше зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на зовнішніх ринках унаслідок недостатніх обсягів фінансових ресурсів;

4) підвищення рівня збитковості підприємств усіх форм власності і, як наслідок, збільшення кількості збанкрутілих підприємств;

5) зростання соціальної напруженості у суспільстві унаслідок зменшення рівня реальної заробітної плати та збільшення заборгованості з виплати заробітної плати;

6) зниження інвестиційного потенціалу економіки у зв’язку з ускладненим доступом суб’єктів підприємництва до зовнішніх джерел фінансування;

7) зростання частки сумнівних та безнадійних боргів;

8) формування у суспільстві негативного ставлення до ведення підприємницької діяльності, погіршення підприємницького середовища та подальше скорочення іноземних інвестицій в економіку України.

Пропозиції щодо вирішення проблеми

Вагомість очікуваних негативних економічних наслідків проблеми вимагає активізації політики держави щодо посилення фінансової стійкості вітчизняних суб’єктів підприємництва. Державна політика повинна здійснюватися з використанням інституційних, економічних та організаційних засобів, з урахуванням існуючих негативних наслідків фінансово-економічної кризи за напрямами:

1. Покращення рівня доступності фінансових ресурсів для суб’єктів підприємництва за рахунок:

– збільшення обсягів та вдосконалення механізму державного фінансово-кредитного сприяння суб’єктам підприємництва;

–  спрощення процедур мікрокредитування;

– удосконалення механізмів функціонування страхових, гарантійних та фондів кредитної кооперації, а також використання альтернативних схем фінансування (лізингу, факторингу та форфейтингу). Для цього необхідно вдосконалити законодавство, що регулює лізингові та факторингові операції, передусім з метою стимулювання банків вкладати кошти у статутні фонди лізингових та факторингових компаній шляхом звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, що спрямовується на придбання акцій цих компаній; створення системи пільгового довгострокового рефінансування Національним банком України банківських установ, які активно займаються довгостроковими лізинговими операціями;

– суттєвого покращення інвестиційного клімату (через розроблення регіональних стратегій залучення іноземних інвестицій як невід’ємного складника стратегії соціально-економічного розвитку території, надання фінансово-кредитного сприяння реалізації інноваційних проектів підприємств, розширення програм залучення іноземних інвестицій з врахуванням крім прямого портфельного інвестування в програмах розвитку окремих галузей регіону заходів щодо сприяння портфельним та неакціонерним формам інвестування для задоволення їхніх потреб у фінансових ресурсах);

– створення системи стимулів легітимізації тіньових доходів.

2. Сприяння збільшенню обсягів господарської діяльності суб’єктів підприємництва України за рахунок:

– впровадження політики, спрямованої на зменшення кількості недіючих та збиткових підприємств (через удосконалення системи оподаткування підприємницької діяльності, значне спрощення дозвільних процедур та вдосконалення регуляторної політики, сприяння зниженню рівня витратомісткості виробництва, організаційну підтримку конкурентоспроможних пріоритетних секторів економіки, створення інноваційних організаційних форм бізнесу, а також організацію розвитку підприємницьких та управлінських навиків населення);

– збільшення обсягів державних закупівель у пріоритетних галузях економіки з метою стимулювання попиту на продукцію стратегічно важливих підприємств;

– стимулювання експортних операцій шляхом надання урядом додаткових гарантій банкам щодо залучення кредитних ресурсів в експортоорієнтовані виробництва, часткового компенсування страхових премій при укладанні договору з приватними страховиками, або створення власного державного страхового агентства.

3. Підвищення рівня фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності суб’єктів підприємництва за рахунок:

– підвищення ефективності управління активами та фінансовим станом підприємств;

– реалізації управлінських функцій органів влади стосовно моніторингу рівня, а також стимулювання підвищення рівня ліквідності підприємств;

– проведення просвітницької діяльності про переваги зміцнення ліквідності підприємств;

– стимулювання збільшення частки оборотних активів у структурі балансу суб’єктів підприємництва.

4. Покращення доступу суб’єктів підприємництва до кредитних ресурсів. Для цього необхідно:

– забезпечити поступову стабілізацію становища у банківській системі. На першому етапі пріоритетом має стати врегулювання ризиків, пов’язаних із наростанням неплатоспроможності боржників, а відтак – частки проблемних кредитів. Очікуваним результатом має бути відновлення довіри вкладників до банківської системи та розблокування банківського кредитування;

– впровадити систему заходів щодо реструктуризації проблемної заборгованості підприємств реального сектору економіки, яка має передбачати обов’язкову компенсацію втрат комерційних банків через дотування боржників або сек’юритизацію заборгованості;

– започаткувати практику субсидіювання процентних ставок за кредитами, що надаються на купівлю товарів вітчизняного виробництва.

5. Посилення фінансової складової економічної безпеки вітчизняних підприємств сектора малого підприємництва за рахунок доповнення програм підтримки малого підприємництва розділом та заходами зі зміцнення його фінансової безпеки, а також активізації управлінських функцій регіональних та місцевих органів влади у напрямі формування безпечного підприємницького середовища.

Регіональний філіал НІСД у м. Львові

(Т. Васильців)