"Шляхи забезпечення стійкості економічного зростання в умовах ризиків "другої хвилі" світової фінансово-економічної кризи". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

В аналітичній записці надається аналіз особливостей та чинників економічної динаміки в Україні протягом 2010 р., робляться оцінки ймовірності настання «другої хвилі» кризи. На підґрунті виявлених вад та суперечностей сучасної моделі економічного розвитку України запропоновані першочергові кроки політики соціально-економічних реформ.

 

ШЛЯХИ БЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УМОВАХ РИЗИКІВ "ДРУГОЇ ХВИЛІ" СВІТОВОЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

 

Після жорсткої фінансово-економічної кризи, в якій Україна опинилася серед найсильніше потерпілих країн, економіка нашої країни демонструє поступ відновлення. Сповільнення кризових процесів у світовій економіці та перехід значної кількості країн – торговельних партнерів України до поступової макроекономічної стабілізації та відновлення в них процесів економічного пожвавлення створили середовище, яке, з одного боку, знизило глобальні ризики для економічної активності, а з іншого – уможливило започаткування економічного зростання в економіці України.

 

Головним рушієм економічного зростання в першому півріччі 2010 р. стала промисловість, яка забезпечила 3,1 в. п. і 3,7 в. п. приросту валової доданої вартості в економіці України відповідно в першому і другому кварталах року. Зростання обсягів промислового виробництва у січні-жовтні 2010 р. становило 10,8 % проти падіння за аналогічний період минулого року на 26,4 %.

 

Найвищу позитивну динаміку виробництва продемонстрували галузі, для яких чинник зовнішнього попиту є одним із провідних. Так, у січні-жовтні виробництво у машинобудуванні зросло на 32,9 %, у хімічній та нафтохімічній промисловості – на 20,4 %, у металургійному виробництві – на 12,3 %.

 

Галузі, орієнтовані на внутрішній ринок, демонструють менш стрімку відновлювальну динаміку. Зокрема, зростання виробництва продукції в харчовій промисловості і целюлозно-паперовому виробництві становило 2,2 %, легкій промисловості – 7,1 %, деревообробній– 9,1 %, Це обумовлено тим, що внутрішній споживчий попит при помірному зростанні реальних доходів населення та замороженому споживчому кредитуванні не має потенціалу для розширення.

 

Таким чином, зовнішній чинник залишається домінуючим у зростанні економіки в 2010 р. Базові галузі промисловості завдяки покращенню зовнішньої кон’юнктури починають відновлюватися першими, даючи позитивний імпульс для суміжних та інфраструктурних галузей. Пожвавлення економічної активності в експортоорієнтованих галузях промисловості сприяло активізації виробництва в добувній промисловості, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води, у сфері транспорту.

 

Відновлення економічного зростання в першому півріччі забезпечено за рахунок активізації експортної діяльності та значною позитивною динамікою валового нагромадження, яка становила 32 % і 51,1 % у І та ІІ кварталах відповідно. При цьому, за збереження незначної негативної динаміки валового нагромадження основного капіталу (на рівні 0,7 в. п. у першому півріччі), найбільший позитивний внесок у зростання валового нагромадження забезпечило збільшення запасів матеріальних оборотних коштів. Така ситуація пов’язана, по-перше, з необхідністю відновлення вичерпаних у період економічної депресії складських запасів сировини та продукції, зокрема для здійснення планомірного виконання потенційних експортних контрактів, вчасного задоволення повільного зростання споживчого попиту, а по-друге, слабкістю поточного попиту на вироб­лену продукцію та продовженням виробництва при поліпшенні перспектив її реалізації.

 

Динаміка інвестицій в основний капітал у січні-вересні 2010 р. залишалася негативною (-2,9 % порівняно з попереднім роком). Основним джерелом інвестиційної активності в економіці в січні-вересні 2010 р. стала сфера операцій з нерухомим майном, оренди, динаміка якої в цей період досягла рівня 34,9 %, забезпечивши 5,5 в. п. приросту капіталовкладень. Серед галузей промисловості активізацію інвестиційних проектів забезпечили легка промисловість, де обсяг інвестицій в основний капітал збільшився на 30,2 %, деревообробна промисловість (14,5 %), виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення (2,8 %), хімічна та нафтохімічна промисловість (87,3 %). При цьому продовжувався спад у капіталоємних галузях промисловості – виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (на 36,4 %), металургійному виробництві (на 32,3 %), машинобудуванні (на 6,1 %). Другий рік поспіль продовжується інвестиційна стагнація в харчовій промисловості.

 

Відтак економічне зростання відтворюється головним чином шляхом задіяння наявних факторів виробництва та використання діючих технологій. Така модель зростання за збереження значних ризиків щодо стійкості зовнішнього попиту та відсутності заходів щодо формування внутрішнього ринку має значні обмеження, які зумовлять виникнення низки проблем фінансового та структурного характеру для подальшого економічного розвитку країни.

 

Отже, протягом двох кварталів року головним джерелом економічного зростання в Україні стали зростаючий зовнішній попит і накопичення запасів, забезпечивши в середньому в першому півріччі 10,9 в. п. приросту валової доданої вартості. При цьому фактор спожив­чих витрат мав значно менший вплив на зростання ВВП, сформувавши лише 1,7 в. п. його приросту в першому півріччі (0,4 в. п. і 3,0 в. п. в першому і другому кварталах відповідно).

 

Таким чином, певна стабілізація макроекономічних показників за умов тривалого збереження структурних дисбалансів вітчизняної економіки не дає підстав для виснов­ку про убезпечення її від імовірних фінансово-економічних потрясінь у найближчому майбутньому. Залишається невирішеним комплекс проблем, що створюють ризики відновлення кризових явищ. Це є підґрунтям для стриманих оцінок перспектив стійкості української економіки низкою експертів, очікувань імовірної «другої хвилі» кризи в Україні.

 

Між тим, аби з’ясувати, чи є реальною загроза «другої хвилі» кризи в Україні, варто насамперед розглянути поточний стан справ у секторах, що виявились основними каталізато­рами кризи 2008 р. На нашу думку, становище в них суттєво відмінне від дворічної давнини.

 

По-перше, відсутня ажіотажна хвиля зростання експортних виробництв на підґрунті насамперед цінового чинника. При зростанні вартісних обсягів експорту за перше півріччя на 33,5 % приріст фізичного обсягу експорту склав у І кварталі року 7,0 %, ІІ – 14,9 % (рис. 1). Нині зростання також відновлюється насамперед через поліпшення становища на зовнішніх ринках, проте позиції виробників значно стабільніші через значну девальвацію гривні, а зростання значно менше залежить від спекулятивного нарощування світових цін. Тому ефект зростання експортних виробництв для усієї національної економіки помітніший, а навіть можливе погіршення кон’юнктури ринків не матиме для економіки України настільки катастрофічного впливу, як 2008 р.

 

PokryshkaЗбільшити

 

Рис. 1. Динаміка вартісних та фізичних обсягів експорту в 2005-2010 рр.

 

По-друге, в період кризи припинилось невпинне нарощування обсягів кредитування населення, у т. ч. в іноземній валюті, що закладало підвалини нестабільності банківської системи, яка змушена була звертатися до зовнішніх запозичень(рис. 2). Навіть наявний значний обсяг явно та потенційно «поганих» боргів, що різко зріс через втрату багатьма позичальниками платоспроможності, для більшості банків вийшов з числа активних ризиків. Спостерігається поступове відновлення довіри вкладників до банківської системи. В разі убезпеченості від політичних ризиків, банківська система видається спроможною зберігати стабільність та перейти від стихійної санації до цілеспрямованого укрупнення. Цьому сприятиме очікуване пожвавлення зацікавленості в освоєнні цього сектору іноземними інвесторами. На нашу думку, перспектив продовження експансії внутрішнього попиту, джерелом якого слугували відносно дешеві кредитні ресурси іноземних позичальників, практично немає. Міжнародні ринки капіталу підвищують плату за ризик і висувають жорсткіші вимоги до позик країн, що розвиваються. За таких умов банки продовжуватимуть програми санації, а обсяги кредитування ймовірно почнуть збільшуватися лише в 2011 р. досить повільними темпами.

 

PokryshkaЗбільшити

 

Рис. 2. Динаміка кредитування в 2005-2010 рр., млрд грн

 

По-третє, відсутнє неприродне завищення курсу гривні, пов’язане з активним припливом на ринок короткострокових валютних ресурсів (рис. 3). Девальвація гривні підвищила цінову конкурентоспроможність експортерів та обмежила імпорт, суттєво поліпшивши торговельний та платіжний баланси. Відтак стабільність курсу гривні викликає нині значно більшу довіру, ніж докризового літа 2008 р.

 

Таким чином, основні чинники кризи-2008 нині видаються малодієвими. Відтак існують підстави для оптимістичних макроекономічних прогнозів на коротко- та середньострокову перспективи.

 

PokryshkaЗбільшити

 

Рис 3. Динаміка валютного курсу та інфляції у 2004-2010 рр.

 

Формуючи очікування економічної динаміки в 2011-2012 рр., не варто, з нашої точки зору, нехтувати наявністю низки потенційних рушіїв післякризового економічного відновлення, що поки що майже не задіяні, проте можуть спрацювати в ролі потужних прискорювачів економічного зростання уже в найближчій перспективі. Зокрема, слід враховувати наступне.

 

1. Потенціал внутрішнього ринку поки що залишається нерозкритим. Припинення реального зростання доходів населення разом з посиленим «відтягуванням» грошей на погашення кредитів обумовлює стагнацію на споживчому ринку. Нерозвинена оптова та роздрібна інфраструктура внутрішнього ринку, значний рівень його монополізації утруднюють шлях товарів від виробника до споживача. Вельми слабке кредитування підприємств та спад інвестицій, що триває, обмежують попит на ринку виробничої та інвестиційної продукції. Відновлення цих рушіїв спроможне дати потужний поштовх економічному зростанню. Це наразі вигідно вирізняє економіку України від економік розвинених країн, де потенціал стимулювання споживання активно використовувався як антикризовий інструмент, а відтак, дотепер здебільшого вичерпаний.

 

2. Інвестиційна динаміка в Україні поки що залишається спадною. Між тим, цей ресурс зазвичай є потужним рушієм післякризового підйому економіки. На нашу думку, активізації іноземного інвестування слід очікувати вже найближчим часом – на користь цього свідчать усталення політичної та економічної ситуації у країні та висока зацікавленість інвесторів у недоінвестованих та здешевлених кризою українських активах. Імовірно, відновленню позитивної динаміки внутрішніх інвестицій сприятиме й нинішнє зростання доходів експортерів.

 

3. Невикористаний резерв стимулюючої монетарної політики, що могла б здійснюватися в умовах низьких темпів інфляції та обмеженого кредитного мультиплікатора, створює простір для кроків щодо пожвавлення споживчого та інвестиційного кредитування й пом’якшення монетарних обмежень. Цьому сприяє політика жорстких бюджетних обмежень, що провадиться внаслідок труднощів із наповненням бюджету та на вимогу щодо збалансованості останнього. Цей резерв дасть змогу пожвавити економіку навіть у разі послаблення дії експортних чинників зростання.

 

Таким чином, проведений аналіз дозволяє з високою імовірністю прогнозувати позитивну динаміку основних макроекономічних показників України в 2011 р. Водночас конкретні темпи динаміки критичним чином залежать від адекватності макроекономічної політики держави у сферах забезпечення макроекономічної стабільності та стимулювання економічного зростання.

 

2011 р. має стати роком започаткування динамічних економічних та соціальних реформ. Реформи 2011 р. мають вирішувати двоєдине завдання: відновлення високих темпів економічного зростання на стійких засадах та забезпечення відчутного поліпшення умов життя широких прошарків населення України. З огляду на те, що поєднання стабільності національної економіки, швидкого зростання, необхідного для швидкого подолання наслідків кризи та поліпшення умов життя громадян потребує оволодіння новими інструментами державної політики в різних сферах, «запуску» дієвих ринкових регуляторів, виконання цього двоєдиного завдання можливе лише на реформаційному підґрунті.

 

Стратегія економічних реформ, що поки що значною мірою залишається у вигляді «віртуального» плану, має знайти вираження у Національному плані реформ на 2011 р., що враховуватиме зовнішні виклики, ризики та потреби реформування національної економіки, очікування громадян щодо подолання наслідків кризи та досягнення відчутних позитивних зрушень у рівні та якості життя. Досягнення таких цілей можливе вже у короткостроковому періоді, в разі здійснення необхідних структурних змін, цілеспрямованої політики, сконцентрованої на найчутливіших «точках», що потребують реформування.

 

Враховуючи зазначене, пріоритетні напрями реформ у 2011 р. мають, на нашу думку, полягати в наступному.

 

1. Продовження регуляторної реформи та створення сприятливого регуляторного середовища для підприємництва

    Має продовжитися і набути розвитку формування середовища, сприятливого для розвитку підприємництва. Йдеться про лібералізацію умов для ведення бізнесу, максимальне зниження обтяжливості процедур, практичне впровадження чіткої відповідальності державних регуляторних та силових структур за дотримання прав підприємців, передбаченої Податковим кодексом. Проте водночас необхідне формування сучасної регуляторної системи, що забезпечила б реалізацію зобов’язань держави щодо захисту прав та безпеки споживачів, дотримання культури сплати податків, виконання вимог господарського законодавства. Відповідні завдання мають бути поставлені перед реорганізованими під час адміністративної реформи регуляторними інститутами, насамперед – Державною службою технічного регулювання. Перед Державною податковою службою також стоїть складне завдання утворення сучасної мінімально обтяжливої, проте фіскально ефективної системи нарахування податкових платежів.

     

    Скасування реформування спрощеного оподаткування, що стало предметом політичного компромісу під час прийняття Податкового кодексу, на жаль, не вирішило глибинної суперечності цієї системи в Україні. З метою збереження функціонування системи спрощеного оподаткування як такої з неї слід рішуче вилучити ті схеми «оптимізації» податків, що дискредитують її прогресивність, економічну та соціальну ефективність. Ухвалення прийнятного для широкої підприємницької спільноти розділу Податкового кодексу, що стосується спрощеного оподаткування, має стати завданням першого півріччя 2011 р.

     

    2. Створення стимулів для модернізації структури економіки та зростання національної конкурентоспроможності

      Системні структурні зрушення мають перебувати в центрі уваги державної політики протягом тривалого часу. 2011 р. має стати періодом побудови адекватної нормативно-правової бази захисту прав та інтересів інвесторів, а також закладення сучасних механізмів промислової політики та надання державної підтримки підприємствам та секторам економіки. У цьому контексті викликає занепокоєння фактичне виведення промислової політики з числа завдань органів виконавчої влади після ліквідації відповідного міністерства, функції наступника якого зведено до управління державники корпоративними правами та майном. Ведення промислової політики не передбачено й серед функцій Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

       

      Потребують опрацювання методологічні засади діяльності Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України щодо критеріїв вибору національних проектів, механізмів контролю за їх цільовим упровадженням.

       

      Має відбутися формування системи підтримки діяльності експортерів, насамперед у сферах запровадження експортного кредитування, автоматизації відшкодування ПДВ та забезпечення захисту їхніх інтересів на зовнішніх ринках через реорганізацію діяльності торговельно-економічних місій.

       

      Об’єктом першочергових структурних зрушень має стати сфера енергозбереження, що знаходиться серед пріоритетів капітальних видатків бюджету-2011, а також належить до пріоритетних секторів, щодо діяльності яких Податковим кодексом передбачено податкові стимули.

       

      Необхідність гальмування надмірного приросту імпорту в умовах післякризового відновлення змушуватиме активізувати зусилля щодо впровадження заходів імпортозаміщення, що сприятиме підвищенню рівня доданої вартості продукції вітчизняної промисловості та зниженню її вразливості до світових кризових явищ, пов’язаних з коливаннями балансу попиту та пропозиції на світових ринках та відповідної флуктуації цін.

       

      3. Розвиток внутрішнього ринку та конкурентна політика

        Розвиток внутрішнього ринку вимагає перетворень, що мають розблокувати повноцінну реалізацію його потенціалу, а також сформувати умови для ефективної дії ринкової конкуренції. Потребують розвитку інфраструктура доведення товару від виробника до споживача, формування оптової ланки торгівлі. На оптово-збутовому сегменті ринку має бути зосереджена державна підтримка сільгосппідприємств, передбачена Проектом Держбюджету-2011.

         

        Значна роль має приділятися реформуванню антимонопольної політики, що повинна забезпечувати подолання монопольного диктату великих торговельних мереж, упровадження ефективної конкурентної політики.

         

        4. Реформування природних та інфраструктурних монополій

          Реформування природних та інфраструктурних монополій – завдання тривалого часу. Йдеться про реформування електроенергетики, вугільної галузі, нафтогазового сектору, впровадження ринкових структур у транспортній галузі. Тривале зволікання з реформуванням цієї сфери призвело до нагромадження сеперечливого переплетення державних зобов’язань, приватних інтересів та «зон» соціальної чутливості. У 2011 р. варто сконцентрувати увагу на забезпеченні обґрунтованості тарифів на послуги природних монополій та якості їх надання.

           

          Окремий напрям – реформування житлово-комунального господарства. Це – сфера, де громадяни, за умови виважених ефективних реформ, зможуть уже в найближчій перспективі відчути поліпшення умов життя. Реформи мають максимально спростити зв’язок між надавачами та отримувачами послуг, забезпечити раціональне ведення комунального господарства, розширити самоврядні права громадян-співвласників, сформувати чіткі рамкові стандарти якості надання послуг комунальної сфери.

           

          5. Реформування земельних відносин та сфери аграрного виробництва

            У зв’язку з підготовкою до впровадження повноцінного ринку землі мають бути оперативно завершені встановлення та оформлення прав власності на землю, сформовані механізми захисту прав власників під час оренди та продажу землі, важелі забезпечення ефективності використання сільгоспземель їхніми власниками за прямим призначенням.

             

            Реформування потребує система державної підтримки агровиробництва, що має базуватися як на субсидованому (гарантованому) кредитуванні, так і на надання прямої фінансової підтримки, на потреби якої у проекті Держбюджету 2011 р. уперше за останні роки виділено близько 2 млрд грн.

             

            Враховуючи слабке поширення знань та навичок сучасного ефективного ринкового менеджменту серед більшості керівників агропідприємств, на першому етапі варто спрямувати зусилля на навчання та надання консультацій на підтримку ефективної ринкової поведінки представників агробізнесу, здійснення економічної кооперації, підвищення їх спеціалізації та концентрації тощо.

             

            6. Завершення бюджетної реформи

              Повноцінне впровадження бюджетної реформи, передбаченої новою редакцією Бюджетного кодексу, вимагає реформування організації місцевих фінансів та міжбюджетних відносин. Зокрема, аби скористатися новими розширеними можливостями регіонів, мають бути розроблені ефективні механізми регіонального вирівнювання, визначені способи мобілізації місцевих джерел фінансових ресурсів, зокрема – місцевих запозичень. Має відбутися узгодження положень Податкового та Бюджетного кодексів.

               

              7. Модернізація соціальної політики

                Модернізація соціальної політики також є довгостроковим «проектом» соціально-економічних реформ. Завдання 2011 р. мають полягати у раціоналізації соціальних видатків бюджету шляхом забезпечення ефективності функціонування організацій соціальної сфери та цільового характеру надання соціальної допомоги.

                 

                Суттєвим кроком має стати продовження пенсійної реформи шляхом упровадження нових принципів солідарної системи. Протягом першої половини 2011 р. має бути розроблено та запропоновано засади становлення обов’язкової накопичувальної складової.

                 

                Має бути суттєво реформовано засади регулювання ринку праці в напрямі забезпечення адекватної реакції на зміни попиту та еволюції його галузевої та регіональної структури. Питання захисту прав працюючих та партнерських взаємовідносин між працівниками та роботодавцями мають бути врегульовані в рамках Трудового кодексу, розроблення якого має відбуватися на максимально прозорих засадах та при широкому обговоренні.

                 

                8. Формування сучасних важелів макроекономічної стабільності в умовах економіки, орієнтованої на зростання

                  Виклики сучасної економіки, так само як і досвід багатьох країн світу, засвідчують необхідність пошуку сучасних регуляційних механізмів, що дозволять поєднувати макроекономічну стабільність із динамічним економічним зростанням. Нацбанку у тісній координації з економічним блоком уряду варто опрацювати засоби відновлення належної кредитної активності комерційних банків, формування сегменту інвестиційного кредитування, забезпечення відновлення стійкості ризикових банків тощо. Це вимагатиме реформування засад банківського регулювання та пруденційного нагляду, системи рефінансування, важелів та інструментів підтримання валютної стабільності тощо.

                   

                  Має відбуватися продовження процесу ліквідації слабких банків і консолідації банківського сектору, впровадження коригування нормативу адекватності капіталу залежно від фази бізнес-циклу. Слід сформувати та забезпечити реальне функціонування системи фінансових інститутів розвитку (насамперед Державного банку реконструкції і розвитку – що передбачено Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2010 р. «Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році»); фінансових установ та організацій, що обслуговують експортні операції і сільське господарство, здійснюють мікрофінансування.

                   

                  У сфері валютного регулювання має відбутися поєднання поступового спрощення правил торгівлі валютою та переходу до формування динаміки валютного курсу, виходячи з завдань економічного розвитку на середньо- і довгострокову перспективу – і суттєвого ужорсточення методики оцінки виводу капіталів за межі країни та заходів щодо мінімізації такого виводу (зокрема, шляхом запровадження податку на міжнародні спекулятивні трансакції («податку Тобіна») у формі високого (до 15 %) оподаткування капіталу, що виводиться з країни менше ніж через рік після його введення).

                   

                  Відділ економічної стратегії
                  (Я. Жаліло,  Д. Покришка)