"Стан і тенденції розвитку соціально-корпоративних організацій і рухів в Україні". Аналітична записка

Анотація

 

Проаналізовано активність соціальних груп в сучасній Україні. Надано рекомендації щодо унормування та оптимізації відносин органів влади з соціально-корпоративними організаціями та рухами.

 

СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-КОРПОРАТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І РУХІВ В УКРАЇНІ

 

Дослідження процесу трансформацій соціальних рухів, що все більше поширюються на земній кулі й стають впливовими центрами формування громадської думки, відіграє ключову роль при формуванні стратегічного бачення розвитку сучасної суспільної системи. Із розвитком інтернет-технологій, мережевого суспільства деякі нові види соціальної організації набувають популярності дуже швидкими темпами. З одного боку, цей процес може стати потужним позитивним саморганізаційним імпульсом, з другого, - несе загрози стихійного розповсюдження спеціально сформованих вірусів. Суттєвою причиною піднесення ролі громадських рухів у соціально-політичному житті, політичній системі суспільства є неспроможність традиційних партійно-політичних інститутів своєчасно помітити і тверезо оцінити нові реалії, пов’язані з можливостями участі населення у здійсненні демократичних перетворень, формуванням принципово нових вартостей людського буття.

 

Загальносвітові тенденції поширення усіх форм соціальних рухів представлені в українській палітрі самоорганізованих течій достатньо широко, але мають місцеві особливості. Для виділення специфічних рис, притаманних соціальним громадським рухам в Україні, нами проаналізовано стрічки інформаційних новин двох інформаційних агенцій «Інтерфакс-Україна» та «УНІАН» з 1 січня до 1 грудня 2012 року. Отримані нами дані дозволили умовно класифікувати активність соціальних груп за основними направляючими критеріями: рівнем організації, тривалістю існування, характером діяльності та масштабом поширення.

 

Отже, основними захисниками соціально вразливих груп громадян України є професійні галузеві організації, громадські об’єднання та асоціації ветеранів, ліквідаторів аварії на ЧАЕС (далі «чорнобильців»), підприємців та інші організовані групи.

 

Найбільший сплеск активності організацій, що відстоюють права «чорнобильців», припав на кінець 2011 року. Головною вимогою протестувальників було виконання судових рішень по виплаті збільшених пенсій. Ухвалення Кабінетом Міністрів України Постанови «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 р. знизило градус соціальної напруги, але ситуацію кардинально не змінило.

 

Протягом 2012 року відбулися хоча й не масові, проте перманентні виступи «чорнобильців» по території всієї країни, серед яких найбільш помітні акції були виявлені:

- у Києві (26.04, 07.06, 26.06, 11.09). Акції протесту збирали «чорнобильців» з багатьох областей України. Окрім того, 26 червня в Києві відбувся перший з’їзд учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, ініціаторами якого виступила низка всеукраїнських громадських організацій: «Чорнобиль-86», «Прип’ять», «Координаційна рада» та інші. Учасники з’їзду затвердили ряд вимог, що стосуються розмірів мінімальної пенсії для інвалідів І, ІІ, ІІІ груп;

- у Харкові (25.01, 28.02, 11.09), Донецьку (12.01), Луганську (04.09), Львові (11.09), Сквирі (23.09), інших містах України.

 

На відміну від подій кінця 2011 р., коли організації учасників бойових дій в Афганістані організували чисельні виступи у Києві, у 2012 р. практично не було виявлено їхньої активної діяльності. Журналістами зафіксовані два випадки організованої діяльності організацій «афганців»: проведення мітингу 14 березня у Черкасах, в результаті якого мер цього міста вибачився перед його учасниками за свої висловлювання, які образили «афганців», а також всеукраїнських зборів, на яких його учасники, обговорювали, зокрема, питання якісного медичного забезпечення та пристойних пенсій.

В цілому, профспілковий рух протягом 2012 р. не вдавався до резонансних протестних дій. Акції «незалежних» профспілок були мало чисельними й організовувались, виходячи не стільки з соціальних потреб їх членів, скільки з політичних амбіцій керівників. Так, 10 вересня «Вільна профспілка південної залізничної дороги» зібрала до 50 чол. під Міністерством інфраструктури України з вимогою не допустити приватизацію Укрзалізниці. 21 травня Конфедерація вільних профспілок України організувала до 70 чол. висловити протест проти ухвалення у другому читанні Трудового кодексу України. В обох випадках до організації акцій були причетні відомі політичні діячі.

 

Наприкінці 2012 р. активізувала діяльність профспілка наукових робітників НАН України, що було пов’язано із формуванням бюджету на 2013 рік. Так, 10 жовтня профспілка пікетувала Кабінет Міністрів України, Адміністрацію Президента України та обласні державні організації в регіональних наукових центрах з вимогою збільшення фінансування наукової сфери.

 

Активність організацій у 2012 р., які обстоюють права представників малого та середнього бізнесу, не мала скоординованого характеру. Відмічались лише поодинокі випадки об’єднання підприємців навколо загальнодержавних проблем. Так, близько ста представників малого та середнього бізнесу 1 жовтня пікетували будівлю Кабінету Міністрів України з вимогою відмовитись від розширення прав Державної Податкової Служби України. Примітно, що дана акція була організована за допомогою певних політичних сил.

 

Насамперед, підприємці вирішували наявні проблеми самотужки. Акції за їх участю носили локальний характер. У Києві 23 та 25 травня 2012 р. підприємцями Лук’янівського ринку були проведені пікети органів державної влади з вимогами не допустити його закриття. В Одесі підприємці місцевих ринків «Куяльник», «Торпедо», «Прибій» та «7-й кілометр» протягом 2012 року неодноразово виступали проти негативних змін умов їхньої праці. Вимоги одеських підприємців щодо недопущення збільшення платні за оренду робочих місць, знищення торгівельних павільйонів, виведення ринків з комунальної власності підтримали їх колеги з Івано‑Франківська, які 9 липня провели відповідну акцію солідарності. 18 квітня київські таксисти, а 10 серпня перевізники київської області протестували проти переділу ринку пасажирських перевезень.

 

Достатньо поширеним явищем в українському суспільстві є практика захисту громадою якості свого проживання. Зокрема, люди об’єднуються, щоб не допустити вирубок зелених насаджень, перекриття доступу до водойм, забудов об’єктів спільного користування та історичних частин міст. Найбільш резонансними подіями в даному напрямку стали виступи протестувальників проти приватизації Гостинного двору, забудови Пейзажної алеї та Андріївського узвозу в Києві, реалізації планів забудови історичної частині Одеси. Достатньо часто протестувальники захищають свої права силовими методами.

 

Аналіз процесів інкорпорації соціальних рухів у політичне поле вказує на суттєве залучення соціальних груп до боротьби політичних акторів. У 2012 р. спостерігалося об’єднання політиків, передусім опозиційних, із громадськістю, що призвело до виникнення суспільних рухів політичного спрямування. Йдеться про реакцію громадськості на прийняття проекту Закону України «Про засади державної мовної політики» від 26.08.2011 р. (№ 9073) та виступи на захист результатів волевиявлення під час виборів до Верховної Ради України. Крім того, в багатьох містах України відбулися мітинги та безстрокові страйки проти прийняття цього закону, наприкінці жовтня – початку листопада – акції за чесний підрахунок голосів виборців.

 

Іншими резонансними темами, що викликали протестні дії політичного характеру, стали акції громадських організацій проти проекту Закону України «Про порядок організації і проведення мирних заходів» від 06.05.2008 р. (№ 2450) та акції журналістів проти проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини» від 19.07.2012 р. (№ 11013). Необхідно зазначити, що протидія законодавчим ініціативам, що звужували права протестуючих, виявилася успішною, – законопроекти було відправлено на доопрацювання.

 

Загалом, соціально-гуманітарна тематика у 2012 році завдяки «мовним» протестам склала конкуренцію за масштабом традиційним соціально-економічним причинам виникнення протестних рухів. Слід зауважити, що «гуманітарні» протести не знайшли підтримку широких верств українського суспільства й проводилися в основному зусиллями інтелігенції.

 

Нових рис набуло у 2012 р. протистояння між ЛГБТ-рухом та їх противниками, що виступають за збереження сімейних цінностей. Намагання представників ЛГБТ-руху провести 20 травня гей-парад та 6 червня акцію на захист своїх прав наштовхнулося на фізичний спротив з боку прибічників праворадикальних ідеологічних течій та зазнало фіаско. 30 травня ЛГБТ‑співтовариство звернулося до керівників партій та інших політичних сил з вимогою висловити їх ставлення до «пропаганди гомофобії в Україні». Натомість, депутатський корпус дослухався протилежної думки, яку на акціях 27 квітня, 10 травня та 5 червня висловлювали представники Коаліції громадських організацій за збереження сімейних цінностей та 2 жовтня прийняв у першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)» від 20.06.2011 р. (№ 8711) щодо заборони пропаганди гомосексуалізму. Цей крок був підданий жорсткій критиці з боку представників ООН, ОБСЄ, ЄС.

 

Добре організованими групами тиску в Україні, які активно відстоюють інтереси своїх членів, є громадські організації національних меншин. Проте кількість зафіксованих журналістами акцій за звітній період є незначною. Так, 20 лютого представники сирійської громади у Києві протестували проти позиції Росії під час прийняття в РБ ООН резолюції по Сирії від 4 лютого 2012 року. 20 квітня представники єврейської громади Києва захищали свої права на ділянку в Солом’янському районі Києва з метою побудови на ній Єврейського общинного центру.

 

У 2012 році в Україні значно поширився рух захисників тварин. 25 січня біля будівлі Кабінету Міністрів України відбулась акція «STOP IT», на якій зоозахисники вимагали припинити масові вбивства безпритульних тварин та захистити їх права. 31 березня Всеукраїнський Рух на захист тварин «За Життя» і Facebook-група «Земляне» виступили співорганізаторами міжнародного маршу проти вбивств бездомних тварин в Україні напередодні Євро-2012 «Fair Play», який відбувся в багатьох містах України, а також у Чехії, Німеччині, Італії, Австрії, Угорщині, Нідерландах, Хорватії, Греції, Франції, Іспанії, Росії, Польщі, Білорусі, Казахстані.

 

До антисистемних вітчизняних рухів можна віднести спонтанні, нескоординовані вияви громадської активності. Все більш широкого поширення набувають сплески стихійної активності неорганізованих громадян як відповідь на кричущі факти несправедливості, жорстокості та свавілля. Посиленню соціальної напруги в суспільстві сприяє зухвала поведінка так званих мажорів та представників влади, зокрема, на дорогах. Інформаційна стрічка новин тільки за декілька днів жовтня наочно демонструє неприпустиму кількість правопорушень з боку представників силових відомств. Так, з 10 до 14 жовтня в Ужгороді, Дніпропетровську та Дніпропетровській областях міліціонери здійснили 2 наїзди на пішоходів та один – на водія моторолеру. 27 жовтня нетверезий міліціонер відкрив стрільбу по людях. Втім, судова система в Україні дозволяє злісним порушникам уникати відповідальності: їх відпускають прямо із зали суду. Саме через таку ганебну практику широкого розголосу набули факти спроби вбивства та знущань над О. Макар, що призвело до пікетування органів державної влади у різних містах України з вимогами покарати злочинців.

 

Зафіксовані непоодинокі випадки перекриття руху транспорту. Так 10 серпня у Харкові люди перекрили рух потягу до Бєлгорода, вимагаючи поновлення маршруту більш дешевого електропотягу. 30 серпня у Волинській області селяни перекрили міжнародну автомагістраль Київ‑Варшава через несплату коштів молокозаводами за здану продукцію.

 

Стихійні мітинги виникали через несплату заробітних плат робітникам підприємств. Тільки у квітні 2012 р. працівники Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка та Луганського Тресту «Луганськшахтопроходка» провели страйки, вимагаючи сплати боргів за виконану роботу.

 

Вияви громадської активності у 2012 році

(за даними моніторингу стрічок інформаційних новин «Інтерфакс-Україна» та «УНІАН»,

який проводився з 1 січня до 1 грудня 2012 р.)

 

Загалом соціологи констатують, що громадян України найбільше турбують нагальні соціально-економічні та особистісні питання. За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), найбільше опитаних турбують проблеми зростання цін на продукти (58 %), комунальні послуги (54 %), втрата роботи (34 %), несвоєчасна виплата зарплат і пенсій (32 %), втрата здоров’я (30 %), поглиблення економічної кризи (27 %), зростання корупції (27 %), розгул злочинності (20 %), побоювання за долю рідних і близьких (19 %). При цьому зовнішньополітичні аспекти розвитку країни їх майже не турбують взагалі. Лише 1 % громадян України переймаються проблемами співробітництва України з НАТО та 3 % - поглибленням співробітництва з ЄС [1]. Відтак, серед основних причин участі громадян України в акціях протесту відзначимо матеріально-економічні фактори. За результатами опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» та КМІС, 18 % населення України вважають цілком вірогідними у разі погіршення життя масові акції протесту в своєму місті чи селі. Водночас, виявили готовність особисто взяти участь у подібних протестах 22 % опитаних громадян України: в західному регіоні – 33 %, центральному – 22 %, південному – 15 %, східному – 16 % опитаних. Основні причини їхньої участі в акціях протесту є матеріально-економічні фактори: різке зниження рівня життя (24 % опитаних), невиплата зарплат, пенсій, стипендій (22 %), зростання безробіття (13 %) [2].

 

Висновки та рекомендації

1. Світові тенденції розвитку соціально-корпоративних рухів вказують на те, що основним чинниками їх виникнення й поширення є високий рівень суспільної депривації. Громадянське суспільство абсорбує суспільний емоційний стан та через свої інституційні механізми – громадські організації та рухи – створює альтернативні державним системи захисту для громади. Такими виступають «старі» соціальні рухи (зокрема, профспілки, правозахисні організації), а також нові соціальні рухи, що прагнуть у своїй діяльності якнайменше перетинатися із державною владою. Історія взаємодії національних держав зі «старими» соціальними рухами вказує на існування між ними усталених зв’язків, що, з рештою, призводить до певної інкорпорації «старих» соціальних рухів до систем публічного менеджменту. Вивчення причин та умов зародження «нових» соціальних рухів, рівень зв’язків з якими у держав є мінімальним, слід вважати важливою передумовою пошуку ефективних моделей взаємодії, що в стратегічному вимірі може скласти основу для розбудови суспільств із низьким рівнем протестного потенціалу.

 

2. Тренд притаманний щонайменше останнім п’яти рокам щодо соціально-економічної мотивації виникнення громадської активності, залишився актуальним у 2012 році та став відповіддю на повільні зміни у економічній та соціальній сферах існування українського соціуму. Отже, впродовж 2012 р. вияви громадської активності були викликані переважно соціально-економічними та соціально-гуманітарними чинниками. На відміну від попередніх років, вони не мали масового характеру, що можна пояснити загальним станом суспільної анемії, а також діями органів влади, спрямовані на вирішення тих проблем, які найбільше непокоять громадян України.

 

3. Серед усього спектру нині діючих соціально-корпоративних організацій та рухів України відзначимо дев’ять найпомітніших: організації ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, підприємців, ветеранів війни у Афганістані, національних меншин, захисників тварин та умов проживання громадян, профспілки, організовані групи української інтелігенції та ЛГБТ‑рух. Переважна більшість громадських акцій, організованих цими громадськими об’єднаннями, мала правозахисний характер. За масштабом поширення вирізнявся рух захисників тварин, який охопив понад 20 країн. Інші суспільні групи виявляли активність як на місцевому, так і на загальнонаціональному рівні. За рівнем організації протестні виступи таких суспільних груп як захисники умов проживання, підприємці та інтелігенція носили як скоординований, так і стихійний характер.

 

Найбільш активними соціальними групами, що обстоювали свої соціально-економічні інтереси протягом 2012 р. були організації ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, підприємців, ветеранів війни у Афганістані, національних меншин, захисників тварин та умов проживання, а також профспілки. Такий суспільний прошарок, яким є інтелігенція, виявляв найбільшу політичну активність, що було пов’язано із незгодою з політикою влади в ідеологічній та гуманітарних сферах.

 

4. Попри певне зниження протестної активності у 2012 р., ситуація в Україні залишається нестабільною й вимагає вироблення нових управлінських підходів. Для запобігання трансформації стабільних показників рівня суспільної деривації у критичні, необхідно удосконалити систему контролю та попередження виникнення і розповсюдження суспільних явищ, які можуть спричинити дестабілізацію суспільного розвитку. Сьогодні функції контролю за подіями, які формують громадську думку, покладені на державний апарат, починаючи від райдержадміністрацій й закінчуючи силовими відомствами та Адміністрацією Президента України. Дана практика не дозволяє швидко координувати зусилля з метою досягнення ефективної реакції на резонансні суспільні явища. Пропонується створити «Центр оперативного реагування на дестабілізаційні процеси» у складі Адміністрації Президента України. Високий статус цього органу дозволить швидко та ефективно координувати оперативну роботу з іншими державними структурами. До основних функцій Центру слід віднести: проведення моніторингу загального рівня суспільної деривації та подій, що призводять до його змін; організацію системи попередження виникнення негативних суспільних явищ та оперативного реагування на резонансні суспільні події; використання, по мірі необхідності, коштів з власного фонду для посилення ефективності вжиття необхідних заходів; залучення до роботи Центру громадських експертів інститутів громадянського суспільства, що підвищить громадську довіру до його діяльності.

 

Особливу увагу слід зосередити на інформаційній складовій діяльності Центру, оскільки це не тільки підвищить довіру громадян до органів державної влади, а, насамперед, створить передумови для об’єднання населення навколо вирішення існуючих проблем. Упровадження вищеназваних управлінських новацій в перспективі дозволить знизити рівень суспільної напруги, підвищити рівень взаємодії державних органів, збільшити рейтинг державних інституцій, передовсім інституту Президента, як гаранта конституційних прав і свобод громадян, а, відтак, і демократії.

 

Відділ стратегій розвитку громадянського суспільства

(Д.М. Горєлов)

 

Список використаних джерел

[1] Украинцев больше всего тревожит рост цен на продукты и коммунальные услуги [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://interfax.com.ua/news/general/97838.html

[2] Снижение уровня жизни может повлечь массовые протесты (опрос) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.net/news/529754-snijenie-urovnya-jizni-mojet-povlech-m…