Анотація
В аналітичній записці визначено потенціал ринку українських електронних книжок (саме електронних текстів, а не пристроїв для читання), його вплив на загальнокультурне поле країни. Окреслено ключові проблеми, що стоять на заваді функціонування ринку: відсутність законодавчого врегулювання сфери е-книжок; відсутність гнучких механізмів монетизації е-книжок; інтернет-піратство як перешкода становленню ринку е-книжок; мовні питання ринку української е-книжки. Представлено рекомендації щодо гуманітарних й економічних переваг розвитку ринку е-книжки, а також необхідності стимулювання державою цього ринку на даному етапі.
ФОРМУВАННЯ РИНКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОННОЇ КНИЖКИ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
Упродовж 2009–2013 рр. світові аналітики відзначали «вибух» популярності та посилення ролі текстів е-книжок у сучасній культурі, що пояснюється, передусім, стрімким розвитком мобільної техніки: рідерів, планшетів, смартфонів. Революційність таких інновацій полягає в тому, що:
- змінилася культура та психологія читання, яка стала мобільною, гнучкою, оперативною, зокрема у виборі, управлінні та моделюванні свого ж «зацікавлення» контентом текстів: літературних та інтелектуальних традицій, навчальних і наукових програм, курсів самоосвіти, креативного дозвілля та хобі; електронний текст допомагає виробляти «манеру» читання, зручну для наших життєвих обставин і потреб;
- під впливом цифрових технологій і е-книжок відбувається безпрецедентна реорганізація структури та змісту освіти: те, що Ричард Ленем називає «унікальною конвергенцією» – союзом демократії, технології, теорії та університетської програми [1];
- відбувається реорганізація та модернізація приватних, публічних і університетських бібліотек: збірки електронних текстів формують їхню «миттєву» присутність і доступність; каталог стає не «сховищем», а динамічним, інтерактивним осередком; бібліотека перетворюється з «місця збереження» інформації на креативний інтелектуальний і культурний центр, інтегрований у глобальну мережу інших бібліотек, освітніх, наукових і культурних центрів;
- можливість доступу до текстових гіпер-мереж (мережі віртуальних бібліотек та інтерактивних інтелектуальних центрів) безкоштовно отримують пересічні громадяни;
- змінюються традиційні уявлення про час, географію, культуру, і наслідком таких трансформацій, як зауважує Н. Кетрін Хейлз, «стає створення дуже гетерогенного і фрагментарного простору, в якому дискурсивні формації, засновані на шаблоні та випадковості, зіштовхуються і змагаються з формаціями на основі присутності й відсутності» [2];
- е-книжки, долучені до мультимедійних проектів та інтернет-ресурсів, відкривають доступ до інтелектуальних набутків людства; відцифрований архів уперше отримує «онлайн» можливості, будучи на рівних репрезентованим із текстами, які творяться «тепер»;
- формуються інноваційні видавничі стратегії та форми реклами й маркетингу, які реагують на найдрібніші зміни соціальної стратифікації, соціальної мобільності, соціального капіталу; приватна електронна збірка для читання через свою мобільність і місткість адаптується до соціальних звичок;
- створюються книжки-трансформери і тексти як складові інноваційних мультимедійних систем; із різних культурних, інтелектуальних, інформаційних часток виникають нові інтерактивні цілісності та форми репрезентації смислів; відтак – формуються нові структури мови й вираження сучасних трансформацій (включно з термінологічною канвою);
- зростає соціальна орієнтованість книги як інтелектуального продукту, що відповідає демократичній ідеології та політиці Відкритого Доступу (Будапештська ініціатива Відкритого Доступу, BOAI, 2001; Берлінська декларація про відкритий доступ до знань у галузі природничих та гуманітарних наук, 2003);
- з дитинства в людини формується нова «культурно-читацька» соціалізація і, відповідно, про себе активно заявляє нове, «цифрове», покоління людей, яке засвоює не лише «паперові» рефлекси читання, отримання й опрацювання інформації.
Мобільні та невеликі у форматі електронні пристрої дають можливість тримати великий текстовий контент завжди «під рукою», що є особливо ефективним у навчальній та науковій практиках. Ще у 2011 р. аналітики компанії «Displaybank» зауважили, що обсяги продажів рідерів у 2015 р. можна очікувати на рівні до 54 млн пристроїв, а в 2018 р. – до 88 млн [3].
Такий революційний стан справ змусив фахівців ринку е-книжок розподілити його на сектори B2C (персональне користування) і B2B (публічне користування: освіта, бібліотеки, електронні медіа). Якщо сектор В2С особливо вразливий перед загрозою піратства, то інший сектор може мати вагому інституційну підтримку як з боку держави, так і з боку потужних компаній і корпорацій. Сектор В2В, що цілком імовірно, стане лідером на світовому ринку е-книжки, оскільки науково-освітнє поле цього ринку зростає в геометричній прогресії. Щодо посилення сектору В2В, варто згадати амбітні плани «Google», який не полишає намірів, усупереч судовим тяганинам, розмістити у своєму електронному каталозі «Google Books» понад 130 млн книжок: саме стільки, за оцінкою фахівців «Google», друкованих видань існує у світі [4].
Це саме можна сказати і про економічну експансію на інші книжкові ринки. Наприклад, продажі експортованих книжок США зросли на 7,2 % до 833,4 млн дол. США, при цьому зростання становило 1,3 % для друкованої продукції і 63 % – для цифрової [5]. Така диспропорція є вражаючою. На долю е-книжок на американському внутрішньому ринку станом на середину 2012 р. випало близько 25 % роздрібних продажів, а за підсумками 2013 р. прогнозується близько 40 % [6].
Ще у 2011 р. компанія «Аmаzоn» заявила, що продажі їхніх е-книжок перевищили продажі паперового контенту, а у 2012 р. показники купівель примірників окремої е-книжки на їхньому сайті сягнули мільйонної позначки. Великобританія як один із лідерів продажу цифрових текстів ще у 2010 р. продемонструвала зростання ринку книжок для електронних носіїв у п’ять разів від попереднього року. Об’єм книжкового ринку у Російській Федерації за 2012 р. склав близько 2 млрд дол. США, з яких 4,5 млн – доходи від продажу е-книжок [7].
Схожа тенденція, хоча й значно повільніша, спостерігається і в Європейському Союзі, де книговидавництво, як традиційне, так і цифрове, має високий річний обіг. У грошовому еквіваленті це близько 23 млрд євро. До того ж у цій найбільшій «промисловості культури» зайнято 150 тис. осіб [8]. Однак європейські країни демонструють різні фінансові обороти своїх ринків е-книжок: якщо Великобританія та Німеччина показують суттєвий прорив, то в інших країнах друкована книжка продовжує займати, по суті, непохитні позиції.
Восени 2012 р. помітним став стрімкий обвал цін на е-книжки, що, на думку фахівців, має дві причини: 1) перехід контролю над ціноутворенням е-книжок від потужних видавництв до роздрібних ритейлерів, які застосовують системи суттєвих знижок (з 12,99–14,99 до 10 дол. США і нижче); 2) вибуховий розвиток електронного «самвидаву», ціна на подібні е-книжки не перевищує 3 доларів США [9]. Щодо електронного «самвидаву», то цей феномен полягає в пошуку дороги до читача в обхід посередника-видавця. Стимулюючими процесами цього явища стало виникнення потужних інтернет-платформ і сервісів (наприклад, американський сайт «Author Solution»), де автори мають можливість на власний розсуд розміщувати власні е-книжки, самовільно займатися ціноутворенням і заробляти на цьому; його база даних містить близько 150 тис. авторів, майже 200 тис. виданих книжок. Зазначений електронний ресурс має 100 млн. дол. США виручки з прогнозом 12 % щорічного зростання [10].
Українські реалії
Дослідження ситуації з українською е-книжкою (передусім, не електронним носієм, а текстовим легальним контентом) в останні роки активізувалися, однак не настільки, щоб бачити реальну аналітичну картину можливостей ринку – з чіткими графіками, цифрами та іншими статистичними даними. Незначні фінансові потужності сегменту е-книжок на книжковому ринку, мізерні продажі позначаються й на розмірі асортименту: пропозиції е-книжок українських видавництв коливається від 5 до 400 позицій на рік, що, втім, має тенденцію до поступового й неухильного розширення асортименту.
На тлі скорочення книгорозповсюдження низки видавництв друкованої книжки впродовж 2012–2013 рр. подальше зростання популярності е-книжок в Україні лише зростатиме. Головна причина – низька платоспроможність громадян, для яких друкована книжка є дорогою. За даними Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, станом на початок 2012 р. більшість видавництв скоротила поставку друкованих книжок до книготорговельної мережі на 26,5%. Негативна тенденція збереглася і до кінця року. Таким чином, видавництва скорочують тиражі видань до критичного для офсетних виробництв мінімуму – 200–500 екземплярів, що призводить до збільшення ціни одиниці продукції. А це, у свою чергу, викликає ланцюгову реакцію до скорочення попиту [11].
За період з 2008 до 2013 рр. ситуація з реалізацією е-книжки бажає бути кращою, натомість в інших країнах ця складова є вагомим чинником гуманітарної безпеки і потужним сектором економіки культури. Що ж стосується даних про використання українцями електронного контенту, то офіційної чи неофіційної об’єктивної інформації про це немає [12].
Є декілька серйозних причин, що стоять на заваді розвитку ринку української е-книжки (зрештою, й книжки друкованої):
1) недостатня правова легітимність е-книжки як явища;
2) тотальне інтернет-піратство на пострадянському просторі;
3) відсутність ефективних механізмів монетизації е-книжки;
4) домінування на внутрішньому ринку російськомовної книжки – як друкованої, так і електронної;
5) загальне падіння культури читання;
6) мала платоспроможність українських громадян;
7) недостатня ефективність механізмів державного протекціонізму для українського книжкового бізнесу;
8) відсутність маркетингової щорічної аналітики: звітів, прогнозів, статистики;
9) майже відсутня «гуманітарна відповідальність» власників мас-медіа в Україні щодо висвітлення книжкової і культурної загалом тематики (порівняно з іншими країнами, ситуація є незадовільною).
Основними гравцями на ринку української е-книжки є «Центр навчальної літератури» (близько 350 позицій), «Клуб Сімейного Дозвілля» (близько 350 позицій), «Ранок» (близько 300 позицій); «Навчальна книга – Богдан» (близько 300 позицій); «Фоліо» (близько 200 позицій); «Кондор» (близько 200 позицій); «Кальварія» (близько 100 позицій), із меншим електронним контентом можна згадати видавництва «Електрокнига», «Грані-Т», «А-ба-ба-га-ла-ма-га» та інші.
На тлі цих мізерних цифр існує інша проблема – Україна перетворилася на значний ринок для збуту іноземної не лише друкованої, а й цифрової книжки. Цю ситуацію держава десятиліттями ніяк не регулює, а відтак не захищає інтереси українського книговидавничого та книгорозповсюджувального бізнесу. В умовах відсутніх законодавчих норм, які б регламентували ринок е-книжки в Україні, а також з огляду на експансію іноземної книжки, такий стан справ ще більше пригнічує можливість розвитку українського ринку е-книжки.
Сказане ще більше стосується системи розповсюдження й агрегаторів е-книжки: ключовими гравцями залишаються російські агрегатори «ЛітРес», «Векслер», «Озон». Українські агрегатори суттєво поступаються їм як за обсягом свого контенту, так і за популярністю. Однак вони з року в рік нарощують свої потужності й розширюють контент (портал «Obreey», сервіс читання книжок «Кассіопея» та інші). Одним зі світових лідерів з виробництва електронних книг є компанія «PocketBook International», з якою тісно співпрацюють українські автори та видавці.
Правовий аспект
У низці країн поява е-книжок миттєво «оновила» чинні законодавства. Наприклад, у Великобританії 2003 р. було прийнято поправки до закону про авторське право, дизайн і патенти (The Copyright, Designs and Patents Act), який було доповнено «Нормами з копірайту і суміжних прав» (Copyright and Related Rights Regulations). Поправки стали аналогічними тим принципам, що стосуються американського закону захисту авторських прав у цифрову епоху [13].
Попри те, що про українські е-книжки та їх ринок поступово з’являються тематичні публікації, новини, наукові й аналітичні дослідження, потребує узгодження понятійний апарат: важливе значення це має не так для медійного вжитку, як для документознавства та законодавчих ініціатив. В оприлюднених текстах автори послуговуються різними поняттями: щодо е-текстів вживають поняття: «електронна книжка», «електронне видання», «е-книжка», «цифрова книжка», «мобільна книжка», «віртуальна книжка». У багатьох випадках вони можуть бути синонімами й не створювати незручностей у трактуванні, однак колізії здатні викликати в законодавчих актах, де можливе «незрозуміле» прочитання: скажімо, плутанина щодо терміну «електронна книжка» – незрозуміло, чи йдеться про електронний текст, чи про пристрій читання електронного тексту («читалку», планшет, смартфон). Така ж плутанина стосується й терміну «засіб масової комунікації», під який теоретично може підпадати е-книжка. Нормативно-правова база потребує регламентації також і в термінах «електронне видання», «електронна публікація», зокрема, відповідні розрізнення доцільно внести в Закон України «Про інформацію».
Е-книжка потребує правового регламентування також і в контексті електронних комунікацій. Закон України «Про захист прав користувачів електронних комунікацій» фактично не окреслює термін «електронні комунікації», під якими можна розуміти також і розповсюдження е-книжок; виникає враження, що під електронною комунікацією розуміється лише телефонний зв’язок. Отже, «інтернетне» законодавство (закони, що стосуються мережі та послуг) повинне також враховувати і відображати факт існування е-книжки.
Про існування е-книжок як товару не йдеться також у Законі України «Про електронну комерцію», який регламентує права людини у сфері реалізації своїх потреб від продажів товарів через Інтернет. Крім того, український ринок е-книжки потребує власного закону або ж внесення відповідних змін до чинного законодавства. Правового регулювання та конкретизації потребує і процес створення е-книжки, її виробництва та реалізації, зокрема ці поняття повинні узгоджуватись із низкою міжнародних правових норм, хоча б із протоколом ІР (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів даних.
Відповідного правового осмислення та регламентування потребують і супровідні процеси, що стосуються створення е-книжки та її реалізації: українські контент-агрегатори та контент-провайдери, захист їхніх прав, урахування їхніх інтересів перед тиском іноземних компаній, окреслення стратегічних гуманітарно-культурних і безпекових інтересів України в цих процесах.
Проблеми монетизації
Суттєвою перешкодою для збуту е-книжок є низька культура читання, інтернет-піратство та низькі доходи населення, зрештою – ці проблеми є тісно взаємопов’язаними. Як свідчать соціологічні дослідження, у нашій країні читачами є переважно працююче заможне населення. Середньостатистичний німець купує книжок протягом року на 119 євро. У відносно невеликій п’ятимільйонній Фінляндії, яка за рівнем освіти згідно з рейтингами ЮНЕСКО вважається сьогодні першою країною, громадянин в середньому купує книжок на 105 євро. А середньостатистичний українець за рік купує книжок на 2,9 євро [14]. Також е-книжки (тексти) в Україні майже не присутні на ринку електронної комерції, натомість у Британії вони увійшли як популярний товар до споживчого кошика.
З іншого боку, об’єм ринку електронної комерції України невпинно розривається, хоча й залишається на посередньому рівні: у 2012 р. цей ринок становив 1,6 млрд дол. США, а середні річні витрати одного інтернет-покупця становлять 714 дол. США. Про це свідчить дослідження за 2012 р., яке провели компанії «Morgan Stanley Research», «Fintime» за підтримки «Forbes.ua», «Gemius Україна», «InMind» та ІнАУ [15]. Фактично, необхідні механізми інтеграції української е-книжки на цей ринок – можлива розробка маркетингових стратегій, коли е-книжка (текст) продається в «пакеті» з фізичними товарами, або додається бонусом до них.
Пострадянський споживач-читач загалом надає перевагу піратським ресурсам, де безперешкодно копіює все необхідне. Тому окремим напрямом державної політики щодо зміцнення ринку українських е-книжок має стати зменшення масштабу діяльності цифрових піратів. Близько 92 % електронних книжок у сусідній РФ не купують у магазинах, а беруть безоплатно (для прикладу, у США цей показник не перевищує 12 %) [16]. Таких даних щодо українських споживачів піратського продукту в Україні не існує, але вони навряд чи суттєво б відрізнялися від російської статистики, адже піратські сайти і портали є у спільному доступі для всіх мешканців пострадянського простору. І це ще один із чинників «пострадянізації» та маркування відповідної ідентичності, яка ментально стоїть на заваді самобутнього розвитку сучасної української культури та євроінтеграції.
Попри те, що в Україні все далі популярними стають потужні агрегати й електронні платіжні системи LiqPay, Portmone, WebMoney та SMS-платежі, на ментальному рівні вони не працюють щодо здійснення платежів за е-книжки.
Успішна монетизація нерозривно пов’язана з медійною промоцією та піар-супроводом. Саме для запровадження ефективної монетизації е-книжки вкрай необхідне усвідомлення терміновості виходу е-книжки. Це означає, що українські видавці е-книжок потребують формування та постійного розширення свого медійного та споживацького поля, яке оперативно реагуватиме на новинки та не менш оперативно їх розкуповуватиме впродовж кількох днів (до появи піратських копій-нелегалок).
Щоб вийти на такий рівень монетизації – поодиноких зусиль окремих видавців недостатньо. Держава може запропонувати послуги на рівні центру-асоціації, який би поєднав медійну, адміністративну та технологічну складові. Йдеться про формування ефективної інтернет-платформи, на якій би на рівноправних умовах видавці розміщували свою продукцію і звідки споживач міг купувати українські е-книжки. Супровідні процеси – це посилена реклама та піар-заходи (бажано зі статусом соціально-важливих) і запровадження платіжних механізмів.
Чимало технологій монетизації е-книжок уже розроблено і впроваджено іноземними компаніями (вроздріб, оптом, частинами, на прокат, купівля за підпискою). Щодо українського продукту – запровадження таких технологій не є достатнім, потрібна широкоформатна промоція, зрештою через її відсутність потерпає вся сучасна креативна українська культура, а не лише е-книжки. Наприклад, варто запропонувати власникам і топ-менеджерам провідних українських мас-медіа підписати «Декларацію про гуманітарну відповідальність» (цей документ може мати іншу назву). Суть цього кроку: провідні українські мас-медіа добровільно виділяють частку зі свого обсягу «як некомерційну» (ефір, шпальти газет і журналів, площа на сайтах) під потреби висвітлення культури, зокрема книжкової сфери.
Особливо актуальним є досвід державної участі в ринку е-книжок Канади. Загальнонаціональна платформа прокату е-книжок у цій країні готується на державному рівні за умови цілковитої підтримки канадських видавців, які отримують близько 40 % доходів від продажу книжок для бібліотек. Цілком логічно, що основним суб’єктом монетизації українських е-книжок на даному етапі має виступити саме держава як постійний клієнт (закупівлі е-текстів для потреб шкіл, університетів, бібліотек, інтернатів, закладів пенітенціарної системи тощо). Це стимулюватиме поступове формування ринку української е-книжки.
Висновки
Домінуюча частина текстів е-книжок (ліцензійних і піратських), що існує в доступі для громадян України, є російськомовною; таке засилля іноземної е-книжки лише посилює «невидиму русифікацію», адже читач е-текстів, фактично, з самого малку звикає винятково до російського цифрового контенту, і в нього, відповідно, формуються такі ж читацькі «мовні» стереотипи та звички.
За відсутності міцного ринку українських е-книжок держава, по суті, лишає напризволяще своїх громадян молодших поколінь (їх виховання, світоглядне становлення) сусідній експансивній культурі та гуманітарному полю, зокрема Російської Федерації. Першочергова протидія цьому: активна участь держави у формуванні українського книжкового (друкованого й цифрового) ринку.
Держава здатна зробити значні кроки для розширення секторів В2С (е-книжки для приватного користування) і В2В (е-книжки для публічного застосування): пролонгація, закупівлі, протекціоністські заходи (законодавчі, адміністративні, медійні, соціальні) для підтримки українських видавців е-книжок, зокрема тих, хто займається дитячою, світоглядно-пізнавальною, науково-спеціалізованою, освітньою, мистецькою та художньою літературою. Лише масоване наповнення ринку якісним продуктом, а також закупівля державою таких е-текстів для потреб шкіл, університетів, бібліотек, інтернатів тощо може закласти фундамент для формування повноцінного ринку українських е-книжок.
Рекомендації
Низка рекомендаційних напрацювань для державної політики на фаховому рівні неодноразово здійснювалася представниками української книговидавничої та книгорозповсюджувальної галузі, а також аналітиками Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів [17]. Їхні пропозиції містять ініціативи передусім безпекового та стратегічного характеру для гуманітарного й економічного поля України: захист прав українського виробника і споживача, пролонгація української культури в країні та за кордоном, збільшення конкурентоспроможності української книжки, захист українського бізнесу від іноземної економічної експансії тощо.
На даному етапі необхідно запроваджувати наступні кроки:
- створити всеукраїнську довідково-інформаційну систему книжкового простору України, яка постійно оновлюватиметься й міститиме актуальну інформацію про стан ринку української друкованої та електронної книжки;
- запровадити щорічний моніторинг тематичного, економічного і фінансового стану книжкового ринку України, який би враховував показники динаміки чи спаду та ключових тенденцій;
- розглянути можливість запровадження «податкових канікул» для українських видавців україномовних е-книжок, передусім, які працюють у секторі B2B (готують контент для широко публічного користування: освіта, наукові та національні проекти, бібліотеки, електронні медіа);
- запровадити державну програму щорічної закупівлі в українських видавців текстів е-книжок для потреб початкової, середньої, професійно-технічної та вищої школи, а також для державних бібліотек, інтернатів та інших соціально-важливих закладів, а також під потреби освітніх і наукових загальнонаціональних проектів;
- закупити рідери для сільських бібліотек і сільських шкіл із навчально-освітнім контентом;
- удосконалити чинне законодавства щодо адміністративного, митного, податкового регулювання діяльності суб’єктів видавничої справи та механізмів ввезення імпортованих книжок на територію України, зокрема й е-книжок;
- розробити і прийняти закон, який би регулював розвиток електронного книговидання, забезпечував захист авторського права і прав інтелектуальної власності; узгодити ці питання із функціонуванням «друкованих» варіантів книжки;
- удосконалити системи обліку (Державного реєстру) видавництв, що здійснюють випуск електронних видань.
Відділ гуманітарної політики
(А. О. Астаф’єв, М. Т. Степико)
Список використаних джерел
1. Ленем Р. Електронне слово: демократія, технологія та мистецтво / Пер. з англ. А. Галушка. – К.: Ніка-Центр, 2005. – С. 129. – (Серія «Зміна парадигми»).
2. Хейлз Кетрін Н. Як ми стали пост людством: Віртуальні тіла в кібернетиці, літературі та інформатиці / Пер. з англ. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С. 54. – (Серія «Зміна парадигми»; Вип.3).
3. Див. Displaybank [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.displaybank.com/_eng/research/report_view.html?id=922&cate=7
4. The New York Times [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nytimes.com/2011/03/23/technology/23google.html?_r=0
5. Друкарство [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://drukarstvo.org.ua/2013/06/72-2012.html
6. Copyright.ru [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.copyright.ru/ru/news/main/2013/3/4/kniga_kontent_avtor/?copy…
7. Pro-books.ru [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pro-books.ru/news/2244/9204
8. Радіо Свобода [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24576777.html/
9. Рынок электронных книг: основные тренды 2013 года // Университетская книга [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unkniga.ru/bookrinok/knigniy-rinok/951-rynok-elektr-knig-201…
10. Там само.
11. Передерієнко Н. І., Копайгора О. В. Дослідження проблеми загострення конкуренції ринку друкованої та електронної літератури // Ефективна економіка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2011
12. Українська правда. Життя [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/person/2012/05/22/102841/
13. The Copyright and Related Rights Regulations 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.opsi.gov.uk/si/si2003/20032498.htm
14. Українці витрачають на книжки у 40 разів менше, ніж німці // ZIK [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zik.ua/ua/news/2012/12/26/386146/
15. Клюка А. Исследование рынка электронной коммерции в Украине / Артем Клюка // AIN.UA [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ain.ua/2013/04/11/120835
16. Хакер [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.xakep.ru/post/60904/default.asp/
17. Див.: Афонін О., Петрова Н. Рекомендації з удосконалення українського книговидання / Олександр Афонін, Наталія Петрова // «Вісник Книжкової палати України». – 2011 р. – № 1 (174). – С. 1-3.