"EGOV 2.0: Новітні підходи до трансформації системи державного управління на базі "Громадських медіа". Аналітична записка

Анотація

 

Охарактеризовано основні тенденції у розвитку мережі Інтернет у зв’язку із популяризацією сервісів, заснованих на концепції Web 2.0. Розглянуто основні відмінності «громадських медіа» (social media) від традиційних комунікативних інструментів (рівень довіри до контенту, охоплення аудиторії). Досліджено практику трансформації системи надання державних послуг та забезпечення прозорості органів державної влади на прикладі політики Адміністрації США.

 

Дано загальну характеристику рівня проникнення окремих ІКТ в українське суспільство, рівня охопленості громадськими мережами українських Інтернет-користувачів та запропоновані рекомендації щодо зміни комунікативної політики органів державної влади України з урахуванням посилення впливу громадських медіа.

 

EGOV 2.0: НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НА БАЗІ «ГРОМАДСЬКИХ МЕДІА»

 

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології та новітні комунікативні сервіси мережі Інтернет, стають генераторами соціальних перетворень у всіх сферах суспільного життя. Не стає виключенням і система державного управління у всій своїй поліаспектності і зокрема – сфері комунікацій між державою і громадянами.

 

Не в останню чергу це пов’язано із тими змінами, що відбулись у зв’язку із формуванням та популяризацією концепцій Web 2.0: «контент, що генерується користувачем» та «громадські медіа».

 

Характерною відмінністю Web 2.0 від попередніх форм мережі Інтернет є:

1. активна участь користувачів у наповненні того чи іншого ресурсу;

2. спрямованість на створення нового контенту;

3. активніше громадське обговорення інформаційних повідомлень;

4. перетворення кожного учасника «громадських медіа» на автономну одиницю генерування новин.

Ключовими елементами, що відносяться до громадських медіа є:

1. Блогосфера. У переважній більшості відкриті для всіх користувачів мережеві (Інтернет) журнали, що ведуться за принципом описування власного повсякденного досвіду та певних роздумів щодо цього. Характерні приклади майданчиків де розміщуються мережеві журнали – Живий Журнал, Blogspot, Blogger, MySpace.

2. Мікроблоги. Багато в чому схожі на традиційні блоги, однак основна відмінність (що і зумовлює специфіку використання) – можливість використовувати лише малу кількість символів (зазвичай – до 140). Це обумовлює їх більш тісну інтеграцію із сучасним мобільним зв’язком, оскільки 140 символів у повідомленні практично ідентичне кількості символів у СМС-повідомленні. Дані системи у більшості використовуються з метою попереднього інформування з окремих питань. Характерні приклади сервісів – Twitter.

3. Подкасти. Це аудіо (рідше – відео) записи, що створюються з метою пояснення позиції автора з певного питання чи просвітницькими цілями. Зазвичай в подібному форматі створюються лекції, подаються коментарі фахівців тощо. Останнім часом є складовою частиною новинних повідомлень в західних Інтернет-виданнях, де крім власне тексту подається посилання на відповідний подкаст. Приклади сервісів - RussianPodcasting, Podomatic, Talkshoe.

4. Wiki-технології. Спільне інформаційне середовище для взаємодії між різними особами з метою створення цілісних інформаційних продуктів, що містять більш - менш виважені та перевірені дані, які підтверджуються відповідними посиланнями на першоджерела. Можуть ставати джерелами дезінформації користувачів. Приклади сервісів - Wikipedia, Intellipedia.

5. Меш-апи (Mash-Up). Сервіси, що повністю або частково використовують в якості джерел інформації інші сервіси, надаючи користувачу нову функціональність для роботи. В результаті такий сервіс може ставати новим джерелом інформації для інших сервісів. Таким чином формується мережа залежних один від сервісів, інтегрованих один з одним. Для вітчизняної сфери державного управління актуальними є американські приклади реалізації подібної ідеї - Recovery.gov та Data.gov.

6. Громадські мережі (social network). На сучасному етапі розвитку – комплексні рішення, що поєднують в собі більшість із вищезазначених елементів громадських медіа. Будуючись за принципом системи персональних блогів, вони надають широкі можливості для суспільних взаємодій, більш інтенсивного обміну інформацією та створенню нового контенту. Приклади - Facebook, MySpace, Вконтакте.

«Громадські медіа» демонструють важливу зміну потреб (бажань) в сучасному інформатизованому суспільстві: дефіцит спілкування, дефіцит уваги, криза соціальних статусів та інститутів, потреба прямого спілкування, персоніфікація новин, можливість швидких зв’язків в умовах обмеженого вільного часу. Кажучи про сучасні «громадські медіа» мова йде в першу чергу про громадські мережі та їх технологічні і комунікативні можливості. Громадські мережі, крім вагомої кількості користувачів, що постійно користуються даною послугою, мають і інший важливий аспект. Відповідно до досліджень, лише 14 % користувачів довіряють прямій інтернет-рекламі, зате 72% вірить рекомендаціям людей в Інтернеті, навіть незнайомих.

 

Зазначені особливості Web 2.0 можуть стати важливим інструментом для органів державної влади (та всієї системи державного управління) не лише для поліпшення власних інформаційних стратегій та збільшення рівню довіри як до урядової інформації, а й базисом для глибинних трансформацій самої системи державного управління. В цілісному вигляді ідея трансформації системи державного управління із використанням інструментарію Web 2.0 описується концепцією eGov 2.0. Основною її відмінністю від традиційних підходів до електронного урядування (eGov 1.0) є те, що в процесі розбудови eGov 1.0 в першу чергу робиться ставка на «комп’ютеризацію» існуючої форми державного управління1 (такий підхід характерний і для України), у той час як eGov 2.0 спрямований на трансформацію самої системи соціальних взаємодій та внутрішньої логіки державного управління у всіх її проявах. eGov 2.0 дозволяє державі взаємодіяти із суспільством на тих рівнях, які до того часу були або не доступними, або вкрай ускладненими: оперативно врахувати думки все зростаючої кількості суб’єктів політичних відносин (мікросоціальні групи, організації та окремі громадяни з високим рівнем суспільної довіри), залучення підприємств та установ всіх рівнів та форм власності у єдині ефективні системи прийняття рішень, вирішувати політичні та культурні проблеми на оперативному рівні із високим рівнем залучення громадськості, враховувати думку навіть мікрогруп, оптимізувати систему внутрішніх зв’язків з метою подолання внутрішнього корпоративізму та забюрократизованості процедур (на рівні окремих державних інституцій) тощо.

 

Такий новий тип державного управління буде відповідати низці важливих критеріїв:

• можливості відслідковування громадської думки щодо проголошених реформ чи критично важливих для суспільства нормативних документів (наприклад: Податковий, Трудовий кодекси);

• можливсті поліпшити зв’язки між різними державними установами та окремими державними службовцями, що дозволить прискорити вироблення управлінських рішень та полегшити їх проходження на всіх етапах прийняття, а також їх міжвідомчого узгодження;

• створити сервіси орієнтовані на наповнення не лише державними службовцями, але й громадянами із критично важливих для суспільства питань (правоохоронна діяльність, протидія наслідкам стихійних лих, забезпечення підтримки громадян за кордоном);

• створити системи представлення державної статистичної інформації для широкої громадськості на основі більш простих та максимально візуалізованих (наочних) статистичних сервісів;

• виробити такі підходи до державних послуг для населення, що будуть дозволяти оперативно їх трансформувати в залежності від реальних потреб громадян.

 

Проведений аналіз тенденцій розвитку «громадських медіа», їх впливу на світовий комунікативний простір та пріоритетах реформування державного управління на засадах більшої відкритості влади та громадяно-центричності державних послуг, дозволив сформулювати наступні висновки та рекомендації:

 

ВИСНОВКИ:

1. Чисельність користувачів громадських медіа (громадських мереж) збільшується надзвичайно інтенсивно. Швидше за все, саме громадські мережі найближчими роками стануть основним джерелом інформації, розваг, спілкування та бізнес-середовищем для більшості користувачів мережі Інтернет.

2. Характерною рисою громадських мереж є високий рівень залученості до їх використання всіх вікових верств населення, хоча вочевидь національні культурні особливості, обмеження технологічного розвитку та традиційні фактори низького рівня імплементації нововведень в життя широких верств суспільства все ще залишаються значимими факторами розвитку сегменту користувачів мережами.

3. З точки зору соціальної поведінки, важливою рисою громадських медіа стає значний рівень довіри до оприлюдненої в них інформації, обсягів охоплення аудиторії та динаміки зворотнього зв’язку.

4. Зростає кількість державних послуг (сервісів), що орієнтовані, в першу чергу, на доступність через мобільні термінали усіх рівнів складності, тим самим забезпечуючи максимальне охоплення такими послугами більшість населення.

5. Більшість урядових порталів розвинутих держав все більше набувають рис або блогу, або у деяких випадках (більш інтенсивної адаптації) – розгалуженої громадської мережі. Зміни відбуваються не лише на рівні візуальних трансформацій (мімікруючи до ізо-рішень традиційних для блогів), однак часто змінюючи лінгвістичну компоненту та семантику повідомлень. Відбувається перехід від традиційної мови «бюрократії» до більш легкої та простої (часто - публіцистичної) мови «громадських медіа».

6. Громадські мережі створюють новий майданчик для проведення ефективних рекламних (інформаційних) компаній за допомогою: роботи з цільовими групами, відсутністю значних рекламних бюджетів, широкого охоплення аудиторії, можливість в оперативному режимі отримувати зворотній зв’язок, можливістю формування «віртуальних фокус-груп». Все це обумовлює зростання зацікавленості до даного середовища не лише з боку комерційних структур, але й державних інституцій.

7. Не зважаючи на все ще низький рівень проникнення громадських мереж в українське суспільство, динаміка збільшення кількості їх користувачів та зростання значимості в якості джерела інформації для значної частини соціально активних громадян, обумовлює необхідність активного використання з боку органів державної влади можливостей «громадських медіа».

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Адміністрації Президента

1.1. Доречним є розгляд можливості щодо проголошення Президентом України всеосяжної політичної ініціативи «Нова держава для нового суспільства» (наприклад: в межах Адміністративної реформи), яка зафіксує основні тези щодо посилення відкритості органів державної влади, системи прийняття рішень та формування громадяно-центричної моделі державного управління на базі сучасних інформаційних технологій. Сайт Президента України має стати основним інтегральним порталом щодо створення такої системи та моніторингу громадської думки із ефективним інструментарієм її узагальнення. Базисною першопричиною необхідності проголошення саме такого курсу можуть виступити три основні тези: «ми створюємо нову, інноваційну державу і ці процеси не можуть оминути державне управління», «з огляду на все зростаючу силу громадянського суспільства та політичної самосвідомості громадян ми маємо більш інтенсивно враховувати їх думку ще на етапі формування державних рішень, а новітні інформаційні технології тут можуть стати основним фундаментом» (дана теза буде особливо актуальна з огляду на протести проти нової редакції Податкового кодексу) та «в демократичному суспільстві держава не може дозволити собі бути настільки ж закритою, як це відбувалось протягом останніх 15 років української незалежності»2. В цілому дана ініціатива буде органічно розвивати передвиборчий тезис «Почую кожного». Крім того, світовий досвід показує, що саме перша особа держави стає в подібних модернізаційних процесах ключовою спрямовуючою силою для переважно інертного державного апарату.

 

1.2. Кардинальних змін потребує Інтернет-представництво Президента України, що має відповідати сучасним трендам подібних представництв лідерів провідних держав світу. Більшість Інтернет-представництв керівників європейських держав (зокрема Франції, Німеччини, Великобританії, Іспанії та європейських наднаціональних інституцій) на сьогоднішній день мають розгалужені представництва в громадських мережах та активно використовують основні сервіси «громадських медіа». Подібна політика «відкритості» з боку української влади може позитивно впливати на сприйняття громадянами керівництва країни. Крім того, це дозволить забезпечити принаймні формальний зворотній зв’язок на ті чи інші події суспільного життя або стратегічні пріоритети розвитку, в яких приймає участь президент та члени його команди.

 

1.3. Нагальною потребою є створення офіційного акаунту Президента України в основних громадських мережах (передусім – Facebook, яка все частіше обирається керівниками держав для подібних цілей) та покладання на працівників прес-служби та Головного управління з питань комунікацій обов’язків щодо його підтримки. Вважаємо за доцільне запропонувати сформувати для підтримки даного комунікативного майданчику окрему групу осіб, що сконцентрувались б виключно на цьому напрямку, оскільки особливості функціонування громадських медіа обумовлюють високий рівень оперативної роботи та залученості в межах системи «запитання-відповідь».

 

1.4. В подальшому такі комунікативні майданчики мають спеціалізовано формуватись під кожне конкретне обговорення та діяти і після прийняття відповідних документів чи прийнятих рішень з метою ситуативних замірів громадської думки, що дозволить більш тематично та комплексно формувати громадську думку з окремих питань, а також дозволить відпрацьовувати на подібних майданчиках можливу аргументацію президентської сторони щодо обговорюваних питань.

 

1.5. Вважаємо за доцільне у оперативних виступах Президента принагідно згадувати про ту чи іншу інформацію, що була залишена на таких комунікативних майданчиках і на яку було прореаговано органами державної влади («дано доручення перевірити інформацію», «розглянуто по суті» тощо). Російський досвід доводить, що подібна технологія є ефективною щодо переконування населення про реальну увагу Президента до висловленої громадської думки через подібні канали зв’язку, а отже і збільшення довіри до конкретних форм комунікативної взаємодії. Варто очікувати певну негативну реакцію політичних опонентів на подібну діяльність на початку такої стратегії.

 

1.6. Актуальною є ідея створення системи електронних петицій. Перші ефективні спроби створення такої системи вже були реалізовані у Великобританії (до 6% громадян користуються даною системою3) та Європейському Парламенті, на громадському рівні і в Україні. Можна відмітити значний позитивний як практичний, так і іміджевий ефект у тому випадку, якщо подібна система буде реалізована в межах президентської ініціативи «відкритості».

 

2. Кабінету Міністрів України

2.1. Трансформація системи державного управління потребуватиме необхідності внесення змін до цілої низки нормативно-правових документів, зокрема:

- Закону України «Про державну службу» (№ 3723-XII вiд 16.12.1993);

- Закону України «Про Національну програму інформатизації» (№ 74/98-ВР вiд 04.02.1998);

- Постанови КМУ «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» (№3 від 4 січня 2002 р.);

- Постанови КМУ «Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики» (№ 10 від 6 січня 2010 р.);

- Типових Положень про роботу прес-служб ОДВ та роботу із зверненнями громадян.

 

2.2. Вбачається доцільним вже в найближчій перспективі створити офіційний акаунт Кабінету Міністрів України у найбільш популярних громадських мережах, а також підготовка Секретаріатом КМУ «Концепції комплексного впровадження елементів інформаційної відкритості ОДВ на базі сучасних інформаційно-комунікативних технологій» який має визначити поетапний порядок імплементації філософії eGov 2.0 в систему державного управління. Дана Концепція має стати органічною частиною підготовленої Державним комітетом з питань інформатизації в 2009 році «Концепції розвитку електронного урядування в Україні» (не прийнята до останнього часу).

 

2.3. Такі комунікативні майданчики вже зараз можна було б використати для обговорень значимих нормативних документів (як наприклад «Податкового кодексу», «Трудового кодексу» тощо) та політичних рішень, що приймаються керівниками держави. Це дозволить досягти декількох важливих завдань:

• створити додаткові форми комунікації, що свідчили б про наміри голови держави бути більш відкритим для суспільства;

• в концентрованому вигляді зібрати основні зауваження та пропозиції і відповідно бути готовими до основних проблемних напрямів протидії прийняттю рішень;

• виступити каналом «м’якого» зменшення невдоволення від тих чи інших рішень та реформ («каналізація гніву»).

 

2.4. В контексті пункту 2.3 варто розглянути можливість залучення до таких обговорень крім працівників прес-служб і експертів, що працюють в системі державного управління, оскільки технології Web 2.0 дозволяють швидше поширювати коментарі та експертні оцінки урядових фахівців із важливих суспільно-значимих питань і тим самим - формувати порядок денний із найбільш актуальних та важливих подій суспільного життя.

 

2.5. Об’єктивною є необхідність зміни характеру продукованого державними інституціями контенту в напрямку збільшення кількості фото- та відео-матеріалів, створення оригінальних текстів написаних у форматі, кардинально відмінному від сучасної традиції прес-служб, підготовка відкритих документів у принципово новому стилістичному оформленні тощо.

 

3. Державному комітету з питань науки, інновацій та інформатизації

3.1. При формуванні планів інформатизації органів державної влади надавати пріоритет проектам, що передбачають не просто спрямованість на механістичну комп’ютеризацію окремих систем державного управління, але й можливість активної участі громадян в їх наповненні та розвитку. Крім того, пріоритетними мають стати проекти, що більш інтенсивно використовують можливості мобільних терміналів (як найбільш розповсюдженого засобу зв’язку в Україні).

 

3.2. Вбачається доцільним розглянути можливість формування пілотних проектів на базі окремих ОДВ щодо створення сервісів, базованих на використанні принципів громадських медіа. Серед можливих:

- Для Міністерства надзвичайних ситуацій: системи раннього сповіщення (наприклад або через пряму розсилку sms або з використання можливостей популярних мікроблогів) про природні чи техногенні катастрофи (зсуви, повіні тощо). Крім того, актуальною була б служба, що в автоматичному або напівавтоматичному режимі здійснювала моніторинг громадських медіа (блоги, громадські мережі, відео-хостинги тощо) щодо згадувань про надзвичайні події природного або техногенного характеру.

- Для Міністерства закордонних справ: базові проекти засновані на використанні можливостей мікроблогів (наприклад - Twitter) з метою поширення серед громадян України, що виїжджають за кордон критично важливої інформації, а також для надання українським громадянам за кордоном можливості екстренного зв’язку (наприклад в разі затримання чи інших позаштатних ситуацій) із представником Міністерства зовнішніх справ у країні перебування. Крім того, більш активна роль МЗС у громадських медіа є об’єктивною необхідністю з огляду на те, що саме на МЗС в цілому покладено обов’язки за формування іміджу держави за кордоном. Доречним в цьому сенсі був би досвід МЗС США та Великобританії. Так, більшість послів (чи високопосадовців посольств) Великобританії ведуть власні блоги (які регулярно оновлюються) про найбільш значимі події в країні перебування чи заходах, в яких вони брали участь.

- Міжвідомчі закриті інформаційно-довідкові системи засновані на принципах Вікіпедії. Подібна технологія використовується в США в межах декількох проектів, і зокрема Intllipedia – закрита система для розвідувальних відомств4. Аналогічні системи використовуються в природоохоронній діяльності, медицині, дипломатичній практиці тощо. В Україні подібні системи також могли б бути цілком затребуваними. Варто відзначити, що дане питання потребує тісних консультацій як із Службою Безпеки України, так і Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації щодо унеможливлення витоків інформації з такої системи.

 

4. Головному управлінню державної служби України

4.1. Головному управлінню державної служби України спільно із Державним комітетом з питань науки, інновацій та інформатизації, вбачається доцільним розглянути можливість створення спеціальної громадської мережі для державних службовців (таким шляхом вже пішли США5 та Росія6). З одного боку це дозволить поліпшити міжвідомчу взаємодію (принаймні фахівці з певних проблем зможуть дізнатись про існування один-одного), а з іншого – надати час державним службовцям для поступової адаптації до нових форматів інформаційної діяльності та внутрішньої взаємодії. Залишається питання щодо закритості/відкритості для широкої громадськості такої мережі. Згаданий досвід США та Росії тут є діаметрально протилежний: відкрита система США, та напівзакрита в Росії, однак принаймні на попередньому етапі закритий варіант здається більш виваженим щодо українських реалій.

 

4.2. Актуальним є питання розробки типових «Правил поведінки державних службовців в громадських медіа», що будуть визначати: загальні характеристики громадських мереж та їх орієнтовної аудиторії, основні принципи поведінки в громадських мережах, базові принципи забезпечення безпеки даних, загальні вимоги до характеру контенту (в основному – найбільш значимі обмеження). Такі методичні рекомендації можуть бути розроблені Головним управлінням державної служби за аналітичної підтримки профільних відділів Національного інституту стратегічних досліджень.

 

Відділ досліджень інформаційного суспільства

та інформаційних стратегій

(Д. Дубов)