"Актуальні проблеми українсько-чеських відносин та перспективи інтенсифікації двостороннього діалогу". Аналітична записка

Відносини України з Чеською Республікою потребують сьогодні оновлення та інтенсифікації. Тривалий час відносини України та Чехії базувалися на активному співробітництві у сфері євроатлантичної інтеграції. Проголошення позаблокового статусу Україною та зміни на політичній арені обох країн ставлять завдання пошуку нового базису двосторонніх відносин.

 

Пріоритетність євроінтеграційного курсу та спільність історичного досвіду обумовлюють високу важливість для України двосторонніх відносин з державами Центрально-Східної Європи. Чехія, в свою чергу, підтримує євроінтеграційний курс України, і прагне відігравати провідну роль у виробленні та практичній реалізації «східного вектору» зовнішньої та безпекової політики Євросоюзу, в першу чергу, - стосовно України.

 

Політична та економічна ситуація у Чеській Республіці

28-29 травня 2010 року у Чехії відбулися парламентські вибори, які стали найбільш напруженими за останні 20 років. Вони змінили розстановку сил на чеській політичній сцені, на якій з’явилися нові гравці (більш докладно – див. Дод. 1).

 

Довідково: за результатами виборів більшість місць в палаті депутатів Парламенту Чеської Республіки (118 з 200 місць) отримала правоцентристська коаліція на чолі з Громадянською демократичною партією (ГДП, 53 місця), разом з утвореною лише в 2009 р. партією ТОП-09 (41 місце) та «Справи громадські» (СГ, 24 місця).

 

13 липня 2010 р. був затверджений склад нового коаліційного Уряду Чехії, запропонований раніше призначеним прем’єр-міністром Петром Нечасом. За визначенням німецької Rheinischer Merkur[1], зовнішньополітично новий керівник уряду відносить себе до табору євроатлантистів та «євроентузіастів» та вважається експертом з питань НАТО і проблем безпекової політки. Серед центральних завдань нового уряду П. Нечас визначив, в першу чергу, оздоровлення державних фінансів (більш докладно – див. Дод. 2).

 

Наразі в Чехії спостерігається падіння довіри суспільства до урядової коаліції, що спричинене низкою корупційних скандалів в грудні 2010 р. та суперечками між двома правлячими партіями. За інформацією Посольства України у ЧР, варто очікувати, що опозиційна партія (ЧСДП) намагатиметься використати наявні суперечності між ГДП та СГ і тим самим спровокувати вихід СГ із коаліції та падіння Кабінету П. Нечаса[2].

 

Зовнішньополітичні пріоритети Чеської Республіки

У січні 2011 р. міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг оголосив про початок комплексного перегляду чеської зовнішньої політики, який має завершитися прийняттям програмного документу. Потреба такого перегляду обумовлюється тим, що з часу вступу Чехії до ЄС зовнішня політика Чехії мала ситуативний характер та випливала з домовленостей між внутрішніми політичними силами[3]. Разом з тим зберігалася певна послідовність щодо ключових зовнішньополітичних пріоритетів: трансатлантичного співробітництва, діяльності в рамках ЄС, прав людини, енергетичної безпеки та диверсифікації постачань енергоресурсів, політики щодо країн Східної Європи (України, Білорусі, Молдови, Грузії, Вірменії, Азербайджану) та Західних Балкан (Хорватії, Сербії, Боснії та Герцеговини, Чорногорії, Македонії, Албанії).

 

Трансатлантичний та європейський напрями залишаються двома стовпами зовнішньої політики Чехії. З часу вступу до ЄС Чехія балансує між атлантичним та європейським напрямом безпекового співробітництва. При чому таке балансування останніми роками дуже сильно залежить від внутрішньополітичних настроїв в Чехії. НАТО залишається основою чеської національною безпеки. Разом з тим спостерігається тенденція до збільшення підтримки серед чеських громадян європейського безпекового виміру. Це змушує навіть проатлантичні політичні сили в Чехії приділяти цьому напряму значну увагу[4].

 

Відносини із США мають для Праги особливу вагу. Чехія виступає постійним союзником Сполучених Штатів. За визначенням МЗС ЧР, Чехія розглядає НАТО не лише з точки зору безпеки, а й як інструмент більшого залучення США у європейські справи та посилення взаємодії між США та Європою. Тісні американсько-чеські відносини періодично стають предметом напруги у відносинах Чехії з партнерами по ЄС, а окремі аспекти співпраці викликали широку критику всередині чеського суспільства[5], що впливало на розстановку сил в чеському уряді та парламенті. Незважаючи на це чеська підтримка дій США залишалася незмінною. Можна очікувати такої позиції і від сьогоднішнього чеського уряду, оскільки Чехія бачить США насамперед гарантом своєї безпеки. Підтвердженням цьому є, зокрема, активна позиція Чехії щодо розміщення США систем протиракетної оборони в Європі.

 

Довідково: з обранням на посаду президента США Б. Обами відносини між Чехією та США зазнали деякого охолодження. Насамперед це було пов’язано із заявою Б. Обами про перегляд планів адміністрації Дж. Буша щодо створення протиракетного щита в Центральній Європі. Уряд Чехії на чолі з прем’єр-міністром М. Тополанеком сприйняв це негативно, на противагу позитивній реакції чеської опозиції. Сьогодні в експертному середовищі Чехії присутня думка щодо того, що чеський уряд шукатиме і надалі можливостей долучитися до нового плану американського протиракетного щита в Центральній Європі.[6]

 

США, в свою чергу, також підкреслюють важливість Чехії, як свого союзника. Не випадково в Празі відбулася ціла низка знакових подій. Під час головування Чехії в ЄС в 2009 р. відбулася перша офіційна зустріч президента США Б. Обами з лідерами ЄС та саміт ЄС-США. Також Прага була обрана місцем підписання президентами Росії та США нового Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО).

 

Європейський вимір зовнішньої політики набуває дедалі більшого значення для Чехії. В рамках ЄС чеська політика фокусуватиметься на економічних питаннях, зокрема подоланні наслідків економічної кризи, реформуванні бюджету ЄС, регуляторної політики та спільного ринку ЄС. Але Чехії складно буде впливати на прийняття рішень в економічній сфері ЄС, оскільки вона досі не є членом єврозони.

 

Згідно з коаліційною угодою уряду ЧР у зовнішньополітичній сфері в якості пріоритетів діяльності визначена підтримка розширення ЄС за умови збереження нинішніх критеріїв вступу. Чеський уряд підтримуватиме розширення ЄС на Західні Балкани, однак, ймовірно, буде виступати проти євроінтеграційного поступу Туреччини. Важливим питанням для Чехії залишатиметься розвиток «Східного партнерства» (саме Чехія була автором цієї ініціативи, вперше оприлюднивши її в документі «не для друку» в 2007 р.).

 

Невеликі розміри та незначний дипломатичний досвід обмежують можливості Чеської Республіки впливати та розвиток політичних процесів на міжнародній арені. Тому Чехія вважає за важливе використовувати можливості зовнішньої політики ЄС задля досягнення власних зовнішньополітичних цілей. Зокрема, це було продемонстровано результатами чеського головування в ЄС в 2009 р.

 

Довідково: незважаючи на складність головування в ЄС у 2009 р., Чехії все ж вдалося досягти певних успіхів[7]:

- чеський уряд відіграв ключову роль у протистоянні економічним протекціоністським заходам всередині ЄС;

- у сфері енергетичної безпеки Чехії вдалося подолати опозиційність Німеччини та забезпечити фінансування (200 млн євро) проекту «Набукко»;

- за сприяння чеського уряду було досягнуто згоди між інституціями ЄС (Радою ЄС, Єврокомісією та Європарламентом) щодо третього енергетичного пакету, спрямованого на лібералізацію внутрішнього ринку газу та електроенергії ЄС та підвищення солідарності країн-членів ЄС перед лицем загроз у сфері енергопостачання.

Чехія досягла формального схвалення «Східного партнерства» і проведення саміту в Празі та прогресу в євроінтеграції Західних Балкан.

 

Успішність Чехії в досягненні своїх зовнішньополітичних цілей через механізми ЄС знаходиться в прямій залежності від відносин Чеської Республіки з державами-партнерами по ЄС. Серед всього комплексу таких відносин на особливу увагу заслуговують відносини Чехії з Францією та Німеччиною.

 

Чехія має тісні відносини з Німеччиною. В першу чергу, вони будуються на активній економічній співпраці. Серед торговельних партнерів Німеччини Чехія знаходиться на 3-му місці після Росії та Польщі у Центральній та Східній Європі та на 13-му місці у світі. Останнім часом взаємини набули також інтенсивності у питаннях спільного узгодження зовнішньополітичних питань та питань у сфері європейської політики.

 

На противагу чесько-німецьким відносинам взаємодія між Чехією та Францією має більш стриманий характер. Насамперед це пов’язано з тісним чесько-американським співробітництвом та підтримкою Чехії залучення США в європейські справи. Особливе загострення в чесько‑французьких відносинах мало місце під час чеського головування в ЄС у 2009 році через висловлені з боку Н. Саркозі сумніви щодо спроможності Чехії ефективно головувати в ЄС та подальшу критики з боку Франції.

 

Важливими зовнішньополітичними партнерами Чехії після США, Німеччини та Франції є безпосередні сусіди – Польща, Угорщина та Словаччина, особливо в контексті регіонального співробітництва в рамках «Вишеградської групи» (В-4), співпраця якої активно продовжується і після вступу до ЄС всіх країн-учасниць. Ще під час свого головування у Вишеградській четвірці протягом 2003‑2004 рр. ЧР активно підтримала ідею істотного розширення співробітництва цього неформального міжнародного об’єднання з Україною в нових умовах членства країн четвірки в ЄС. Дану ідею сьогодні активно підтримують інші учасники В-4. З 1 липня 2011 р. Чехія знову головуватиме у В-4. В якості одного з центральних компонентів інтенсифікації політики щодо держав Східної Європи, Чехія, як і решта держав-учасниць В-4, розглядає підтримку ініціативи ЄС «Східне партнерство».

 

Важливим аспектом чеської зовнішньої політики залишатимуться відносини з Росією. Одним з пріоритетів свого головування в ЄС в 2009 р. Чехія визначала вироблення єдиного підходу зі сторони ЄС до відносин з Росією. Сьогодні політика Чехії відносно Росії розвиватиметься в двох площинах: забезпечення захисту прав людини та диверсифікації енергоресурсів. Напередодні виборів до парламенту в 2010 р. П. Нечас заявив, що Прага без сумнівів критикуватиме Росію за її авторитарні тенденції та сприятиме процесам демократизації в країні[8]. Зі свого боку, Росія враховуючи незначну політичну вагу Чехії всередині ЄС, навряд чи виділятиме значні ресурси на нейтралізацію чеських зусиль на рівні двосторонніх відносин. Вірогідно такі заходи здійснюватимуться у відносинах Росії з більш впливовими країнами ЄС та на рівні бюрократичного апарату ЄС в Брюсселі.

 

Важливим питанням чеської зовнішньої політики є енергетична безпека. Рівень національної енергетичної безпеки в Чехії сьогодні досить високий. Залежність Чехії від імпорту енергоресурсів є однією з найнижчих в ЄС-27[9], а її ресурсна енергетична лінійка досить диверсифікована[10]. Водночас, Чехія розцінює свою залежність від поставок енергоресурсів з Росії як високу і продовжує втілювати стратегію диверсифікації структури постачання і збільшення внутрішніх генеруючих потужностей, включаючи пошук додаткових ресурсів для трубопроводу IKL (Інгольштадт‑Кралупи‑Літвінов)[11], укладання контрактів постачань норвезького газу і завершення АЕС Темелін[12].

 

Довідково: місцева нафта задовольняє лише 3 % попиту. 97 % нафти імпортується через нафтопроводи – «Дружба» (67 %) та IKL (30 %). До 1996 р. нафтопровід «Дружба» виступав єдиним шляхом отримання Чехією нафти. У 1996 р. було офіційно відкрито трубопровід IKL з потужністю, що перевищує поточні потреби в нафті Чехії, з німецького міста Фобург. У Фобурзі він з’єднується з Транс-Альпійським трубопроводом (TAL), що постачає сиру нафту з італійського нафтового терміналу у Трієсті. У 2008 р. у розпал переговорів по розміщенню американської системи ПРО в Чехії, РФ під виглядом «технічних причин» більш ніж на 50 % скоротила поставки нафти до ЧР. Цей інцидент поставив під сумнів майбутнє стратегічне значення трубопроводу «Дружба». Стурбована можливістю закриття нафтопроводу «Дружба» з боку Росії та інших можливих збоїв у поставках, Чехія шукає шляхи збільшення потужностей трубопроводу TAL, можливо також шляхом купівлі акцій компанії. Вона також продовжує будівництво додаткових сховищ.

 

Через практично повну відсутність природного газу власного видобутку Чехія на 91 % покриває потреби за рахунок імпорту, з яких понад 75 % отримує з РФ, решту - з Норвегії. У плани чеської влади входить скорочення долі російського газу у загальних обсягах споживання природного газу до 50%.

 

ЧР залишається одним з найбільших нетто-експортерів електроенергії в Європі.

Враховуючи можливості нафтогону IKL, проект постачання нафти трубопроводом «Одеса-Броди» до НПЗ в м. Кралупи не складає для Чехії інтересу. Зростання зацікавленості Чехії в реалізації такого маршруту постачання нафти буде можливим лише за умови припинення функціонування нафтогону «Дружба» та відсутності можливостей залучення додаткових ресурсів для постачання через нафтопровід IKL.

 

Чехія намагається проводити збалансовану політику диверсифікації енергопостачання, що включає в себе диверсифікацію як джерел постачання, так і їх маршрутів. В цьому контексті Чехія підтримує і проект «Набукко» з метою зменшення залежності від Росії, і проект «Північний потік»[13], вбачаючи в цьому зменшення залежності транзитним шляхам територією України.

 

Водночас, зважаючи на значну перевагу пропускної здатності української газотранспортної системи, модернізація ГТС знаходиться серед потенційно цікавих для чеських підприємців інвестиційних проектів. Головний свій інтерес Чехія вбачає в недопущенні встановлення російського контролю над ГТС України, оскільки це означатиме збільшення як чеської, так і ЄС-сівської енергетичної залежності від Росії.

 

Поточний стан українсько-чеських відносин

Незважаючи на відсутність спільного кордону, Чехія постійно приділяла Україні велику увагу. Традиційно чеська зовнішньополітична активність на українському напрямку відбувалася в площинах підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції та підтримки демократичних процесів і програм розвитку країни. Сьогодні двосторонні відносини потребують оновлення з огляду на політичні зміни, які відбулися в обох країнах.

 

У 2008-2009 рр. політичні контакти між Україною та Чехіє були досить насиченими. Динаміка дещо знизилася через виборчі кампанії в 2010 р. як в Україні, так і в ЧР. Останній візит Президента України до ЧР відбувся у травні 2009 р., а дата відповідного візиту до України з чеської сторони ще визначається.

 

Перешкодою для відновлення контактів на найвищому рівні є надання в січні 2011 р. Чеською Республікою притулку колишньому міністру економіки України Б. Данилишину, проти якого в Україні було порушено кримінальну справу. На сьогоднішній день Чехія займає принципову позицію в цьому питанні та висловлює занепокоєння подальшим розвитком двосторонньої співпраці з Україною та зміцненням відносин між Україною та ЄС. В свою чергу, українська сторона вважає рішення Чехії політично вмотивованим.

 

Така позиція чеської сторони зумовлена її традиційно підвищеною увагою до питання дотримання прав людини та демократичних цінностей. Сучасний чеський уряд прагне продемонструвати свою принциповість у цих питаннях і тому існує висока ймовірність, що справа Б. Данилишина матиме тривале продовження.

 

Слід очікувати, що Чехія продовжуватиме надавати активну підтримку євроінтеграційним прагненням України та сприятиме поглибленню співробітництва між Україною та ЄС. Вважаючи саме себе автором ініціативи ЄС «Східне партнерство», Чехія докладатиме значних зусиль для підвищення ефективності даного формату співробітництва.

 

Незначні спроможності Чехії в зовнішньополітичній сфері певною мірою компенсуються її зв’язками із США та Німеччиною. Це збільшує її політичну вагу в ЄС та Вишеградській групі і додає Чехії можливостей просування власних зовнішньополітичних ініціатив. В цьому контексті Україні слід враховувати прагнення Чехії відігравати активну роль у виробленні та практичній реалізації «східного вектору» зовнішньої політики Євросоюзу, в тому числі стосовно України.

 

Чеська Республіка є важливим торговельним партнером України в Європі (за даними за 2010 р., 6 місце за обсягами експорту з України та 8 місце за обсягами імпорту товарів до України). За загальними обсягами товарообороту Чехія посідає 18 місце в світі серед торговельних партнерів України. В свою чергу Україна посідає 23 місце серед 234 країн світу, з якими ЧР здійснює економічне співробітництво. (більш докладно – див. Дод. 3).

 

Водночас негативною рисою торгівлі України залишається сировинний характер українського експорту до ЧР: понад 85 % експорту становить давальницька сировина (залізорудна сировина та напівфабрикатами з вуглецевої сталі). Натомість, чеська сторона постачає в Україну понад 90 % промислових виробів та продукції «високого переділу».

 

Однак обсяги інвестиційної діяльності держав в економіки одна іншої залишається дуже незначними. Станом на 01.01.2011 р. ЧР інвестувала в Україну 74,9 млн дол. США, що становить 0,2 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій та на 4,9 млн дол. США менше у порівнянні з показниками, зафіксованими 01.01.2010 р. Згідно з даними МЗС України, інформація щодо надходження інвестицій з України в економіку ЧР у 2010 р. є конфіденційною та не оприлюднюється.

 

Водночас, чеська сторона вважає за доцільне продовжувати розвивати українсько-чеське економічне співробітництво в галузі енергетики, транспорту, машинобудування, гірничодобувній промисловості. Важливою складовою двостороннього економічного співробітництва є реалізація спільних проектів у сфері інвестування, промислової кооперації, сільського господарства. Серед таких проектів - участь чеської сторони у модернізації діючих та спорудженні нових українських АЕС, модернізації об’єктів теплоенергетики, транспортному машинобудуванні (більш докладно – див. Дод. 4).

 

Чехія є однією з найбільш відкритих держав-членів ЄС у питаннях працевлаштування громадян України.

 

Довідково: за офіційними даними Посольства Чехії в Україні, у ЧЗ живуть і працюють близько 135 тисяч українських громадян. Втім, за оцінками, реальна цифра значно більша через неможливість врахування даних нелегальної міграції. Крім того, Україна входять у число 15 країн, громадяни яких найчастіше приїжджають до Чехії. За інформацією чеського посольства, лише у 2009 р. було видано 92 тисячі туристичних віз. За неформальним рейтингом, чеське посольство входить у п’ятірку найлояльніших до громадян України посольств.

 

Останнім часом посольство ЧР в Україні серед серйозних проблем визначає питання «візової мафії» (функціонування перед консульськими установами і посольством (на території України) корупційних груп, які, не маючи жодного відношення до роботи посольства чи консульств, пропонують платні послуги за спрощення процедури оформлення візи). ЧР неодноразово зверталася з цього приводу до МЗС України. Однак, в українському законодавстві відсутні нормативно-правові механізми врегулювання подібних ситуацій. Найбільш вірогідним кроком чеської сторони може стати введення системи «аутсорсингу» - передачі права надання послуг з подачі документів на отримання візи комерційній установі (візовому центру), що призведе до здорожчання загальної вартості візи.

 

Висновки

Українсько-чеські двосторонні відносини на сучасному етапі потребують оновлення з огляду на політичні зміни, які відбулися в обох країнах. Чеська зовнішньополітична активність на українському напрямку зосереджуватиметься в площинах підтримки європейської інтеграції та підтримки демократичних процесів і програм розвитку країни.

 

Сьогодні проблемним питанням двосторонніх українсько-чеських відносин є надання в січні 2011 р. Чеською Республікою притулку колишньому міністру економіки України Б. Данилишину. У цьому контексті, Україні слід враховувати високу солідарність ЄС у випадках недружніх актів по відношенню до держави-члена з боку третьої держави та суттєвий вплив США на політичні рішення чеської сторони. Традиційно підвищена увага до питання дотримання прав людини та демократичних цінностей, а також прагнення сучасного чеського уряду продемонструвати свою принциповість у цих питаннях створює високу ймовірність тривалого продовження справи Б. Данилишина.

 

Однак, виходячи з того, що Чехія прагне відігравати активну роль у виробленні та практичній реалізації «східного вектору» зовнішньої політики Євросоюзу, в тому числі стосовно України, вона продовжуватиме надавати активну підтримку українським євроінтеграційним прагненням та всіляко сприятиме поглибленню співробітництва між Україною та ЄС. У цьому контексті значний інтерес для України становить зацікавленість Чехії та Вишеградської групи у підтримці реалізації ініціативи «Східне партнерство». Окрім цього, важливим фактором для України є тісні зв’язки Чехії із США та Німеччиною, які певною мірою компенсують її незначну зовнішньополітичну вагу всередині ЄС.

 

Одним з ключових аспектів співробітництва України та Чехії сьогодні можуть стати реалізація спільних проектів та співробітництво у сфері енергетики (зокрема участь чеських підприємств у модернізації газотранспортної системи України). Водночас, Чехія зацікавлена у недопущенні встановлення російського контролю над ГТС України, а її модернізація знаходиться серед потенційно цікавих для чеських підприємців інвестиційних проектів.

 

Рекомендації

З метою інтенсифікації двостороннього діалогу між Україною та Чеською Республікою доцільно вдатися до наступних заходів:

1) продовжити переговори з метою врегулювання дипломатичного ускладнення щодо надання Чехією притулку колишньому міністру економіки України Б. Данилишину.

 

2) Провести низку консультацій з чеською стороною щодо:

a) перспектив розвитку партнерства України з Вишеградською четвіркою та перспектив співробітництва у ключових сферах, зокрема, енергетичній, у контексті головування Чехії у В-4 з 1 липня 2011 року;

b) перспектив розвитку ініціативи ЄС «Східне партнерство» з метою підвищення її ефективності.

 

3) враховуючи потенційний інтерес чеської сторони до участі у модернізації української ГТС, продовжити переговори та консультації щодо можливих інвестиційних планів та програм (включаючи надання банківських кредитів).

 

4) доручити профільним установам розглянути можливості вирішення проблеми функціонування несанкціонованих суб’єктів перед посольством та консульствами ЧР.

 

Зазначені проблемні питання вимагають підготовки узгоджених пропозицій з боку відповідальних міністерств і відомств України.

Відділ зовнішньої політики

(С. Гуцал, О. Снігир)

 

Додаток 1

Парламентські вибори у Чехії 2010 року

У кінцевому підсумку за результатами виборів більшість місць в палаті депутатів Парламенту Чеської Республіки (118 з 200 місць) отримала правоцентристська коаліція на чолі з Громадянською демократичною партією (ГДП, 53 місця), разом з утвореною лише в 2009 р. партією ТОП-09 (41 місце) та «Справи громадські» (24 місця). Створення даної коаліції оцінюється експертами неоднозначно: від оптимістичного захоплення «закінченням ери двох домінантних партій» до тверезого реалізму щодо створення штучної урядової коаліції, яка є, по суті, «політичним компромісом інтересів».

 

У виборах до нижньої палати парламенту республіки – Палати депутатів – взяли участь 27 політичних партій, але виборчий бар’єр у 5 % подолали тільки п’ять з них. Усупереч усім політичним прогнозам і опитуванням громадської думки, згідно з якими перемогу прогнозували Чеській соціал-демократичній партії (ЧСДП) і перебирали варіанти лівого коаліційного уряду, перемогу одержали праві партії. Хоча ЧСДП набрала найбільшу кількість голосів виборців (22,08 %), вона не змогла набрати необхідної більшості для формування уряду. Партія ліберально‑консервативного спрямування Громадянська демократична партія (ГДП), що перебувала при владі, і яка є традиційним ідейним супротивником ЧСДП, набрала 20,22 % (найгірший результат за всю історію партії, утвореної у 1991 р.). Це стало справжньою поразкою для цих двох партій, які до 2010 р. домінували на політичній арені Чехії, та великих політичних партій загалом. Через результати виборів у відставку подали голови чотирьох провідних політичних партій – ГДП, ЧСДП, Християнсько‑демократичної унії - Чехословацької народної партії (ХДУ‑ЧНП) і Партії зелених.

 

Втім, вибори стали дійсно тріумфом для нових правих партій. Утворена в червні 2009 р. в результаті розколу ХДУ-ЧНП права партія - ТОП-09, яку очолив колишній міністр закордонних справ в коаліційному уряді М. Тополанека Д. Шварценберг (один з найпопулярніших чеських політиків) лише за рік зуміла привернути на свій бік 16,7 % голосів виборців. А зареєстрована в 2001 р. правоцентристська партія «Справи громадські» набрала 10,88 % голосів. Свою популярність партія здобула у 2009 р. з приходом нового голови - телевізійного журналіста Радка Егна, відомого завдяки своїм викривальним телепрограмам на гострі суспільні теми.

 

Разом праві партії набрали 47,80 %, тоді як за лівих у загальному підсумку проголосувало 33,35 %, у тому числі за Комуністичну партію Чехії і Моравії - 11,27 %.

 

Однією з основних причин такої ситуації стало суттєве розчарування громадянами Чехії в економічній ситуації в країні та політиці головних політичних сил. На тлі світової економічної кризи загострилося політичне протистояння, запущене ще парламентськими виборами 2006 року. Тоді жодна з партій не отримала кваліфікованої більшості, а процес формування уряду тривав 230 днів. В 2009 р. Чехія вперше головувала в ЄС, однак уже на самому початку в державі загострилася внутрішньополітична боротьба, яка ледь не коштувала ЧР цієї посади в ЄС. Через це уряд тогочасного прем’єра, на той час ще й голови ГДП М. Тополанека під тиском соціальних демократів був змушений піти у відставку. В результаті владу в Чехії перебрав так званий «уряд урядовців» – позапартійних і позаблокових міністрів. Така нестабільна політична ситуація в країні ускладнила вихід Чехії з економічної кризи та зумовила «втому» виборців від традиційних політиків.

 

Серед причин кардинальних змін на політичній арені Чехії експерти та політологи називають також відносно низьку виборчу активність (62,6 % виборців), а також складність чеського виборчого законодавства, через що деяким політичним партіям, зокрема ХДП-ЧНП и Партії прав громадян, не вистачило буквально 0,7 % для проходження до парламенту. З цієї причини дуже високим виявися процент «розмивання»: 18,85 % загальної кількості голосів виборців були віддані за партії, які не подолали виборчий бар’єр.

 

Додаток 2

 

Економічна ситуація у Чехії

Серед центральних завдань нового уряду П. Нечас визначив, в першу чергу, оздоровлення державних фінансів. У 2009 р. Чехії вдалося уникнути катастрофічного сценарію розвитку за грецьким варіантом, але ціною збільшення заборгованості. Спад чеської економіки у 2009 р. склав 4,2 %. Дефіцит державного бюджету виріс з 2,0 (у 2008-му) до 5,9 % ВВП в 2009 р. Тільки на пакет антикризових заходів з держбюджету було виділено близько 2 % ВВП. Державний борг збільшився з 30 % ВВП в 2008-му, 35,2 % в 2009 р. до 40 % в 2010 р. Це, звичайно, нижче Маастрихтського критерію держборгу в 60 % ВВП і середнього показника заборгованості по країнах - членах ЄС, який в умовах економічної кризи перевищив 70 %. Проте значні ризики представляють високі темпи збільшення чеського держборгу, тільки за останні десять років він збільшився в 3,2 разу.

 

Втім, за даними ЦРУ США, Чехія є однією з найбільш стабільних країн Центрально-Східної Європи. За попередніми оцінками Eurostat, економічне зростання в ЧР становило в 2010 р. 2,4 % (за даними CIA World Factbook - 1,8 %).

 

Джерело: Eurostat[14]; CIA World Factbook[15]

 

Додаток 3

Структура товарообігу між Україною та ЧР та основні українські експортери

Джерело: Держкомстат України

 

У 2010 р. обсяги зовнішньої торгівлі товарами України з Чехією склали 1 374,2 млн дол. США, що на 42,7 % більше у порівнянні з показником 2009 р. Рівень українського експорту до Чехії у 2010 р. становив 626,3 млн дол. США та у порівнянні з аналогічним показником минулого року збільшився на 83,8 %.

 

Рівень чеського імпорту до України у 2010 р. становить 747,9 млн дол. США та у порівнянні з відповідним показником 2009 р. збільшився на 20,2 %. Від’ємне для України сальдо торговельного балансу у звітному періоді склало 121,7 млн дол. США.

 

Таблиця

Товарообіг між Україною та ЧР у період 2004-2010 рр.

 

 

Протягом 2010 р. до основної групи експорту товарів з України до Чехії увійшли: руди, шлаки та зола – (575,2 млн дол. США); чорні метали – (212 млн дол. США); паливо мінеральне, нафта і продукти її перегонки – (89,3 млн дол. США); електричні машини та устаткування – (57,8 млн дол. США).

 

Групи-лідери по імпорту товарів з ЧР до України становлять: котли, машини, апарати і механічні пристрої; полімерні матеріали, пластмаси; електричні машини та устаткування; наземні транспортні засоби, крім залізничних; папір та картон; вироби з чорних металів.

 

Основними українськими експортерами до ЧР є Полтавський та Криворізький гірничозбагачувальні комбінати, металургійні підприємства ім. Ілліча (Маріуполь), «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Алчевський», фірма «Інтерпайп», хімічні підприємства ВАТ «Стирол» та ВАТ «Рівнеазот», «КриворіжНДІБудмаш», «УкрграфітПВП», АТ «Дніпрошина».

 

Додаток 4

Згідно з довідкою Посольства України у Чеській Республіці між сторонами існують або знаходяться на стадії опрацювання проекти у наступних сферах:

 

Діючі проекти:

1. Спільне виробництво тролейбусів.

2. Агротехніка.

3. Атомна енергетика.

4. Технологічна кооперація.

5. Розширення ділових зв’язків.

 

Перспективні проекти:

1. Електропоїзди.

2. Модернізація трамваїв.

3. Енергетичні проекти:

• Участь у модернізації ГТС.
• Участь українських компаній у модернізації газосховищ у ЧР.
• ЄАНТК.