Одним з найважливіших напрямів діяльності щорічного Всесвітнього економічного форуму, що проводиться в Давосі (Швейцарія), є дослідження конкурентоспроможності як основної рушійної сили світового економічного розвитку. Цього року зазначені питання набули особливої актуальності, оскільки саме підвищення конкурентоспроможності є однією з ключових умов виходу з рецесії країн, які зазнали значних втрат внаслідок світової фінансово-економічної кризи (у першу чергу, ЄС та США).
Дослідження, що проводяться у цій сфері Всесвітнім економічним форумом, охоплюють широке коло питань: виявлення і аналізу чинників найбільшого впливу на конкурентоспроможність, проведення порівняльного аналізу відповідних показників по більшості країн світу, розробка рекомендацій щодо механізмів покращення конкурентоспроможності окремих країн, регіонів, а також надання узагальнених рекомендацій. На Всесвітньому економічному форумі, який відбувся 26-30 січня ц.р., було представлено звіт The Global Competitiveness Report 2010–2011[1], що містить останні дані дослідження глобальної конкурентоспроможності.
Рейтинг конкурентоспроможності Global Competitiveness Report побудований на основі Індексу глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index - GCI), який був розроблений для Всесвітнього економічного форуму професором К.Сала-і-Мартіном, і вперше представлений на Форумі у січні 2005 р.
Для аналізу використовуються загальнодоступні статистичні дані та результати опитування керівників компаній у країнах, охоплених дослідженням, за 12 групами чинників, а саме: державні інститути, інфраструктура, макроекономічні умови, охорона здоров'я та початкова освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність товарних ринків, ефективність ринку праці, розвиток фінансових ринків, технологічна готовність, обсяг ринку, рівень розвитку бізнесу, інновації.
Крім того, дослідження враховує стадію економічного розвитку країни – базового розвитку (1), керованої ефективності (2), інноваційного розвитку (3) або перехідний етап (від 1 до 2 та від 2 до 3). На конкурентоспроможність певної групи країн визначальний вплив має відповідна група факторів, для якої розраховується свій субіндекс. Зокрема, за класифікацією Всесвітнього економічного форуму, Україна відноситься до країн перехідного типу від 1 до 2 етапу разом з Вірменією, Азербайджаном, Грузією, Єгиптом, Венесуелою та ін. Росію віднесено до групи країн керованої ефективності (2), як і Китай, Аргентину, Бразилію, Південну Африку та ін.
Крім загального рейтингу конкурентоспроможності країни, визначаються також рейтинги по кожній групі факторів впливу на конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможність країни означає певний рівень її продуктивності, який визначає відповідний рівень добробуту населення, прибутків від інвестицій, характеризує потенціал зростання економіки у довгостроковій перспективі. У свою чергу, конкурентоспроможність формується під впливом низки економічних, політичних і структурних чинників, які визначають умови ведення бізнесу в країні. Результати відповідного дослідження Всесвітнього економічного форуму дозволяють виявити перешкоди на шляху підвищення конкурентоспроможності з метою вироблення керівниками бізнесу та політичними лідерами країн ефективних стратегій для їх подолання і забезпечення сталого зростання.
Цьогорічним дослідженням глобальної конкурентоспроможності охоплено 139 країн (минулого року - 133), було опитано більше 13500 керівників бізнесу.
Перелік країн ТОР-10 рейтингу глобальної конкурентоспроможності залишився незмінним порівняно з попереднім роком із незначними зрушеннями всередині. Лідером рейтингу, як і минулого року, стала Швейцарія. Дещо покращили свої позиції Швеція, Німеччина, Японія, Нідерланди. Незмінним залишається рейтинг Сінгапуру. Незначне погіршення рейтингу спостерігається у США (-2 позиції), Канади та Фінляндії (-1 позиція) і суттєвіше – у Данії (-4 позиції). Отже, незважаючи на помітні втрати від світової фінансово-економічної кризи, перераховані країни залишаються досить стабільними і привабливими для ведення бізнесу та інвестування.
У той же час, характерною особливістю цьогорічного рейтингу є загальне невелике зниження індексу конкурентоспроможності країн 3 групи (інноваційного розвитку) на фоні незначного зростання відповідного показника країн, що розвиваються (переважно 1 та 2 груп).
Найбільшого падіння за 2010 р. зазнали рейтинги конкурентоспроможності Нігерії (-28 позицій), Пакистану (-22 позиції), Лесото (-21 позиція).
Україна у загальному рейтингу конкурентоспроможності 2010-2011 посідає 89 місце серед 139 країн, знизившись на 7 позицій порівняно з попереднім роком (82 місце серед 133 країн). Найгірші результати Україна демонструє по групі базових показників, особливо по групам – макроекономічні умови (132 позиція) та державні інститути (134 позиція).
Так, Україна займає передостанні місця (138 з 139) по ефективності нормативно-правового регулювання у сфері вирішення спорів, регуляторної діяльності, а також захисту інтересів міноритарних акціонерів. Серед інших показників: рівень довіри до влади – 122 позиція, боротьба з корупцією – 127 позиція, незалежність судів – 134 позиція, дотримання фірмами етики поведінки – 130 позиція. 134 місце займає Україна за темпами інфляції та зростання дефіциту державного бюджету.
Неефективними залишаються товарні та фінансові ринки України (відповідно 129 та 119 місця в рейтингу), що значно стримує конкуренцію і перешкоджає розвиткові підприємництва в країні. При цьому серед найгірших показників слід зазначити: ефективність системи оподаткування - 136 позиція, тягар митних процедур - 131 позиція, ступінь монополізації товарних ринків - 128 позиція, ефективність антимонопольної політики - 126 позиція, стійкість банківської системи - 138 позиція, легкість доступу до кредитів – 130 позиція.
У цілому, спостерігається значне відставання України від інших країн перехідної групи (від 1 до 2 етапу) по групам факторів, пов’язаних з макроекономічними умовами, державними інститутами, ефективністю товарних та фінансових ринків.
У той же час, сильними сторонами конкурентоспроможності України на даний час залишаються:
− високий загальноосвітній рівень населення (за якістю початкової освіти Україна посідає 49 місце),
− гнучкий та ефективний ринок праці (за співвідношенням зарплата-продуктивність – 26 місце, невисока затратність ринку праці – 21 місце, простота процедур найму та звільнення – 18 місце, участь жінок у трудовій діяльності – 32 місце),
− великий обсяг внутрішнього ринку та зовнішньої торгівлі (37 місце).
Непогані показники демонструє Україна по групі чинників інноваційного розвитку: висока здатність до інновацій (37 місце), якість науково-дослідних установ (68 місце), наявність вчених та інженерів (53 місце).
При подальшому реформуванні економіки України з метою підвищення її конкурентоспроможності слід враховувати, що зазначені чинники мають залишатися основою для майбутнього зростання.
Слід зазначити, що обстеження, які проводилися в рамках дослідження глобальної конкурентоспроможності, виявили такі основні проблеми для ведення бізнесу в Україні (% відповідей респондентів):
− політична нестабільність - 15,6 %;
− корупція - 13,9 %;
− ускладнений доступ до фінансування - 10,8 %;
− податкове регулювання - 9,6 %;
− нестабільність уряду / можливість переворотів - 9,5 %;
− неефективність державного управління - 8,8 %;
− інфляція - 8,8 %;
− податкові ставки - 8,4 %;
− законодавчі обмеження ринку праці - 2,8 %;
− валютне регулювання - 2,8 %;
− слабкість охорони здоров'я - 2,8 %;
− злочинність - 2,5 %;
− недоліки інфраструктури - 1,5 %;
− недоліки загальної та професійної освіти - 1,4 %;
− недостатній рівень трудової етики на ринку праці - 0,8 %.
У цілому, проблеми, пов’язані з доступом до фінансування, високим податковим навантаженням, корупцією, неефективністю державного управління та податкового регулювання, відчуває більшість країн світу. При цьому країни Європи у більшій мірі відчули проблеми, пов’язані з доступом до фінансування та жорсткими законодавчими обмеженнями на ринку праці. Недостатність висококваліфікованої робочої сили та трудової етики фіксують такі країни, як Алжир, Бахрейн, Ботсвана, Бруней, Камбоджа, Чилі, Єгипет, Гамбія, Грузія, Гонконг, Ізраїль, Йорданія, Казахстан, а також Люксембург та Естонія. Від злочинності потерпає бізнес в Сальвадорі, Гайані, Гватемалі, Гондурасі, Ямайці. Політичну нестабільність визначили основним чинником стримування розвитку бізнесу, крім України, такі країни, як Аргентина, Еквадор, Японія, Молдова, Нікарагуа, Тайвань.
Те, що наведені вище проблеми, які становлять найбільші перешкоди для ведення бізнесу в Україні, мають системний та глибинний характер, свідчить низький рівень з тенденцією до подальшого погіршення низки інших рейтингів країни.
Зокрема, за показником рівня готовності до впровадження е-урядування Україна 2010 року не входить до перших 50-ти країн рейтингу, посідає 51 місце, погіршивши свій показник відносно попереднього дослідження на 13 позицій.
У 2010 році Україна у щорічному рейтингу країн за рівнем корумпованості міжнародної організації «Трансперенсі Інтернешнл» посіла 134 місце, серед 178 країн поруч з Того і Зімбабве.
У 2011 році Україна посіла одне з останніх місць у світі в рейтингу економічних свобод американської неурядової організації Herіtage Foundatіon та газети Wall Street Journal - 164 місце серед 179 країн світу, погіршивши свій попередній результат. Це останнє місце серед європейських держав.
Погіршено також позицію України у рейтингу американської неурядової організації «Freedom House» за 2010 рік: зі списку «вільних» країн її переведено до списку «частково вільних» поруч з Камбоджею, Афганістаном та Свазілендом.
Також наприкінці 2010 року Україна отримала негативні оцінки щодо боротьби з корупцією від Організації економічного співробітництва та розвитку (Стамбульський план дій) та Групи країн Ради Європи проти корупції (ГРЕКО).
Такі низькі оцінки є свідченням збереження в Україні високого рівня корупції, недостатнього рівня незалежності судів, низької ефективності державних інституцій, регуляторної та податкової політики. Ця ситуація не тільки стримує розвиток бізнесу в країні, але й відштовхує потенційних іноземних інвесторів.
Висновки
1. Цьогорічна динаміка індексів конкурентоспроможності демонструє невелике зниження середнього індексу конкурентоспроможності групи країн інноваційного розвитку на фоні незначного зростання відповідного показника країн, що розвиваються. Це цілком відповідає загальній світовій тенденції перерозподілу сил на користь нових центрів зростання.
2. Швейцарія, Швеція, Німеччина, Японія, Нідерланди, Сінгапур, США, Канада, Фінляндія, Данія, як і минулого року, увійшли до ТОР-10 рейтингу глобальної конкурентоспроможності. Це означає, що незважаючи на помітні втрати від світової фінансово-економічної кризи, зазначені країни залишаються досить стабільними і привабливими для ведення бізнесу та інвестування.
3. Індекс конкурентоспроможності України залишається досить низьким, а за 2010 р. знизився порівняно з попереднім роком на 7 позиції (з 82 до 89), що характеризує підприємницький та інвестиційний клімат в країні як складний.
4. Найгірші показники серед інших країн Україна демонструє по групам чинників, пов’язаних з макроекономічними умовами, державними інститутами, ефективністю товарних та фінансових ринків. Це значно стримує конкуренцію і перешкоджає розвиткові підприємництва в країні.
5. Помітними конкурентними перевагами України на сьогодні є високий загальноосвітній рівень населення, гнучкий та ефективний ринок праці, великий обсяг внутрішнього та зовнішнього ринку, а також наявність сприятливих передумов для інноваційного розвитку.
6. Найбільшими перешкодами для ведення бізнесу в Україні на сьогодні є політична нестабільність, корупція, важкий доступ до фінансування, неефективне податкове регулювання, нестабільність уряду та можливість переворотів, неефективність державного управління, високий рівень інфляції, високі ставки оподаткування.
Відділ глобалістики та безпекових стратегій
(О. Резнікова)
[1] The Global Competitiveness Report 2010–2011. World Economic Forum within the framework of the Centre for Global Competitiveness and Performance, January 2011