Міжнародна конференція "Глобальний рух поміркованих". Аналітична записка

Поділитися:

З 17 по 19 січня ц.р. у м. Куала-Лумпур відбулася установча Міжнародна конференція «Глобальний рух поміркованих» (GMM2012, http://gmm2012.org) під гаслом: «Прагнення до міцного і справедливого миру», в якій взяли участь представники більше 70 країн.

 

Захід проходив у Малайзії в контексті просування ініціативи, висунутої у 2010 році Прем’єр-міністром цієї країни Наджибом Тун Разаком під час 65‑ї сесії Генеральної Асамблеї ООН з метою уникнення ототожнення широкими верствами населення планети ісламу, як релігійної течії, з екстремізмом та тероризмом. Згодом ця ініціатива була представлена в ході Восьмої зустрічі Азія-Європа (АСЕМ) в Брюсселі. В травні 2011 р. під час виступу Малайзійського Прем’єр-міністра в Оксфордському центрі досліджень ісламу на тему: «Коаліція поміркованих та міжцивілізаційне порозуміння», концепція поміркованих була представлена для проведення подальших досліджень та введено в користування арабську термінологію Васатіях (Wasatiyah): поміркованість/баланс. Під час засідання Глав Урядів Співдружності в м. Перт (Австралія) дана концепція була представлена для міжнародної спільноти та знайшла своє відображення в Комюніке зустрічі останнього дня засідань. Виголошуючи промову в дослідницькому центрі «Схід-Захід» в середині листопада 2011 р. Прем’єр-міністр Малайзії вперше зазначив, що рух поміркованих набере вигляду інституції та в продовж двох місяців буде створена фундація. 17 січня 2012 р. − «Глобальний рух поміркованих» був започаткований та створена фундація, про що повідомили в ході установчої міжнародної конференції в м. Куала-Лумпур.

 

Відкриваючи конференцію Прем’єр-міністр Малайзії Наджиб Тун Разак наголосив, що запорукою належної відповіді екстремізму та новим викликам стабільності у світі має стати не насилля, а посилення поміркованих сил як серед представників ісламу, так і християнства, буддизму та всіх інших релігій. «Істинна проблема знаходиться не в стосунках між мусульманами та не мусульманами, розвиненими чи країнами що розвиваються, а в розбіжностях між поміркованими послідовниками будь-якої конфесії будь-то це іслам, християнство чи іудаїзм і екстремістами. Поміркованість – це перевірена часом цінність, яка лежить в основі світових релігій. В ісламі, пророк Мухамед радив, що «поміркованість – це найкращий вибір», в християнстві, Біблія говорить «нехай твоя поміркованість буде відома для всіх людей», в іудаїзмі, Тора вчить, що поміркованість в кожній справі «шлях життя», самий сенс іудейської традиції». Тобто якщо поміркованість притаманна світовим релігіям, відповідно екстремізм ніколи не вітався в наших мечетях, церквах, синагогах, храмах.

 

«Ненависть, ворожість, відмова прийняти погляди і цінність інших - це робить екстремізм такою могутньою загрозою. Я переконаний, що час і справедливість восторжествують. Історія твориться не тими хто підтримує екстремізм, а тими хто не відмовляється від своєї віри, твердо стоїть на шляху поміркованості. Прийшов час сказати ні екстремізму. Також важливо знайти відповідь на питання: як виглядає екстремізм, як ми можемо його розпізнати. І відповідь – екстремісти, як і екстремізм сам по собі мають різні форми і прояви, і дізнаємося ми про них лише за діями (вчинками). Я впевнений, що світ добре пам’ятає події 11 вересня, тоді коли дискусії про екстремізм та іслам з однаковим натхненням обговорювалися. Саме тоді регіон Південно-Східної Азії розглядався як «другий фронт» тільки із-за того, що цю територію найбільше в світі населяють мусульмани. Тероризм тут ніколи не мав такого впливу на владу яку він зберігає в інших частинах світу.

 

В той же час коли страшне лихо минулого року трапилося в Норвегії, то перші коментарі вказували на те, що це здійснили мусульманські екстремісти. Але згодом ми всі зрозуміли, що гірка правда була інша, все ж політичні діячі світу, журналісти та коментатори залишалися при думці, що тероризм та іслам дві сторони тієї ж самої медалі.

 

Після того як Тімоті Маквей здійснив масове вбивство в Оклахома‑Сіті, ніхто не сказав, що всі християни якось за це відповідальні. Тоді це виглядає як абсурд, ситуація в якій сьогодні знаходяться 1,3 млрд мусульман. Як це трапилося? Як невелика частина екстремістів, меншість може представляти цілу ісламську віру. Рішення те, що необхідно не лише мусульманам говорити про це, а ми повинні чути поміркованих представників з усіх світових релігій, всіх країн для усунення цього стереотипу.

 

Незважаючи на наші постійні намагання по укріпленню миру в світі та гармонії, ми все ще спостерігаємо наростаючу тенденцію роздмухування ісламофобії. Є намагання зіштовхнути лобами іслам з Заходом, демонізувати іслам та пов’язати іслам з тероризмом.

 

Ми мусимо переконатися, що голоса поміркованих, котрі в теперішній час складають мовчазну більшість, домінують над голосами екстремізму в пошуку рішень проблем, що розростаються, з якими стикається міжнародне співтовариство.

 

Багато відомих і славних вчених, які сповідують іслам розмірковують як іслам як релігія, культура, політика, етнос, економіка може допомогти у вирішенні найбільших викликів нашого часу. Також питання яке цікавить мене, як поміркованість може посприяти не лише у вирішенні питання проявів екстремізму, але також допомогти знайти шляхи подолання глобальної економічної кризи. Наскільки ми спроможні створити дійсно глобальну економіку яка працює в інтересах багатьох, а не декількох?».

 

У цьому зв’язку, Прем’єр-міністром пропагується досвід Малайзії, «яка тривалий час є синонімом та ототожнюється не з екстремізмом, а з поміркованістю та толерантністю. Більшість населення складають мусульмани, але поруч з ними співіснують великі групи індусів, буддистів, християн, даосів та сітхів. Ми гордимося різноманіттям. Ми маємо велику кількість етнічних груп, численні релігії, але наша мета єдність і мирне співіснування, гармонія. Зміцнення національної єдності здійснюється в рамках концепції «Одна Малайзія», за якою сприйняття різноманітності є джерелом об’єднання людей різних національностей, гармонійного розвитку країни та толерантності».

 

«Малайзія завжди вибирала шлях поміркованості. Для цього варто подивитися на нашу історію, як ми здобули незалежність від британців в 1957, як поновили наші стосунки з Індонезією в 1965, як ми допомагали створювати АСЕАН в 1967, відновлювалися після трагічних подій травня 1969, як зміцнювали економічний та безпековий простір в рамках спільноти АСЕАН в 1993 та 2009. Кожний був важливим момент в історії нашої країни і кожний досягнутий через широке публічне обговорення та дебати. Але величчю Малайзійського досягнення є поміркованість її людей, поміркованість як сутність, як основа основ розбудови всіх світових цивілізацій. Бути поміркованим не значить бути слабким, самозаспокоєним чи байдужим.

 

Нині у світі накопичилось багато проблем і ми знаходимося в особливий час світової історії. Загрози нової світової війни, глобальна фінансова криза, скорочення запасів корисних копалин, природні катаклізми – це все з чим людство не стикалося в таких масштабах раніше. Подолати все це ми зможемо шляхом критичного розмірковування про нашу спільну цивілізацію. Вибір за нами. Чи ми приймаємо ворожість та підозрілість чи робимо спроби сприйняття бачення кожного іншого світу», − зазначив він.

 

Прем’єр-міністр повідомив, що нині утворюється Інституція Васатіях, яка буде працювати як частина Офісу Прем’єр-міністра та закликав до створення «Глобального руху поміркованих» з метою боротьби з ісломофобією та усунення ворожнечі між мусульманським світом та Заходом.

 

Він сказав, що Малайзія продовжить співпрацювати по програмі з Альянсом Цивілізації ООН та буде здійснювати інші міжкультурні і міжконфесійні діалоги таким чином, щоб помірковані здобули тріумф над екстремізмом завдяки Глобальному руху поміркованих.

 

У доповіді доктора Х. Мухаммада Юсуфа Калла, колишнього віце-президента Індонезії (2004-2009 рр.) на спеціальній панельній сесії «Демократія і поміркованість» прослідковувалася думка про роль та місце демократії в сучасному житті на прикладі Індонезії.

 

«Кожна нація має власну мету для реалізації – це збереження суспільного миру та розбудова розвинутого суспільства». На його думку, для досягнення цієї мети необхідно мати наступні умови:

  • гармонія у суспільстві;
  • мир та гуманність;
  • стабільність та порядок;
  • можливість співпрацювати з іншими народами та країнами.

 

«Ми потребуємо гармонії у суспільстві для збереження соціальної довіри, працювати разом та підтримувати один одного. Ми потребуємо миру для унеможливлення насилля, яке призводить до соціальних потрясінь та соціального недовір’я. Ми потребуємо стабільності та порядку для здійснення цих двох умов. Який шлях для досягнення цього? Хотів би запропонувати взаємодоповнення між миром, поміркованістю та демократією.

 

За останні двадцять років демократія найбільш бажана форма суспільного устрою. Статистика це підтверджує. Серед 200 країн у період Холодної війни, лише 30 % були такими, які сповідували демократичні принципи. По завершенню цього періоду цифра стрімко зросла до рівня більше 6 0%. Демократія – це платформа на якій громадяни знаходяться поруч один з одним в абсолютній рівності. Якби її не існувало в Індонезії, навряд чи був би я Віце-президентом своєї країни. Слід зауважити, що демократія існує не лише для демократії, це інструмент для суспільного досягнення мети гармонійного суспільства. Демократія – це інструмент, завдяки якому люди можуть висловлюватися вільно, відкрито, підтримувати політичні уподобання, мати можливість бути почутими та зберегти свою гідність».

 

На думку Х. Мухаммада Юсуфа Калла, демократії притаманні два сутнісних та сучасних елементів - поміркованість та гармонія. Індонезія – підтвердження цього твердження. Що стосується ісламу, то в Індонезії, як і в цілому в Південно-Східній Азії, він має поміркований характер оскільки першими послідовниками були торговці, які раціонально підходили до неуможливлення будь-яких конфліктів з місцевими мешканцями. Іслам поєднався з місцевими віруваннями і зробив вагомий внесок у розвиток демократії в Індонезії. «Я не поділяю думку, що функція демократії − це збереження необмеженої свободи. Демократія обмежує свободу через те, що демократія надає рівні можливості для кожного, тому жоден не може заявити про необмежену свободу, тому що як тільки хтось заявить про необмежену свободу - свобода інших буде піддана небезпеці. Після цього ідея рівності заперечується. Виходячи з цього, функція демократії полягає в балансуванні, підтримці та захисті свободи кожного в рівній мірі. Альтернативна думка тільки збагачує демократію, відмінність від усталеного – це життєва сутність демократії. В правильно застосованій демократії не має місця насиллю та екстремізму», − зауважив доповідач.

 

У доповіді доктора Х. Марті Наталегава, міністра закордонних справ Індонезії на тему: «Згладжування розбіжностей і конфлікту інтересів: досвід Індонезії» йде ознайомлення з досвідом Індонезії на шляху розбудови демократії, де прекрасно співіснують іслам, демократичні принципи та відбувається оновлення країни. Зміни, які відбулися в індонезійському суспільстві та набутий досвід неодмінно допоможе трансформуватися іншим країнам та зможе бути використано на міжнародному рівні, згладжуючи розбіжності та існуючі конфлікти інтересів. На його думку, слід більше враховувати зростаючу роль країн що розвиваються (нових центрів зростання) та їх участь у глобальній економіці. Для цього необхідно здійснити реформу міжнародної фінансової системи та разом з розвинутими країнами працювати над вирішенням глобальних проблем.

 

«Як прихильник миру серед націй та всередині нації, Індонезія палко підтримує ініціативи «Глобального руху поміркованих» та буде докладати максимум зусиль щоб їх голос був почутий всередині країни та серед громадян інших держав». Невипадково для висвітлення цієї теми використовується досвід Індонезії. Адже наша країна складається більше ніж з 300 етнічних груп. Це батьківщина найбільшої в світі мусульманської громади. Поруч співіснують релігійні громади індуїстів, буддистів, конфуціанців та різних течій християнства. Сьогоднішня Індонезія сформувалася завдяки впливів Близького Сходу, Південної Азії і, звісно, країн західного світу. У нашому суспільстві широко представлений спектрум політичних течій. Ми здійснили успішний перехід від авторитаризму до системи повноцінної демократії. Ми такі різні, але водночас сильні лише разом. Звісно, часи не завжди були такі приємні. Так ми мали прояви та загрози сепаратизму, етнічні протиріччя та релігійні конфлікти. Складні часи настали відразу після економічної кризи 1998 р., дехто пророкував балканський сценарій розпаду для Індонезії. Але поміркована більшість залишалась прихильною до думки про об’єднану країну. Замість того щоб роз’єднатися ми вистояли та прийняли нову концепцію та застосували нові підходи. Ми здійснили реформу управлінської системи. Завдяки цьому ми встояли проти загроз. Кожен може бути почутий та кожна думка взята до розгляду пошуку спільного існування.

 

Пройдений шлях Індонезії до демократії знайшов своє продовження в створенні Балійського форуму демократії. Це єдиний міжурядовий форум Азії, завдяки якому відбувається обмін думками з питань політичного розвитку. Ми переконані, що завдяки цьому форму ми можемо вчитися один в одного, обмінюватися досвідом та розглядати різні підходи як частину політичного розвитку.

 

З досвіду Індонезії хочу поділитися двома базовими висновками. Перший: Демократія – це ефективний інструмент в подоланні конфлікту інтересів в середині суспільства. В розбудові суспільства ми застосовуємо принцип «нас багато, але ми єдині», та ми слідуємо обов’язковій традиції проведення консультацій для досягнення консенсусу. Широко вжиті п’ять принципів національної філософії - повага та взаєморозуміння, людяність, віра в Бога, національна єдність та соціальний порядок. Саме завдяки цьому демократія змогла розквітнути в нашій країні та підсилитися цінностями ісламу і інших віросповідань, нашою культурою та традиціями, нашими соціальними стандартами. Беручи до уваги наш досвід ми стверджуємо, що іслам, демократія та суспільні зміни можуть розвиватися разом. Демократія приносить політичні, соціальні та економічні дивіденди.

 

Я стверджую, що різноманітна Індонезія – це не проблема та загроза, а актив (цінність) для оцінки та подальшої розбудови. Цей же принцип може бути застосований і глобальних масштабах. Різноманітність світу принесе користь для людства та розкриє по-новому потенціал. Відтак другий висновок. Найбільш ефективна відповідь для вирішення конфлікту національних інтересів на глобальному рівні – це демократизація глобального управління», − сказав доповідач.

 

На думку доктора Х. Марті Наталегава, слід більше приділяти уваги, чути голос та враховувати зростаючу роль країн, що розвиваються та їх роль у глобальній економіці. Саме нові центри зростання закликають до здійснення реформи міжнародної фінансової системи та разом з розвинутими країнами працювати над вирішенням глобальних проблем. Це і є унікальна можливість для демократизації глобального управління.

 

«Я переконаний, що зміни які відбулися в індонезійському суспільстві та наш досвід допоможе трансформуватися іншим країнам та буде перенесений на міжнародний рівень і дасть змогу згладити розбіжності та конфлікти інтересів. Від цього виграє все людство. Помірковані в світі мають відчувати себе не ізольовано один від одного, а докладати зусиль щоб діалог набирав більших масштабів», - підсумував доповідач.

 

У доповіді професора С. Джаякумара, колишнього заступника прем’єр-міністра, старшого міністра і міністра закордонних справ Сінгапуру під час сесії останнього дня роботи конференції на тему: «Вирішення конфліктів: потреба нової міжнародної парадигми» головною тезою висувалося вивчення та застосування досвіду країн АСЕАН в питанні подолання конфліктів, вирішення спірних питань та можливість поширення цієї практики та використання іншими країнами та міжнародною спільноти.

 

«Сінгапур, як країна з великою кількістю національних меншин, представників різних релігійних вірувань та культурних традицій підтримує ініціативу Прем’єр-міністра Малайзії Наджиб Тун Разака як заклик до пошуку «поміркованої більшості», «належної відповіді екстремістам» та зусилля направлені на розбудову «мирного, безпечного та рівного світу». Всі форми екстремізму будь-то етнічного, релігійного чи лінгвістичного потенційно можуть сприяти насильству. Лише через суспільний мир та гармонію можна досягти соціального балансу для розвитку суспільства та країни. «Глобальний рух поміркованих» допоможе вибудовувати довіру та слугуватиме мостом діалогу між націями, релігіями, Сходом та Заходом».

На думку доповідача, при виникненні різного роду тертя, конфліктів (кордони, морські шляхи, історичні пам’ятки, спірні території) всередині країни чи міждержавному рівні слід вирішувати шляхом залучення зусиль всієї спільноти, проведення мирних переговорів та застосування міжнародного права. І цей механізм вже започатковано серед держави АСЕАН. «Шлях АСЕАН» − це метод, який застосовується десятьма країнами цього регіонального об’єднання. Завдяки ньому вирішуються всі чутливі питання шляхом сповідування принципу консенсусу, проведення консультацій та пошуку спільних інтересів. Він сприяє унеможливленню конфліктів, згладжування гострих кутів та пошуку шляхів поглиблення співпраці. На базі даного методу в межах АСЕАН підготовлене серйозне правове підґрунтя у вигляді міждержавних договорів, механізм яких дає змогу мінімізувати конфлікти. Не слід думати, що країни, які входять в це об’єднання позбавлені конфліктів та спірних питань. Але завдяки механізмам, які ці країни започаткували, конфлікти та розбіжності вдається уникати та долати через діалог та консенсус. Цю практику можна поширити і для міжнародної спільноти.

 

Як приклад Професор С. Джаякумар розглядає механізм залучення третьої сторони для вирішення міждержавних конфліктів. Це може бути або звернення до Міжнародного суду чи Постійної палати третейського суду (вирішення територіальної приналежності островів багаті на вуглеводні).

 

«Сьогодні ми є свідками проявів групових конфліктів в межах однієї країни чи міжрегіонального тертя загалом. Існування етнічних, релігійних, культурних конфліктів сучасності є загрозою міжнародному миру та безпеці. За даними Інституту досліджень миру в Осло, починаючи з 1945 р. трапилось 1776 різного роду конфліктів, 1540 з яких (87 % від загальної кількості) були породжені внутрішніми конфліктами. Для вирішення сучасних конфліктів слід враховувати цілу гаму сплетінь соціальних, культурних, політичних та релігійних факторів. На думку доповідача, механізмом сучасного вирішення конфліктів є привентивна дипломатія, діалог, заходи покращення довіри, неофіційні контакти».

 

Підсумовуючи, доповідач наголосив, що в разі появи конфлікту провідну роль має відігравати уряд. Від його дій залежить розробка, підготовка та просування законопроектів, які направлені на унеможливлення екстремістських проявів та породження конфліктів. Впливові групи, включно з їх лідерами, повинні сміливо висловлювати свою думку, чинити опір екстремістам та засуджувати їх діяльність. Підтримувати діалог в суспільстві та пропонувати альтернативні обговорення з проблем екстремізму мають відомі особистості, неурядові громадські організації та ЗМІ. Саме їх зусилля набагато важливіші в сучасному світі аніж технології, які змінили шляхи поширення ідей та методів взаємодії між людьми. Незважаючи на весь прогрес сучасних технологій, вони приховують у собі і такі елементи коли за висловленими думками приховується анонім. Прикладом цього може бути інтернет, користуючись яким можна досягти широкої аудиторії при цьому не виказуючи свою персоналію.

 

На його думку, все суспільство має працювати разом в ім’я збереження єдності, унеможливлення проявів екстремізму та з метою миру, стабільності та процвітання. Цей механізм необхідно використовувати при створенні нової парадигми, нових підходів вирішення конфліктів як на міжнародному так і національному рівні.

 

В ході обговорення 7 сесії свої думки та бачення представив Тімо Ківімакі професор політології, Університету Копенгагена, Голова Правління Calx Proclivia організації яка має величезний досвід в наданні порад урядовим, неурядовим структурам та конфліктуючим сторонам в пошуку шляхів уникнення та запобігання конфліктів. Тема його виступу: «Вирішення конфліктів: потреби нової парадигми». Доповідач, послуговуючись статистичними даними, на прикладі країн Південної Азії та країн АСЕАН демонструє шляхи в подоланні конфліктів та розбіжностей. Головний принцип вирішення конфліктів бачить діалог, проведення переговорів та усунення спірних питань мирним шляхом.

 

В спеціальній доповіді Й.В. Дулі Ян Терамат Назрін Азлан Шаха, Султана Штату Перак (Малайзія) на тему: «Міжцивілізаційний діалог: надія на майбутнє» представлено його роздуми та бачення про співіснування та міжцивілізаційний діалог західного та мусульманського світу. Він зазначив, що ще у 1990 р. Бернард Льюіс запропонував гіпотезу «зіткнення цивілізацій» західної, яка наслідувала іудейсько-християнські традиції, та ісламської. Згідно неї із завершенням епохи холодної війни «великим вододілом людства та головним джерелом конфліктів буде відмінність культур». Національні держави залишатимуться головними гравцями у світовій політиці. При цьому принципові конфлікти будуть відбуватися між націями або групами різних цивілізацій. Зіткнення цивілізацій домінуватиме у світовій політиці, що спричинятиме «лінію протистояння» в майбутньому». Доповідач закликає, що ми зобов’язані навчитися співіснувати разом. Спілкування, обмін думками, пошук спільних рішень та створення майданчиків для обговорення гострих питань між західним та мусульманським світом - ось завдання для всіх. Ці світи краще знатимуть один одного та глибше пізнаватимуть себе тоді, коли співіснуватимуть та взаємодоповнять один одного. І приклади цього існують нині. Зокрема, на 59-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН в 2005 р. Прем’єр-міністром Іспанії Хосе Луісом Родрігесом Сапатеро була представлена ініціатива про Альянс Цивілізацій ООН (далі − АЦ). АЦ запропонувала суттєво зменшити тертя у стосунках між Західним та Ісламським світом. Налагодити цей діалог можна шляхом спільних зусиль у боротьбі проти екстремізму завдяки всебічній співпраці.

 

У 1995 р. під час Європейсько-середньоземноморської конференції у м. Барселона був започаткований Барселонський Процес та прийнято Барселонську Декларацію 15-ма країнами Європейського Союзу та 14-ма країнами Середземноморського регіону. Її головним завданням було реалізація так званого «європейсько-середземноморського партнерства» (Euro-Mediterranean Partnership) з державами східного та південного Середземномор’я шляхом мирної розбудови середземноморського регіону, забезпечення безпеки, спільного процвітання та тісніших стосунків між країнами західного та ісламського світу.

 

Наступний крок – це «Глобальний рух поміркованих», майданчик який поєднує поміркованих та є голосом миру серед людей всіх культур та вірувань. «Через діалог та взаємну співпрацю об’єднатися поміркованим силам проти екстремістів у кожній країні, не беручи до уваги якої ти віри, національності чи представник культурного середовища. Помірковані мають перехопити першість у екстремістів у донесені ідей та думок направлених на мирне співіснування різних народів та представників різних культур та релігій».

 

Й.В. Дуля Ян Терамат Назрін Азлан Шах переконаний, що зіткнення цивілізацій не відбудеться. Людство об’єднує набагато більше і кожного дня воно створює нові можливості та будує «нові мости єднання». В той же час, насилля та війни поміж держав та націй, як сумна сторона їх буття, будуть тривати до тих пір, аж поки людство не усвідомить єдиноможливу істину - стався до інших так, якби ти хотів, щоб ставилися до тебе. Це дозволить набагато простіше вести діалог та пошук вирішення конфліктів і розбіжностей мирним шляхом замість демонстрації сили та проявів насилля.

 

Книга «Голос ісламських поміркованих Малайського світу» Тана Шріx доктора Мухаммада Камаль Хасана, професора Міжнародного ісламського університету Малайзії, який був першим ректором даного учбового закладу і займав цю посаду впродовж трьох термінів, написана для немусульманської аудиторії світу, а також адресована мусульманським лідерам, представникам інтелігенції, фахівцям даної проблематики та всім зацікавленим у дослідженні можливості співіснування мусульманського та західного світу.

 

Книга доктора Мухаммада Камаль Хасана складається з 3 частин та 11 глав, у якій у вигляді есе проливається світло на існуючі глобальні виклики та «новий світовий устрій» після подій 11 вересня, що розпочав непорозуміння між західним та ісламським світом.

 

«Голос ісламських поміркованих лунає з сучасної Малайзії, яка є синонімом та ототожнюється не з екстремізмом, а з поміркованістю та толерантністю. Більшість населення країни складають мусульмани, але поруч з ними співіснує велика кількість представників інших вірувань, етнічних груп, і всі вони живуть мирно, у гармонії та сприяють суспільному прогресу», стверджує автор. Саме тезу мирного співіснування мусульман та немусульман і пригне донести у своїй книзі.

 

Відділ зовнішньої політики

(С. Кошовий)