Анотація
В аналітичній записці проаналізовано основні пріоритети зовнішньої політики Словацької Республіки, охарактеризовано роль та місце України в ній. Проведено порівняльний аналіз змін зовнішньополітичних пріоритетів Уряду Словацької Республіки в контексті зміни політичного ландшафту. Вироблено рекомендації щодо інтенсифікації українсько-словацьких відносин.
ПРІОРИТЕТИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УРЯДУ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ: РОЛЬ ТА МІСЦЕ УКРАЇНИ
Незважаючи на активність країн Центральної Європи у напрямку як ценрально-, так і загальноєвропейської інтеграції, кожна з цих країн дотримується власних принципів у реалізації зовнішньої політики. Сучасний постінтеграційний стан співробітництва Словаччини з країнами-сусідами характеризується розгортанням активної міждержавної взаємодії на нових засадах та принципах.
З огляду на це, сучасна Програма діяльності Уряду СР на період 2012‑2016 рр. особливо зорієнтована на розвиток зовнішньої політики держави. Навіть сама назва частини Програми «Зміцнення положення Словацької Республіки в Європейському Союзі та у світі» свідчить про наголос нової словацької влади на демонстрації своєї однозначної проєвропейську спрямованість та про пріоритетність для неї членства Словаччини в Євросоюзі[1].
У 2014 році виповнюється 10 років з моменту приєднання СР до ЄС. З цієї нагоди Уряд СР має намір підготувати аналіз підсумків членства Словаччини в ЄС та встановити подальші пріоритети для функціонування СР в рамках Євросоюзу. При цьому Уряд СР буде виходити з того факту, що зі вступом до шенгенської зони, введенням єдиної європейської валюти та завершенням перехідного періоду для вільного переміщення робочої сили Словаччина досягла в даний час максимально можливого ступеню інтеграції.
Також слід зауважити, що Уряд СР всіляко підтримує процеси прийняття рішень на основі спільних дій членських держав та європейських інституцій у ході вирішення питань про правила функціонування ЄС. Особливу увагу Уряд СР приділяє принциповим багаторічним стратегічним питанням ЄС, які мають безпосередній вплив на виконання основних завдань у сфері фінансів, економіки, регіонального та соціального розвитку, безпеки та зовнішньої політики Словацької Республіки. Наразі Уряд СР спрямовує свої зусилля на підготовку Багаторічного фінансового бюджету ЄС на 2014‑2020 рр., реалізацію цілей стратегії ЄС «Європа-2020»[2], стабілізацію фінансового середовища та спільної валюти євро, підтримку поглиблення єдиного ринку, формування спрямованих на підвищення енергетичної безпеки концепцій, а також на сферу здійснення Євросоюзом зовнішніх відносин у контексті пріоритетів зовнішньої політики Словацької Республіки.
Ґрунтуючись на чіткій проєвропейській позиції Уряд СР наразі здійснює також активні кроки у напрямку якнайшвидшої ратифікації трьох нових договірних документів, особливо важливих для держави: Договору про створення Європейського стабілізаційного механізму, Договору про забезпечення стабільності, контролю та координації економічного і валютного союзу, а також змін та поправок до ст. 136 Договору про функціонування Європейського Союзу. В цьому контексті урядом запланована ревізія імплементації політик та інструментів соціальної і регіональної згуртованості, покращення умов для ефективного черпання європейських фондів як важливого інструменту економічного і регіонального розвитку, а також розвитку інфраструктури.
Що стосується секторальних політик, Уряд СР приділяє першочергову увагу створенню європейського правового середовища у сфері енергетики, транспортних інфраструктур, розвитку внутрішнього ринку, захисту навколишнього середовища та заходам щодо пом'якшення наслідків зміни клімату, а також формуванню європейської торгової політики по відношенню до зовнішніх партнерів ЄС.
Основоположною лінією зовнішньої політики Уряду СР в її регіональному вимірі є політика добросусідських відносин на основі партнерства, рівноправності держав та діалогу з Чехією, Польщею, Австрією, Угорщиною та Україною – з метою сприяння економічному та соціальному розвитку, територіальної згуртованості та солідарності. Крім того, Словацька Республіка є і надалі залишатиметься активним членом Вишеградської групи, в рамках якої зосереджуватиметься на пошуку тем і сфер, які країни В-4 можуть спільно представляти в Європейському Союзі на інших відповідних форумах[3].
Виходячи із зовнішньополітичної частини Програми Уряду СР на період 2012-2016 рр., можна стверджувати, що словацька влада готова до співпраці з Україною у двох напрямках – двосторонньому (у рамках чого словацька сторона розвиватиме весь комплекс відносин з нашою державою як з своїм сусідом на Сході) та багатосторонньому (словацька сторона підтримуватиме європейську інтеграцію України у разі виконання нею відповідних критеріїв та умов членства в ЄС). Можна також прогнозувати, що головний наголос у рамках двосторонньої співпраці між Україною та Словаччиною словацька влада робитиме на економічній сфері (інвестиції, транспорт, енергетика, туризм тощо) та на реалізації конкретних проектів, що матимуть безпосередній позитивний вплив на економіку Словаччини в кризовий та посткризовий періоди (зокрема, таким проектом є обговорювана на протязі кількох років ширококолійна залізниця між Україною та Австрією територією СР).
Що стосується співпраці української та словацької стороні у рамках багатосторонньої співпраці – зокрема, у контексті інтеграції України в Євросоюз, – то варто передбачати, що Уряд Словаччини не лише вербально підтримуватиме згадану інтеграцію та робитиме деякі практичні кроки у цьому напрямку (йдеться про передачу Україні словацького досвіду інтеграції та трансформації), але й, з метою зміцнення свого іміджу адвоката та провідника інтересів нашої держави в ЄС, може вдатися до більш конкретних заходів – наприклад, заробити собі дивіденди завдяки ратифікації одною з перших з числа країн-членів ЄС Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Оптимізації відносин між Україною та Словаччиною сприяє зростання зацікавленості Братислави у створенні зони вільної торгівлі між Києвом та ЄС, функціонування якої забезпечить збільшення обсягів зовнішньої торгівлі товарами та послугами (у першу чергу, у сфері транспорту і логістики). До періоду, коли мають бути введені в експлуатацію нові енергоблоки атомної електростанції у м. Моховце[4], Словаччина зазнаватиме дефіциту електроенергії власного виробництва, з огляду на що виробництво будь-яких енергоємних товарів для словацьких підприємств в Україні може виявитись взаємовигідною формою співробітництва у промисловій сфері.
Для України ж неоціненним є досвід вступу Словаччини до ЄС, зокрема, пройдений нею шлях внутрішньої трансформації, адаптації національного законодавства до стандартів Євросоюзу. Зокрема наразі в Україні завершено спільний українсько-словацький проект загальнонаціональної дискусії щодо різноманітних аспектів функціонування Євросоюзу «Національний конвент щодо Європейського Союзу в Україні», який передбачає передачу українській стороні словацького досвіду організації перед вступом Словаччини до ЄС[5].
Загалом логіка сучасної політики Словаччини щодо співробітництва а з Україною спрямована на підтримку поступового входження України до європейського простору. В цьому контексті ключове місце у відносинах між нашими державами завжди посідало торговельно-економічне співробітництво. Загальний зовнішньоторговельний обіг між Україною та Словаччиною, у 2012 році становив суму 1,32 млрд доларів США. Для збереження такої позитивної динаміки першочерговими заходами є, по‑перше, якнайшвидше підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яка передбачатиме створення зони вільної торгівлі, що, безперечно, позитивно вплине на торговельні взаємини двох країн. По-друге, необхідно нарощувати потенціал двосторонньої торгівлі, секторальної та регіональної співпраці, повноцінно використовуючи наявні механізми спільних комісій, організовуючи бізнес-заходи - презентації, виставки, бізнес-форуми.
Важливою складовою відносин є міжрегіональне співробітництво між Україною та Словаччиною, яке є водночас одним з основних векторів співпраці обох країн, що розвивається досить високими темпами. На сьогодні між двома країнами на міжрегіональному рівні укладено близько 50 угод про співпрацю на різних рівнях - як областей, так і районів та муніципалітетів. Окрім того, укладено близько 30 документів про співпрацю між навчальними закладами, виконання яких забезпечує контакти на мікрорівні – між конкретними структурами, підприємствами, університетами, школами, науковими інститутами, закладами культури, бібліотеками тощо. Завдяки цьому, постійно проводяться спільні заходи, наукові та практичні конференції[6].
Таким чином, можна зробити висновок, що наразі український вектор словацької зовнішньої політики має відверто виражену проєвропейську спрямованість тим самим словацьким урядом, вочевидь, надіслано партнерам по ЄС чіткий та ясний сигнал щодо того, що урядовий кабінет Р. Фіцо, по‑перше, однозначно діятиме у руслі політики Брюсселя, підтримуватиме більшу частину пропонованих ЄК кроків та, по-друге, навряд чи вдасться до ексцесів, характерних для першої влади Р. Фіцо (2006-2010 рр.) – на кшталт провалу голосування щодо підтримки в СР стабілізаційних заходів в єврозоні.
Слід також відзначити досить відверто виражений соціально-економічний характер зовнішньополітичних пріоритетів словацької політики (як, втім, і всієї Програми Уряду СР на 2012-2016 рр.), що, вочевидь, має донести до Європейського Союзу позицію нової влади СР щодо побудови її економічної політики на поєднанні жорсткої фіскальної дисципліни та жорсткого режиму економії бюджетних коштів з одночасним забезпеченням економічного зростання та ростом зайнятості (особливо з боку молоді).
Варто також звернути увагу на наголошення у зовнішньополітичній частині Програми Уряду СР на здійсненні новою словацькою владою глибокого соціального діалогу (у т.ч. у зовнішньополітичній сфері). Є очевидним, що згадане не стільки відбувається з метою «потішити» чутливих до соціальних питань функціонерів ЄС, скільки розраховано на «внутрішній» ринок СР (тобто на місцевих громадян, які віддали на нещодавніх виборах голоси за Р. Фіца та його партію з надією на соціально-економічне покращення після фіаско попереднього Уряду СР).
Якщо ж в цілому порівнювати зовнішньополітичні пріоритети першої (2006-2010 рр.) і другої (2012-2016 рр.) каденції Р. Фіцо, то в останній не простежується відвертого «крену» у бік РФ – тим самим не виправдалися прогнози щодо однозначної проросійської орієнтації словацької влади на чолі з Р. Фіцо та виявилися необґрунтованими заяви про перетворення Словаччини після березневих парламентських виборів в такий собі «форпост Росії в ЄС».
Крім того, при порівнянні зовнішньополітичних пріоритетів першого (2006-2010 рр.) та другого (2012-2016 рр.) словацьких урядів на чолі з Р. Фіцо варто відзначити в останньому випадку непорушення так званого «угорського питання» та взагалі відсутність будь-якої згадки про словацько-угорські відносини у національно-етнічній сфері, що пояснюється, по-перше, наявністю в першому кабінеті та, відповідно, відсутністю у другому кабінеті Р. Фіцо націоналістично налаштованого коаліційного партнера – Словацької національної партії Я. Слоти, та, по-друге, стабілізацією словацько-угорських відносин у 2012 р. (на відміну від періоду першого прем’єрства Р. Фіцо, коли Братислава та Будапешт регулярно провокували один одного у національно-етнічній сфері).
Якщо ж порівнювати задекларовану зовнішню політику нинішнього Уряду СР на чолі з Р. Фіцо та пріоритети зовнішньої політики попереднього Уряду СР на чолі з І. Радічовою (2010-2012 рр.), то, незважаючи на їх певну взаємну критику у бік один одного, по своїй суті зовнішня політика урядового кабінету Р. Фіцо навряд чи зазнає надто принципових змін по ключових питаннях міжнародної діяльності.
Таким чином, можна констатувати, що наразі розвиток українсько-словацьких відносин продовжується в умовах напрацьованої стабільності та взаємодії. Водночас існують чинники, які дещо знижують ефективність українсько-словацького співробітництва. Вони мають як внутрішньо-, так і зовнішньополітичний характер. Зокрема, це належність до різних інтеграційних структур. Словацька Республіка об’єктивно зацікавлена в стабільному розвитку незалежної демократичної України, так само як і в економічному співробітництві з нею - для країн Центральної Європи Україна залишається стратегічним транзитним шляхом до ринків країн СНД. Незважаючи на проєвропейську політику Словаччини щодо України, процес інтеграції нашої держави до ЄС має відбуватись по шляху із «двостороннім рухом». Саме тому на порядок денний щодо інтенсифікації співробітництва України з Словаччиною має бути винесено наступне:
- проведення попередніх консультацій на рівні міністерств закордонних справ і представників СР та України в багатосторонніх платформах з метою активізації їх діяльності у відповідності до інтересів СР, України і білатеральної словацько-української співпраці;
- використання можливостей двосторонньої дипломатії зі Словаччиною для формування необхідного для України порядку денного політичної асоціації з ЄС;
- вироблення концепцій розвитку регіональної співпраці між країнами В4 і Україною в програмах ключових інтересів: енергетична безпека, енергетична ефективність, обслуговування кордонів, напрям до безвізового режиму для України тощо;
- здійснення заходів на виконання рішень останніх засідань Двосторонніх українсько-словацьких профільних комісій та початок процесу узгодження термінів проведення наступних засідань комісій;
- опрацювання спільних двосторонніх проектів у сфері підвищення енергоефективності та використання альтернативних джерел енергії за участі Словацької інноваційної та енергетичної агенції та відповідного українського партнера.
Регіональний філіал у м. Ужгороді
(Г.В. Гайтанжи)