"Щодо співробітництва України з Організацією Об'єднаних Націй у сфері підвищення якості і доступності статистичних даних про злочинність на національному і міжнародному рівнях". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

В аналітичній записці проаналізовано стан справ в Україні щодо ефективності системи оцінки рівня злочинності в країні. Наведено дані стосовно програм, які здійснюються і плануються до здійснення міжнародними організаціями, зокрема Організацією Об’єднаних Націй, по збору, аналізу та розповсюдження точних, надійних і порівнянних даних та інформації з метою розширення знань про тенденції в сфері злочинної діяльності. Запропоновано заходи щодо посилення міжнародного співробітництва щодо удосконалення національної системи збору статистичних даних про злочини.

 

ЩОДО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З ОРГАНІЗАЦІЄЮ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ У СФЕРІ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ І ДОСТУПНОСТІ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ ПРО ЗЛОЧИННІСТЬ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ І МІЖНАРОДНОМУ РІВНЯХ

 

Правоохоронні органи як складова частина органів виконавчої влади, повинні забезпечувати реалізацію наданих їм повноважень, виходячи з пріоритетності прав i свобод людини. Це зумовлює необхідність постійного вдосконалення стратегічних напрямів їх діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку i боротьби зі злочинністю, які б відповідали сучасним тенденціям її розвитку.

 

За роки незалежності статус правоохоронних органів України значно змінився в силу численних реформувань суспільно-політичного характеру. Проте схема діяльності правоохоронних органів, хоча і зазнала певного реформування, однак, як і раніше, залишається у рамках традиційного «силового» підходу, орієнтованого на боротьбу із злочинністю як на основний вид правоохоронної діяльності.

 

Ідея протидії злочинності як основної мети діяльності правоохоронних органів повинна заміщуватися розумінням того, що основним змістом їх діяльності має бути охорона прав та свобод громадян і правового суспільства, а рівень цієї діяльності має відповідати сучасним вимогам розвитку суспільства.

 

Суттєвим чинником, що негативно впливає на рівень захисту осіб, суспільства та держави від небезпечних посягань на соціальні цінності, права і законні інтереси, стимулює розвиток криміналізації суспільства стає існуюча система критеріїв оцінки роботи правоохоронних органів, яка не дає об’єктивну оцінку стану злочинності та боротьби з нею.

 

Відсутність знання про реальні процеси динаміки злочинності не дозволяє визначити ступінь інтенсивності боротьби з ними на тому або іншому етапі. Існування прихованих злочинів негативно позначається й на реалізації принципу невідворотності викриття й відповідальності правопорушника.

 

Ріст числа латентних діянь сприяє збільшенню кількості осіб, схильних робити злочини. А це тягне додаткові витрати (людські, матеріальні) як на боротьбу зі злочинністю, так і на її профілактику.

 

Недостатньо достовірним у зв’язку із цим є й кримінологічне прогнозування та питання доцільності криміналізації й декриміналізації правопорушень.

 

Для того, щоб правильно визначитися із цілями й завданнями боротьби зі злочинними проявами, ефективно її організувати, необхідно знати реальну кримінологічну обстановку в конкретному регіоні, державі, світі. Існування ж латентних злочинів вносить істотні корективи в ці плани, не дозволяє об’єктивно оцінити ефективність протидії правоохоронних органів, як злочинності в країні, так і транснаціональним її проявам.

 

Головне, що держава не вирішує повною мірою завдань, пов’язаних з охороною інтересів як окремої особи, так і суспільства в цілому.

 

За визнанням більшості практиків та вчених, аналіз злочинності, що базується лише на офіційних статистичних даних, через ряд об’єктивних та суб’єктивних причин не в повній мірі відображає її реальний стан.

 

Дані про зареєстровані злочини використовуються для приблизного визначення рівня і динаміки злочинності, хоча те, наскільки точно вони її відображають, зазвичай визначають наступні три фактори: довіра суспільства до органів влади, від якого залежить те, наскільки активно люди повідомляють про скоєні злочини; здатність органів влади виявляти злочини; практичні методи реєстрації та підрахунку заяв про скоєння злочинів.

 

Лише третій чинник відноситься до власне статистичної діяльності, яка повинна бути спрямована на забезпечення точного і повного обліку всіх злочинів, про які стає відомо органам влади.

 

За даними опитувань представників населення та працівників міліції різних областей України, рівень фактичної злочинності в Україні суттєво перевищує показник зареєстрованої злочинності.

 

За офіційними статистичними даними, кількість зафіксованих видів злочинів, зокрема у сфері корупції, економіки та майнових злочинів, може бути у 20–30 разів менше, ніж за даними опитувань.

 

Традиційно вважається, що тяжкі та особливо тяжкі злочини, зокрема вбивства, найменш латентні. Разом з цим, за даними дослідження проведеного в Російській Федерації групою експертів під керівництвом професора С. Іншакова, у 2009 році в країні було вчинено 46,2 тисячі вбивств, а не 18,2 тисячі, як зафіксовано офіційною статистикою. На кінець року в країні було зареєстровано 77,9 тисяч невпізнаних трупів і зниклими безвісти 48,5 тисяч людей[1]

 

У Швеції реєструється 1200 злочинів на 10000 населення[2], а в Україні в 2011 році було цей показник склав 733 злочини[3], хоча навряд у благополучній Швеції рівень злочинності вищий за наш майже у 2 рази. Зокрема, в Україні порівняно з даними щодо розвинутих країн спостерігається високий рівень умисних вбивств та значний рівень грабежів і розбійних нападів[4].

 

Відмічається також доволі низький, порівняно з іншими країнами, відсоток звернень жертв злочинів у правоохоронні органи.

 

Неповідомлення про злочини часто пов’язані з невпевненістю громадян щодо реєстрації, ефективного виявлення та розслідування злочину.

 

Так,за результатами розгляду зареєстрованих у 2009 році 2907335 заяв та повідомлень про злочини (+1,1 % у порівнянні з 2008 роком), у більшості випадків (по 2175041 заявах) прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальних справ.

 

Станом на 1 січня 2011 р. було зареєстровано 3139173 заяви та повідомлення про злочини, що на 8,0 % більше, ніж за аналогічний період 2009 року. У більшості випадків, за результатами розгляду заяв приймались рішення про відмову у порушенні кримінальної справи(по 2314796 заявах, що складає 74,4 % від загального їх числа і на 6,4 % перевищує аналогічний показник 2009 року) і лише у 14,6 % – про порушення кримінальних справ. Але навіть за такого співвідношення, залишилась незмінною тенденція до зростання кількості зареєстрованих у звітному періоді злочинів (500902, що на 15,2 % більше, ніж за 12 місяців 2009 року)[5].

 

Під час обговорення науково-практичного коментаря до нового Кримінально-процесуального кодексу відмічалася, серед іншого, та ж проблема – приймаються не всі заяви про злочини.

 

Відповідно має бути удосконалена робота по наповнюваності Єдиного реєстру досудових розслідувань та забезпечення безперешкодної реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні злочини[6].

 

Основними причинами приховування та не завжди належного розслідування злочинів з боку правоохоронних органів є бажання зменшити кількість нерозкритих злочинів, недостатня штатна чисельність та велике навантаження на співробітників.

 

Розв’язання вкрай складних проблем відведення кримінальної загрози від особи та суспільства потребує, серед іншого, запровадження ефективної системи оцінки рівня злочинності в країні. Необхідність підвищення якості статистичних даних не викликає сумнівів ні у науковців, ні у практичних працівників. Це питання неодноразово обговорювалося на різних рівнях, але кардинальних зрушень не відбулося. Однією з причин цього є певні труднощі щодо запровадження нових методик збору даних, вдосконалення існуючих інструментів та аналізу складних злочинів.

 

Проблеми підвищення якості і доступності статистичних даних про злочинність привертають дедалі більшу увагу членів міжнародного співтовариства. Це пов’язано з тим, що в останні десятиліття поширилися транснаціональна організована злочинність, кіберзлочинність, корупція, відмивання грошей, незаконне ввезення мігрантів, торгівля людьми та екологічні злочини. Оскільки багато з цих злочинів мають транснаціональний характер, все активніше починають розроблятися регіональні та міжнародні документи з метою сприяння зміцненню міжнародно-правового співробітництва та використання їх в якості основи для підготовки загальної стратегії по боротьбі зі злочинністю.

 

Транснаціональні злочини характеризуються вельми низьким рівнем виявлення, і хоча статистичні дані, отримані на основі обліку зареєстрованих випадків правопорушень, містять актуальну інформацію про дії уряду по боротьбі з злочинністю, вони сильно занижують реальні масштаби цих злочинів.

 

Серед труднощів, що заважають роботі з визначення масштабів злочинності та боротьби з нею можна відзначити нестачу методологічних стандартів та неможливість порівняння статистичних даних про злочинність різних країн.

 

У 2009 році під егідою Конференції європейських статистиків була створена Цільова група Управління Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності та Європейської економічної комісії з метою вивчення можливості розробки рамкової класифікації злочинів на основі опису типів поведінки, а не положень законодавства.

 

Цільова група розробила першу рамкову міжнародну класифікацію злочинів, яка була схвалена Конференцією європейських статистиків на її шістдесятій пленарній сесії в червні 2012 року.

 

У рамковій міжнародній класифікації злочинів встановлюються різні категорії та рівні з урахуванням таких факторів, як мета акта / діяння, його тяжкість, наміри злочинця та сфера діяльності.

 

У період з липня по вересень 2012 року було проведено перше випробування цієї класифікації, в якому на добровільній основі брали участь 16 країн Європи, Північної і Південної Америки та Азії[7]. У ході випробування були отримані попередні результати.

 

У жовтні 2012 року відбулася зустріч експертів, які брали участь у випробуванні. Вони обговорили питання про необхідність доопрацювання цієї системи. Наступні кроки з розробки повної класифікації передбачають розширення процесу консультацій для забезпечення представленості всіх систем обліку злочинів:

- випробування проекту міжнародної класифікації злочинів у країнах, які добровільно погодилися брати участь у цій роботі планується в четвертому кварталі 2013 року;

- організація засідання групи експертів з розгляду результатів випробування і остаточного доопрацювання міжнародної класифікації злочинів у другій половині 2014 року;

- подання міжнародної класифікації злочинів на сорок шосту сесію Статистичної комісії відбудеться у 2015 році.

 

21 грудня 2010 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 65/232 просила Управління ООН по наркотикам і злочинності активізувати зусилля по збору, аналізу і розповсюдженню точних, надійних даних з метою розширення знань про тенденції у сфері злочинної діяльності.

 

У березні 2012 року під час проведення своєї сорок третьої сесії Статистична комісія Організації Об’єднаних Націй звернулася до Національного інституту статистики і географії Мексики (далі – НІСГМ) та Управління Організації Об’єднаних Націй по наркотикам і злочинності[8] з проханням надати пропозиції щодо програми подальшого розвитку статистичного аналізу злочинності.

 

На початку 2013 року була підготовлена доповідь про статистику злочинності. У ній викладається інформація про програму, в якій визначається ряд цілей і відповідних заходів. Протягом наступного десятиліття за умови наявності ресурсів пропонується забезпечити поступове і скоординоване їх здійснення. Програмою, зокрема, передбачаються створення міжнародної класифікації злочинів, розробка статистичних інструментів для аналізу злочинів, що важко піддаються статистичному обліку, сприяння проведенню обстежень по питаннях віктимізації та удосконалення національних систем збору статистичних даних про злочини. При цьому національним статистичним службам пропонується сприяти координації діяльності відповідних національних установ, застосуванню статистичних стандартів та забезпечення надійності даних.

 

Для організації належної протидії злочинності важливо забезпечити точність і незалежність статистичних даних про злочинність і кримінальне правосуддя. Крім того, вони повинні бути актуальними і оперативними, для того, щоб можна було створити основу для серйозних досліджень та інформувати громадськість, а також використовуватися для складання стратегій і програм у таких областях як попередження злочинності, верховенство права і реформа системи кримінального правосуддя. При цьому вкрай важливо забезпечити порівнянність даних по країнах з урахуванням зростання транснаціональної злочинності.

 

Після проведених обговорень у Статистичній комісії на її сорок третій сесії і обговорень в Комісії з попередження злочинності та кримінального правосуддя Економічна і Соціальна Рада ООН прийняла резолюцію про підвищення якості та доступності статистичних даних про злочинність і кримінальне правосуддя для розробки політики відповідно до рекомендацій, винесеними обома комісіями.

 

З метою всебічного аналізу тенденцій і загальної ситуації в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя пропонується збирати статистичні дані з широкого кола питань, у тому числі для характеристики злочинів, жертв і злочинців, протягом всього процесу – з моменту вчинення злочину до моменту засудження правопорушників, їх реабілітації та надання необхідної підтримки жертвам злочину. При цьому передбачається збір даних на самих різних стадіях, таких як розслідування, арешт, судове переслідування, засудження і тюремне ув’язнення, а також передбачається використання даних із різних джерел – від адміністративних документів до результатів демографічних обстежень та обстежень по підприємствах – для визначення кількості незареєстрованих злочинів.

 

Передбачається також, що розробка стандартів збору статистичної інформації про складні злочини повинні спиратися на одночасне здійснення наступних чотирьох складових:

a) вдосконалення існуючих інструментів збору даних для більш ефективного аналізу складних злочинів, наприклад, шляхом визначення статистичних підходів і методів реєстрації даних, з тим щоб в рамки існуючих систем обліку були включені складні злочини; а також більш ефективної підготовки існуючих обстежень для розширення, охоплення нетрадиційних злочинів;

b) розробка нових інструментів збору даних для аналізу будь-якого аспекту злочину, що не охоплюється в інших джерелах. Це передбачає, наприклад, підготовку спеціалізованих обстежень для оцінки сприйняття корупції серед населення або в ділових колах;

c) розробка стандартних методів оцінки на основі даних спостережень і результатів наукових досліджень для визначення реальних масштабів злочинів. Відповідні оцінки необхідні, наприклад, для визначення числа жертв таких злочинів, як торгівля людьми або незаконне ввезення мігрантів, або встановлення обсягу фінансових ресурсів при відмиванні грошей;

d) розробка статистичних систем для опису аспектів, що мають пряме або непряме відношення до злочинності, а також для збору статистичних даних та розрахунку показників, за допомогою яких їх можна аналізувати.

 

У напрямку удосконалення статистики злочинності працюють кілька міжнародних і регіональних організацій, включаючи Управління Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності, Програму розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), Світовий банк і такі регіональні організації, як Організація американських держав (ОАД) і Міжамериканський банк розвитку (МБР), які зробили значний внесок у підвищення якості статистичних даних про злочинність, одержуваних на національному рівні. Процеси глобалізації ставлять на порядок денний необхідність зміцнення співпраці, з метою забезпечення вироблення єдиного підходу та застосування єдиних стандартів не тільки щодо вдосконалення адміністративної статистики, у тому числі що стосується транснаціональних видів злочинів та розробки національних статистичних класифікацій відповідно до міжнародної класифікації злочинності, а й стосовно сприяння проведенню обстежень віктимізації (щодо населення і в підприємницькому секторі), координації дій всіх національних установ, що беруть участь у складанні даних статистики злочинності та забезпечення довгострокової стійкості вдосконалених процесів збору даних статистики злочинності з наголосом на заохочення впровадження міжнародних статистичних стандартів[9].

 

Висновки та пропозиції

Реальний рівень злочинності в Україні виходить за рамки офіційних показників, що не дозволяє адекватно протидіяти йому. Існуюча в Україні система реєстрації злочинів не відповідає вимогам, які висуваються міжнародним співтовариством, спотворює реальну картину стану злочинності, сприяє підвищенню рівня віктимізації населення і підриває довіру громадян до держави.

 

Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 65/232 від 21 грудня 2010 року звернулася до Управління Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності, в рамках існуючого мандата, активізувати свої зусилля по збору, аналізу та розповсюдження точних, надійних і порівнянних даних та інформації з метою розширення знань про тенденції в сфері злочинної діяльності та надавати підтримку державам-членам у розробці належних заходів у відповідь конкретних областях злочинної діяльності, зокрема в її транснаціональному аспекті, з урахуванням необхідності забезпечення якомога кращого використання наявних ресурсів.

 

Пропонується забезпечити безпосередню участь України у реалізації заходів схваленої Комісією ООН по запобіганню злочинності та кримінальному правосуддю Програми створення міжнародної класифікації злочинів, розробки статистичних інструментів для аналізу злочинів, що важко піддаються статистичному обліку, сприянню проведенню обстежень по питаннях віктимізації та удосконаленню національних систем збору статистичних даних про злочини.

 

Відділ глобалістики та безпекових стратегій

(В.Ю. Цюкало)



[2]Иншаков С.М. Латентная преступность как объект исследования // Материалы круглого стола, проведенного НИИ Академии Генеральной прокуратуры Российской Федерации на тему «Исследования латентной преступности». М., 2010. 21 апреля. С. 6 - 13.

[4] Тільки за офіційними даними в 1992–2008 роках від рук убивць загинуло понад 70 тис. чоловік. У цей період за скоєння злочинів було засуджено до різних видів кримінальних покарань 3 млн 262 тис. чол.

[5]Питома вага розкритих злочинів склала 57,2 % проти 60,0 % за 12 місяців 2009 року. Залишок нерозкритих злочинів минулих років на початок 2010 року складав 1963922, з яких реально розкрито 27500 злочинів.

[6]Судебно-юридическая газета № 27-28, 15-21 июля 2013

[7] У першому випробуванні рамкової міжнародної класифікації злочинів брали участь такі країни: Австралія, Англія, Бразилія, Німеччина, Італія, Канада, Колумбія, Мексика, Нідерланди, Польща, Сполучені Штати Америки, Уельс, Філіппіни, Франція, Чилі, Швейцарія і Еквадор. Хоча брати участь у цій роботі були запрошені й інші держави Африки, Азії та Європи, вони не виявили бажання це зробити.

[8]Як було зазначено Статистичною комісією Організації Об’єднаних Націй та Комісією з попередження злочинності та кримінального правосуддя, Управління Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності в рамках системи Організації Об’єднаних Націй є координаційним центром за статистичними даними, що стосуються злочинності та кримінального правосуддя.