Високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель 10 жовтня 2022 р. виступив на Щорічній конференції послів ЄС із програмною промовою, у якій ішлося про європейський порядок денний у період «радикальної невизначеності»[1]. На окрему увагу заслуговує частина промови, що стосується ефективності європейської дипломатії, необхідності пошуків способів та інструментів підвищення впливовості ЄС у міжнародному вимірі.
Висновки
- Європа переживає період, який визначається руйнацією системи безпеки й добробуту Євросоюзу, що ґрунтувалася на особливих зв’язках із РФ та КНР, і може характеризуватися як початок «радикальної невизначеності». Це потребує нагальної реакції європейських структур і національних урядів задля збереження міжнародного авторитету та позицій ЄС як глобального гравця.
- Поточну ситуацію визначають три ключові моменти: повномасштабна агресія РФ проти України, очевидна неготовність до неї європейської спільноти та розгубленість перед ядерним шантажем з боку російського керівництва; поглиблення суперництва між США та КНР зі схильністю до загрозливої ескалації; динаміка й глибина продовольчої та енергетичної світової кризи, що в поєднанні із кліматичними чинниками створює гуманітарні проблеми колосальних масштабів.
- Перед Європою постає вибір: суттєво активізувати участь у вирішенні цієї світової кризи, одночасно вирішуючи питання забезпечення інтересів європейської спільноти й захисту європейських цінностей, або зменшити авторитет до рівня одного з полюсів «багатополярного безладу» в рамках глобальної конкуренції США та Китаю.
Глава європейської дипломатії Ж. Боррель представив широкий огляд нагальних проблем, котрі постали перед європейською спільнотою в контексті динамічних змін глобального безпекового простору. Політик, зокрема, акцентував на такому.
- Світ «радикальної невизначеності» демонструє виняткові швидкість і масштаби змін. Цим процесам не потрібно протистояти чи заперечувати їх. Натомість необхідно прийняти умови, що складаються, адаптуватися до них, зосереджуватися на гнучкості та стійкості. «Чорні лебеді», тобто події, імовірність яких іще донедавна здавалася незначною, вже відбулися й мають надзвичайний вплив на світ.
- Європейці зіткнулися з наслідками тривалої ситуації, коли «джерела добробуту почали сприйматися відокремлено від джерел безпеки». Основою європейського економічного процвітання стали дешеві енергоносії з Росії, зокрема начебто доступне, безпечне та стабільне постачання газу, а також доступ до величезного китайського ринку експорту й імпорту і дешевої робочої сили.
- Неминучим наслідком того, що «Росія та Китай більше не є тими, ким вони були для нашого економічного розвитку», стане кардинальна реструктуризація європейської економіки. Європі необхідно брати на себе більшу відповідальність, зокрема й щодо забезпечення європейської безпеки. Світу, в якому США дбали про європейську безпеку, а РФ і Китай становили основу добробуту, більше не існує.
- Необхідно знайти нові способи енергопостачання всередині ЄС задля уникнення формування «нової залежності» (йдеться про зростання обсягів закупівель американського скрапленого природного газу й занепокоєння тим, що зміна влади в США може негативно позначитися на цих критичних постачаннях). Це ж стосується делегування безпекових питань об’єднаної Європи Сполученим Штатам. Незважаючи на нинішній високий рівень трансатлантичних відносин, відповісти на питання, як вони складатимуться вже після чергових президентських виборів або цьогорічних проміжних конгресових виборів у США, що відбудуться в листопаді, не уявляється можливим. Так само, як і відповісти на запитання: якою була б реакція американської влади на сьогоднішні безпекові події, якби главою держави була людина, подібна до Д. Трампа?
- Коригування відносин з Китаєм буде доволі жорстким і створить проблеми політичного характеру. Поглиблення конкуренції між США та Китаєм не було несподіванкою для європейців, проте ескалація напруженості, зокрема ситуація довкола Тайваню, виявилася непрогнозованою.
- Очевидною тенденцією є наростання правих настроїв усередині європейських держав: радикальні праві стають потужною силою у європейській політиці. Поєднання зовнішніх викликів безпеці та внутрішня загроза європейській згуртованості створюють складний політичний коктейль.
Війна в Україні
- Ж. Боррель визнав, що ЄС не передбачив повномасштабного вторгнення РФ в Україну і не вірив попередженням американських колег. Несподіванкою для європейської спільноти став запеклий та ефективний опір агресору з боку України.
- ЄС не прогнозував «здатність Путіна чинити ескалацію шляхом масової мобілізації та відкритих ядерних погроз». Задля запобігання таким упущенням необхідно докладно вивчити промову Путіна щодо оголошення анексії українських територій, аби знайти пояснення справжніх причин агресії та нових підходів російського керівництва «проти Заходу».
- Ситуація довкола війни в Україні виявила спроможності ЄС ефективно діяти в «кризовому режимі» та приймати нестандартні рішення, які «порушують табу», зокрема «використовуючи Європейський фонд миру для закупівлі зброї».
Глобальна безпекова ситуація
Ж. Боррель озвучив основні тенденції, що формують сучасний безпековий простір. На думку промовця, все обертається довкола кризових ситуацій, які стали рушійною силою багатьох міжнародних процесів. Він також назвав три основні світові тренди, що характеризують сучасний світ і впливають на його розвиток.
- Безладна багатополярність (messy multipolarity). Її структурною основою є конкуренція між США та Китаєм, що зрештою перебудує сучасний світ на підходах набагато ширших, ніж нинішнє протиставлення «демократії й авторитаризму». Треба визнати, що авторитаризм успішно розвивається (і це не лише РФ та КНР), і є держави, які не бажають навіть вдавати із себе демократичні режими.
Існує кілька гравців і полюсів (Туреччина, Індія, Бразилія, Південна Африка, Мексика, Індонезія), які можна визначити як «середні сили» (middle powers). Їх поведінка на міжнародній арені продиктована виключно власними інтересами, а не теоретичними цінностями. Саме вони створюють цю «безладну багатополярність», європейські справи їх мало цікавлять. - Конкурентний світ, у якому все може бути використане як зброя: енергія, інвестиції, інформація, міграційні потоки, цифрові дані тощо. Триває глобальна боротьба за доступ до ключових стратегічних сфер: кібернетичної, морської, космічної. Надзвичайної важливості набуває війна з дезінформацією.
- Зростання націоналізму, ревізіонізму та політики ідентичності. Путін не хоче відновлення комунізму, проте використовує фактично безмежний ресурс – радикальний націоналізм та імперіалізм.
Підвищення ефективності європейської дипломатії
Глава дипломатичного відомства ЄС окреслив основні проблеми європейської дипломатії, які необхідно подолати для набуття нею більшої ефективності:
- недостатній рівень комунітаризації зовнішньої політики (передача окремих повноважень держав-членів органу Співтовариства), потужний вплив національних політик;
- втрата європейською моделлю популярності, дедалі менше держав прагнуть наслідувати «брюссельський ефект»[2] і європейські стандарти;
- недооцінювання культурних, історичних та економічних обставин світу поза Європою; нехтування ідентичністю призводить до зростання кількості країн, які вимагають окремого визнання, а не сприйняття їх у рамках загального «Західного» підходу.
Задля посилення ролі європейської дипломатії у світі Високий представник ЄС закликав європейських дипломатів:
- чітко визначати цілі, зосереджуватися на конкретних кроках та реалістичних даних і термінах, одночасно дотримуючись необхідного балансу між тим, що ми проголошуємо, і тим, що робимо;
- не зводити зовнішню політику до постійного кризового врегулювання, а мислити в середньо- і довгостроковій перспективах, тобто покращувати баланс між кризовим менеджментом і довгостроковим плануванням. Нових політичних підходів потребують технології, що змінюють світ, та формування нових зв’язків і залежностей між енергією, кліматом, сировиною;
- прагнути позбуватися «рефлексу європейської культури» і говорити зі світом різними мовами, дослухатися до нього. Нині Європа програє комунікаційну боротьбу, зокрема РФ і Китаю, «у нас немає ні аналогів Russia Today, ні Sputnik, ні навіть Радіо Свобода». Тому потрібно, щоб усі європейські представництва робили набагато більше у сфері комунікації;
- необхідно бути активнішими в «битві наративів» (battle of narratives). Європейська дипломатія не є чимось другорядним у боротьбі за душі людей. Вона має донести до світу голос Європи, пояснювати зв’язок між політичною свободою та добробутом, як і те, чому демократію та політичну свободу не можна обміняти на економічне процвітання чи соціальну згуртованість. Усе це має взаємодіяти. Інакше європейська модель буде приречена і не зможе вижити в цьому світі.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
[1] EU Ambassadors Annual Conference 2022: Opening speech by High Representative Josep Borrell. 10.10.2022. Brussels / European Union External Action. URL: https://cutt.ly/WBnJQV4
[2] Брюссельський ефект – процес односторонньої регуляторної глобалізації, застосований ЄС де-факто (але не обов'язково де-юре), екстерналізація своїх законів за межі спільноти за допомогою ринкових механізмів (див.: URL: https://uk.upwiki.one/wiki/Brussels_effect).