Висновки
- Використання ядерного шантажу персонально В. Путіним та безпрецедентна у модерній історії спроба анексувати території, над якими не встановлено військовий контроль, є свідченням серйозних проблем російських збройних сил в утриманні окупованих територій України.
- Завдяки антизахідній риториці РФ і надалі прагне консолідувати навколо себе держави Глобального Півдня, демонструвати відсутність міжнародної ізоляції внаслідок міжнародних санкцій та зберігати впливові позиції у міжнародних відносинах.
- Радикалізація риторики В. Путіна, особливо щодо необхідності суспільної консолідації, ймовірно демонструє зростаючі внутрішні протиріччя як у середині російського суспільства, так і безпосередньо серед російських еліт на тлі невдач т. зв. «спеціальної воєнної операції», оголошеної часткової мобілізації та погіршення фінансово-економічного становища Росії.
30 вересня між В. Путіним і так званими «главами» тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей підписано договори щодо «приєднання» цих регіонів до складу РФ. Документи ухвалено на основі сумнівних результатів псевдореферендумів 23–27 вересня, здійснення яких суперечить нормам міжнародного публічного права. Прискорення проведення незаконного плебісциту та подальша спроба анексії фактично стали відповіддю на успішний контрнаступ сил оборони України на початку вересня поточного року у Харківській та на півночі Донецької областей, внаслідок чого, зокрема, визволено міста Куп’янськ та Ізюм.
Промова Путіна 30 вересня та чергова спроба анексії окупованих територій України
Церемонії передувала промова президента РФ, у якій зроблено політико-ідеологічне обґрунтування спроби анексії чотирьох зазначених регіонів України, позиції РФ у конфронтації із Заходом та, фактично, окреслено подальші плани керівництва Росії у війні проти України.
Путін спробував виправдати т. зв. «референдуми» «історичною єдністю» населення окупованих територій з Росією, маніпулюючи власним трактуванням історичних фактів та норм міжнародного права, зокрема статті 1 Статуту ООН.
Глава РФ запропонував керівництву України припинити бойові дії та відновити переговорний процес на умовах визнання нових територіальних загарбань Росії внаслідок повномасштабної агресії проти України. В. Путін заявив про готовність РФ застосувати «всі наявні засоби» для «захисту» територій, що були окуповані. Водночас про сумнівність намірів проводити згадані перемовини свідчить використання пропагандистських кліше про «київський режим» та «київську владу», а також акцентування на буцімто брак самостійності у прийнятті рішень з боку керівництва України та вказування на «реальних господарів на Заході».
У своїй промові Путін звинуватив еліти західних держав у неоколоніалізмі та зазіханні на природні ресурси Росії, що тривають протягом значного періоду історії. На його погляд, саме завдяки міцній централізованій владі та моральним цінностям традиційних релігійних конфесій Росії вдалося уникнути «колоніального захоплення» Заходом, що стало приводом для «русофобської» політики з боку цих держав.
На думку президента РФ, Захід прагне зберегти контроль над світовими запасами природних ресурсів, вдаючись до силових та гібридних методів подолання будь-якого опору з боку інших держав, особливо Глобального Півдня. В. Путін звинуватив США у ядерному бомбардуванні японських міст Хіросіми та Нагасакі як створення відповідного прецеденту, а також окупації Німеччини та Японії, що «триває до сьогодні».
Глава РФ наголосив, що метою подальших дій Росії буде відновлення «великої історичної Росії», захист російської мови, культури та ідентичності. В. Путін закликав до консолідації російського суспільства навколо ідеї «традиційних» цінностей.
Внутрішньополітичний контекст
Спроба незаконної анексії окупованих регіонів України стала, фактично, реакцією керівництва Росії на успішний контрнаступ сил оборони України на низці напрямів. У день промови В. Путіна значне угруповання російських військ у районі населеного пункту Лиман Донецької області опинилося під загрозою оточення. Можливість розгрому російських сил та їх подальший відступ став приводом для публічної критики дій військового командування РФ з боку Р. Кадирова та С. Пригожина, що переконує у зростанні протиріч серед політичних, силових та військових еліт Росії. Додатковим негативним чинником стали значні проблеми в організації оголошеної 21 вересня поточного року часткової мобілізації в РФ, яка також опосередковано свідчить про значні втрати російських військ у т. зв. «спеціальній воєнній операції».
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД