Проаналізовано підсумки візиту О. Лукашенка до КНР, спроби використати активізацію відносин з Китаєм для забезпечення національних інтересів на фоні деградації РФ як гаранта безпеки та економічного розвитку Білорусі.
Висновки
- Візит до Пекіна можна назвати зовнішньополітичним маневром О. Лукашенка, оскільки влада Білорусі останні два роки перебувала в міжнародній ізоляції. Контекст візиту переконує, що Лукашенко відвідав Китай насамперед для реалізації інтересів власного режиму, а не з метою пошуку шляхів підтримки РФ з боку КНР.
- О. Лукашенко готовий надати беззаперечну політичну підтримку Китаю в обмін на китайські кредити та інвестиції. Він розширює простір для маневру в діалозі з Кремлем, а також страхується на випадок, якщо економічна та політична деградація РФ унеможливить подальше виконання Росією ролі «патрона» для Республіки Білорусь (РБ).
Візит Олександра Лукашенка до Китайської Народної Республіки тривав з 28 лютого до 2 березня 2023 р. Він зустрівся з генеральним секретарем Комуністичної партії Китаю та головою КНР Сі Цзіньпінем, а також із прем’єр-міністром КНР Лі Кецяном.
Під час візиту, а саме 1 березня, підписано пакет із 16 документів, серед яких стратегія спільного білорусько-китайського промислового розвитку, документ про науково-технічне співробітництво на 2023–2024 рр. та меморандум про взаєморозуміння щодо спільних проєктів з використанням китайських державних кредитів.
Те, що РБ сприяла широкомасштабній агресії Росії проти України, призвело до ще більшої міжнародної ізоляції країни, спричинило санкційний тиск на неї з боку західних держав, остаточно позбавило Білорусь ролі нейтральної сторони в російсько-українській війні.
Суворі вироки білоруських судових органів стосовно представників опозиції фактично усунули можливість відновлення діалогу між фактичним керівництвом держави та Заходом. РБ поступово втрачає значення держави-транзитера через значне скорочення транспортування російських природного газу й нафти та вантажоперевезень до держав Європи. Польща та Литва закривають прикордонні переходи з Білоруссю з безпекових міркувань.
Залежність Білорусі від Росії значно посилилася. Цьому сприяли безпосередня присутність військового контингенту збройних сил РФ на білоруській території, боргові зобов’язання за макрофінансовими кредитами, залежність від ринку та енергетичних ресурсів РФ. О. Лукашенко регулярно повторює пропагандистську риторику керівництва Росії та звертається до держав – членів СНД із закликами консолідуватися навколо РФ. Водночас Білорусь намагається уникнути безпосередньої участі власного військового контингенту в агресії Росії проти України.
Зовнішні виклики можуть призвести до внутрішньополітичної дестабілізації в самій Білорусі. Нинішнє керівництво РБ посилило кримінальну відповідальність за диверсійно-підривну діяльність, тероризм та зраду батьківщини, збільшило кількість особового складу силових органів та розширило їхні компетенції, інтенсифікувало заходи з підвищення воєнних спроможностей (зокрема, нарощування особового складу збройних сил, перевірку боєготовності, розширення мобілізаційних можливостей).
У цьому контексті РБ намагається продовжити багатовекторний курс зовнішньої політики, який продемонстрував би подолання міжнародної ізоляції та диверсифікував торговельно-економічні відносини Білорусі. Так, 30 січня 2023 р. О. Лукашенко здійснив візит до Зімбабве, де Білорусь зацікавлена в реалізації проєктів з видобутку літію, а 2 лютого того ж року – до ОАЕ [1].
Візит О. Лукашенка до Китаю, що тривав з 28 лютого до 2 березня, повинен був продемонструвати солідаризацію нинішнього керівництва Білорусі з позицією та інтересами Китаю в конкуренції із США в обмін на гарантії дипломатичної, безпекової та фінансово-економічної підтримки країни в разі спроб підірвати її суверенітет або тиску з боку Росії щодо безпосереднього приєднання до агресії проти України.
Крім того, РБ прагне активізувати вже наявні спільні білорусько-китайські проєкти та залучити нові інвестиції з КНР (активізація діяльності промислового кластеру «Вялікі Камень», розширення виробництва фармакологічної продукції, машинобудівельних підприємств). Водночас Білорусь зацікавлена в поглибленні співпраці у військово-технічній сфері, зокрема на основі досвіду наявних проєктів, як-от РЗСВ «Полонез», розвитку БПЛА, а також можливості Китаю виступити посередником та зацікавленою стороною в розблокуванні транспортних перевезень на кордоні між Білоруссю та державами ЄС.
Потік китайських інвестицій до РБ призупинився, починаючи з 2020 р., через масові протести після президентських виборів 9 серпня 2020 р. У Китаї посіли вичікувальну позицію та спостерігали за ситуацією. О. Лукашенко зміг утримати владу. Завдяки жорсткому контролю обстановка в РБ залишається відносно стабільною.
Китай, вірогідно, готовий надавати Мінську нові кредити та інвестиції за умови повної політичної підтримки політики та інтересів КНР з боку білоруського керівництва та збереження привілейованих зав’язків з державою поблизу кордонів ЄС. У рамках візиту О. Лукашенко продемонстрував повну готовність прийняти такі умови, оскільки підтримав «мирний план» КНР щодо врегулювання російсько-української війни, а також офіційну позицію КНР стосовно тайванського питання та уйгурського / тибетського «сепаратизму», розкритикувавши при цьому дії західних країн щодо зазначених питань.
Окрім цього, Білорусь залишається для КНР стартовим майданчиком для розповсюдження впливу на країни СНД та інтеграційні об’єднання, до яких РБ входить, як-от Євразійський економічний союз. Раніше РФ виконувала роль стримувального фактору від переростання відносин співпраці Китаю та країн СНД в ефективну експансію Китаю на пострадянському просторі, проте поступово значення «російського» фактору знижуватиметься з огляду на подальше економічне виснаження РФ.
Проблемою для Білорусі залишається поступове втягування у т. зв. боргову пастку. Китай справді відкрив масштабні кредитні лінії для Білорусі, але вони сприяють збільшенню дефіциту білоруської зовнішньої торгівлі. Задля подолання цього дефіциту Білорусь залучається до непов’язаного міждержавного кредитування, але внаслідок цього збільшується зовнішній борг країни. Крім того, оскільки Китай експортує до Білорусі більше, ніж Білорусь до Китаю, у країні виникає негативне торгове сальдо. У 2021 р. імпорт до Білорусі з Китаю становив 3,4 млрд дол. США, білоруський експорт – 556,1 млн дол. У 2022 р. двосторонній товарообіг зріс на 13 % – до 5,79 млрд дол. США, у т. ч. 1,61 млрд дол. – білоруського експорту та 4,18 млрд дол. – імпорту. Така ситуація є вкрай несприятливою для економіки Білорусі, отже, і однією з головних проблем білорусько-китайських економічних відносин. З іншого боку, надаючи кредити, КНР не висуває жодних умов на кшталт проведення демократичних реформ чи боротьби з корупцією, що є вигідним для нинішнього білоруського режиму.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
[1] Товарообіг між Білоруссю та ОАЕ в 2022 р. збільшився в 26 разів. Ймовірно, це спричинено реекспортом через ОАЕ виробленої в Білорусі підсанкційної продукції до держав ЄС (див.: Шрайбман А. Вырваться из ненужности. Зачем Лукашенко зачастил заграницу. Carnegie Endowment for International Peace. 2023. 23 лют. URL: https://carnegieendowment.org/politika/89095).
Експертна аналітика в форматі pdf: