У записці проаналізовано положення нової редакції Морської доктрини Російської Федерації, яка стала першим публічним документом стратегічного планування після повномасштабного вторгнення в Україну.
Висновки
- Документ ухвалено насамперед з пропагандисткою метою та оприлюднено у День військово-морського флоту Росії. На тлі військових невдач в Україні та міжнародних санкцій, спроможність РФ до розвитку власної морської діяльності та необхідних для неї засобів, включно з розвитком військово-морських сил, у середньостроковій перспективі об’єктивно буде зменшуватися. На цьому тлі Морська доктрина Росії (далі – доктрина) проголошує, що «національні інтереси Російської Федерації як великої морської держави поширюються на весь Світовий океан».
- Закріплюється конфронтаційний характер морської діяльності РФ. Відкрито декларується, що суперником РФ у світовому океані є США та їх союзники. У доктрині з’явився перелік викликів і загроз національній безпеці РФ у Світовому океані, згадка про стратегічне і регіональне стримування потенційних противників.
Положення про «безумовне право» на розміщення і застосування у Світовому океані сил (військ) військово-морського флоту РФ спрямоване на залякування ескалацією стратегічних суперників, чий військово-морський потенціал у цілому чи за певними компонентами значно перевищує російський. Відповідне положення суперечить нормам міжнародного права.
- Занепокоєння російської влади викликає запровадження санкцій проти суднобудівельних підприємств ВПК РФ та нафтогазових компаній, які обмежують можливість передачі сучасних технологій, постачання устаткування і залучення довгострокового фінансування
31 липня 2022 р. указом президента РФ було схвалено нову редакцію[1] Морської доктрини Росії[2]. Це третя редакція цього документу, у якому подано бачення інтересів, принципів та напрямів розвитку морської політики Росії. У доктрині визначено шість регіональних напрямків, розміщених по мірі важливості для забезпечення інтересів РФ: Арктичний, Тихоокеанський, Атлантичний, Каспійський, Індоокеанський та Антарктичний.
Перенесення з першого, у попередній редакції доктрини, на третє місце Атлантичного напряму, який включає Балтійський, Азово-Чорноморський та Середземноморський басейни, має продемонструвати зміну пріоритетів розвитку РФ. З іншого боку це фактично констатація провалу попередньої політики цієї держави, спрямованої на забезпечення розвитку співпраці з європейськими державами у морській сфері на власних умовах.
Чорне та Азовське моря
Україна у доктрині безпосередньо не згадується. Водночас позиція нашої держави щодо окупації Криму та Севастополя може бути відзначена у контексті передбаченої п.п. 3 ст. 22 Доктрини загрози національним інтересам РФ через «територіальні претензії низки держав стосовно деяких її приморських та острівних територій». Щодо всього Атлантичного напряму метою визначено неприйнятність для РФ наближення військової інфраструктури НАТО до її кордонів.
У Азово-Чорноморському басейні основний пріоритет «всебічне зміцнення геополітичних позицій у регіоні». У порівнянні з попередньою редакцією доктрини визначені менш амбітні завдання у сфері економічного розвитку.
Пріоритети РФ у окремих районах Світового океану
Примітна відсутність спеціальної згадки про КНР у тексті доктрини. У розділі, присвяченому Тихоокеанському регіональному напрямку говориться лише про розвиток добросусідських відносин та взаємовигідного співробітництва з державами регіону, співпрацю з АСЕАН.[3] Натомість у редакції доктрини 2015 р. у ст. 63 у відповідному розділі наголошувалось: «Важливою складовою національної морської політики на Тихоокеанському регіональному напрямку є розвиток дружніх зв’язків з Китаєм, а також нарощування позитивної взаємодії з іншими державами регіону».
У Середземноморському регіоні РФ має намір розвивати відносини із прибережними державами Близького Сходу та Північної Африки. РФ зокрема планує забезпечити постійну присутність у регіоні через бази в Сирії та подальшого створення і розвитку подібних об’єктів на території інших держав регіону.
На Індоокеанському напрямку РФ планує розвивати стратегічне партнерство та військово-морське співробітництво з Індією, а також розширювати взаємодію з Іраном, Іраком, Саудівською Аравією та іншими державами регіону. Останні три держави не згадувалися у попередній редакції доктрини. РФ прагне розширити власне судноплавство в регіоні та зберегти військово-морську присутність у Перській затоці завдяки пунктам матеріально-технічного забезпечення в Червоному морі[4] та Індійському океані з використанням інфраструктури держав регіону в інтересах військово-морської діяльності РФ.
Важливе місце у доктрині присвячене присутності РФ у Арктичному регіоні. Так, серед інтересів РФ задекларовано розвиток її Арктичної зони та освоєння ресурсної бази, включно з повномасштабним освоєнням континентального шельфу за межами 200-мильної зони. У Морській доктрині особливо відзначено статус Північного морського шляху як транспортно-комунікаційного сполучення у внутрішніх водах РФ. Росія прагне розвивати цей шлях як безпечну цілорічну та конкурентоздатну на світовому ринку національну транспортну комунікацію РФ.
Національні інтереси та цілі РФ у Світовому океані
Серед національних інтересів зроблено наголос на «безпечному функціонуванні морських трубопровідних систем із транспортування вуглеводної сировини» та «забезпечення гарантованого доступу до просторів Світового океану» та його ресурсів.
У Морській доктрині вперше подано поняття «пріоритетних районів (зон) забезпечення національних інтересів Російської Федерації» та визначено їх ієрархію відповідно до важливості:
- Життєво важливі – ті райони (зони), що безпосередньо пов’язані із розвитком держави, захистом її суверенітету, територіальної цілісності та зміцнення оборони, а також критично впливають на соціально-економічний розвиток держави:
- внутрішні морські води в територіальному морі РФ, а також їх дно, надра та повітряний простір над ними;
- виключна економічна зона та континентальний шельф РФ, разом із континентальним шельфом за межами 200-мильної виключної економічної зони РФ у Арктичному басейні;
- Арктичний басейн, розташований поряд із узбережжям РФ, включно із акваторією Північного морського шляху;
- акваторія Охотського моря та російський сектор Каспійського моря.
- Важливі – ті райони (зони), що значною мірою впливають на економічний розвиток, матеріальне благополуччя населення та стан національної безпеки РФ, а також підтримку стратегічної та регіональної безпеки РФ. До таких віднесено:
- акваторії океанів та морів, що знаходяться вздовж узбережжя РФ, разом із Чорним та Азовським морями;
- східна частина Середземного моря;
- Чорноморські, Балтійські та Курильські протоки;
- райони проходження світових морських транспортних комунікацій, в т.ч. тих, що знаходяться вздовж азійського та африканського узбережжя.
- Інші – це будь-які райони (зони), що не відносяться до життєво важливих чи важливих.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД
[1] Попередню Морську доктрину РФ було схвалено 17 червня 2015 р.
[2] http://static.kremlin.ru/media/events/files/ru/xBBH7DL0RicfdtdWPol32UekiLMTAycW.pdf
[3] Асоціація держав Південно-Східної Азії.
[4] У грудні 2020 року між Росією та Суданом було укладено угоду про створення у цій країні російської військово-морської бази (офіційно - пункт матеріально-технічного забезпечення). Наразі угода залишається не ратифікованою, але певна присутність російських сил у м. Порт-Судан, де має розміститися об’єкт зафіксована ЗМІ.