Основні результати саміту ШОС в Самарканді

Поділитися:

Проаналізовано перебіг та результати щорічного саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС), що відбувся 5–16 вересня в м. Самарканді (Узбекистан). У саміті, крім членів ШОС, брали участь держави-спостерігачі (Білорусь, Іран, Монголія) та запрошені країни – Азербайджан, Вірменія, Туреччина. Визначено можливий вплив цієї події на регіональну ситуацію та українську політику.

Висновки

  1. Наміри РФ та її президента довести, що путінська Росія не є ізольованою та все ще має підтримку й розуміння у країнах, які не належать до Західного світу, якщо не повністю провалилися, то абсолютно точно зазнали неочікуваного для Путіна удару. З ним поки що розмовляють, але вже не приховують роздратованості та незадоволення його агресивною зовнішньою політикою і точно не розглядають як «захисника» й «старшого брата».
  2. Росія зазнала значних іміджевих втрат через велику кількість «занепокоєнь», які озвучили лідери інших країн – учасниць саміту, насамперед Голова КНР Сі Цзіньпін, щодо «спеціальної військової операції» в Україні. Путіну довелося виправдовуватися й запевняти партнерів у бажанні досягти миру, тоді як Сі дипломатично нагадав, хто в ШОС є головним і розставив акценти в позиціях двох держав у регіоні та світі відповідно до рівня впливу.
  3. Саміт продемонстрував подальшу деградацію відносин РФ із союзниками в Центральній і Південній Азії, зменшення впливу Кремля на центральноазійські країни – колишні радянські республіки та можливу втрату «надійних» союзників у Південній Азії (ПA), зокрема Індії, оскільки агресія проти РФ України є невигідною для цієї держави з багатьох причин.
  4. РФ не тільки втрачає вплив на еліти держав Центральної Азії (ЦА) з огляду на зменшення своєї військової допомоги, вразливість контрактів у галузі енергетики тощо. Вона фактично вже не має важелів впливу на збереження балансу в регіоні, оскільки КНР здобула нові переваги для себе, а РФ нічого не може цьому протиставити.
  5. Саміт ШОС може бути розцінений як знакова подія для України. Він укотре доводить, що азійський напрям української зовнішньої політики є не лише важливим, а й критично необхідним. Зміцнення розуміння та співпраці з державами, які поки що займають нейтральну позицію в українському питанні, може докорінно змінити баланс сил на користь України та забезпечити остаточну ізоляцію путінської Росії.

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв у своєму зверненні напередодні саміту зауважив, що головування Узбекистану в ШОС припало на динамічний період «історичного розлому», коли завершується одна епоха та починається інша – поки що непередбачувана і невідома, оскільки існує глибока криза довіри на глобальному рівні. Своєю чергою, це провокує нове геополітичне протистояння й ризик відродження стереотипів блокового мислення.

Збройні конфлікти, що тривають у різних частинах світу, дестабілізують торгові та інвестиційні потоки, загострюють проблеми продовольчого забезпечення та енергетичної безпеки. До цього додаються глобальні кліматичні потрясіння, дефіцит природних ресурсів, що зростає, поширення небезпечних інфекційних захворювань тощо. За цих обставин жодна країна не може поодинці уникнути глобальних викликів або впоратися з ними. Єдиний вихід із небезпечної спіралі проблем у взаємопов’язаному світі – конструктивний діалог та багатостороння співпраця.

Господар саміту також нагадав про цілі ШОС – організації, що була створена 2001 р. задля підтримки та зміцнення миру, безпеки і стабільності в регіоні, сприяння побудові нового, справедливого, раціонального політичного й економічного міжнародного порядку, спільній протидії тероризму, сепаратизму й екстремізму у всіх проявах. Частка загальної площі восьми держав – членів ШОС (без Ірану, який має доєднатися) становить 62 % від площі Євразійського континенту, населення – це 41 % від усього населення земної кулі. Країни ШОС виробляють понад 30 % світового ВВП.

Саміт у Самарканді відбувся «наживо» 15–16 вересня 2022 р. після двох років засідань онлайн через епідемію коронавірусу. Його головні результати – прийняття загальної Самаркандської декларації про подальшу взаємовигідну співпрацю та підписання понад 40 багато- і двосторонніх угод, у т. ч. Комплексного плану щодо реалізації договору про добросусідство, дружбу та співробітництво.

На полях саміту відбулися важливі двосторонні зустрічі. Чи не найбільш очікуваною стала зустріч лідерів Китаю та Росії 15 вересня, під час якої Путін намагався акцентувати на протистоянні із Заходом та боротьбі проти однополярного світу, що його співрозмовник загалом підтримав. Водночас чи не вперше російський президент мав визнати, що він розуміє «"занепокоєння" Китаю щодо російської війни в Україні».

Розмова засвідчила, що попри спільну антизахідну риторику, позиція країн у світовому балансі сил є різною. КНР закріплюється в статусі впливової держави, без якої неможливо уявити подальший розвиток регіону та світу, тоді як РФ є лише союзницею Китаю, що не має відповідного впливу і лише створює постійний хаос та проблеми. «Війна в Україні: поразка Путіна прокладе шлях до першості Китаю в Євразії», «Cоюз Росії і Китаю є нестабільним і крихким» – під такими заголовками наступного дня були опубліковані статті не лише в західних, а й в азійських газетах. У них, зокрема, зазначається, що КНР розширює вплив у регіоні за рахунок ослаблення РФ та невдач її «спеціальної військової операції» в Україні.

Країни ЦА зазвичай намагаються балансувати між «великими сусідами» – отримувати інвестиції з Пекіна, а військову допомогу – з Росії. Проте через нестачу військ в Україні Росія вивела значну кількість своїх військових із цих країн, наприклад перекинула приблизно 1500 російських військових з 201-ї військової бази в м. Душанбе (Таджикистан) до України та планує передислокувати ще 600 військових із баз, розташованих у Таджикистані. Також переміщено до 300 військових із бази в Киргизстані. Обидві держави входять і до ШОС, і до підконтрольної Москві Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), проте РФ не змогла запобігти конфлікту між ними (сутички між таджицькими та киргизькими прикордонниками сталася напередодні саміту, 14 вересня 2022 р.).

Зменшення впливу Росії в регіоні є очевидним, вона вже не може контролювати місцеві еліти. Вони демонстрували власне ставлення до Путіна під час зустрічей на полях ШОС. Поясненням такої поведінки може бути бажання дистанціюватися від сумнівного «старшого брата» та довести власну самостійність і значущість (наприклад, запізнення президента Киргизстану Садира Жапарова на зустріч із Путіним). Натомість керівника Китаю, який уперше за понад ніж два роки здійснив міжнародний візит та обрав для цього саме ЦА, приймали показово тепло. Під час саміту ШОС лідери країн регіону не цуралися класичних східних лестощів на адресу Голови КНР, не виявляючи такого ставлення до Путіна та його союзника О. Лукашенка (хоча й прийняли до розгляду заявку Білорусі на вступ до ШОС).

Це свідчить про те, що вплив Китаю в регіоні однозначно продовжує зростати. Важливу роль у цьому відіграє тепер не лише економічна співпраця (Китай є важливим торговельним партнером та інвестором для всіх країн регіону), а й політична підтримка з боку КНР. Показовою стала заява Сі Цзіньпіна напередодні саміту щодо однозначної підтримки територіальної цілісності та суверенітету Казахстану. Також символічно, що першою країною, яку він відвідав, став Казахстан, адже саме в Астані 2013 р. лідер КНР вперше озвучив амбітну геоекономічну ініціативу «Один пояс – один шлях». Казахстан від самого початку посідав провідну позицію в реалізації цієї китайської ініціативи.

Після охолодження російсько-казахстанських відносин, що сталося внаслідок відмови президента К. Ж. Токаєва визнати т. зв. «Л/ДНР», найбільшим торговельним партнером Казахстану замість Росії став ЄС, тоді як КНР продовжує інвестиції в казахстанську економіку, будує дороги, нафтопереробні заводи, залізниці. Під час переговорів 15 вересня були зроблені нові заяви про співпрацю КНР та Казахстану.

Наступного дня господар саміту президент Ш. Мірзійоєв під час зустрічі з очільником КНР говорив про «оновлення Китаю» та створення «процвітаючого суспільства». Було окреслене бачення подальшої взаємовигідної узбецько-китайської співпраці. Сі Цзіньпін подякував президентові Узбекистану за чудову організацію Самаркандського саміту ШОС.

Чи не найбільшим сюрпризом зустрічі в Самарканді став відвертий випад у бік Путіна індійського прем’єр-міністра Нарендри Моді під час телемарафону: «Я знаю, що сьогоднішня епоха не є епохою війн, і я не раз говорив з вами про це по телефону». Путін очевидно не очікував такого від індійського колеги, проте заявив, що розуміє його «стурбованість щодо України», і додав, що «Москва робить усе можливе, щоб припинити конфлікт». Тут важлива не звична брехлива заява російського лідера, котрий звинуватив Україну в небажанні мирних переговорів, а факт відвертого запитання в прямому ефірі нейтрального, і, як багато хто вважає, «проросійського» індійського прем’єра. Н. Моді поставив співрозмовника в незручне становище, оскільки агресія РФ в Україні ставить у таке ж незручне становище його країну.

Натомість реакція російських аналітиків на саміт ШОС у Самарканді фактично була пропагандистською: «вердикт однополярному світу», «друга Ялта», «міцніє організація держав, які прагнуть співробітництва без Заходу», «кінець гегемонії долара та ООН» тощо. Путін був названий «архітектором цієї глобальної історії», а його перемовини із Сі, як стверджувалося, «сильно налякали Європу».

Не можна недооцінювати участь в роботі саміту президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана. Участь Р. Т. Ердогана в саміті ШОС свідчить про збільшення амбіцій його як лідера та загалом посилення присутності Туреччини в «рідному тюркомовному регіоні». Нині Туреччина має статус «партнера по діалогу», але поставила собі за мету вступити до ШОС. На саміті також були підписані меморандуми про надання статусу партнерів іще двом країнам – Єгипту і Катару.

Щодо вступу Ірану до ШОС, то тут несподіванок не сталося. Розпочався офіційний процес вступу, тож на наступному саміті в Індії Іран уже буде присутній не як спостерігач, а як повноправний член Організації. Не відбулося прориву у складному трикутнику Індія – Пакистан – Китай: Н. Моді та Сі Цзіньпін не мали двосторонньої зустрічі на полях саміту, хоча й стояли поруч під час спільного фотографування вперше після того, як у квітні 2020 р. спалахнув конфлікт на індійсько-китайському кордоні. Так само не зустрічалися індійський та пакистанський прем’єри.

Можна прогнозувати подальше дистанціювання лідерів держав Центральної та Південної Азії, а також КНР від путінського режиму. Китай не допомагатиме РФ у війні, а економічну співпрацю з Росією використовуватиме у власних інтересах. Це вкотре підтверджує те, що на Сході звикли поважати силу, а от пустопорожні обіцянки, дипломатичні невдачі та воєнні провали там викликають лише зневагу.

Україні потрібно скористатися ситуацією і докласти зусилля для активізації діалогу з азійськими державами на тлі вже досягнутої західної підтримки та військової допомоги. «Перетягування» на свій бік партнерів на Сході може забезпечити остаточну ізоляцію РФ та наблизити перемогу України в протистоянні з агресором.

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Зображення: НІСД

Експертна аналітика в форматі pdf: