Проаналізовано результати парламентських виборів у Франції 19 червня 2022 р. та їх вплив на розвиток внутрішньополітичних процесів у Французькій Республіці.
Висновки
- Результати парламентських виборів свідчать про відносне послаблення позицій президента Е. Макрона. Він постає перед необхідністю співпрацювати із фрагментованим складом Національних зборів з потужним представництвом політичних сил з протилежних країв ідеологічного спектру. Це значно ускладнює перспективи реалізації запланованих реформ.
- Формування уряду меншості або ж коаліційного уряду змусить президента враховувати вимоги політичних конкурентів, підвищує роль майбутнього прем’єр-міністра та відкриває шлях до формування несподіваних тактичних союзів для вирішення окремих політичних питань.
За підсумками другого туру парламентських виборів у Франції (19.06.2022) коаліція президента Емануеля Макрона «Разом!» («Ensemble!») отримала 245 мандатів, втративши абсолютну більшість в Національних зборах.
Блок «Народний екологічний і соціальний союз» (NUPES) на чолі із Жан-Люком Меланшоном посів друге місце із 131 мандатом.
Партія Марін Ле Пен «Національне об’єднання» отримує 89 місць у парламенті, що дозволить ультраправим вперше сформувати власну фракцію.
Партія правого центру «Республіканці» матиме 61 мандат.
Явка 19 червня склала 46,% (від 48, 6 млн зареєстрованих виборців), що менше ніж у першому турі 12 червня (47,5%). Такі низькі показники підкреслюють високий рівень антисистемних настроїв у Франції, і, до певної міри, є своєрідною формою протесту.
Прем’єр-міністр Франції Елізабет Борн вже назвала ситуацію ризикованою, зважаючи на виклики, з якими стикається держава на національному і міжнародному рівнях.
Формування уряду. Політична конфігурація, що склалася внаслідок виборів, є унікальною за весь час існування П’ятої республіки. Президентській партії доведеться докласти серйозних зусиль для формування активної більшості.
Крістіан Жакоб, лідер республіканців, яких вважали найімовірнішими коаліційними партнерами президентської сили, вже заявив про відмову від переговорів і про плани партії залишитися в опозиції.
Фактична відсутність передвиборчої кампанії з боку президентської партії, повторення наративів президентської кампанії, зосередженої на зовнішньополітичному порядку денному, розмита програма дій щодо внутрішньополітичних проблем (ціни на енергоносії, інфляція, падіння купівельної спроможності тощо) стали ключовими чинниками втрати президентським блоком контролю над парламентом.
Доцільно відзначити окремі персональні втрати президентської партії. До Національних зборів балотувалися близько 15 членів уряду, і за наполяганням президента Макрона, програш виборів означатиме їх автоматичну відставку. Найбільш болісними для президентської партії є поразка Кристофера Кастанера, колишнього міністра внутрішніх справ і керівника фракції президентської партії в парламенті, Рішара Феррана, голови Національних зборів попереднього скликання, міністра охорони здоров’я Бріжіт Бургіньон, міністра екології Амелі де Моншален та нещодавно призначеної міністра у справах моря Жюстін Бенен.
Перед президентом Макроном стоїть вибір – формувати правлячу коаліцію, або створювати уряд меншості, при якому необхідно буде досягати консенсусу з опонентами щодо кожного спірного законопроекту. Особливі проблеми прогнозують з реформою пенсійної системи Франції, яка ще на етапі обговорення викликала потужні протести. «Нам доведеться прийняти цю культуру компромісу, але ми повинні зробити це на основі чітких цінностей, ідей і політичних проектів», – заявив міністр фінансів Брюно Ле Мер.
Успіх опозиції. Результати виборів продемонстрували зростання ваги політичної опозиції, їх вже називають «тріумфом лівих сил Франції». Ліворадикальний політик і євроскептик Ж.-Л.Меланшон, ініціатор об'єднання лівих сил у єдиний фронт, вже назвав підсумки голосування «повним розгромом президентської партії».
Блок Меланшона NUPES, що об'єднує ультраліву «Нескорену Францію» (La France Insoumise, LFI), Соціалістичну партію, Зелених (Europe Ecologie-Les Verts) і Комуністичну партію Франції, стає найбільшою опозиційною силою французького парламенту. Блок просуває традиційну соціально орієнтовану програму дій – зниження пенсійного віку з 62 до 60 років, підвищення мінімальної заробітної плати та обмеження цін на товари першої необхідності.
Проте всередині лівого альянсу існують серйозні протиріччя – від питань євроінтеграції до розвитку ядерної енергетики. Збереження єдності опозиції стане головним завданням її лідерів, оскільки соціалісти і зелені можуть створювати власні парламентські групи, а президентська партія також шукатиме союзників серед поміркованих лівих – і у випадку формування коаліційного уряду, і для просування своєї програми реформ.
Ультраправе «Національне об’єднання» Марін ле Пен здійснило справжній прорив, вдесятеро збільшивши кількість депутатів у порівнянні із виборами 2017 р. (89 проти 8), пообіцявши стати твердою і відповідальною опозицією президентському блоку.
Французькі республіканці, що представляють правий і правоцентристський сектор політичного спектру, остаточно втратили позиції головної опозиційної сили, вже заявили про неготовність брати участь в коаліційному уряді та залишатимуться в опозиції. Проте, навіть якщо позиція партійного керівництва залишатиметься незмінною, ситуативне союзництво з президентською партією для ухвалення окремих законів виглядає цілком реалістичним.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД