Проаналізовано результати нелегітимного виборчого процесу на території тимчасово окупованого Цхінвальського регіону Грузії, в рамках якого було обрано «президента» так званої «Республіки Південна Осетія». Показано, що перемога опозиційного кандидата ніяк не впливає на ситуацію на цій території, та не змінює їхньої повної підконтрольності Російській Федерації.
Висновки
- Перемога на так званих «президентських виборах» в Південній Осетії (тимчасово окуповані Російською Федерацією території Цхінвальського регіону Грузії) представника опозиції Алана Гаглоєва не змінює практично повну залежність регіону від Росії. Згадані «вибори» мають суто формальний характер, оскільки реальна влада в регіоні належить Російській Федерації.
- Перемога Гаглоєва створює ілюзію «легітимності» політичного процесу на окупованих територіях, та демонструє змінюваність «влади» у регіоні. Враховуючи той факт, що успіх Гаглоєва визначається не власною популярністю, а негативним рейтингом його опонента, він фактично позбавлений самостійності в управлінні регіоном і буде прагнути російської підтримки.
- Український чинник ймовірно мав вплив на результати виборів. Скандал з неналежним забезпеченням південноосетинських бойовиків, які взяли участь в агресії РФ проти України, негативно вплинув на рейтинги попереднього керівника окупаційної адміністрації Анатолія Бібілова, який публічно підтримував російське вторгнення. Однак нове керівництво окупаційної адміністрації навряд чи матиме можливість ухилитися від виконання вимог РФ стосовно підтримки російських військ.
- Питання потенційного референдуму щодо приєднання регіону до Росії було актуалізоване Бібіловим у рамках передвиборчої боротьби (можливо – без узгодження з російськими кураторами). Гаглоєв виступає проти організації такого заходу найближчим часом, але не ставить під сумнів необхідність реалізації іредентистського курсу. Окупаційна адміністрація не має впливу на ці процеси, перспективу яких визначатиме лише наміри РФ та готовність до нового етапу агресії проти Грузії. Сьогодні це малоймовірний сценарій, враховуючи ставку Росії на посилення своїх позицій в Грузії за рахунок нормалізації відносин з чинною грузинською владою.
На території тимчасово окупованого російськими військами Цхінвальського регіону Грузії (в так званій «Республіці Південна Осетія») пройшли «вибори президента». Чинне керівництво псевдореспубліки намагалось створити для себе сприятливі умови, не допустивши до «виборів» кількох перспективних кандидатів (в тому числі – звільненого з посади в лютому 2022 р. «міністра оборони» Ібрагіма Гассеєва, що приєднався до опозиції, та Давіда Санакоєва – колишнього «міністра закордонних справ», лідера так званої «парламентської опозиції»).
10 квітня відбувся перший тур голосування, який не виявив переможця з п’яти кандидатів, зареєстрованих для участі у «виборах». В результаті, до другого туру вийшли два кандидати, які набрали більшу кількість голосів – опозиціонер, лідер партії «Нихас» Алан Гаглоєв[1] (набрав 38,55% - 10707 голосів) та чинний «президент» Анатолій Бібілов[2] (набрав 34,95% - 9706 голосів).
8 травня відбувся другий тур так званих «виборів». Його результати підтвердили підтримку виборцями Гаглоєва. Він отримав понад 54% голосів. Перемогу Гаглоєва – відносно маловпізнаваного кандидата – визначила відсутність у нього суттєвого негативного рейтингу, та об’єднання навколо нього протестного електорату.
Населення регіону асоціювало наявні проблеми з особистістю чинного керівника. Негативно вплинули на його рейтинги події навколо російсько-українського конфлікту. Бібілов активно підтримував широкомасштабне вторгнення РФ в Україну, в якому взяли участь підрозділи південноосетинських бойовиків. Втім, вони зазнали втрат (відомо щонайменше про 7 загиблих) та мали конфлікт з російським військовим командуванням (через невідповідне забезпечення).
Через це вони самовільно покинули зону бойових дій та повернулися до Осетії, де критикували окупаційну адміністрацію за неналежну організацію відправки контингенту на фронт. Також критичну оцінку з боку електорату отримала «зачистка» Бібіловим місцевого політичного простору та свавілля «силовиків» на території псевдореспубліки.
Бібілов намагався виправити ситуацію між двома турами так званих «виборів». Так, на період 21-25 квітня, на Великодні свята, він тимчасово відкрив дорогу між підконтрольними грузинському уряду територіями та так званим «Ленінгорським районом» псевдореспубліки (окупований Ахалгорський муніципалітет). З 2019 р. вона була перекрита за його наказом у відповідь на облаштування посту грузинської поліції в цьому районі поблизу лінії розмежування, і це негативно сприймалося місцевим населенням. Відтак Бібілов напередодні «виборів» намагався повернути прихильність місцевого електорату. Також для збільшення часу на агітацію та подолання відставання від опонента, керівництво окупаційної адміністрації домоглося перенесення другого туру так званих «виборів» з 28 квітня та 8 травня.
Втім, Бібілов не оскаржував результати голосування і визнав свою поразку практично відразу – ще коли були підраховані лише 18% бюлетенів. Така реакція засвідчує відсутність в нього на той момент підтримки з боку Російської Федерації, без якої будь-яка подальша внутрішня боротьба за владу в регіоні є безперспективною. Росія дійсно спочатку робила ставку на кандидатуру Бібілова. Втім, після результатів першого туру так званих «виборів» вона прийняла успіх його опонента. Для РФ Гаглоєв може бути навіть більш прийнятним варіантом. Менша публічна пізнаваність та відсутність особистої харизми дозволяють росіянам розглядати його як цілком керовану фігуру.
Південна Осетія залишається повністю підконтрольною Російській Федерації. Сепаратистський рух в цьому регіоні Грузії не має навіть мінімальних ознак самостійності. На відміну від абхазького сепаратизму, який декларує мету створення незалежної абхазької держави, він із самого початку мав іредентистський характер та базувався навколо ідеї приєднання регіону до Російської Федерації («возз’єднання осетинських земель» у рамках російської держави).
Ідея приєднання регіону до РФ набула актуальності напередодні «виборів» 2022 р., оскільки Бібілов оголосив про намір провести після їхнього завершення референдум з цього питання. Навіть після своєї поразки він не залишає цю ідею. Гаглоєв назвав таку ініціативу передвиборчим піаром – але не має жодних заперечень щодо курсу на приєднання до РФ. Він підтримує ідею референдуму в принципі, лише наголошує, що він має відбутися, коли Російська Федерація та так звана «Республіка Південна Осетія» будуть до цього реально готові.
За його словами, населення Південної Осетії ще на початку 1990-х років задекларувало підтримку такого курсу, і наразі це не вимагає додаткового підтвердження. Також він вважає, що проведення референдуму зараз поставить в складну позицію російське керівництво, яке концентрує увагу на інших проблемах (мається на увазі війна проти України та протидія міжнародним санкціям).
Для Росії перспектива приєднання тимчасово окупованих територій Грузії наразі не є актуальною. Російське керівництво робить ставку на нормалізацію відносин з грузинською владою, яка дотримується обережного зовнішньополітичного курсу, та в деяких аспектах носить проросійський характер (наприклад – неприєднання до санкцій, введених проти РФ у відповідь на агресію проти України). Загострення питання територіальної цілісності Грузії може похитнути крихкий баланс сил у грузинському політикумі та привести до влади грузинську опозицію, яка набагато жорсткіше налаштована стосовно РФ.
Відтак, обережний підхід Гаглоєва до цього питання наразі задовольняє російське керівництво більше, аніж гучні декларативні заяви Бібілова. Росії наразі вигідніше підтримувати ілюзію так званої «незалежності» Південної Осетії, аніж офіційно анексувати ці території.
Грузинська влада засудила проведення псевдовиборів на окупованих територіях. МЗС Грузії заявило, що подібні дії грубо порушують принципи міжнародного права та суверенітет держави Грузії. Було наголошено, що лише Російська Федерація несе повну відповідальність за те, що відбувається на тимчасово окупованих територіях. Аналогічну позицію щодо невизнання результатів так званих «виборів» займають Європейський Союз та США.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД
[1] Алан Гаглоєв (1981 р.н.) отримав вищу освіту за економічним та юридичним напрямками в Цхінвалі; також закінчив курси підвищення кваліфікації на території РФ. З 2002 р. працював в окупаційній адміністрації на різних посадах, переважно – в лавах Комітету державної безпеки. Брав участь в так званих «президентських виборах» 2017 р., посівши третє місце серед трьох учасників (отримав 10,17% голосів).
[2] Анатолій Бібілов (1970 р. н.) має військову освіту. Тривалий час служив в збройних силах РФ у складі військового контингенту, розташованого на території Південної Осетії. Брав активну участь у російсько-грузинській війні 2008 р. Російська пропаганда відзначала його заслуги в боях за місто Цхінвалі, що згодом використовувалось для формування його політичного іміджу. З 2008 р. перебував на державних посадах в окупаційній адміністрації. З 2012 р. очолює партію «Єдина Осетія», з якою здобув перемогу на так званих «парламентських виборах» 2014 р. В 2017 р. переміг на так званих «президентських виборах». Включений до санкційного списку України через неодноразові візити на тимчасово окуповані території Криму, Донецької та Луганської областей.