Спеціальна доповідь «Український конфлікт: стежки до миру»: висновки для України

Поділитися:

Проаналізовано спеціальну доповідь «Український конфлікт: шляхи до миру», підготовлену провідним індійським аналітичним центром Observer Research Foundation (далі – ORF).

Висновки:

  1. В аналітичному просторі Республіки Індія вкрай мало досліджень російсько-української війни, а більшість звітів експертів зводяться до аналізу негативних наслідків війни для світу і країн Глобального Півдня. У них розглядаються здебільшого можливості уникнення подальшої продовольчої кризи, проблеми забезпечення енергоносіями та їх доставки. У будь-якому звіті чи аналізі обов’язково містяться заклики до миру без жодного змістовного наповнення.
  2. Дослідження, проведене експертами найбільшого незалежного аналітичного центру Індії ORF, загалом підтримує офіційні індійські підходи щодо розуміння російсько-української війни, включно з термінологією – «український конфлікт». Проте в ньому вперше автори намагаються відповісти на питання: чи є місце для «стратегічного пристосування» дипломатичних можливостей; які поради з теорії та історії дипломатії можуть бути доречними для розв’язання конфлікту?
  3. У доповіді експертів ORF окремо йдеться про посередницькі можливості РІ з урахуванням її головування у G20 у поточному році. Розглянуто кілька форматів багатостороннього посередництва, з них два основні – трійка G20 (Індонезія, Індія, Бразилія) та група «Індія – Туреччина – Ізраїль».

Напередодні річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну на сайті провідного індійського аналітичного центру ORF було розміщено спеціальну доповідь «Український конфлікт: шляхи до миру» [1], в якій уперше аналізується реальна ситуація в Україні та на основі вивчення різних прикладів з історії урегулювання конфліктів надаються можливі механізми проведення переговорів задля завершення війни [2].

Загалом доповідь не виходить за рамки офіційної нейтральної позиції РІ щодо війни в Україні, для характеристики якої знов використовується термін «український конфлікт». Доповідь має традиційні для Індії заклики до обох сторін «терміново усвідомити необхідність мирних переговорів». Проте цей звіт не перебільшує потенціал Росії і не виправдовує цілі РФ, а швидше виходить зі спроможності України та її Збройних Сил результативно захищати суверенітет держави. Доповідь є спробою більш детального вивчення подій минулого року з точки зору індійських поглядів на світ, як теоретичних, так і практичних підходів до розв’язання конфліктів. Розглянемо основні оцінки документа.

  1. На дванадцятому місяці «український конфлікт» може бути оцінений швидше як «затяжна війна», а не заморожений конфлікт або спроба дійти компромісу. Більшість прогнозів указують на продовження ескалації замість діалогу в найближчій перспективі. В основі таких оцінок насамперед є те, що Україна та Росія чітко висловили свої максималістські позиції, де поки що немає місця для діалогу. Автор посилається на виступ Президента України В. Зеленського перед Конгресом США під час візиту до Вашингтона в грудні 2022 р., який чітко артикулював намір повернути всі українські території, та на заяви В. Путіна також у грудні на спеціальних зборах міністерства оборони РФ щодо готовності «йти до кінця» у виконанні поставлених завдань.
  2. Теоретичною базою для переговорів як єдиної опції завершення «конфлікту» пропонується так звана концепція BATNA (the best alternative to a negotiated agreement), тобто «найкраща альтернатива для досягнення домовленостей», яка виходить із розуміння того, на які поступки готові піти сторони для підписання мирної угоди. Застосовуючи цей підхід, можна відзначити, що для України такою альтернативою є військовий виграш на полі бою, тоді як для Росії – збереження захоплених протягом року територій. Але ситуація стає патовою: обидві країни вірять у свої можливості просуватися вперед на фронтах до «повної перемоги».
  3. Подальша ескалація загрожує регіональній та світовій безпеці, нинішня криза «розпалила незавершену холодну війну», і є «оновленням історичного змагання» у ХХІ столітті між «агресивним НАТО», очолюваним США, та «відродженою Росією», а поле битви – Європа. Причиною кризи є відсутність «комплексної стратегічної відповіді з боку Заходу та демонізація Володимира Путіна». Подальше протиставлення лідерів країн, Путіна та Зеленського, є тупиковим для західної дипломатії, яка має сприяти досягненню миру. Сторони конфлікту не обов’язково мають підтримувати прямі зв’язки, натомість ключові зацікавлені актори можуть сприяти діалогу.
  4. Основною проблемою для досягнення миру в Україні є той факт, що єдина існуюча платформа для переговорів з Росією, а саме Нормандський формат, запроваджений у 2014 р., та напрацьовані між двома сторонами за посередництва західних політиків угоди Мінськ-1 і Мінськ-2 визнано неефективними. І передусім тому, на думку авторів, що Нормандський формат був знехтуваний країнами-гарантами – Німеччиною та Францією. Далі аналізується історія різних дипломатичних угод часів Першої та Другої світових воєн, Холодної війни, Корейської та Кубинської криз, Індійсько-пакистанського протистояння 1965 р., переговорного процесу в Осло (у додатках до звіту).
  5. Серед різних домовленостей історичного характеру для напрацювання більш результативного формату переговорів пропонується взяти до уваги досвід врегулювання кризи в Боснії і Герцеговині (БіГ). Дейтонська угода 1995 р. подається як приклад можливого залучення позарегіональних сил в умовах обмеженості або й недієздатності європейської дипломатії. Втручання США та НАТО для створення основи деескалації та припинення вогню, хоча й мали багато складнощів для внутрішньополітичного існування БіГ, проте довели ефективність посередництва (ідеться саме про формат переговорного процесу, а не можливу «боснізацію» України). Також ставиться питання щодо того, коли саме настане «слушний час» для втручання міжнародної спільноти й посередництва в «українській кризі».
  6. Треті сторони, які користуються довірою обох сторін конфлікту, можуть долучитися до посередництва, оскільки міжнародні інституції, передусім ООН, мають у цьому контексті вкрай обмежені можливості. Навіть за наявності жорстко окреслених умов для переговорів, зокрема представленого Президентом В. Зеленським на саміті G20 на Балі мирного плану та вкрай категоричних заяв російської влади щодо рішучості в досягненні цілей «спецоперації», сторони не повністю «зачинили двері» до мирного процесу. Кілька попередніх спроб мирного посередництва під час кризи, зокрема з боку Туреччини, свідчать про можливість залучення нових акторів як медіаторів. Будь-яка багатостороння група, обрана для спроб досягнення миру, може забезпечити нейтральну платформу для переговорів, ураховуючи уроки Ташкентської угоди 1966 р. або мирного процесу в Осло в 90-х роках.
  7. З урахуванням цьогорічного головування в G20, таким посередником цілком може стати Індія, яка має дружні відносини як з РФ, так і з Україною, послідовно дотримується нейтралітету і так само послідовно закликає до найшвидшого завершення конфлікту. Головування у G20 надає Індії можливість накреслити план для такої дискусії, а так звана трійка G20 – Індонезія (колишній президент), Індія (нинішній) та Бразилія (майбутній президент) – має потенціал стати дієвим форматом для досягнення цієї мети. Альтернативним варіантом є приєднання Індії до групи у складі Ізраїлю та Туреччини, зважаючи на  їхні попередні зусилля щодо вирішення кризи, що може бути позитивно сприйнято сторонами конфлікту, оскільки усуває посередництво європейських держав та США [3].

Поява спеціальної аналітичної доповіді може свідчити про перехід індійського експертно-політичного середовища від загальних заяв про досягнення миру в Україні до напрацювання конкретних пропозицій і форматів посередництва. Індійська сторона пов’язує можливості медіатора в потенційних російсько-українських переговорах із головуванням у G20.

Додаток 1

Observer Research Foundation

ORF – найбільший незалежний аналітичний центр Республіки Індія з штаб-квартирою в Нью-Делі. У 2020 р. посів двадцяту позицію у світі та другу – в Азії у рейтингу «Global Go Think Tank Index Report» [4]. Центр створено в 1991 р. засновником найбільшої в Індії промислової групи «Reliance» Д. Амбані як платформу для політиків, науковців і журналістів різних переконань з метою розробки практичних рішень.

Від 2000 р. спектр досліджуваних питань значно розширився, нині 80 % аналітики ORF присвячено взаємодії Індії із зовнішнім світом. Серед експертів – велика кількість відомих індійських дипломатів, зокрема колишніх послів. Присутність серед них ключових стратегів та дослідників зовнішньої політики, як-от С. Раджа Мохан і Харш В. Пант (віцепрезидент), додає центру інтелектуальної ваги. Фундація диверсифікує власні джерела фінансування, залучає до них уряд, приватні компанії та іноземні фонди. 65 % бюджету забезпечує компанія «Reliance». Взаємодія ORF з урядом також зросла.

Нині ORF отримує фінансування від Міністерства закордонних справ на дослідження БРІКС, Росії, змін клімату, ролі криптовалют та цифровізації, інших питань. Від 2016 р. щорічно в Нью-Делі ORF у партнерстві з МЗС Індії проводить «Діалог Райсіни» (Raisina Dialogue) – багатосторонню флагманську конференцію з питань геополітики та геоекономіки, спрямовану на вирішення найскладніших проблем, що постають перед світовою спільнотою.

У 2022 р. конференцію відкрили виступи прем’єр-міністра Н. Моді та голови Єврокомісії У. фон дер Ляєн, серед спікерів були чинні міністри закордонних справ Індії, Японії, Польщі, ОАЕ, колишні міністри та голови урядів Швеції (К. Більдт) та Канади (С. Харпер), провідні індійські політики та бізнесмени, міжнародні експерти. У 2023 р. конференція відбудеться 5 березня.

Автор дослідження – відомий індійський дипломат Аджей Бісарійа (у співавторстві з експерткою ORF Анкітою Датта), який розпочав свою кар’єру в посольствi Індії в Москві (1988–1991 рр.). Володіє російською мовою. За кілька місяців до розпаду СРСР повернувся в Індію і працював на різних посадах державної служби, у посольстві Індії в Берліні, у Світовому банку, у 1999 р. був призначений особистим секретарем прем’єр-міністра Індії А. Б. Ваджпаї і працював на цій посаді протягом усього терміну повноважень Ваджпаї, до 2004 р., супроводжував його у понад 50 закордонних візитах.

У 2009–2014 рр. на посаді спеціального секретаря в МЗС Індії координував зовнішню політику РІ та двосторонні відносини з регіоном Євразії – СНД (Росія, Україна та Центральна Азія). Був головним архітектором нової політики уряду Індії у Центральній Азії, формував позицію Індії на шести щорічних індійсько-російських самітах, від першого саміту між прем’єр-міністром Н. Моді та президентом В. Путіним в Індії в грудні 2014 р. (традицію порушено в 2022 р. з ініціативи індійської сторони). Опікувався розвитком індійсько-російського «особливого та привілейованого стратегічного партнерства». Посол РІ в низці країн – Польщі (2015–2017 рр.), Пакистані (2017–2020 рр.), Канаді (2020–2022 рр.).

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Фото: НІСД

Список використаних джерел:

[1] Додаткова інформація про аналітичний центр та авторів дослідження у Додатку 1.

[2] Bisaria А., Dutta А. The Ukraine Conflict: Pathways to Peace. ORF Special report No 207, January 2023. Observer Research Foundation. 2023. 27 Jan. URL: https://www.orfonline.org/research/the-ukraine-conflict-pathways-to-peace

[3] Очевидно, автори доповіді фразою «обома сторонами конфлікту» маскують позицію Росії, оскільки Україна безумовно зацікавлена в участі у переговорах держав НАТО та ЄС.

[4] Випускається Think Tanks and Civil Societies Program of the University of Pennsylvania.

Експертна аналітика в форматі pdf: