Відхід Вірменії від сфери російського впливу: наслідки для України

Поділитися:

Розглянуто фактори та вияви послаблення впливу РФ на політичне життя Вірменії, а також можливі наслідки дистанціювання цієї держави від Росії для регіону та України.

Висновки:

  1. Внаслідок серії геостратегічних прорахунків і передусім – нічим не спровокованої агресії проти України – Російська Федерація продовжує втрачати свій вплив у різних регіонах пострадянського простору. Вслід за Центральною Азією таке послаблення російських позицій спостерігається і на Кавказі, де її традиційний союзник Вірменія відверто демонструє недовіру до Москви та небажання співіснувати з нею у спільних форматах.
  2. Росія більше не спроможна бути ні посередником, ні тим більше – безпековим гарантом для пострадянських держав. Військові дії на кордоні між Вірменією та Азербайджаном восени 2022 р. свідчать про недоцільність розрахунків на її вплив, доводять різке ослаблення позицій РФ у регіоні. Така ситуація спричинила пошуки з боку Вірменії альтернативних зв’язків та активізацію переговорів з партнерами в Європі й США.
  3. Заяви і дії вірменської влади свідчать про подальше послаблення багатосторонньої дипломатії РФ та майже повний провал такого проєкту як Організація Договору про Колективну Безпеку (ОДКБ). Це означатиме у перспективі переформатування і без того нестійкого безпекового середовища в межах пострадянського простору, пошук нових можливостей для співпраці в сфері безпеки та оборони.
  4. За умов певної нормалізації відносин з найближчими сусідами та налагодження продуктивної співпраці із західними партнерами, а також з огляду на досить сильні проукраїнські настрої у суспільстві, Вірменія може перетворитися на симпатика України, і як мінімум, уже не буде союзником Росії.

Згідно з нещодавніми повідомленнями ЗМІ, Вірменія шукає можливості підписати нові військові контракти з Індією, зокрема щодо постачання їй озброєння для винищувачів Су-30СМ. Вірменія придбала у РФ чотири одиниці літаків Су-30СМ, під час війни в Нагірному Карабаху у 2020 р. В Азербайджані вони не були задіяні, оскільки не мали необхідного озброєння, передусім керованих боєприпасів «повітря-поверхня». І хоча поки що угода не була підтверджена, відомо, що відносини між Індією та Вірменією останнім часом активізувалися, зокрема у вигляді контракту на РСЗВ Pinaka. Вірменія стала першим закордонним покупцем цього озброєння, у 2022 р. Єреван замовив чотири батареї РСЗВ Pinaka на суму близько 250 млн дол. США. Можливий також й інший варіант: індійські інженери модифікують російський літак, щоб він міг нести ракети класу «повітря-повітря» Astra, і навіть надзвукові індійські крилаті ракети BrahMos [1]. У березні 2022 р. повідомлялося, що Вірменія нібито надала свої винищувачі разом із пілотами Росії для участі їх у війні в Україні. Але згодом вірменська влада забезпечила можливість військовим НАТО перевірити, що всі його Су-30СМ на місці, і таким чином «відхрестилася від підтримки агресії РФ в Україні»[2].

Розглянутий епізод демонструє падіння впливу Росії у Вірменії, хоча після розпаду СРСР з усіх країн Південного Кавказу саме Вірменія залишалася найбільше залученою до російської орбіти. Розробка енергетичних ресурсів спричинила посилену увагу європейських держав до Азербайджану, тоді як влада Грузії здобула прихильність демократичного світу через політичні трансформації: президенти Едуард Шеварднадзе та Міхеіл Саакашвілі очевидно орієнтувалися на Захід. Росія ж навпаки здобула імідж держави-агресора через свої дії в Абхазії, а згодом – і у Південній Осетії. І хоча Москва закрила свою останню військову базу в Грузії у 2007 р., через рік вона анексувала 2/5 грузинської території, що призвело до розриву дипломатичних відносин і різкого охолодження стосунків з РФ аж до 2012 р., коли грузинський олігарх Бідзіна Іванішвілі зі своєю партією «Грузинська мрія» став прем’єр-міністром. Тим часом, Вірменія не залучилася до західної геополітичної орбіти, передусім через невдалі спроби адміністрації президента США Б. Обами сприяти турецько-вірменському зближенню. Заважали зустрічні претензії з обох сторін: Вірменія наполягала на визнанні Туреччиною геноциду 1915 р., а Туреччина пов’язувала цей процес із вирішенням проблеми Нагірного Карабаху[3].

Водночас, російський вплив у Вірменії посилився у період між 1991 р. і другою вірмено-азербайджанською війною 2020 р. Кілька російських армійських формувань, зокрема 366-й гвардійський мотострілецький полк, зіграли вирішальну роль у забезпеченні перемоги вірмен у колишній радянській Нагірно-Карабаській області з 1992 р. по 1994 р. У серпні 1997 р. Вірменія підписала договір про взаємну оборону з Росією. Москва продовжує розміщувати кілька тисяч солдатів на базі у Гюмрі під командуванням Південного військового округу Збройних сил Росії, з яким сухопутні війська Вірменії безпосередньо інтегровані з 2016 р. РФ продає Вірменії системи озброєння за внутрішньою російською ціною як «військову допомогу», російські державні компанії мають частки у володінні залізницею, банківською системою та енергетичною інфраструктурою Вірменії. Республіка Вірменія була членом усіх пострадянських багатосторонніх проєктів на чолі з РФ (ОДКБ, ЄАЕС та його попередні формати), вірним союзником на дипломатичному фронті, що очевидно підтверджувало її голосування в ООН. Росія звикла розраховувати на таку поведінку, оскільки вважала, що Вірменія має бути їй вдячна за «захист і безпеку».  

Проте ситуація останнім часом змінилася, і причиною цього стали дві війни – карабаська та російсько-українська, тобто внутрішній та зовнішній фактори. Вірмени значною мірою втратили віру у свого традиційного союзника внаслідок обох факторів, оскільки РФ не надала обіцяної допомоги власне Вірменії, і не досягла перемоги у так званій «спеціальній воєнній операції в Україні», яка насправді є відкритою агресією проти незалежної держави. Розглянемо події та заяви, котрі свідчать про відхід Вірменії від російської зони впливу.

  1. 18 вересня 2022 р. до Єревану прилетіла спікерка Палати представників США Ненсі Пелосі, яка засудила напад Азербайджану і закликала до дипломатичного врегулювання конфлікту. Влада Вірменії познімала всі плакати з Путіним і дозволила мітинг за вихід з ОДКБ та союзництво з країнами Заходу. Голова парламенту Вірменії Ален Симонян заявив, що очікує від США дієвого сприяння у питанні захисту територіальної цілісності країни. Стало очевидним: громадську думку готують до зміни політичного курсу держави.
  2. Під час чергового загострення з Азербайджаном 1 жовтня 2022 р. прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян висловився в інтерв’ю місцевому телебаченню «Арменпресс» щодо можливого розвитку подій, коли держава припинить своє членство в ОДКБ[4]. За його словами, раніше під час обговорення в ОДКБ питань безпеки він отримував чіткі запевнення, що кордон Вірменії є червоною лінією для ОДКБ, проте реалії свідчать про фактичну відсутність таких червоних ліній[5].
  3. Показовим жестом наприкінці жовтня 2022 р. стала заборона вірменською владою в’їзду до країни російській пропагандистці Маргариті Симоньян, яка є головною редакторкою телеканалу RT, та депутату держдуми Росії Костянтину Затуліну. Заборону мотивували таким чином: через «публічні висловлювання, які останнім часом завдають шкоди розвитку дружніх і союзницьких відносин між двома державами». Затуліну заборонили в’їзд через те, що він багаторазово публічно «звинувачував владу Вірменії в поразці під час 44-денної війни» у Нагірному Карабаху. Симоньян на початку конфлікту, у липні 2020 р., також виступила з критикою на адресу керівництва Вірменії.
  4. Знаковою подією став саміт ОДКБ 23 листопада 2022 р., на який прибув президент Росії В. Путін. Це його перший візит до Єревану від 2019 р., з моменту фактичного загострення двосторонніх відносин, але з того часу багато що змінилося. Тоді російська сторона побоювалася, чи зможе Пашинян, який прийшов до влади роком раніше, завдяки вуличним протестам і, як вважалося, прозахідним симпатіям, залишити Вірменію у зоні російського впливу, чи обере інший геополітичний напрям? Але тоді змін не сталося, і Пашинян, і Путін навчилися йти назустріч один одному[6]. Цього разу Пашинян не просто висловив незгоду з бездієвою позицією РФ та керованої нею організації, але й відмовився підписати головні рішення саміту та оголосити заключну заяву його учасників. Н. Пашинян сказав, що поданий до підписання проєкт декларації ОДКБ про допомогу Вірменії недостатньо доопрацьований, і він не готовий у такому вигляді підписувати документ [7].
  5. У новорічному зверненні до народу Нікол Пашинян заявив: «Наші союзники з безпеки залишили нас наодинці (у конфлікті з Азербайджаном), вирішивши залишитися пасивними спостерігачами». Фактично, він повторив свої зауваження, висловлені Путіну відверто під час саміту ОДКБ, і знов дав зрозуміти, що готує країну до виходу з організації. Думку вірменської політичної верхівки озвучив колишній прем’єр країни і соратник нинішнього глави держави Арам Саркісян: Вірменія має вийти з ОДКБ, щоб отримувати від Заходу по 300–400 млн дол. США щороку, і це є черговим підтвердженням геополітичної переорієнтації Вірменії.
  6. На початку січня 2023 р. Міноборони Вірменії письмово повідомило секретаріат ОДКБ, що Єреван не вважає за доцільне проводити в країні військові навчання організації [8]. Про це на пресконференції заявив прем’єр Вірменії Нікол Пашинян, який підкреслив, що не вважає за доцільне проведення таких військових навчань на території Республіки Вірменія у сьогоднішній ситуації.
  7. 8–9 січня 2023 р. поблизу 102-ї російської військової бази в Гюмрі відбулася акція протесту, на якій лунали вимоги щодо виходу країни з ОДКБ. Організатором акції виступив позапарламентський блок «Національно-демократичний полюс», протест був оголошений проти блокади Нагірного Карабаху, у якій активісти руху також звинувачують миротворчий контингент РФ. Акція отримала назву «Блокада заради виходу з блокади», вимагалося, аби російські «миротворці» виконали свої зобов’язання безперебійної роботи Лачинського коридору – єдиного шляху, що сполучає Вірменію з Нагірним Карабахом. Наступної неділі, 15 січня поточного року, ті самі організатори знову провели акцію протесту в Гюмрі й вкотре звинуватили росіян у недотриманні своїх обіцянок, оскільки Лачинський коридор залишається заблокованим, що вже призвело до дефіциту продовольства в Нагірному Карабаху. Учасники акції також заявили, що Вірменія має вийти з ОДКБ та сказати «ні» російській окупації [9].

На цьому тлі Н. Пашинян висловлює подяку державам, які не мали перед Вірменією жодних зобов’язань, але підтримали безпеку в регіоні. Це зусилля Євросоюзу та окремих його членів (Франції), а також США, які поступово виштовхують Росію з безпекових та економічних процесів на Кавказі. Євросоюз торік скерував спостерігачів на кордон між Вірменією та Азербайджаном, а США заявили про готовність допомогти Єревану в оборонній сфері. Влітку минулого року до Вірменії приїздив директор ЦРУ У. Бернс, а восени вперше за десять років США відвідав міністр оборони Вірменії С. Папікян. Держсекретар США Е. Блінкен організував переговори між Н. Пашиняном та І. Алієвим. Раніше, за підтримки США, відбулися перші за десять років переговори між Вірменією та Туреччиною. Якщо у Центральній Азії західні країни здебільшого використовують економічні важелі для послаблення впливу Москви в регіоні, то у Вірменії значно дієвішим є безпековий чинник.

Багато експертів вважають, що вихід Вірменії з блоку спричинить подібні рішення інших країн – Казахстан, Киргизстан і Таджикистан чекають слушного моменту. А у грудні 2022 р. навіть білоруський лідер О. Лукашенко визнав, що ОДКБ може розвалитися. У коментарях секретаріату від 11 січня 2023 р. було заявлено, що в організації «з розумінням поставилися до ситуації у Вірменії, яка не дозволяє миротворчим силам ОДКБ провести там щорічні навчання».  

Таким чином, на тлі воєнних невдач російської армії в Україні очевидним стає намагання найближчих союзників РФ дистанціюватися від безпекових проєктів Росії та очолюваних нею організацій. Співпраця з РФ стає токсичною і небезпечною, а послаблення підтримки Росії з боку колишніх партнерів однозначно є позитивною тенденцією для України.

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Зображення: НІСД

[1] Вірменія хоче, щоб їхні російські Су-30СМ хоч щось зробили на полі бою, і звернеться за цим до Індії. Defense Express. 2023. 12 січ. URL: https://defence-ua.com/news/virmenija_hoche_schob_jihni_rosijski_su_30sm_hoch_schos_zrobili_na_poli_boju_i_zvernetsja_za_tsim_do_indiji-10296.html

[2] Вірменія відхрестилась від війни з Україною: Єреван дав військовим НАТО перевірити свої Су-30СМ. Defense Express. 2022. 02 квіт.  URL: https://defence-ua.com/news/virmenija_vidhrestilas_vid_vijni_z_ukrajinoju_jerevan_dav_vijskovim_nato_pereviriti_svoji_su_30sm-6758.html

[3] Putin Is Turning Armenia Into a Russian Outpost. FP. 2022. 22 Sept. URL: https://foreignpolicy.com/2022/09/22/putin-armenia-russian-outpost-nagorno-karabakh/

[4] «Нещодавно, в результаті контактів із низкою колег з ОДКБ, я зауважив, що в ОДКБ теж фіксують, що певні суспільні настрої у Вірменії дуже швидко розвиваються. У процесі розмови навіть було сказано, що є побоювання, що Вірменія вийде з ОДКБ. Я ж сформулював протилежне, моя реакція була такою, що є побоювання, що ОДКБ вийде з Вірменії», – сказав Пашинян.

[5] Прем’єр-міністр Вірменії допустив вихід його країни з ОДКБ. Zaxid.net. 2022. 01 жовт. URL: https://zaxid.net/premyer_ministr_virmeniyi_dopustiv_vihid_yogo_krayini_z_odkb_n1550504

[6] Putin visits Armenia as anti-Russia sentiment blooms. Eurasianet. 2022. 23 Nov. URL: https://eurasianet.org/putin-visits-armenia-as-anti-russia-sentiment-blooms

[7] Прем’єр Вірменії відмовився підписати ключові рішення саміту ОДКБ. Європейська правда. 2022. 23 лист.  URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/11/23/7151223/

[8] У 2023 р. навчання ОДКБ «Непорушне братерство» мали відбутися у Вірменії. Ці навчання є командно-штабними, у них задіяні миротворчі контингенти всіх шести країн ОДКБ. Див.: URL: https://espreso.tv/virmeniya-vipovzae-z-pid-rosiyskoi-sferi-vplivu

[9] Активисты «Национального демократического полюса» вновь протестуют возле российской военной базы в Армении. Радио Азатутюн. 2023. 15 янв. URL: https://rus.azatutyun.am/a/32224228.html

Експертна аналітика в форматі pdf: