Війна проти України як чинник погіршення відносин Росії з державами Центральної Азії

Поділитися:

Проаналізовано стратегічні прорахунки керівництва РФ у відносинах з державами Центральної Азії, а також вплив на ці відносини російської агресії проти України.

Висновки

  1. Росія могла б не лише зберегти, але й посилити свій вплив у регіоні Центральної Азії (далі – ЦА), якби відмовилася від імперської поведінки, а саме – експлуатації ресурсів країн ЦА, зневажливого ставлення до партнерів, а останнім часом – і відвертих погроз.
  2. Війна в Україні змусила центральноазійські держави бути набагато обережнішими у політичних та економічних відносинах з РФ, зокрема й через ризик вторинних санкцій з боку провідних демократичних держав. Окремим питанням є збереження територіальної цілісності держав та неспроможність РФ відігравати традиційну для неї роль безпекового гаранта.
  3. Наразі держави ЦА розглядають альтернативи співпраці з російськими компаніями й активізують відносини з іншими партнерами – КНР, ЄС і Туреччиною.
  4. Саме Китай і Туреччина за сучасних обставин отримали великі преференції для посилення власного впливу в регіоні ЦА. Якщо КНР поступово закріпилася в ЦА за рахунок торгівлі та інвестиційних проєктів, Туреччина має додатковий інструмент впливу – спільне культурно-релігійне підґрунтя для так званого Великого Турану.
  5. Разом з Росією вплив у регіоні втрачає ще один важливий для п’яти держав ЦА актор – Іран. Через загрозливу внутрішню ситуацію та підтримку РФ у війні проти України, Іран перетворився на ризикованого партнера.
  6. Україна традиційно мала дружні відносини з ЦА, проте вони не були підкріплені політичною та економічною співпрацею на належному рівні, позитивні зміни почали відбуватися лише протягом двох останніх років. Сучасна ситуація потребує пожвавлення таких позитивних зрушень та активнішого залучення п’яти держав ЦА до співпраці з Україною.

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну,  запровадження санкцій Заходу проти РФ, а також виходу перед тим США з Афганістану, Центральна Азія стала важливим альтернативним джерелом енергетичних ресурсів та основним міжконтинентальним транспортним маршрутом. На євразійському континенті Туркменістан входить до трійки найбільших експортерів трубопровідного газу після Росії та Норвегії. Казахстан посідає 12-те місце за запасами нафти у світі та є одним з найбільших експортерів сирої нафти. Оскільки такі багаті на нафту країни, як Венесуела, Іран, Ірак, Лівія та Нігерія, перебувають під санкціями або мають проблеми з безпекою, роль Казахстану як постачальника нафти в глобальному масштабі може стати більш вагомою. Казахстан посідає друге місце у світі за видобутком урану, Узбекистан – 5 місце. Навіть невеликі за розмірами Таджикистан та Киргизстан мають значні поклади корисних копалин. У цих країнах видобувають нафту, уран, ртуть, буре вугілля, свинець, цинк, вольфрам, срібло, золото.

Незважаючи на зростаючу присутність КНР, Росія мала на країни регіону значні важелі впливу як економічні, так і безпекові. Ситуація докорінно змінилася з початком повномасштабної агресії РФ проти України. Протягом 2022 р. відбулося дистанціювання країн ЦА від РФ, зросла недовіра до Москви і очевидною є незгода з її діями. Про це свідчать такі події:

  1. Країни ЦА не підтримали російську агресію та закликали поважати територіальну цілісність України, а деякі, передусім Казахстан, побачили в цьому загрозу власній безпеці. Маючи 7 тис. кілометрів спільного з РФ кордону та постійні погрози від російських чиновників різного рівня, Казахстан зробив усе можливе, щоб заручитися підтримкою КНР власної територіальної цілісності.
  2. Якщо після 2014 р. центральноазійські лідери уникали називати події в Криму анексією та старанно обходили дискусії щодо бойових дій на Донбасі, порушення Росією прав людини на тимчасово окупованих територіях АР Крим, то нині вони відкрито визнають, що в Україні йде війна.
  3. Жодна з держав ЦА, незважаючи на тиск російської влади, офіційно не визнала так звані «ДНР/ЛНР», інші тимчасово окуповані українські території частиною РФ.
  4. Держави ЦА намагаються дотримуватися санкцій проти РФ, принаймні офіційно про це заявляють. Наприклад, центральноазійські банки не приймають картки «Мир», лише Казахстан дозволив фізичним особам використовувати їх, але тільки після того, як отримав на це схвалення американського Управління з контролю за іноземними активами (Office of Foreign Assets Control – OFAC).
  5. Одночасно регіон віддаляється від російських інтеграційних проєктів. У жовтні 2022 р. Киргизстан скасував військові навчання Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) на своїй території, а в грудні президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв відклав візит до Бішкеку, щоб уникнути зустрічі з В. Путіним на саміті Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). Натомість дедалі більше уваги приділяється іншим проєктам, без участі РФ, таким як Організація тюркських держав.
  6. Країни ЦА значно активізували пошуки альтернативних проєктів співпраці в галузі енергетики та інфраструктури, що завжди було російським пріоритетом у регіоні.
  7. На рівні громадянського суспільства відчутною є підтримка України, її керівництва і населення у боротьбі за свою незалежність і свободу.

Проте є й негативні для України вияви. Йдеться передусім про утримання під час голосування в ООН резолюцій, важливих для України (а інколи й підтримку російської сторони), а також активізацію економічних зв’язків між РФ та державами регіону протягом минулого року.

Довідково. Товарообіг Росії з усіма п'ятьма країнами ЦА швидко зростає. За 10 місяців 2022 р. товарообіг Росії з Казахстаном зріс на 10 %; з Узбекистаном – на 40 %; за 9 місяців з Таджикистаном – на понад 22 %; за 6 місяців з Киргизстаном – на 40 %; за перший квартал 2022 р. з Туркменістаном – на 45 %. У другому кварталі 2022 р. до Росії з Центральної Азії виїхало більше трудових мігрантів, ніж будь-коли за останні шість років, відповідно зросли грошові перекази з Росії. Очевидно, що таке пожвавлення пов’язане з намаганням Росії обійти західні санкції, а також з масовим відтоком росіян, які втекли від мобілізації до ЦА.

Окрім того, Таджикистан звинувачують в участі у ланцюжку постачання до РФ іранських ударних безпілотників, які використовуються в Україні (хоча Душанбе це заперечує). Також повідомлялося, що російська ПВК «Вагнер» вербує засуджених із в’язниць Туркменістану для відправки в Україну. Поставки телескопічних прицілів з Киргизстану в Росію збільшились у сім разів, а зростання імпорту побутової техніки з ЄС до Казахстану пояснюється використанням мікрочипів цих товарів у російському ВПК.

Про втрату впливу Росії в регіоні свідчить той факт, що вона дедалі менше контролює місцеві еліти. Показовою щодо цього є поведінка президента Казахстану К.-Ж. Токаєва на Петербурзькому міжнародному економічному форумі в липні 2022 р. Сидячи поруч із В. Путіним, він зробив не лише різку заяву про невизнання так званих «ЛНР/ДНР», але й сказав, що не вірить у можливе імпортозаміщення в російській економіці, як і в те, що в сучасному світі можна побудувати здорову економіку на засадах автаркії.

Багато хто вважає, що свій виступ Токаєв, котрий вільно володіє китайською мовою, попередньо узгодив з головою КНР Сі Цзіньпіном, який, як і інші нечисленні лідери- учасники, виступив на форумі онлайн. Токаєв – єдиний голова держави, який приїхав особисто, і висловив свою позицію щодо визнання територіальної цілісності України. Ба більше, він відмовився від російського ордена Олександра Невського, яким зазвичай нагороджують за сприяння розвитку багатосторонньої співпраці з РФ. Щоправда, прессекретар президента послався на те, що Токаєв ухвалив рішення до завершення його президентських повноважень не приймати ані вітчизняних, ані закордонних нагород. Згодом Токаєв також заявив, що під час протестів у Казахстані допомогла ОДКБ, а не Росія, тож «ми не повинні їй кланятися».

Несподіванкою для Путіна була й демонстрація йому недовіри під час саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Самарканді у вересні та Наради із взаємодії та заходів довіри в Азії (НВЗДА) в Астані у жовтні 2022 р. Президенти Узбекистану та Казахстану особисто вітали китайського лідера біля трапа літака. Показово, що Сі Цзіньпін, який вперше за більш ніж два роки пандемії здійснив міжнародний візит, обрав для цього саме Центральну Азію – Казахстан та Узбекистан.

На саміті ШОС 15 вересня відбулася зустріч Путіна з президентом Киргизстану С. Жапаровим, на яку останній дозволив собі запізнитися. 14 жовтня в Астані на саміті «Центральна Азія – Росія» президент Таджикистану Е. Рахмон відверто висловив своє невдоволення тим, що у відносинах РФ з країнами ЦА бракує поваги. До того ж він згадав про вивчення російської мови у дитячих садочках і школах, існування російських полігонів і військової бази в Таджикистані та зазначив, що в його країні завжди поважали «головного стратегічного партнера» і хочуть, щоб «нас також поважали».

На саміті Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), що відбувся 9 грудня у столиці Киргизстану Бішкеку, російська ідея щодо «троїстого газового союзу» між РФ, Казахстаном та Узбекистаном була делікатно відхилена двома центральноазійськими державами. А президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв цей саміт проігнорував.

Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну країни Центральної Азії намагаються зменшити свою залежність від Росії. Окрім невпинно зростаючої співпраці з КНР, вони зміцнили відносини з Індією, Пакистаном, Японією, Південною Кореєю та Туреччиною.

Вплив Китаю в регіоні продовжує зростати. Нині велику роль у цьому відіграє не лише економічна співпраця, оскільки Китай є важливим торговельним партнером та інвестором для всіх країн регіону (будівництво доріг, інфраструктурних об’єктів, нафтопереробних заводів, залізниць тощо), а й політична підтримка з боку КНР. Показовою у цьому контексті була заява Сі Цзіньпіна напередодні саміту ШОС щодо однозначної підтримки територіальної цілісності та суверенітету Казахстану. Країни ЦА, які традиційно намагалися балансувати між великими сусідами – отримувати інвестиції з КНР, а військову допомогу – з РФ, тепер усвідомлюють пов’язані з цим загрози. Через суттєві військові втрати в Україні Росія змушена вивести значну кількість своїх військових з цих країн (зокрема передислокувала приблизно 1500 персоналу з 201-ї військової бази в Душанбе, а також з баз в Таджикистані та Киргизстані). Обидві держави входять до ШОС та ОДКБ, проте РФ не змогла запобігти конфлікту між ними у вересні 2022 р. Таким чином, РФ уже не є безпековим гарантом держав ЦА.

Натомість помітною є тенденція до посилення співпраці в інших азійських напрямах, зокрема – у так званому тюркському світі. 11 листопада 2022 р. у Самарканді відбулася зустріч лідерів країн – учасниць Організації тюркських держав, яка раніше мала назву Тюркська рада (об’єднує п’ять тюркомовних держав – Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Туреччину та Узбекистан; Угорщина й Туркменістан входять до неї як спостерігачі). На саміті, що мав тему «Нова ера тюркської цивілізації: на шляху до спільного прогресу і процвітання», було ухвалено декларацію, спрямовану на подальше розширення багатопланової співпраці. Узбекистан обрано новим головою Організації тюркських держав. Країна має намір ефективно реалізувати концепцію «Бачення тюркського світу – 2040» і ухвалену на саміті п’ятирічну Стратегію організації.

Ще однією тенденцією дистанціювання ЦА від рф є активний пошук альтернативних шляхів (в обхід Росії) для пожвавлення торгівлі з «недружніми до РФ» державами. Однією з країн-партнерів, котра залучена до цих процесів, є Азербайджан.

Довідково. Так, у вересні компанія ADY Container (дочірня компанія «Азербайджанських залізниць») вперше перевезла фідерним судном вантаж узбекистанських добрив до Румунії. Наприкінці грудня до Баку вперше прибув контейнерний поїзд за маршрутом CASCA+ протяжністю 4 тис. км з Узбекистану до Європи (Узбекистан – Туркменістан – Азербайджан – Грузія – Болгарія). До Баку контейнери прибули з порту Туркменбаші фідерним судном «Балкан» тієї ж компанії ADY Container, далі поїзд з 91 контейнером, в яких перевозиться мідний концентрат, відправлено через Грузію до болгарського порту Бургас.

Окрім посилення торговельних спроможностей Узбекистану та Туркменістану цей проєкт надзвичайно вигідний Азербайджану, який розраховує, що новий маршрут з ЦА до ЄС підвищить і без того важливу роль країни у торговельних відносинах між Європою та Азією.

Тим часом європейські компанії розглядають Казахстан як альтернативне джерело постачання нафти на європейський ринок.

Отже, протягом 2022 р., суттєво знизився вплив РФ на держави ЦА, які натомість зміцнюють свої відносини з азійськими партнерами, передусім – КНР, Туреччиною, активізують співпрацю з країнами Євросоюзу. За таких умов Україна може віднайти нові можливості для посилення власної ролі в регіоні, передусім як гарант продовольчої безпеки. Цьому має передувати оновлення політичного діалогу та активізація обмінів на рівні експертного середовища.

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Фото: НІСД

Експертна аналітика в форматі pdf: