Зустріч Ш.Мішеля та Сі Цзіньпіна: майбутнє європейсько-китайських відносин

Поділитися:

Проаналізовано підсумки офіційного візиту голови Європейської ради Шарля Мішеля до Китаю в контексті розвитку відносин ЄС – КНР на сучасному етапі.

Висновки

Переговори Ш. Мішеля із Сі Цзіньпіном 1 грудня в Китаї продемонстрували, що за всієї масштабності та багатоаспектності європейсько-китайських відносин можна виокремити дві основні тенденції, властиві їм у найближчій перспективі: політико-ідеологічна конфронтація на тлі збереження відносно стабільної економічної взаємодії. Євросоюз зацікавлений у співпраці з Китаєм ad hoc, коли це може бути вигідно та актуально Брюсселю.

1 грудня 2022 р. голова Європейської ради Шарль Мішель відвідав з офіційним візитом Пекін для переговорів з головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном. Під час тригодинної зустрічі лідери обговорювали торгівлю, клімат, права людини, коронавірусну пандемію, порушення прав людини стосовно уйгурської меншини, Тайвань, а також російсько-українську війну.

Основним драйвером розвитку європейсько-китайських відносин була й досі є торговельно-економічна співпраця. Останнім часом очевидною стала тенденція до політизації її економічної площини. Так, минулого року ЄС, який сповідує ліберально-демократичні цінності та велике значення надає питанню дотримання прав людини, погодив введення санкцій щодо Китаю за систематичні порушення відповідних прав. Це стосувалося насамперед переслідувань уйгурів та представників інших етнічних та релігійних меншин у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, а також у Тибеті.

Китай запровадив санкції у відповідь, а Європейський парламент відклав ратифікацію угоди про двосторонні інвестиції, яка була результатом багаторічних переговорів між Китаєм і ЄС. Усе це значною мірою сприяло погіршенню політичних відносин між Євросоюзом і КНР та розвиткові скептицизму серед європейських політичних еліт щодо перспектив співпраці з Китаєм.

Політичним відносинам ЄС та КНР властиве наростання розбіжностей. Поворотним моментом стало повномасштабне вторгнення РФ в Україну, оскільки КНР не засудила агресивних дій російського керівництва й далі інформаційно підтримує Кремль. Деградація політичних відносин оприявнилася на саміті ЄС – Китай, який відбувся 1 квітня цього року та не мав істотного успіху.

Найбільше занепокоєння ЄС спричиняє асиметричність торговельного балансу з Китаєм – минулого року Китай був найбільшим постачальником товарів на європейський ринок[1]. Двосторонній торговельний баланс становив 695,5 млрд євро при негативному для європейців сальдо в 248,9 млрд євро, що є найважливішою, хоч і не єдиною, проблемою двосторонньої торгівлі.

На ЄС зараз припадає трохи більше ніж 15 % зовнішньої торгівлі Китаю. Євросоюз також є одним з ключових джерел прямих іноземних інвестицій у цій країні. За даними Eurostat, до 2021 р. обсяг накопичених з 2000 р. європейських прямих інвестицій у Китаї становив  176 млрд дол. (тоді як накопичені прямі іноземні інвестиції з Китаю в ЄС досягли 155 млрд дол.)[2]. КНР у відносинах з європейськими країнами прагне не просто нарощувати валові обсяги торгівлі та інвестицій, а й залучити передові технології та відомі бренди, а також співпрацювати в інноваційних галузях, наприклад, у сфері «зеленої» енергетики.

Однак Китай обережно ставиться до розширення доступу європейських прямих інвестицій до країни. Бізнес-спільноти та політики ЄС регулярно відзначають численні офіційні інституційні та неофіційні перешкоди, що обмежують масштаби інвестиційної активності й доступність на китайському ринку. Показник індексу закритості економіки КНР для прямих іноземних інвестицій досі дуже високий як на мірку найрозвиненіших економік, так і загалом порівняно із середнім світовим рівнем. Європейці особливо наголошують на закритості рибної галузі, медіасфери, галузі засобів комунікацій і транспорту. Зауважують на неформальній дискримінації європейських компаній, яким вдалося зайти на китайський ринок. КНР своєю чергою активно користується значно вільнішим доступом на ринок ЄС, особливо в країнах Центральної та Східної Європи[3].

Як стає зрозуміло з результатів візиту Шарля Мішеля до Пекіна, ЄС, як і раніше, готовий до взаємодії та співпраці, відзначаючи вирішальну роль Китаю в розв’язанні глобальних проблем.

Амбівалентність відносин ЄС та КНР передбачає їх розвиток за умови поєднання двох моделей: партнерства та конкуренції / суперництва. Події на зовнішньому контурі (зростання світової геополітичної конкуренції) та внутрішньому фронті (розбіжність інтересів держав – членів ЄС стосовно Китаю та прагнення Брюсселя до «стратегічної автономії») змінюють баланс у європейсько-китайських відносинах на користь конкуренції, а не партнерства та співробітництва. Погляди на курс щодо Китаю в цілому розрізняються відповідно до наявних розділових ліній у ЄС між «старою» і «новою» Європою – т. зв. атлантистами, для яких важливе зміцнення союзу зі США, та європеїстами.

Європейський підхід до Китаю є багатошаровим. Роль КНР різна в різних галузях. Це партнер зі співробітництва в різних напрямах політики, з яким ЄС має близькі цілі в багатьох питаннях, як-от: глобальне управління; урегулювання міжнародних криз (Афганістан, М’янма, Корейський півострів); міграція; сфери впливу в Африці; загрози з боку недержавних акторів міжнародних відносин та нетрадиційні загрози безпеці (піратство, тероризм, контрабанда зброї). Це й партнер з переговорів, з яким треба знайти баланс інтересів, наприклад, у боротьбі зі змінами клімату. Водночас це економічний конкурент, який прагне технологічного лідерства та системний суперник, що просуває альтернативні моделі управління (боротьба демократії та авторитаризму).

Китай більшою мірою, ніж ЄС, зацікавлений в активізації двосторонніх політичних контактів, тоді як у політиці ЄС щодо КНР домінують ціннісні орієнтири в політичному вимірі та прагматичний економічний інтерес. Для Євросоюзу одним з найважливіших завдань на китайському напрямі є гармонізація торговельно-економічних відносин, захист прав інтелектуальної власності, відкриття китайських ринків та банківського сектору для європейських товарів та інвестицій. Тим часом політика ЄС щодо Китаю заснована переважно на спробах взаємодії, а не ізоляції, попри наявні двосторонні розбіжності.

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Фото: НІСД

[1] https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php?title=Chin…

[2] https://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2021/july/tradoc_159761.pdf

[3] https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/STUD/2020/603492/EXPO_STU…

Експертна аналітика в форматі pdf: