"Геополітичні впливи на регіональну безпеку в Центральній Азії: можливі ризики для України". Аналітична записка

Поділитися:

Центральна Азія привертає до себе все більше уваги з боку впливових геополітичних гравців, оскільки цей регіон має у своєму розпорядженні значні сировинні, енергетичні ресурси, а також трансконтинентальні комунікації, що поєднують Європу з Азією. Привабливість ЦА зростає з огляду на формування глобальних ресурсних дефіцитів.

 

Довідково: Країни Центральної Азії (ЦА) розглядаються як окрема геополітична одиниця, до якої входять: Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Таджикистан, Туркменістан і Республіка Узбекистан.

 

Для країн регіону характерне демографічне зростання. Разом чисельність населення країн становить близько 63 млн осіб (Казахстан – 16,6 млн осіб, Киргизстан – 5,5 млн осіб, Таджикистан – 7,5 млн осіб, Туркменістан – 5,7 млн осіб, Узбекистан – понад 28 млн осіб).

 

У 2010 році в країнах, крім Киргизстану, зберігалась позитивна динаміка економічного росту. Найбільше зростання ВВП зафіксоване у Туркменістані – 9,2 %, відповідно в Узбекистані – 8,5 %, Казахстані – 7 %, і Таджикистані – 6,5 %. Найнижчий рівень інфляції зафіксовано в Туркменістані – 4,8 %, найбільший  у Киргизстані – 19,2 %.  

 

Держави регіону, крім Туркменістану, який ООН визнав постійно нейтральним, беруть участь у таких субрегіональних міжнародних організаціях: ЄврАзЕС (Євразійське економічне співтовариство), ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку), СНД (Співдружність незалежних держав), ШОС (Шанхайська організація співробітництва), НВЗДА (Нарада із взаємодії і заходів довіри в Азії).

 

Аналіз основних чинників впливу на безпекову ситуацію в Центральній Азії для цілей даного дослідження проведено в розрізі основних гравців на світовій арені, а також глобальних викликів і загроз.   

 

Серед глобальних геополітичних гравців найбільший вплив на ситуацію в ЦА справляють КНР, РФ і США.  При цьому Китай поступово укріплює політико-економічні зв’язки у центральноазійському регіоні, Росія дедалі більше втрачає домінуючі позиції, а Сполучені Штати з початку антитерористичної операції в Афганістані у 2001 році включили регіон до зони глобальних інтересів.

 

Зокрема, США реалізують концепцію «Велика Центральна Азія» зі створення єдиного геополітичного простору, який охоплює країни від Центральної до Південної Азії. Мегапроект Вашингтона має низку пріоритетів, серед яких: розвиток і підтримання механізмів політичних та економічних реформ в регіоні, запобігання поширенню тероризму, нелегальному поширенню наркотичних засобів, а також забезпечення безпеки в країнах регіону та сприяння досягненню цілей США в Афганістані і Пакистані.

 

Підвищена активність США в ЦА (розміщення та функціонування американських і європейських військово-повітряних баз у Киргизстані та Узбекистані й військового центру у Таджикистані, активна військова і фінансова допомога Вашингтона Душанбе з облаштування таджиксько-афганського кордону для підвищення якості контролю) не могла залишитися без уваги з боку РФ та КНР. Тим більше, що створені військові бази США розташовані у безпосередній близькості від стратегічних об’єктів КНР і РФ, зокрема, військових полігонів Китаю в Сіньцзяні та комплексу Байконур, який Казахстан надав Росії в довгострокову оренду.

 

Наразі не спостерігається активних дій з боку РФ та КНР щодо посилення військової присутності. І хоча Росія намагається протиставити посиленню активності США у воєнній сфері зміцнення ОДКБ, на сьогодні ця організація не може розглядатися, як впливовий гравець у світовому чи регіональному безпековому полі, на відміну від НАТО, яка динамічно розвиває двосторонні відносини з країнами ЦА.

 

Росія для збереження й розширення геополітичного впливу в регіоні ЦА форсує інтеграційний процес в межах ЄврАзЕС. Як нещодавно заявив прем’єр-міністр РФ В. Путін, діючий інтеграційний економічний проект – Митний союз в перспективі має трансформуватися в політико-економічний – Євразійський Союз. При цьому росіяни наголошують на аналогії з інтеграційним процесом Європейського Союзу: утворившись як Європейське економічне співтовариство, згодом Європейський Союз став об’єднанням європейських держав зі спільним економічним, фінансовим, міжнародним та безпековим простором.

 

Стратегічним інтересом Росії у ЦА є збереження контролю над ринком збуту і транспортуванням вуглеводневої сировини з центральноазійських країн до інших регіонів, особливо до Європи. У свою чергу, США та Китай також докладають чимало зусиль щодо розвитку видобутку нафти і газу в ЦА та створення маршрутів постачання енергоносіїв в обхід російської території. Так, за активних дій Вашингтона реалізовано проект нафтопроводу Баку – Джейхан, планується створення Південного газового коридору та газопровід ТАПІ (Туркменістан – Афганістан – Пакистан – Індія).

 

На сьогодні реалізація американських планів не суперечить китайським інтересам з транспортування енергоносіїв до Китаю. КНР, в свою чергу, побудувала газопровід «Центральна Азія - Китай» та нафтопровід «Західний Казахстан – Західний Китай». Таким чином КНР, розширюючи політико-економічне співробітництво з країнами ЦА, створює конкурентне середовище для російських економічних інтересів. 

 

Центральноазійський регіон для Китаю є однією з зон стратегічних пріоритетів, у першу чергу в частині:

- підтримки політичної стабільності і збереження безпеки;

- розвитку транспортно-енергетичного співробітництва;

- формування прикордонної політики у напрямі взаємодії з сусідніми державами.

 

Китай зацікавлений у розвитку співробітництва з центральноазійськими країнами у сфері безпеки для стабілізації ситуації на китайських північно-західних територіях серед уйгурської мусульманської меншини та протидії сепаратизму і екстремізму. Американська присутність в регіоні може виступати гарантом Китаю, що сепаратистські рухи в Сіньцзяні не одержать підтримки з боку ісламістських угруповань.

 

Дотепер в рамках ШОС Китай проводив помірковану політику у сфері безпеки, спрямовану на тісне дружнє й партнерське співробітництво із сусідніми державами, складовою частиною якої є всебічне співробітництво прикордонних районів, здійснення військового будівництва в прикордонному просторі. Однак у разі посилення заявленої довгострокової американської військової присутності на військових базах, розташованих на території Киргизстану і Таджикистану, можна очікувати зростання активності Китаю у сфері безпеки, у тому числі у рамках ШОС.

 

Таким чином, можна прогнозувати, що Центральна Азія в середньостроковій перспективі стане регіоном посиленої уваги та певної конкуренції між Росією і США та Росією і КНР.

 

Розвиток активного співробітництва з країнами регіону має важливе значення для ЄС, Японії, Туреччини. Відповідно до «Стратегії ЄС в Центральній Азії», розрахованої на період до 2013 року, одним із головних пріоритетів визначено розширення економічного співробітництва в енергетичній сфері. Зокрема, ЄС підписав меморандум про таке співробітництво з Казахстаном, Туркменістаном та Узбекистаном. Визначаючи, що однією з найбільших загроз в регіоні є діяльність транснаціональних злочинних організацій, пов’язаних з транспортуванням та поширенням наркотиків, ЄС приділяє значну увагу допомозі центральноазійським державам у створенні та функціонуванні сучасних митниць та облаштуванні кордонів між ними.

 

Японія упродовж тривалого часу розвиває взаємини з центральноазійськими країнами в межах регіонального проекту – діалогу «Центральна Азія плюс Японія». Активність Японії в ЦА обумовлена кількома чинниками: зокрема, нарощуванням політико-економічної присутності Китаю в регіоні, що потребує відповідної реакції з метою збереження балансу сил. Також стратегічним інтересом Японії є пошук альтернативних джерел та маршрутів постачання сировинних ресурсів, реалізація якого можлива завдяки розширенню співпраці з країнами ЦА.

 

Посилює свій вплив у центральноазійському регіоні Туреччина, активно використовуючи політичні й економічні чинники для вибудовування оптимальних двосторонніх відносин. Одним з таких чинників може стати ідеологія пантюркізму, яка відкриває додаткові інтеграційні можливості. Зокрема, турецькі поборники цієї ідеї пропонують далекосяжні плани, спрямовані на об’єднання тюркських країн, а саме – створення єдиної мови на спільному алфавіті, митного союзу та безвізового простору.

 

На заваді реалізації турецького проекту стають такі проблеми, як недостатність ресурсної бази (у проекті не беруть участь Туркменістан та Узбекистан, а можливості Анкари є обмеженими), а також протидія з боку Росії та Китаю. США наразі демонструють невизначеність щодо підтримки мусульманських рухів в ЦА.

 

Таким чином, можна прогнозувати, що ЄС, Японія та Туреччина у найближчому майбутньому збережуть інтерес до регіону ЦА. Проте, за умов географічної віддаленості та економічних проблем цей напрямок співпраці навряд чи стане пріоритетним для зазначених держав. 

 

На стан безпеки в Центральній Азії істотно впливають глобальні загрози, серед яких - незаконне виробництво та транспортування наркотичних засобів, а також можливість поширення мусульманського екстремізму.

 

Важливим чинником, що впливає на безпеку в регіоні, є існування наркотрафіку з Афганістану через країни ЦА до Росії та Європи. Згідно з докладом Управління ООН з наркотиків і злочинності за 2010 рік через центральноазійські країни щорічно проходить близько 95 тонн афганських наркотичних засобів. Із них 70 тонн залишається в РФ. Успішна боротьба з наркозлочинністю можлива лише за умови багатостороннього міждержавного співробітництва. Тому Росія налагоджує співробітництво у цій сфері з центральноазійськими країнами та Сполученими Штатами.

 

США, в свою чергу, реалізують програму «Центральноазійська ініціатива із боротьби з наркотиками» (The Central Asian Counternarcotics Initiative (CACI). Вона розрахована на довгострокову перспективу і спрямована на розвиток двосторонньої співпраці з країнами ЦА.

 

Необхідно зазначити, що США мають широкий досвід з проведення низки аналогічних програм у Латинській Америці, зокрема в Колумбії, де Сполучені Штати за допомогою подібного механізму налагодили широке співробітництво у безпековій сфері. Набутий досвід безперечно буде використано у співпраці з країнами Центральної Азії. Тому можна припустити, що для Вашингтона CACI стане інструментом не тільки розширення співробітництва зі спецслужбами країн ЦА, а й можливого впливу на загальну внутрішньо-регіональну ситуацію.  

 

Складна внутрішньополітична ситуація, що склалася в країнах ЦА, є сприятливою для поширення ідей політичного ісламу, як альтернативи діючим режимам. З огляду на це зростає загроза виникнення його крайніх проявів – мусульманського екстремізму та тероризму. З огляду на це важливого значення набуває контроль за діяльністю мусульманських організацій, що використовують радикальні методи боротьби для отримання політичної влади.

 

Крім того, актуалізується питання активізації цих рухів після виведення військ міжнародної коаліції з Афганістану. У цьому контексті в Афганістані може відновитися домінування руху «Талібан». Поступове розширення його діяльності створює умови для поширення мусульманського екстремізму на центральноазійському просторі. Для протидії цьому між США і Афганістаном є домовленість про підписання угоди про стратегічне партнерство, що передбачає тривале перебування американських баз на афганській території.

 

За для поліпшення соціально-економічної ситуації в країнах регіону та в Афганістані Сполучені Штати стимулюють реалізацію низки міжрегіональних енергетичних та інфраструктурних проектів, які через Афганістан з’єднають країни Центральної та Південної Азії. Для тривалої координації дій щодо реалізації трансконтинентальних мереж США започаткували програму «Новий шовковий шлях». Американські плани спрямовані на формування сталих спільних інтересів між цими країнами, що в перспективі повинно привести до створення дієвих механізмів регіональної безпеки.

 

Наміри США з активізації економічного співробітництва між країнами ЦА збігаються з діями Азіатського банку розвитку, під безпосереднім керівництвом якого здійснюється Програма з підтримки регіонального економічного співробітництва у Центральноазійському регіоні (програма ЦАРЕС), учасниками якої є всі країни ЦА, Афганістан, Китай та Монголія. Сумарний економічних ефект у разі реалізації цих планів може призвести до змін теперішньої геополітичної ситуації в Центральній Азії, а саме до значного зменшення в регіоні геополітичної ваги Росії.

 

Таким чином, можна прогнозувати, що геополітичні гравці посилять взаємодію з центральноазійськими країнами у сфері боротьби з глобальними викликами та загрозами. Проте загальний стан безпеки в регіоні залишатиметься ще певний час невизначеним через зростання конкуренції між впливовими державами.

 

Висновки та пропозиції

1. Безпекова ситуація в Центральній Азії зазнає значних зовнішніх впливів. Висока динаміка устремлінь зовнішніх сил по відношенню до держав ЦА створює умови як для змін у внутрішній політиці країн регіону, так і для нових форм взаємодії між геополітичними гравцями. Виходячи з існуючої ситуації можливі кілька варіантів розвитку подій, а саме:

- вироблення впливовими країнами спільних механізмів розв’язання нагальних проблем в регіоні, як то протидія нелегальному виробництву та транспортуванню наркотичних засобів, посиленню мусульманського екстремізму і тероризму тощо;

- розподіл сфер впливу в регіоні між глобальними гравцями у разі посилення політичної конфронтації між Росією та США. Значний вплив на ці процеси матиме позиція КНР. 

 

2. Безпекова ситуація в Центральній Азії в значній мірі залежить від подальшого перебування військ міжнародної коаліції і намірів США по створенню військових баз в Ісламській Республіці Афганістан. За несприятливого розвитку подій може виникнути загроза поширення радикальних мусульманських течій не тільки в Афганістані, а й розповсюдження їх на суміжні регіони. 

 

3. США, з огляду на соціальні проблеми регіону, наповнюють новим змістом відносини з країнами ЦА, в яких акцент з військово-технічного співробітництва зміщується в бік розширення взаємодії в соціально-економічній сфері.

 

4. Розширення списку країн, що здійснюють політичний вплив на формування політико-економічної ситуації в ЦА, ускладнює для РФ збереження контролю в регіоні. Інтеграційний проект, як пріоритетний аспект регіональної стратегії, вимагає значних зусиль щодо посилення дієвості та впливовості ОДКБ і ЄврАзЕС. Проте для Росії це є доволі складним завданням через брак власних ресурсів та через конкурентні дії інших геополітичних гравців.

 

5. Успішна реалізація РФ інтеграційних проектів на пострадянському просторі створює умови для існування в Європі двох геополітичних альянсів: євроатлантичного та євразійського. Опинившись між двома потужними силами та зберігаючи політику позаблоковості, Україна потребуватиме отримання додаткових міжнародних гарантій безпеки. Разом з тим важливим завданням залишається зміцнення боєздатності Збройних Сил України.

 

6. Для активної боротьби з існуванням афганського наркотрафіку у новій Національній стратегії боротьби з наркотиками на період до 2020 року, що розробляється Державною службою України з контролю за наркотиками, доречно зазначити низку заходів щодо співробітництва з компетентними органами країн ЦА, РФ, США та провідними міжнародними організаціями.

 

7. Враховуючи головування України в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) у 2013 році, доцільно вивчити питання і підготувати пропозиції щодо налагодження й розширення контактів ОБСЄ в сфері боротьби з наркотрафіком з іншими міжнародними організаціями, активно діючими в Центральній Азії, наприклад, з Організацією ісламської конференції.

 

Відділ глобалістики та безпекових стратегій

(О. Резнікова, В. Кузнєцов)