ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ У ПОСТКІОТСЬКИЙ ПЕРІОД
(визначення стратегічних пріоритетів державної політики щодо адаптації до змін клімату)
Глобальні зміни клімату. Останнє століття як в світі, так і в Україні характеризується помітними кліматичними змінами. Такі зміни проявляються і в зростанні середньорічної температури на поверхні планети, і в підвищенні рівня океанів, і в зростанні кількості природних катастроф і катаклізмів, в таких явищах як зпустелювання, зсуви, урагани тощо. Різним може бути вплив зміни клімату на водний баланс регіонів планети. Зміни клімату стають проблемою сучасної цивілізації, що знайшло відображення в відповідних документах ООН та Рамковій конвенції із зміни клімату (Ріо‑де‑Жанейро, 1992).
У 1988 році на слуханнях в Сенаті США вчений Д. Хансен вперше публічно висловив свою заклопотаність тим, що відбувається з кліматом. Він заявив, що Земля увійшла до довгострокового періоду потепління, який багато в чому обумовлений парниковими газами, що виробляються людством в процесі спалювання вугілля.
Вивчення древнього клімату планети привело Д. Хансена до думки, що його первинні оцінки гранично допустимого рівня парникових газів в 450 p.p.m. (часток на мільйон) були помилковими, що необхідно негайно визнати потребу в зниженні концентрації вуглекислого газу до рівня нижче 350 p.p.m. Це допоможе майбутнім поколінням уникнути катастрофи. Катастрофічна межа проходить на рівні підвищення середньої глобальної температури більш ніж на 2º C відносно доіндустріальної епохи, зараз вона піднялася до 0,7º C, а концентрація вуглецю сягнула на 2009 рік 387 p.p.m.
По-перше, клімат планети дійсно стає теплішим, погода змінюється, кожне наступне десятиліття з 1970 року було більш теплим, ніж попереднє.
По-друге, кліматичні моделі передбачали це завчасно, навіть отриманий градієнт підвищення температури приблизно правильний. Ніщо не вказує, що не слід продовжувати підтримку досліджень змін клімату.
По-третє - моделі, засновані на цих досліджень показують, що якщо ми будемо продовжувати викидати парникові гази в атмосферу в існуючих обсягах відбудуться різкі зміни клімату.
Наслідки змін клімату для природного середовища є значними. Перш за все, підвищується середньорічна температура, збільшується внутрішньорічна, внутрішньосезонна та внутрішньодобова амплітуда коливань температури. Зміни температурного режиму призводять до прискорення танення льодовиків та підвищення рівня світового океану. В результаті підтоплюються гирла річок, заболочуються та затоплюються прибережні землі, змінюються напрямки та температура океанічних течій, зокрема Гольфстриму. В результат змін в одних місцях зменшується кількість опадів, клімат стає більш посушливим, що спричиняє збільшення площ пустель, а в степовій зоні розпочинаються пилові бурі з втратою родючого шару ґрунту, в інших місцях, навпаки їх кількість збільшується, що призводить до паводків.
Зміни клімату в Україні. Фахівцями Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту із застосуванням зарубіжних моделей загальної циркуляції атмосфери та океану (МЗЦАО) та вітчизняних баз даних спостережень з 1855 року зроблений прогноз сезонних значень температур повітря та сум опадів до 2100 року. В результаті встановлено, що очікується підвищення приземної температури повітря у всі сезони року із найбільшим зростанням температур у зимовий період. Такі зміни температури можуть призвести до згладжування річного ходу та зменшення його амплітуди. Прогностичні дані вказують на можливість зміни режиму випадання опадів за рахунок збільшення їх сум у зимовий та весняний періоди та зменшення у літній та осінній сезони.
Рис. 1. Динаміка температури в Києві
Для більш детального прогнозування наслідків змін клімату в Україні та планування адаптаційних заходів доцільно налагодження повноцінної роботи державної гідрометеорологічної служби із сучасним обладнанням за світовими стандартами спостережень.
На сьогоднішній день за даними МНС гідрометеорологічні спостереження проводять:
129 метеорологічних станцій;
32 авіаметеорологічні станції та оперативні групи;
9 аерологічних станцій;
15 гідрологічних станцій і підрозділів;
14 морських гідрометстанцій;
6 агрометеорологічних станцій і підрозділів;
2 воднобалансові станції;
2 селестокові станції;
2 сніголавинні станції;
5 озерних станцій і підрозділів;
472 гідрометеорологічних пости.
Змінюються ареали поширення видів тварин і рослин, зокрема енцефалітний кліщ розповсюдився в лісах і парках України, рапан став звичайним в акваторії Чорного моря, а павук каракурт зустрічається на півдні України. Вересень у Києві, фактично, став літнім місяцем, денна температура липня та серпня в Києві останні десять років дуже часто перевищує 30 º С. Основна кількість опадів з весняно-літнього сезону перемістилася на осінньо-зимовий. Бетонні блочні будинку теплоізолюються мешканцями самостійно з метою підтримання комфортного температурного режиму, а влітку в центрі Києві відбувається систематичне відключення електроенергії з причин перезавантаженості мережі від використання кондиціонерів.
Для України зміни клімату є незначними, більше того вони можуть мати потенційний позитивний вплив на сільське, лісове та рибне господарство, зменшити побутове енергоспоживання, але для цього необхідно використання сучасних технологій адаптації до кліматичних змін. Схема ранжування країн за ймовірністю несприятливих кліматичних ситуацій до кінця ХХІ століття наведена на рис. 2.
Рис. 2. Ранжування країн за ймовірністю несприятливих кліматичних ситуацій до кінця ХХІ століття
Наслідки глобальних змін клімату для економічної безпеки
Без адаптивної діяльності збільшення температури на 2,5º C може призвести до зниження валового внутрішнього продукту на 0,5-2 %, при цьому втрати для більшості країн, що розвиваються будуть вищими.
Обмеження викидів може призвести до уповільнення економічного зростання - але не набагато. Бюджетне управління Конгресу США, спираючись на дослідження моделей, прийшло до висновку, що прийняття закону Ваксман-Марки (Waxman-Markey) визначило, що воно «призведе до скорочення прогнозованих середньорічних темпів зростання ВВП США в період між 2010 і 2050 рр. від 0,03 до 0,09 %». Від щорічного зростання 2,31 %. Бюджетне управління вважає, що запровадження жорсткої політики щодо запобігання змін клімату зменшить ВВП до 2050 року на 1,1-3,4 %, порівняно до того, якби не проводити вищеназваних заходів.
На думку Пола Кругмана, Лауреата Нобелевської премії з економіки 2009 р. застосування жорсткої політики щодо змін клімату призведе до зниження світового виробництва на дещо менший відсоток, ніж співставні показники для Сполучених Штатів. Основною причиною є те, що економіки, що розвиваються, як Китай, використовують енергію досить неефективно, частково внаслідок національної політики підтримання цін на викопне паливо на дуже низькому рівні, і, таким чином, досягають значної економії енергії при скромних витратах. Прогнозоване скорочення ВВП світу складає від 1 до 3 %.
Незважаючи на невизначеність, дуже привабливо зробити прямий розрахунок: зміна клімату буде коштувати зниження валового світового продукту на 5 %, а заходи щодо призупинення змін клімату будуть коштувати 2 %. Та, на жаль, не все так просто, принаймні з чотирьох причин.
По-перше, істотне потепління вже запущене, в результаті викидів парникових газів минулих років і тому, навіть при жорсткій політиці запобігання змін клімату кількість вуглекислого газу в атмосфері, швидше за все, буде продовжувати рости протягом багатьох років. Навіть якщо країнам світу все-таки вдається взятися за зміну клімату, нам все одно доведеться платити за роки бездіяльності. В результаті оцінки Нордхауса щодо втрат то вони можуть перебільшити вигоди від дій.
По-друге, економічні витрати від введення гранично допустимих викидів розпочнуться, як тільки політика вступить в силу і в більшості пропозицій дали б суттєві результати протягом приблизно 20 років. Якщо ми не почнемо діяти зараз, великі витрати, ймовірно, почнуться в кінці цього століття (хоч деякі прояви, такі як перетворення американського Південно-Заходу в район пилових бур, може прийти набагато раніше). Ці витрати залежать від того, як будуть співвідноситись втрати у віддаленому майбутньому із втратами, які наступають набагато раніше.
По-третє, якщо ми не будемо вживати ніяких дій, глобальне потепління не припиниться в 2100 році: температура, і втрати, будуть продовжувати зростати.
Нарешті, і найголовніше, питання невизначеності. Невизначеність не послаблює аргументи за дії, а підсилює їх. Мартін Вейцман з Гарвардського університету стверджує у свої наукових роботах, якщо є значні шанси повної катастрофи, що наявність шансу, а не його ймовірність повинна домінувати у обґрунтуванні розрахунків та прийнятті рішень. Повна катастрофа може стати реальною, навіть якщо це не найвірогідніший результат. Вейцман стверджує, що це ризик катастрофи, а не деталі витрат і результатів розрахунків, дає найбільш потужні аргументи за жорстку політику в області протидії змін клімату.
Адаптація до змін клімату. «Мислити глобально – діяти локально» вважають європейські зелені, і цей підхід дає свої результати. За визначенням програми розвитку ООН адаптація - це пристосовування в природному або людському середовищі до існуючих або очікуваних кліматичних впливів або їх наслідків, що зменшує шкоду або розвиває корисні можливості.
Основними напрямками адаптаційної діяльності за версією Агентства з охорони навколишнього природного середовища США є:
- здоров'я людини;
- підвищення рівня моря в прибережних районах;
- сільське та лісове господарство;
- екосистеми і дика природа;
- водні ресурси;
- енергія.
Збільшення захворюваності, що спричиняє зміна клімату можна ефективно запобігати за допомогою застосування адекватних фінансових та людських ресурсів, охорони здоров’я, включаючи підготовку кадрів, спостереження та реагування на надзвичайні ситуації, а також програмам профілактики і контролю. Одним із заходів є масові посадки дерев для пом'якшення підвищення температури.
Створення спеціальних сховищ для зберігання зерна та інших продуктів у надзвичайних ситуаціях також допомагають запобігати негативному впливу на здоров’я. Важливим є регуляція використання одягу та рівня фізичної активності, збільшення споживання рідини. Інформування громадськості про небезпечні підвищення температури через спеціальні бюлетені та ЗМІ є дуже важливим.
Адаптація до підвищення рівня моря в прибережних районах передбачає розробку карт місцевостей, які вимагають захисту берегів від підвищення рівня моря: дамб, пляжів та розвиток методів захисту берегів, що зберігають середовище існування біоти. Важливим є аналіз екологічних наслідків берегоукріплювальних робіт та організація землекористування на водно-болотних угіддях. Залучення державних та місцевих органів влади до діяльності адаптації щодо підвищення рівня моря дозволить організувати захист системи водопостачання від забруднення морською водою та поліпшити систему раннього попередження повені та буревіїв.
Адаптація сільського та лісового господарства до змін клімату передбачає комплекс заходів, що включає зміну термінів посадки сільгоспкультур, для адаптації до умов вирощування, що змінюються, поступову зміну лісових порід та селекція нових видів рослин і сільськогосподарських культур, які більш стійкі до змін клімату. Запобіжні заходи також включають контроль за розмноженням комах та сприяння практики пожежогасіння за умов підвищення пожежної небезпеки, в зв’язку з підвищенням температури повітря.
Адаптація природних екосистем до змін клімату передбачає захист та розширення міграційних коридорів для переміщення видів тварин та визначення методів управління, які забезпечать стійкість екосистем.
Адаптація водних ресурсів передбачає зміни попиту, розподілу і підвищення ефективності використання води. Принципово важливим адаптаційним заходом є планування альтернативних джерел водопостачання, наприклад, очищених стічних вод або опрісненої морської води. Модернізація інфраструктури водопостачання та захист прибережних ресурсів прісної води від надходження солоної води є ефективними методами. Також доцільно збереження вологи в ґрунті шляхом мульчування та застосування інших методів.
Адаптація енергетики до змін клімату передбачає підвищення енергоефективності щоб компенсувати зростання споживання енергії у зв’язку з потеплінням, захист енергетичних об’єктів від екстремальних погодних явищ. Важливим компонентом системи адаптаційних заходів є диверсифікація енергопостачання у разі збоїв з причин надлишкового попиту, створеного сильною спекою або іншими екстремальними погодними явищами.
Міжнародна політика щодо адаптаційної діяльності
Стабільне фінансування адаптаційних проектів процес адаптації може не мати, а обмежуватися, в основному, такими видами як короткочасна допомога в надзвичайних обставинах, що не сприяє досягненню стабільного розвитку і призводить до значних витрат. Держави-члени, які підтримали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, створили кілька можливостей для фінансування адаптаційних проектів:
- Глобальний екологічний фонд (ГЕФ);
- Фонд для найменш розвинених країн;
- Спеціальний фонд для боротьби зі зміною клімату;
- Адаптаційний фонд Кіотського протоколу;
- Програма розвитку ООН.
Загальна допомога країнам, що розвиваються в цілому складає близько 0,3 % від загального ВВП розвинутих країн. Група найменш розвинутих країн пропонує збільшити допомогу більш ніж в три рази, до 1 % ВВП. Пропозиція щодо податку (близько 2 %) на випуск одиниць зниження викидів від проектів спільного впровадження та торгівлі квотами на викиди вуглецевого газу. Існують пропозиції щодо проведення аукціонів з продажу квот на викиди, кошти від яких в обсязі близько $ 14 мільярдів на рік планується спрямовувати на адаптаційні заходи в країнах, що розвиваються.
Адаптація - це процес, за допомогою якого суспільство покращує свої можливості для подолання невизначеного майбутнього. Засобів адаптації дуже багато від технологічних засобів, таких як збільшення морських загороджень або будівництва будинків на палях, захищених від повеней, до зміни такої поведінки на індивідуальному рівні, як економне споживання води під час засухи. Інші методи адаптації включають системи раннього попередження надзвичайних ситуацій, покращене управління ризиками, кошти страхування, збереження біологічного різноманіття з метою зменшення впливу змін клімату на людей.
Постраждалі країни повинні розробити методи ефективної адаптації до наслідків змін клімату найближчими роками. Саме тому багато країн, що розвиваються визначають процес адаптації як своє головне і невідкладне завдання. Міжнародне співтовариство визначає ресурси, засоби та підходи для підтримки виконання цього завдання.
Сталий розвиток є життєво важливим. Згідно з даними Міжурядової групи експертів зі зміни клімату вразливість в майбутньому залежить не тільки від змін клімату, але й від обраного способу соціально-економічного розвитку. Стабільний розвиток може зменшити вразливість від змін клімату. Для досягнення успіху адаптація повинна входити в плани сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях. На національному рівні у багатьох країнах світу розробляються Національні плани адаптації до зміни клімату.
Внутрішня політика України адаптації до змін клімату
Концепція Національного плану адаптації до зміни клімату на період до 2020 року розроблена в 2011 році під керівництвом Національного агентства з екологічних інвестицій в контексті виконання зобов’язань за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату, стороною якої є Україна з 11 серпня 1997 р.
Основними причинами, що перешкоджають реалізації заходів з адаптації до зміни клімату є недостатній рівень науково-обґрунтованих даних про наслідки зміни клімату для життєдіяльності населення, галузей економіки та екосистем в Україні та відсутня правова і інституційна база для запровадження заходів з адаптації. Певною перешкодою є недостатня обізнаність суспільства з питань адаптації до змін клімату та певний нігілізм щодо вірогідності ризиків зміни клімату.
Четверта доповідь з оцінки Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (2007 р.) засвідчила, що зміна клімату вже відбувається, а її наслідки мають переважно негативний характер і будуть посилюватись у майбутньому. Спричинене зміною клімату почастішання і підвищення інтенсивності небезпечних гідрометеорологічних явищ і стихійних лих, брак продовольства, питної води, руйнування берегової смуги, швидке розповсюдження небезпечних хвороб тощо вже призвели до підвищення ризиків як для здоров’я і життєдіяльності мільярдів людей, так і для сталого розвитку світових економік. Країни Європи стикаються з дуже високими температурами повітря, зміною гідрологічних умов та більш частими та інтенсивними екстремальними явищами - засухами, повенями, бурями, лісовими пожежами тощо. Вартість подолання наслідків стихійних лих істотно збільшилась останніми роками.
Основні терміни та визначення Національного плану адаптації до зміни клімату на період до 2020 року
Адаптація - це пристосовування природних або антропогенних (соціально-економічних) систем у відповідь на фактичний або очікуваний вплив клімату або його наслідків, яке дозволяє зменшити шкоду або використати сприятливі можливості.
Здатність до адаптації (відносно наслідків зміни клімату) - це здатність природної або антропогенної системи пристосовуватися до зміни клімату (включаючи мінливість клімату та екстремальні явища) з метою знизити потенційні збитки, скористатися сприятливими можливостями або подолати негативні наслідки.
Вразливість - це ступінь, у якому суспільство, природна чи антропогенна система зазнає несприятливого впливу зміни клімату, включаючи мінливість клімату й екстремальні явища. Вразливість залежить від характеру, порядку величини та швидкості зміни клімату та коливань, яким піддається система, її чутливості і здатності до адаптації.
Оцінка адаптації - це визначення варіантів адаптації до зміни клімату і їх оцінки, виходячи з таких критеріїв як наявність заходів, вигоди, витрати, ефективність, віддача та практична здійсненність.
Ризик (у контексті зміни клімату) - це оцінка ймовірності виникнення негативних наслідків для суспільства, секторів економіки, екосистем. Ризик - це міра кількісного визначення загрози переважно від екстремальних явищ, що стають більш частими і інтенсивними в процесі зміни клімату.
Мета реалізації Національного плану адаптації до зміни клімату полягає у створенні правових, економічних, організаційних і технічних умов для підвищення здатності до адаптації населення, галузей економіки, екосистем, зменшення вразливості до зміни клімату, зменшення ризиків від стихійних лих та екстремальних явищ погоди, збільшення кількості та інтенсивності яких пов’язане з глобальним потеплінням; отримання вигод від позитивних наслідків зміни клімату.
Реалізація Національного плану адаптації до змін клімату повинна відбуватися відповідно до затвердження розпорядження Кабінету Міністрів України, яке передбачає коригування державних цільових програм у контексті врахування кліматичного чинника:
- Державної програми «Ліси України» на 2010-2015 роки;
- Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі країни на 2000-2015 роки;
- Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів;
- Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації»;
- Загальнодержавної програми розвитку водного господарства;
- Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України;
- Державної програми «Ліси України» на 2002-2015 роки;
- Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово‑комунального господарства на 2009-2014 роки;
- Загальнодержавної програми «Питна вода України» на 2006‑2020 роки;
- Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008-2012 роки;
- Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища;
- Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища.
Розроблення Державної цільової науково-технічної програми з питань зміни клімату та науково-дослідних розробок сценаріїв зміни клімату для території України на середньо- та довгострокову перспективу з використанням даних глобальних моделей, ГІС технологій та геопросторового аналізу. Планується модифікація існуючих і розробка нових заходів щодо адаптація змінам клімату.
Адаптація до екстремальних явищ метеорологічного характеру та стихійних лих охоплює такі напрями діяльності:
- водні ресурси;
- прибережна зона;
- сільське господарство;
- рибне господарство;
- лісові ресурси;
- охорона здоров’я;
- будівництво, ж/к сектор;
- енергетика;
- екосистеми.
Пропозиції щодо стратегії реалізації Національного плану адаптації до змін клімату. Результати реалізації Національного плану дій з адаптації до змін клімату будуть залежати від активності суспільства, громадських організацій, бізнесу, державного управління та державного сектору. Ключовими напрямками, де потрібно зосередити активність є:
- комплексний підхід до зміни поведінки громадськості, менеджерів, бізнесу;
- всі рішення у сфері адаптації до змін клімату мають прийматися прозоро, відкрито із залученням громадськості, представницьких органів влади, Президента та Уряду України;
- необхідним є формування нових навичок і можливостей людей для підвищення енергоефективності виробництва, транспорту, житла;
- створення низьковуглецевої економіки.
Стратегія реалізації Національного плану адаптації до змін клімату передбачає існування ряду ключових областей, які охоплюють весь порядок денний дій щодо змін клімату і є основою дій в кожному секторі:
- Підтримка зміни поведінки, що допомагає людям мінімізувати використання ресурсів і надає їм можливість ознайомитися з ризиками, пов'язаними зі змінами клімату.
- Дослідження та практика низьковуглецевої економіки є пріоритетною стратегії реалізації Плану.
- Допомога підприємствам у інноваціях та розвитку нових технологій, через державні програми.
- Будівництво нового житла має відбуватися на основі нових стандартів з урахуванням змін клімату.
- Виробництво енергії повинно максимально ґрунтуватися на відновлювальних джерелах та низькому викиді вуглецю за умов підвищення ефективності використання енергії.
За наявними даними основним джерелом викидів парникових газів в Україні є використання енергоресурсів. Згідно з Національним кадастром викидів та поглинання парникових газів на 2010 рік 69 % від загального обсягу викидів парникових газів пов’язані з використанням енергоресурсів, із них 83 % – зі спалюванням палива. 22 % від загального обсягу викидів пов’язані з промисловими процесами, із них 67 % припадають на металургійну промисловість, 18 % – на виробництво мінеральних продуктів.
Стратегія реалізації Національного плану адаптації до змін клімату має ґрунтуватися на конкретних контрольних показниках як в цілому по країні, так за окремими напрямами та регіонами. Так, в Плані має бути зафіксовано, що Україна запланувала до 2020 року скоротити емісію парникових газів на 20 % відносно базового 1990 року, тобто на 2,5 % на рік.
Стратегія практичної реалізації плану дій з адаптації до змін клімату має ґрунтуватися на територіальному та галузевому підходах. Визначення галузей доцільно здійснювати за Порядком проведення національної інвентаризації антропогенних викидів із джерел та поглинання поглиначами парникових газів затвердженим Національним агентством з екологічних інвестицій (24.10.2008 р. наказ № 58), де визначено наступні напрямки:
- енергетика;
- промислові процеси і використання продуктів;
- сольвенти та інше використання продукції;
- сільське господарство;
- землекористування, зміни у землекористуванні та лісовому господарстві;
- відходи.
Територіальна реалізація Плану має ґрунтуватися на поєднанні адміністративно-територіального підходу до соціально-економічних систем та ландшафтного і басейнового підходів для територіальних систем і водойм, відповідно.
Рамковий підхід стратегії реалізації плану дій з адаптації до змін клімату має передбачати:
- створення вітчизняної бази даних про майбутні наслідки змін клімату;
- моніторинг нарощування потенціалу адаптації до змін клімату організаціями та громадами.
- інформування управлінців та бізнесу про загрози змін клімату ризики для виробництва і населення, технології та можливості адоптації до них;
- розробка та прийняття законодавчого акту України, що регулює діяльність з адаптації щодо змін клімату.
Чим раніше Україна почине адаптуватися до змін клімату, тим краще ми зможемо запобігти цим загрозам. Створення Національного плану адаптації до змін клімату, перш за все, є одним із кроків до інтеграції України в світове співтовариство країн, які прагнуть до сталого розвитку, що передбачає державну стратегію гармонізації інтересів економіки, суспільства і природного середовища. Реалізація Плану - це рамкова стратегія для держави, яка при правильному використанні дозволить залучити передові технології та довгострокові інвестиції. Не дивлячись на суперечки про ймовірність кліматичної катастрофи її наслідки однозначно непоправні. Саме це примушує країни приймати консолідовані рішення про адаптацію до змін клімату.
Можливе призупинення участі України в Кіотському протоколі
25 серпня 2011 р. Підрозділ з забезпечення виконання Комітету з дотримання Кіотського протоколу прийняв попереднє рішення, щодо України: «Право України на участь у механізмах згідно зі статтями 6, 12, 17 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату призупиняється на основі відповідних положень цих статей до вирішення питання впровадження. Ці висновки і послідовності вступають у силу після їх підтвердження остаточним рішенням підрозділу із забезпечення виконання».
Основна причина - Україна не може надати точну систематичну звітність про джерела та обсяги викидів парникових газів та їх поглинання. Україна не змогла підготувати коректний Національний кадастр антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за 1990-2008 роки. Основні зауваження експертів стосуються відсутність в Україні паливно-енергетичного балансу, неповна звітність у лісовому господарстві, зокрема згідно п. 3 і 4 ст. 3 Кіотського протоколу та надання в неповному обсязі вихідної інформації, використаної при розрахунках викидів парникових газів. Така інформація, фактично, відсутня, тому, що радянський механізм звітності та контролю в економіці країни був зруйнований, а новий не створений. Подібні проблеми мають Румунія, Болгарія, Естонія та інші країни колишнього комуністичного табору.
Результатом визнання невідповідності України таким вимогам може бути припинення на кілька місяців права України брати участь у міжнародній торгівлі квотами на викиди - до усунення основних зауважень експертів ООН. Проте це зовсім не означає, що будуть зупинені всі механізми Кіотського протоколу щодо нашої країни. Проекти спільного здійснення (ПСЗ) за міжнародною процедурою, як і раніше, будуть реалізовуватися, ПСЗ за національною процедурою - також, от тільки кошти на них надійдуть із запізненням. За оцінкою С.Орленка Голови Дерекоінвестагенства України обсяг затриманих коштів може скласти близька 30 млн доларів США. Наступне засідання Підрозділу із забезпечення виконання Комітету з дотримання Кіотського протоколу де будуть розглядати питання України заплановано на жовтень.
Висновки:
1. Нігілізму окремих експертів щодо ймовірності змін клімату не залишилося місця у формуванні державної екологічної політики. Численні наукові дослідження та ряди спостережень свідчать про зміну температурного режиму і збільшення амплітуди коливання температур.
2. Теза про те, що важливою причиною глобальних кліматичних змін є викиди вуглецю в атмосферу, що спричиняє, перш за все, енергетика та металургійна промисловість, стала наріжним каменем системи міжнародних відносин та економічної безпеки.
3. Невизначеність щодо сценаріїв та прогнозів кліматичних змін, що мають певну вірогідність стати катастрофічними, лише підвищують необхідність проведення активної політики щодо зменшення обсягів викидів вуглецю та адаптації до змін клімату.
4. Без адаптивної діяльності збільшення температури на 2,5º C може призвести до зниження валового внутрішнього продукту на 0,5-2 %, при цьому втрати для більшості країн, що розвиваються будуть вищими. Економічні втрати від змін клімату через бездіяльність через 50-100 років складуть близько 5 % приросту світового ВВП, а вартість адаптаційних заходів складає близько 2,5 % приросту світового ВВП. Окремо необхідно враховувати інерцію забруднення вуглецем та зміни клімату, які вже відбулися.
5. За оцінками міжнародних експертів ймовірність несприятливих кліматичних ситуацій в Україні значно нижча ніж у сусідніх країнах, більше того можливі позитивні зміни для ведення сільського, рибного та лісового господарства за умов впровадження сучасних адаптаційних технологій.
6. Адаптаційні заходи мають реалізуватися за галузевим та територіальним принципом. Найбільш небезпечними і, відповідно такими, що потребують енергійних та термінових дій є охорона здоров’я та психологічна підготовка людей, водні ресурси, енергетика, сільське та лісове господарство, природні екосистеми, окремої уваги потребує підвищення рівня моря в прибережних районах та збільшення надзвичайних ситуацій у гірських районах.
7. Кошти на адаптаційні заходи мають акумулюватися в межах міжнародних інституцій, зважаючи на те, що інвестиції у попередження надзвичайних ситуацій та гуманітарних катастроф значно гуманніше і дешевше за подолання їх наслідків.
8. Потребує державної уваги та підтримки створення Національної системи оцінки викидів парникових газів України, з метою чіткого ведення