Анотація
Робота присвячена аналізу та основним проблемам впровадження нової моделі функціонування ринку електричної енергії в Україні. Впровадження саме такої моделі обумовлено зовнішніми (Договір Про Енергетичне Співтовариство) та внутрішніми (Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», Програма діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційна Угода) чинниками. На підставі проведеного аналізу зроблені висновки щодо подальших кроків для ефективної реалізації проголошених цілей реформування електроенергетичної галузі.
СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ
Електроенергетика є базовою галуззю національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою сталого економічного розвитку, забезпечення енергетичної безпеки й енергетичної незалежності. В той же час, сьогодні можна констатувати, що електроенергетична галузь знаходиться в критичному стані. Багаторічне зволікання з реформуванням енергетичного сектору, низький рівень ефективності енерговиробництва та енергоспоживання, монопольне становище в певних секторах енерговиробницва та розподілу енергії, відсутність реальної диверсифікації джерел енергопостачання, суттєва зношеність основних виробничих фондів енергогенерації є основними причинами такого становища.
Таким чином, проведення кардинальних реформ в електроенергетичній галузі є вкрай актуальним та невідкладним заходом. Крім того, завдання реформування галузі обумовлена необхідністю адаптації національного законодавства до енергетичного законодавства ЄС та виконання зобов’язань в межах Договору про Енергетичне Співтовариство [1]. Один із ключових моментів реформування енергетичної галуззі пов’язаний з впровадженням нової моделі функціонування ринку електроенергії та інтеграцією української енергосистеми в мережу європейських систем ENTSO-E.
Реформа енергетики та забезпечення енергетичної незалежності входить до переліку основних цілей Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» [2], Програми діяльності Кабінету Міністрів України [3] й основних реформ передбачених Коаліційною Угодою [4] та спрямована на формування державної політики, яка б надавала чіткі та прогнозовані орієнтири щодо структурного розвитку енергетичної галуззі, в тому числі, електроенергетичного ринку.
Серед основних стратегічних завдань реформування ринку електроенергетики України слід виділити:
- перехід на єдині для всіх споживачів принципи ринкового ціноутворення;
- перехід до енергоефективного та енергоощадливого використання і споживання енергоресурсів із впровадженням інноваційних технологій, що дасть змогу скоротити енергоємність ВВП не менше як на 20 % протягом п’яти років;
- реорганізацію ринків енергії та імплементації європейського законодавства у сфері енергетики, відповідно до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, яке для електроенергетичного сектору полягає в тому числі і в відокремлені, відповідно до Третього енергетичного пакету, основних видів виробничої діяльності (генерації, транспортування електроенергії, її розподілу);
- здійснення нормативно-правових і технічних заходів щодо синхронізації енергетичної системи України з об’єднанням енергосистем країн ЄС ENTSO-E (термін до 2020 року);
- лібералізацію електроенергетичного ринку, шляхом переходу від моделі єдиного покупця до моделі прямих договорів між постачальниками і споживачами енергії та балансуючого ринку;
- поетапну ліквідацію перехресного субсідуювання і вирівнювання цін на природний газ та електричну енергію для всіх споживачів, включаючи населення, на економічно обґрунтованому рівні та одночасне здійснення переходу до адресних дотацій соціальновразливим верствам населення, в тому числі, законодавчо запровадження мораторію на встановлення певних пільгових цін і тарифів для окремих галузей промисловості і споживачів;
- забезпечення прозорості енергетичних ринків та підвищення їх ефективності, що включає гарантування на рівні закону незалежного статусу регулятора у сфері енергетики відповідно до вимог Третього енергетичного пакету з метою забезпечення належного рівня прозорості на монопольних ринках та ефективного нагляду за дотриманням конкуренції, яке включає, в тому числі, і законодавче відкриття структури тарифів на природний газ, електроенергію, теплову енергію і їх транспортування;
- удосконалення законодавства та регуляторного середовища щодо створення сприятливих умов для залучення інвестицій в енергетичний сектор та реконструкції існуючих об’єктів інфраструктури.
Відповідно Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства [1] прийнятий графік імплементації acquis communautaire, який визначає необхідність відповідності ринку електроенергії наступним Директивам ЄС. Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України №346-р від 8 квітня 2015 року [5] схвалюються розроблені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України плани імплементації відповідних актів законодавства ЄС. Для імплементації включені наступні акти, які регулюють функціонування ринку електроенергії:
- Директива 2003/54/ЄС про загальні правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії [6] - забезпечення з 01 січня 2015 року можливості вільного вибору постачальників електричної енергії всіма споживачами; забезпечення недискримінаційного доступу до мережі на основі тарифів; забезпечення прозорих ринкових механізмів купівлі-продажу електрики для забезпечення балансування; впровадження інституту гарантованих постачальників останньої інстанції; юридична та організаційна відокремленість розподільних підприємств;
- Регламент № 1228/2003 стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії (включає: впровадження правил для здійснення щоденного розподілу міждержавної пропускної спроможності; забезпечення можливості усім учасникам ринку, включаючи постачальників до тарифних споживачів, а також великих кваліфікованих споживачів та генерацій, приймати участь в аукціонах доступу до пропускної спроможності);
- Рішення комісії 2006/770/ЄС, що вносить зміни в додаток до Регламенту № 1228/2003 стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії;
- Директива 2005/89/ЄС стосовно заходів для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури включає: встановлення мінімальних правил експлуатації та зобов’язань щодо надійності постачання електроенергії; запровадження для оператора передачі цілей по якості постачання та ефективності системної надійності; Запровадження звітування щодо експлуатаційної надійності мережі, прогнозного балансу на наступні 5 років, та інвестиційні наміри на такий період);
- Директива 2001/80/ЄС стосовно встановлення граничного рівня викидів певних забруднювачів до атмосфери великими спалювальними установками;
- План імплементації Директиви 2001/77/ЕЕС стосовно сприяння використанню електроенергії, виробленої за допомогою відновлюваних джерел енергії, на внутрішньому ринку електроенергії.
Таким чином, для повномасштабного запровадження нової моделі ринку електричної енергії необхідно підготувати нормативну, організаційну, технічну та фінансову базу яка б включала:
- нормативні заходи (прийняття Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України»; затвердження правил ринку електроенергії; затвердження правил ринку «на добу наперед»; затвердження Кодексу електричних мереж та Кодексу комерційного обліку електроенергії; затвердження типових форм договорів на ринку електричної енергії; внесення необхідних змін до нормативно-правових актів);
- організаційні заходи (створення/визначення особи, яка виконуватиме функції системного оператора; створення оператора ринку «на добу наперед» та отримання ним ліцензії; юридичне та організаційне відокремлення діяльності з постачання та розподілу електричної енергії; Визначення порядку набуття статусу гарантованих постачальників та фактичне започаткування їх діяльності);
- технічне забезпечення (забезпечення розробки та запровадження програмного й апаратного забезпечення роботи ринку електричної енергії України; апробація роботи на ринку електричної енергії в «тіньовому режимі»);
- фінансове врегулювання (розробка та прийняття Закону України щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, яка утворилася на нині діючому Оптовому Ринку Електроенергії; розробка та запровадження механізмів врегулювання заборгованості споживачів, яким встановлена екологічна броня; поступова ліквідація пільг для окремих непобутових споживачів; поступова ліквідація перехресного субсидування для населення).
Відповідно до Протоколу про приєднання до Договору про заснування Енергетичного співтовариства, імплементація вищезазначених Директив та Регламентів мала відбутися до 1 січня 2012 року. Наприкінці 2013 року був прийнятий Закон України «Про засади функціонування ринку електричної енергії» [7], який встановлював нові терміни повномасштабного переходу до нової моделі ринку електроенергії з 01.07.2017 року та перехідного періоду з 01.01.2014 року.
Відповідно Закону нова модель ринку електроенергії передбачає створення наступних структурних одиниць:
– ринок двосторонніх договорів (на якому виробники можуть напряму продавати електроенергію за вільними договорами споживачам або постачальникам);
– ринок «на добу наперед» (прозорий та об’єктивний ринок купівлі‑продажу на наступну добу);
– балансуючий ринок (на якому купується та продається е/е, виробництво або споживання якої не було заплановано);
– ринок допоміжних послуг (для забезпечення надійності та якості електроенергії, регулювання частоти та підтримки балансу потужності).
Рис. 1 Загальна схема функціонування нової моделі ринку електроенергії
Особливе значення в новій моделі ринку електроенергії набуває регулятор ринку. Не зважаючи на загальну практику країн ЄС щодо самостійного визначення функцій, компетенції та адміністративних повноважень регуляторів, положення Другого та Третього енергетичних пакетів визначають набір мінімальних компетенцій для регуляторів, які мають бути враховані на національному рівні, а саме:
- національний регулятори повинні бути повністю незалежними від інтересів електроенергетичної та газової промисловості;
- мати окремий юридичний статус та гарантовану фінансову незалежність від будь-якого державного чи приватного підприємства, окреме виділення бюджетних ресурсів та автономію їх використання для виконання своїх обов’язків.
Серед основних проблемних питань впровадження нової моделі ринку електроенергії слід назвати:
Розробка та прийняття основних нормативно-законодавчих актів (вторинного законодавства) щодо імплементації Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії», в тому числі внесення змін та доповнень до самого Закону та прийняття Закону «Про державне регулювання у сфері енергетики» щодо встановлення меж компетенцій та повноважень регулятора електроенергетичного ринку. Згідно плану перспективної законотворчої роботи Комітету ВРУ з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки на 2015 рік в перелік основних законопроектів входять: внесення змін до Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії» які стосуються приведення у відповідність до положень Третього енергетичного пакету ЄС щодо усунення обмежень конкуренції на ринку електроенергії (скасування положення стосовно створення Фонду врегулювання вартісного дисбалансу – компенсація витрат «зеленого тарифу» для ВДЕ та ТЕЦ за рахунок інших видів генерації (АЕС та ГЕС)) й вирішення проблеми ліквідації перехресного субсидування для споживачів усіх категорій; Про демонополізацію у сфері виробництва і реалізації електричної та теплової енергії; Щодо обов’язкового відокремлення видів діяльності в електроенергетиці; Щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію яка утворилася на Оптовому ринку енергії України та деякі інші.
В цьому контексті слід зазначити, що на сьогоднішній день прийняття відповідної нормативно-законодавчої бази суттєво загальмоване. Неодноразове продовження надзвичайного стану в енергетиці країни та ручне керування галуззю дозволило пройти опалювальний сезон без суттєвих зривів, але, за своєю суттю, такий стан не може тривати довго, відтерміновуючи невідкладні заходи щодо створення дійсно ринкових (конкурентних) та прозорих умов її діяльності.
Проблеми ціноутворення та ліквідації перехресного субсидування. Не зважаючи на задекларовані Коаліцією та Урядом цілі щодо ліквідації перехресного субсидіювання та переходу до ринкового ціноутворення, даний процес викликає значне незадоволення в суспільстві. Як показано в роботі «Всеукраїнської Енергетичної Асамблеї» [8], сформована стійка суспільна парадигма щодо доцільності низьких соціальних тарифів на енергоносії, яку необхідно змінити. Визначена НКРЕКП етапність підвищення тарифів для населення у 2015-2017 рр. (див. рис. 2) та здійснення заходів щодо адресних дотацій соціально-вразливим верствам населення безумовно сприяють подоланню сформованим соціальним тенденціям й можуть вважатися певними рішучими та непростими (з точки зору політичного іміджу партій Коаліції) кроками. В той же час, не вирішеність питання економічного обґрунтування визначених тарифів, непрозорість їх формування, наявність значного тіньового обігу ПЕР (вугілля, природного газу, нафти та нафтопродуктів й електроенергії) є значними перешкодами на шляху до створення сучасних ефективних енергетичних ринків.
Для подолання указаних явищ й підготовки наступного опалювального сезону (2015/2016 рр.) Указом Президента України №298/2015 від 28 травня 2015 року [9] введено в дію Рішення РНБО від 6 травня 2015 року які, в тому числі, передбачають:
– затвердження КМУ фінансових планів на 2015 рік державних підприємств, що є суб’єктами природних монополій, та великих державних підприємств;
– визначення додаткових заходів щодо створення в Україні конкурентного диверсифікованого ринку вугілля, передбачивши впровадження біржової форми торгівлі вугіллям на електронних біржових майданчиках й усунення посередників при реалізації вугілля видобутого державними підприємствами;
– забезпечення вирішення питання встановлення додаткових платежів з метою накопичення вугілля на наступний опалювальний сезон;
– вжиття додаткових заходів щодо диверсифікації постачань ядерного палива;
– забезпечення щорічного затвердження КМУ прогнозних балансів виробництва та споживання основних енергоресурсів в Україні в тому числі і електроенергії, з урахуванням необхідності оптимального завантаження існуючих потужностей атомних, теплових та гідроелектростанцій;
– поліпшення стану розрахунків за спожиті енергоресурси, в тому числі, запровадження механізмів обмеження чи припинення постачання енергоносіїв ТЕС та ТЕЦ в разі значної заборгованості;
– підвищення прозорості здійснення господарської діяльності в енергетичній сфері державних енергопідприємств й забезпечення ефективної протидії корупції та боротьбі з організованою злочинністю в цій сфері;
– продовження приватизації об’єктів ПЕК, зокрема підприємств вугільної галузі, при забезпеченні відкритості та прозорості такої приватизації;
– вжиття заходів щодо оптимізації добових графіків споживання електроенергії, зокрема шляхом стимулювання споживачів до споживання електроенергії в нічний час;
– опрацювання питання щодо економічної доцільності реконструкції енергоблоків ТЕС та ТЕЦ, на яких використовуються антрацитні марки вугілля, для забезпечення застосування ними вугілля газових марок вітчизняного видобутку.
Необхідно навести і запропоновані НКРЕКП механізми пом’якшення фінансового навантаження на домогосподарства при підвищенні тарифів на електроенергію, а саме:
– зниження нічного тарифу до 50 % від звичайного при двохзонному обліку (що також сприяє і вирівнюванню пікових навантажень (див. рис. 1);
– відтермінування зміни тарифів з 1 січня кожного року (2015-2017 рр.) до 1 квітня (збільшується світловий день та температура повітря, що, відповідно, зменшує електроенергоспоживання);
– передбачуваність та прозорість тарифів, що забезпечує певний горизонт для планування й прийняття відповідних запобіжних заходів;
– нова спрощена процедура отримання субсидій на комунальні послуги;
– збільшення інвестиційної привабливості галузі.
Рис. 2. Етапність підвищення тарифів на електроенергію для населення
у 2015-2017 рр.
Ще одним засобом з пом’якшення значного підвищення тарифів на електроенергію для населення повинен стати постійний моніторинг стану справ (рівень проплати й заборгованості за спожиті енергоносії та зміна обсягів їх споживання) та, відповідне, коригування визначеної етапності підвищення тарифів. Взагалі, повнота інформаційного забезпечення проведення реформування енергетичного сектору повинні стати наріжним каменем проведення реформування й нормою роботи галузі.
Усунення монополізму та розкриття структури тарифів. Одне із невирішених питань розбудови нової моделі електроенергетичного ринку в Україні пов’язане з економічним обґрунтуванням тарифів, які визначаються виробниками енергії. На сьогоднішній день вони визначаються за принципом – «Витрати Плюс». При цьому, витрати, які закладені в обґрунтуванні таких тарифів та реальні витрати енергогенеруючих компаній можуть значно відрізнятися (за рівнем закладених в тарифах вартості паливно-енергетичних ресурсів, ефективності виробництва й власного споживання, втрат при транспортуванні тощо). Невідокремленість основних видів діяльності при виробництві електроенергії та монополізм в деяких сегментах таких ринків значним чином викривляють структуру тарифів. Таким чином, посилення прозорості фінансових потоків, в тому числі за рахунок розділення основних видів діяльності, та гармонізація (відкриття структури) тарифів на електроенергію повинно стати суттєвим досягненням втілення нової моделі ринку електроенергії.
Керування попитом. Одним із потужних механізмів регулювання ринку електроенергетики, поряд з традиційними нормативними та тарифними методами, є керування попитом. Дослідження залежності попиту на енергію та платіжної дисципліни показують, що у разі, якщо сукупна частка витрат на електроенергію та інші комунальні послуги перевищує 20 % від сукупних доходів домогосподарств, рівень оплати починає стрімко падати, що зрештою призводить до кризи неплатежів за всім ланцюжком системи енергозабезпечення, спочатку в системі житлово-комунального господарства, а згодом «ефект доміно» поширюється на всю економіку [10]. В першу чергу таке керування стосується розробки та реалізації ефективних стимулюючих заходів щодо споживачів електроенергії. Ефективним прикладом економічних механізмів управління попитом є метод добровільного обмеження навантаження, який передбачає стимулювання скорочення електроспоживання через виплати за кожну зекономлену кіловат-годину. Причому розмір таких виплат значно збільшує вартість електроенергії на оптовому ринку. Крім того, у провідних країнах багато енергокомпаній усвідомили, що втрату прибутків через зменшення попиту цілком можна компенсувати через диверсифікацію видів економічної діяльності, у тому числі проведенням енергоаудиту та енергоменеджменту, встановленням приладів обліку та енергоефективного обладнання у споживачів. Сучасна українська практика, навпаки, показує наміри енергогенеруючих компаній до компенсації усіх витрат тільки за рахунок збільшення тарифів.
Інформаційна відкритість та достатність. Для координації роботи органів державної влади, організацій і установ з питань впровадження нової моделі ринку електроенергії Кабінетом Міністрів України був створений «Координаційний центр для впровадження нової моделі ринку» з відповідними положенням про його діяльність та складом. В той же час, інформації щодо діяльності цього Центру на сьогоднішній день не має.
Таким чином, інформаційна невизначеність та закритість створює додаткові перепони на шляху впровадження нової моделі ринку електроенергії в Україні.
Екологізація енерговиробництва. Серед питань, які не набули широкого обговорення, але мають дуже важливе значення при реалізації нової моделі функціонування електроенергетичного ринку та загального сталого розвитку держави необхідно назвати екологічну прийнятність енерговиробництва, в першу чергу ТЕС. Для виконання вимоги Директиви ЄС необхідне досягнення суттєво менших викидів СО2 великими спалювальними установками. Згідно Оновленої Енергетичної Стратегії України на період до 2030 року [11] для забезпечення таких рівнів потрібне інвестування на рівні 98 млрд грн (дані 2012 року), при цьому, головним джерелом повернення інвестицій повинен стати тариф. Яким чином будуть виконані ці, достатньо жорсткі умови в дійсний час, поки що не відомо. Крім того, невизначеність з продовженням дії положень (в тому числі і для фінансування екологічних проектів) Кіотського протоколу після 2015 року, не дає можливості визначитись з реальністю виконання екологічних вимог при виробництві електроенергії.
Висновки та рекомендації
Проведений аналіз стану впровадження нової моделі функціонування ринку електричної енергії в Україні вказує на існування об’єктивних та суб’єктивних причин, які гальмують процес запровадження ринкових відносин в енергетичній сфері.
Незважаючи на наявні труднощі з реалізацією нової моделі функціонування ринку електроенергії, взяті державою Україна зобов’язання щодо приєднання до Енергетичного Співтовариства виконання Угоди про асоціацію з ЄС й зобов’язання внутрішнього характеру (Коаліційна угода, Стратегія сталого розвитку «Україна 2020») повинні бути виконані в повному обсязі та у визначені терміни.
Для реалізації нової моделі на сьогоднішньому етапі потрібні скоординовані дії усіх гілок влади, в тому числі:
– остаточна підготовка та прийняття відповідної нормативно-законодавчої бази, яка принципово визначає умови функціонування нової моделі ринку електроенергетики та ринкові умови функціонування енергетики України взагалі. В першу чергу, це стосується змін до базового Закону «Про засади функціонування ринку електричної енергії» та прийняття Закону «Про державне регулювання у сфері енергетики» (згідно Рішення РНБОУ [9] законопроект про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повинен бути поданий для розгляду до ВРУ до 4 червня 2015 р.);
– підготовка та прийняття інших нормативних, організаційних, технічних й фінансових вторинних нормативно-правових актів впровадження нової моделі функціонування електроенергетичного ринку України у повній відповідності до графіків та планів імплементації взятих на себе зобов’язань;
– підготовка та прийняття відповідної методології тарифо- та ціноутворення в енергетичних ринках (в загальному плані визначений базовий тариф повинен компенсувати тільки нормативні витрати та мати реальну (розумну) інвестиційну складову);
– гарантування прозорості та інформаційної доступності основних складових тарифо- та ціноутворення, як і самого процесу забезпечення функціонування нової моделі енергоринку взагалі;
– розроблення та затвердження дорожньої карти ліквідації перехресного субсидіювання, куди повинні увійти як механізми визначення економічно обґрунтованої ціни на електроенергію, механізми надання адресної допомоги найбільш вразливим верствам населення, так і механізми стимулювання ефективного енергоспоживання (керування попитом).
Окрім зазначеного, слід наголосити на впливові запровадження нової моделі ринку електроенергії на екологічні та економічні аспекти функціонування електроенергетичної галузі.
Оскільки створення та ефективна реалізація програми збереження навколишнього природного середовища є одним із безумовних пріоритетів забезпечення сталого розвитку в Україні, то ще одним напрямом державної політики має стати екологізація енерговиробництва. В частині функціонування електроенергетики, виходячи із взятих Україною зобов’язань щодо реалізації положень Директиви ЄС 2001/80/ЄС (встановлення граничного рівня викидів певних забруднювачів до атмосфери великими спалювальними установками) необхідно чітко визначити етапність та джерела фінансування необхідної екологічної модернізації.
Поряд із цим потребує вирішення удосконалення державної політики щодо стимулювання відновлювальної енергетики з метою недопущення необґрунтованого економічного навантаження та окремих споживачів чи види генерації. Запровадження механізмів солідарної участі всіх традиційних джерел генерації і споживачів у підтримці відновлюваних джерел енергії вбачається одним із стратегічних пріоритетів державної політики у цій сфері.
Запровадження нової моделі ринку електроенергії має своєю метою не тільки стимулювання залучення інвестицій у розвиток та модернізацію електроенергетичної галузі, але й обмеження росту економічного навантаження на кінцевих споживачів завдяки суттєвому підвищенню енергоефективності виробництва та споживання енергії.
Політика держави щодо цілей реформування електроенергетичного ринку України має знайти своє відображення у загальнодержавних документах стратегічного рівня. Саме тому, Енергетична стратегія України, повинна стати базовим документом цільового характеру з сформованими цілями й завданнями довгострокового розвитку енергетики та механізмами їх реалізації (в тому числі щодо запровадження нової моделі ринку електроенергії та модернізації електроенергетичної галузі).
Регіональний філіал у м. Дніпропетровську
(В. О. Бараннік)
№ 22, Серія «Національна безпека»
Джерела
- Закон України «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» від 15.12.2010 № 2787-VI.
- Стратегія сталого розвитку «Україна-2020» / Схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 року №5/2014
- Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України // Постанова Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року №26-VIII
- Угода про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» / Верховна Рада України, документ № n0001001-15, підписання від 27.11.2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0001001-15/paran2#n2
- Про схвалення розроблених Міністерством енергетики та вугільної промисловості планів імплементації деяких актів законодавства ЄС в енергетичній сфері / Розпорядження КМ України від 8 квітня 2015 року №346-р, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/346-2015-%D1%80
- Директива 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_571
- Закон України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» / Верховна Рада України, Закон від 24.10.2013 № 663-VII, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/663-18
- Зміна парадигми соціальних тарифів на енергоносії в Україні – обов’язкова умова відновлення енергетичної безпеки країни / Доповідь Ю.Сакви на 5-му Міжнародному Українському енергетичному форумі 5 березня 2015 року, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrainianenergy.com/uk/page/presentation/id/2277
- Указ Президента України №298/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про стан виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року «Про стан забезпечення енергетичної безпеки держави та невідкладні заходи щодо сталого проведення опалювального сезону 2014/2015 року» та додаткові заходи для гарантованого забезпечення вітчизняних споживачів енергоносіями» / Офіційне інтернет-представництво Президента України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.president.gov.ua/documents/19527.html
- Віктор Лір Ефект рикошету, або як уникнути кризи неплатежів в енергетиці України / Дзеркало тижня від 30 січня 2015 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/energy_market/efekt-rikoshetu-abo-yak-uniknuti-kriz…
- Енергетична стратегія України на період до 2030 року / Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів від 24.07.2013 № 1071 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: mpe.kmu.gov.ua/minugol/doccatalog/document?id=260994