Антитерористичне законодавство США: висновки для України

Поділитися:

Антитерористичне законодавство Сполучених Штатів Америки зазнало суттєвих змін після терактів 11 вересня 2001 р. Зокрема, у жовтні того ж року був ухвалений федеральний закон «Патріотичний акт США» (USA Patriot Act)[1], який розширив можливості правоохоронних органів, спеціальних служб та органів національної безпеки у сфері запобігання тероризму.

Відповідно до «Патріотичного акта США» (далі – Акт) було спрощено процедуру отримання дозволу на прослуховування та перехоплення повідомлень осіб, які підозрюються в тероризмі, розширено коло суб’єктів запиту на цей дозвіл. Актом передбачено створення нових форм взаємодії та обміну оперативною інформацією між правоохоронними й розвідувальними органами, а також закріплено необхідність створення координаційних структур, що забезпечуватимуть таку взаємодію. Правоохоронним органам та спеціальним службам дозволяється розкривати одне одному службову й таємну інформацію, що стосується кримінального переслідування осіб, яких підозрюють у тероризмі. Положеннями Акта передбачено:

  • можливість отримання судового ордера на пересувне прослуховування (roving wiretap), що дає право за допомогою електронних засобів прослуховувати розмови об’єкта спостереження з усіх телефонних апаратів під час його пересування;
  • розширення можливості електронного спостереження за особами, яких підозрюють у тероризмі, при цьому: збільшено перелік даних, котрі провайдер повинен надавати на запит правоохоронних органів; провайдерів та інші організації, що надають допомогу в розслідуванні, наділено юридичним імунітетом стосовно розголошених у зв’язку з цим даних; спрощено офіційну процедуру застосування спеціальних пристроїв для негласного збирання інформації в комп’ютерних мережах;
  • закріплення за директором Федерального бюро розслідувань (ФБР) або за особами, яких він спеціально призначив, права на отримання судового ордера на ознайомлення з будь-якими носіями інформації про особу (це можуть бути медична картка, бібліотечні записи, результати тестувань, список інтернет-сайтів або телеканалів, які особа відвідує чи переглядає, касові чеки тощо);
  • можливість проведення правоохоронними й розвідувальними органами «секретних» обшуків без повідомлення підозрюваному про їх проведення;
  • створення при Міністерстві фінансів США окремого та необмеженого Антитерористичного фонду, яким Міністерство юстиції США зможе користуватися для протидії тероризму (відшкодування збитків, що завдаються терактами; виплати винагороди за допомогу в антитерористичній діяльності тощо);
  • можливість звернення генерального прокурора до Міністерства оборони з питань, пов’язаних із тероризмом.

Значну увагу в Акті приділено протидії легалізації («відмиванню») доходів, які отримані злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. Вдосконалено процедуру контролю відповідності (compliance) у фінансовій та банківській сферах США, зокрема закріплено необхідність запровадження урядом мінімальних стандартів, яких повинні додержувати фінансові установи для перевірки особистості клієнтів; фінансові установи зобов’язані: ухвалювати й виконувати програми боротьби з легалізацією грошей, запроваджувати внутрішню політику, процедури та засоби контролю, призначати відповідального з питань контролю відповідності, проводити постійне навчання працівників. Крім того, фінансові установи повинні повідомляти правоохоронні та розвідувальні органи про всі підозрілі фінансові операції. Окремі положення Акта стосуються конфіскації товарів та коштів осіб, які підозрюються в міжнародному тероризмі, запровадження більшої кількості санкцій за контрабанду готівки, корупційні правопорушення й інші незаконні фінансові операції.

З метою посилення імміграційної системи та прикордонного контролю США згідно з вимогами Акта було створено вдосконалені технічні системи перевірки паспортів у пунктах в’їзду в країну, дозволено проводити ретельнішу перевірку кандидата на отримання візи стосовно судимостей та злочинних зв’язків, надано можливість здійснювати контроль за особами, які отримують студентську візу, а також генеральному прокуророві США або його заступникові надано право брати під варту будь-якого іноземця, котрий підозрюється в терористичній діяльності, на строк до шести місяців або до моменту його видворення.

Важливими є положення Акта щодо посилення матеріального захисту жертв терактів та вдосконалення законодавства, що регулює кримінально-правову відповідальність за злочини терористичного характеру. Одночасно розширено зміст поняття «федеральний злочин, пов’язаний з тероризмом», уведено в обіг дефініцію «внутрішній тероризм», удосконалено тлумачення поняття «кібертероризм», збільшено термін покарання за терористичну діяльність тощо.

Певних змін після трагедії 11 вересня 2001 р. також зазнала система суб’єктів протидії тероризму США. Відповідно до «Акта про національну безпеку»[2] від 25 листопада 2002 р. були створені Міністерство національної безпеки США (United States Department of Homeland Security, DHS), що об’єднало 22 федеральні відомства та агентства, а також Адміністрація транспортної безпеки США. Нині Міністерство національної безпеки США зосереджується на виконанні завдань, що стосуються: запобігання терористичній діяльності й транснаціональній злочинності; забезпечення безпеки кордонів; реалізації імміграційної та митної політики; забезпечення економічної безпеки та кібербезпеки; запобігання стихійним лихам й іншим надзвичайним ситуаціям.

До системи суб’єктів запобігання тероризму США також входять:

  1. Рада національної безпеки США (United States National Security Council, NSC) – консультативний, координаційний та контролюючий орган при президентові США для вирішення проблем національної безпеки й зовнішньої політики. До NSC входять державні службовці, відповідальні за антитерористичну політику: помічник президента з питань національної безпеки (Assistant to the President and Homeland Security Advisor); спеціальний помічник президента з питань зменшення терористичних загроз (Special Assistant to the President and Senior Director for WMD Terrorism and Threat Reduction); Національний координатор з безпеки, захисту інфраструктури та боротьби з тероризмом (National Coordinator for Security, Infrastructure Protection and Counter-Terrorism) та ін.;
  2. Рада внутрішньої безпеки США (United States Homeland Security Council) – консультативний орган при президентові США з питань забезпечення координації всіх заходів, пов’язаних з національною безпекою, між виконавчими відомствами та агентствами, а також сприяння ефективній реалізації всієї політики внутрішньої безпеки;
  3. Національний контртерористичний центр (National Counterterrorism Center, NCTC) – державна організація, що відповідає за національні та міжнародні контртерористичні зусилля, консультує уряд США з питань тероризму. Центр підконтрольний директору Національної розвідки та об’єднує спеціалістів з інших державних відомств та агентств. Завдання NCTC: проводити міжвідомчі наради щодо терористичних загроз, забезпечувати діяльність міжвідомчих груп із зазначених питань, здійснювати підготовку аналітичних звітів та аналізувати ефективність антитерористичних планів США, вести бази даних осіб, яких підозрюють в терористичній діяльності (Terrorist Identities Datamart Environment, TIDE);
  4. Федеральне бюро розслідувань (Federal Bureau of Investigation, FBI), відповідальне за виявлення та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до терористичної діяльності всередині країни. У його складі створено Відділ боротьби з тероризмом (Counterterrorism Division) та Центр з відстеження терористичної активності (Terrorist Screening Center);
  5. Центральне розвідувальне управління (Central Intelligence Agency, CIA), яке займається зовнішньою розвідкою терористичних загроз. При цьому управлінні функціонує спеціальний підрозділ – Антитерористичний центр (Counterterrorist Center), який збирає інформацію про терористичні об’єднання в усьому світі;
  6. Збройні сили США (United States Armed Forces). Задля координації військових антитерористичних дій у складі Центрального командування США функціонує Об’єднана міжвідомча оперативна група (Joint Interagency Task Force), а на нижчих рівнях командування діють об’єднані групи міжвідомчої координації боротьби з тероризмом (Joint Interagency Coordination Groups). Завдання цих груп – забезпечувати ефективну міжвідомчу координацію та обмін інформацією з питань антитерористичної діяльності між цивільними та військовими структурами.

Важливе значення у сфері протидії тероризму має також реалізація спеціальних антитерористичних програм та ініціатив під егідою Державного департаменту США. Так, при ньому функціонує Бюро з протидії тероризму та насильницькому екстремізму (Bureau of Counterterrorism and Countering Violent Extremism), яке розробляє скоординовані стратегії та підходи до боротьби з тероризмом за кордоном і забезпечує антитерористичну співпрацю міжнародних партнерів. Серед інших обов’язків Бюро – реалізація Програми допомоги в боротьбі з тероризмом (Antiterrorism Assistance Program), Програми протидії насильницькому екстремізму (Countering Violent Extremism), Програми протидії фінансуванню тероризму (Countering the Financing of Terrorism Finance), забезпечення діяльності Фонду боротьби з тероризмом (Counterterrorism Partnerships Fund) і низки інших програм та ініціатив.

Система протидії тероризму США характеризується розвиненою законодавчою базою, що повністю забезпечує функціонування правоохоронних і розвідувальних органів у цій сфері. Антитерористичне законодавство постійно переглядається й удосконалюється, а система державних суб’єктів протидії тероризму є розгалуженою, належним чином фінансується та ефективно координується спеціальними міжвідомчими органами. Антитерористична система США повністю відповідає поставленим перед нею стратегічним цілям: запобігання терактам, обмеження застосування з терористичною метою зброї масового ураження, недопущення будь-якої допомоги та фінансування тероризму, створення перешкод для терористичних організацій щодо встановлення ними контролю над певними територіями.

Широкомасштабна збройна агресія РФ проти України здійснюється, серед інших, і терористичними методами. На територіях, де не ведуться бойові дії, ворог може здійснювати диверсії й терористичні акти. Це потребує суттєвого інституційного зміцнення загальнодержавної системи протидії тероризму та перегляду українського законодавства, зокрема оновлення Концепції боротьби з тероризмом в Україні та профільного Закону України «Про боротьбу з тероризмом» з урахуванням досвіду США в цій сфері.

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Фото: НІСД

[1] Див.: URL: https://www.gpo.gov/fdsys/pkg/PLAW-107publ56/pdf/PLAW-107publ56.pdf

[2] Homeland Security Act of 2002. URL: https://www.dhs.gov/sites/default/files/publications/hr_5005_enr.pdf