"Ключові засади державної політики у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

Унаслідок окупації АР Крим та збройного конфлікту на Донбасі в Україні з’явилася нова категорія громадян зі статусом внутрішньо переміщених осіб (далі ВПО). За офіційними даними Міністерства соціальної політики, станом на 19 вересня 2016 р. кількість ВПО становить 1 703 932 особи.

 

Протягом 2014-2016 рр. в Україні було закладено важливі інституційні та нормативно-правові засади щодо забезпечення прав і свобод ВПО – створено Міністерство з окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, прийнято Закон України «Про права і свободи внутрішньо переміщених осіб», а також низку підзаконних нормативних актів КМ України.

Разом із тим досі відсутня довгострокова державна стратегія, спрямована на інтеграцію та адаптацію ВПО в українському суспільстві. Існують серйозні порушення конституційних прав і свобод ВПО як громадян України, на чому постійно наголошують офіційні представники ООН. Зокрема, окремі норми базових законів, які регулюють ці питання, можуть бути оскаржені як неконституційні. В окремих важливих положеннях підзаконні акти КМ України, які регулюють процедури реєстрації, контролю, здійснення соціальних виплат ВПО тощо, також не відповідають Конституції та законам України.

 

КЛЮЧОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

 

За офіційними даними міністерства соціальної політики України, станом  на 19 вересня 2016 р. взято на облік 1 703 932 внутрішньо переміщені особи [1]. Україна входить у десятку країн світу з найбільшою кількістю ВПО [2], які отримали такий статус через збройний конфлікт та насилля. Українська держава поступається лише країнам Середнього Сходу – Сирія (6,6 млн ВПО), Ірак (3,3 млн), Ємен (2,5 млн); а також країнам Африки – Судан (3,2 млн), Нігерія (2,1 млн), Південний Судан (1,7 млн); випереджає Пакистан (1,5 млн) та Афганістан (1,2 млн).

 

Серед європейських країн наша держава знаходиться на першому місці. Україна випереджає Туреччину (близько 1 млн), Азербайджан (564 тис. осіб), Кіпр (272 тис.), Грузію (239 тис.) тощо.

 

Для належного врегулювання питання щодо забезпечення прав і свобод ВПО в Україні протягом 2014-2016 рр. було прийнято низку ключових нормативно-правових документів. Зокрема, закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII [3]. Ним визначено, що внутрішньо переміщеною особою (ВПО) є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Окрім того, чітко зазначено, що цим Законом гарантується дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 

Питання забезпечення прав і свобод ВПО також міститься у Національній стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, яка затверджена Указом Президента України від 25 серпня 2015 № 501/2015 [4].

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1094 затверджено «Комплексну державну програму щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян, які переселися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на період до 2017 р.» [5]. Розроблено План заходів з її реалізації.

 

У квітні 2016 р. утворено Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Водночас у Законі України «Про державний бюджет України на 2016 р.» не було передбачено витрати на реалізацію завдань як Комплексної програми, так і Стратегії у сфері прав людини.

 

Протягом 2014-2016 рр. Кабінет Міністрів України прийняв низку постанов та розпоряджень, які регламентують забезпечення прав і потреб ВПО. Цими актами (перелік у хронологічному порядку див. нижче) передбачено систему обліку та контролю ВПО, механізми доступу до соціальних, адміністративних та правових послуг, пільгові умови для отримання базової та вищої освіти тощо.

  • Розпорядження Кабінету міністрів України від 11 червня 2014 р. № 588-р «Питання соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції»;
  • Постанова від 25 червня 2014 р. № 213 «Про забезпечення тимчасового проживання сімей, які переселилися з АР Крим та м. Севастополь»;
  • Постанова від 20 серпня 2014 р. № 413 «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення»;
  • Постанова від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції»;
  • Постанова від 7 листопада 2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей»;
  • Постанова від 5 листопада 2015 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції».

Однак досвід виконання цих підзаконних актів виявив низку суттєвих недоліків, які потребують найскорішого виправлення.

 

Порушення конституційних прав ВПО на соціальний захист, свободу пересування та вільне обрання місця проживання.

Першочерговим завданням державної політики з відновлення конституційних прав ВПО є створення дієвої системи обліку таких осіб. На сьогодні досі невідома кількість фактичних ВПО. Це зумовлено декількома основними чинниками, а саме:

 

- відсутністю Єдиної інформаційної бази переселенців (відповідні зміни до закону про ВПО внесені лише в грудні  2015 р.);

- недосконалістю, а подекуди й дискримінаційним характером системи обліку та контролю за внутрішнім переміщенням (відповідно до оцінки міжнародних організацій);  

- статусом ВПО як єдиним способом доступу до гарантованих Конституцією України соціальних послуг для громадян України, які залишилися на тимчасово непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей.

 

Станом на 15 вересня 2016 р. Єдиний інформаційний реєстр даних щодо ВПО досі не запрацював. На початку серпня було зроблено спробу тестового запуску електронної бази. За словами міністра соціальної політики А. Реви, програмний продукт, розроблений кампанією «Міранда» (розробник системи електронного декларування), має значні недоліки та потребує удосконалення [6].

 

Єдиний інформаційний реєстр ВПО може бути інструментом державної політики лише в разі якісного наповнення та ведення обліку. Зокрема, у такому реєстрі обов’язково мають міститися соціально-демографічні характеристики переселенців,  а також зазначено їх особливі потреби. Йдеться про дані щодо освіти, професійного рівня (питання перекваліфікації або надання підтримки малому та середньому підприємництву); дані про громадян з особливими потребами; повні дані про склад сімей ВПО (наприклад, кількість дітей, неповних сімей, самотніх людей з інвалідністю, самотніх пенсіонерів, кількість студентів тощо).

 

Така інформація є надзвичайно важливою для міжнародних донорів, які готові допомагати Україні у підтримці переселенців. Представники міжнародних організацій неодноразово наголошували на неможливості чітко оцінити масштаб та характер допомоги, якої потребують ВПО В Україні [7]. Відсутність соціально-демографічної інформації про склад ВПО унеможливлює надання цільової якісної допомоги міжнародними організаціями окремим категоріям ВПО. Наприклад, самотнім людям похилого віку, з інвалідністю тощо.

 

Представники громадських та волонтерських організацій пропонували збирати додаткову інформацію про кожного ВПО під час отримання або відновлення довідки переселенця. Зокрема, така пропозиція була оприлюднена Центром політичних студій та аналітики за результатами комплексного дослідження забезпечення потреб та дотримання прав ВПО, яке було здійснено за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні  [8]. Однак під час останньої хвилі видачі/подовження/відновлення довідок переселенців в управліннях соціального захисту ніякі додаткові інформаційні дані від переселенців не вимагалися. Усі чинні на даний момент довідки вже є безстроковими, тому необхідно передбачити або інші додаткові способи для розширення інформації про ВПО для єдиного реєстру, або надати громадянам можливість самостійно або з допомогою працівників місцевих органів влади, наприклад, центри надання адмінпослуг, вносити такі дані безпосередньо в Єдиний реєстр через онлайн-сервіси.

 

Про нагальність таких змін свідчать дані міжнародних організацій. За оцінками Плану гуманітарного реагування ООН, від 800 тис до 1 млн осіб є справжніми переселенцями [9]. Інші є мешканцями неконтрольованих територій. За  результатами досліджень ОБСЄ [10], які було проведено у фокус-групах переселенців та їх родичів, 69 % ВПО складають жінки, 31 % – чоловіки. За віковим розподілом: 10 % становлять діти віком 14-18 рр., 22 % – люди старші 60-ти р., 68 % – дорослі від 18-60 рр. Навіть такі загальні оцінки показують, що важливими напрямами допомоги ВПО є підтримка жінок працездатного віку, політика щодо освіти підлітків та їх інтеграції  до нових громад, окремі програми надання допомоги літнім людям.

 

Питання, які викликають найбільше нарікань громадян України, а також можуть бути оскаржені як неконституційні, пов’язані з існуючими механізми обліку та контролю за ВПО. У нещодавніх змінах до підзаконних актів Кабінету Міністрів, зокрема Постановою Уряду від 8 червня 2016 року № 352 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509» [11] закріплено безстроковість дії довідки переселенця. Це, з одного боку, привело даний підзаконний  акт Уряду у відповідність до норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод ВПО» та, з іншого, мало б спростити для  ВПО механізм реєстрації та контролю.  Проте одночасними змінами до Постанови КМ України № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО», а саме Постановою від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат ВПО», [12], Уряд увів жорстку систему постійної верифікації ВПО за місцем проживання.

 

Унаслідок цього, по-перше, отримання доступу як до будь-яких соціальних виплат,  так і до адресної державної допомоги на оренду житла, виключно через рішення Комісій при державних адміністраціях або виконавчих комітетах місцевих рад після складення ними акту щодо житлово-побутових умов, в яких мешкають ВПО, тобто перевірки фактичного місця проживання. Унаслідок цього рішення щодо отримання громадянами пенсій та інших соціальних виплат, гарантованих державою, приймають спеціально створені Комісії, не передбачені відповідним профільним законодавством.

 

Такий механізм повністю суперечить нормам міжнародного та національного права щодо гарантування громадянам України права на соціальний захист. Порушуються норми прямої дії Конституції України, зокрема, стаття 24 Конституції України, в якій зазначено, що усі громадяни України мають рівні конституційні права і свободи. Також порушується Стаття 46, яка закріплює право на соціальний захист кожному громадянину, «що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості... Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян…». Окрім того, положення Постанови уряду від 8 червня 2016 р. № 365 суперечать нормам Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-12 та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

 

По-друге, Постановою Уряду № 637 запроваджено жорстку систему контролю за переміщенням переселенців всередині країни. Зокрема, якщо під час перевірки житлово-комунальних умов ВПО немає вдома, то переселенець має протягом трьох днів особисто з’явитися до відповідного територіального підрозділу управління соціального захисту населення (далі –УПСЗН). За умови зміни фактичного місця проживання ВПО  у десятинний строк повідомити УПСЗН про своє переміщення. УПСЗН має право звертатися до інших державних органів щодо надання інформації про ВПО, наприклад, до СБУ або Держприкордонслужби.

 

У разі отримання інформації про перетин ВПО лінії розмежування або кордону України може бути прийнято рішення про припинення усіх соціальних виплат. При цьому, якщо в результаті роз’яснень щодо причин відсутності ВПО по місцю фактичного проживання виплати будуть поновлені, то це станеться не раніше, ніж за два місяці. Якщо ж  довідку переселенця було загалом скасовано, то виплати можна буде отримати лише через шість місяців. В обох випадках соціальні виплати протягом двох або шести місяців можуть не компенсуватися, якщо Комісія визначить причини відсутності неповажними.

 

Безумовно, така політика має ознаки дискримінації стосовно ВПО, прямого нехтування органами державної влади своїх обов’язків перед громадянами і суперечить низці положень Конституції України:

- ч. 1 і 2 ст. 24, зокрема: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… місця проживання…»;

- ч. 3 Ст. 25: «Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами»;

- ч. 1 Ст. 33 «гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом».

 

Зважаючи на це, вказана постанова № 637 містить положення, які мають ознаки неконституційних. Загалом урядові постанови, які наразі є ключовими нормативно-правовими актами щодо врегулювання забезпечення прав і свобод ВПО, значною мірою суперечать вищому за юридичним статусом законодавству, хоча повинні бути повністю з ним узгоджені.

 

Суперечливий правовий характер механізмів обліку, контролю та здійсненням соціальних виплат, запропонованих Урядом, став об’єктом критики з боку Спеціального доповідача ООН з прав ВПО Чалоки Беяні. Зокрема, у своїй доповіді він зазначив, що внаслідок нещодавно запроваджених змін щодо реєстрації та контролю ВПО близько 500-600 тис.  з них не можуть отримати свої соціальні виплати [13].

 

У доповіді спеціального доповідача ООН з прав ВПО містяться наступні зауваження: (я вас правильно зрозумів, що все нижче подане з доповіді?): Так!

- напередодні зими держава залишає велику частину ВПО абсолютно незахищеними;

- жорстка верифікація ВПО примушує людей вертатися на небезпечні території;

- соціальні виплати, гарантовані Конституцією України, не повинні бути прив’язані до статусу ВПО;

- функції щодо втілення політики з підтримки ВПО, зокрема реєстрації та контролю (єдину базу даних), варто передати від Міністерства соціальної політики до Міністерства з окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (тобто профільного міністерства).

 

Схожі пропозиції містяться у 15-тій щоквартальній Доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, яку оприлюднила голова Моніторингової місії ООН в Україні  Фіона Фрейзер [14]. Зокрема, вона чітко наголосила, що необхідно відокремити реєстрацію статусу ВПО від усіх соціальних виплат не пов’язаних зі статусом, у тому числі пенсій. Вона закликала Кабінет Міністрів України змінити нову систему перевірки місця проживання ВПО для того, щоб гарантувати право кожного на вільне пересування та обрання місця проживання.  Окрім того, у 15-тій Доповіді ООН наголошується на необхідності прийняття довгострокової стратегії з питань забезпечення прав і свобод ВПО в Україні. Водночас міжнародні організації, зокрема ООН, готові допомагати  з ідентифікацію маломобільних осіб (люди похилого віку, з інвалідністю) на тимчасово непідконтрольних територіях [15].       

 

Порушення економічних прав ВПО

Зокрема Постановою КМ України від 14 березня 2016 р. № 167 «Про внесення змін до деяких Постанов КМ України» виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України». Така норма дуже ускладнила для ВПО доступ до фінансових послуг. Переселенці вимушені займати черги або записуватись за деякий час для оформлення та отримання банківських платіжних карток.

 

Окрім того, платіжна карта ПАТ «Ощадбанк» для соціальних виплат ВПО діє за тарифним планом «Східний», який має певні обмеження за можливими послугами. Через неї неможна здійснювати жодної транзакції через інтернет, зокрема оплачувати товари та послуги. Готівку можна знімати у банкоматі або касі. Зняття готівки можливе лише в банкоматах ПАТ «Ощадбанк». Платіжна картка може бути заблокована банком, якщо три місяці з неї не знімаються кошти.

 

У зоні АТО ПАТ «Ощадбанк» має недостатньо розгалужену мережу, що створює додаткові обмеження для ВПО. Наприклад, у м. Авдіївка Донецької області є лише одне відділення Ощадбанку, в якому відсутній банкомат. У смт Станиця Луганська діє лише один банкомат, що призводить до утворення щоденних багатогодинних черг для мешканців звільнених і окупованих територій.

 

Обмеження політичних прав ВПО

Громадяни, які мають статус ВПО, фактично позбавлені можливості брати участь у голосуванні на місцевих виборах. Безумовно, таке обмеження негативно впливає на інтеграцію переселенців до нових територіальних громад. Унормування активного виборчого права на місцевому рівні було однією з основних Рекомендацій парламентських слухань, які відбулися 17 лютого 2016 р. [16].

 

Протягом 2015 р. у ВР України було зареєстровано декілька законопроектів, які мали на меті надати право переселенцям голосувати на місцевих виборах, а саме №2501а, №2501а-1, №2501а-2. Усі вони були відхилені профільним Комітетом ВР  України з питань правової політики та правосуддя. Законопроект №2831-2 не пройшов перше читання.  

 

Висновки

Протягом 2014-2016 рр. було зроблено важливі кроки щодо вирішення проблем ВПО та забезпечення їх першочергових потреб. Водночас невизначено системну та довгострокову державну політику щодо подальшої інтеграції переселенців, вирішення їх житлових потреб, компенсацій за втрачене майно, забезпечення особливих потреб, підтримку у працевлаштуванні, адаптації у нових територіальних громадах.

 

Окрім того, низкою підзаконних актів було порушено конституційні права ВПО на соціальний захист, свободу пересування, вільне обрання місця проживання, на отримання банківських послуг.

 

Зокрема, досі невідома фактична кількість ВПО. Як постійно наголошують представники ООН, політика щодо обліку та контролю за переселенцями, яку здійснює Міністерство соціальної політики, призводить до блокування соціальних виплат жителям тимчасово непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей, не полегшуючи становище ВПО на звільнених територіях. Проблеми із забезпеченням прав і свобод людини та зокрема ВПО буде однією з ключових на Щорічній нараді з огляду виконання зобов’язань держав-учасниць ОБСЄ у людському вимірі (Варшава 19-30 вересня 2016 року) [17].

 

Для формування системної державної політики щодо переселенців необхідно вжити наступних заходів:

- передати функції контролю за обліком ВПО (у тому числі й електронний реєстр) від Міністерства соціальної політики до профільного Міністерства з окупованих територій та ВПО;

- найближчим часом розробити Стратегію щодо дотримання прав і свобод ВПО в Україні;

- відділити категорію переселенців від тих, хто проживає, на тимчасово непідконтрольних територіях, запропонувати інші механізми для здійснення соціальних виплат тим, хто перебуває на таких територіях;

- скасувати процедуру здійснення соціальних виплат переселенцям виключно на підставі довідки про статус ВПО, оскільки це є порушенням конституційних прав;

- налагодити роботу Єдиного інформаційного реєстру ВПО для формування та здійснення адресної підтримки переселенців;

- привести у відповідність до Конституції України та Законів підзаконні акти Уряду щодо механізмів обліку та контролю за переселенцями;

- передбачити можливості для громадян зі статусом ВПО без  обмеження прав покидати територію України або перетинати лінію розмежування.

 

Рекомендації

 

Кабінету Міністрів України

 

1. Доручити Міністерству з окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб до кінця 2016 р. розробити та подати на розгляд Стратегію щодо дотримання прав і свобод ВПО в Україні.

 

2. Передати повноваження щодо обліку ВПО й, відповідно, ведення Єдиного інформаційного реєстру переселенців до Міністерства з окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

 

3. Доручити Міністерству соціальної політики, Міністерству з окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб забезпечити роботу Єдиного інформаційного електронного реєстру переселенців,  а  також вжити заходів для змістовного наповнення та розширення інформації щодо соціально-демографічних характеристик та особливих потреб ВПО.

 

4. Внести зміни до Постанови від 5 листопада 2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» з метою визначення дозволу та прийнятних строків (не менше 2 місяців) для виїзду за кордон або на тимчасово непідконтрольні території без втрати статусу внутрішньо переміщеної особи.

 

5. Доручити Міністерству з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб у рамках розгляду у Верховній Раді України проекту закону України про Державний бюджет на 2017 р. подати пропозиції щодо можливих альтернативних механізмів здійснення соціальних виплат громадянам України, які залишилися на тимчасово непідконтрольних територіях.

 

6. Внести зміни до Постанови від 5 листопада 2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» про нарахування всіх соціальних виплат ВПО, гарантованих Конституцією та законами України, безвідносно до статусу переселенця й, відповідно, перевірки фактичного проживання.

 

7. Доручити Міністерству закордонних справ України опрацювати зауваження і рекомендації Україні за підсумками Щорічної наради з виконання зобов’язань держав-учасниць ОБСЄ у людському вимірі.

 

Відділ розвитку політичної системи

(Ю.Б. Каплан)

№ 37, Серія «Політика»



[1] Міністерство соціальної політики України – офіційні дані щодо кількості внутрішньо переміщених осіб //  Електронний ресурс Міністерство соціальної політики // Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article?art_id=193423&…

[2] Global report on Internal displacement 2016 // Internal displacement Moitoring centre under Norwegian refugee Council (Ministry of Foreign Affairs) // Електронний ресурс Internal displacement Moitoring centre under Norwegian refugee Council (Ministry of Foreign Affairs) // Режим доступу : http://www.internal-displacement.org/assets/publications/2016/2016-glob…

[3] Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2016 р.
№ 1706-VII // Електронний ресурс Верховна Рада України // Режим доступу :  http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18

[4] Указ Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501/2015 Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини // Електронний ресурс // Режим доступу :  http://www.president.gov.ua/documents/5012015-19364

[5] Постанова КМ України від 16 грудня 2015 р. № 1094 про затвердження «Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян, які переселися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на період до 2017 р.» // Електронний ресурс // Режим доступу :  http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248739241

[6] А.Рева – Міністр соціальної політики України: «Відновлений реєстр переселенців має повноцінно запрацювати в Києві з 26 вересня» // Електронний ресурс Інтерфакс Україна // Режим доступу : http://interfax.com.ua/news/general/371875.html

[7] Інтерв’ю  із Чалока Беяні, спеціальним доповідачем ООН з прав внутрішньо переміщених осіб // Електронний ресурс // Дзеркало тижня // Режим доступу : http://zn.ua/UKRAINE/specdokladchik-oon-minsocpolitiki-imeet-slishkom-b…

[8] Звіт за результатами комплексного дослідження забезпечення потреб та дотримання прав внутрішньо переміщених осіб. Центр політичних студій за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Березень 2016 року. // Електронний ресурс Уповноважений Верховної Ради України з прав людини  // Режим доступу : file:///C:/Documents%20and%20Settings/petrytskiy/%D0%9C%D0%BE%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%8B/Downloads/!IDP_Report_CPSA.pdf

[9] План гуманітарного реагування ООН на 2016 // Електронний ресурс // ООН // Режим доступу : http://www.un.org.ua/images/documents/3689/2016_hrp_ukraine_ukrainian.p…

[10] Тематичний звіт «Внутрішнє переміщення внаслідок конфлікту в Україні: підвищена незахищеність постраждалого населення та чинники напруженості в громадах» // Електронний ресурс // СММ ОБСЄ // Режим доступу : http://www.osce.org/uk/ukraine-smm/261206?download=true

[11] Постанова Кабінету Міністрів України  від 8 червня 2016 р. № 352 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014р. № 509» // Електронний ресурс Верховна Рада України // Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/352-2016-%D0%BF/paran2#n2

[12] Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат ВПО» // Електронний ресурс Кабінет Міністрів України // Режим доступу :   http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249110200

[13] Чалока Беяні – Спеціальний Доповідач ООН з прав ВПО // Електронний ресурс // ООН в Україні // Режим доступу : http://www.un.org.ua/ua/informatsiinyi-tsentr/news/3941-ukraina-ekspert…

[14]  Презентація 15-тої Доповіді ООН з прав людини в Україні (15 червня – 15 вересня 2016 року) // Електронний ресурс // Моніторингова місія ООН в Україні // Режим доступу http:uacrisis.org/ua/47101-un-human-rights-2

[15] Інтерв’ю Чалоки Беяні – Спеціальний Доповідач ООН по правам внутрішньо переміщених осіб // Електронний ресурс // Донбас-СОС // Режим доступу : http://donbasssos.org/rapporteur03092016/

[16] Постанова Верховної Ради України від 31 березня 2016 року № 4273 «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в зоні проведення антитерористичної операції» // Електронний ресурс Верховна Рада України // Режим доступу :  http://rada.gov.ua/news/Novyny/127507.html

[17] Щорічна нарада  з огляду виконання зобов’язань держав-учасниць ОБСЄ у людському вимірі. Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ. Варшава 19-30 вересня 2016 року. // Електронний ресурс ОБСЄ // Режим доступу : http://www.osce.org/odihr/hdim