"Щодо участі тимчасових слідчих комісій у забезпеченні механізму парламентського контролю". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

В аналітичній записці розглядається проблема участі тимчасових слідчих комісій у здійсненні парламентської контрольної функції, надається оцінка правового забезпечення їх діяльності в законодавстві України та окремих зарубіжних країн. На основі проведеного аналізу надані пропозиції щодо вдосконалення правого регулювання діяльності слідчих комісій Верховної Ради України.

 

ЩОДО УЧАСТІ ТИМЧАСОВИХ СЛІДЧИХ КОМІСІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МЕХАНІЗМУ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ

 

Після відновлення Конституції України у редакції 2004 року та повернення до парламентсько-президентської форми правління актуальним питанням залишається унормування інституту парламентського розслідування як ефективного інструменту контрольної діяльності Верховної Ради.

 

Аналіз практики зарубіжних країн дозволяє констатувати важливість інституту тимчасових слідчих комісій в системі органів державної влади. (Додаток 1)

 

У багатьох європейських країнах парламентське розслідування здійснюється через слідчі комісії (Австрія, Естонія, Литва, Польща, Норвегія) або слідчі комітети (Бельгія, Болгарія, Італія, Латвія, Угорщина, Франція).

 

Запровадження такої форми парламентського контролю обумовлене прагненням розділити процес розслідування та реалізацію конкретної політики. Часто завданням комісії є з’ясування причин виникнення критичної або загрозливої ситуації, а також вироблення рекомендацій, у т.ч., ініціатива законодавчих змін щодо попередження її повторення зловживань в майбутньому. Як правило, тимчасові слідчі комісії створюються в момент актуалізації резонансних суспільних проблем. За таких умов проведення звичайного розслідування може виявитися неефективним та недостатнім.

 

Однією з головних причин запровадження інституту тимчасових слідчих комісій у світовій практиці парламентаризму стала проблема корупції та її наслідки.

 

Демократична практика передбачає загальні принципи щодо ведення розслідування комісіями та комітетами парламенту: мають неухильно дотримуватись норм регламенту, не повинні перевищувати своїх повноважень і не можуть досліджувати питання, не пов’язані з предметом розслідування; повинні діяти ефективно та раціонально; комісіонери мають бути об’єктивними у своєму розслідуванні, не нехтувати навіть найменшими подробицями, що стосуються справи.

 

Ефективність парламентського контролю, що здійснюється парламентськими тимчасовими слідчими комісіями, визначається засадами їхнього формування та якістю правового регулювання відповідних контрольних процедур. Водночас, можливості подальшого підвищення ефективності парламентського контролю певною мірою звужуються недоліками чинного законодавства у відповідній сфері.

 

Слідчі органи повинні бути впевнені у тому, що вони мають повну свободу дій щодо ведення розслідування, яке передбачає необмежений доступ до документів та проведення слухань. Саме тому дуже важливим є чітко закріплене в законодавстві право слідчих комісій та комітетів вільно проводити розслідування.

 

Оскільки слідчим комісіям надаються значні повноваження, не можна допустити, щоб вони діяли безконтрольно. Повинен зберігатись баланс між підзвітністю слідчої комісії органам влади та її політичною незалежністю.

 

В Україні найактуальнішими проблемами, які спонукали до створення тимчасових слідчих комісій, є питання доцільності витрачання державних коштів, переслідування представників опозиції, корупційні дії високопосадовців, діяльність правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування.

 

За час роботи Верховної Ради України VII скликання було ініційовано створення 34-х тимчасових слідчих комісій. Найбільш ініціативними з формування тимчасових слідчих комісій були опозиційні фракції, а саме: ВО «Батьківщина» – 16, партія «УДАР» – 3, ВО «Свобода» – 8. Створення 4 тимчасових слідчих комісій ініціювали депутати від Партії регіонів, Комуністична партія ініціативи по створенню вказаного парламентського органу не проявляла. Позафракційні депутати пропонували створити тимчасові слідчі комісії тричі[1].

 

У Додатку 2 наведений перелік створених парламентом тимчасових слідчих комісії Верховної Ради України VII скликання, три з яких наразі продовжують працювати.

 

Відповідно до частини третьої ст. 89 Конституції України для того, щоб тимчасова слідча комісія почала працювати, достатньо підтримки третини конституційного складу Верховної Ради, тобто 150 депутатів. Профільним комітетом у питаннях створення тимчасових слідчих комісій є Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України. Тому, незважаючи на те, що рішення про створення комісії приймає парламент, поява цього питання в порядку денному залежить від згаданого Комітету. У зв’язку з цим 16 проектів постанов про створення тимчасових слідчих комісій були зупинені на рівні голосування регламентного комітету, 4 передано на заміну автору, 1 постанову відкликано, 10 проектів постанов нині знаходяться на ознайомленні у депутатів[2].

 

Діяльність тимчасових слідчих комісій на сьогодні позбавлена належної правової основи, проявами чого, зокрема, є:

  • нечіткість у визначенні компетенції тимчасових слідчих комісій, що полягає у невизначені переліку питань, які можуть ними розглядатись (відповідно до частини третьої ст. 89 Конституції України тимчасові слідчі комісії створюються для проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес. Проте, поняття «суспільний інтерес» не є точно встановленим, має оціночний характер, а тому потребує певного уточнення);
  • недосконалість засад формування тимчасових слідчих комісій (згідно з частиною другою ст. 85 Регламенту Верховної Ради України вказані комісії формуються за принципом пропорційності представництва фракцій в їх складі. Тому існує необхідність у зміні порядку формування комісій, де склад комісій формувався б порівну із представників парламентської коаліції та тих фракцій, що не входять до складу коаліції);
  • низький рівень публічності у роботі тимчасових слідчих комісій (оскільки діяльність тимчасових слідчих комісії спрямована на проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, то оприлюдненню повинні підлягати протоколи (стенограми), висновки (пропозиції), що не містять інформації з обмеженим правом доступу);
  • нечіткість визначення меж компетенції тимчасових слідчих комісій (Основний Закон не визначає меж повноважень таких комісій, однак предмет парламентських розслідувань має обмежуватись межами компетенції парламенту);
  • невизначеність порядку провадження у справах, що розглядаються тимчасовими слідчими комісіями, процедурних аспектів розгляду питань комісіями (з метою створення належних умов для діяльності слідчих комісій слід визначити учасників провадження, їх права та обов’язки, основні стадії розслідування, порядок отримання свідчень (пояснень), відповідальності за ненадання інформації, необхідної для роботи комісії, механізмів оскарження рішень і дій комісії тощо).

Таким чином, унормування в національній правовій системі інституту парламентського розслідування на сьогодні є необхідним кроком до підвищення ефективності діяльності тимчасових слідчих комісій.

 

Статус тимчасових слідчих комісій в Україні визначається Конституцією України. Згідно з положеннями Основного Закону Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові слідчі комісії для проведення розслідування питань, що становлять суспільний інтерес, висновки яких не є вирішальними для слідства і суду (частина третя, четверта ст. 89). Фіксування відповідної норми у Конституції вказує на важливість таких комісій у здійсненні функцій, відведених парламентові, насамперед у сфері контролю.

 

Законом України «Про Регламент Верховної Ради України»[3] (ст. 87, 88) урегульовано процедурні питання створення тимчасових слідчих комісій[4]. Так, положення Регламенту Верховної Ради України визначають лише порядок формування та припинення діяльності тимчасових слідчих комісій, вимоги до їхніх членів та порядок припинення діяльності.

 

Таким чином, єдиною правовою нормою, що визначає (лише у загальних рисах) компетенцію тимчасових слідчих комісій, залишається ст. 89 Конституції України: «…для проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес…». Однак, межі і обсяги повноважень вказаної комісії ні Конституцією, ні Регламентом Верховної Ради України не визначено.

Оскільки наведені вище норми є вичерпним переліком положень, які регулюють порядок утворення тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, виникає закономірне запитання щодо його достатності та оптимальності. Вважаємо, що ефективність здійснення парламентського контролю у формі діяльності тимчасових слідчих комісій не може бути високою без визначення на законодавчому рівні кола повноважень цього органу парламенту. Так, зокрема, важливим засобом отримання інформації виступає запит на надання необхідних для розслідування документів і матеріалів, призначення експертиз, перевірку обставин події на місцях тощо. Через відсутність законодавчого акту, який регламентував би діяльність тимчасових слідчих комісій, окремі керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб та установ формально ставляться до звернень представників вказаних комісій щодо надання необхідної інформації та пояснень з питань, що розслідуються, а деякі з них взагалі не реагують на їх звернення.

 

Слід зазначити й те, що дискусійними є питання стосовно правомірності створення тимчасових слідчих комісій з тих питань, які вже є предметом досудового слідства чи судового розгляду. У вирішенні подібних питань слід виходити з того, що в окремих випадках співіснування парламентського розслідування та розслідування спеціальних слідчих підрозділів правоохоронних органів та прокуратури може бути доцільним та ефективним. Однак, визнаючи доцільність проведення паралельно парламентських розслідувань та розслідувань, що здійснюються спеціальними слідчими підрозділами правоохоронних органів, необхідно на рівні закону України чітко врегулювати всі питання підготовки та організації проведення таких розслідувань. Слід встановити конкретні види відповідальності членів тимчасової слідчої комісії та конкретні санкції, що мають застосовуватись до цих осіб за розголошення даних попереднього слідства, які стали їм відомі у ході паралельного розслідування. Доцільно також, щоб український парламент мав право за результатами розгляду висновків слідчої комісії подавати власні обґрунтовані висновки безпосередньо на розгляд суду.

 

Фактично на сьогодні відсутність законодавчого підґрунтя не заважає народним депутатам утворювати щороку десятки тимчасових слідчих комісій і розслідувати різні питання. Проте, неналежна результативність діяльності тимчасових слідчих комісій обумовлена як недостатньою законодавчою базою, що регламентує їх діяльність, зокрема, відсутністю у законодавстві відповідних санкцій за невиконання вимог комісії, так і недостатньо повним використанням комісіями своїх контрольних повноважень. Як наслідок вони стають інструментом легалізації компромату та підтримання суспільного інтересу до резонансних у суспільстві тем.

 

Аналіз роботи тимчасових слідчих комісій парламенту[5] свідчить, що їх організація і діяльність вимагаються подальшого вдосконалення саме в напрямку законодавчого врегулювання. Йдеться про необхідність прийняття спеціального законодавчого акту, який би чітко визначив правовий статус, порядок створення та діяльності тимчасових слідчих комісій, як на це вказують норми чинної Конституції України, а саме частина п’ята ст. 89 (Конституція України посилається на окремі закони, які мають розвивати її норми).

 

Спроби заповнити цю прогалину у вітчизняному законодавстві були[6]. 15 січня 2009 року з подоланням вето Президента України В. Ющенка Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» № 890-VI (проголосований конституційною більшістю народних депутатів)[7]. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 10 вересня 2009 року № 20-рп/2009[8] вказаний Закон визнаний за суто процедурними підставами неконституційним[9] та втратив чинність. Тому основою законодавчого регулювання утворення та діяльності тимчасових слідчих комісій залишається Закон України «Про Регламент Верховної Ради України», оскільки не зважаючи на пряму вимогу Конституції України, парламентом України відповідного закону до цього часу не було прийнято.

 

Разом з тим, на даний час у Верховній Раді України знаходиться проект Закону про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України (реєстраційний № 0938 від 12.12.2012 р.)[10], яким пропонується визначити правовий статус відповідних слідчих комісій, їх повноваження та організаційні основи діяльності. Наразі законопроект підготовлено до другого читання. Утім при подальшій законопроектній роботі доцільно врахувати досвід правової регламентації цього питання в зарубіжних країнах і визначити такий правовий статус слідчих комісій, який забезпечував би їм право збирати докази в порядку, що встановлений чинним кримінально-процесуальним та адміністративно-процесуальним законодавством, та обов’язкове врахування результатів їх діяльності органами слідства і суду.

 

Це сприятиме вдосконаленню порядку реалізації висновків комісій і підвищить дієвість даної форми контролю.

 

Висновки та рекомендації

Особливості становлення інституту парламентського розслідування залежать від низки факторів. Серед них важливу роль відіграють особливості політичної та правової систем (зокрема, балансу влади та розподілу повноважень між основними суб’єктами політичного процесу).

 

Відсутність в країні належної правової регламентації діяльності тимчасових слідчих комісій негативним чином впливає на ефективність їх функціонування. Тому існує необхідність створення належної правової основи для діяльності органів парламентського розслідування, які є механізмом контролю та попередження зловживань і помилок у здійсненні державної політики, виявленні інших проблемних питань суспільно-політичного значення.

 

Усунення цієї прогалини у законодавстві України слід здійснити шляхом прийняття окремого законодавчого акту, який унормував би загальні стандарти та принципи діяльності тимчасових слідчих комісій. Зокрема, він мав би визначити:

- підстави для створення та визначення меж компетенції; порядок їх формування та діяльності;

- правовий статус і обсяг повноважень слідчої комісії та її членів, а також відповідальність за ухилення від їх виконання;

- особливості оформлення результатів розслідування та форму припинення діяльності;

- питання ресурсного забезпечення розслідування тощо.

 

Правового врегулювання потребує також механізм взаємодії тимчасових слідчих комісій з іншими органами державної влади та громадськістю, а також правовий характер отриманих під час розслідування результатів та можливі варіанти їх подальшого процесуального застосування.

 

Належне законодавче унормування діяльності тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України[11] підвищить ефективність реалізації законодавчим органом своїх контрольних повноважень, сприятиме утвердженню демократичних принципів та стандартів у системі державного управління в різних сферах суспільного життя країни.

 

Відділ політичних стратегій

(М.П. Рачинська)

№ 10, Серія «Політика»

 

Додаток 1

 

Органи, що здійснюють парламентське розслідування

в зарубіжних країнах

 

Назва органу парламентського розслідування

Країна

Парламентський слідчий комітет

Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Нідерланди, Італія, Латвія, Норвегія, Польща, Португалія, Угорщина, Франція

Парламентська слідча комісія

Австрія, Албанія (згідно з проектом закону), Естонія, Ізраїль, Литва, Норвегія, Польща, Туреччина

Виборні спеціальні органи

Болгарія

Палати парламенту без створення окремого органу

Бельгія, Болгарія

Зовнішні по відношенню до парламенту органи

Нідерланди

Постійні парламентські комітети (кожен проводить розслідування за своїм профілем)

Італія, Німеччина, Франція

 

 

Загальна характеристика особливостей формування

слідчих органів парламенту зарубіжних країн[12]

 

Країна

Суб’єкт формування

Особливості формування

Строк діяльності

Австралія

Уряд від імені королеви

Слідчі королівські комісії (також існує парламентський комітет по контролю за діяльністю слідчої комісії)

Тимчасові

Австрія

Парламент

Комітет (членами є депутати)

Тимчасовий

Нижня палата

Комісія (представники нижньої палати)

Тимчасово

Албанія

Парламент

Комісія (депутати)

Тимчасова

Бельгія

Парламент

Обидві палати можуть проводити розслідування самостійно

Тимчасово

Парламент

Створюється спеціальний слідчий комітет із членів парламенту

Тимчасово

Болгарія

Парламент

Національна асамблея проводить розслідування самостійно

 

Парламент

Існують виборні комітети для проведення розслідування

 

Великобританія

Міністерство транспорту (Уряд)

Слідчий комітет

Тимчасово

Греція

Парламент

Слідчі комітети з членів парламенту

Тимчасово

Нідерланди

Парламент

Зовнішнє розслідування, але від імені парламенту (представники просто певних організацій чи працівники парламенту)

Тимчасово

Парламент

Слідчий комітет

Тимчасово

Парламент

Слідчий комітет

Постійно

Парламент

Нижня палата має свій Слідчий офіс як дорадчо-консультативний орган

Постійно з 2002 року

Естонія

Парламент

Слідча комісія

Тимчасово

Ізраїль

Парламент

Слідчий комітет (з міністрів)

 

Пленум парламенту

Слідча комісія (з депутатів)

Тимчасово

Італія

Парламент

Кожен із постійних комітетів може здійснювати певні розслідування

 

Парламент

Слідчий комітет кожної палати окремо (з представників палати)

Тимчасово

Парламент

Слідчий комітет спільний для двох палат

Тимчасово

Латвія

Парламент

Слідчий комітет із депутатів

Тимчасовий

Литва

Парламент

- Контрольна комісія

- Слідча комісія (пропорційно кількості членів груп та фракцій)

Експерти можуть допомагати

Тимчасові

Німеччина

Бундестаг

Комітет оборони, що може автоматично за рішенням самого парламенту перетворюватися на слідчий.

Діє постійно, але для тимчасових справ

Бундестаг

Слідчий комітет із депутатів на чолі із головою Комітету оборони

Тимчасовий

Норвегія

Парламент

Слідча комісія – парламентарі

Тимчасова

Парламент

Спеціальний комітет-парламентарі

Тимчасовий

Парламент

Слідчий комітет - парламентарі

Постійний з конституційних справ

Польща

Сейм

Слідча комісія, комітет - парламентарі

Тимчасова

Португалія

Уряд

Слідчий комітет

Тимчасовий

Парламент

Слідчий комітет

Тимчасовий

Туреччина

Парламент

Спеціальна комісія – парламентарі. Завдання – розслідування дій уряду

Тимчасова

Угорщина

Остаточне   рішення щодо створення комітету належить парламенту, ініціатива – парламенту/урядові

Спеціальний комітет для розслідування будь-якої справи – парламентарі і експерти з різних галузей (експерти не мають права голосу)

Тимчасовий (але постійно поновлюються з кожним парламентським циклом)

Остаточне рішення щодо створення комітету належить парламенту, ініціатива – парламенту/урядові

Слідчий комітет для розслідування конкретної справи – виключно парламентарі

Тимчасовий (але постійно поновлюються з кожним парламентським циклом)

Франція

Парламент

Слідчий комітет - парламентарі

Тимчасовий

Парламент

Відповідний парламентський комітет (не вказано який, гадаю - слідчий) вирішує, чи доцільно створювати тимчасовий слідчий комітет

Постійний

Швеція

Уряд

Слідча комісія для аналізу альтернатив законопроекту, запропонованого урядом – експерти, політики, службовці

Тимчасова

 

 Додаток 2

 

Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України VII скликання

№п/п

Назва тимчасової слідчої комісії

(термін діяльності)

Підстава

Результат діяльності

    1. 

      Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування фактів перегляду волевиявлення Українського народу на парламентських виборах 2012 року (термін діяльності – 2 місяці)

      Постанова

      № 154-VII

      від 21.03.2013

      05.06.2013 р.

      оголошено про припинення діяльності

         2.

          Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі (термін діяльності – 6 місяців)

          Постанова

          № 236-VII

          від 15.05.2013

          07.10.2013 р. проект постанови про попередній звіт одержаний ВРУ

            3.

              Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування обставин нанесення тілесних ушкоджень громадянам України, а також неправомірної бездіяльності правоохоронних органів під час проведення акції «Вставай, Україно!» 18 травня 2013 року у місті Києві (термін діяльності – 6 місяців)

              Постанова

              № 303-VII

              від 23.05.2013

              20.06.2013 р. оприлюднено попередній звіт

                 4.

                  Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування протиправних діянь правоохоронних органів та окремих посадових осіб, посягань на права і свободи, життя і здоров’я громадян під час подій, пов’язаних з масовими акціями суспільно-політичного протесту, що відбуваються в Україні з 21 листопада 2013 року (термін діяльності – 1 рік)

                  Постанова

                  № 730-VI

                  від 16.01.2014

                   

                    5. 

                      Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з розслідування обставин загибелі О. Музичка (термін діяльності – 2 місяці)

                      Постанова

                      № 1172-VII

                      від 28.03.2014

                      06.06.2014 р. проект постанови про попередній звіт надано для розгляду ВРУ

                        6. 

                          Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування фактів загибелі громадян у містах Одесі, Маріуполі, а також в інших містах Донецької та Луганської областей України (термін діяльності – 2 місяці). Робота Комісії продовжена на 4 місяці.

                          Постанова

                          № 1264-VII

                          від 13.05.2014

                           

                            7.

                              Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань перевірки використання коштів, перерахованих громадянами України на підтримку Збройних Сил України, та видатків Державного бюджету України, спрямованих на потреби Збройних Сил України (термін діяльності – 3 місяці)

                              Постанова

                              № 1312-VII

                              від 05.06.2014

                               

                               



                              [1] Із звіту громадянської мережі Опора, складеному за результатами довгострокового моніторингу роботи парламенту (з 2012 р.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.liga.net/ua/news/politics/893524-timchasov_sl_dch_kom_s_rad….

                              [2] Там само.

                              [3] Про Регламент Верховної Ради України: Закон України вiд 10 лютого 2010 р. № 1861-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 14/№ 14-15, № 16-17 /. – Ст. 133.

                              [4] Відповідно до Регламенту Верховної Ради України, тимчасова слідча комісія утворюється з числа народних депутатів, які дали на це згоду. Кількісний склад формується з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій. Пропозиції щодо кількісного та персонального складу тимчасових слідчих комісій подаються у письмовій формі депутатськими фракціями у п’ятиденний строк з дня направлення до них письмового звернення ініціатора утворення слідчої комісії. У складі Комісії може бути представлено не менш як по одному народному депутату від кожної депутатської фракції. Якщо депутатська фракція не запропонувала у встановлений строк представників для роботи в тимчасовій спеціальній комісії, то комісія створюється без участі представників цієї депутатської фракції.

                              [5] Окремі тимчасові слідчі комісії так і не внесли на розгляд Верховної Ради України інформацію про свою діяльність та пропозиції щодо поліпшення стану справ із вивчених питань.

                              [6] Проект закону «Про тимчасові спеціальні та слідчі комісії Верховної Ради» Президент Л. Кучма ветував 5 разів.

                              [7] Після прийняття 15 січня 2009 року згаданого Закону Президент України В. Ющенко відмовився підписувати його, тому 21 березня 2009 року Закон опубліковано за підписом Голови Верховної Ради України відповідно до частини четвертої ст. 94 Конституції України. Згідно з пунктом 1 його Прикінцевих положень Закон набрав чинності з дня опублікування.

                              [8] Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України, справа № 20-рп/2009 від 10 вересня 2009 р. Окрема думка від 10.09.2009№20-рп/2009 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 72 (28.09.2009). – Ст. 2488.

                              [9] Конституційний Суд України розглянув зазначений Закон не по суті, а по процедурі прийняття та набрання чинності. У Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що повторно розглянутий закон має містити дату його повторного прийняття і підпис Голови Верховної Ради України, який є свідченням відповідності змісту закону прийнятому парламентом рішенню. Наявність дати повторного прийняття закону та зазначеного підпису є підставою для підписання і офіційного оприлюднення закону Президентом України. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом. При цьому наявність підпису Голови Верховної Ради України під текстом закону для його офіційного оприлюднення і опублікування є обов’язковим.

                              Закон був офіційно опублікований за датою його першого прийняття 15 січня 2009 року, а не повторного розгляду – 3 березня 2009 року, та без підпису Голови Верховної Ради України. Отже, відсутність під текстом Закону, прийнятого за результатами повторного розгляду, належної дати та підпису Голови Верховної Ради України є порушенням встановленої частиною четвертою ст. 94 Основного Закону України процедури набрання ним чинності, що відповідно до частини першої ст. 152 Конституції України є підставою для визнання Закону неконституційним повністю.

                              [10] Законопроект включений до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання. Постанова Верховної Ради України № 739-VII від 06.02.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/739-vii.

                              [11] Розробку проекту Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» передбачено Планом роботи Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України на період роботи 4 сесії Верховної Ради України VII скликання (лютий - липень 2014 року). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reglament.rada.gov.ua/vru_reglament/control/uk/publish/.

                              [12] Слідчі функції парламенту: національний і зарубіжний досвід та напрями удосконалення. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://parlament.org.ua/upload/docs/Parliamentaryoversightfunctions.pdf.