"Щодо необхідності розробки і затвердження нової редакції Концепції державної міграційної політики України" Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

Йдеться про невідповідність потребам держави чинної Концепції державної міграційної політики України, актуальність концептуального визначення стратегічних цілей у сфері міграції та засобів їх досягнення. На базі теорії міграційної політики та зарубіжного досвіду запропоновано деякі організаційно-методологічні підходи до розробки нового документу.


ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ РОЗРОБКИ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ НОВОЇ РЕДАКЦІЇ КОНЦЕПЦІЇДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ


Міжнародна міграція в Україні є важливим елементом формування складу та чисельності населення, чинником впливу на соціально-економічний розвиток та міжнародні відносини, складовою євроінтеграції. Заробітки за кордоном сприяють підвищенню рівня життя багатьох домогосподарств, зменшенню бідності, розвитку малого бізнесу. Грошові перекази мігрантів своїм сім’ям на Батьківщині перевищують обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку, зіставлювані з 5,3 % ВВП країни. Попри непростий шлях України до Європи, завдяки майже двадцятирічним трудовим міграціям українська присутність в Євросоюзі незаперечна.

 

Врахування цих чинників є необхідним в контексті розвитку країни та окремих її регіонів, функціонування ринку праці, захисту прав і свобод людини, забезпечення соціального миру, поглиблення міжнародного співробітництва тощо. Проте використання вигод, що несе міжнародна міграція, водночас із мінімізацією її негативних наслідків, потребує належного регулювання з боку держави, комплексного підходу до вирішення широкого кола питань, що призводять або є наслідком міжнародних міграцій.

 

У зв’язку з цим удосконалення міграційної політики має бути одним із напрямів реформування України. На це звертали увагу також і європейські партнери, пов’язуючи прогрес у забезпеченні безвізового пересування громадян України територією ЄС з підвищенням спроможності держави у сфері управління міграційними процесами. Зокрема, у наданому Україні в листопаді 2010 р. Плані дій з лібералізації візового режиму[1] уже на першому етапі його виконання крім іншого було передбачено «схвалення національної стратегії управління міграцією», тобто прийняття законодавчого документу, який би озброїв владу і суспільство чітким розумінням цілей і завдань, які Україна прагне досягти засобами міграційної політики, був основою для розробки конкретних механізмів їх досягнення.

  1. 1.    Вади чинної Концепції державної міграційної політики України

У травні 2011 р. Указом Президента країни затверджено Концепцію державної міграційної політики України[2], а згодом і План заходів з її реалізації[3]. Формально вимога Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС була виконана. Проте затверджений документ був майже непомічений громадськістю і вкрай критично оцінений спеціалістами[4]. Адже довгоочікувана Концепція (перші спроби затвердження концептуальних засад міграційної політики датуються ще початком 2000-х рр.), яку отримала Україна, скоріше нагадує зведений план заходів різних міністерств та відомств, ніж документ стратегічного характеру. В ній відсутня загальна ідея, немає визначення специфіки міграційної ситуації в Україні і обумовлених нею викликів, залишаються незрозумілими цілі, які держава планує досягти засобами міграційної політики. Немає в Концепції й зв’язку міграційної політики з іншими сферами діяльності держави, у т.ч. з тими, які мають ключове значення для розвитку міграційних процесів та управління ними, а саме, стратегією соціально-економічного та демографічного розвитку.

 

Побудована за традиційним принципом (цілі, завдання, заходи), Концепція складається з розділів, що висвітлюють напрями державної міграційної політики, завдання державних органів, заходи з реалізації. Однак ієрархія та послідовність положень, що містить документ, сумнівна, в тексті безліч повторів, коли одна й та ж теза подається спершу як мета, потім як завдання, а надалі з невеликими редакційними змінами виникає серед заходів реалізації. Визначення строків та спрямованих на виконання висунутих завдань ресурсів відсутні, як і механізм моніторингу результатів та уточнення подальших кроків.

 

Вади Концепції державної міграційної політики України було закладено уже самим процесом її підготовки. Документ, підписаний Президентом, був лише доопрацьованим Міністерством юстиції варіантом проекту, який неодноразово вносився в парламент і був ним відхилений. До його підготовки вчені, експерти, представники громадськості не залучалися, широкого громадського обговорення не було. В результаті, замість того, щоб стати дороговказом для суспільства, чинна Концепція іноді, навпаки, сприяє його дезорієнтації. Наприклад, серед стратегічних напрямів реалізації міграційної політики знаходимо «створення сприятливих умов та механізмів для повернення в Україну громадян України, які постійно проживають на території інших держав». З цього випливає, що однозначно важлива теза про сприяння поверненню мігрантів не стосується ні працівників-мігрантів, оскільки вони є громадянами України, які не проживають в зарубіжних державах постійно, а перебувають там тимчасово, ні «закордонних українців», тобто іноземців українського походження, які хоча й живуть в зарубіжних країнах постійно, проте не є громадянами України.

 

Варто звернути увагу й на те, що План заходів з реалізації Концепції державної міграційної політики не має прямої прив’язки до неї. Тобто, відсутність чітко сформульованих цілей виявляється у неможливості вибудувати ефективні засоби з їх досягнення. План, по суті, є реакцією міністерств та відомств на вимогу керівництва держави взяти участь в реалізації Концепції, а не комплексно розробленим керівництвом до дії, націленим на досягнення синергетичного ефекту.

 

Таким чином, чинна Концепція державної  міграційної політики України не може відігравати роль дороговказу для суспільства та влади у сфері міграції, більше того, цей документ взагалі не відповідає поняттю «концепція». Адже згідно з енциклопедичним визначенням, «концепція – спосіб розуміння, трактовка процесів або явищ. У державному управлінні – це форма провідного ідейного задуму під час формування державної політики…, концепція має визначати стратегію дій у здійсненні реформ, програм, планів на національному рівні і слугує основою для прийняття рішень і вирішення конкретних завдань»[5]

  1. 2.    Необхідність актуалізації стратегічних цілей України в сфері міграції

Попри пов’язані з війною та агресією проблеми, міжнародна міграція залишається вкрай важливим елементом життя України. Більше того, за нинішньої ситуації обумовлені міграцією виклики активізуються, виникають нові. По-перше, воєнний конфлікт на Сході та економічна скрута можуть спричинити нову хвилю відпливу населення за кордон, передовсім кваліфікованих спеціалістів та молоді, що негативно вплине на демографічну ситуацію, яка й без цього в умовах війни закономірно погіршиться, забезпечення ринку праці кваліфікованими кадрами. По-друге, економічні та політичні проблеми спричиняють швидке перетворення значного сегменту тимчасової трудової міграції на постійну, об’єднання сімей мігрантів за кордоном, що відбувається як на західному (в країнах ЄС), так і на східному (в Росії) напрямах залежно від орієнтації та соціальних зв’язків мігрантів. Крім втрат населення це означатиме скорочення обсягів приватних валютних переказів в Україну. По-третє, процес поступового повернення мігрантів з-за кордону та скорочення трудової міграції, який намітився на фоні кризових явищ в країнах призначення, з одного боку, загальмується, проте з другого, на фоні протистояння з Росією, де завжди працювала значна когорта українських працівників-мігрантів, прискориться. Сотні тисяч людей, які забезпечували свої сім’ї завдяки заробітчанським поїздкам в Росію, або шукатимуть роботу в Україні, або, найвірогідніше, пробуватимуть освоїти інші ринки праці, що дає підстави припустити поширення практики нелегального працевлаштування за кордоном з усіма негативними його наслідками. І, нарешті, міграційна ситуація і міграційна політика в Україні, які завжди хвилювали європейських партнерів, можуть викликати занепокоєння в країнах ЄС, побоювання масового неконтрольованого припливу українців, що, у свою чергу, здатне загальмувати надання безвізового режиму, подальше просування України по шляху євроінтеграції.

 

Внаслідок цього питання удосконалення міграційної політики та законодавства, управління міграційними процесами не втрачають своєї актуальності, а законодавче визначення основних засад міграційної політики залишається на порядку денному. В ході реформування різних сторін життя країни варто переглянути чинну Концепцію міграційної політики України, затвердити якісно інший документ. Адже Концепція є первинним, початковим документом у системі вироблення стратегії і постановці завдань. Як зазначають фахівці, до її визначення ситуація сприймається як хаос, криза або катастрофа[6], що цілком відповідає сприйняттю українською громадськістю сучасних міграційних проблем.

  1. 3.    Деякі методологічні та організаційні підходи до підготовки нової редакції Концепції державної міграційної політики України

Для успішного регулювання міграційних процесів на основі аналізу соціально-демографічної та економічної ситуації в країні та перспектив її розвитку необхідно визначити, чого власне Україна прагне у сфері переміщення населення, закріпити таке визначення політичним рішенням вищого керівництва держави, обов’язковим для всіх гілок влади і громадян, яке б могло мобілізувати на виконання поставлених цілей всі сили суспільства, чітко зорієнтувати органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, неурядові організації, пресу, громадськість. Таке рішення має впливати не лише на міграції, а й на розвиток країни загалом, відображати включення України до світових міграційних процесів, її інтеграцію в міжнародну спільноту. Вкрай важливо, щоб воно було зрозумілим і підтримуваним суспільством. Тому кулуарна підготовка Концепції державної міграційної політики силами кількох державних службовців видається неприйнятною. Необхідно залучити до цієї роботи фахівців різних відомств, науковців, представників громадськості, організувати широке громадське обговорення відповідних питань.

 

Концепція міграційної політики повинна забезпечити перехід держави від політики в сфері міграції реактивного характеру, відповідь на внутрішні та зовнішні чинники, до більш активної і цілеспрямованої.

Основним принципом, на якому вона має будуватися, повинен бути принцип безумовного пріоритету прав людини. Тому Концепція має бути спрямована на формування такої міграційної політики, яка дає змогу українцям, які обрали шлях міграції, задовольнити власні запити і потреби, створити кращі умови життя для себе і своїх близьких, збільшити віддачу від застосування свого людського капіталу.

 

Концепція має також будуватися на принципі недискримінації іноземців, поваги до права на притулок і зобов’язань із захисту біженців, що належать до загально прийнятих у світі стандартів.

Водночас, Концепція має озброїти владу і суспільство засобами захисту національних інтересів у сфері міграції. За нинішніх демографічних проблем, старіння та скорочення населення України вони, безумовно, полягають у протидії депопуляції, сприянні поверненню емігрантів, передовсім тих, хто виїхав тимчасово з трудовими цілями, заохоченні репатріації закордонних українців, тобто вихідців з України та їхніх нащадків, залученні необхідних для розвитку України інших контингентів іммігрантів, передовсім висококваліфікованих спеціалістів.

Міграційна політика тісно пов’язана з внутрішньою політикою держави, що також має знайти відображення при її концептуалізації. Адже нинішній склад та інтенсивність міграційних потоків є результатом сучасного соціально-економічного розвитку. Їх зміни можливі лише на основі соціально-економічних перетворень, змін у структурі доходів та зайнятості населення. Тому державна міграційна політика має спиратися на подолання економічної кризи, підвищення рівня зайнятості і рівня життя людей, захист національного ринку праці.

Водночас, міграційна політика є невідривною від зовнішньої політики. У зв’язку з цим має враховуватися геополітичне розташування України між ЄС та Росією, специфіка сусідства. І на Заході, і на Сході на сьогодні вироблено струнку міграційну доктрину, визначено власні цілі в міграційній сфері, що полягають у залученні іммігрантів за селективним принципом (освічені, кваліфіковані, молоді, споріднені за мовою та культурою). Як це, так і керування кордонами, візова політика, ставлення до реадмісії сусідніх держав безумовно впливають на міграційну ситуацію в Україні. Узгодження інтересів можливе лише шляхом поглиблення міжнародного співробітництва, що має знайти адекватне відображення серед інструментів міграційної політики держави.

Таким чином, Концепція повинна відображати широке розуміння міграційної політики і не обмежуватися лише вузьким підходом до неї, коли державне регулювання міграційними процесами зводиться до режиму кордонів, порядку в’їзду та виїзду та статусу іноземців.

 

Для того, щоб дійсно бути керівним у сфері міграційної політики документом, Концепція державної міграційної політики має містити інструменти реалізації сформульованих цілей, тобто чіткі вказівки на необхідні для цього фінансові, людські ресурси, науково-методичне, інформаційне забезпечення. Іншими словами, після визначення того, що ми б хотіли досягти у сфері управління міграціями, необхідно визначити, як ми цього плануємо досягати і за рахунок яких ресурсів.

 

Важливою складовою Концепції державної міграційної політики має стати також механізм оцінки результатів її реалізації і, відповідно, уточнення тактичних цілей і засобів їх досягнення залежно від змінюваної внутрішньої та міжнародної ситуації.

 

Для успіху міграційної політики необхідна низка передумов, як от: глибоке розуміння міграційної ситуації в країні, точна та достовірна міграційна статистика та наукові дослідження; чітка взаємодія та координація між дотичними урядовими структурами, органами місцевого самоврядування, соціальними партнерами, неурядовими організаціями; законодавча база, що дає змогу регулювати міграційні процеси та забезпечувати захист прав мігрантів; ефективні інституції. Активна міграційна політика, яка здатна сприяти розвиткові держави, має характеризуватися комплексністю, тобто єдністю погляду на всі міграційні потоки та стадії міграційного процесу, а також включенням міграційних питань у всі інші напрями політичної діяльності держави.

 

До чинників, які стають на заваді формуванню та реалізації адекватної політики у сфері міграції, можна зарахувати міжвідомчу неузгодженість, нездатність сформулювати загальнодержавний підхід, залишаючись у межах вузьковідомчих інтересів, брак коштів та кадрів спеціалістів. Разом з тим, навіть за несприятливих економічних умов і неможливості виділення на реалізацію міграційної політики належних коштів робота із підготовки Концепції державної міграційної політики здатна сприяти налагодженню внутрішньоурядової координації, співпраці відповідних державних органів з акторами громадянського суспільства, удосконаленню міграційної статистики, приверненню громадської уваги до проблем міграції, а відтак їх широкому обговоренню і пошукам адекватних рішень.

 

Отже, Концепція міграційної політики держави має забезпечити комплексний, системний підхід до політичних рішень в цій сфері. Всі складові політики мають бути узгоджені між собою, утворювати єдине ціле, одну систему, а різні політичні актори взаємодіяти у процесі реалізації політики в інтересах досягнення спільних цілей.

  1. 4.    Основні питання, які бажано висвітлити в новій Концепції державної міграційної політики України

Враховуючи демографічну ситуацію в Україні, міграційна політика має розглядатися як один із засобів протидії депопуляції, а відтак, бути спрямованою на: скорочення виїзду з України та сприяння поверненню мігрантів, які виїхали раніше; збільшення людських ресурсів держави шляхом заохочення імміграції з-за кордону, передовсім представників закордонного українства, інших близьких за культурою іноземців; створення умов для ефективного використання праці тимчасових працівників з-за кордону в інтересах української економіки, передовсім висококваліфікованих; реінтеграцію повертанців та інтеграцію іммігрантів в українське суспільство; захист прав та свобод мігрантів, у т.ч. вимушених, шукачів притулку та біженців, запобігання незаконній міграції.

 

Передумовами досягнення цих цілей є: удосконалення законодавства; подальша реформа органів виконавчої влади у сфері міграції та забезпечення скоординованої діяльності різних відомств та органів влади різного рівня у сфері реалізації міграційної політики; розвиток співпраці з громадянським суспільством, передовсім асоціаціями мігрантів і в Україні, і за кордоном; розвиток міжнародного співробітництва; поглиблення наукових досліджень у сфері міграції та удосконалення міграційної статистики.

 

Скорочення еміграції вимагає: зростання реальної заробітної плати, як основного джерела доходів населення та важливого стимулу до трудової діяльності; посилення соціальної відповідальності роботодавців; врахування міграційного компоненту при розробці та впровадженні програм соціально-економічного розвитку окремих галузей, регіонів та країни в цілому; створення умов для ефективної та безпечної внутрішньої міграції як альтернативи зовнішній; сприяння тимчасовим, циркулярним міграціям громадян за кордон, як альтернативи переселенським міграціям.

 

Для посилення захисту прав та інтересів працівників-мігрантів за кордоном необхідно: активізувати переговори з країнами-реципієнтами української робочої сили щодо розширення легальних каналів працевлаштування українців на їх території, гарантій їхніх прав; продовжити процес укладення міждержавних угод щодо соціального захисту та пенсійного забезпечення працівників-мігрантів, які б передбачали врахування сукупного страхового стажу, набутого на території України та країн працевлаштування; надавати мігрантам через дипломатичні представництва за кордоном, кол-центри та веб-сайти державних органів в Україні надійну інформацію щодо їхніх прав та обов’язків, налагодити систему правової та соціальної допомоги за кордоном тим мігрантам, які її потребують; підтримувати тісний зв’язок і взаємодію з організаціями мігрантів, надавати допомогу в налагодженні культурного життя, української освіти та виховання в громадах працівників-мігрантів за кордоном, використовувати зв’язки з діаспорами для поширення інформації про можливості працевлаштування, започаткування власного бізнесу в Україні.

 

Сприяння поверненню та реінтеграції українських працівників-мігрантів на батьківщині мало б передбачати: допомогу реемігрантам у пошуку прийнятного місця роботи, забезпечення доступу до професійного навчання/перепідготовки, бізнес-курсів для бажаючих започаткувати власну справу; розробку заохочувальних заходів для повернення українців у місця реалізації крупних інвестиційних проектів, впровадження яких вимагатиме залучення додаткової робочої сили; запровадження державної системи кредитування реемігрантів, які бажають відкрити власну справу; запровадження державних гарантій на валютні депозити заробітчан, вивчення можливості поширення серед них спеціальних державних облігацій; скасування мита на ввіз мігрантами інструментів та устаткування з метою започаткування власного бізнесу в Україні та встановлення податкових пільг для мігрантів, які повертаються та вкладають зароблені за кордоном кошти у власну справу; ініціювання переговорів з урядами країн-реципієнтів щодо розробки і впровадження на основі дольового фінансування спільних з Україною програм добровільного повернення мігрантів та їхньої реінтеграції на Батьківщині; розробку додаткових навчальних програм для учнів та студентів, які повертаються з батьками на Батьківщину, спрямованих на полегшення для них продовження навчання в Україні.

Для належного регулювання імміграції іноземців необхідно: спрощення процедури імміграції та натуралізації для закордонних українців, а також представників традиційних для України етнічних меншин; сприяння імміграції кваліфікованих працівників шляхом відмови від дозвільної системи працевлаштування в Україні іноземців, які є визнаними фахівцями і в роботі яких зацікавлені українські працедавці, а також випускників українських вишів, якщо вони працюватимуть за отриманою під час навчання спеціальністю; спрощення порядку тимчасового працевлаштування для виконання сезонних робіт та запровадження патентної системи працевлаштування для громадян країн з безвізовим режимом в’їзду; забезпечення мінімальних стандартів надання допомоги біженцям; розробка та втілення державних програм інтеграції біженців та іммігрантів; наполеглива протидія расизму і ксенофобії, особливо по відношенню до так званих «помітних» етнічних груп; врегулювання правового статусу тих нелегальних мігрантів, які прожили в Україні тривалий час, працюють, мають сім’ї, не вчиняли кримінальних дій.

  1. 5.    Деякі приклади зарубіжного досвіду розробки концептуальних документів в міграційній сфері

Низка постсоціалістичних країн, як і Україна, переживали непростий перехід до ринкової економіки, значні суспільні зміни, а відтак і кардинальні трансформації моделей міграційної поведінки населення, обсягів, напрямів та характеру міграційних переміщень. У процесі формування своєї міграційної політики вони стикнулася з необхідністю її концептуального оформлення. Концепції/стратегії/закони/програми, де вказано основні принципи, цілі та напрями державної діяльності в сфері міграції, було розроблено в країнах Східної Європи (Болгарії, Польщі, Словаччині, Угорщині), Західних Балкан (Албанії, Македонії, Сербії, Хорватії, Чорногорії), в пострадянських країнах (Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Росії, Таджикистані).

 

Це різні країни за величиною населення та території, що характеризуються досить відмінними моделями міграції населення. Разом з тим, їхній досвід формування засад міграційної політики містить спільні риси. Певним чином це пов’язано з тим, що вироблення стратегічних підходів до регулювання міграцій ініціювалося, почасти фінансувалося міжнародними організаціями, зокрема ЄС, що ставив співпрацю у сфері мобільності населення, у т.ч. надання безвізового режиму, у залежність від готовності третіх держав підвищувати свою спроможність в регулюванні міграційними процесами.

 

У більшості випадків передовсім в Концепціях визначається, чим, власне, є документ. Наприклад, згідно з Концепцією міграційної політики Киргизької Республіки (2004), це система цілей, стратегічних напрямів і пріоритетних задач, форм та методів їх реалізації …, заснованих на аналізі сталих тенденцій, виявленні актуальних проблем та прогнозуванні соціально-економічних наслідків[7]. Концепція міграційної політики Російської Федерації (2012) являє собою систему поглядів та зміст, принципи і основні напрями діяльності РФ в сфері міграції. Нею визначаються цілі, принципи, задачі, основні напрями і механізми реалізації державної міграційної політики[8].

 

Структура документів має багато спільного. Як правило, на початку здійснюється аналіз міграційної ситуації в країні та впливу міграції на її розвиток, в деяких випадках надзвичайно детальний (Молдова, Польща). Далі часто, як вимагає того законодавча практика, міститься визначення термінів, потім указуються засадничі принципи міграційної політики, передовсім повага до прав людини, загальноприйнятих міжнародних норм і стандартів.

 

Цілі міграційної політики в концептуальних документах зарубіжних держав визначаються здебільшого у двох контекстах - безпеки держави та її сталого розвитку. Конкретне їх формулювання залежить від ситуації та національних інтересів тієї чи іншої країни. В Казахстані це забезпечення індустріалізації висококваліфікованими кадрами, повернення на історичну батьківщину етнічних казахів, зменшення диспропорцій у розміщенні населення територією[9]. В Молдові - прогресивна адаптація до європейських норм, прагнення не лише врегулювати трудову міграцію за кордон, а й забезпечити зв’язок між міграцією та розвитком, використати людський та фінансовий капітал діаспори в інтересах країни. В Росії, крім забезпечення національної безпеки, - стабілізація та збільшення чисельності населення, передовсім залучення іммігрантів з числа так званих «співвітчизників», забезпечення потреб економіки в робочі силі.

 

У низці країн (Західні Балкани, Грузія), під впливом вимог Євросоюзу, зацікавленого передовсім в укріпленні кордонів і запобіганні нелегальній міграції, тобто безпековому аспекті міграційної політики, саме ці питання розглядаються як пріоритетні. Разом з тим, крім міграційного контролю, йдеться також і про використання потенціалу міграції в інтересах розвитку, хоча в деталях цей напрям не завжди розробляється. Однак, більшість зарубіжних концептуальних документів у сфері міграції демонструє розширений погляд на міграційну політику. Тобто, вона трактується не лише як система віз та кордонів, а як один з пріоритетів державної діяльності, складова соціально-економічного розвитку, зовнішньої політики. У Вірменії, наприклад, текст концепції поділено на дві частини, де в одній йдеться про вирішення міграційних проблем засобами міграційної політики у вузькому сенсі (візи, кордони тощо), а в другій - в рамках інших секторів політики (економіки, праці, освіти, охорони здоров’я тощо)[10].

 

Сформульовані стратегічні цілі деталізуються в концептуальних документах через завдання та напрями діяльності (Росія). Проте частина з них структурована за типами міграційних потоків і, відповідно, окремими сферами діяльності держави, для кожної з яких прописані пріоритетні цілі та заходи. Наприклад, згідно з Національною стратегією в області міграції та притулку Республіки Молдова[11], це регулярна міграція (в тому числі еміграція, імміграція та соціальна інтеграція мігрантів), надання притулку, запобігання незаконній міграції. В Стратегії міграційної політики Грузії – законна міграція, незаконна міграція, притулок[12]. Складається враження, що такий підхід більше притаманний в тих випадках, коли активна міграційна політика все ще не сформована, держава діє ситуативно, реагуючи на наявні міграційні проблеми, зовнішні чинники.

 

Тематичний підхід застосований і в затвердженому 2012 р. урядом Польщі документі «Міграційна політика Польщі: сучасний стан і декларовані цілі»[13]. Він відображає поворот в міграційні політиці країни до активнішого підходу, констатує, що хоча до сьогодні міграція не відігравала значної ролі в суспільстві внаслідок своєї малочисельності, проте ця ситуація змінюється. Тому сфери діяльності держави в галузі міграційної політики значно розширені, документ містить аж 10 тематичних розділів: легальна імміграція, нелегальна імміграція, захист іноземців, інтеграція іноземців, громадянство та репатріація, трудова еміграція та повернення, правова та інституційна системи, міжнародні чинники, зв’язки політики в інших галузях з міграційною політикою Польщі, моніторинг міграційних процесів.

Зазначимо, що питання моніторингу процесів міграції, статистичного та інформаційно-аналітичного забезпечення міграційної політики спеціально виділяється в концептуальних документах багатьох держав (Киргизстан, Молдова, Польща, Росія) як ключове для формування та реалізації адекватних управлінських рішень завдання.

 

Після визначення стратегічної мети і пріоритетних завдань всі концептуальні документи пропонують механізми, форми та методи їх реалізації. Як правило, для реалізації концепцій приймаються спеціальні плани дій.

Обов’язковий елемент успішної реалізації будь-якої політики – процедура звітності та моніторингу, що також відображено в концептуальних документах з управління міграціями низки країн. У Молдові цим має займатися спеціально створений під егідою уряду комітет. У Польщі звіт щодо реалізації міграційної політики, підготовлений міністром внутрішніх справ, розглядається Міжвідомчою групою з питань міграції за участі неурядових організацій та науково-дослідних установ. Міжвідомчі органи для організації та контролю за виконанням стратегій міграційної політики передбачені також у Вірменії, Грузії, країнах Західних Балкан.

На думку фахівців, хоча і різною мірою, розробка концептуальних документів у сфері міграції сприяла значному посиленню спроможності держав у сфері регулювання міграційних процесів[14].

 

Пропозиції

Враховуючи невідповідність чинної Концепції державної міграційної політики України, затвердженої Указом Президента України № 622/2011 від 30.05.2011 р., потребам держави та її міжнародним зобов’язанням, пропонуємо:

  1. Розробити проект нової редакції Концепції державної міграційної політики України.
  2. Розпорядженням Кабінету Міністрів України створити міжвідомчу робочу групу з підготовки проекту Концепції державної міграційної політики України під подвійним керівництвом з боку Державної міграційної служби України, як провідного державного органу з регулювання міграції, та Міністерства соціальної політики України, до компетенції якого належить регулювання трудової міграції, що є найчисельнішим і соціально-значущим міграційним потоком в Україні.
  3. Включити до складу робочої групи фахівців Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти та науки, Державної прикордонної служби, Державної служби зайнятості, Державної служби статистики, Національного банку України, а також представників експертного середовища, неурядових організацій, об’єднань мігрантів.
  4. До завдань цієї групи віднести вивчення та оцінку міграційної ситуації в Україні, аналіз міграційного законодавства та адміністративної практики, урахування зарубіжного досвіду регулювання міграційними процесами, передовсім Європейського Союзу та вироблених в його рамках спільних європейських норм та підходів.
  5. Організувати експертну оцінку документу відповідними міжнародними організаціями (МОМ, УВКБ ООН), науковими установами України, широкі дискусії в пресі та на низці круглих столів за участі громадськості.

Відділ соціальної та демографічної безпеки

(О.О. Малиновська)

№ 13, Серія «Соціальна політика»



[1] Безвізовий діалог між Україною та ЄС. План дій з лібералізації візового режиму [Електронний ресурс]. - http://www.kmu.gov.ua/document/244813925/План%20д_й%20щодо%20л_берал_за…

[2] Про Концепцію Державної міграційної політики. Указ Президента України № 622/2011 від 30.05.2011 [Електронний ресурс] - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/622/2011

[3] План заходів з реалізації Концепції державної міграційної політики. Затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1058-р [Електронний ресурс] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1058-2011-%D1%80

[4] Марков І. Концепція міграційної політики України: гол у власні ворота. - http://www.radiosvoboda.org/content/article/24332368.html

[5] Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011.Т. 1 : Теорія державного управління / наук.-ред. колегія : В. М. Князєв (співголова), І. В. Розпутенко (співголова) та ін. – 2011. – 748 с. C. 312

[6] Ребкало В., Шахов В. Концептуальні засади державної стратегії України // Україна: поступ у ХХ століття: Наук.-метод. поради лектору. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – С. 10.

[7] Разработка концепции миграционной политики Кыргызской Республики. – Бишкек: Национальный институт стратегических исследований Кыргызской Республики, 2013.

[8] Концепция государственной миграционной политики Российской Федерации на период до 2025 года. [Електронний ресурс] - http://www.fms.gov.ru/upload/iblock/07c/kgmp.pdf

[9] В Казахстане создается новая концепция миграционной политики // Деловой Казахстан. – 7 июля 2014 г. [Електронний ресурс] - http://dknews.kz/v-kazahstane-sozdaetsya-novaya-kontseptsiya-migratsion…

[10] Concept for the policy of state regulation of migration in the Republic of Armenia. - Yerevan 2010 [Електронний ресурс] - http://mirpal.org/files/files/Migration Concept adopted eng(1).doc

[11] Национальная стратегия в области миграции и убежища (2011-2020 гг.). Утверждена Постановлением Правительства Республики Молдова № 655 от 8 сентября 2011 г. [Електронний ресурс] - www.registru.md/img/law/legi/HG_655_ru.doc

[12] The migration strategy of Georgia 2013–2015 [Електронний ресурс] - http://migration.commission.ge/files/migration_strategy_of_georgia_2013…

[13] Polityka migracyjna Polski – stan obecny i postulowane działania [Електронний ресурс] - https://www.msw.gov.pl/pl/aktualnosci/10149,dok.html

[14] Schmelz A. Analysis of migration strategies in selected countries. – Berlin, 2012 [Електронний ресурс] - http://www.giz.de/expertise/downloads/giz2012-en-analysis-migration-str…