Найбільш затребуваними соціальними послугами наразі є «догляд вдома» та «натуральна допомога»[1]. Результати дослідження соціальної роботи в територіальних громадах до та під час воєнного стану переконують, що після запровадження воєнного стану попит на ці послуги зріс у 2 – 4 рази[2].
Довідково. Соціальна послуга «догляд вдома» – заходи протягом робочого дня за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги від надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили / не набули здатності до самообслуговування.
Соціальна послуга «натуральна допомога» – заходи, протягом робочого дня від надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах.
Між тим, діюча система надання соціальних послуг в Україні не забезпечує якісну й сучасну допомогу всім, хто цього потребує. Основною проблемою є недостатня закупівля соціальних послуг органами влади та органами місцевого самоврядування. Серед причин цього: брак знання відповідних процедур, недостатність коштів, закладених у державному та місцевих бюджетах, обмежений досвід органів влади[3]. Наслідком цього, серед іншого, є нерівномірний доступ громадян до соціальних послуг у територіальних громадах.
Як бачимо з таблиці, доступ громадян до основних соціальних послуг характеризується значною територіальною нерівномірністю. Так, кількість мешканців на одного надавача послуги «догляд вдома» варіює від 6,9 тис. осіб у Чернігівській області до 255,2 тис. осіб у Волинській, хоча ці області співставні за кількістю населення (приблизно 1 млн мешканців). Середній показник становить 64,3 тис. осіб.
Аналогічно, середня кількість мешканців на одного надавача послуги «натуральна допомога» варіює від 12 тис. осіб у Чернігівській області до 174,6 тис. осіб у Донецькій. Середній показник становить 68,6 тис. осіб.
Таблиця 1
Територіальна доступність найбільш затребуваних соціальних послуг
|
Область |
Чисельність населення (тис. осіб) |
Кількість надавачів соціальної послуги «догляд вдома» |
Середня кількість мешканців на одного надавача (тис. осіб) |
Кількість надавачів соціальної послуги «натуральна допомога» |
Середня кількість мешканців на одного надавача (тис. осіб) |
|
Чернівецька |
889,9 |
14 |
63,6 |
14 |
63,6 |
|
Кіровоградська |
902,3 |
38 |
23,7 |
29 |
31,1 |
|
Чернігівська |
957,7 |
138 |
6,9 |
80 |
12,0 |
|
Херсонська |
1000,4 |
31 |
32,3 |
20 |
50,0 |
|
Волинська |
1020,8 |
4 |
255,2 |
29 |
35,2 |
|
Тернопільська |
1021,0 |
29 |
35,2 |
28 |
36,5 |
|
Сумська |
1034,4 |
41 |
25,2 |
26 |
39,8 |
|
Миколаївська |
1090,5 |
27 |
40,4 |
25 |
43,6 |
|
Рівненська |
1140,9 |
25 |
45,6 |
13 |
87,8 |
|
Черкаська |
1159,2 |
40 |
29,0 |
11 |
105,4 |
|
Житомирська |
1177,6 |
33 |
35,7 |
27 |
43,6 |
|
Хмельницька |
1227,5 |
30 |
40,9 |
26 |
47,2 |
|
Закарпатська |
1243,7 |
17 |
73,2 |
10 |
124,4 |
|
Полтавська |
1350,6 |
45 |
30,0 |
45 |
30,0 |
|
Івано-Франківська |
1350,6 |
21 |
64,3 |
20 |
67,5 |
|
Вінницька |
1507,7 |
42 |
35,9 |
29 |
52,0 |
|
Запорізька |
1636,3 |
45 |
36,4 |
32 |
51,1 |
|
Київська |
1795,5 |
35 |
51,3 |
37 |
48,5 |
|
Луганська |
2101,7 |
20 |
105,1 |
15 |
140,1 |
|
Одеська |
2349,7 |
31 |
75,8 |
20 |
117,5 |
|
Львівська |
2476,1 |
39 |
63,5 |
43 |
57,6 |
|
Харківська |
2596,3 |
52 |
49,9 |
55 |
47,2 |
|
м. Київ |
2950,7 |
14 |
210,8 |
22 |
134,1 |
|
Дніпропетровська |
3093,2 |
62 |
49,9 |
42 |
73,6 |
|
Донецька |
4056,4 |
32 |
126,8 |
23 |
176,4 |
|
Середнє значення |
|
|
64,3 |
|
68,6 |
* без урахування окупованих територій (Криму, м. Севастополя, частини Донбасу).
Джерела: [4].
Такий розкид показника кількості мешканців на одного надавача послуги свідчить про нерівність доступу громадян до найбільш затребуваних соціальних послуг. Лише у 850 територіальних громадах з 1469 створено суб’єкти-надавачі соціальних послуг та проводиться соціальна робота, яку безпосередньо забезпечують понад 3,9 тис. фахівців із соціальної роботи[5].
Наслідками нерівного доступу є значно вищі ризики соціального вилучення і маргіналізації, як крайні прояви – неможливість соціальної інтеграції та участі у житті суспільства, часткова або повна соціальна ізоляція.
Серед причин нерівного доступу українців до соціальних послуг виділимо три.
- Інституційна – пов’язана з недоліками в роботі служб, що мають виявляти осіб, які потребують допомоги, інформувати населення про права та можливості щодо отримання певних видів допомоги чи послуг, надавати такі послуги та допомогу у повному обсязі та відповідної якості тощо.
- Фінансова – нестача коштів у державному та місцевих бюджетах на сферу соціальних послуг. За даними Мінсоцполітики, на організацію та надання соціальних послуг спрямовується в середньому менше 10 % соціальних видатків[6].
- Правова – пов’язана із недосконалістю законодавства та потребою його приведення до реалій сьогодення.
Прикладом останньої, правової причини нерівного доступу українців до соціальних послуг, може слугувати ситуація, коли певні вразливі категорії населення, маючи потребу у соціальних послугах, формально не мають на неї права. Так, визначення потреб населення у соціальних послугах регламентується «Порядком визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 20 січня 2014 р. № 28 (далі – Порядок). Методика Порядку передбачає фіксування статусів та/або діагнозів, які надають право на отримання тієї чи іншої послуги.
Вже після ухвалення Порядку з’явились нові вразливі категорії осіб, які потребують низки соціальних послуг, зокрема учасники АТО та ООС, члени їхніх сімей, внутрішньо переміщені особи. Особи з цими статусами у Порядку відсутні. Аналогічно, внутрішньо переміщені особи не мають формального права на соціальну послугу «Надання притулку» (табл. 9 Порядку), на відміну від, наприклад, біженців чи мігрантів.
З метою поліпшення ситуації з доступом до соціальних послуг у воєнний час доцільно рекомендувати Мінсоцполітики розширити Порядок у частині соціальних послуг «Соціальна інтеграція та реінтеграція» і «Надання притулку» поширити на учасників АТО та ООС, членів їхніх сімей та внутрішньо переміщених осіб. Органам місцевого самоврядування варто:
- дотримуватися кількісних показників щодо надавачів соціальних послуг та кількості штатних посад фахівців із соціальної роботи, наведених у роз’ясненні «Розвиток та забезпечення надання соціальних послуг на рівні громади: роз’яснення для керівників органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства»[7] (додаток);
- сприяти створенню нових та залучати існуючі організації громадянського суспільства до надання соціальних послуг, зокрема й у спосіб ухвалення місцевих програм для підтримки розвитку надавачів соціальних послуг;
- упровадити системний стратегічний підхід до планування видатків для забезпечення надання соціальних послуг з урахуванням зміни чисельності та складу громад унаслідок міграцій воєнного часу;
- активізувати діяльність щодо залучення грантового фінансування від міжнародних та українських грантових організацій з метою надання соціальних послуг.
Додаток
Розвиток та забезпечення надання соціальних послуг на рівні громади: роз’яснення для керівників органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства
(Витяг з документа)
Рекомендується комунального надавача соціальних послуг у сільській, селищній, міській територіальній громаді створювати із розрахунку:
- з чисельністю населення до 20 тис. мешканців – центр надання соціальних послуг;
- з чисельністю населення від 20 до 50 тис. мешканців – центр соціальних служб та територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
- з чисельністю від 50 до 100 тис. мешканців – 1 центр соціальних служб та територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на 20 – 50 тис. мешканців;
- з чисельністю від 100 до 500 тис. – 1 центр соціальних служб та 1 територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на 50 – 100 тис. мешканців;
- з чисельністю понад 500 тис. – 1 центр соціальних служб та 1 територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на 250 тис. мешканців.
Рекомендується посади фахівців із соціальної роботи вводити із розрахунку:
У сільській місцевості – одна штатна одиниця на:
- один або кілька населених пунктів, що входять до складу територіальної громади, з чисельністю населення від 2 до 4 тис. мешканців (за умови, що відстань між населеними пунктами територіальної громади не перевищує 15 км);
- кілька населених пунктів, що входять до складу територіальної громади, з чисельністю населення не більше 2 тис. мешканців (за умови, що відстань між населеними пунктами не перевищує 30 км, за наявності громадського транспортного сполучення чи закріплення за фахівцем соціальної роботи транспортного засобу);
- один населений пункт, що входить до складу територіальної громади, у гірській місцевості (незалежно від кількості населення).
У містах – 1 штатна одиниця на:
- 10 тис. мешканців в обласних центрах та містах із населенням понад 200 тис. мешканців;
- 5 – 7 тис. мешканців у містах з населенням від 50 до 200 тис. мешканців;
- 5 тис. мешканців у містах з населенням менше 50 тис. мешканців та у приватному секторі.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
[1] Див., наприклад, сайт Одеської міської громади. URL: https://omr.gov.ua/images/File/DODATKI-_2021/SOC_zahist/potr_zvit.docx
[2] Ситуація в соціальній сфері. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/8-lypnia-sytuatsiia-v-sotsialnii-sferi
[3] Карта правових реформ для громадянського суспільства в Україні. URL: https://docs.google.com/-document/u/0/d/1PKfk4ynyxzkyAgCpv1uer1BFgr0xbDEH35lzgFZawBk/mobilebasic
[4] Сайт Мінфіну. URL: https://index.minfin.com.ua/reference/people/2022/ ; Реєстр надавачів соціальних послуг. URL: https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html
[5] Стратегічний план діяльності Міністерства соціальної політики України на 2022 бюджетний рік і два бюджетні періоди, що настають за плановим (2023–2024 роки) URL: https://www.msp.gov.ua/documents/6220.html
[6] Там само.
[7] Розвиток та забезпечення надання соціальних послуг на рівні громади: роз’яснення для керівників органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства. URL: https://pidgorodne.-otg.dp.gov.ua/storage/app/sites/92/uploaded-files/yasnennya-dlya-kerivnikiv-organiv-mistsevogo-samovryaduvannya.pdf
Експертна аналітика в форматі pdf: