Починаючи з 60-х років ХХ ст., у світі відбувалося поступове скорочення економічної активності літнього населення. Проте останніми десятиліттями цей тренд почав змінюватися на протилежний. За даними Міжнародної організації праці, з початку 2000-х років є виразна тенденція зростання рівня зайнятості літніх людей саме в найбільш розвинених країнах (Швеція, Норвегія, США; відносно нижчою поки що є залученість літніх людей у трудову діяльність у Канаді, Сполученому Королівстві, Німеччині, Швейцарії, Фінляндії, Нідерландах). Причому найпомітніше економічна активність зростає серед літніх жінок.
Загалом динаміку залучення літніх людей у трудову діяльність у розвинутих країнах визначає низка причин, що діють з боку попиту на працю: по-перше, це брак робочої сили як такої; по-друге, зміни самого характеру зайнятості, зростання питомої ваги сфери послуг, скорочення частки фізичної праці. Праця в сучасній економіці автоматизується, стає комфортнішою. Таким чином, працювати й далі літні люди сьогодні мають об’єктивно набагато більше можливостей, ніж їхні батьки 30 років тому.
Але є й інші очевидні причини дедалі більшої зайнятості літніх людей – чинники з боку пропозиції робочої сили. Це – тенденції накопичення людського капіталу, які можна спостерігати на прикладі двох його головних складників: освіти та здоров’я. Нагромаджений літніми людьми людський капітал – ліпші здоров’я та освіта проти покоління 20 років тому, – цілком згідно з економічною теорією робить їх продуктивнішими, а отже, дає можливість активніше брати участь у трудовій діяльності.
На 1 жовтня 2024 р. в Україні серед 10,3 млн пенсіонерів продовжували працювати 2,8 млн осіб [1]. Протягом останніх років відсоток працюючих пенсіонерів стало зростає з 19 % від їх загальної кількості в 2017 р. до 26 % у 2024 р. Серед спонукальних мотивів до подовження трудової діяльності пенсіонери найчастіше називають необхідність підтримувати матеріальний стан сім’ї, низький рівень пенсій і надання допомоги дітям та онукам. Дещо рідше називають відчуття власної потрібності й корисності та кращий фізичний стан.
Серед проблем, що перешкоджають участі літніх людей у трудовій діяльності, на перше місце експерти зазвичай ставлять вікову дискримінацію, забуваючи при цьому, що вона (дискримінація) є не причиною, а наслідком упередженого ставлення роботодавця.
Однією з дійсних причин вікової дискримінації на ринку праці є особистісна незрілість молодих керівників, яка виявляється в остраху до старших за себе співробітників, відсутності уявлення про те, як вибудовувати з ними відносини і як використовувати їхні досвід та знання в інтересах власної справи. Цю причину маскують пересторогою: мовляв, літня людина не впишеться в трудовий колектив підприємства.
Іншою причиною є побоювання щодо здатності літніх претендентів на робоче місце виконувати службові обов’язки належним чином. Причому під сумнів ставлять не професійні навички та компетентність людини, а готовність до високої інтенсивності праці, екстрених змін графіка, мобільності та ненормованого робочого дня.
Загалом модель поведінки роботодавців у кадровій сфері є такою: вони часто не схильні звільняти літніх працівників, беручи до уваги, що ті є носіями значного та специфічного людського капіталу. Проте водночас роботодавці не квапляться наймати працівників цієї вікової групи навіть за наявності вакансій, прагнучи заповнити вільні робочі місця молодшими кадрами. Основною причиною, якою роботодавці аргументують свою позицію щодо найму працівників старшого віку, є сумніви щодо здатності цих працівників швидко адаптуватися до технологічних та організаційних змін.
Ринок транслює суб’єктивні інтерпретації кордонів «невідповідного віку», і потенційно дискримінації можуть зазнавати представники всіх вікових груп, починаючи з 40–45 років.
Протягом останнього десятиліття в Україні становище літніх працівників на ринку праці не поліпшилося. Модель державного регулювання зайнятості в Україні може бути визначена як нейтральна до віку та пенсійного статусу. Чинне законодавство не обмежує вік трудової активності та не передбачає диференційованого правового регулювання, покликаного створювати спеціальні умови праці для працівників пенсійного віку. У цій логіці всі, хто здатні адаптуватися до попиту на ринку праці, це й роблять, а нездатні – переходять у статус об’єктів соціального забезпечення.
З одного боку, представникам старшого покоління вдавалося знайти (або зберегти) роботу високого соціального статусу, який відповідає їхнім знанням, переважно завдяки або унікальним компетенціям, або вузькій спеціалізації. З іншого – наявність пенсії, навіть невеликої, спонукає літніх людей погоджуватися на роботу з умовами оплати, заздалегідь неприйнятними для працівників трудоактивного віку. Значна частина пенсіонерів заміщує найменш привабливі для інших категорій населення вакансії, працюючи або у сфері державної освіти, або на низькокваліфікованих робочих спеціальностях (охоронець, сторож, консьєрж, вахтер, двірник тощо). Причому коли йдеться про вакансії, які не потребують професійної освіти, шанси літніх людей отримати це робоче місце можуть бути вищими проти молоді.
У цьому контексті значний інтерес становить дослідження, яке нещодавно опублікував Центр Разумкова [2]. У ньому наведено інформацію щодо питомої ваги працівників за професійними та віковими групами. Так, у січні 2024 р. питома вага працівників 60+ становила 10,3 % від загальної кількості працевлаштованих. Серед 24 професійних груп за підрозділами Класифікатора професій у 13 з них (див. додаток, виділено кольором) фактична питома вага 60+ перевищує розрахункову питому вагу пенсіонерів у загальній кількості працевлаштованих, а подекуди понад удвічі (наприклад, професійна група «Робітники з видобутку корисних копалин і на будівництві» – 0,4 % фактично проти 0,19 % розрахунково).
Важливо наголосити, що з цих 13 професійних груп мінімум 10 становлять професіонали вищої кваліфікації. Отже, теза про те, що значна частина пенсіонерів заміщує переважно найменш привабливі для інших категорій населення вакансії потребує, щонайменше, додаткового підтвердження.
Найімовірніше, умовну модель трудової поведінки українських пенсіонерів можна описати як продовження роботи на тому самому місці, допоки це можливо. Такі можливості надає насамперед державний сектор (освіта, охорона здоров’я, ЖКГ та ОПК), де зосереджено зайнятість людей пенсійного віку.
Проте поширеність вікових обмежень має чітку галузеву специфіку: найбільшою мірою вони властиві вакансіям у секторах економіки, що динамічно розвиваються (продажі, IT-технологій, маркетинг, фінанси); найменш чутливими до віку є традиційні галузі: промислове виробництво та будівництво.
У виробництвах, пов’язаних з упровадженням нових технологічних процесів, комп’ютеризацією, розширенням інформативного поля діяльності, практично немає місця особам пенсійного віку, а їхня перепідготовка потребує великих матеріальних та фінансових витрат. Разом з тим у певній частині випадків спостережено протилежну тенденцію, характерну для груп працівників розумової праці, серед них до 100 % залишилися у своїх передпенсійних професійних групах. Це вказує на можливість використання накопичених досвіду та знань, у тому числі й у процесі керівної роботи, з метою наставництва та надання консультативної допомоги.
Структурні зміни, які відбуваються в галузевому та професійному складі зайнятих, створюють сприятливі умови для праці літніх людей. Зокрема, стало вимиваються професії, які базуються на фізичній праці. Це відбувається внаслідок як скорочення частки будівництва, видобувної та обробної промисловості, так і зміни професійної структури всередині цих галузей. Одночасно збільшується зайнятість у сфері послуг, де зв’язок між віком та продуктивністю практично не простежено. До того ж в економіці зростає частка професій, для успішної роботи в яких потрібний значний досвід (насамперед варто згадати багато медичних спеціальностей). Отже, можна припустити, що в Україні структура зайнятості пенсіонерів згодом матиме чіткий зсув у бік інтелектуальних сфер діяльності та сфери надання послуг.
Закордонні практики підвищення економічної активності літнього населення реалізуються за трьома основними напрямами: зниження витрат роботодавців, розвиток трудового потенціалу (підвищення кваліфікації працівників) та посилення мотивації для населення. За нашими оцінками, українська специфіка полягає в тому, що літні люди й без того достатньою мірою вмотивовані продовжувати трудову діяльність. Тому найперспективнішим напрямом залучення літніх людей до ринку праці України є зниження витрат роботодавця, що цілком відповідає закордонному досвіду [3]. Для роботодавців істотним стимулом для використання праці пенсіонерів може стати зниження частки соціальних відрахувань та/або запровадження пільгових режимів оподаткування для суб’єктів господарської діяльності, які наймають літніх працівників. Такі заходи економічного характеру щодо підтримки трудової активності літніх людей видаються дієвішими, ніж орієнтація їх на специфічні ніші на ринку праці або прямий тиск на бізнес.
Пришвидшене посилення структурних диспропорцій на користь старших вікових когорт в Україні робить проблематику присутності літніх людей в економіці особливо актуальною. Абсорбція пенсіонерів ринком праці дасть змогу оптимізувати перерозподіл ресурсів, мобілізувати інноваційні бізнесові проєкти, буде передумовою для формування нового «срібного економічного зростання» та створить підґрунтя для зміцнення соціальної згуртованості суспільства.
_____________________________________________________________________________________
[1] Скільки в Україні працюючих пенсіонерів та які вони отримують виплати: свіжі дані ПФУ. РБК. URL: https://www.rbc.ua/rus/news/skilki-ukrayini-pratsyuyuchih-pensioneriv-1…
[2] Трудові ресурси для повоєнного відновлення України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. Центр Разумкова. URL: https://razumkov.org.ua/images/2024/10/16/2024-Pyshchulina-TRUDJVI-RESU…
[3] Довідково. Деякі країни робили спроби запровадження так званих програм міжпоколінної співпраці (intergenerational partnership), які, з одного боку, дозволили б літнім працівникам передавати свій виробничий досвід молодим, тим самим зберігши свої робочі місця, і одночасно збільшити зайнятість серед молоді. На практиці це означало надання субсидій компаніям (зазвичай у формі скороченого внеску на соціальне страхування) за умови збереження робочих місць для літніх та найму молодих співробітників. Подібні програми діють в Італії з 2007 р., у Франції – з 2013 р., а у 2015 р. такі програми запровадила Іспанія.
Додаток
Питома вага працівників 60+ за професійними групами,
січень 2024 р.
№ з/п | Професійні групи за підрозділами Класифікатора професій | Питома вага професійної групи в загальній кількості працівників, % | Питома вага вікової групи 60+ серед усіх працівників (факт) | Питома вага вікової групи 60+ серед усіх працівників (розрахунково) (ст. 2*0,103) |
1 | 2 | 3 | 4 | |
1 | Керівники підприємств, установ та організацій | 7,40 | 0,80 | 0,76 |
2 | Керівники малих підприємств без апарату управління | 0,40 | 0,00 | 0,04 |
3 | Менеджери (управителі) підприємств, установ, організацій та їхніх підрозділів | 3,10 | 0,10 | 0,32 |
4 | Професіонали в галузі фізичних, математичних та технічних наук | 2,70 | 0,30 | 0,28 |
5 | Професіонали в галузі наук про життя та медичних наук | 2,50 | 0,30 | 0,26 |
6 | Викладачі | 4,50 | 0,60 | 0,46 |
7 | Інші професіонали | 4,90 | 0,30 | 0,50 |
8 | Технічні фахівці в галузі прикладних наук та техніки | 1,30 | 0,20 | 0,13 |
9 | Фахівці в галузі біології, агрономії та медицини | 2,70 | 0,30 | 0,28 |
10 | Фахівці в галузі освіти | 1,10 | 0,10 | 0,11 |
11 | Інші фахівці | 8,10 | 0,40 | 0,83 |
12 | Службовці, пов’язані з інформацією | 2,50 | 0,20 | 0,26 |
13 | Службовці, що обслуговують клієнтів | 4,90 | 0,20 | 0,50 |
14 | Працівники, що надають персональні та захисні послуги | 8,10 | 1,10 | 0,83 |
15 | Продавці та демонстратори | 11,30 | 0,30 | 1,16 |
16 | Кваліфіковані сільськогосподарські робітники та рибалки | 0,90 | 0,10 | 0,09 |
17 | Робітники з видобутку корисних копалин і на будівництві | 1,80 | 0,40 | 0,19 |
18 | Робітники металургійних та машинобудівних професій | 3,80 | 0,50 | 0,39 |
19 | Інші кваліфіковані робітники з інструментом | 2,40 | 0,10 | 0,25 |
20 | Робітники, що обслуговують промислове устаткування | 2,80 | 0,50 | 0,29 |
21 | Робітники, що обслуговують машини та складальники машин | 2,40 | 0,20 | 0,25 |
22 | Водії та робітники з обслуговування пересувної техніки та установок | 6,70 | 0,90 | 0,69 |
23 | Найпростіші професії торгівлі та сфери послуг | 7,00 | 2,20 | 0,72 |
24 | Найпростіші професії у видобувних галузях, будівництві, промисловості та на транспорті | 6,20 | 0,30 | 0,64 |
Джерело: розраховано за даними таблиці «Питома вага працівників за професійними та віковими групами, січень 2024 року» (див.: URL: https://razumkov.org.ua/images/2024/10/16/2024-Pyshchulina-TRUDJVI-RESURS-UKR-SAIT.pdf С. 125–126).
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Експертна аналітика у форматі pdf: