Дедалі більше країн світу переводять свої системи регулювання міграції на цифрові технології, використовуючи онлайн-платформи та цифрові інструменти для управління відповідними процесами (наприклад, керування заявами на візи та дозволи на проживання, здійснення ідентифікації особи та дійсності документів, удосконалення надання адміністративних послуг у міграційній сфері). Це пов’язано з потребою: оптимізувати ресурсні витрати; підвищити ефективність роботи відповідних служб за допомогою автоматизації та впровадження безпаперових процедур, що скорочують час оброблення документів; поліпшити інформаційні потоки між органами влади. Неабияке значення мають також можливості, що їх надають інформаційно-комунікаційні технології, для уникнення корупційних ризиків під час прийняття рішень та захисту персональних даних. Крім того, цифровізація значно полегшує доступ клієнтів до потрібних послуг і спрощує проходження ними бюрократичних процедур.
Можливості для цифрових трансформацій міграційного менеджменту забезпечують модернізація ІТ-інфраструктури та використання передових інструментів, таких як штучний інтелект, складні алгоритмічні моделі й технологія блокчейн.
Швидке поширення ІТ-технологій у міграційному менеджменті відбулося під впливом міграційної кризи в Європі 2015–2016 рр., коли треба було дати раду масовому припливу шукачів притулку. Технології використовували не тільки для керування процедурою визначення правового статусу прибулих, а й для надання послуг з прийому та облаштування – поширення інформації, правові консультації та послуги з інтеграції, наприклад онлайн-уроки культурної орієнтації та мови.
Відчутного поштовху цифровізації надала пандемія COVID-19 і карантинні заходи, які обмежували безпосередні контакти між людьми. Якщо до 2019 р. дистанційне спілкування з клієнтами запроваджували міграційні служби поодиноких країн, то в період карантину подання документів на отримання різноманітних дозволів онлайн започаткували вже в Австрії, Канаді, Латвії, Литві, Польщі, Словаччині, Словенії, США, Франції, Хорватії, Угорщині та ін. [1]
Процес цифровізації відбувається практично всюди. Деякі країни вже цілком перевели основні міграційні процедури в онлайн-формат (наприклад, Австралія, Канада, Данія, Ірландія, Нова Зеландія, Норвегія, Сполучене Королівство), інші зробили це лише частково (як-от Німеччина, Японія, Польща, Швейцарія, США). Водночас Австрія, Чехія, Словаччина та деякі інші країни все ще значною мірою покладаються на паперовий документообіг та особисте спілкування між заявником та держслужбовцем [2].
Упровадження ІТ-технологій відбувається за кількома напрямами. По-перше, воно спрямоване на вдосконалення візових процедур, створення умов для подання онлайн візової анкети через спеціальні вебпортали, які забезпечують можливість відстеження її проходження та отримання електронної візи. Застосування штучного інтелекту, чат-ботів та голосових ботів дають змогу додатково зменшити потребу в безпосередньому спілкуванні заявників з працівниками консульств. Електронні візи використовують нині багато урядів. 2023 р. європейські країни схвалили політичне рішення про запровадження електронної шенгенської візи, що має бути зроблено до 2028 р. (спочатку щодо короткотермінових віз). Створюють візову платформу, звернення до якої стане єдино можливим способом отримати шенгенську візу. Візову наклейку буде замінено штрихкодом з криптографічним підписом. Нова платформа дозволить онлайново подавати клопотання, завантажувати документи, перевіряти біометричні дані, сплачувати збори та підписуватися електронним підписом [3].
Наступним напрямом цифровізації міграційних процедур є оформлення дозволів на проживання та працевлаштування. Спочатку запроваджували електронну чергу, призначення дати та часу подання документів. Поступово електронні послуги розширювали та вдосконалювали. До прикладу, у Німеччині щойно запроваджено нову цифрову платформу, яка дає змогу в електронній формі подавати заяви щодо отримання різних дозволів і забезпечує з’ясування статусів заявок у реальному часі. У березні 2023 р. Португалія запустила онлайнову платформу для подання заяв на дозвіл на проживання громадянами португаломовних країн (Анголи, Бразилії, Кабо-Верде, Мозамбіку тощо), яким більше не потрібно йти на особистий прийом до відповідної установи. В Ірландії цифровізацією охоплено більшість міграційних процедур, у т. ч. ідентифікація особи й ухвалення рішень. В Італії уповні зацифровано процедуру оформлення посвідки на проживання, що усуває потребу в паперових документах та відвідуванні відповідних служб. Наприкінці 2023 р. Канада почала поступове впровадження нового єдиного вікна зі зручним інтерфейсом для іммігрантів та біженців. Перехід до онлайн-заяви на отримання документів здійснюють також на провінційному рівні. Наприклад, провінція Квебек перейшла на онлайн-подання заяв на сертифікати для працевлаштування та пропозиції роботи, підтверджені роботодавцем.
Значно посилила цифровізацію своїх імміграційних процедур Франція, передусім тих, що стосуються іноземних студентів та осіб, які подають заяву на отримання так званого паспорта талантів, тобто спеціального дозволу на проживання для висококваліфікованих робітників, дослідників, митців і підприємців. З 2021 р. цифрова платформа «Вчитися у Франції» централізувала всі адміністративні послуги для іноземних студентів із 69 країн світу. Абітурієнти можуть оформити за її допомогою необхідні для вступу до закладів вищої освіти документи онлайн, у т. ч. подати заяву до університету, відстежити прогрес її проходження, спілкуватися з освітніми установами, клопотатися про візи. Заяву для набуття паспорта талантів так само подають онлайн; по приїзді до Франції отримати посвідку на проживання, продовжити її, змінити статус (наприклад, статус студента на паспорт талантів) можна через спеціальний вебпортал [4].
Ще однією формою застосування ІТ в міграційному менеджменті є запровадження електронних документів на перебування іноземців. В умовах масового напливу біженців війни з України в Литві здійснено видачу цифрових тимчасових посвідок на проживання через спеціальну платформу. Так само в Польщі для українців діють цифрові ідентифікаційні документи, що значно спрощує процедури реєстрації.
Розгляд клопотань про набуття громадянства зазвичай усе ще відбувається в спосіб безпосереднього спілкування із заявником, хоча інформація про необхідні документи, призначення зустрічі, а в низці країн і подання заяви відбуваються електронним шляхом. Разом з тим є цікаві приклади використання цифрових технологій у процесі натуралізації. Наприклад, Управління у справах громадянства та міграції Латвії запровадило безплатний загальнодоступний електронний інструмент для самоперевірки знання латвійської мови для претендентів на громадянство. На ньому можна змоделювати тест, що є частиною процедури натуралізації (аудіювання, читання, письмо та спілкування), отримати вказівки щодо помилок або неправильної вимови [5].
На додаток до часткової або повної цифровізації імміграційних процедур деякі країни вдосконалюють свою ІТ-інфраструктуру завдяки ширшому використанню штучного інтелекту, залишаючи за посадовцем міграційної служби втручання лише для аналізу та ухвалення рішень у складних випадках. Наприклад, у Канаді штучний інтелект використовують для автоматичного розгляду заяв на продовження дозволу на працевлаштування, що їх подають у рамках програми працевлаштування іноземні студенти, які завершили навчання. Цей інструмент сортує випадки за складністю, автоматично затверджує продовження дозволу, якщо питань не виникає, залишаючи за посадовцем лише нагляд та ухвалення остаточного рішення. У Фінляндії нещодавно представлено нову цифрову інфраструктуру, яка забезпечує автоматичне прийняття рішень щодо оформлення і продовження дозволів на проживання на підставі працевлаштування та навчання, а посадові особи розглядають лише ті справи, за якими ухвалено негативні рішення або які вимагають індивідуального підходу.
Передові технології використовують також для підвищення якості послуг для мігрантів та сприяння їхній інтеграції до суспільств країн перебування. Так, Естонія запустила сервіс «Оселитися в Естонії», доступний через платформу державних послуг. Новоприбулим надають потрібну інформацію, рекомендації та допомогу в реєстрації місця проживання, вивченні мови, культурній інтеграції, доступу до освіти, охорони здоров’я, соціального захисту. В Канаді оновлено інформаційні онлайн-послуги, необхідні іноземцям для організації переселення до країни. В провінції Квебек запущено новий портал, де сконцентровано всю інформацію щодо послуг з вивчення французької мови, а в Британській Колумбії створено багатомовний інформаційний онлайн-центр для новоприбулих іммігрантів [6].
Штучний інтелект допомагає розв’язувати питання розміщення біженців та ухвалення рішення про те, у яку місцевість варто спрямувати прибулих. Зазвичай це вирішує посадова особа, яка бере до уваги наявність житла та роботи, чи проживає там відповідна етнічна спільнота, чи має біженець у ній родичів та знайомих. Пілотний проєкт, який має допомогти дати відповіді на ці запитання, розробили науковці Стенфордського університету у співпраці зі швейцарськими колегами й запустили у Швейцарії 2020 р. та в США 2023 р. Цей інструмент допомагає державним установам і некомерційним організаціям у визначенні громад, де родини біженців найімовірніше зможуть досягти позитивних результатів інтеграції. Однак про автоматичне прийняття рішень не йдеться – лише про важливу додаткову інформацію під час їх ухвалення [7].
Штучний інтелект дедалі частіше використовують для надання послуг на ринку праці, зокрема для професійної орієнтації, добору можливих робочих місць на основі аналізу навичок, досвіду та вподобань кандидатів, а також через прогнозування тенденцій зайнятості, того, які сектори зазнають зростання та які професії будуть затребувані. Наприклад, в Австрії служба зайнятості модернізувала пошуки вакансій для своїх клієнтів, запустивши в січні 2024 р. спеціальний чат-бот, який допомагає знайти робоче місце з урахуванням рівня освіти, професії кандидата, бажаної зарплатні [8].
Цифрові технології стають у пригоді в системах управління кордоном, протидії правопорушенням в міграційній сфері та викликам безпеці. Сьогодні доволі поширеним уже став автоматизований прикордонний контроль, який забезпечують спеціальні пристрої, e-gates, де треба сканувати паспорт, прикласти пальці та подивитися в камеру, яка фіксує обличчя. До кінця 2024 р. терміналами самообслуговування планують забезпечити всі пункти перетину кордону з Європейським Союзом. Відбитки пальців та скан обличчя громадян третіх країн зніматимуть при першому в’їзді до ЄС, зберігатимуть у системі протягом трьох років, після чого їх потрібно буде поновлювати.
Крім прикордонного, новітні технології поліпшують також внутрішній міграційний контроль. Наприклад, Естонія 2023 р. запустила автоматизовану систему для біометричної ідентифікації, перевірки правового статусу громадян третіх країн, які перебувають у країні. Вона дає змогу офіційним особам оперативно отримувати відповідну інформацію та швидко реагувати в разі виявлення іноземців-порушників. Використання штучного інтелекту для порівняння біометричних даних підвищує надійність ідентифікації особи та процедур перевірки. У Франції міністерство внутрішніх справ країни запроваджує інструмент на основі штучного інтелекту для виявлення шахрайства в завантажених документах. В Німеччині технологію штучного інтелекту використовують для ідентифікації голосів та визначення мовних діалектів, якими користуються шукачі притулку, що важливо для з’ясування правдивості їхніх свідчень під час процедури надання статусу біженця [9].
З використанням ІТ-технологій значних зусиль докладають для поліпшення якості збору даних, забезпечення сумісності відомчих систем та обміну інформацією між різними установами, залученими в регулювання міграції. Зокрема, у Польщі розроблено нову інтегровану ІТ-систему збору даних про іноземців, однією з ключових особливостей якої є наявність динамічних інтерактивних інформаційних панелей з візуалізацією даних, що полегшує аналіз, виявлення тенденцій чи відхилень від них. У січні 2023 р. Литва запустила національну програму управління даними, спрямовану на впорядкування та обмін даними про іноземців між державними установами та відстежування процесів легальної міграції та інтеграції. Вона забезпечує обмін даними між 20 державними та недержавними установами. Проте цінність литовського досвіду не обмежується забезпеченням міжвідомчих зв’язків. Його суть у поєднанні всіх міграційних електронних послуг на єдиному порталі MIGRIS, через який можна звернутися по візу, дозвіл на проживання, набуття громадянства та отримання документів, що посвідчують особу громадянина, оформити картку е-резидента, тобто іноземця, який фізично не проживає в Литві, проте провадить тут бізнес і має істотні інтереси [10].
Таблиця 1. Сфери використання ІТ-технологій в міграційному менеджменті
Перед в’їздом | Розгляд справ | Видача документів | В’їзд | Контроль | Інтеграція |
| Онлайн-інформація та допомога чат-ботів в організації міграційного процесу | Керована штучним інтелектом система здійснює сортування та попередній розгляд заяв | Оформлення електронної візи | Е-gate – автоматичний прикордонний контроль, що ідентифікує особу та чинність дозволу на в’їзд | Автоматичний контроль за перебуванням іноземців через базу даних, де накопичується інформація про в’їзд, правовий статус, строки перебування | Поширення інформації та надання консультацій. Онлайн-уроки культурної орієнтації та мови. |
| Онлайн-заповнення та подача клопотань про візи й дозволи | Автоматичне схвалення деяких клопотань, що базується на відповідності характеристик заявника встановленим вимогам | Самоконтроль іноземців за допомогою платформ, які автоматично надають інформацію про допустиму тривалість візи чи перебування в безвізовому режимі | Послуги з працевлаш-тування та пошуків житла |
Джерело: складено авторкою.
Наведений огляд використання ІТ-технологій у регулюванні міграційних процесів доводить, що наразі воно типове для більшості країн, охоплює різні аспекти міграційного менеджменту, застосовується до різних міграційних потоків. Зазвичай цифровізація проходить у кілька етапів. Спочатку запроваджують онлайн-запис на прийом до відповідного відомства для подання документів (що зараз практикується чи не повсюдно), згодом передбачено онлайн-заповнення та подання клопотань і необхідних документів. На першому етапі онлайнові процедури доступні лише для деяких категорій мігрантів (наприклад, іноземних студентів) та окремих видів документів (наприклад, продовження терміну дії чинних дозволів) з поступовим розширенням кола користувачів та характеру послуг. Із застосуванням штучного інтелекту цифровізація не лише покращує ефективність роботи міграційних служб та умови доступу мігрантів до відповідних послуг, а й допомагає в прийнятті рішень за їхніми клопотаннями. Система сортує справи і може автоматично ухвалювати рішення, якщо запитань не виникає, до втручання людини доходить лише у випадках, які потребують індивідуального розгляду.
В Україні наразі зроблено вже багато для цифровізації адміністративних послуг, зокрема й у сфері міграції. Звичайними стали електронна черга, запис на прийом онлайн. Іноземцям також доступні онлайнові декларування місця проживання, а працедавцям – подання документів на оформлення дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства. Громадяни понад 50 країн можуть отримати українську електронну візу через портал МЗС, де потрібно заповнити анкету, подати скановані копії документів, сплатити належні кошти і отримати візу у форматі PDF.Запровадження е-резидентства в Україні надає можливість іноземним підприємцям вести бізнес онлайн, без потреби фізичної присутності. На офіційному сайті Українського державного центру міжнародної освіти абітурієнти з-за кордону можуть отримати необхідну для вступу до українських навчальних закладів інформацію та подати онлайн заявки на навчання.
Разом з тим, набуття громадянства, статусу біженця чи додаткового захисту, оформлення посвідок на тимчасове чи постійне проживання, продовження терміну дії документів, що дають право на перебування в Україні, відбувається за безпосереднього звернення до Державної міграційної служби. Трудовий чи освітній мігрант з-за кордону для того, щоб прибути в країну та легалізувати своє перебування в ній, мусить звернутися до кількох державних структур (спершу отримати дозвіл на працевлаштування чи запрошення на навчання, потім візу, по приїзді – посвідку на проживання, нарешті – зареєструватися за місцем проживання). Спростити бюрократичні процедури, зробити тим самим Україну привабливішою для мігрантів, може допомогти закордонний досвід використання ІТ-технологій. Наразі в контексті імплементації законодавчих норм ЄС урядовці працюють над розробленням порядку надання єдиного, замість двох окремих, дозволу на працевлаштування та перебування іноземців, який має оформлюватися за єдиною процедурою. Прогресивним рішенням було б створити електронну платформу для оформлення такого дозволу, ба більше, об’єднати на ній всі необхідні процедури, починаючи з отримання візи (як для трудових мігрантів, так і для осіб, які прибувають в Україну для навчання). Відповідні послуги могли б надавати різні відомства, але замість того, щоб проходити через кілька процедур видання того чи того документа, споживач міг би отримувати потрібні йому послуги через єдиний віртуальний портал.
__________________________________________________________________________
[1] The use of Digitalisation and Artificial Intelligence in Migration Management. URL: https://www.oecd.org/migration/mig/EMN-OECD-INFORM-FEB-2022-The-use-ofD…
[2] Fragomen, 2024. Worldwide Immigration Trends Mid-year report.
URL: https://www.fragomen.com/trending/worldwide-immigration-trends-reports/…
[3] Exploring the Potential of Digitalisation in Migration Management in the Prague Process Region. URL: https://www.pragueprocess.eu/en/resources/repository/33-reports/470-exp…
[4] International Migration Outlook 2024. URL: https://www.oecd.org/en/publications/international-migration-outlook-20…;
[5] Exploring the Potential of Digitalisation in Migration Management in the Prague Process Region. URL: https://www.pragueprocess.eu/en/resources/repository/33-reports/470-exp…
[6] International Migration Outlook 2024. URL: https://www.oecd.org/en/publications/international-migration-outlook-20…
[7] Там само.
[8] Brioscú, A. et al. A new dawn for public employment services: Service delivery in the age of artificial intelligence. URL: https://doi.org/10.1787/5dc3eb8e-en.
[9] The use of Digitalisation and Artificial Intelligence in Migration Management. URL: https://www.oecd.org/migration/mig/EMN-OECD-INFORM-FEB-2022-The-use-ofD…
[10] Exploring the Potential of Digitalisation in Migration Management in the Prague Process Region. URL: https://www.pragueprocess.eu/en/resources/repository/33-reports/470-exp…
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Експертна аналітика у форматі pdf: