Агресія РФ проти України реалізується із застосуванням широкого комплексу за- ходів, метою яких є вплив на обороноздатність держави, її економічний потенціал, стабільність політичної системи, морально-психологічну стійкість українських громадян і в такий спосіб схиляння Української держави та українського суспільства до прийняття умов агресора. Ці заходи вживаються в межах цілісних операцій впливу, що їх американські експерти визначають як «скоординоване, інтегроване та синхронізоване застосування традиційної дипломатії, інформаційних, військових, економічних та інших спроможностей як за мирних часів, так і у кризовий, конфліктний чи постконфліктний період з метою сформувати погляди, поведінку чи рішення іноземних цільових аудиторій, що відповідають інтересам та цілям США».
Операції впливу з боку РФ (що стають ідейним продовженням радянської концепції «активних заходів», які у сучасній Росії отримали назву «заходи сприяння») широко використовують потенціал агентів впливу – осіб, чия діяльність спрямована на формування в атакованих державах сприятливої для агресора суспільної думки чи впливу на прийняття в цих державах позитивних для агресора управлінських рішень. Фактично їхня діяльність є ключовим елементом ведення підривної діяльності проти політичних систем демократичних держав та інформаційно-психологічної війни проти громадян цих держав. Однією з таких цілей є виведення полоітичних систем зі стану рівноваги, зокрема з метою подальшого її повалення.
Такі особи є каналом поширення пропаганди, впроваджують ворожі наративи та меседжі в інформаційному просторі, забезпечують видимість суспільної підтримки чи осуду певних політико-управлінських рішень. У більш радикальних випадках вони можуть використовуватися для дестабілізації політичної системи держави, порушення суспільної злагоди та роздмухування конфліктних тем, а отже, допомагати ворожим розвідувальним органам досягати їхніх деструктивних цілей.
Зауважимо, що часто діяльність таких агентів може майже не відрізнятися від їхньої повсякденної професійної діяльності, що, проте, реалізується в певному ракурсі. Наприклад, зменшення фінансування певних напрямів наукової чи військової сфери, ініціювання скорочень у структурах, що можуть становити небезпеку для іншої держави, під приводом «реформ» чи «оптимізації». Зрештою така діяльність завжди спрямована на допомогу іноземним структурам і державам. Як зазначав свого часу один з директорів ЦРУ В. Кейсі, агенти впливу небезпечні не тим, що займаються військовим або політичним шпигунством, а тим, «що вони ходять поміж нас, читають нецензуровані варіанти технічних публікацій, користуються законним правом вимагати документи з наших архівів, отримують зиск від витоку інформації, яку перетворюють на зброю, дослухаються до наших публічних дебатів, діють у невеликих групах людей за зачиненими дверима».
Країни Заходу висловлюють своє занепокоєння, констатуючи наявність як окремих російських агентів впливу в демократичних країнах (наприклад, Велика Британія, Німеччина, Франція чи Греція), так і цілих мереж таких агентів, про що в 2018 р. заявив Генеральний директор Департаменту зовнішньої розвідки Естонії Мікк Марран (Mikk Marran).
В Україні питання пошуку та протидії агентам впливу (передусім російським) загострилося з початком бойових дій у 2014 р. Водночас, досі актуальною проблемою є формування достатньої нормативно-правової бази для притягнення таких осіб до відповідальності, механізмів їх чіткої ідентифікації та недопущення використання поняття «агент впливу» для обмеження свободи слова та думки.
Іноземні держави (передусім з демократичними політичними системами) так само шукали і шукають механізмів протидії, однак так само натрапляють на принципові складнощі, подолання яких може створити ефективнішу систему протидії гібридним загрозам. Такими складнощами передусім є:
- критерії віднесення тих чи інших осіб до агентів впливу;
- вдосконалення нормативно-правового поля держави з метою забезпечення правових основ протидії агентам впливу;
- механізми недопущення використання поняття «агент впливу» для обмеження свободи слова й думки.
Хоча агентами впливу можуть бути не лише фізичні, а й юридичні особи (від бізнес-структур до релігійних організацій та ЗМК), проте вони залишаються поза межами даної аналітичної розвідки. Така сегментація зумовлена кількома причинами.
Передусім увага до юридичних осіб значно збільшила би обсяг дослідження, оскільки зачіпає комплекс питань, характерних саме для них.
По-друге, коли йдеться про організації, то на території дії агента впливу їхня роль найчастіше полягає у виконанні функцій організації прикриття (наприклад, для іноземних розвідників) або надавача необхідних ресурсів (технічних, фінансових, інформаційних, людських, логістичних тощо) агентам впливу, які безпосередньо здійснюють свою діяльність.
По-третє, агенти впливу можуть взагалі бути непов’язаними з організаціями на території впливу, а мати безпосередній зв’язок з іноземними [розвідувальними] організаціями.
І по-четверте, до юридичної відповідальності притягаються саме агенти, тобто конкретні особи, члени організації, а не організації загалом (виносимо за дужки діяльність, наприклад, терористичних угруповань).
Отже, доповідь і рекомендації до неї концентруються переважно на тих агентах впливу – фізичних особах, які безпосередньо контактують з іншою державою/її структурами, а також отримують від неї певні преференції за свою діяльність10. Водночас в українських реаліях далеко не завжди можна встановити іноземне джерело преференцій, а в багатьох випадках його може не бути взагалі – ключовими «утримувачами» агентів можуть бути українські бізнесмени, які фінансово, логістично або іншим чином залежать від інших держав і чиї статки дозволяють їм реалізовувати таку діяльність. Крім того, агентами впливу можуть бути іноземні громадяни, які мають в Україні доступ до інструментів масового впливу (ЗМК), залишаючись у межах чинного українського законодавства. Вирішення цих проблемних випадків потребуватиме додаткових досліджень і напрацювання механізмів протидії.
Загалом запропонована тематика потребує подальших ґрунтовних досліджень, і ця доповідь є запрошенням до широкої фахової дискусії.
Ознайомитися з повним текстом можна за посиланням: niss.gov.ua/sites/default/files/2019-05/Dopovid