9 грудня 2013 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся Міжнародний науково-практичний семінар «Психологічні аспекти подолання наслідків великомасштабних аварій і катастроф. Досвід Чорнобиля і Фукусіми».
У заході взяли участь представники профільних комітетів Верховної Ради України, центральних органів державної виконавчої влади, науковці Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України та галузевих інститутів, фахівці Центрів соціально-психологічної реабілітації та інформування населення з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, незалежні експерти, експерти з Японії та Росії.
Семінар відкрила Оксана МАРКЄЄВА, в.о. заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень. Вона привітала учасників, які в непростий для України час, долаючи снігові замети, зібралися в Інституті для спільної роботи. Вона зазначила, що наш Інститут не займається дослідженнями психологічних наслідків аварій і катастроф, але ми усвідомлюємо виключну їх важливість. Тому ми надаємо майданчик науковцям і практичним психологам для обміну думками і представлення результатів власних досліджень. Ми вважаємо, що завдання нашого інституту, який займається дослідженнями в області стратегії національної безпеки, це на підставі почутого тут робити наші пропозиції та рекомендації уряду, щоб врахувати накопичений досвід для проведення ефективної політики подолання наслідків крупномсасштабних аварій і катастроф. Вона побажала цікавої і успішної роботи всім учасникам семінару.
Надалі семінар вів Олег НАСВІТ, головний спеціаліст відділу екологічної та техногенної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень. Він же зробив і першу доповідь «Проблеми психологічних наслідків Чорнобиля і Фукусіми».
Презентація О.Насвіта «Проблеми психологічних наслідків Чорнобиля і Фукусіми».
У своїй доповіді О.Насвіт зазначив, що після великомасштабних катастроф уряди зосереджують свої дії на питаннях техніки і технологій подолання наслідків, моніторингу та реабілітації навколишнього середовища, моніторингу стану та охорони фізичного здоров'я населення. І, як правило, недостатньо уваги приділяється питанням перетворення постраждалого населення в соціально активних громадян, його соціально-психологічної реабілітації. Незважаючи на те, що ще в 1986 році окремі вчені звертали увагу фахівців і громадськості на можливі важкі соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи, усвідомлення таких наслідків прийшло тільки з часом. Поступово у звітах міжнародних організацій і доповідях і рекомендаціях наукових форумів все чіткіше проявляється усвідомлення важливості психологічних аспектів при вивченні наслідків Чорнобильскої аварії. І тільки у висновках Чорнобильського Форуму у 2005 році було заявлено, що наслідки Чорнобиля для психічного здоров'я є найбільшою проблемою громадської охорони здоров'я, викликаної аварією, на сьогоднішній день.
О.Насвіт нагадав учасникам семінару, що у березні 2011 року в Північно-Східній Японії трапилася комплексна катастрофа. Стався землетрус, за ним ударила хвиля цунамі, яка призвела до ядерної аварії на АЕС Фукусіма Даїчі. Держава виявилася непідготовленою до реагування на таку комплексну надзвичайну ситуацію. Були відсутні чіткі правила та алгоритми дій, або вони були невідомі учасникам подій. Японськими фахівцями неодноразово повідомлялося про депресії та стреси в учителів, а також службовців сил самооборони і поліцейських, що брали участь у рятувальних роботах. Необхідно узагальнити досвід вивчення соціально-психологічних наслідків Чорнобильської та Фукусімської аварій, досвід подолання таких наслідків і покласти його в основу вдосконалення державної політики у сфері подолання наслідків аварій і катастроф, а також аварійної готовності та реагування.
Професор Ілля ЛІХТАРЬОВ, директор Науково-дослідного інституту радіаційного захисту Академії технологічних наук України зробив повідомлення «Оцінки соціально-психологічних втрат, пов’язаних з великими аваріями, засновані на узагальненому понятті здоров’я». В своєму повідомленні він заначив, що якщо розглядати наслідки радіаційних аварій для населення, то можна виділити два види збитків. Перший - прямий вплив опромінення. Ці збитки добре відомі. Є міра такої шкоди - рівень ризику. Або ступінь тяжкості гострих ефектів, якщо мова йде про дози, що викликають променеве ураження. Є збитки другого виду, не пов'язані з прямою дією радіації, коли від супутніх аварії факторів страждає соціально-психологічний стан популяції. Збитками першого виду займається багато інститутів і там все добре відомо. Збитки ж другого виду - це велика біла пляма в наших знаннях.
Проф. Ліхтарьов зазначив, що і після Чорнобиля, якщо не враховувати збільшення кількості раків щитоподібної залози, і після Фукусіми збільшення кількості захворювань і смертей у населення внаслідок прямої дії радіації очікувати важко. А ось, що стосується збитків другого виду, то і у випадку Чорнобиля, і в разі Фукусіми, обидві аварії є катастрофами, оскільки збитки для соціально-психологічного стану популяцій величезні. Для оцінки збитків другого виду можна використовувати одиницю «узагальнене популяційні здоров'я». Поняття здоров'я Всесвітньою організацією охорони здоров'я визначається як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутністю хвороб і фізичних дефектів. Тобто ВООЗ зробила акцент на збитках другого виду. Популяційне здоров'я має чотири показника: середня тривалість життя; інтеграл розумової і фізичної працездатності; рівень репродуктивної здатності, тобто кількість і якість потомства; інтеграл самопочуття. Можна побудувати кількісні оцінки як окремих компонентів популяційного здоров'я, так і конструкції в цілому.
Проф. Ліхтарьов передав японським колегам свої публікації, в яких викладаються методології оцінок збитків першого і другого виду.
Кандидат соціологічних наук Лідія АМДЖАДІН, вчений секретар Інституту соціології НАН України зробила доповідь «Соціальні наслідки Чорнобиля».
Презентація Л.Амджадін «Соціальні наслідки Чорнобиля».
Л.Амджадін повідомила, що соціально-психологічний моніторинг наслідків Чорнобильської катастрофи здійснювався Інститутом соціології в рамках загального соціального моніторингу. Вона зазначила, щ соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи слід розглядати в контексті соціально-економічних перетворень, що відбувалися в українському суспільстві. Моніторинг Інституту показав, що було б помилкою зводити політику подолання Чорнобильської катастрофи тільки до надання соціальної допомоги, оскільки це призводить до виключення зі сфери соціального життя широких мас постраждалих. У деяких випадках це може призвести навіть до соціальної деградації.
Л.Амджадін заначила, що чим далі ми відходимо від Чорнобиля, тим слабшою стає стурбованість суспільства, пов’язана з ним, але тінь Чорнобиля постійно присутня. В Україні зниження стурбованості чорнобильськими проблемами пов'язано не з успішною політикою подолання, а з виходом на перший план інших важливих соціальних проблем. Страхи, пов'язані з Чорнобилем займають 9-10 позиції в ранговом переліку 18 страхів українського суспільства і кількість людей з чорнобильськими страхами з часом зменшується, однак серед постраждалих зростає кількість людей, які вважають, що Чорнобиль негативно вплинув на стан їхнього здоров'я. Соціальний моніторинг дозволив виділити цілий ряд соціальних синдромів, основним з яких ж синдром жертви. Основний висновок дослідження: соціальні наслідки є найбільш тривалими і важкими для подолання, в порівнянні з екологічними і навіть медичними.
Професор Університету Фукусіми, Японія, Юджи ЦУЦУІ зробив доповідь «Зміни у щоденному житті дітей після аварії на АЕС Фукусіма Даїчі»
Презентація Ю.Цуцуі «Зміни у щоденному житті дітей після аварії на АЕС Фукусіма Даїчі».
Проф. Цуцуі повідомив, що Атомна енергія для Японії дуже важлива, вона використовується не тільки на атомних електростанціях, тому треба вдосконалювати готовність до аварій і прикладати всі можливі зусилля до того, щоб аварія не трапилася. Він висловив сподівання, що зможе використовувати результати цього семінару на батьківщині і сподівається, що ми зможемо об'єднати зусилля японських, українських і російських дослідників, щоб удосконалювати психологічні аспекти реагування.
Проф. Цуцуі зазначив, що 4 жовтня пройшло 1000 днів після аварії. Незважаючи на такий термін ще близько 150 тис людей не можуть повернутися до своїх домівок. І евакуйовані, і жителі міст, з яких не проводилася евакуація, дуже стурбовані тим, який вплив на їх здоров'я чинитиме радіація. Аварії на АЕС і психологічні проблеми тісно пов'язані між собою, навіть якщо рівень радіації значно зменшується, люди не прагнуть повертатися на колишні місця. Людям можна сказати, що небезпека минула, але якщо люди не будуть нам вірити, ми не зможемо переконати їх повернутися на свої місця. З міста Коріяма людей не евакуювали. Відразу після аварії була проведена дезактивація в парках і навколо дитячих установ. Однак навколо житлових будинків дезактивація довго не проводилася і багато жителів вирішили виїхати з міста. Сьогодні у парках рівень радіації дуже низький, однак діти не грають в цих парках.
Проф. Цуцуі повідомив, що вже в квітні 2011 року почалися заняття в школах, але учні ходили до школи в масках. У травні дозволили використовувати шкільні двори (до проведення їх дезактивації), проте були встановлені обмеження на перебування дітей поза приміщень - 1 година на добу. Через рік після аварії - в квітні 2012 р., були зняті всі обмеження на перебування дітей у шкільних дворах. У липні 2012 р. вирішили знову почати заняття в шкільних басейнах. Сьогодні діти можуть займатися в шкільних дворах, однак вони обов'язково повинні носити маски. В префектурі Фукусіма було прийнято рішення створити дітям умови наближені до вуличних для ігор у приміщенні. Однак неможливо повністю компенсувати дітям все те, що вони втратили у зв'язку із забороною грати на вулиці.
З огляду на інформацію, надану проф. Цуцуі, проф. Ліхтарьов запитав, чи хтось для міста Коріяма обраховував заощаджену дозу від таких жорстких контрзаходів. Він повідомив, що щойно оцінив зекономлену за 600 днів дозу, вона становить не більше 20-30 мЗв. Шкода від такої дози легко рахується, вона досить маленька, а чи хтось рахував якої шкоди завдали введені обмеження? Чи хто-небудь рахував витрати і користь від запроваджених заходів? Може бути, що шкода, яку було заподіяно дітям запровадженням обмежень, більше, ніж та, якої уникли (від опромінення ). Проаналізувавши Чорнобильський досвід Японія могла б уникнути багатьох помилок.
Проф. Цуцуі відповів, що він думає, що ми зараз ще не знаємо співвідношення шкоди для здоров'я безпосередньо від радіації і від психологічних наслідків аварії. Він згоден, що такі обмеження приносили шкоду здоров'ю дітей, але вважає, що вони виправдані, оскільки вони були засновані на страхах та хвилюваннях батьків щодо шкоди радіації для здоров'я.
О.Насвіт зауважив, що якщо обмеження у поведінці дітей були викликані не радіологічними міркуваннями, а стурбованістю батьків, то необхідно було проводити інформаційну роботу з батьками, щоб вони не шкодили здоров'ю своїх дітей такими обмеженнями.
Професор Університету Фукусіми, Японія, Рієка ТАКАЯ зробила доповідь «Стурбованість щодо радіаційного опромінення і психологічний стрес у жителів Фукусіми #1: Обстеження дітей початкових шкіл і дитсадків»
Проф. Такая повідомила, що досліджувався рівень стресу у дітей та їх батьків, які проживають на територіях, постраждалих від аварії на АЕС Фукусіма Даїчі. До аварії діти дуже любили гуляти на вулиці, але після аварії батьки не знали, що робити, чи можна дітям дозволяти гуляти на вулиці. Це був сильний стрес для батьків і дітей. У дослідження було три цілі: перша - оцінити рівень стресу у дітей та їх батьків; друга - простежити зміну рівня стресу в часі; третя - з'ясувати, який саме рівень стресу пов'язаний з аварією на АЕС Фукусіма Даїчі і для цього дослідження були проведені, крім префектури Фукусіма, ще в трьох префектурах на різних відстанях від АЕС.
Проф. Такая зазначила, що результати досліджень показали, що в порівнянні з жителями інших префектур батьки у Фукусімі дуже стурбовані радіаційною обстановкою. Стурбованість радіацією є і в інших префектурах, але із збільшенням відстані від аварійної АЕС вона зменшується. Кількість батьків, які сушать білизну на вулиці і дозволяють грати дітям на вулиці з часом збільшується, проте незмінною залишається кількість батьків, що забороняють дітям пити воду з водопроводу і не купують овочі з Фукусіми. Кількість людей, які сушать білизну на вулиці і дозволяють грати дітям на вулиці в Фукусісе меньше, ніж в інших, більш віддалених від АЕС, префектурах. Також в інших префектурах більше людей, які п'ють водопровідну воду.
Основні висновки з дослідження проф. Такая наступні:
1) Рівні стресу у батьків і дітей з плином часу після аварії знижуються, але залишаються помітно вищими, ніж в інших префектурах.
2) Існує сильний зв'язок між рівнями стресу у батьків і дітей.
Професор Університету Фукусіми, Японія, Юджи ЦУЦУІ зробив доповідь «Стурбованість щодо радіаційного опромінення і психологічний стрес у жителів Фукусіми #2: Обстеження дітей віком 18 міс. і 3 роки»
Проф. Цуцуі повідомив, щ відразу після трагічних подій березня 2011 року вони вивчали реакцію людей. Дослідники зосередилися на вивченні Post traumatic stress disorder (PTSD) (посттравматичний синдром, ПТС). Вони вважають, що стрес, який виникає після якої-небудь події, пов'язаної з радіацією і ПТС - це зовсім різні речі. ПТС виникає після якої-небудь короткочасної події. Це дуже сильний стрес, він виникає в ситуаціях, коли стоїть питання життя і смерті. Він залишається в пам'яті дуже надовго і впливає на здоров'я і все подальше життя постраждалого. Що стосується стресу, викликаного радіацією, то це стрес, який викликається подіями не короткочасними і він має іншу природу. А саме, люди думають, вони не знають, що буде з їхніми дітьми в майбутньому; коли ці проблеми можуть настати; коли щось може трапитися з дітьми.
Проф. Цуцуі доповів, що вивчали стрес батьків і стрес дітей за тію ж методикою, що і в дослідженні проф. Такая. Обстежували 8 міст префектури Фукусіма. Рівень стресу в тих містах, де забруднення високе, набагато вище, ніж у тих, де воно середнє і низьке. Це доводить, що існує нерозривний зв'язок між радіоактивним забрудненням та рівнем стресу у людей. З плином часу рівень стресу знижується, але і у батьків, і у дітей він зберігається більш високий на більш забруднених територіях.
Проф. Цуцуі вважає, що хвилювання матері під час вагітності передаються плоду і це впливає згодом на стан дитини після народження. Депресія у вагітних жінок значно зросла після аварії. Існує тісний зв'язок між рівнями сресу у мами і дитини. Механізм його виникнення може бути наступним: через хвилювання про наслідки опромінення, про здоров'я і майбутнє своїх дітей виникає стрес у батьків, внаслідок стресу виникають відхилення в нормальному вихованні дітей, через це виникає стрес у дитини. Але ми вважаємо, що можна окремо розглядати стрес у батьків і стрес у дітей. Для боротьби зі стресом у дітей потрібно розробляти заходи для дітей, але потрібно також боротися зі стресом у батьків.
Доповідь проф. Цуцуі викликала багато запитань українських експертів стосовно обгрунтованості пов’язування стресу з радіацією, як чинником, а не з інформацією про радіацію. Проф. Цуцуі погодився, що інформація про радіацію в даному контексті є важливішою за власне радіацію.
Професор Університету Фукусіми, Японія, Токіо УЧІЯМА зробив доповідь «Фукусімська аварія і потреби щодо психічного здоров’я у дітей з відхиленнями розвитку і їх сімей».
Проф. Учіяма повідомив про організацію життя в місті Мінамі Сома, на території якого розташована АЕС Фукусіма Даїчі. Після аварії у межах міста були три зони: обов'язкової евакуації, добровільної евакуації і така, з території якої людей не евакуювали. Для евакуйованих були побудовані тимчасові житла. Деякі люди були евакуйовані в досить віддалені райони, що відрізняються за діалектом, звичаями, і вони зіткнулися з труднощами в спілкуванні з місцевим населенням. У Мінамі Сома практично ніколи не було снігу, а деяких переселили в райони з великою кількістю снігу. У місцях, з яких люди були евакуйовані, житла поступово руйнуються і повертатися до них буде не можна, оскільки в таких оселях жити неможливо.
Проф. Учіяма зазначив, що в квітні 2011 року на вулицях міста людей практично не було, всі, хто не евакуювалися, перебували в тимчасових притулках. Особливі проблеми виникали для дітей зі спеціальними потребами, оскільки було неможливо створити їм необхідні умови. У префектурі Фукусіма в загальноосвітніх школах кількість дітей після аварії (в 2011-2012 рр.) зменшилася, а в школах для дітей зі спеціальними потребами - збільшилася. Дослідження показали, що дуже високий рівень тривожності пов'язаний з різними аспектами впливу радіації і можливими відхиленнями у розвитку дітей.
Проф. Учіяма зауважив, що за результатами перевірок в 2010-2013 рр. збільшився відсоток дітей, які потребують підтримки. Один з висновків дослідження: необхідно підвищувати рівень освіти батьків.
О.Насвіт зауважив, що питання до проф. Учіями ті ж, що й до попередніх доповідачів: чому йдеться про вплив радіації, а не про вплив інформації. Адже якщо коректно сформулювати висновки, то можна говорити про рекомендації контрзаходів освітнього характеру. Якщо ж йдеться про вплив радіації, то ми можемо прийти знову до дезактивації та інших заходів, які посилюватимуть стрес ще більше.
Професор Тетяна МЕЛЬНИЦЬКА, головний спеціаліст недержавного освітнього закладу додаткової професійної освіти «Центрального інституту підвищення кваліфікації» («Росатома»), Російська Федерація, зробила доповіді «Соціально-психологічні наслідки переживання радіаційного ризику у населення Росії і Білорусі» та «Культура безпеки життєдіяльності у наслення забруднених територій: особливості інформаційної роботи щодо її формування та оцінка стану».
Проф. Мельницька представила результати моніторингу, на підставі яких розробляються рекомендації уряду і здійснюється оцінка ефективності державних програм. В Росії та Білорусі, так само як і в Японії, загальний рівень стресу на забруднених територіях вище, ніж на незабруднених. Основний висновок моніторингу: підвищення інформованості з радіологічних питань призводить до зниження рівня стресу, обумовленого радіаційним фактором, але на загальний рівень стресу впливає слабо.
Проф. Мельницька зазначила, що в рамках міжнародних і національних проектів для розширення сфери фахового інформаційного впливу на населення в Росії і Білорусі «вчать вчителів», звичайно з урахуванням інформаційних потреб і існуючого рівня довіри до носіїв інформації. У них стараються підготувати фахівців, які прослухавши семінари, стають носіями інформації для населення. Тобто вони повинні обов'язково провести певну роботу на місцях. І в рамках міжнародних проектів, і в рамках національних програм навчають спеціалістів, щоб вони вчили населення управляти стресами, оскільки природа стресу менш важлива, потрібно вміти ним керувати. Пані Капітонова, професор з Білорусі, наводить такий приклад. Півгодини на тиждень проводили заняття з вагітними жінками і потім вже з матерями, які народжували протягом семи років. Показники здоров'я дітей у цій групі були на 40 % вище, ніж в інших дітей у цій місцевості.
Оксана ГАРНЕЦЬ, кандидат психологічних наук, координатор Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» (DESPRO) зробила доповідь «Центри соціально-психологічної реабілітації - ефективний інструмент забезпечення психологічної допомоги населенню, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС».
В доповіді О.Гарнець повідомила про історію створення та еволюцію завдань Центрів соціально-психологічної реабілітації та інформування населення з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Центри створювалися в 1992-1994 роках, коли інших видів сооціально-психологічної допомоги в країні не існувало. Сьогодні центри - інтегровані соціальні служби, що надають соціально-психологічну допомогу різних типів. Особливістю їх роботи є вмонтованість в інфраструктуру конкретних населених пунктів і орієнтованість на їхні потреби. Тобто вони ставлять і вирішують завдання за запитом тієї спільноти, в якій вони працюють. Центри розглядаються населенням як джерело достовірної інформації. Вони чинять позитивний вплив на подолання кризових явищ в спільнотах і на їх розвиток. Вони є центрами соціальної роботи, що об'єднують навколо себе більш широке коло професіоналів.
Професор Університету Нагої, Японія, Тацуо УДЖІЄ зробив доповідь «Психологічне дослідження процесів розвитку і адаптації до радіоактивного забруднення від Фукусімської ядерної аварії».
Проф. Уджіє повідомив, що наскільки він зрозумів, інформації щодо психологічного стану дітей після Чорнобиля немає, тому те, що роблять японські колеги особливо важливе. Тепер люди в Японії і в світі знають, що існує така проблема. Але достатньої інформації поки немає. Що сьогодні можна сказати точно, це те, що існують псіхологічні проблеми у населення, пов'язані з аварією, і вони проявляються і у маленьких дітей. Однак, що робити з цими проблемами в Японії ще не зрозуміло. Потрібно вирішити, що можна зробити, щоб захистити дітей, особливо найменших.
Проф. Уджіє зазначив, що в цілому рівень страху з плином часу знижується. Але на цьому тлі спостерігаються люди, які змогли впоратися зі своїми страхами і знизили рівень стресу, а також інші, у яких рівень стресу підвищився. Потрібно зрозуміти, які чинники сприяли зниженню рівня стресу в певній групі людей, а також які фактори сприяють утриманню рівня стресу на досить високому рівні в іншої групи. Це розуміння буде ключем до розуміння як знизити рівень стресу у батьків і, таким чином, допомогти дітям.
Сергій МИРНИЙ, письменник-дослідник в резиденції, Києво-Могилянська Академія, зробив доповідь «Інформаційна психотравма після виликомасштабних радіаційних аварій: домінування у негативних наслідках Чорнобиля і Фукусіми та шляхи її пом’якшення»
С.Мирний повідомив, що в основі його погляду на радіацію лежить його досвід командира підрозділу, що здійснював радіаційний моніторинг на території зони відчуження навколо ЧАЕС влітку 1986 року. Він вважає, що в даний момент в існуючому конкретному історико-культурному середовищі радіація є унікальним і дуже потужним психостресором.
С.Мирний зазначив, що психологічна травма є травмою виключно інформаційною. Інформація про радіоактивне забруднення має три дуже важливі риси, які посилюють її негативний вплив. По-перше, знайомство широкої громадськості з радіацією почалося з Хіросіми і Нагасакі, тому радіація асоціюється зі смертельною небезпекою. На його думку, розуміння кількісної оцінки цієї небезпеки сьогодні повністю відсутнє у населення. По-друге, сьогодні радіація є самим легко вимірюваним фактором забруднення навколишнього середовища, радіацію може поміряти кожен школяр досить простим приладом. Але від того розуміння більшим не стає. По-третє, ми не маємо органів чуття радіації. А ті фактори середовища, які не відчуваються людиною, з досвіду, є найбільш стресогенними при виникненні забруднення. На його думку, такий погляд допомагає виявити механізми формування психологічних ефектів від радіації і запропонувати заходи щодо їх пом'якшення.
С.Мирний також зауважив, що в радіологічному плані наслідки аварії на Фукусімі значно менші, ніж в Чорнобилі. Але, на жаль, як інформаційне та соціальне явище Фукусіма розгортається за Чорнобильським сценарієм і головної шкоди здоров'ю населення буде завдано на територіях з абсолютно безпечними рівнями радіації.
Професор Юрій ШВАЛБ, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, завідувач лабораторії; Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, факультет соціології та психології, завідувач кафедри соціальної роботи, зробив доповідь «Динаміка соціально-психологічного статусу населення в спільнотах, що зазнали впливу Чорнобильської катастрофи (мешканці радіоактивно забруднених територій, евакуйовані, переселенці)».
Проф. Швалб повідомив, що матеріали, які він представляє, отримані в Інституті психології Національної академії педагогічних наук і в рамках проектів, про які розповідала пані Гарнець. С точки зору сприйняття населенням радіаційна аварія і радіація мають ряд особливостей, які зумовили міфологізацію свідомості людей у 1986-1988 роках. Він зазначив, не можна розглядати наслідки Чорнобильської катастрофи як постійні в часі. Тому є помилкою всі наслідки розглядати в рамках однієї теорії стресу. Теорія стресу добре працює тільки на першому етапі після аварії - два-три роки, коли люди потребують прямої психологічної допомоги та підтримки в стресовій ситуації. Другий етап пов'язаний з необхідністю адаптації людей до нових умов життєдіяльності. І тут стратегія повинна будуватися на психологічній підтримці та інформаційно-методичному забезпеченні. Третій етап пов'язаний з виробленням компенсаторних реакцій і моделей поведінки в нових умовах. Стратегія має бути спрямована на відновлення мінімально необхідного рівня та якості життя людей. І, нарешті, четвертий етап пов'язаний з необхідністю відновлення звичного способу життя людей. Відповідно стратегія повинна бути спрямована на забезпечення комфортності та успішності життя людей. Застрягання державної політики на якомусь з цих етапів призводить до того, що вся стратегія стає неефективною.