Анотація
Здійснено аналіз основних тенденцій та проблемних аспектів розвитку фінансової системи України. На основі проведеного аналізу обґрунтовано напрями подальшого розвитку фінансової системи, а також обґрунтовано рекомендації щодо заходів підвищення якості державного регулювання в сфері надання фінансових послуг, як вагомої складової модернізації фінансової системи та трансформації української економіки в контексті провадження Плану законодавчого забезпечення реформ, Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року та Стратегії реформування державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг на 2015-2020 роки.
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ВІДПОВІДНО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
На сьогодні фінансова система України характеризується значними структурними дисбалансами, що зумовлено дискретністю та непропорційністю розвитку окремих її секторів протягом 2009-2014 років. Всебічними та резонансними викликами, що постали перед Україною у 2015 році, насамперед стали ескалація військового конфлікту, зниження економічної активності, погіршення торгівельного балансу, розбалансування державного бюджету, відплив депозитів та суттєве скорочення обсягів кредитування тощо. Наслідком цих факторів стало посилення загрози формування інфляційно-девальваційної «спіралі».
Оскільки модель функціонування фінансової системи в Україні є банкоцентричною і складова ринку фінансових послуг є домінуючою серед інших секторів фінансової системи, відтак, кризові явища в економіці передусім відображаються на цій сфері. Найбільшими системними ризиками, що мали значний вплив на функціонування банківського сектору стали:
– зменшення попиту на кредитні ресурси в умовах низької економічної активності та високих процентних ставок за користування коштами (за січень-вересень 2015 року обсяг наданих кредитних ресурсів знизився на 3,6 млрд гривень);
– погіршення кредитоспроможності позичальників, зокрема з огляду на їх збиткову діяльність або зменшення доходів;
– зростання неякісних активів (частка простроченої заборгованості за кредитами в загальній сумі кредитів зросла з 13,5 % станом на початок року до 19,4 % станом на 01.08.2015 року), що зумовило посилення вимог до позичальників за всіма видами кредитів;
– звуження ресурсної бази вітчизняних банків через обмежений доступ до зовнішніх фінансових ринків, суттєві обсяги виплат за зовнішніми зобов’язаннями та значний відплив депозитів у попередні роки;
– зниження обсягів кредитування як юридичних осіб, так і фізичних осіб (за січень-вересень 2015 року обсяг кредитів юридичним особам у національній валюті зменшився на 53,9 млрд грн, а обсяг кредитів фізичним особам зменшився на 33,3 млрд гривень) [1];
Недостатні розміри власного та регулятивного капіталу банків зумовили погіршення якості кредитів та інших активів. Результатом дії всіх цих чинників стало погіршення якості кредитних портфелів банківської системи, що обумовило потребу очищення банківської системи та потребувало додаткових вливань капіталу в банки для створення значних резервів під активні операції. Ситуацію з проблемними балансами банків також ускладнила і відсутність ефективних систем захисту прав кредиторів та споживачів, насамперед, гарантій прав власності та неупередженого судочинства тощо.
Система небанківських фінансових інституцій в Україні на сьогодні характеризується низькою капіталізацією, що обумовлено нестабільністю умов ведення бізнесу, незахищеністю права власності та низьким рівнем корпоративного управління. Найхарактернішими ознаками системних проблем у небанківському фінансовому секторі України стали: масовий вихід із України великих європейських гравців фінансового сектору; відсутність первинних публічних розміщень акцій (IPO) українських компаній на місцевих та закордонних біржах; зменшення обсягу торгів на вітчизняних біржах (окрім державних облігацій) на 38 % у 2014 р., до 76 млрд грн, в тому числі торгів акціями та деривативами на 46 %, до 36 млрд грн; низька та незмінна протягом 2008-2014 років частка страхових компаній у структурі фінансового сектору – від 2,6 % до 3 % від загального; низький рівень активів системи пенсійного забезпечення на рівні 2,5 млрд грн або 0,2 % від ВВП на кінець 2014 р. тощо [2].
Незадовільний стан основних учасників ринку фінансових послуг характеризується наступними показниками:
– низькою ефективністю державного регулювання та нагляду на ринку небанківських послуг в умовах зростання загального обсягу активів небанківських установ (у 2014 році цей показник зріс на 18,4 % або на 23 млрд грн, що складає 9,4 % ВВП);
– зниженням кількості зареєстрованих страховиків з 400 у ІІ кварталі 2014 року до 374 у ІІ кварталі 2015 року та відповідним зниженням активів по балансу з 66,2 млрд грн до 37,5 млрд грн;
– зниженням кількості зареєстрованих кредитних спілок з 628 у ІІ кварталі 2014 року до 588 у ІІ кварталі 2015 року та зниженням продуктивних активів з 2,1 млрд грн до 1,8 млрд грн, крім того, відбулось зростання заборгованості за неповерненими та простроченими кредитами, суму якої за І півріччя 2015 року склала 504,6 млн гривень;
– зниженням кількості недержавних пенсійних фондів, внесених до Державного реєстру з 80 у ІІ кварталі 2014 року до 72 у ІІ кварталі 2015 року, зниженням суми пенсійних внесків від фізичних осіб з 114,0 млн грн у ІІ кварталі 2014 року до 74,9 млн грн у ІІ кварталі 2015 року, а також зниженням суми пенсійних внесків від юридичних осіб з 1608,3 млн грн у ІІ кварталі 2014 року до 1770,5 млн грн у ІІ кварталі 2015 року;
– зниженням надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів фінансових компаній та лізингодавців з 1047,2 млн грн у ІІ кварталі 2014 року до 427,3 млн грн у ІІ кварталі 2015 року [3].
Крім того, розвиток ринку фінансових послуг стримують такі чинники, як:
існування на ринку фінансових установ, які не виконують та не мають на меті виконувати функції фінансового посередництва і створюють суттєві системні ризики для фінансового сектору;
недостатній рівень або ж повна відсутність гарантій прав захисту інтересів споживачів фінансових послуг (інвесторів);
низький рівень стандартів управління платоспроможністю та ліквідністю парабанків, дія жорстких адміністративних заходів; низька ефективність нагляду за парабанками, що не дає можливість вчасно упередити розвиток ризиків;
відсутність належної інфраструктури ринку капіталу (фондового ринку);
обмежена кількість фінансових інструментів, в тому числі, інструментів хеджування ризиків;
неефективне податкове законодавство (приміром, потрійне оподаткування інвестиційних доходів учасників ринку спільного інвестування);
низька фінансова грамотність населення;
обмеженість повноважень та незалежності регуляторів для вжиття заходів впливу на учасників фінансового сектору; відсутність ефективних інструментів виведення з ринку проблемних небанківських фінансових установ.
Все це призвело до поглиблення кризи недовіри до ринку фінансових послуг у цілому.
Перехід від штучно стабільного до гнучкого обмінного курсу гривні, який в розвинених країнах визначається фундаментальними чинниками ринку – попитом та пропозицією, був шоковим, вимушеним кроком, але єдиним вірним та виваженим кроком в критичних умовах, що склалися. Проте, бізнес-спільнота та населення не отримали дієвих компенсаторів курсовій волатильності, оскільки комплексного реформування усіх секторів економіки ще не відбулося. Таким чином, об’єктивно постала потреба у негайному оздоровленні банків, поліпшення якості державного регулювання ринку фінансових послуг, підвищення довіри громадян до фінансових установ.
Негативні наслідки системних дисбалансів у грошово-кредитній сфері актуалізували необхідність глибокого «переформатування» банківських та небанківських фінансових інституцій на тлі посилення євроінтеграційної економічної політики.
Напрями модернізації фінансової системи можуть бути розподілені на дві групи: заходи, які випливають з умов Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та заходи, які випливають із завдань «Стратегії – 2020».
Заходи, згідно з умовами Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стосовно тих напрямів, які розвиваються в процесі реформування фінансової системи ЄС, повинні враховувати зміну вимог та стандартів і передбачати можливість або необхідність адаптації до нових умов, що формуються в фінансовій системі ЄС та які спостерігаються вже на даний час. З переліку елементів acquis ЄС, зазначених у Додатку XVII до Угоди про асоціацію (наближення українського законодавства до яких має бути здійснено згідно ст. 133 Угоди) в якості таких, що можуть бути віднесені до першої групи заходів, можна віднести:
- необхідність імплементації Директиви №2009/110/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 р. щодо започаткування та ведення діяльності установ по роботі з електронними грошима та пруденційний нагляд за ними;
- необхідність імплементації Директиви №94/19/ЄС від 30 травня 1994 р. про систему гарантування депозитів.
Положення обох Директив повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності Угодою. При цьому, якщо розвитку системи гарантування вкладів приділяється значна увага, то функціонування електронних грошей, особливо так званих «крипто-грошей / валюти» (приміром, bitcoin) знаходиться поза центром уваги Національного банку України, що призводитиме тільки до розширення розходжень в питаннях регулювання цього сегменту грошового ринку між Україною та ЄС, а також подальшого технологічного відставання механізму грошового обігу країни (як банківського, так і позабанківського секторів).
Імплементація умов Угоди вимагає також зосередження уваги на забезпеченні ефективного і належного захисту інвесторів та інших споживачів фінансових послуг, а також незалежного та ефективного нагляду. У зв’язку з цим, сьогодні необхідно активізувати роботу інституту бізнес‑омбудсмена, а у подальшому – створити умови для виокремлення спеціалізованого підрозділу установи – «фінансового бізнес-омбудсмена» – як інструменту позасудового вирішення проблем, які виникають у стосунках всередині т.з. трикутника «державні органи влади – фінансові інституції – споживачі фінансових послуг / клієнти».
За умов запозичення та адаптації міжнародного досвіду, також слід ініціювати процес створення єдиного мегарегулятора фінансового ринку на основі Департаменту банківського нагляду Національного банку України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Така реорганізація має відбутися у найближчі півтора роки відповідно до впровадження норм і положень Комплексної програми розвитку фінансового сектора України до 2020 року, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2015 року № 391. Згідно програми до кінця 2016-го року планується визначити модель функціонування трьох регуляторів фінансового ринку та розглянути доцільність передачі функцій між ними [4].
Заходи, які сьогодні випливають із завдань «Стратегії – 2020», але не передбачаються умовами Угоди про асоціацію, необхідно здійснювати з урахуванням перспективи певних модифікацій інституціональної та функціональної структури фінансової системи ЄС, до якої необхідно буде адаптуватися з метою забезпечення готовності держави до подання заявки на повноцінне членство в Євросоюзі [5]. Насамперед, це стосується докорінних змін концепції розбудови національної банківської системи, яка повинна відійти від класичної (німецької) моделі універсальних банків та включити до свого складу елементи системи спеціалізованих банків (англосаксонської моделі). Пріоритетними напрямами є запровадження наступних змін:
чіткий розподіл між депозитно-кредитними та інвестиційними банківськими установами (або відповідними типами операцій універсальних банків);
прискорення повної імплементації вимог «Базель-2» та перехід до забезпечення відповідності українських банків вимогам «Базель-3». Досягнення цієї цілі вимагає, серед іншого, тісної взаємодії з таким регулятивним органом ЄС, як Європейське агентство нагляду (European Supervisory Authority – ESA), перед яким ставиться завдання моніторингу діяльності національних органів фінансового нагляду (банківського, страхового та фондового ринків) з метою уніфікації вимог відповідно до європейського права [4, 5].
Перегляд практики санації проблемних банків за рахунок зовнішнього фінансування (bail-out), перш за все, бюджетних коштів, а також зовнішньої офіційної допомоги (з боку МВФ, ЄБРР та інших міжнародних установ) з перенесенням основного фінансового навантаження на внутрішні ресурси проблемних банків (bail-in) – зокрема, власників (акціонерів) та основних клієнтів (власників великих депозитів або позичальників). Втім для того, щоб чітко визначити усі сфери, які можуть бути предметом обговорення в межах консультацій з Європейським центральним банком та іншими європейськими інституціями, що здійснюють державне регулювання фінансових інститутів, структурні підрозділи Національного банку України повинні підготувати перелік ризиків і план-графік технічного співробітництва між банками.
Враховуючи досвід Польщі та країн Балтії, можна передбачити, що такими ризиками стануть:
- юридично-правові (приведення законодавства у відповідність до директив ЄС);
- кредитно-грошова політика (визначення проблем, пов’язаних із забезпеченням мінімальних резервів, моніторинг і контроль за операціями з цінними паперами, забезпечення безпеки позикових операцій, а також ліквідність банківського сектору);
- фінансова та банківська статистика (оновлення переліку фінансових установ, модернізація системи фінансової статистики, збір та обробка інформації про відсоткові ставки);
- платіжні системи (правила та умови участі в роботі системи TARGET, безпека платіжних систем у контексті використання електронних платіжних інструментів і розвитку систем використання електронних грошей;
- бухгалтерський облік та звітність (принципи групування економічних подій у таблиці рахунків, що розробив ЄЦБ, принципи складання бюджетів для операцій центрального банку);
- емісія готівкових грошових знаків, зокрема вилучення з обігу фальшивих купюр і монет (співробітництво в процесі заснування Системи моніторингу за фальшивими купюрами та монетами, а також Центру аналізу фальшивих купюр і монет, доступ до Бази даних про підроблені купюри та монети);
- інформаційні технології та телекомунікаційні системи (двостороння лінія зв’язку між НБУ та ЄЦБ, участь у розробці технічних характеристик, необхідних для майбутнього приєднання української системи міжбанківських платежів до системи TARGET) [6].
Також особливої уваги потребує здійснення відповідних адаптаційних заходів і у невирішених питаннях валютного регулювання. Найголовнішими завданнями у цій галузі є забезпечення критеріїв курсової волатильності (коливань співвідношення валютної пари «гривня / євро»), передбачених для країн ЄС, які не входять до зони функціонування спільної валюти. У свою чергу, це передбачатиме здійснення відповідних заходів, спрямованих на різке збільшення частки євро в структурі зовнішніх розрахунків резидентів України, офіційних золотовалютних резервах, а також забезпечення практики визначення офіційного курсу національної грошової одиниці (гривні) (та практики котирування гривні на вітчизняному валютному ринку) по відношенню до європейської валюти.
За умов забезпечення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу країни та поглиблення європейської інтеграції України буде забезпечуватися наближення до стандартів регулювання міжнародних платежів неторговельного характеру, які існують в країнах Європейського Союзу. Серед іншого, це передбачає підвищення лімітів на позабанківський міжнародний переказ до рівня, встановленого для вивозу готівкової валюти та лібералізацію порядку відкриття резидентами банківських рахунків за кордоном тощо.
Висновки:
Зважаючи на окреслені тенденції напрямами реформування ринку фінансових послуг України є:
- дерегуляція на ринках небанківських (парабанківських) фінансових послуг та спрощення регуляторного середовища;
- удосконалення діяльності регулятора та підвищення ефективності державного нагляду;
- захист інтересів споживачів фінансових послуг та відновлення довіри до парабанків;
- регуляторний вплив на розвиток ринків небанківських фінансових послуг.
Безперечно для вирішення або послаблення гостроти зазначених вище проблем слід особливо зосередити увагу на розвитку сучасної й конкурентоспроможної інфраструктури національних фінансових інституцій.
Заходами підвищення якості регулювання фінансової системи відповідно до європейських стандартів надання фінансових послуг в контексті провадження Плану Законодавчого Забезпечення Реформ та Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року мають стати:
1. Здійснення монетарної політики на основі інфляційного таргетування (перехід на таргетування інфляції; удосконалення інструментів монетарної політики; забезпечення прозорості ухвалення рішень з монетарної політики НБУ; покращення комунікаційної стратегії через нові фінансові продукти).
2. Забезпечення режиму гнучкого валютного курсу національної валюти (запровадити режим гнучкого валютного курсу в основу валютно-курсової політики; скасувати адміністративні обмеження на валютному ринку; розробити та впровадити план зменшення високого рівня фінансової доларизації).
3. Зниження вартості кредитних грошей в країні (посилити роль облікової ставки; впровадити чіткі принципи застосування інструментів та процедур регулювання ліквідності; наблизити фактичні процентні ставки на міжбанківському ринку до ставок, встановлених грошово-кредитною політикою).
4. Відновлення кредитування економіки (стимулювати збільшення джерел та обсягів локальних довгострокових фінансових ресурсів; забезпечити доступності фінансових ресурсів для кредитування економіки; стимулювати розвиток ринку локального синдикування та консорціумних угод).
5. Модернізація системи регулювання та нагляду на ринку фінансових послуг (впровадити принципи Basel ІІІ, IOSCO, IAIS, EIOPA; перейти до нагляду на основі правил оцінки ризику (risk based supervision) та запровадити засоби консолідованого нагляду; змінити правила здійснення фінансових операцій з пов’язаними особами; налагодити систему регулярної оцінки та контролю якості активів, потреб у підтримці ліквідності та ре капіталізації).
6. Підвищення прозорості та стабільності фінансових ринків (удосконалити законодавство щодо злиття учасників фінансового ринку; розробити комплексну стратегію розвитку державних банків завершити перехід на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ); удосконалити вимоги до рівня корпоративного управління учасників фінансового ринку; посилити вимоги до системи ризик-менеджменту учасників фінансового ринку).
7. Очищення фінансових ринків від проблемних активів (удосконалити законодавство щодо примусового стягнення заборгованості та відчуження і реалізації заставленого майна; скоротити процедури відчуження об’єктів застави на користь кредиторів; спростити законодавство щодо банкрутства боржників та учасників фінансового ринку, забезпечивши скорочення процедури банкрутства).
8. Забезпечення динамічного розвитку інструментів та інфраструктури фінансових ринків (прийняти проект Закону України «Про похідні фінансові інструменти (деривативи)»; реалізувати план впровадження накопичувального пенсійного забезпечення; стимулювати розвиток ринку локального синдикування та консорціумних угод; розширити лінійку корпоративних боргових цінних паперів; удосконалити розрахункову та клірингову інфраструктуру фінансового ринку).
9. Удосконалення системи оподаткування учасників фінансових ринків (удосконалити законодавство щодо оподаткування небанківських фінансових установ та споживачів їх послуг в напряму: створення сприятливої системи оподаткування ринку деривативів; розроблення механізмів податкового стимулювання довгострокових інвестицій; створення сприятливої системи оподаткування ринку спільного інвестування - колективних інвестицій (відміна потрійного оподаткування).
10. Забезпечення інституційної незалежності регуляторів фінансового ринку (підвищити автономію та незалежність регуляторів; запровадити систему диференційованих зборів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) з урахуванням оцінки якості активів банків; посилити роль наглядової ради (або колегіального органу) регуляторів; впровадити ефективний інструментарій впливу для забезпечення ефективності заходів впливу на всіх сегментах фінансового ринку).
11. Підвищення організаційної ефективності регуляторів фінансового ринку (визначити цільову модель функціонування та дорожню карту трансформації регуляторів; розробити систему спеціалізованих комітетів для кожного регулятора для прийняття колегіальних рішень; розробити стратегію комунікації всіх регуляторів фінансового ринку; підвищити ефективність системи виявлення неефективних учасників фінансового ринку; забезпечити розбудову єдиного центру компетенції з реалізації непрофільних активів).
12. Покращення координації роботи регуляторів та учасників фінансового ринку (впровадити обмін інформацією за стандартом XBRL (Xtensible Business Reporting Language – відкритий стандарт для подання фінансової звітності в електронному вигляді); перейти на електронний документообіг між фінансовими установами; запровадити новітні стандарти ІТ-безпеки на фінансовому ринку; розробити процедури здійснення ідентифікації клієнта без його фізичної присутності; забезпечити формування єдиної бази даних).
13. Стимулювання розвитку фінансової грамотності споживачів та інвесторів фінансового ринку (підвищити стандарти розкриття інформації про фінансові послуги; встановити чіткі санкції для учасників ринку щодо порушення прав споживачів фінансових послуг; запровадити механізм захисту прав міноритарних акціонерів; підвищити прозорість та зручність виплати коштів вкладникам банків, що ліквідовуються).
14. Підвищення стандартів захисту прав споживачів та інвесторів фінансового ринку (разом з учасниками ринку та фінансовими організаціями розробити матеріали програми підвищення фінансової грамотності; оновлювати матеріали відповідно до розвитку фінансового ринку; розгорнути систему інформування та навчання населення фінансовій грамотності; регулярно проводити моніторинг рівня фінансової обізнаності громадян та їх розуміння ключових вітчизняних економічних реформ) [7].
Рекомендації:
Відповідно до стандартів ЄС та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, пріоритетних завдань, визначених Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020», затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, та Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року № 26–VIII. пріоритетними напрямами реформування фінансового сектора України є:
- Скорочення кількості регуляторних та контролюючих органів на ринках небанківських фінансових послуг шляхом розподілу функцій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, між іншими органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг шляхом передачі повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у частині регулювання та нагляду у системі накопичувального пенсійного забезпечення, регулювання та нагляду за функціонуванням фінансово-кредитних механізмів і управлінні майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
- Внесення змін щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» з метою уніфікації принципів та порядку здійснення Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензування та регуляторної діяльності відповідно.
- З метою усунення надмірного регулювання необхідно скасування Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства».
- Внесення змін до Закону України «Про Національний банк України» в частині надання та оприлюднення Національним банком інформації щодо діяльності фінансових установ, державне регулювання яких здійснюється на ринках небанківських фінансових послуг в межах, визначених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
- Виключення з Податкового кодексу України положення щодо оподаткування операцій з іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю у зв’язку з ліквідацією самого механізму, яким такі сертифікати було запроваджено.
- Врегулювання питання оподаткування страховиків, страхової виплати фізичним особам у зв'язку зі зміною регулятора фінансових послуг і відповідно здійсненням страхової діяльності з урахуванням інструктивних матеріалів Національного банку України.
- В межах реалізації розробленої представниками регуляторів фінансового та банківського ринків «Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року» [8], нагальними для розгляду та прийняття Парламентом є два законопроекти:
законопроект № 2413 а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» [9];
законопроект № 2414 а «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг щодо консолідації функцій з регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг» [10].
Реалізація зазначених напрямів та завдань дасть змогу сформувати передумови перетворення фінансової системи України у конкурентоспроможне середовище, а забезпечення збалансованої структури фінансової системи та підвищення її стійкості до зовнішніх впливів сприятиме відновленню цілісності економіки та забезпеченню фінансової стабільності у довгостроковому періоді.
Відділ фінансової безпеки
(Н.В. Корень)
№ 58, Серія «Економіка»
Список використаних джерел
1. Національний банк України. Інфляційний звіт, вересень 2015 року // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=22249640
2. Дешко А. П’ять кроків, які врятують фінансовий ринок України [Електронний ресурс] / А. Дешко // Дзеркало тижня: електронне вид. – 10.04.2015. – Режим доступу: http: // gazeta.dt.ua/macrolevel/p-yat-krokiv-yaki-vryatuyut-finansoviy-rinok-ukrayini-html.
3. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://nfp.gov.ua/content/oglyad-rinkiv.html
4. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони [Електронний ресурс] / Урядовий веб-портал. – Режим доступу: http: //www.kmu.gov.ua/kmu/docs/EA/00_Ukraine-EUAssociation_Agreement_ %28body % 29.pdf.
5. Стратегія розвитку України «Україна 2020: стратегія національної модернізації» // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5/2015/.
6. Банківська система 2015: виклики та перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=14741673.
7. Еволюція фінансової системи ЄС: виклики та перспективи для України [Електронний ресурс] / Національний інститут стратегічних досліджень: Київ, 2014. – Режим доступу: http: // www.niss.gov.ua/articles/1671.
8. Стратегія реформування державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг на 2015 – 2020 роки // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //nfp.gov.ua/news/918.html.
9. Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // reforms.in.ua/Content/download/Reforms/Financial %20 sector/Complex %20program %20finance %20v4.pdf.
10. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» (реєстр. № 2413 а від 20.07.2015 р.) // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=5612411. Проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг (реєстр. № 2414 а від 20.07.2015 року) // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56125